HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

на тему:

«Рейдерство як одна із актуальних загроз економічній безпеці країни»

ПЛАН

Вступ

1. Передумови виникнення рейдерства в Україні

2. Основні способи рейдерства в Україні

3. Шляхи подолання вітчизняного рейдерства

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність вивчення обраної теми зумовлена тим, що сьогодні Україна
переживає черговий кримінальний бум. Шпальти газет заповнені
повідомленнями про скандальні захоплення підприємств та криваві
«розбірки» з конкурентами. Тема корпоративних воєн і недружніх
захоплень взагалі характерна для країн з перехідною економікою, де при
мінімально затрачених зусиллях є можливість миттєво стати власником
господарського товариства, за безцінь приватизувати стратегічне
підприємство, а при наявності потрібних зв’язків – взагалі привласнити
цілу галузь.

Рейдерство – загальна назва ланцюжка операцій, що за допомогою прогалин
у законодавстві дозволяє отримати у володіння певний капітал (зазвичай –
підприємство). При цьому відбувається виведення активів з володіння
законних власників. Рейдерство – більш-менш законний, складний,
високоінтелектуальний і високоприбутковий бізнес. Люди, які здійснюють
рейдерство на замовлення, називаються рейдерами.

Проблема рейдерства виникла не сьогодні й не зараз. У вітчизняній
історії можна виділити як мінімум чотири масові, революційні
перерозподіли власності, які були ініційовані владою. Перший
перерозподіл власності відбувся ще в епоху Івана Грозного. Другий
улаштував Петро Перший. Третій – більшовики, після Великої Жовтневої
Соціалістичної революції 1917 року. Четвертий ми переживаємо, починаючи
з 1990-го року.

Всі масові захоплення, поглинання та перерозподіли власності в будь-якій
країні завжди ініціювалися державою. Досить пригадати Солона в Древній
Греції, Кромвеля в Англії, «релігійні» війни в Німеччині, Велику
Французьку революцію. Те саме відбувалося і в нас: від шабашів
опричників до «експропріації» експропріаторів. Так що досвіду розвитку,
становлення та процвітання рейдерства як масового явища, в нас більш,
ніж достатньо.

При перших трьох перерозподілах власності всі процеси відбувались
вертикально, відповідно до бюрократичної логіки. А от в 90-х роках
минулого століття влада лише дала мовчазну згоду, виявивши свою
ініціативу в процесі захоплення або перерозподілу власності. Надалі ж
вертикаль влади відсторонилась від керівництва цим процесом, а сам
перерозподіл пішов у горизонтальній площині.

1. Передумови виникнення рейдерства в Україні

Як і будь-яке інше явище, проблема рейдерства має свої передумови.

У державах з такою економікою як наша, умови для рейдерства створюються
в той момент, коли суб’єкт господарської діяльності приватизується
незаконним шляхом.

Сумнівна передісторія приватизації об’єктів, коли підприємства з
розірваними технологічними та економічними зв’язками були насильно
вкинуті в «ринок» при повній відсутності ринкової інфраструктури,
сприяла появі незадоволених міноритарних акціонерів. А це – практично
весь необхідний набір умов, необхідних для успішного рейдерського
захоплення.

Рейдер не може здійснити захоплення об’єкта, якщо його корпоративна
історія бездоганна, й немає ані найменших причин для судових позовів.
Рейдер також не зможе атакувати господарське товариство, перекуповуючи
акції в міноритарних акціонерів, якщо його власники консолідували
80-100% акцій. Наявність корпоративного спору – це все, що потрібно
вмілому рейдеру для втілення своїх амбіційних планів захоплення.

Сама судова система України виявилася співучасницею недружніх злиттів і
поглинань. Проблема «співробітництва» суддів з рейдерами полягає в
недосконалості закону. Несумлінність суддів – це вже другий бік
проблеми. Був би нормальний закон – жоден суддя, не дивлячись на всі
спокуси, не зміг би приймати таких рішень, завдяки яким і розцвіло в
нашій державі рейдерство. Сьогодні ж судді стали «активними учасниками»
рейдерських захоплень і недружніх поглинань. У справах «недружніх
злиттів і поглинань», а інакше кажучи – у захопленнях чужих об’єктів
господарської діяльності, суддя є ключовою фігурою. Від рішення, яке
буде ухвалено суддею, залежить доля не тільки великих, мажоритарних
акціонерів, але й більш дрібних груп – міноритарієв. Адже зміна власника
відбувається найчастіше за рішенням суду. На сьогоднішній день можна
стверджувати, що з часом справа може дійти до появи нової, тіньової
спеціалізації суддів – судді-рейдери. Їх знають і сьогодні. Їх
рекомендують один одному адвокати, які так само, як і ці судді,
заробляють на рейдерстві. Притягнути до відповідальності суддю, який
ухвалив рішення на користь рейдера досить важко: його рішення начебто
прийняті відповідно до закону.

