HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!
КУРСОВА РОБОТА
на тему:
“Психологія шлюбних відносин”
ПЛАН
ВСТУП
1. ПІДГОТОВКА ДО ШЛЮБУ, ЙОГО СКЛАДОВІ ТА ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ МОДЕЛІ
ШЛЮБУ
1.1. ПІДГОТОВКА ДО ШЛЮБУ
1.2. ШЛЮБ ТА ЙОГО СКЛАДОВІ
1.3. ВПЛИВ БАТЬКIВСЬКОЇ СIМ’Ї НА ФОРМУВАННЯ МОДЕЛI
ШЛЮБУ У СУЧАСНОЇ МОЛОДI
2. СТІЙКІСТЬ І ЯКІСТЬ ШЛЮБУ, ПСИХОЛОГО-СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ
2.1. ПРОБЛЕМИ СТІЙКОСТІ ШЛЮБУ
2.2. ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ МОЛОДОЇ СІМ’Ї
2.3. ЗАЛЕЖНІСТЬ ЯКОСТІ ШЛЮБУ ВІД СЕКСУАЛЬНИХ ВЗАЄМИН ПОДРУЖЖЯ
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Шлюб – це історично обумовлена, санкціонована і регульована суспільством
форма відносин між чоловіком і жінкою, що встановлює їх права і
обов’язки один до одного і до дітей та рідних.
Шлюб – це суспільне встановлення, установа або як кажуть соціологи,
особливий суспільний інститут. Іншими словами, шлюб – це традиційний
спосіб формування сім’ї й суспільного контролю за нею, одне з знарядь,
шляхів, засобів самозбереження і розвитку суспільства. Шлюб представляє
собою контракт, який заключається трьома сторонами – чоловіком, жінкою
та державою.
Шлюб – інститут, регулюючий відносини тільки подружжя, а сім’я –
інститут регулюючий ще й відносини між батьками й дітьми.
Функції сім’ї – це способи, методи прояву її активності, життєдіяльності
всієї сім’ї і окремих її членів. Соціальні функції, що їх реалізує
сім’я, обумовлюють важливу роль сім’ї в суспільстві.
Основні функції сім’ї:
відтворення населення. Функція відтворення населення включає фізичне
(народження дітей) і духовно-моральне відтворення людини в сім’ї. На
зміну переважно економічним стимулам народження дітей в минулому, дедалі
відчутно приходить духовно-моральне: глибока моральна і психологічна
потреба у своїй дитині, бажання мати його від любимого чоловіка,
прагнення відтворити в дітях себе, повторити разом з ними життєвий шлях,
надія і упевненість в майбутньому духовному родстві з дітьми та внуками,
що скріпляють кровнородинний союз, іменна гордість, гордість прізвища;
господарсько-побутова. Відображається господарсько-побутова функція
сім’ї у веденні домашнього і особистого допоміжного господарства,
садівництва і городництва, в обслуговуванні і самообслуговуванні членів
сім’ї, в підтримці належного санітарного становища і гігієни в житлі,
додержанні сімейного бюджету;
виховна. Виховна соціальна функція сім’ї визначаєвідповідальність
батьків за духовно-моральне, політичне, естетичне виховання дітей;
народна мудрість гласить: “Батько не той, хто дитину народив, а той, хто
виховав”;
взаємне піклування членів сім’ї один за одного, особливо про літніх;
мають за мету підвищення відповідальності дітей за батьків, їх
забезпечення і спокійну старість, а також постійну і взаємну
морально-психологічну підтримку, всебічне піклування;
організація та використання вільного часу, насамперед – дозвілля. Її
мета – допомогти членам сім’ї найплодотворніше реалізувати свої
здібності і таланти в самодіяльності, в розумному споживанні духовних
цінностей, в забезпеченні активного відпочинку.
Ще виділяються функції сім’ї: соціалізації особи, духовного спілкування,
співробітництва в процесі виховання та ін. Але важливо не стільки
старання детальнішого перерахування всіх функцій сім’ї, аніж поділ їх, з
одного боку, на задоволення переважно матеріальні,
господарсько-побутові, а з другого – переважно емоціональні і
соціально-психологічні потреби людей.
1. ПІДГОТОВКА ДО ШЛЮБУ, ЙОГО СКЛАДОВІ
ТА ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ МОДЕЛІ ШЛЮБУ
1.1. ПІДГОТОВКА ДО ШЛЮБУ
Подружнє життя – це не доля, яка випадає людині, а завдання, яке людина
береться виконати. Воно буде таким, яким ми його створимо. Поль Турньє
порівнює подружжя з будівлею, в якій кожний день – це нова цеглина.
Отже, правильне приготування до подружнього життя – не підсумок здобутих
теоретичних чи практичних знань, а праця над своїм «я». За цю працю ми
беремося тому, щоб навчитися по-справжньому любити іншу людину. Така
праця над собою власне і є приготуванням до подружнього життя. Щоб це
здійснити, людина мусить стати зовсім іншою бо подружжя – це таємнича
єдність, в якій дві різних істоти цілковито віддаються одна одній.
Приготування до подружнього життя зводиться до поглиблення усвідомлення,
хто така людина і що таке подружжя. Повністю свідомий цього той, хто
розуміє, що «подружжя це не підсумок сліпих сил природи, а установка
Творця для здійснення його плану любові в світі».
У найширшому, отже, значенні – приготування до подружнього життя
зводиться до правильного дозрівання і виховання молодої людини. У цьому
розумінні приготування дитини до майбутнього подружжя починається з
моменту, коли чоловік і дружина прийняли нове для себе рішення – стати
батьками. Ця хвилина і це рішення не тільки народжує людину до життя,
але визначає також напрям її розвитку.
Кожна людина в юності мріє зустріти коханого чи кохану, створити сім’ю,
мати дітей. Але, на жаль, ці мрії не завжди збуваються. Й часто причиною
є «помилка молодості». Застерегти від помилок в інтимних стосунках
практично неможливо, проте мати уявлення про найти-і повіші з них просто
необхідно.
Однією з найпоширеніших причин дошлюбних зв’язків сьогодні вважають
акселерацію. Швидке статева дозрівання організму, позірна дорослість
призводять до раннього початку статевого життя. Високий темп життя
спонукає багатьох поспішати жити, якомога раніше все спробувати, все
встигнути, не відстати від інших, похвалитися своєю причетністю до
дорослого життя. Поспіхом можна не розібратися, прийняти захопленість за
кохання. Іноді ж дається взнаки невміння відрізнити статевий потяг від
глибокого почуття. А буває й так, що старші свідомо йдуть на обман,
розігруючи пристрасні почуття,
Часто трапляється, що дівчата вимушені вступити в дошлюбний зв’язок,
щоб, як їм здається, не втратити прихильності коханого. Хтось, можливо;
скаже, що у цьому немає нічого осудливого, тим паче небезпечного. Але чи
так це?
Спробуємо розібратися у наслідках дошлюбних зв’язків. Медики
стверджують, що раннє статеве життя дуже часто призводить до різних
відхилень у стані здоров’я. Ранній початок статевого життя, коли у юнака
та дівчини ще не сформувалися повністю провідні процеси у корі головного
мозку — процеси збудження й гальмування, є переважною причиною
сексуальних розладів і неврозів у подальшому. Психологи вважають, що
ранні статеві зв’язки шкідливі для психіки, призводять до перенапруження
нервової системи. Невміння користуватися протизаплідними засобами може
ускладнити життя ранньою вагітністю. А випадковість зустрічей — привести
до різних захворювань, у тому числі й до СНІДу. Сексопатологи
застерігають, що отримати повне сексуальне задоволення при ранній
статевій близькості не можна. Передчасне статеве життя спустошливо
впливає на здоров’я та емоційно-психічну сферу молоді. Воно збіднює
повноту сексуальних емоцій, особливо у жінок, часто роблячи їх назавжди
фригідними (холодними), ставить під сумнів міцність майбутнього шлюбу,
робить легкими подружні зради у майбутньому.
Повне дозрівання організму настає пізніше статевої зрілості. Тому з
додатковою діяльністю у вигляді статевого спілкування організм, що
росте, не справляється. іВідтворювальна функція, яка є підвалиною
статевого життя, не властива юності. Адже у цей період організм ще сам
потребує підтримки, оскільки повністю не сформувався, й зародок дитини
може виявитися неповноцінним. У дівчат до вісімнадцяти років вагітність
перебігає складніше. Внаслідок психологічїшх травм діти народжуються
слабкими, із заниженою вагою. Штучне переривання вагітності (аборт)
небезпечне наступним безпліддям, різними хворобами.
Небажана вагітність приховує в собі багато наступних змін у всьому
способі життя, у ставленні до оточуючих, до себе. Погодившися створити
сім’ю «за обставинами», не завжди можна зуміти зробити її щасливою.
Причин на те багато. Найчастіше це причини економічні й побутові, а
іноді й моральні. Якщо поруч є близькі люди, і вони підтримають,
допоможуть, хоча й ціною, можливо власного здоров’я й добробуту.
