.

Психологічний аналіз уроку (матеріал)

Язык: украинский
Формат: материал
Тип документа: Word Doc
144 6634
Скачать документ

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

Психологічний аналіз уроку

Психологічний аспект уроку, як один із його основних аспектів, певною
мірою висвітлений у вітчизняній і зарубіжній літературі, ураховується у
практичній діяльності вчителів і керівників загальноосвітніх навчальних
закладів. Це пояснюється тим, що центральне місце на уроці чи на
будь-якому його структурному етапі, незалежно від типу уроку та
специфіки навчального предмета, посідає навчально-пізнавальна діяльність
учнів.

Аналіз психологічного аспекту уроку передбачає вивчення та оцінку того,
якою мірою зміст навчання та дидактичні прийоми забезпечують розвиток
учнів, цілісність та ефективність процесу пізнання, активізацію
навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Психологічний аналіз уроку являє собою синтез аналізу його основних
компонентів, які виступатимуть в якості об’єкта переважного
спостереження, — це розвиток вищих психічних процесів учнів у навчанні;
психологічні основи навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроці;
біологічний фундамент особистості; спілкування суб’єктів
навчально-виховного процесу (учитель, учень). Перераховані вище
підсистеми знаходяться в органічному взаємозв’язку та взаємозумовленості
й у комплексі становлять психологічну основу розвитку особистості.

Ідею двоаспектного аналізу уроку висунув Е.Стонус, розуміючи під цим
аналіз діяльності учня та діяльності вчителя на уроці. «Цілком логічно
розглядати такий аналіз як розширення аналізу завдань навчання». Е.
Стоунс запропонував схему аналізу уроку, включивши в неї такі
компоненти, як зміст, конкретні приклади, спосіб пред’явлення
інформації, тип научіння, реакція учнів, зворотний зв’язок, оцінка. У
ній, як бачимо, автор реалізував свою ідею двоаспектного аналізу уроку,
тобто аналіз діяльності вчителя та навчальної діяльності учнів. При
цьому вчитель виступає як експериментатор, який перевіряє теорію вчіння
в умовах класу, поєднуючи технологічну теорію із практикою навчання.

У процесі спостереження стану розвитку відчуттів учнів на уроці доцільно
зосередити увагу на таких параметрах:

– зміст, методи та засоби розвитку в учнів відчуттів з урахуванням їх
вікових та індивідуальних особливостей;

– урахування у процесі навчання специфіки видів відчуттів та їх
характеристик;

– спрямування навчально-пізнавальної діяльності учнів на розвиток
окремого виду відчуття — домінанти чи раціонального для даної вікової
групи комплексу відчуттів;

– знання та реалізація у процесі навчання закономірностей відчуття
(абсолютний поріг відчуття, поріг відрізнення, абсолютна чутливість,
адаптація);

– добір вправ для задіяння різних аналізаторів у процесі розвитку
відчуттів учнів;

– добір і реалізація різних способів інтеграції відчуттів різних видів.

У процесі спостереження стану розвитку сприйняття та спостережливості
учнів на уроці доцільно сконцентрувати увагу на таких параметрах:

– раціональність вибору та реалізації на уроці змісту навчального
матеріалу, форм, методів і засобів розвитку сприйняття та
спостережливості учнів з урахуванням їх вікових та індивідуальних
особливостей;

– урахування у процесі навчання такої властивості сприйняття та
спостереження, як вибірковість (виділення серед інших «об’єкта
спостереження»; основного, істотного на фоні того, що спостерігається;
концентрація уваги учнів на істотному);

– розвиток сприйняття як важливого психічного процесу особистості на
основі знань його основних характеристик (константність, предметність,
цілісність, узагальненість);

– формування в учнів на уроці цілеспрямованого планомірного сприйняття
та спостереження, тобто умінь і навичок спостерігати предмети та явища,
порівнювати їх, відрізняти;

– зміст, форми та засоби формування в учнів допитливості, інтересу до
оточуючого світу, предмета, що вивчається на уроці.

У процесі спостереження за станом розвитку в учнів уваги доцільно
скористатися такими оцінними параметрами:

– вибір і реалізація змісту навчального матеріалу, методів і засобів
розвитку уваги учнів з урахуванням їх вікових та індивідуальних
особливостей;

– знання та врахування вчителем у процесі розвитку уваги учнів зовнішніх
і внутрішніх факторів, що обумовлюють вибірковість уваги;

– раціональність вибору та використання способів, засобів тренування
зовнішнього прояву уваги учнів;

– раціональне поєднання розвитку довільної та недовільної уваги учнів у
процесі навчання;

– спрямування діяльності вчителя та учнів на формування основних
властивостей уваги (зосередженість, стійкість, обсяг, розподіл,
переключення);

– реалізація сукупності факторів виховного характеру, що сприяють
розвитку уваги учнів у процесі навчання (почуття обов’язку та
відповідальності, організованість, дисциплінованість, самостійна творча
праця учнів).

