HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!
РЕФЕРАТ
з цивільного процесу
на тему:
“Предмет доказування”
ПЛАН
Вступ
1. Поняття предмету доказування
2. Особливості предмету доказування в цивільному процесі
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
В теорії цивільного процесу питання про поняття доказування, його
суб’єкти, структурні частини доказування є дискусійним. Було висловлене
міркування, за яким суб’єктами доказування виступають сторони; змістом
доказування — процесуальна діяльність сторін по ствердженню фактичних
обставин справи, подання доказів, спростування доказів протилежної
сторони, заявлення клопотань про витребування доказів, участь в їх
дослідженні. Але таке визначення доказування не відповідає нормам ЦПК.
Відповідно до ст. 62 ЦПК оцінка доказів підпорядкована вимогам правових
норм і законам логічного мислення.
Таким чином, а) доказуванням буде процесуальна і розумова діяльність
суб’єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному
процесуальному порядку і спрямована на з’ясування дійсних обставин
справи, прав і обов’язків сторін, встановлення певних обставин шляхом
ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання,
прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; б)
докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в
цивільному судочинстві.
Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається в
межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з
декількох елементів або ступенів (стадій), які взаємопов’язані й
взаємообумовлені. Ступінь доказування складається з сукупності
процесуальних дій, які виконуються суб’єктами доказування і об’єднуються
спільністю мети. В науці цивільного процесу вони визначаються понятійно
і кількісно по-різному. Виділяються такі елементи (ступені): твердження
про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання
доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть
участь у справі, або за своєю ініціативою; дослідження доказів; оцінка
доказів6.
Предмет доказування — юридична категорія, на пізнання якої спрямована
вся доказова діяльність суду і осіб, які беруть участь у справі. Аналіз
статей 27, 30 ЦПК дає можливість зробити висновок, що предметом
доказування виступають: а) обставини, на яких позивач обґрунтовує свої
вимоги (підстава позову); б) обставини, на яких відповідач обґрунтовує
свої заперечення (підстави заперечення); в) інші обставини, які мають
значення для правильного вирішення справи. А взагалі — обставини, які
повинні бути встановлені як підстави для вирішення спору між сторонами:
всі, які відбулися, і наявні юридичні факти та обставини, що мають
значення для справи8.
1. Поняття предмету доказування
Предмет доказування – це коло обставин, які належить установити по
адміністративній справі. Метою доказування є встановлення об’єктивної
істини; а предмет доказування вказує на коло обставин, які утворюють
юридичне значимі елементи такої істини. Предмет доказування
закріплюється або шляхом перелічення обставин, що мають бути
встановленими в ході адміністративного розгляду та /або перелічення
питань, які провід зобов’язаний вирішити при прийнятті адміністративного
рішення. Оскільки у вітчизняній юридичній науці панує погляд про
абсолютність істини, то необхідно вводити таке правове поняття, як межі
доказування.
Межі доказування – це такий ступінь достатності і достовірності системи
доказів, який дозволяє зробити однозначний і неспростовний висновок як
по кожному з елементів предмета доказування, так і по справі в цілому.
Він характеризується повним, усебічним та об’єктивним дослідженням усіх
обставин справи. Повнота в адміністративному процесі, зокрема, означає,
що всі зацікавлені особи мали можливість узяти участь у провадженні:
повідомлення про адміністративний розгляд виконані у належний спосіб.
Усебічність – це глибоке вивчення всієї сукупності належних до справи
обставин, їх сторін, реально існуючих між ними зв’язків і
взаємозалежностей.
Більшість представників кримінально-процесуальної та
цивільно-процесуальної наук вважає, що предметом судового пізнання є
злочин чи цивільно-правовий спір, а тому обставини, що підлягають
доказуванню, лежать у минулому.
Є три способи правового закріплення предмета доказування. Перший полягає
у встановленні підстав подачі звернення. Так, при подачі скарг
постачальника щодо організації та здійснення процедур закупівель
товарів, робіт і послуг за державні кошти вказано такі факти, які
необхідно встановити: порушення процедур адміністративної діяльності,
які спричинили або могли спричинити матеріальні збитки.
Прикладом другого підходу є визначення питань, які мають бути досліджені
під час адміністративного розслідування. Ними є факти, які підлягають
установленню при антидемпінговому розслідуванні. За рішенням Міжвідомчої
комісії з міжнародної торгівлі (провід) Міністерство економіки
(лідируючий суб’єкт) здійснює перегляд антидемпінгових заходів для
визначення індивідуальних величин демпінгової маржі нових експортерів
або виробників з країни експорту, які є суб’єктами розгляду та не
експортували товар у період розслідування, за результатами якого
застосовано антидемпінгові заходи. Зазначений перегляд здійснюється
Міністерством за наявності таких умов:
1) новий експортер або виробник доведе, що він не пов’язаний з
експортерами або виробниками з країни експорту, щодо імпорту в Україну
яких застосовані антидемпінгові заходи;
2) такі експортери або виробники, експортували товари в Україну в період
розслідування або ці експортери чи виробники доведуть, що вони підписали
не відкличні договірні зобов’язання щодо експорту значної кількості
товарів в Україну.
??J???(?Т?у випадку правові норми визначають питання, які мають бути
встановлені в ході слухань на стадії вирішення справи. До прикладу, при
припаданні ліцензії на поводження із джерелами іонізуючого
випромінювання з’ясовуються: 1) минулий стан радіаційної безпеки при
здійсненні заявниками діяльності із ДІВ 2) майбутній стан радіаційної
безпеки 3) досвід заявника по здійсненню аналогічної діяльності із ДІВ .