Ще гірше становище юної матері, яка народила дитину без батька. Багато
негативних емоцій виплескуватиметься на дитину. Дуже часто молода мати
несправедливість долі, сама цього не бажаючи, переносить на своє дитя. У
дорослих самостійних жінок, які виховують дітей самі, цього не
відбудеться. Вони свідомо й виважено роблять цей крок. Вік дає їм
терпіння й мудрість, а час готує їх до радості материнства.
На жаль, продовжують існувати державні дитячі будинки, де у дітей немає
батьків: вони від них відмовилися. Це, мабуть, найжахливіший наслідок
дошлюбних зв’язків.
Спустошення, позбавлення почуття справжнього кохання, невіра у щирість
почуттів, пошук легкого життя —це теж наслідки ранніх статевих
стосунків.
Здавна у більшості народів на дошлюбні статеві контакти існували
заборони. Їх проповідували і видатні педагоги, в тому числі
В.О.Сухомлинський. Варте уваги його звернення до юнака: «Будь стриманий
у своїх поривах. Знай, що фізична близькість коханих морально
виправдовується лише особливою близькістю, духовною готовністю разом
пройти життя, народити і виховувати дітей, ділити труднощі. Знай, що
дівчину, духовно багату, розумну, чесну, глибоко принижує, обурює те, що
до одруження юнак прагне до фізичної близькості. Найщасливіші дні юності
— це та чиста, ідеальна любов, з якою духовно багатим людям довго не
хочеться розлучатися».
1.2. ШЛЮБ ТА ЙОГО СКЛАДОВІ
Саме в сім’ї людина вступає у найближчі — родинні (між батьками та
дітьми, братами та сестрами) або шлюбні (між чоловіком та жінкою)
—людські стосунки. Проте в сім’ї існує й ціла гама інших людських
стосунків: господарських, психологічних, правових, моральних тощо. Тому
сім’ю інколи називають мікросоціумом (тобто малим суспільством),
підкреслюючи тим самим нерозривну єдність між сім’єю та суспільством.
Розуміння цього зв’язку відображене й у відомому вислові «Міцна сім’я —
міцна держава». Цей зв’язок простежується також і в тому, що ті зміни,
які відбуваються в суспільстві, так чи так призводять і до змін самої
сім’ї, її форми, структури, кількості її членів, стосунків між ними.
Проте, виокремлюючи найзагальніші ознаки шлюбу та сім’ї, ці визначення
не розкривають, по-перше, того значення, яке мають шлюб і сім’я в житті
людини, а по-друге — всієї тієї різноманітності конкретних форм, в яких
вони існували й існують сьогодні.
Сім’я має надзвичайно важливе й навіть незамінне значення для людини в
першу чергу тому, що в ній вона живе в оточенні «найближчих» людей, які
можуть і зрозуміти, і вибачити, і підтримати, допомогти «стати на ноги»
й знайти свій шлях у житті. Ніхто не може замінити дитині її рідну матір
чи батька, їхньої безмежної любові, теплоти й добра. Тому не випадково з
давніх-давен вважалася обов’язковою найбільша шана до цих; людей, яка
знайшла своє відображення і в релігійних заповідях, і з народних піснях,
і в поетичних творах. І так само не випадково одним з найбільших нещасть
завжди вважалося сирітство. Й сьогодні вчені стверджують, що тільки в
сім’ї може вирости здорова, добра, розумна,щаслива людина, діти ж,
позбавлені сімейного тепла й любові, так чи так страждають від цього
впродовж усього свого подальшого життя. Звичайно, що й тут можуть бути
певні винятки.
Але не тільки для дітей, а й для дорослих шлюб і сім’я мають надзвичайно
важливе значення. З ними пов’язанії і всі прояви любові, і святість та
щастя материнства абсц батьківства, і можливість недаремно (тобто не
тільки для! себе, а й для інших) прожити своє життя, розкрити все
багатство своїх почуттів і духовних сил, отримати найбільшу радість
неформального спілкування. Підтвердженням цього може бути хоча б той
факт, що смертність серед людей, які не мають сім’ї, значно перевищує
смертність серед людей сімейних. Щоправда, сім’ї бувають
різні: повні та неповні, багатодітні та бездітні, рівноправні та
авторитарні, щасливі та нещасливі. Але, як стверджують сьогодні вчені й
педагоги, якою буде ваша сім’я — значною мірою залежить і від вас самих.
Насамперед від ваших знань про сім’ю та від вашого бажання будувати
сімейні стосунки на засадах любові, відповідальності, добра й злагоди.
Тому не випадково видатний наш педагог В. О. Сухомлинський писав, що в
школі важко готувати дітей до вибору професії, бо їх багато. Але є одна,
яку вибере кожен. Усі хлопці та дівчата стануть у майбутньому чоловіками
та жінками, батьками та матерями, й готувати їх до цього необхідно.
Зрозуміло, що кожному або кожній із вас і самим треба готуватися до
цього.
Великий наш співвітчизник І.П.Котляревський писав: «Де згода в
сімействі, де мир і тишина, щасливі там люди, блаженна сторона». Що ж
вкладаємо ми в поняття і духовного мікроклімату сім’ї? Як і чим його
виміряти, охарактеризувати? Для початку спробуймо визначити відмінності
між позитивним та негативним мікрокліматом сім’ї, а далі — ті
особистісні якості, які створюють передумови для повної згоди між
чоловіком та жінкою, батьками та дітьми. Що їх об’єднує? Мабуть, любов —
любов чоловіка й дружини, батьків і дітей.
Спілкування в сім’ї не має собі рівних за рівнем інтенсивності, глибини
й близькості емоційних контактів. Тому й говорять про духовний
мікроклімат сім’ї. Й якщо сімейне море штормить, то кожен член сімейного
екіпажу — як дорослий, так і дитина — відчуває себе не дуже приємно, а
інколи й буває нещасним. Відсутність надійного сімейного тилу, як
правило, штовхає дітей на пошуки іншого роду спілкування, але воно, на
жаль, не може компенсувати відсутність духовної рівноваги людини, яку їй
дарує любов рідних. Вони створюють лишень Іілюзію захищеності.
Звичайно, й вдома не завжди буває свято. Але коли кожен член сім’ї
робить усе можливе для того, щоб нала-Ігодити свої взаємини з іншими
членами сім’ї, то наш дім стане нашою фортецею. Вчені визначають
моральний клімат як домінуючі настрої, загальний тон і характер
взаємовідносин між членами сім’ї. Особливу увагу при цьому вони
звертають на сумісність людей, під якою розуміється узгодженість їхніх
дій, гармонія стосунків, оцінок, поглядів, особистих якостей. Можна
сказати й так, що сумісність —це оптимальне поєднання індивідуальних
якостей людей, яке забезпечує ефективність іїхньої спільної діяльності й
спілкування, приносить взаємне задоволення. Дослідники виокремлюють
кілька рівнів сумісності, які немовби нашаровуються один над одним:
психофізіологічний, психологічний та соціокультурний.
Психофізіологічний рівень сумісності визначається вродженими, природними
властивостями, наприклад, типологічними особливостями вищої нервової
діяльності або біоритмами, особливостями темпераменту. При цьому слід
відзначити, що ці риси не є визначальними, оскільки як сумісними, так і
несумісними можуть бути люди як з однаковими, так і з різними типами
темпераменту.
Чим вищий рівень у структурі особистості займають ті чи ті властивості,
тим більшу роль вони відіграють у гармонізації взаємовідносин. Ця теза
знайшла своє відображення у законі сумісності: вроджені якості в
гармонійних парах повинні бути контрастними, натомість набуті — схожими.
Не випадково шлюби людей, які зросли за різних умов виховання та освіти,
рідко бувають щасливими; навпаки, ймовірність збігу життєвих орієнтацій
у людей — вихідців із схожого середовища є значно більшою.
Етико-психологічний та соціохультурний рівні подружньої сумісності
передбачають гармонію, узгодженість функціонально-рольових очікувань
чоловіка та дружини. Які з них викликають найбільш гострі дискусії?
Насамперед партнерство в побуті. Маючи однакове навантаження в царині
суспільної праці, жінка, як правило, переобтяжена ще й сімейними
обов’язками, тому, як вважають фахівці, для гармонійних взаємовідносин
важливе значення має здатність ставати на місце іншої людини, розуміти
її труднощі й проблеми, перебирати на себе частину її обов’язків,
допомагати їй.
Соціокультурний рівень сумісності досягається спільністю світоглядних
орієнтацій, життєвих цілей. Іноді навіть велика любов не може допомогти
сумістити несумісне. Якщо під одним дахом зустрічаються двоє людей з
різними уявленнями про життя та життєві цінності, то їм важко дійти
спільного знаменника.
Сумісність рідко буває повною, проте підвищення її до рівня взаємної
толерантності — завдання, яке цілком до снаги будь-якому союзу двох.
Психологи стверджують, що сумісність подружніх пар виробляється впродовж
5—10 років, а іноді й довше. Процес взаємного пізнавання може бути
безконечним і перетворюватися на відкриття «Я», якщо члени сім’ї
виявляються творчо обдарованими, цікавими, високоінтелектуальними
людьми. Від того, наскільки вони зможуть опанувати нові соціальні ролі
-— чоловіка та жінки, невістки та зятя. батька та матері —й будувати
свою поведінку відповідно до прийнятих норм моралі, залежать духовна
атмосфера в сім’ї, її щастя.
