HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

на тему:

“Профілактика серцево-судинних захворювань” ПЛАН

Вступ

1. Рання профілактика захворювань серця

2. Головні підходи у профілактиці серцево-судинних захворювань

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Суттєвий вплив на здоров’я населення мають серцево-судинні захворювання
(ССЗ), виникнення та прогресування яких визначається факторами ризику.
Для підвищення ефективності профілактики ССЗ на дільниці сімейному
лікарю необхідно дотримуватися чітких стандартних схем та методів
роботи, що базуються на досягненнях сучасної медичної науки. Це
сприятиме максимально можливому зниженню смертності та захворюваності
при мінімальних економічних затратах.

«Епохою серцево-судинних захворювань» назвуть майбутні покоління XX
століття. Серцево-судинні захворювання є найпоширенішими і
небезпечнішими хворобами не тільки XX, але вже XXI століття. Порівнятися
з ними по поширеності і небезпеці для людини можуть тільки онкологічні
захворювання і діабет. У колишні часи епідемії чуми, віспи і тифу
відносили мільйони людських життів.

На щастя, ці лиха залишилися у минулому, але людей продовжують забрати
нові захворювання. Причин такого переважного розповсюдження
серцево-судинних захворювань декілька. Розглянемо основні з них.

Як не дивно, до захворювань приводять не перевантаження серцево-судинної
системи, а малорухливий спосіб життя, її тривала, перманентна
недозагруженность. Відомо, що тренування необхідне м’язам, щоб тримати
їх в здоровому тонусі, підтримувати їх нормальну функцію, не допускати
їх ослаблення.

Але серце — це не що інше, як постійно працюючий м’яз, який має потребу
для свого тренування у високих навантаженнях. М’язові стінки кровоносних
судин також потребують тренувань. Разом з тим, серцево-судинна система
людини як продукт еволюції не зазнала змін за всю багатотисячолітню
історію людства.

І якщо у предків сучасної людини його життєзабезпечення (добування їжі,
споруда житла, пересування і т.д. ) вимагало постійних енерговитрат, то
для сучасної людини його спосіб життя зовсім не вимагає витрат енергії і
м’язової сили, хоча нормальне функціонування серцево-судинної системи
вимагає рухомого способу життя. Шість кілометрів в день — стільки
повинен пройти чоловік, щоб серцево-судинна система випробовувала
необхідне нею навантаження. Великі інтелектуальні і емоційні
навантаження, велика рухова активність — такий повинен бути ритм життя
сучасної людини.

Проте не багато знайдеться людей, які можуть зараз жити так насичено.

Достатньо корисним є тренування м’язової і серцево-судинної системи за
допомогою лазень і саун, холодових і контрастних процедур. Різка зміна
температури з дуже високою на дуже низьку (купання в снігу, в басейні
або в ополонці після лазні) спочатку розширює, а потім звужує судини.

Проте для більшої ефективності треба починати такі процедури з раннього
дитинства: діти, яких обливають холодною водою після ванни, менше
хворіють. Зайва турбота про малюка, створення йому тепличних умов і
створення температурного режиму, однакового у будь-який час року роблять
його уразливим для будь-якого протягу і інфекцій.

1. Рання профілактика захворювань серця

Сьогодні наша країна переживає епідемію серцево-судинних захворювань
(ССЗ). Наслідок цього є низька тривалість життя: (58 років для чоловіків
і 67 років для жінок).

Понад мільйон смертей у рік (більше половини всіх випадків) доводиться
на хворобі серця й посудин: мозковий інсульт, інфаркт міокарда, раптову
смерть і серцеву недостатність. Але й серед серцево-судинних захворювань
у Росії є ” лідери “: по приблизних підрахунках, за один рік від
серцевої декомпенсації в країні вмирає близько 900 тис. чоловік.

Серцева недостатність у цьому списку займає особливе місце ще й тому, що
вона — закономірний фінал всіх хвороб серця. Ішемічна хвороба серця,
інфаркт міокарда, гіпертонічна хвороба, аритмія, пороки серця,
кардиомиопатия — всі ці хвороби приводять до стану, коли серце вже не
може нормально перекачувати кров в обсязі, що забезпечує адекватне
функціонування органів і систем усього організму, спочатку при
навантаженні, а потім у спокої. Це стан і називається серцевою
недостатністю, від якої , зрештою , хворий і гине.

Декомпенсація серцевої недостатності є причиною госпіталізації майже
кожного другого хворого, а саме захворювання фігурує в діагнозі в 92%
госпіталізованих хворих. Середня тривалість перебування пацієнта на
лікарняному ліжку становить 28,4 дні. Довше в лікарні не лежить жоден
кардіологічний хворий, навіть із інфарктом міокарда. Серцева
недостатність — саме дороге захворювання. По експертній оцінці витрати
на стаціонарне лікування хворих із серцевою недостатністю в РФ в 2003 р.
склали 110 млрд. рублів. Лікування хворих із серцевою недостатністю
обходиться державі дорожче лікування інфаркту міокарда, інсульту й
навіть онкологічних захворювань, не говорячи вже про захворювання інших
органів і систем.

