Реферат
На тему:
Постижерні вироби. Матеріали для виробів із волосся.
1. Матеріали для виробів із волосся.
Постижерні вироби застосовуються у перукарській справі здавна.
Різноманітні перуки, шиньйони, штучні коси, накладки, окремі пасма,
локони, вії, брови застосовуються і сьогодні не тільки як експонати
музеїв чи історичний матеріал для вивчення, не тільки на театральній та
естрадній сценах, демонстраціях і конкурсах, не тільки під час рекламних
кампаній, на манекенах, у вітринах магазинів, а й у повсякденному житті
сучасної людини.
Прикраси, клеєні з волосся, постижерні доповнення до зачісок
забезпечують утілення найфантастичніших задумів модельєрів, досягнення
несподіваних зорових ефектів, посилюють естетичність сприйняття зачісок
як витворів мистецтва.
У перукарській теорії та практиці постижерна справа виокремлюється як
самостійний вид робіт. Уміння та навички виготовлення й використання
виробів з волосся потрібні кожному перукарю — від початківця до
досвідченого фахівця.
Для виготовлення штучних виробів найбільш придатне натуральне довге
жіноче волосся природного кольору. Кращим для постижерних робіт
вважається зрізане волосся. На відміну від вичесаного, воно відокремлене
від здорової основи, менше заплутується, довше зберігає свої основні
властивості — гнучкість, м’якість, шовковистість, блиск, здатність до
миття, завивання, фарбування.
З волосся завдовжки 40-80 см виготовляють довгі коси й перуки; з волосся
завдовжки менше 15 см — накладки, клеєні постижерні прикраси.
Окрім натурального волосся людини, використовують шерсть тварин, штучне
волосся з целюлози та поліамідних волокон. Останнє має перевагу завдяки
значній міцності й тонкості, здатності до фарбування у будь-який колір.
Для виготовлення перук, шиньйонів, кіс, клеєних прикрас потрібні
допоміжні матеріали:
— тюль або спеціальна еластична тканина сітчастої структури для
виготовлення основи перуки — монтюра;
— тасьма, нитки — для обкантування й пошиття монтюра, надання йому
стійкості та збереження форми;
— желатин, клеї — для побудови форми монтюра, клеєних виробів;
— антистатичні препарати, барвники — для зняття статичної електрики та
фарбування виробу;
— декоративні доповнення — бісер, стрази, блискітки, тасьма, стрічки
тощо.
2. Способи закріплення волосся.
Використовують два способи закріплення волосся на основу постижерних
виробів.
1. Тресування — виготовлення тресу вплетенням пасом волосся за певною
системою між міцними нитками та подальше пришивання готового тресу до
основи постижерних виробів (рис. 12.1, 12.2).
2 Тамбурування — безпосереднє закріплення волосся тамбурною петлею
способом «вив’язування гачком» на основі виробу.
Обидва способи, однаково важливі залежно від виду й призначення виробів,
широко застосовуються під час виготовлення постижу.
3. Основні пристрої.
Тресбанк — основний пристрій для тресування (рис 12.3) Складається з
двох дерев’яних або металевих стійок для натягування ниток тресу. Стійки
кріпляться до робочої поверхні струбцинами, які утримують їх у
вертикальному положенні. Одна стійка (права) має три отвори — гнізда, в
які вставляють спеціальні кілки з намотаними нитками. На другу (ліву)
закріплюють кінці ниток основи для тресу.
Карда — пристрій у вигляді пластини з рядами металевих зубців для
первинної обробки стриженого волосся, розчісування та змішування волосся
різних відтінків. (рис 12.4)
До пристроїв, необхідних для виготовлення постижів, належать пружинні
апарати та спеціальні рами для закріплення основи для тамбурування
волосся, виготовлення перук, постижерні гачки, голки, шильця — для
тамбурування волосся, шарнірний пристрій та голова-форма — для
закріплення монтера.
4. Підготовчі роботи.
Перед початком роботи здійснюють попередню обробку натурального волосся,
яка зводиться до таких операцій
— сортування за кольором, довжиною, якістю,
— дезінфекція,
— визначення положення головок І кінців,
— складання волосся в одному напрямку,
— розчісування на карді,
— знебарвлення, тонування або фарбування;
— промивання після фарбування;
— просушування;
— розчісування закатаних головок;
— змішування волосся різного кольору;
— зв’язування пасом.
Головками називають ту частину волосся, яка розташована від його
коренів. Під час попередньої обробки стежать за тим, щоб не переплутати
головки волосся з кінцями.
Підготовлене волосся можна зберігати у паперових або целофанових
пакетах.