Ніхто не може сказати наперед, де й коли знайде собі друга. Навіть тоді,
коли виділяємо одного з багатьох, ще не можна сказати, що знайшли
споріднену душу. Глибока близькість не терпить душевної скупості. Коли
ми маємо душевну й духовну спорідненість, ми говоримо один одному все й
не боїмося сперечатися, виявляти несхожість, позаяк повинні навчитися
шукати, доводити, відступати й наступати, доки не знайдемо спільної
мови, згоди.
1.3. ВПЛИВ БАТЬКIВСЬКОЇ СIМ’Ї НА ФОРМУВАННЯ МОДЕЛI
ШЛЮБУ У СУЧАСНОЇ МОЛОДI
Останнім часом значно зросла увага до проблем шлюбу i сiм’ї. Високий
рiвень розлучень, особливо серед молодих сiмей, пiдвищив iнтерес до
дослiдження орієнтації молодi вiдносно шлюбу i сiм’ї, а в зв’язку з цим
i до проблем пiдготовки до шлюбу-сiмейних вiдносин. Вирiшення таких
проблем залежить вiд багатьох факторiв, серед яких особливе мiсце
займають психологiчнi. Психологiчна готовнiсть до шлюбу i сiмейного
життя – багатоаспектна проблема, яка включає в себе питання формування
психологiчної статi особистостi, її розвиток, оволодiння стереотипами
чоловiчої i жiночої поведiнки. Благополуччя сiм’ї залежить вiд специфiки
засвоєних ролей чоловiка i дружини, батька i матерi. Знання i уявлення
про себе як людину певної статi iз специфічними для чоловiка i жiнки
потребами, цiннiсними орієнтаціями, мотивами, iнтересами i формами
поведiнки, а також уявленнями про сiмейне життя служать психологiчним
фоном шлюбу i впливають на мiжособистiснi вiдносини подружжя.
На позицiю молодi по відношенню до шлюбу і сiмейного життя впливають: 1)
особливостi структури сiмейного життя в батькiвському домi, розподiл
сiмейних ролей і їх виконання; 2) якостi особистостi подружжя
(характер, цiннiснi орiєнтацiї, смаки, звички, особливостi подружжя
(характер, цiннiснi орiєнтацiї, смаки, звички, особливостi
потребно-мотивацiйної сфери i iн.); 3) уявлення про iдеал дружини чи
чоловiка (очiкування, пов’язанi iз шлюбом, вимоги до сiмейного життя);
4) просімейна мотивацiя. Важливим являються ще два моменти: власний
приклад батькiв i якiсть їх виховного впливу на дiтей. Найбiльш значима
роль в процесі формування майбутнього сiм’янина належить батькiвськiй
сiм’ї. За результатами дослiджень Е.К. Васильєвої, В.А. Сисенко, В.
Сатiр, А.Г. Харчева, Л.В. Чуйко, якi проводилися з респондентами рiзних
соцiальних категорiй батькiвська сiм’я займає перше мiсце серед
елементiв соцiального мiкросередовища (дошкiльнi заклади, школа, засоби
масової iнформацiї i iн.). ЇЇ структури i соцiально-психологiчнi
характеристики впливають на формування уявлень молодi про подружнє
життя. Дослiдження показали, що позитивна орiєнтацiя молодi на шлюб i
сiм’ю забезпечує повна сiм’я з сприятливим психологiчним клiматом. В
неповних сiм’ях формування орiєнтацiй на шлюб i сiм’ю ускладнюється
внаслiдок деформацiї рольової соцiалiзацiї – вiдсутнiсть одного iз
батькiв як об’єкта iдентифiкацiї. Данi соцiологiчних дослiджень
свiдчать: розлучення батькiв в три рази збiльшує вiрогiднiсть розлучення
дiтей, в той час як розлучення дiтей, якi росли в повних сiм’ях, складає
один iз двадцяти. Для повноцінного розвитку i формування особистостi
чоловiка i жiнки необхiдний материнський i батькiвський вплив з перших
мiсяцiв життя дитини.
Дiти сприймають вiд батькiв форму поведiнки, пiдсвiдомi реакцiї,
рiзноманiтнi позитивнi чи негативнi звички, значимi якостi моделi
подружнiх вiдносин. На основi концепцiї дублювання батькiвських якостей
(Дуда, Сіпов) індивідуум навчається чоловiчої i жiночої ролi, має
тенденцiю несвiдомо використовувати в сiм’ї модель відносин батькiв
незалежно вiд того подобаються вони йому чи нi. Terman порiвнюючи
вiдносини благополучних i конфлiктних подружнiх пар, встановив, що на
врiвноваженiсть подружнiх зв’язкiв великий вплив мають: сприятлива
модель шлюбу батькiв; гарнi вiдносини батька до матерi; щасливе
дитинство. Врiвноваженi члени сiм’ї були спокiйними i в дитинствi, їх
рiдко карали, частiше пестили, з ними бiльш вiдкрито обговорювали
сексуальнi проблеми. Згiдно концепцiї дублювання якостей братiв i сестер
(Томан) було встановлено, що iндивiдуум намагається в нових соцiальних
зв’язках реалiзувати свої вiдносини до братiв i сестер. Бiльш стiйкi i
вдалi шлюби спостерiгаються в тих випадках, коли вiдносини мiж
партнерами будуються саме за цим принципом, враховуючи статеву
приналежнiсть. Подружнi вiдносини можуть бути або повнiстю
комплементарними (чоловiк мав молодшу сестру, або дружина – старшого
брата) чи частково комплементарними (обоє мали старших братiв чи
сестер), або ж некомплементарними. При некомплементарному шлюбi
вiдмiчається зв’язок iз порядком дитини в батькiвськiй сiм’ї (коли два
партнери були старшими серед дiтей) або ж iз статтю (один iз партнерiв
або ж двоє мали лише братiв чи сестер). Особливе мiсце займають дiти,
якi не мали нi брата, нi сестри; для них в сiм’ї була лише одна модель –
батькiвський шлюб.
Сіпов узагальнив свої дослiдження про вплив батькiвської моделi на
модель шлюбу молодої сiм’ї слiдуючим чином:
1. Дитина навчається у батька тiєї ж статi чоловiчої (чи жiночої) ролi,
яка в подальшому зберiгається.
2. Образ батька протилежної статi має значний вплив на вибiр майбутнього
партнера. Якщо роль батька протилежної статі в сім’ї позитивна, то вибір
подібного партнера веде до подружньої гармонії. Якщо ж батько
протилежної статi грає негативну роль i дитина її не приймає, то
партнер з подiбними характеристиками являється джерелом негативних
реакцiй.
3. Модель батькiвської сiм’ї визначає в головних рисах модель сiм’ї,
яку, в наслiдок цього, створюють їх дiти. Встановлено, що в шлюбi
партнерiв, якi представляють явно протилежнi моделi, постiйно
вiдбувається боротьба за владу. Вiрогiднiсть гармонiйного союзу тим
вища, чим ближчi моделi сiмей, iз яких вийшли подружнi пари.
Вплив власного прикладу батькiв на майбутнє сiмейне життя молодого
подружжя являвся предметом нашого дослiдження. Вибiркову сукупнiсть
становили подружнi пари зi стажем спiльного життя 3-5 рокiв. Дослiдження
в себе включало вивчення: 1) установок на вибiр майбутнього партнера; 2)
вiдношення респондента до батькiвської сiм’ї; 3) вiдносини респондентiв
з батьками; 4) сiмей респондентiв i їх вiдповiднiсть “iдеальнiй” сiм’ї.
По всiй вибiрковiй сукупностi приблизно 80,7 % хотiли, щоб їх дружина за
своїми якостями була подiбна на їх матiр. 80,1% жiнок iз всiєї вибiрки
хотiли бути подiбними на свою матiр. В неблагополучних сiм’ях кiлькiсть
респондентiв, якi оцiнили якостi своєї матерi як iдеальнi, зменшилось
до 29 %. Кожен третiй чоловiк iз благополучної сiм’ї хотiв би бути
подiбним на свого батька i кожна п’ята жiнка хотiла, щоб її чоловiк за
своїми особистiсними якостями був подiбний на її батькiв. 98% жiнок i
85% чоловiкiв iз неблагополучних сiмей оцiнили якостi своїх батькiв, як
не вiдповiднi їх iдеалу сiм’янина. Тобто, в неблагополучних сiм’ях
взаємини батькiв i особистiснi якостi сiм’янина не являються прикладом
подружнього життя, а лише негативно впливають на дiтей. Тому бiльшiсть
таких молодих людей намагаються побудувати своє майбутнє сiмейне життя
по-iншому i виховати в собi якостi сiм’янина, протилежнi якостям їх
батькiв. Але, як показали, дослiдження К.Вiтека, А.Г.Харчева,
Г.Л.Смiрнова в реальному сiмейному життi вони їх дублюють.
Проведене нами дослiдження показало, що бiльшiсть тих, хто оцiнює свiй
шлюб як “iдеальний” (83%), так само оцiнюють i шлюб своїх батькiв. Тi, в
кого виявились труднощi в сiмейному життi, рахували шлюб своїх батькiв
“вiдносно хорошим у 69% випадкiв.