Проблема рейдерства прийшла в Україну не із Заходу, а зі Сходу, з
відповідними російськими особливостями і колоритом початку 90-х років –
епохи дикого накопичення первісного капіталу.

Головне завдання рейдера, як і будь-якого іншого бізнесмена, – отримати
прибуток. Тільки досягає він цієї мети не внаслідок виробництва певної
продукції чи в інший легальний спосіб, а через перепродаж підприємства,
над яким встановлено контроль, шляхом недружнього поглинання. Чому,
власне, поглинання, та ще й недружнє? А тому, що це набагато дешевше,
ніж шукати компроміс із власником підприємства; і значно простіше, ніж
умовити комерсанта продати прибуткову справу.

2. Основні способи рейдерства в Україні

Існують чотири основні способи захоплення підприємства: через
акціонерний капітал, кредиторську заборгованість, органи управління та
оспорювання підсумків приватизації. Захоплення через акціонерний капітал
свідчить про те, що він сильно розпорошений або недостатньо
контролюється. Початком атаки є скупка акцій. Як правило, рейдери
планують скупити близько 10-15% акцій – ця кількість є достатньою, щоб
ініціювати проведення зборів акціонерів з «потрібним» порядком денним,
наприклад, зміною керівництва підприємства. Акціонерне товариство,
власником якого є трудовий колектив, – найпривабливіший об’єкт для
рейдера. Одержуючи невисокі зарплати, працівники без особливих коливань
продають свої цінні папери тому, хто пропонує ціну в 5-10 разів більше
номінальної вартості (однак все-рівно менше того, що вони реально
коштують). Приклади застосування подібної тактики досить відомі: дії
компанії «Сармат», яка в свій час скупила через ІК » Керамет-Інвест»
41,5% акцій київського пивзаводу «Оболонь»; а також атака компанії
«Кліринговий будинок» на черкаський «Азот».

У другій половині 90-х найбільш популярним способом було відібрання
власності через кредиторську заборгованість. Застосовується він і
сьогодні. Прострочені борги підприємства скуповуються в дрібних
кредиторів за низькими цінами, потім консолідуються й пред’являються до
одночасної виплати. Нездатність підприємства розрахуватися за своїми
обов’язками дає підстави для початку процедури банкрутства або санації з
усіма наслідками, що випливають з цих процедур. Завод, що перебуває на
санації, не підконтрольний ані його власнику, ані менеджменту. Головна
діюча особа – керуючий санацією, якого, як правило, рейдери легко можуть
зацікавити співпрацею.

Однією зі слабких ланок підприємства, яким зацікавились рейдери, може
бути наймане керівництво. Наділений значними повноваженнями директор
може сприяти швидкому виведенню майна з підприємства на підконтрольні
рейдеру структури. Таким чином, власник підприємства може залишитися з
акціями, які нічого не варті. Менеджмент легко може спровокувати
фінансові проблеми на заводі, наприклад, санкціонувавши покупку сировини
за завищеними цінами або взявши кредит під нереальні відсотки.
Переконати керівництво діяти на користь рейдера можна різними способами:
від звичайного підкупу до підсаджування на «гачок» шляхом шантажу,
кримінального переслідування та погроз. Атака через менеджмент дешевше
всього обходиться на держпідприємствах, на яких відсутній ефективний
контроль над оперативною діяльністю з боку власника.

Зміна влади в 2004 році в Україні, а відповідно – й наступний переділ
власності – став керівництвом до дії для вітчизняних рейдерів. Та й чому
б не скористатися законним способом, який був запропонований самим
урядом –оспорювання підсумків приватизації. Тоді як Юлія Тимошенко
готовила до повторного продажу «Криворіжсталь», підсилився тиск на інших
власників великих та середніх підприємств, почастішали випадки недружніх
захоплень і поглинань.

