HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com –
рефератний сайт №1 в Україні!
Реферати, контрольні роботи, курсові та дипломні роботи з 70-ти
напрямків. БЕЗКОШТОВНО!
Попит на працю. Рішення про найм
Існує два поняття попиту на працю. Вузьке поняття виражається лише
вільними робочими місцями. Саме таке воно найчастіше присутнє в різних
заходах щодо регулювання зайнятості. У широкому понятті попит на працю –
вся кількість робочих місць, як вільних, так і зайнятих. Воно випливає з
поняття «сукупний попит». Це поняття необхідне під час прогнозування
розвитку процесів на ринку праці головним чином на макроекономічному
рівні.
Попит на працю може бути індивідуальним і сукупним.
Індивідуальний попит на працю – це платоспроможний попит конкретної
організації на робочу силу певної якості. Наприклад, попит на водіїв
вантажних автомобілів, вальцівників прокатних станів, програмістів, на
бухгалтерів і т.п. Такий попит на робочу силу визначає
професійно-кваліфікаційний підхід до сегментації ринку праці.
Особливість індивідуального попиту на робочу силу полягає в тому, що
його можна арифметично зіставити з відповідною пропозицією. Скажімо,
автобазі потрібно додатково 30 водіїв на вантажні автомобілі, а в даному
районі свою працю пропонують 50 водіїв. Тут попит покривається
пропозицією. Або навпаки, таких водіїв менше 30 і в цьому разі попит на
індивідуальну робочу силу не задовольняється.
Сукупний попит на робочу силу – це загальна кількість робітників,
службовців і спеціалістів різних професій і спеціальностей, які в даний
період потрібні на вільні робочі місця і вакансії. У такому випадку
просте арифметичне зіставлення кількості вільних робочих місць і
вакансій із загальною кількістю незайнятих буде помилковим тому, що на
окремі вакансії можуть бути зайві претенденти, а на інші, навпаки, їх
може не вистачити в даному районі, місті, області. Тобто розбіжності в
структурі та якості пропонованої робочої сили і структурі вільних
робочих місць та вакансій у практичній діяльності неминучі. Потрібно не
загалом, а лише по кожній професії знати трудоресурсну ситуацію. Саме
тому і необхідно приймати запобіжні заходи щодо підготовки,
перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, щоб зробити ринок
праці гнучким і запобігти розширенню безробіття з цієї причини.
Знаючи, які існують фактори і як вони впливають на попит робочої сили,
держава може використовувати різні механізми їх регулювання. Розглянемо
дані фактори. Передусім – це заробітна плата, про яку вже йшлося. Як ми
знаємо, наймачеві робоча сила потрібна не сама по собі, а для
виробництва певних товарів і послуг. А тому попит на працю визначається
попитом на товари і послуги. Це – другий фактор впливу на попит робочої
сили. Але оскільки праця – не єдиний ресурс виробництва, то попит на неї
залежить також від стану ринку капіталу і технології виробництва, які
також є факторами впливу на попит на працю.
Таким чином, попит на робочу силу на конкретному ринку праці залежить
від економічної кон’юнктури, співвідношення затрат на оплату праці й
капіталу та розвитку технології.
На ринку праці в результаті взаємодії попиту на працю і її пропозиції
визначається рівень зайнятості (N), а отже, і обсяг пропозиції благ в
короткому періоді, оскільки при заданому обсязі капіталу та існуючій
технології обсяг виробництва благ стає функцією однієї змінної.
Неокласики і кейнсіанці неоднаково інтерпретуються процес Функціонування
ринку праці і приходять до різних висновків відносно причин, що
породжують безробіття.
Неокласична концепція
Неокласики висловлюють припущення, що і на ринку благ, і на ринку
факторів виробництва діє досконала конкуренція Тоді попит на працю
залежить від реальної ставки зарплати, так як її рівність граничній
продуктивності праці є умовою максимізації прибутку:
При зниженні ставки реальної зарплати для одержання максимуму прибутку
необхідно використовувати більше праці, і навпаки.