Така ж закономiрнiсть виявлена i в конфлiктних ситуацiях. Чим бiльше
було конфлiктiв в батькiвських сiм’ях, тим частiше вони виникали в
сiм’ях дiтей.
З числа респондентiв, вiдносини мiж батьками яких були задовiльними, 49%
зiткнулися iз конфлiктами в своєму сiмейному життi. Тобто,
неблагополучний психологiчний клiмат сiм’ї негативно впливає на
стабiльнiсть шлюбу дiтей. З.А.Янкова, Є.Ф.Агiльдiєва, О.К.Лосєва в своїх
дослiдженнях вiдмiчали, що в багатьох випадках мотиви сварок батькiв i
мотиви сварок дорослих дiтей у власнiй сiм’ї, співпадають. Взаємини мiж
батьками, стереотипи поведiнки в сiм’ї, засвоєнi в дитинствi i юностi, в
зрiлому вiцi значно впливають на характер вiдносин мiж подружжям, на
задоволенiсть i стiйкiсть шлюбу.
За допомогою розробленої нами анкети вивчались погляди, управлiння,
цiннiснi орiєнтацiї респондентiв на шлюб батькiв, характер батькiвських
взаємин, вiдносини респондентiв з батьками. За результатами анкетування
55% опитаних оцiнили вiдносини своїх батькiв як благополучнi, 48% мрiють
про те, щоб їх подальше сiмейне життя склалось так само, 9% не хотiли,
щоб вiдношення в їх сiм’ях були подiбнi на батькiвськi, 44% респондентiв
оцiнили вiдносини батькiв як неблагополучнi, конфлiктнi.
Виходячи iз одержаних результатiв про характер взаємин в батькiвськiй
сiм’ї, ми умовно роздiлили їх на три групи:
I група – респонденти, якi характеризують вiдносини своїх батькiв як
благополучнi i якi являються для них нормою;
II група – респонденти, якi рахують вiдносини батькiв неблагополучними,
якi не являються прикладом подружнього життя.
Таким чином, характер вiдносин подружжя багато в чому вiдповiдає
характеру вiдносин їх батькiв. В тих випадках, коли конфлiкти мiж
батьками переходили певну межу, виливаючись в рiзнi прояви взаємної
неприязнi, але справа не доходила до розлучення, дiти нерiдко сприймали
такi взаємини як антимодель нормальної сiм’ї i, вступаючи в шлюб, свої
подружнi взаємини будували по-iншому. Якщо конфлiкт батькiв досягає
крайньої межi i стає нестерпним для обох сторiн, то iнтересам дiтей
бiльше вiдповiдає розлучення, нiж подальше спiльне життя батькiв.
Гармонiя сiмейного життя батькiв має i iншi наслiдки для майбутнього
сiмейного життя дiтей. Нами встановлено, що молодi пари, якi позитивно
оцiнили шлюб своїх батькiв, проявляють у взаєминах в своїй сiм’ї бiльше
толерантностi, злагоди i розумiння. 42% опитаних iз таких сiмей
проявляли повне взаєморозумiння в питаннях ведення домашнього
господарства, в той час як тi, чиї батьки розлучились, такi якостi
проявляли лише в 28% випадкiв. Отож, батьки, подружжя яких склалось
благополучно, дають дiтям наглядний приклад того, як повинне будуватись
спiльне життя чоловiка i дружини. Вони доповнюють один одного i тим
самим забезпечують успiшне виховання. Спiльнi дiї батькiв являються
важливим передбаченням успiшного формування особистостi.
Дослiджуючи вплив особистого прикладу батькiв на майбутнє сiмейне життя
дiтей, ми виявили, що бiльшiсть пар iз “ідеального” подружжя вiдповiли,
що батьки служили їм прикладом подружнього життя (69%). В групi
подружнiх пар, у взаєминах яких певнi труднощi, позитивний приклад
батькiв спостерiгався рiдше – 58% опитаних.
Аналiз одержаних даних свiдчить про те, що для бiльшостi респондентiв
(60%) двоє батькiв були прикладом; батьки не завжди були прикладом для
31% респондентiв; прикладом були лише мама для 6% опитаних; прикладом
був лише батько – 1%; виросли не в сiм’ї 2% респондентiв. Як бачимо,
бiльшiсть позитивно оцiнює приклад батькiв. Але частина опитаних не мали
в дитинствi постiйного позитивного прикладу обох батькiв, що негативно
вiдобразилось на їх готовностi до шлюбу.
Подiбнi данi ми отримали при аналiзi характеру виховного впливу батькiв
на дiтей. 62% респондентiв рахують, що в їх сiм’ї було авторитетне
виховання, на непослiдовне виховання вказують 30%; лiберальне виховання
спостерiгається у 9 % опитаних. На запитання “Що не влаштовувало вас у
вiдносинах мiж вами i вашими батьками?” відповiдi розподiлились
наступним чином: бiльшiсть респондентiв (90%), якi оцiнили взаємини мiж
батьками позитивно, задоволенi своїми стосунками iз батьками, хочуть
виховувати своїх дiтей так само.
Серед респондентiв, якi не хочуть мати такi взаємини, як мiж батьками,
не задоволенi своїми стосунками з батьками, вiдчувають нерозумiння з їх
сторони. Аналiз вiдповiдей респондентiв iз неблагополучних сiмей
показав, що 35% iз них оцiнюють свої стосунки з батьками як
благополучнi, хоча вiдмiчається деяке нерозумiння зi сторони батькiв або
одного iз них.
Одержанi данi дали можливiсть, що характер виховання в батькiвськiй
сiм’ї значною мiрою впливає на формування образу майбутньої сiм’ї.
Найкраще в цьому планi, на думку К.Вiтека, являється розумне виховання,
яке включає в себе необхiдну вимогливiсть, спiльне проведення вiльного
часу, демократичнi вiдносини. Важливим являється послiдовнiсть батькiв у
вихованнi. За нашими даними це знаходить своє вiдображення в подружньому
союзi дiтей. Виявилося, що бiльшiсть опитаних, чиї батьки були завжди
послiдовними у вихованнi, самi створили гармонiйний шлюб. А там, де у
виховному процесi не було узгодження виховних дiй шлюби були менш
вдалими. Таким чином, стiйкiсть, стабiльнiсть майбутньої сiм’ї цiлком
залежить вiд соцiально-психологiчного характеру батькiвської сiм’ї.
Дошлюбна дiагностика, психологiчна консультацiя молодої сiм’ї дасть
можливiсть заздалегiдь встановити проблемнi зони подружжя, провести
вчасне психологiчне втручання з метою попередження розлучення та
кризового стану.
2. СТІЙКІСТЬ І ЯКІСТЬ ШЛЮБУ,
ПСИХОЛОГО-СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ
2.1. ПРОБЛЕМИ СТІЙКОСТІ ШЛЮБУ
Одним з найстародавніших соціальних інститутів є сім’я. Виникла сім’я в
надрах первісного суспільства значно раніше класів, націй, держав.
Суспільна цінність і значимість сім’ї обумовлена її «виробництвом і
відтворенням» безпосередньо життя, вихованням дітей, формуванням їх
індивідуальної свідомості. Сім’я – об’єднання на шлюбі або кровному
родстві, усиновленні людей, зв’язаних спільністю побуту, на взаємній
моральній відповідальності за виховання дітей, піклуванні про рідних і
взаємодопомозі. Шлюб –це історично обумовлена, санкціонована і
регульована суспільством форма відносин між чоловіком і жінкою, що
встановлює їх права і обов’язки один до одного і до дітей та рідних.
В процесі історичного розвитку під впливом панівного в суспільстві
способу виробництва, способу життя і суспільних відносин систематично
змінювались і змінюються відносини сім’ї і суспільства, сім’ї і особи.
Прогрес суспільства тісно зв’язаний з усуненням, зменшенням
дискримінації жінки на виробництві, в соціальній і духовній сферах, в
шлюбному законодавстві, з істотними змінами функції сім’ї, створенням
умов для вдосконалення шлюбно-сімейних відносин, посиленням і
розширенням виховання. Всі соціально-економічні, культурні процеси –
позитивні та негативні, що відбуваються в суспільстві, впливають на
функціонування сім’ї, яка є осередком суспільства. На сім’ю і й моральне
становище безпосередньо впливають фактори навколишнього соціального
середовища: соціально-економічні процеси виробничих, трудових
колективів, повсякденне життя.
В сучасних умовах дедалі помітніше стає криза сім’ї як соціального
інституту суспільства, шляхи виходу з якої поки що неясні. Криза
виявляється в тому, що сім’я дедалі гірше реалізує свої основні функції
– організацію подружнього життя, народження і ви” ховання (соціалізацію)
дітей, відтворення населення і робочої сили.
