HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

на тему:

“Раннє Відродження. Творчість Мазаччо” ПЛАН

Вступ

1. Життя і творчість Мазаччо

2. Фрески капели Бранкаччі – вершина творчості Мазаччі

3. Інші твори Мазаччо

Список використаної літератури

Вступ

Істинною метою мистецтва, на думку італійців, мало стати відтворення
живого людського тіла. Усе інше, за словами Мікеланджело, порожня
забава, яку можна надати меншим талантам. «Для мистецтва потрібне одне,
— говорив Челліні, — уміти чудово виписати чоловічий і жіночий торс».
Людське тіло представлено в їхніх картинах здоровим, енергійним,
атлетичним. Воно схоже з античним тілом Греції. Кожний м’яз, суглоб,
хвилястий вигин тіла вивчений до найдрібніших подробиць, переданий з
надзвичайною досконалістю.

Італійській школі були чужі зображення жорстокості і всього, що здатне
викликати жах

У добу кватроченто вражає щедрість, багатоманітність художньої
творчості, що полилася наче з рогу достатку. Архітектура, скульптура і
живопис у цю добу переходять з рук ремісників до професійних майстрів.
Художник своєю творчістю стверджує свою власну індивідуальність у
мистецтві

Художників високо цінували. Члени родини Медичі були меценатами й
справжніми шанувальниками мистецтва, особливо Козімо Медичі та його онук
Лоренцо. Римські папи, герцоги, іноземні королі змагалися за честь
запрошувати італійських художників до свого двору.

Зачинателями мистецтва Раннього Відродження вважаються троє митців:
Мазаччо, Донателло, Брунеллескі. Флорентієць Мазаччо — художник мужнього
енергійного стилю. Він помер дуже молодим, але встиг зажити слави
основоположника живопису кватроченто своїми розписами у капеллі
Бранкаччі. У цьому ансамблі він досяг небувалого до нього, майже
скульптурного відчуття міцних фігур.

У його фресках — еволюція, яку пережив живопис з часів Джотто. У
картинах відчувається реалізм, що виявляється у фарбах, у знанні
анатомії, перспективи. Є ще деяка скупченість в угрупуванні, але в той
же час задній план розроблений ретельніше і природніше. Архітектурні
правила, симетрія в розташуванні частин картини приймають більш живі
форми.

Діяльність Мазаччо (справжнє ім’я Томмазо ди Джованні ди Симоні Кассаї)
мала велике значення для історії італійського живопису. У його картинах
відчувається благородність, витонченість, гармонія тонів.

Сандро Боттічеллі (справжнє ім’я — Алессандро Філіпепі; 1445-1510). У
його творчості є поширеним зображення Мадонни в урочистій обстановці. У
картині „Коронування Мадонни” немовля Христос в одній руці тримає
гранат, а іншою водить руку Мадонни, яка пише в розгорненій книзі
початок пісні-подяки. Троє хлопчиків тримають книгу і чорнильницю, а два
ангели піднімають вінець над головою Мадонни.

Третім зачинателем мистецтва раннього Відродження вважається архітектор
і скульптор Брунеллескі. Він створив архітектуру за духом цілком
світську, вишукано просту, з гармонійними пропорціями. У його спорудах
ніби зовсім зникає відчуття ваги каменю, спротиву матеріалу.

Мазаччо, Донателло і Брунеллескі працювали у першій половині XV ст. у
Флоренції. Флорентійська школа XV ст. залишалася провідною. Вона була
лабораторією художніх ідей, які підхоплювали й переробляли інші школи.
Флоренція, її мистецтво виховали справжніх новаторів – техніків,
художників. Вони прагнули наслідувати природу, однак їхні твори не були
простими її копіями.

Надзвичайно великого значення майстри флорентійської школи надавали
рельєфності, яку вважали одним із наріжних каменів ренесансної художньої
програми, пов’язаної з перебудовою системи художнього бачення. По-новому
відчувати світ – означало по-новому його бачити. Людина доби Відродження
хотіла освоїти світ як реальну арену своїх дій.

Розглянемо більш детальніше творчість Мазаччо.

1. Життя і творчість Мазаччо

Маза?ччо (справжнє ім’я: Tommaso di ser Giovanni di Mone Cassai, * 21
грудня 1401, Сан-Джованні ді Вальдарно, Італія — †бл. 1428, Рим, Італія)
— відомий італійський художник. Один із представників раннього
Відродження у сфері живопису.

Мазаччо прожив дуже коротке життя, тому біографічних свідчень про митця
збереглось небагато. Прізвисько художник отримав за свою неуважність і
байдужість (з італ. його можна перекласти як «той, що промахується»)
щодо речей, які лежали за межами мистецтва, котрим Мазаччо, за спогадами
товаришів, був одержимим.