У процесі спостереження стану розвитку в учнів пам’яті на уроці доцільно
сконцентровувати увагу на таких параметрах:

– вибір і реалізація змісту, методів і засобів розвитку пам’яті учнів з
урахуванням їх вікових та індивідуальних особливостей;

– прийоми організації навчально-пізнавальної діяльності, які сприяють
запам’ятовуванню, збереженню в пам’яті вивченого матеріалу, відтворенню
та розпізнаванню інформації;

– раціональне поєднання розвитку різних видів пам’яті (орієнтир на
розвиток оперативної та довготривалої);

– установка у процесі навчання на запам’ятовування учнями вивченого
матеріалу;

– виділення у процесі навчання мети — домінанти в розвитку пам’яті
учнів, тобто переважне формування одного-двох видів пам’яті;

– вироблення в учнів раціональних прийомів запам’ятовування та тренажу
пам’яті;

– урахування у процесі навчання об’єктивної властивості пам’яті людини —
здатності забувати.

У процесі спостереження за станом розвитку мислення учнів на уроці
доцільно сконцентрувати увагу на таких параметрах:

– зміст, методи та засоби розвитку в учнів мислення з урахуванням їх
вікових та індивідуальних особливостей;

– оптимальне поєднання слухових, зорових, рухових аналізаторів для
розвитку мислення учнів;

– раціональність вибору та використання способів формування в учнів
мислительних операцій (порівняння, аналіз, синтез, узагальнення,
абстрагування);

– забезпечення інтеграції основних форм мислення (поняття, судження,
умовивід) у процесі його розвитку;

– способи та засоби розвитку предметно-дійового, наглядно-образного й
абстрактного мислення в комплексі чи одного з них — домінуючого;

/h0>1Ue1Ue2|364″5ue5?6TH7®81/49–DvEuE?FZGTHAEH¶I°J6K.LULoooooooooooooooo
oooooooooooo

Wрозвиток усної та письмової умови учнів як засобу мислення та
спілкування.

У процесі спостереження стану розвитку уяви в учнів на уроці доцільно
сконцентрувати увагу на таких параметрах:

– зміст, методи та засоби розвитку уяви учнів у процесі навчання;

– знання вчителем фізіологічної основи уяви та опора на неї у процесі
навчання;

– формування недовільної та довільної уяви, виділення уяви-домінанти, їх
раціональне поєднання;

– способи формування відтворюючої та творчої уяви, їх раціональне
поєднання, акцент (у разі необхідності) на уяві-домінанті;

– розвиток в учнів специфічних форм уяви-мрії, фантазії;

– використання різних форм організації творчої навчально-пізнавальної
діяльності учнів як важливої умови розвитку уяви.

У процесі спостереження стану розвитку емоційно-вольової сфери учнів на
уроці доцільно зосередити увагу на таких параметрах:

– зміст, методи та засоби розвитку в учнів емоцій, почуттів, волі;

– урахування вчителем у процесі навчання взаємодії позитивних і
негативних емоцій, неможливості існування однієї без іншої;

– ознайомлення учнів із формами зовнішнього прояву емоцій у їх
оптимальному варіанті;

– забезпечення умов на уроці для гарного настрою учнів;

– вибір і використання способів попередження афекту та стресу у процесі
навчання;

– формування в учнів у процесі навчання вищих почуттів (моральних,
інтелектуальних, естетичних);

– прищеплення й вироблення в учнів навичок управляти своїми почуттями;

– формування в учнів волі та вмінь переборювати труднощі, перешкоди
тощо;

– формування в учнів таких якостей особистості, як цілеспрямованість,
самостійність, рішучість, наполегливість, витримка, мужність,
сміливість, дисциплінованість.

Отже, знання сутності розвитку психічних процесів учнів у процесі
навчання та їх параметрів дозволяє:

– виявити «вузьке місце» у цьому процесі та зосередити увагу на ньому з
метою усунення «розриву» в логічному, природному ланцюзі його розвитку;

– усебічно вивчити та проаналізувати стан кожної складової розвитку
вищих психічних процесів учнів (наприклад, пам’яті, уваги тощо), дати їй
оцінку;

– проаналізувати та оцінити (за запропонованими параметрами) у цілому
стан розвитку психічних процесів індивіда.