Для запобігання появи конденсату бажано не допускати різких перепадів
температури та відносної вологості повітря у приміщенні. Сприятливими є
температура 20°С, відносна вологість 65-75%.
4.1. Розчісування волосся на карді.
Карду закріплюють на столі за допомогою струбцини. Волосся закладають у
карду, згори кладуть жорстку щітку щетиною вниз або другу карду зубцями
вниз. Поряд з кардою розташовують ємність з водою для змочування кінців
волосся перед сплетенням кожного взятого з карди пасма. Змочені кінці
волосся щільніше затягуються у тресі, під час висихання краще зберігають
форму плетіння.
Під час підготовки волосся визначають положення головок і кінців,
волосся складають в одному напрямку, щоб запобігти заплутуванню пасма.
Пасмо починають розчісувати з кінців. Його кладуть на зубці карди,
тримаючи за середину, кілька разів просмикують крізь зубці. Коли кінці
волосся почнуть вільно проходити крізь карду, пасмо перевертають і
прочісують волосся з боку головок. Вдруге перевертають пасмо кінцями до
карди, утримуючи рукою ближче до головок, продовжують розчісування (рис.
12.5).
Тривалість розчісування в обох напрямках залежить від довжини та ступеня
заплутаності волосся.
Зістрижене волосся в пасмі має різну довжину. Цю різницю зберігають і у
тресі, для чого після розчісування на карді відокремлюють довге волосся
від короткого й чергують при тресуванні.
Рис. 12.5. Розчісування волосся на карді
Іноді виникає необхідність використати пасма волосся різного кольору.
Для виконання цієї операції добирають волосся відповідних кольорів і
розміщують на карді. Лівою рукою пасмо підтримують у карді з боку
головок волосся, а правою скручують проти годинникової стрілки.
Скручене пасмо розчісують на карді спочатку від головки до кінців, а
потім — навпаки. Це роблять кілька разів до повного перемішування
волосся.
4.2. Заправлення ниток тресу.
Укріплений тресбанк з рівномірно натягнутими нитками вважається готовим
до роботи.
Нитки намотують на кожний з трьох кілків тресбанка і вставляють ці кілки
в отвори правої стійки. Кінці ниток для кожного кілка протягують до
зачіпки лівої стійки та закріплюють на ній простим вузлом. Знімають
верхній кілок — усі три нитки разом — на відстані 2-3 см від зачіпки
лівої стійки. Роблять два або три таких вузли — вони і будуть початком
тресу. Після цього верхній кілок установлюють на місце.
Для того, щоб усі нитки були натягнені рівномірно, кожний із кілків
прокручують у гнізді в бік намотування.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Ветров А. Парикмахер – стилист. — Ростов-на-Дону: Феникс, 2003.
2. Вольфрам К. Идеальные ногти: Способы моделирования // Nand & nails. –
2003. – №4. – С. 32-33.
3. Гутиря Л. Г. Сучасна перукарська справа. — Харків: Фоліо, 1997.
4. Дрибноход Ю. Маникюр, педикюр.: Профессиональный курс. (Сер.
«cosmetical&professional»). — СПб.: Весь, 2002. — 256 с.
5. Константинов А. В. Парикмахерское дело. — М.: Высшая школа, 1987.
6. Корпев В. Д. Мы причесываем женщин. — М.: Стройиздат, 1991.
7. Кулешкова О. Н. Технология и оборудование парикмахерских работ. — М.:
Академия, 2002.
8. Куприянова И. Н. Современные прически: женские, мужские, детские. —
М.: Эксмапресс, 2002.
9. Луканова О. В., Федорова Л. В. Технология парикмахерских услуг. —
Ростов-на-Дону: Март, 2002.
10. ЛяпичА.Д. Парикмахерское мастерство. — К.: Будівельник, 1982.
11. Маникюр. Ростов-на-Дону: Владне, 2001. — 256 с.
12. Марек Збшнев. Парикмахерское дело. — Минск: Высшая школа, 1996.
13. Моделирование причесок: Иллюстрированное методическое пособие. –
К.: 1990.
14. Панченко О. А. Прическа. Укладка. Завивка. — СПб.: Папирус, 1999.
15. Панченко О. А. Мелирование и прическа. — СПб.: Корона-принт, 2000.
16. Пономарчук А. Ростковые зоны и рост ногтя // Ногтевая эстетика. —
2004. – №5.- С. 38-39.
17. Смирнова Л. В. Уроки парикмахерского искусства. — СПб.: Парителы,
2002.
18. Сокол Е. Дезинфекция как наука // Ногтевая эстетика. — 2004. — №1.-
С. 48-50.
19. Энциклопедия парикмахерского искусства. — М.: Веге, 1999.
20. «Зеркало моды». – К.: – 1999-2004.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