Тому необхідно ефективну профілактику й лікування ССЗ на ранніх стадіях.
. Ми в Росії знаємо, як правильно лікувати серцеву недостатність. Більше
того, ми робимо це краще інших. Наші лікарі навіть у поліклінічних
умовах на 15% хащі й смелее своїх європейських колег призначають
інгібітори АПФ і бета-блокаторы — найефективніші на сьогоднішній день
засобу профілактики й лікування серцевої недостатності. У РФ
зареєстроване достатня кількість препаратів цих класів, у тому числі
доступні за ціною й перевірені по своїй ефективності й безпеці
інгібітори АПФ (ЭНАП) і бета-блокаторы (КОРИОЛ), препарати інших груп і
класів.

2. Головні підходи у профілактиці серцево-судинних захворювань

Профілактика серцево-судинних захворювань (ССЗ) ґрунтується на
ослабленні або ліквідації факторів ризику (ФР) їхнього розвитку. Вона
передбачає:

— інформування широких верств населення про корригируемых факторів
ризику й можливості їхнього усунення;

— виявлення осіб з підвищеним ризиком розвитку ССЗ і проведення серед
них профілактичних заходів;

— формування здорового способу життя, боротьбу з палінням і зловживанням
алкоголем;

До найбільш значимим корригируемым факторів ризику відносять
гиперхолестеринемию, артеріальну гіпертензію (АГ), паління, cахарный
діабет, надлишкову масу тіла.

По даним ряду авторів у столиці більше половини працездатного населення
(у віці до 55 років) мають 1 з корригируемых ФР розвитку ССЗ, 25% — 2 і
близько 10% — 3 ФР. У ряді досліджень показано, що 60% — 70% людей
працездатного віку не знають про наявність у них ССЗ. Через відсутність
достатньої інформації не беруть участь у профілактичних заходах 70% —
80% пацієнтів, а 10% — 15% отказывются від регулярного прийому
профілактичних препаратів, призначених лікарем, посилаючись на побічні
ефекти, складність прийому ліків на роботі протягом дня, економічні
труднощі. Результати досліджень показують, що більшість пацієнтів не
знають про наявність у них ФР, що сприяють надалі виникненню важких ССЗ.
Тим часом профілактичні міри здатні дати значимий ефект.

Програма корекції способу життя охоплює оптимізацію харчування,
нормалізацію маси тіла, підвищення фізичної активності, відмову від
тютю-нопаління та зловживання алкоголем, зміну умов праці, покращання
стану середовища проживання (ОгановР.Г.,2001).

Оптимізація харчування передбачає:

1. Встановлення добового раціону за основними правилами раціонального
харчування (повноцінність, різноманітність, збалансованість,
регулярність).

2. Обмеження вживання кухонної солі.

3. Достатнє вживання калію та магнію.

4. Модифікацію харчування, спрямовану на зменшення маси тіла
(гіпокалорійна дієта, режим харчування, вилучення з раціону продуктів,
які збуджують апетит, повна відмова від алкоголю та звички посилено
харчуватись у стресових ситуаціях) (Заремба Є.Х. та співавт., 2000а).

Нормалізація маси тіла — обов’язкова умова ефективної профілактики ССЗ.
Зменшення маси тіла на 1 кг супроводжується зниженням систолічного
артеріального тиску (CAT) на 3 мм рт. ст., діастолічно-го (ДАТ) — на 1,2
мм рт. ст. Масу тіла оцінюють за допомогою індексу маси тіла —
відношення маси тіла в кілограмах до росту в метрах, піднесеного до
квадрату. Оптимальній масі тіла відповідає індекс маси тіла в межах
20-28,9. За допомогою співвідношення об’єму талії та об’єму стегон можна
оцінити тип ожиріння. В нормі цей показник становить до 1,0 у чоловіків
і до 0,8 ужінок. Фактором ризику виникнення ССЗ є абдомінальний тип
ожиріння, при якому це співвідношення перевищує норму.

????

?????ння артеріальної гіпертензії на 20-50% вищий, ніж у фізично
активних людей. Відомо, що використання системи адекватного фізичного
навантаження сприяє зниженню CAT на 6,4 мм рт. ст., а ДАТ— на6,9ммрт.
ст.