При цьому предметом доказування не може бути сама можливість звернення
заявника до лідируючого суб’єкта. Така можливість гарантована правовими
нормами, і лідируючий суб’єкт не вправі ставити її під сумнів на стадії
порушення провадження. Тому некоректним є формулювання підстав звернення
скаржника до міністерства економіки з приводу організації і здійснення
процедур закупівлі товарів, робіт послуг. Однією з таких підстав
зазначено аргументованість міркувань заявника при зверненні. Однак факт
аргументованості позиції з’ясовується проводом лише під кінець стадії
вирішення справи.
2. Особливості предмету доказування в цивільному процесі
Предмет доказування визначений ст. 179 ЦПК і ним є факти, які
обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для
вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають
встановленню при ухваленні рішення суду. Коло обставин, що на них
сторони посилаються як на підстави своїх вимог і заперечень або на які
вказують інші особи, може бути різноманітним, а предмет доказування по
конкретній справі досить визначений. На нього вказує норма матеріального
права, яку слід застосувати в кожному конкретному випадку.
Отже, предметом доказування є:
• обставини, які обґрунтовують вимоги позивача (підстава позову);
• обставини, які обґрунтовують заперечення відповідача (підстава
заперечення);
• інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Правильне встановлення предмета доказування сприяє визначеності
подальшого процесу доказування щодо виявлення, збору, дослідження та
оцінки доказів, встановлення дійсних обставин справи та ухвалення
законного та обґрунтованого рішення.
Загалом слід розрізняти такі три загальноприйняті елементи предмету
доказування:
а) обставини, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги (підстава позову);
б) обставини, на яких відповідач обґрунтовує свої заперечення (підстава
заперечення);
в) інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
А взагалі – обставини, які повинні бути встановлені як підстави для
вирішення спору між сторонами – всі які відбулися, а також наявні
юридичні факти та обставини, що мають значення для справи. Саме на
обставинах, що підлягають встановленню, й будується предмет доказування
в справі.
Висновки
Отже, предмет доказування – це коло фактів матеріально-правового
значення, необхідних для вирішення справи по суті. Необхідний
складфактів предмету доказування визначається на підставі норм
матеріального права. Ст.27, 30 ЦПК – належність до предмету доказування
обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, тобто підстави
позову, і обставини, на яких відповідач обґрунтовує свої заперечення.
Інші обставини, які мають значення для справи. Згідно ст.32 ЦПК
обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування,
також законні презумпції, преюдиції.
Необхідний склад фактів предмета доказування визначається на підставі
норм матеріального права, якими врегульовані спірні правовідносини. Так,
відповідно до ст. 456 ЦК про відшкодування шкоди у разі ушкодження
здоров’я на виробництві до складу підстави позову, що є предметом
доказування, входять факти, які підтверджують: наявність трудових
відносин потерпілого з такою особою (організацією, підприємством);
одержання каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я в зв’язку з виконанням
потерпілим своїх трудових обов’язків; настання певної шкоди; наявність
збитків та їх розмір; вину організації в заподіянні шкоди. Але якщо
факти одержання каліцтва і вина організації в заподіянні шкоди були
встановлені вироком суду в кримінальній справі, то ці факти не
підлягають доказуванню, незважаючи на те, що вони входять до складу
підстави позову. Отже, предмет доказування в конкретній справі може не
збігатися з підставою позову. Це буде мати місце і за наявності інших
обставин, які не потребують доказування (ст. 32 ЦПК). Труднощі і помилки
у визначенні необхідного складу фактів доказування мають місце, коли
диспозиція матеріального права носить відносно визначений характер. Це
норми, якими врегульовані питання про виселення за неможливістю
сумісного проживання, про відшкодування завданої шкоди, про розділ майна
подружжя та інші, при застосуванні яких повинні враховуватися «груба
необережність самого потерпілого», «майновий стан», «інтереси
неповнолітніх дітей» чи заслуговуючі на увагу інтереси одного з подружжя
(ст. 454 ЦК, ст. 29 КпШС та ін.), тобто факти, які в нормах права
сформульовані в загальному, а не у точно визначеному вигляді.
Список використаної літератури
Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28
червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. —
Ст.141.
Цивільний процесуальний кодекс України: Чинне законодавство зі змінами
станом на 1 вересня 2005р.: (відповідає офіційному текстові). – К.: Вид.
ПАЛИВОДА А. В., 2005. – 156 с.
Грінченко А.Д., Шульженко О.О., Надгоний Г.М. Практика використання в
Цивільному судочинстві матеріалів судових експертиз // Вісник Верховного
Суду України. – 1997. – №3.
Комаров В. В. Цивільне процесуальне право України: Практика
застосування. Навчальний посібник. X.: 2003. – 208 с.
М.Й. Штефан. Цивільний процес. Видання друге, перероблене та
доповнене.2001. – 694 с.
Цивільний кодекс України: Коментар. Видання друге із змінами за станом
на 15 січня 2004р. – Х.: ТОВ «Одіссей». 2004. – 856 с.
Цивільний процес: Навч. посіб./ А.В. Андрушко, Ю.В. Білоусов, Р.О.
Стефанчук, О.І. Угриновська та ін. – за ред. Ю.В. Білоусова. – К.:
Прецедент, 2005. – 293 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