 

На допомогу керівникам школи пропонується технологічна картка
спостереження й аналізу розвитку вищих психічних процесів учнів у
навчанні.

У процесі спостереження й аналізу навчально-пізнавальної діяльності
учнів на уроці доцільно зосередити увагу на таких параметрах:

– зміст, методи та засоби формування позитивних, педагогічно доцільних і
соціально значущих мотивів навчально-пізнавальної діяльності учнів;

– формування інтелектуальної сфери особистості (знання, уміння,
здібності) за допомогою відповідного змісту навчального матеріалу та
способів його реалізації;

– розвиток інтересу учнів до навчально-пізнавальної діяльності та її
результатів;

– раціональний вибір і використання учнями способів дій у розв’язанні
навчальних завдань;

– забезпечення оптимального поєднання функцій способу дій учнів
(виконавча, орієнтувальна, контрольна) у навчально-пізнавальній
діяльності, спрямування її на пріоритетність орієнтувальної функції;

– місце та питома вага на уроці самостійної навчально-пізнавальної
діяльності учнів реконструктивного характеру.

Дані параметри включені в технологічну картку спостереження й аналізу
навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроці.

Мета спостереження темпераменту учнів полягає в подальшому урахуванні
вчителем типів темпераменту учнів у процесі навчання, формування
здібностей учнів відповідно до їх природних задатків.

У процесі спостереження й аналізу спілкування учнів доцільно зосередити
увагу на таких параметрах:

– знання вчителем рівнів спілкування та забезпечення умов для формування
спілкування вищого ступеня (спільна мета, спільна праця на основі прояву
індивідуальних особливостей кожного учня — поглядів, позицій, знань і
вмінь);

– характер стилю спілкування вчителя й учнів на уроці (демократичний,
автократичний, ліберальний);

– взаємна позитивна установка вчителя й учнів на оптимальне спілкування
вищого ступеня на уроці;

– формування в учнів об’єктивних підходів до самооцінки спілкування в
системах «учитель—учень», «учень—учень»;

– здійснення соціалізації особистості учня у процесі спілкування на
уроці.

Дані параметри покладено в основу розробки технологічної картки
спостереження й аналізу спілкування вчителя й учнів на уроці.

Схема психологічного аналізу уроку

Психологічний аналіз уроку включає наступні аспекти:

1.Наявність психологічної мети уроку.

2. Психологія навчання. Мотивація через:

– постановку мати (зв’язок з майбутніми завданнями);

– формування асоціативного ряду (зв’язок з попередніми завданнями);

– побутову мотивацію (де в житті застосовуються дані знання).

3. Психологія научіння Установки на :

– увагу;

– розуміння;

– застосування;

– запам’ятовування.

4. Опора на різні види пам’яті :

– образну;

– вербально-логічну;

– емоційну.

5. Врахування індивідуальних особливостей учнів:

– знання психофізіологічних особливостей учнів;

– врахування гендерних відмінностей.

6. Особистісно-орієнтований підхід (за Й.Д. Бехом, С.І. Подмазіним, І.С.
Якиманькою):

– розуміння дітей;

– визнання дітей;

– прийняття дітей;

– співпереживання (емпатія);

– цінування.

7. Методи прийоми:

– діалог;

– пролог;

– ігрові й рефлексійні;

– педагогічна підтримка;

– створення ситуації успіху;

– створення ситуації індивідуального й колективного вибору.

8. Формування механізмів самостійної роботи.

– самонавчання;

– самовиховання;

– самоспостереження;

– саморегуляція;

– самооцінка.

9. Психологічний клімат під година уроку:

– групова згуртованість ;

– конфліктність у колективі;

– задоволеність роботою а уроці.

10. Стиль взаємин “вчитель – учень”:

– авторитарний;

– демократичний;

– співробітництво.

11. Характер взаємин “учень-вчитель”:

– поважний;

– залежно-підлеглий;

– агресивний;

– доброзичливий;

– байдужий;

– неприязний.

12. Характер взаємин учнів на уроці:

– кооперація;

– конкуренція;

– відокремлення.

Список використаної літератури

Лернер И.Я., Скаткин М.Н. Сучасний урок. Дидактичні рекомендації для
вчителів. – М., 1992.

Марусевич К.В.Психологічні аспекти уроку. – К., 2004.

Якиманская И.С. Личностно-ориентированное навчання в сучасній школі. М.,
1996.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020