При виявленні факту зниженої фізичної активності лікар оцінює
тренованість і стан серцево- судинної системи і спільно з пацієнтом
розробляє індивідуальну програму оптимізації фізичної активності.
Оптимально тренувальним вважається навантаження, яке становить 70—80%
максимального. Для осіб з високим ризиком коронарних подій перед
призначенням програми розширення фізичної активності обов’язково слід
попередньо провести навантажувальний тест (велоергометрію) (Иванов Г.Г.
и соавт., 1998; Заремба Є.Х. та співавт., 20006).

Результати експериментальних та епідеміологічних досліджень, проведених
за останні десятиліття, свідчать, що одним з основних факторів ризику
розвитку і прогресування ІХС та артеріальної гіпертензії є
тютюнопаління. Доведено, що у 100% осіб, які випалюють 25 і більше
цигарок на день, ризик гострої коронарної недостатності і раптової
смерті підвищений. В Україні, де сьогодні палять кожен другий чоловік і
кожна п’ята жінка, зареєстровано найвищі серед таких у країнах Європи
показники захворюваності ССЗ, при цьому найбільш вразливими є особи
молодого віку. У зв’язку з цим програма дій сімейного ліка-ря повинна
бути спрямована на активне виявлення курців з подальшим обговоренням з
пацієнтом загального ризику та спільної розробки плану найефективніших
заходів з відмови від тютюнопаління.

Результати масових скринінгових досліджень, проведених серед працівників
великих промислових підприємств, доводять роль ксенобіотиків як
самостійного фактора ризику розвитку ІХС, артеріальної гіпертензії та їх
ускладнень. Разом з тим, переважна більшість лікарів не враховує
особливостей професійної діяльності своїх пацієнтів. Сімейний лікар
повинен виявляти осіб з обтяженою спадковістю щодо ССЗ, які працюють у
шкідливих умовах, та настійно рекомендувати їм змінити професію.
Сімейному лікареві слід дбати про покращання умов праці та екологічної
ситуації на території дільниці, співпрацювати з територіальними владними
структурами і керівництвом підприємств.

Впровадження програми заходів втручання передбачає використання різних
форм та методів. Це, зокрема, бесіди з окремими членами сім’ї з метою
формування у пацієнта мотивації до зміни способу життя, відмови від
шкідливих звичок. Робота в сім’ях дозволяє комплексно оцінити стан
здоров’я окремої особи та умови, що на нього впливають, виявити
приховані захворювання та додаткові фактори впливу, про які пацієнт не
знає чи не хоче повідомляти. Ретельне вивчення сімейного мікроклімату,
розуміння лікарем психоемоційних особливостей членів сім’ї дає
можливість застосувати найбільш дієві в кожній ситуації заходи
профілактики і розробити модель здорової сім’ї з урахуванням етнічних та
економічних особливостей регіону.

Важливою складовою цього етапу роботи сімейного лікаря є вторинна
профілактика ССЗ. Програма дій сімейного лікаря у цій ситуації включає:

1) корекцію рівня ліпідів;

2) усунення гіперглікемії;

3) вторинну профілактику артеріальної гіпертензії;

4) вторинну профілактику ІХС.

При вирішенні цих проблем сімейний лікар повинен керуватися загальними
положеннями, розробленими медичною наукою протягом останніх років
(ДзякГ.В., Коваль Е.А., 1999; Коваленко В.Н. и соавт., 1999; Заремба
Є.Х. та співавт., 2003).

Наступний етап роботи сімейного лікаря з профілактики ССЗ передбачає
організацію системи диспансерного спостереження пацієнтів і реалізацію
програми розроблених заходів втручання та оцінки їх ефективності, що
повинна здійснюватися згідно з чітко встановленими критеріями. Це
дозволяє своєчасно виявити недоліки у профілактичній роботі, виправити
їх та забезпечити максимально можливе зниження захворюваності та
смертності.

Запропонована нами програма заходів та порядок ‘їх здійснення дозволить
сімейному лікареві успішно проводити профілактичнуроботу на дільниці,
знизити рівень захворюваності, тимчасової непрацездатності, інвалідності
та смертності, що зумовлені ССЗ.

Висновки

Отже, здоров’я у сучасному світі перестало бути лише медичною
категорією. Це поняття набуло нового соціального та економічного
значення. Більшість міжнародних організацій, таких, як Всесвітня
організація охорони здоров’я (ВООЗ) та Організація об’єднаних націй
(ООН), визнають здоров’я як фактор стабільності, розвитку та
національної безпеки (цит. за Слабкий Г.О., 2000). Під час
соціологічного опитування, проведеного в Україні у 2008 р., 92%
респондентів серед цінностей на перше місце поставили здоров’я.

Здоров’я населення залежить не тільки від соціально-економічних умов, а
й від екології, віку, статі, способу життя, спадковості, виникнення
гострих чи хронічних захворювань.

Факторами ризику, які не піддаються коригуванню, вважають вік, стать,
спадковість.

За результатами оцінки факторів ризику виокремлюють 3 основні групи
спостереження:

1. Практично здорові особи без факторів ризику.