Нині в Україні налічується близько 17 млн. сімей, але середньорічна
кількість зареєстрованих шлюбів постійно зменшується (з 462 тис. у 1969
р. до 428 тис. у 2003 p.). Зменшення чисельності шлюбів відбувається на
Тлі ще двох негативних процесів. По-перше, зростає депопуляція населення
України (з 1991р. кількість померлих перевищує кількість народжених у
середньому за рік; якщо у 1959 р. індекс природнього приросту становив
13,4 чол. на 1000 чол., то у 2003 р. він набуває від’ємного значення і
становить — 3,4). По-друге, збільшується кількість розлучень: якщо у
1959 р. на 1000 чол. припадало 11,6 шлюбів і 1,2 розлучення, то у 2003
р. ці показники становили відповідно 7,6 і 4,3. Або, в інших вимірах, у
2004 р. було укладено 428 тис.шлюбів і зафіксовано 219 тис.розлучень. З
розрахунку на 100 шлюбів кількість розлучень складала: у 1950 р. – 3,
1960 – 10, 1970 – 27, 1980 – 34, 2003 – 38.
Важливе місце у кризі сім’ї є проблема стійкості шлюбу. Нестійкість
шлюбу може бути зумовлена цілою низкою факторів:
психологічних;
соціальних;
економічних тощо.
До факторів, які лежать в основі сімейних конфліктів і пов’язані з
деякими незадоволеними потребами партнерів, відносять:
n
?
J` thth?
°
?
&
– потреба в збереженні і підтримці почуття власної гідності. Образи і
кривди виникають тоді, коли проявляється зневага до людини, неповажливе,
грубе ставлення до неї. В сімейному житті ця потреба може бути
задоволена, так як ми любимо тоді і того, хто сам нас любить і цінить;
– потреба в довірливо-дружніх стосунках і спілкуванні всієї сім’ї.
Людина потребує вільного, спонтанного вираження своїх почуттів, емоцій,
переживань, своїх думок і роздумів. Для сучасної людини немає нічого
важчого, ніж відсутність можливості поділитись. Їй необхідне інтимне,
емоційно-позитивне, довірливе спілкування;
– потреба в сексуальному задоволенні. Якщо в шлюбі не задовольняється
сексуальна потреба одного з партнерів, то можливі різні негативні
наслідки: зрада, статева холодність жінки, думки про розлучення. Таким
чином, стабільність сімейних взаємин ставиться під загрозу.
Стійкість шлюбу і стабільність сімейних подружніх відносин негативно
впливають такі фактори:
– сімейна тривожність;
– конфліктність в сім’ї;
– напруженість в сім’ї;
– розходження установок в сімейній парі.
Ці фактори мають дестабілізуючий вплив на сім’ю і слугують основою
подружньої орієнтації на розлучення.
Важливе місце посідає середовище, в якому існує сім’я (разом з батьками
чи окремо). Окреме проживання молодих від батьків вважається нормою на
Заході, але порівняно рідко зустрічається деінде. Г.Мердок, який
дослідив проблеми шлюбу у 250 суспільствах світу, лише в 17 з них виявив
розповсюдженість неолокального місця проживання. Стосовно України, — то
переважна більшість молодих сімей живе з батьками. Це пов’язано не так з
традиціями української сім’ї, як з браком коштів у молодих для
винаймання, а тим більше купівлі чи будівництва власного помешкання.
Деякі дослідники акцентують увагу на аналізі порядку розподілу влади
всередині сім’ї, надаючи особливого значення механізмові прийняття
рішень. Як правило, відзначають вони, ті члени сім’ї, що волрдіють
більшими матеріальними засобами, одержують в ній більшу владу. Сучасний
варіант теорії конфлікту, що стосується сім’ї, запропонований
Х.Хартманн. Для неї сім’я — це «місце боротьби». Сім’я стає полем бою,
де відбуваються конфлікти щодо перерозподілу засобів, в тому числі і
щодо праці в домашньому господарстві та виховання дітей. Як вважає
Хартманн, більш важкі обов’язки жінки по домашньому господарству
являються формою експлуатації, яка склалася всередині
капіталістично-патріархальної системи. Ця теорія носить назву
«марксистсько-феміністської», бо наголошує на експлуатації
жінки-робітниці з боку чоловіка-капіталіста, в руках якого
зконцентровані економічні засоби. Отже, в центрі уваги цієї
конфліктологічної парадигми є напруження і боротьба всередині сім’ї.
Конфлікти можуть виникати з приводу виховання дітей (де краще це робити:
спільно вдома батькам чи в дошкільних закладах, організованих державою),
перерозподілу матеріальних засобів (хто повинен приймати рішення про
використання засобів, якими володіє сім’я, — члени родини чи
представники державного апарату) і навіть харчування (де краще
пообідати: вдома їжею, звареною жінкою, чи в кафе або ресторані).
Аналізуючи причини розпаду шлюбу, а також фактори, які впливають на
задоволеність шлюбом, було виявлено, що в подружніх парах, орієнтованих
на розлучення, присутній такий дестабілізуючий фактор, як напруженість в
сімейних відносинах.
Окремі дослідження показують, що зі всіх опитаних подружніх пар 70%
відноситься до розлучення позитивно,18% вважають розлучення крайньою
мірою у вирішенні долі сім’ї, 10% опитуваних не визначили свою позицію
щодо розлучення, і лише 2% категорично відмовляються від цього способу
вирішення сімейних проблем.
Якщо проаналізувати відношення до розлучення в залежності від статі, то
помічається така тенденція: 80% всіх опитаних чоловіків відносяться до
розлучення позитивно, 12% вважають його крайнім способом вирішення
проблем, 6% не визначили свою позицію, і лише 2% виявило негативне
ставлення до розлучення. Що стосується всіх опитаних жінок, то виявлено,
що позитивно відносяться до розлучення 84%, 6% вважають крайнім заходом,
8% не визначили свою позицію, 2% виявили негативне ставлення до
розлучення.
Визначивши позиції партнерів щодо розлучення, нами був зроблений якісний
аналіз установок на сімейне життя в подружніх парах. Слід зазначити, що
розбіжності в поглядах і установках кожного з членів подружжя ведуть за
собою цілий ряд негативних елементів. Неспівпадання установок
позначається на психологічному кліматі в сім’ї, утворюючи зони
конфліктів, що в свою чергу призводить до порушення стійкості подружніх
взаємин.
Особливо нас цікавили показники узгодженості сімейних установок у
подружніх пар, що подали заяву на розлучення, адже цей факт міг привести
до розпаду шлюбу. Інформація про рівень узгодженості установок в
сімейній парі може служити основою для розробки психотерапевтичної та
корекційної роботи і дає можливість зберегти сім’ю. Наявність соціальних
факторів, таких як відсутність житла, мала заробітна платня одного з
партнерів, незадоволеність роботою, вживання алкоголю, матеріальний
розрахунок, віковий фактор могли б компенсуватись здоровими
психологічними стосунками.
2.2. ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯ
ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ МОЛОДОЇ СІМ’Ї
Не секрет, що сучасна сім’я переживає кризу. Проявами цієї кризи служать
такі показники, як падіння народжуваності, нестабільність сім’ї,
зростання кількості розлучень, поява великої кількості бездітних,
свідома відмові від народження єдиної дитини; масова відмова від дітей,
здавання їх у пологові чи дитячі будинки, будинку дитини,
приймальники-розподільники, втеча дітей з дому; жорстоке поводження з
дітьми аж до позбавлення життя своїх дітей.
Особливе занепокоєння викликають молоді родини. Багато говоритися про
інфантильність молоді, ослаблення почуття відповідальності, про
залежність від батьків, що послаблює родину. Для молодих родин актуальна
проблема дозвілля. Молодий чоловік після народження маляти не вправі
усуватися від догляду за ним, повинен допомагати дружині в її
нескінченних турботах про дитину, інакше сам позбавить себе багатьох
радостей. Покладаючи весь догляд за маленьким на одну лише дружину,
чоловік сам не дає їй можливості для занять чим-небудь іншим, у тому
числі і будинком і ним самим. При такому положенні, при таких обставинах
у родині неминуче виникає дискомфорт. Чоловік починає почувати себе
зайвим, непотрібним, нелюбимим, не підозрюючи, що сам у цьому цілком
винний. І як наслідок перерахованого, у чоловіка все частіше починає
миготіти думка, що він може усе змінити по своєму бажанню. Як? Так
розлучитися! І тоді – знову воля, ніяких турбот, ніякого лементу, знову
він – улюблений, єдиний, доглянутий…
З приходом дитини до жінки приходить усепоглинаюче почуття, що часто
навіть самий коханий чоловік на якийсь час відходить у неї на другий
план. А якщо ще ця дитина не з тих, котрі тільки їдять, сплять і ніяких
особливих занепокоєнь батькам не доставляють, а така що вимагає
безсонних ночей, і безустанного догляду, і нервів, то крім емоцій йому
належить і увесь час матері, усі години доби.
Зрозуміло, що чоловік виражає невдоволення з приводу не пришитого
гудзика чи не вигладженої сорочки, у той час як дитина надривається від
лементу, в мами не ладиться з годівлею, викликаються, м’яко кажучи, не
самі добрі почуття. І молода мама, не виспалась, втомилася, цілком
можливо, відреагує на претензії чоловіка зовсім не так, як йому самому
цього хотілося б. Звичайно, дружина могла знайти й інші слова й інший
тон, але зрозумійте і її.