3. Шляхи подолання вітчизняного рейдерства в Україні

Певні спроби боротьби з недружніми захопленнями й поглинаннями
підприємств в Україні робляться лише протягом останніх двох років. У
засобах масової інформації корпоративні захоплення підприємств зазвичай
висвітлюються крізь призму неефективної протидії рейдерам з боку
правоохоронних органів. До цього часу існує думка, що саме за браком
професійних охоронців рейдерам вдається проникнути на територію
підприємства та, як наслідок, заволодіти необхідною документацією.
Насправді ж, ця проблема є набагато глибшою і складнішою.

З рейдерством активно почали боротися практично всі державні органи.
Зокрема, Указом Президента України від 12 лютого 2007 р. «Про заходи
щодо посилення захисту прав власності» №103/2007 доручено Кабінету
Міністрів за участі Верховного Суду й Генеральної прокуратури України, з
метою забезпечення захисту прав і законних інтересів акціонерів при
вирішенні корпоративних конфліктів, проаналізувати факти рейдерства, і
за результатами аналізу, з урахуванням міжнародного досвіду вирішення
таких питань, внести на розгляд Верховної Ради законопроект про
встановлення кримінальної відповідальності за рейдерство. Указом
доручено розробити й запропонувати зміни в законодавство, що регулює
депозитарну діяльність, а також правовідносини, пов’язані із цінними
паперами й керуванням корпоративними правами. Однак у цій сфері
ініціативу «перехопили» народні депутати, які 13 березня 2007 р.
зареєстрували в парламенті проект закону «Про внесення змін і доповнень
у деякі законодавчі акти України про встановлення кримінальної
відповідальності за захоплення підприємств (рейдерство)» (Проект).
Відповідно до Проекту, у Кримінальний кодекс (КК) України запропоновано
внести значні зміни, які повинні торкнутися 4 чинних статей КК, а також
ввести додатково статтю 224 «Захоплення підприємства — рейдерство».

????????? ? ?Т?Т?????? ? ?Т?Т?ається таке визначення рейдерства:
«замовлення й (або) організація нападу на підприємство, установу,
організацію з метою його захоплення, що спричинило порушення його
нормальної роботи, а також напад на підприємство, установу, організацію
з метою його захоплення, зроблене організованою групою (рейдерство)».
Слід зазначити, що саме собою рейдерство може припускати різні способи
недружнього поглинання підприємства, а напад є лише одним з них, поряд з
використанням прогалин у законодавстві, що регулює діяльність
акціонерних товариств (особливо в частині прав міноритара практично
випадає з поля зору законодавця, правоохоронних і контролюючих органів
сама суть рейдерства й більшість його проявів, адже силове захоплення —
лише одне з формальних способів досягнення рейдером своєї мети. Тобто
фактично проект пропонує боротися не з причинами явища, а з однією з
його форм.

Виходячи із запропонованого формулювання, не зовсім зрозумілий сам склад
злочину, а саме — з якою метою відбувається такий напад. Адже метою може
виступати зміна власника підприємства, його організаційно-правової
форми, протиправне відчуження майна й корпоративних прав, а також
порушення роботи підприємства або її зупинка, захоплення майна тощо.
Мотивом же дій потенційних злочинців можуть бути і корисливі спонукання,
і будь-які інші — особиста ворожість, помста або хуліганські мотиви. Як
же тоді правильно визначити мету й мотив злочину? Адже цей фактор має
вирішальне значення для правильної кваліфікації злочину, особливо коли
йдеться про кваліфікацію дій замовника або організатора рейдерської
атаки. За такого формулювання визначення рейдерства встановити й довести
в діях цих осіб наявність злочину практично неможливо.