2. Особи з високим ризиком розвитку серцево-судинних захворювань (ССЗ),
у яких при відсутності симптоматики цієї патології зафіксовано такі
фактори ризику:

• тютюнопаління протягом тривалого часу (викурювання >1 цигарки на день
протягом >1 року);

• професія, пов’язана з впливом ксенобіотиків;

• спадкова схильність до раннього розвитку ССЗ;

• артеріальна гіпертензія (артеріальний тиск > 140/90 мм рт. ст.);

• цукровий діабет (рівень глюкози в крові >7 ммоль/л натще, > 10
ммоль/л після їжі);

• ожиріння;

• гіподинамія (виконання фізичних вправ чи швидка ходьба протягом менше
ніж 30-45 хв З— 5 разів на тиждень);

• гіперхолестеринемія чи інші атерогенні типи дис-ліпідемій (рівень
загального холестерину > 6,5 ммоль/л або >5,2 ммоль/л за наявності інших
факторів ризику, або тригліцеридів >2,3 ммоль/л, або холестерину
ліпопротеїдів високої щільності < 1 ммоль/л у чоловіків і < 1,1 ммоль/л у жінок); • зловживання алкоголем: >1 дози на день (1 доза — склянка вина або
пляшка пива);

• надмірне вживання солі (>5 г на день);

• поєднання факторів ризику.

3. Пацієнти з діагностованою артеріальною гіпертензією, ІХС та іншими
захворюваннями судин.

Сучасні можливості первинної й вторинної профілактики ССЗ, що є однією з
головних причин смертності в Україні, досить великі. Немедикаментозна
профілактика є початковим етапом будь-яких профілактичних заходів, у
число яких входять:

— відмова від паління;

— відмова від зловживанням алкоголем;

— зниження надлишкової маси тіла;

— збільшення фізичної активності;

Відмова від паління супроводжується поступовим зниженням ризику розвитку
ССЗ, після 5 років утримання від паління ризик розвитку захворювання в
колишнього курця мало відрізняються від такого, що ніколи не курив
людини.

Припинення зловживання алкоголем (вживання більше 40 г чистого етанола в
день) також поступово знижує ризик розвитку ССЗ.

Низька фізична активність підвищує ризик розвитку ССЗ, а регулярні
фізичні навантаження знижують його. Ефект від регулярних фізичних вправ
зв’язують із їхнім сприятливим впливом на масу тіла, рівень ПЕКЛО, зміст
холестерину в сироватці крові й толерантність до глюкози. Особам, які
перенесли інфаркт міокарда або інсульт, варто втриматися від значних
фізичних навантажень і займатися тільки під контролем інструктора по
лікувальній фізкультурі. Їм же доцільно обмежувати вживання продуктів,
багатих холестерином.

Список використаної літератури

Дзяк Г.В., Коваль Е.А. Вторичная профилактика атеросклероза и
ишемической болезни сердца — проблема, требующая решений сегодня. //
Український кардіологічний журнал. – 1999. — №4. – С. 9-18.

Заремба Є.Х. та ін. Раціональне харчування в комплексі профілактики і
немедикаментозного лікування артеріальної гіпертензії: Навч. посіб. –
К., 2004.

Заремба Є.Х., Смирнова І.П., Горбась І.М. таін. Підвищення фізичної
активності в комплексі первинної та вторинної профілактики артеріальної
гіпертензії: Навч. посіб. – К., 2006.

ЗарембаЄ.Х., СкибчикВ.А., СоломенчукТ.М.таін. Атеросклероз: причини
виникнення, патогенез, клінічні прояви та методи лікування
(методичнірекомендації). – К., 2003.

Иванов Г.Г., Сметнев АС, Сыркин А.Л. и др. Основные механизмы, принципы
прогноза и профилактики внезапной сердечной смерти // Кардиология. –
1998. — №12. – С.64-73.

Коваленко В.Н., Свищенко Е.П., Смирнова И.П. Задачи терапевтической
службы по выполнению Национальной программы профилактики и лечения
артериальной ги-пертензии в Украине. Укр. кардіол. журнал. – 1999. — №4.
С.5-8.

Малая Л.Т., Жмуро А.В. (1998) Кардиология сегодня и завтра // Журнал АМН
Украины. — №4(3). – С.416—431.

Малая Л.Т., Смирнова И.П., Ермакович И.И. и др. Профилактика
сердечно-сосудистых заболеваний в клинической практике. – Х., 1999.

Оганов Р.Г. Здоровый образ жизни и здоровье населения // Вестник РАМН. –
2001. №8. С.14-17.

Оганов Р.Г. Профилактическая кардиология: от гипотез к практике. //
Кардиология. – 1999. — №2. – С.4-10.

PAGE

PAGE 2

Похожие записи