Культура подружнього спілкування – неодмінна умова безконфліктного
сімейного життя. Знання правил культури спілкування дозволяє уникати
багатьох конфліктів і зберігати добрі відносини, навіть якщо виникають
серйозні розбіжності. Крім того, при явно вираженому конфліктному
поводженні одного з членів родини застосування правил іншими значно
знижує напругу, робить внутрісімейну обстановку набагато спокійною і
створює сприятливу ситуацію для нормалізації відносин.
Уміння знайти компроміс – дуже важливе уміння. Відвертий егоїзм,
непоступливість, дитяча упертість приводять лише до більшого загострення
розбіжностей.
Проблеми, які викликають конфлікт на тому чи іншому рівні, можуть бути
найрізноманітнішими. Але по часу виникнення їх можна розділити на дві
великі групи. Це причини, які виникли безпосередньо під час шлюбу, під
час спільного життя і загального ведення господарства, і причини, які
об’єктивно існували до моменту створення сім’ї.
Групу причин, які об’єктивно існували до моменту створення сім’ї,
називають чинниками ризику, оскільки наявність їх у період дошлюбного
знайомства вже таять у собі небезпеку майбутнього розлучення.
Чинники ризику пов’язані як із особистістю людини, його походженням,
вихованням, так і з умовами укладення шлюбу. До чинників ризику
належать:
велика різниця в освіті і в віці між подружжям (особливо, коли жінка
набагато старша);
схильність до алкоголізму одного з подружжя;
легковажне ставлення до шлюбу, сім’ї взагалі;
занадто ранній вік вступу до шлюбу;
ймовірність швидкого народження дитини;
закороткий термін знайомства;
різка незгода батьків на укладення шлюбу;
шлюб з примусу, без взаємної згоди.
Ці чинники даються взнаки буквально в перші роки спільного життя і
багато в чому обумовлюють ту обставину, що більше третини розлучень
припадає на сім’ї, які мають стаж спільного життя від одного до трьох
років.
Результати опитувань показують, що значна частина молодих людей (близько
1/3) брали шлюб на основі мотивів, які лежать поза сімейною сферою:
бажання піти з рідного дому, здійснити відповідальний самостійний крок,
помститися комусь чи просто за компанію з другом. Природно, що таке
поверхове, несерйозне ставлення до шлюбу, відсутність відповідної
мотивації призводять до того, що перед подружжям не постають завдання
самовизначення сім’ї, з’ясування подружніх ролей, сімейного статусу
кожного з них, їхніх спільних цілей. Кожен сьомий шлюб, укладений у
першій половині 80-х років, – це шлюб між подружжям, вік кожного з яких
не перевищує 20 років. У даному випадку виявляється найчастіше
психологічна неготовність до шлюбу. Молоді сім’ї, як правило, не
відокремлені від батьків і матеріально цілком від них залежать. У
подібній ситуації постають такі проблеми, як забезпечення самостійності
сім’ї, лідерства в ній (найчастіше на цю роль претендує хтось із батьків
подружжя), а також проблема взаємин між членами сім’ї і батьками, що
живуть з ними, які можуть скластися несприятливо і ускладнити неминучі у
цьому випадку подружні конфлікти.
Серед причин розлучень зустрічається така, як розчарування в партнері та
втрата на основі цього початкового почуття любові. Ця небезпека
підстерігає в першу чергу те подружжя, термін знайомства яких до весілля
був недовгим (від трьох до шести місяців).
Таким чином, ми бачимо, що ряд чинників, шкідливо впливаючих на міцність
шлюбу, може бути виділений ще до створення сімейного вогнища.
2.3. ЗАЛЕЖНІСТЬ ЯКОСТІ ШЛЮБУ
ВІД СЕКСУАЛЬНИХ ВЗАЄМИН ПОДРУЖЖЯ
Сім’я, це модель групи, що являє собою біологічну цілісність, сумісність
поведінкового, емоційного і когнітивного рівнів, яка регулює не лише
стійкість шлюбу, але й визначає формування особистості і забезпечує
задоволеність партнерів. Подружня гармонія складається із багатьох
компонентів, серед яких головним є рівень культури і вихованості людини,
індивідуально-типологічні якості, національні традиції і звичаї,
соціальні установки і цінності та ін. Гармонія в сім’ї включає також всі
сторони міжособистісних стосунків, сексуальну та поведінкову
відповідність. Нормальні сексуальні взаємини є найважливішим фактором,
який визначає успішність сімейного життя.
На думку таких дослідників сім’ї як В.А.Сисенко, Ю.Б.Рюрікова,
А.Г.Харчева, розпад багатьох шлюбів обумовлений психологічною і
сексуальною неосвіченістю подружжя, яка заважає знайти оптимальний
контакт, уникнути конфлікту, адаптуватися до партнера. Характер
сексуальних взаємин залежить від гармонії, психології двох статей,
сумісності сексуальних установок, поглядів партнерів, сексуальної
обізнаності та рівнів сексуальної культури, відповідності сексуальних
темпераментів.
Починаючи з давніх часів люди завжди цікавились проблемами статі і
сексуальних взаємин. Філософ Аристін був першим теоретиком гедонізму –
концепції, згідно якої насолода, задоволення є головним благом і метою
життя, основною рушійною силою людських вчинків. Гіппократ рахував, що
статеве життя має велике значення для здоров’я і самопочуття людини.
З.Фрейд показав роль і значення сексуальності в житті людини. В світлі
його теорії стає зрозумілою необхідність сексу не лише для продовження
роду і періодичної розрядки, але й для задоволення всіх функціональних
потреб особистості (в спілкуванні, самореалізації і ін.). Це означає, що
сексуальність неможна розглядати поза особистістю, а особистість без
урахування її сексуальних переживань.
М.Яффе і Е.Фенвік вважають сексуальну незадоволеність джерелом
будь-якого внутрішнього конфлікту.
Ерік Берн стверджує, що статеве відтворення – один із переважаючих
засобів, сама важлива після виживання річ для кожного організму, який
наділений статтю.
В дослідженнях С.І. Голода, Г.Лора, Р.Найберта, Н.Н.Обозова, К.Штарке
підкреслюється, що благополуччя сім’ї на різних вікових етапах
обумовлена не лише психологічною сумісністю, але й сексуальною
відповідністю партнерів. Н.Н.Обозов зауважує, що шлюб – це перш за все
психологічний союз двох людей духовно близьких, з однаковими ідеалами,
ціннісними орієнтаціями, людей з достатнім рівнем сексуальної
сумісності.
Гармонійність і відповідність потреб в інтимному спілкуванні одного
партнера можливостям і потребам іншого являють собою основний зміст
сексуальної сумісності. Встановлено, що сексуальна сумісність, як
правило, досяжна /Т.В.Буленко/. Тому сексуальна незадоволеність подружжя
в більшості випадків зумовлена сексуальною необізнаністю,
несформованістю сексуальних вмінь, дією психологічних чинників, які не
усвідомлюються. Це не означає, що міцність шлюбу залежить лише від
біофізичної сумісності чоловіка і жінки. Духовний світ людини не можна
відірвати від статевого життя. Спільність інтересів, світогляду, взаємна
любов і повага, психологічне співзвуччя не менше важливі в шлюбі, ніж
статеве життя.
Г.Лор писав, що якість шлюбу покращується з віком, крім того
однорідність соціально-економічного статусу зміцнює сім’ю, а там, де
обоє приділяють увагу статевому життю, почуття глибші, взаємовідносини
гармонійніші.
Дослідження С.І.Голода показали, що сексуальна задоволеність незмінно
займає 3-є місце на адаптаційній шкалі після духовної і побутової
сумісності як в шлюбах тривалістю до 10 років, так і від 10 до 15 років.
Німецькі дослідники Г.Нойберт і К.Штарке переконують, що між сексуальною
задоволеністю, з однієї сторони і благополуччям, якістю і стабільністю
шлюбу. з іншої сторони, існує тісний взаємозв’язок.
М.Кінзі виділяє три основних причини, що впливають на формування,
стимуляцію чи пригнічення статевих взаємин: 1 – поведінковий фактор, 2 –
хворобливий стан, 3 – вікова перебудова організму.
Прояв інтимних бажань визначають настрій, стан здоров’я, наявність
почуття міри і такту. Особливе місце в сексуальних взаєминах подружжя
займають еротичні словесні символи, які можуть як стимулювати, так і
подавляти бажання.
Поведінковий фактор має істотне значення в усіх періодах спільного
життя, але особливо важливим і навіть визначальним є період адаптації
подружжя, коли складається власний “oбраз” сім’ї. Чим краще підготовлене
подружжя до сімейного життя, тим швидше відбувається сімейна адаптація.
Віковий фактор безумовно впливає на статеву активність людини. З віком
статева активність знижується, в той час, як чоловіки так і жінки при
повному фізичному і психічному здоров’ї і можуть продовжувати статеву
діяльність протягом всього подружнього життя.
В ряді випадків має місце умисна чи вимушена зупинка статевої діяльності
в 55-56 років. Причини такої поведінки різні: втрата одного із подружжя,
тривала хвороба, сором перед дітьми, внуками, відсутність елементарних
квартирних умов і т.д.