Також Проект пропонує посилити кримінальну відповідальність суддів, з
цією метою доповнивши статтю 375 частиною 3 — винесення суддею (суддями)
вироку, рішення, визначення, постанови, що виходить за межі компетенції
цього судді (суддів чи суду), або з перевищенням службових повноважень.
Чинна редакція статті 375 звучить так: винесення суддею (суддями)
свідомо неправосудного вироку, рішення, визначення або постанови. Як
бачимо, що редакція Кодексу припускає залучення судді до кримінальної
відповідальності на підставі чинної статті 375 КК України за наявності в
його діях прямого наміру, а в змінах про прямий намір уже не йдеться. По
суті, значно розширено можливості для залучення до кримінальної
відповідальності. Автори законопроекту обгрунтовують таку свою позицію
тим, що стаття 375 КК України в чинній редакції фактично не працює, бо
вимагає доведення прямого наміру. Однак якщо йдеться саме про протидію
рейдерству, то факт прямого наміру й корисливого (або особистого) мотиву
в діях судді під час винесення неправосудних рішень має вирішальне
значення. Описаний намір і мотив передбачає частину 2 статті 375 КК,
санкцією при цьому виступає позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.
Зміни, які запропоновано прийняти як частину 3 цієї ж статті,
передбачають таку саму санкцію. Тобто за винесення свідомо
неправосудного рішення з корисливим мотивом і за винесення рішення з
перевищенням своєї компетенції або повноважень, навіть без прямого
наміру й корисливого мотиву, на думку авторів Проекту, має бути
передбачено однакове покарання.

На цьому тлі цілком виправданою виглядає ініціатива з внесення змін до
статтю 223 КК України, що запропоновано доповнити частиною 3: відкриття
й (або) ведення реєстру власників іменних цінних паперів за наявності
відомостей про вже існуючий реєстр власників іменних цінних паперів
цього емітента, а також здійснення яких-небудь дій зі створення
подвійного реєстру власників іменних цінних паперів. Такі дії справді
досить поширені під час проведення рейдерських атак, тому їхня
законодавча заборона доцільна. Дискусію можливо вести тільки про саму
форму такої заборони й можливих покарань за його порушення.

Невиразною з юридичної точки зору є пропозиція запровадити кримінальну
відповідальність за невиконання керівником підприємства рішення власника
або уповноваженого їм органу щодо звільнення з посади керівника цього
підприємства. За загальним правилом такі суперечки повинні розглядатися
в суді, і саме рішення суду має регулювати подібні ситуації за наявності
суперечки. Крім того, зазначені зміни не вписуються в загальну концепцію
статті 172 КК України «Грубе порушення законодавства про працю». В
будь-якому разі, невиконання такого рішення керівником повинне
базуватися на законних підставах, інакше власник має право не допустити
на своє підприємство і вимагати припинення представництва підприємства у
всіх правовідносинах від імені звільненого керівника. У випадку
порушення цих правил несумлінний керівник може бути притягнутий до
цивільної або навіть кримінальної відповідальності за вже діючими
нормами.

Зрозуміло, мета розглянутого проекту шляхетна: викорінити або,
принаймні, суттєво обмежити рейдерство на Україні. Однак саме виконання
проекту закону здатне породити ще більше проблем і суперечностей, якщо
його буде прийнято у такій редакції.

У цьому контексті слід зазначити, що проблема рейдерства комплексна, і
одним лише впровадженням кримінальної відповідальності за силовий
(найбільш простий) варіант рейдерства її не вирішити. Необхідне
впровадження систематичних продуманих змін у законодавство, зокрема
таких, що стосуються цінних паперів, господарських (особливо
акціонерних) товариств, діяльності правоохоронних і контролюючих органів
нашої країни. Поверхневі рішення в цій ситуації неприйнятні, бо вони
можуть лише приховати це явище, а «недружні поглинання» відбуватимуться
без силових акцій, але з використанням численних прогалин і
невідповідностей в українському законодавстві.

Висновки

Отже, з вище сказаного можна зробити наступні висновки:

Сьогодні Україні рейдерство справді є надзвичайно актуальною проблемою,
яка стає загрозою національній безпеці України. Через нестійкість,
корумпованість державних органів, прогалин у законодавстві,
несформованих інституцій прав власності такий феномен в Україні не лише
виникає, а й набирає високих «темпів зростання». І хоча у розвинених
країнах рейдерство є ефективним інструментом впливу на неефективні
підприємства, у нас же це інструмент перерозподілу власності та
особистих інтересів.

Українське рейдерство є, насамперед, корупційним переділом власності,
але не процесом економічної оптимізації. Так, наприклад, кошти для
фінансування великих операцій з недружнього поглинання залучаються на
відкритому фінансовому ринку, в тому числі, через пайові фонди, що
спеціалізуються на скупці акцій і наступної реструктуризації неефективно
працюючих підприємств.