D

p

®

1/4

B

D

®

°

1/4

???????¤?¤?$??????Припускають, що вчителем Мазаччо був флорентієць
Мазоліно. Великий вплив на юнака мали творчість Джотто та контакти з
відомими сучасниками: скульптором Донателло і архітектором Брунеллескі —
одним з діячів флорентійського «кватроченто». Очевидно Брунеллескі
допомагав Мазаччо у питаннях зображення перспективи у картинах.

На поч. XIV ст. живопис ще перебував під впливом середньовічних
консервативних канонів. Мазаччо разом із Брунеллескі і Донателло очолив
реалістичний напрям у флорентійському мистецтві.

Найперший твір маляра, який зберігся — картина, написана близько 1420
року для церкви Сант Амброджио, «Мадонна з немовлям і зі Св. Анною»
(зберігається у галереї Уффіці, Флоренція). Вже у ній видно ті проблеми
(композиція, перспектива і пропорції людського тіла), над якими
працюватимуть усі художники епохи Відродження.

У 1422 р. Мазаччо вступає до цеху медиків і аптекарів (куди приймали і
художників), а в 1424 році — у товариство Св. Луки.

У 1426 р. він виконує великий ((алтарь)) (т. зв. поліптих), складений з
кількох частин для церкви Дель Карміне у Пізі. Частини поліп тиха зараз
розкидані по музеях кількох міст світу (Лондон, Неаполь, Піза, Відень,
Берлін).

У 1428 році Мазаччо поїхав до Риму і незабаром звідти прийшла новина про
його смерть. Йому тоді щойно виповнилось 27 років. Раптова смерть
викликала багато чуток про начебто отруєння талановитого майстра. Цю
версію підтверджує Джорджо Вазарі у праці «Життєписи найвідоміших
живописців, різьбярів і архтекторів» (1550).

2. Фрески капели Бранкаччі – вершина творчості Мазаччі

Вінцем творчості Мазаччо називають розписи капели Бранкаччі — частини
церкви Санта Марія дель Карміне. Розписувати капелу почав у 1424 році
Мазоліно, потім його роботу продовжив Мазаччо, а закінчив тільки через
кілька років після смерти Мазаччо художник Філіппіно Ліппі.

Характерні дві фрески: «Чудо з динарієм» (інша назва «Il tributo») і
«Вигнання із раю». У першій (255*598 см) автор переказує біблійну
історію про збирача податків, який вирішив зтягнути мито з Ісуса та
апостолів. Ісус сказав апостолові Петру виловити рибу з озера та
витягнути з її рота динарій. Петро дійсно знайшов у роті рибини монету,
яку і віддав податківцю.

Усе це Мазаччо вмістив на однії фресці: у середині стоїть Ісус, оточений
учнями, зліва на дальному плані видно Петра, який витягає на березі
рибину, а справа апостол вручає гроші збирачу податків.

Мазаччо не нагромаджував фігури цілими рядами, як робили зазвичай
художники-попередники – він згуртував їх окремими смисловими частинами,
які вільно розмістив у пейзажі.

У «Вигнанні із раю» (205*88 см) митець вирішив гостру проблему
правильного передавання будови нагого людського тіла. Не тільки саме
власне зображення Адама і Єви анатомічно правильне, а й видно їхній
трагічний вираз розпачу на обличчях і пози тіла дуже природні і
пластичні, на відміну від традиційних середньовічних статичних
(нерухомих) поз. Над їхніми головами летить ангелом з мечем у руці —
його зображення ніби летить і насувається на глядача, що створєю
враження просторовости малюнка. Тіні на зображеннях Мазаччо майстерно
пристосував до природного джерела світла у капелі — вікон, розташованих
високо справа. Це зробило малюнки ще природнішими.

Капела Бранкаччі стала прикладом для багатьох італійських живописців
сюди приходили і Леонардо да Вінчі, і Ботічеллі, і Рафаель, щоб на
власні очі побачити праці одного з піонерів ренесансного реалізму на
італійських землях.

Леонардо да Вінчі писав: «…флорентієць Томмазо, названий Мазаччо,
показав своїм довершеним творінням, що ті, кого надихала не природа,
учителька учителів, працювали даремно».

Чудо з динарієм

Вигнання із раю

3. Інші твори Мазаччо

Мадонна з дитям

Поклоніння волхвам

Список використаної літератури

Шапиро Ю. Г., Персианова О. М., Мытарева К. В., Аране Н. М. 50 кратких
биографий мастеров западноевропейского искусства XIV-XIX веков. —
Ленинград: Советский художник, 1968. — С. 11-14

Вазари Дж./ Жизнеописания наиболее знаменитых живописцев, ваятелей и
зодчих. – Ростов-на-Дону: 1998.

Европейская живопись XIII-XX веков/ Редактор И.А. Шкирич. – М.:1999.

Емохонова Л.Г./ Мировая художественная культура. – М.: 1999.

Похожие записи