Крім того життя немолодих вже людей потребує уваги до здоров’я. Режим
відносин подружжя, якому 50-60 і більше років, повинен підтримуватись на
такому рівні, щоб протягом подальших років зберегти певний тонус,
укріпити здоров’я. Сексуальна незадоволеність емоційно збіднює людське
життя, позбавляє особистість важливих позитивних емоцій, які їй просто
життєво необхідні для забезпечення нормальної життєдіяльності.
Аналіз медико-психологічної літератури показав, що питання взаємозв’язку
психологічної і сексуальної сторін подружнього життя досліджено
недостатньо, тому метою нашої роботи було вивчення залежності
стабільності шлюбу від сексуальних взаємин подружжя.
Експериментальне дослідження проводилось в консультації з питань шлюбу
та сім’ї на базі Луцького ЗАГСу та Обласної лікарні м.Луцька. Для
діагностики сексуальних стосунків партнерів була використана методика
“Сексуальний профіль” (М.Яффе і Е.Фенвік). Задоволеність шлюбом,
характер сімейного спілкування, функційно-рольова узгодженість вивчалися
з допомогою методик : “Задоволеність шлюбом”, “Спілкування в сім’ї”,
“Ролі в сім’ї”, “Шкала любові і симпатії”.
Вибіркову сукупність становили 62 подружніх пари. За віком респонденти
склали три основні групи:
І група – від 20 до 30 років (44% – чоловіки і 50% – жінки);
ІІ група – від 31 до 40 років (37,5% – чоловіки і 37,5 жінки);
ІІІ група – від 41 до 50 років (18% чоловіки і 12,5% жінки).
Порівняльний аналіз показників сексуальних взаємин в різних вікових
групах дозволив отримати наступні емпіричні дані: у більшості
респондентів, що за подружнім стажем знаходяться на стадії дуже молодого
шлюбу відмічається співпадання сексуального потягу, високий рівень
сексуального задоволення у шлюбі, психологічного благополуччя,
чутливості, задоволеності, але прослідковується різниця в сексуальній
освіченості і техніці. У респондентів молодого шлюбу встановлене
співпадання в техніці, поглядах, рівні задоволеності, але відмічена
різниця в освіченості, потязі, впевненості в собі як в сексуальному
партнері, психологічному благополуччі.
У респондентів середнього шлюбу виявлене співпадання рівнів освіченості,
широта поглядів, але встановлена різниця в проявах впевненості в собі,
відчутті партнера.
Респондентам літнього шлюбу притаманне співпадання показників
освіченості, техніки і виявлена різниця в широті поглядів, впевненості в
собі, чутливості, комунікативності, сексуально-психологічному
благополуччі.
Діаграма № 1 демонструє одержані результати.
Діаграма №1.
РОЗПОДІЛ РЕСПОНДЕНТІВ ЗА ПОКАЗНИКАМИ
СЕКСУАЛЬНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ (в %).
Узагальнення експериментальних даних дозволяє констатувати найбільшу
сексуальну гармонію у подружніх пар, які знаходяться на середній стадії
подружнього життя. Нижчі показники прослідковуються в групі літнього
віку. Самий низький рівень сексуального благополуччя виявлений в
молодому шлюбі.
Проведене дослідження дало змогу стверджувати, що більшість подружніх
пар характеризуються сексуальною дисгармонією (69%) і лише 31% від
загальної кількості респондентів – сексуальною відповідністю. Подружні
пари, які виявили дисгармонійний сексуальний розвиток потребують
корекційного впливу з метою подолання напруги у взаєминах і підвищення
задоволеності сексуальними стосунками.
Досвід консультативної роботи з подружніми парами, що мали
психосексуальні проблеми дає можливість констатувати, що низькі
показники сексуальних взаємин в групах молодого і літнього подружжя
обумовлені процесами адаптації до шлюбу, кризовим періодом,
неадекватністю вибору партнера, психологічною несумісністю, низьким
рівнем сексуальної культури і освіченості.
Обробка даних, одержаних в ході обстеження психологічного клімату,
задоволеності шлюбом показала, що більшість подружніх пар
характеризуються несприятливим сімейними стосунками, неузгодженістю
функцій і ролей, неспівпаданням установок, зниженими показниками
симпатії і любові і із збільшенням тривалості шлюбу, ці показники
зростають.
Психологічне благополуччя в виділених групах характеризується наступними
показниками:
– на стадії молодого шлюбу (від 0 до 7 років) виявлено 12% благополучних
шлюбів, 16% неблагополучних. Неблагополучні пари характеризуються
частими сварками і конфліктами, функціонально-рольовою неузгодженістю,
неспівпаданням установок, різницею ціннісних орієнтацій.
– В середньому шлюбі (від 9 до 18 років) 29% пар є неблагополучними, і
характеризуються зростанням напруги, різницею поглядів на виховання
дітей і конфліктності з цього приводу, пониження любові і симпатії,
рівнем задоволеності шлюбом. 16% подружніх пар із цієї групи, яким
характерні психологічно сприятливі стосунки, притаманні
функціонально-рольова узгодженість, довірливість в спілкуванні,
взаєморозуміння, сприятливий психологічний клімат.
– В групі літнього шлюбу (19 і більше років) виділено 12%
неблагополучних пар, їм притаманна конфліктність, сварки, пониження
задоволеності шлюбом, і 19% пар респондентів благополучні, які
характеризуються сприятливим психологічним кліматом, подібністю
поглядів, спільними символами сім’ї і ін. Описані дані подані на графіку
1.
Графік № 1.
РОЗПОДІЛ РЕСПОНДЕНТІВ ЗА ПОКАЗНИКАМИ ПСИХОЛОГІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ В СІМ’Ї
(в %).
Таким чином, експериментальне дослідження показало, що при сексуальній
гармонії більшість подружніх пар характеризуються психологічним
благополуччям (27%) і лише 4% при сексуальній дисгармонії.
Розглядаючи сексуально-дисгармонійні пари видно, що з них більшість пар
(60%) характеризуються несприятливими взаєминами в шлюбі і лише 9% пар є
благополучними.
Подані дані наведені в таблиці № 1.
Таблиця № 1.
РОЗПОДІЛ РЕСПОНДЕНІТВ ЗА ПОКАЗНИКАМИ ЯКОСТІ
ШЛЮБУ ТА ХАРАКТЕРУ СЕКСУАЛЬНИХ СТОСУНКІВ (в %).
Показники Характеристика сексуальних стосунків
якості шлюбу сексуально гармонійні сексуально дисгармонійні
психологічно благополучні 27 9
психологічно неблагополучні 4 60
Всього 100% 31 69
Сексуальна гармонія в шлюбі корелює з такими позитивними показниками
взаємин як: задоволеність шлюбом, співпадання поглядів і установок,
щирістю і довір’ям у взаєминах, стійким почуттям любові і симпатії до
партнера.
Обстеження подружніх пар, які характеризуються психологічним
благополуччям, але сексуально дисгармонійні, слід зазначити, що їм
притаманні неузгодженість сексуальних установок, темпераментів і інших
параметрів. Оцінюючи якість шлюбу в виділених групах і будуючи прогноз
взаємин ми рахуємо, що більшої уваги заслуговують пари з несприятливим
психологічним кліматом і дисгармонійними взаєминами, так як це часто
приводить до розлучень. А також потребують уваги пари, яким притаманні
сексуальна дисгармонія і психологічне благополуччя. Як бачимо,
дослідження підтвердило взаємообумовленість і взаємопов’язаність
психологічних і сексуальних взаємин в сім’ї, і дана проблема потребує
подальшого вивчення і аналізу для покращення взаємин в шлюбі на різних
вікових етапах його функціонування.
ВИСНОВОК
Шлюб, з погляду соціального відтворення суспільства і його моральної
чистоти, це самий геніальний винахід людства. За християнської моралі
справжня любов починається тільки в шлюбі, де індивід повністю розкутий
і довірився іншому. Сім’я – невід’ємний осередок суспільства, і
неможливо зменшити його значення. Жодна нація, жодне цивілізоване
суспільство не обходилося без сім’ї. Недалеке майбутнє суспільства також
не мислиться без сім’ї. Для кожної людини сім’я – початок початку.
Поняття щастя майже кожна людина пов’язує, насамперед, із сім’єю:
щасливий той, хто щасливий у своєму домі. Сім’я – це й результат, і ще
більшою мірою – творець цивілізації. Сім’я – найважливіше джерело
соціального та економічного розвитку суспільства. Вона виробляє головне
громадське багатство людини.
Для забезпечення якісного зростання працівника і підростаючого покоління
повинні бути створені відповідні життєві умови та матеріальні кошти,
включаючи в себе рівень освіти і культури, житлові умови, якість
харчування, охорони здоров’я, сфери послуг, можливості відпочинку,
зняття нервової напруги. Одним слово, зростає потреба в якості життя.
Дослідження проблем, пов’язаних з сім’єю, стає дедалі важливішим як у
теоретичному, так і в практичному, життєвому плані. Відомо, що
нестабільність шлюбу та сім’ї, яка виявляється в зростанні кількості
розлучень, характерна практично для всіх розвинених країн світу. Це
пояснюється впливом урбанізації і викликаної нею інтенсивної міграції
населення, емансипацією жінок, науково-технічною революцією, причинами
соціально-економічного, культурного, етнічного, релігійного характеру.