Головними негативними наслідками рейдерства в Україні є:

— негативний вплив на підприємницький клімат;

— дестабілізація роботи вітчизняних підприємств;

— руйнування трудових колективів та соціальні конфлікти;

— формування несприятливого інвестиційного клімату та міжнародного
іміджу країни загалом.

Західні рейдери сприяють економічному розвитку: вони відстороняють від
управління бізнесом неефективний менеджмент, перешкоджають зловживанням
з боку великих акціонерів, реструктурують неефективно працюючі
підприємства.

Найважливішим інструментом захисту економіки від рейдерів має бути
судова влада. У більшості європейських країн прийняті спеціальні закони
проти рейдерів (в Україні не існує навіть належних законопроектів).

Які реальні дії (заходи) щодо ефективного захисту від рейдерства та його
подолання?

По-перше, на боці власника має виступати держава і вживати дієві,
реальні інструменти щодо захисту прав власності.

По-друге, прозорість і ефективність діяльності суб’єктів господарювання,
які можуть зробити підприємство фактично невразливим до рейдерів. Слід
знати, що найчастіше «постраждалими» є ті, що здійснюють свій бізнес не
зовсім за правилами, внаслідок чого бояться звертатися до правоохоронних
органів.

По-третє, надати Міжвідомчій комісії з питань протидії незаконним
захопленням підприємств при Кабінеті Міністрів України статус Державної
комісії (комітету) у справах боротьби з рейдерством за участі
представників уряду, Ради національної безпеки та оборони України,
Секретаріату Президента України, правоохоронних органів, Державної
комісії з цінних паперів та фондового ринку. До складу Державної комісії
з метою забезпечення прозорості та дієвості роботи цього органу ввести
представників Антирейдерського союзу підприємців України, УСПП,
Європейської бізнес-асоціації (EBA), Торговельно-промислової палати
України, Американської торговельної палати в Україні (ACC).

По-четверте, наділити Державну комісію (комітету) у справах боротьби з
рейдерством відповідними повноваженнями, згідно з Конституцією та
законами України, необхідними для оперативного реагування на ситуації,
що мають стосунок до рейдерських дій та вжиття невідкладних заходів.

По-п’яте, ініціювати прокурорські перевірки незалежними слідчими
Генеральної прокуратури України всіх рішень, винесених українськими
судами на користь рейдерів.

По-шосте, створити реєстр рейдерських судових рішень та внести на
розгляд Вищої ради юстиції персональні справи суддів, які їх винесли.

По-сьоме, необхідно ухвалити Закон України «Про акціонерні товариства»
та внести відповідні зміни і доповнення до чинного законодавства.

Список використаної літератури

Про утворення Міжвідомчої комісії з питань протидії протиправному
поглинанню та захопленню підприємств: Постанова Кабінету Міністрів
України від 21 лютого 2007 р. №257 // Офіційний вісник України. – 2007.
— №14. – Ст. 516.

Про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України,
щодо встановлення кримінальної відповідальності за захоплення
підприємств (рейдерство): Проект Закону України //
http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/ webproc4_1?id=&pf3511=29684
[останнє відвідування 19 лютого 2008 р.].

Бєліков О. Рейдерство в Україні – реалії сьогодення // Юридичний журнал.
-2007. – № 4. – С.105-109.

Вакцина проти рейдерства // Урядовий кур’єр, 6 березня 2007 року, № 42.
– С. 5.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. — К.: Ірпінь: ВТФ
„Перун”, 2005. — 1728 с.

Зеркалов Д.В. Рейдеры. Пособие. – К.: КНТ, 2007. – 188 с.

Підприємців учать відбиватися від рейдерів // Урядовий кур’єр, 22 лютого
2007 року, № 34. – С. 3.

Сметанкина Ю. Что такое рейдерство? // Власть. – 2007. – №1. – С. 37-42

Смітюх А.В. Чорне” рейдерство – корпоративні загарбання або корпоративні
захоплення? – Одеса, 2008

Тіньова економіка: сутність, особливості та шляхи легалізації / За ред.
З.С. Варналія. – К.: НІСД, 2006. – 576 с.

HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

PAGE

PAGE 10

Похожие записи