Сучасні тенденції в розвитку сім’ї характеризуються такими соціальними
особливостями:
Шлюб, який є основною сім’ї, стає рівноправним, добровільним, вільним
від примусу, матеріальних розрахунків, втручання або тиску третіх осіб,
союзом жінки і чоловіка.
Додержання принципу егалітарності на противагу патріархальності,
чоловічої авторитарності, які не обмежують права і гідність чоловіка та
жінки, забезпечують кожному з них рівні можливості професійного та
духовного зростання.
Нині створюються реальні передумови для подолання суперечностей між
коханням і обов’язком, індивідуальним та суспільним інтересом в
інтимному житті людини.
Суспільна цінність сім’ї все більше визнається її роллю в примноженні,
передаванні в спадковість приватної власності, організації виробництва (
фермерів і ремісників), організації споживання і побуту тощо.
У теперішній час інститут сім’ї переживає скрутні часи. Відпало багато
чинників, стабілізуючих сім’ю ззовні: економічна залежність жінки від
чоловіка, юридична, релігійна, моральна заборона або осуд розлучень. У
цих умовах визначальне значення для стабільності шлюбу набувають
внутрішні чинники, властиві сім’ї. Численні соціологічні дослідження
показують: в основі розлучення в переважній більшості випадків лежить
конфлікт між подружжям, який досягнув такого степеня, що розв’язати його
можна лише шляхом розірвання шлюбу.
Виділяють кілька рівнів подружніх взаємин, на яких можуть відбуватися
конфлікти.
Психофізіологічний – дисгармонія з’являється в порушеннях сексуального
життя. У цілому явище це зустрічається досить часто, проте як основну
причину рішення про розлучення його відзначають лише окремі.
Психологічний – в сім’ї створюється нездоровий клімат, який виявляється
в постійних сварках, взаємних причіпках, дратівливості, яка найчастіше
виміщується на дітях.
Соціально-рольовий – симптоми порушення стабільності цього рівня –
неправильне, нерівномірний розподіл сімейно-побутового навантаження,
хаотичність сімейного укладу.
Соціокультурний (духовний) – конфлікти набувають форму нерозуміння
подружжям одне одного, неповаги, відсутності інтересу чи незадоволення
спілкуванням з партнером, неприйняття його життєвих цінностей, ідеалів.
Проте більша частина розлучень відбувається, зрозуміло, через причин,
які виникають безпосередньо у результаті спільного життя. Найбільша
кількість розірваних шлюбів припадає на вік 25-30 років, коли подружжя
стає досить самостійним в матеріальному плані, встигли непогано
дізнатися недоліки одне одного і переконатися в неможливості жити разом.
Тим часом вони досить молоді, щоб створити нову повноцінну сім’ю і мати
дітей. Також велика кількість розлучень припадає на вік близько 40
років. Це пов’язано з тим, що діти виросли та немає потреби зберігати
сім’ю заради них, а в одного з подружжя фактично є інша сім’я.
Максимальна частка розлучень падає на перші п’ять років подружнього
життя. Наявність в сім’ї дітей безпосередньо впливає на міцність шлюбу.
У багатодітних сім’ях, де кількість дітей понад три, відсоток розлучень
набагато нижчий середнього рівня.
При розлученнях як провідні вказуються три групи причин.
Побутові (житлові умови, невміння чи небажання одного з подружжя вести
домашнє господарство, матеріальна незабезпеченість, вимушене роздільне
проживання).
Міжособистісні конфлікти (втрата почуття любові та прихильності,
грубість, різні погляди на життя, хвороба одного з подружжя, ревнощі,
помисливість). У цьому блоці головним чинником є грубість і неповага
одне до одного. Для жінок – ініціаторів розлучення ці причини частіше
виявляються пов’язаними з алкоголізмом чоловіка, звідки і виникають
грубість, побої, образи, загрози тощо. Для чоловіків, як правило,
грубість дружини має принципово інший зміст. Це насамперед неповага до
чоловіка, невіра в його здібності, небажання рахуватися з його
інтересами, нехтування до виробничих (професійних) успіхів і невдач,
докори, дріб’язкова опіка, нелюбов до друзів чоловіка та ін. З цим тісно
оповиває такий чинник, як різниця поглядів на життя – так звана
несхожість характерів. Вона має більше значення для чоловіків, ніж для
жінок.
Зовнішні чинники (зрада, поява нової сім’ї чи нового почуття у
ініціатора розлучення, втручання батьків й інших осіб).
Звісно, усі три групи чинників тісно переплітаються. Так, зрада може
бути наслідком неуваги, грубості, а грубість – результатом господарських
негараздів тощо.
Різні люди по-різному переживають розпад своєї сім’ї. За оцінками
багатьох російських та зарубіжних соціологів, дуже поширеними наслідками
розлучень є зниження трудової активності, висока ймовірність нервових
стресів, психічних розладів. Для суспільства особливо обтяжливо, що
послаблюється вплив батьків на виховання дітей і діти стають предметом
серйозних конфліктів між подружжям, яке розлучається, причому найчастіше
такі конфлікти виходять далеко за рамки передрозлучної і розлучної
стадій і мають продовження протягом багатьох років.
Отже, нестабільність шлюбу створює гострі проблеми як для тих, хто хоче
створити сім’ю, так і для тих, чия сім’я виявилася зруйнованою. Водночас
розлучення не можна розглядати як цілком негативне явище, оскільки
свобода розірвання шлюбу – одне з засобів гарантування соціальної
справедливості в сімейно-шлюбних відносинах засіб збереження їх
моральних підвалин. Принципово неправильні як зловживання свободою
розлучення, так і огульно негативний підхід до розлучень незалежно від
індивідуальної ситуації.
Разом з тим важливу роль в профілактиці розлучень можуть зіграти служби
сім’ї, поліпшення організації побутового обслуговування, розв’язання
житлової проблеми.
Отже, можна виділити три основні “гарячі точки” в сімейно-шлюбних
відносинах: 1) проблема стабільності сім’ї, 2) проблема народжуваності і
3) проблема напруженості в сфері побуту. Але навіть високий рівень
розлучень не означає розпаду шлюбу як інституту і кризи сім’ї взагалі.
Навпаки, сім’я визнається безумовною цінністю всіма віковими
категоріями. Йдеться тільки про якість сімейних відносин, до яких люди
пред’являють все вищі вимоги.
Перебуваючи у тісному взаємозв’язку із соціальним організмом, будучи
його невід’ємною частиною, сім’я неминуче реагує на будь-які позитивні й
негативні зміни у всій соціальній системі, підпадаючи під її вплив.
Водночас вона сама впливає на її функціонування і розвиток. Спад
виробництва, інфляція, безробіття, невпевненість у завтрашньому дні, що
стали прикметами нашого життя, сприяють виникненню деяких негативних
моментів у функціонуванні розвитку сім’ї, послабленню її стабільності.
Радикальні реформи щодо оздоровлення економічного, соціально-політичного
та духовного життя нашого суспільства позитивно впливатимуть на
зміцнення сім’ї, збагачення її соціальних функцій.
Водночас розвиток сім’ї, зміцнення її і стабілізація – справа не тільки
держави і суспільства, а й кожної подружньої пари, оскільки суспільство
не може передбачити всі конкретні нюанси обстановки в сім’ї тієї чи
іншої людини.
Загальновідомо, що відчуття повноти життя створюють людині улюблена
робота і благополучна родина. Вони піднімають і окриляють людину,
роблять її життя осмисленим і цікавим.
Сім’я – це держава в державі, не варто забувати про це. Тим то і важливі
здорові сім’ї, здорові відносини у них, для того, щоб в державі
суспільство відчувало родинне тепло і затишок.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Алёшина Ю.С., Гозман Л.Я. Социально-психологические методы исследования
супружеских отношений. – М., 1987.
Антонов А. И. і Борисов А. А. Кризис семьи и пути его преодоления. – М.,
2000.
Дорно П. В. Современный брак: проблемы и гармонии. – М., 2000.
Бодалёв А.А., Столин В.В. Семья в психологической консультации. М.,
1989.
Васильченко Г.С., Решетняк Ю.Н. Любовь, брак, сексуальное партнёрство. –
М., 1990.
Кратохвил С. Психотерапия семейно-социальных дисгармоний. М., 1991.
Bradshaw J. Bradshaw on: The family. Health Communications, Inc.
Deerfield Beach. – Florida, 1988.
Карел Вiтек. Проблеми подружнього благополуччя. – М.,1988.
Кратохвил С. Психотерапия семейно-сексуальных дисгармоний.
Мацковский М. С. Современная семья. – М., 2001.
Мишин Т.М. Семейная пситерапия при неврозах и психозах. – Л.,1998.
Семья в системе нравственного воспитания. Основные проблемы воспитания
подростков. – М.,1999.
Соціологія / за ред. Андрущенка В.П., Горлача М. І. – Київ – Харків,
2002.
Піча В. М. Соціологія сім’ї. Матеріали до лекції з курсу “Соціологія”. –
Львів, 1999.
Харчев А.Г. Брак и семья. – М., 1999.
PAGE
PAGE 4
HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