Графічно визначення обсягу попиту на працю в неокласичній концепції
представлено на рис. 9. 1.
У верхній частині зображено графік виробничої функції y-y(N). Тангенс
кута нахилу дотичної до цього графіка представляє граничну
продуктивність праці при відповідній чисельності зайнятих.
На основі зміни величини tga по мірі руху вздовж кривої y(N) в нижній
частині рис. 9. 1. будується графік граничної продуктивності праці.
Щоб визначити обсяг попиту на працю, необхідно на графік граничної
продуктивності праці накласти графік ставки реальної заробітної плати
(м). Точка їх перетину вкаже на кількість праці (No), що забезпечує
максимум прибутку. Знаючи кількість праці, що використовується, по
графіку виробничої функції можна визначити обсяг випуску (уо).
В короткому періоді попит на працю змінюється лише в результаті зміни
ставки заробітної плати: при її зниженні зайнятість зростає, при її
підвищенні зайнятість зменшується (див. рис. 9. 1.).
В довгому періоді кількість праці, що використовується, може змінюватись
внаслідок науково-технічного прогресу або збільшення обсягу капіталу, що
використовується. В обох випадках графік виробничої функції зміститься
вгору.
Відповідно вгору зміститься і графік граничної продуктивності праці в
нижній частині даного рисунка (рис. 9. 2.).
Тоді для попереднього обсягу виробництва у0 необхідно менше праці N, яка
оплачується по більш високій ставці заробітної плати м>2.
Використання попереднього обсягу праці NQ приведе до зростання у0 до у
при збільшенні ставки заробітної плати.
Збільшення зайнятості шляхом зниження заробітної плати нижче
«природного» рівня рівносильне затримці технічного прогресу. Якщо ставку
заробітної плати встановити на рівні w3, то для виробництва уо одиниць
продукції необхідно буде N2 одиниць праці при технології уіЩ, яка менш
ефективна, ніж технологія y(N).
Кейнсіанська концепція.
В кейнсіанській концепції номінальна ціна праці задана екзогенною: W=
const. Об’єм випуску, а отже, рівень зайнятості залежить від величини
ефективного попиту — у. Тому функція попиту на працю виводиться
безпосередньо з виробничої функції і має вигляд: ND=ND(y).
Функція граничної продуктивності праці використовується в кейнсіанській
концепції для визначення ціни попиту на працю, тобто максимальної ставки
реальної зарплати, яку згодні заплатити підприємці:
Графічне відображення послідовності визначення попиту на працю та ставки
реальної заробітної плати, що пропонується підприємцями, в концепції
Кейнса зображено на рис. 9. 3.
Графіком кейнсіанської функції попиту на працю є не весь графік
граничної продуктивності праці (лінія АС), а ламана ABNU; по мірі
зростання ставки заробітної плати від м>0 до А попит на працю буде
скорочуватись з No до нуля, але при ставці нижчій щ попит на працю
зберігається на рівні No.
$ можуть змінюватись тільки під впливом факторів, які зсувають лінії IS
та LM.
Пропозиція праці в неокласичній концепції є зростаючою функцією від
ставки реальної зарплати і ставки процента, а в кейнсіанській концепції
визначається грошовою ставкою зарплати.
Якщо пропозиція праці перевищує попит на працю, то говорять, що на ринку
праці існує безробіття.
Пропозиція праці.
І неокласики і кейнсіанці єдині в тому, що по мірі зростання заробітної
плати до певного рівня пропозиція праці зростає. Розходження між ними
існують у трьох питаннях:
1. На яку ставку заробітної плати орієнтуються домашні господарства при
пропозиції праці — реальну чи номінальну.
2. Чи змінюється номінальна ставка заробітної плати в бік зростання і в
бік падіння, чи тільки в бік зростання.
3. Як впливає відсоткова ставка на обсяг пропозиції праці.
При побудові неокласичної функції споживання було визначено, що:
– пропозиція праці знаходиться в прямій залежності від ставки реальної
заробітної плати: N = Ns(w);
– зміна відсоткової ставки змінює пропорцію розподілу наявних у індивіда
благ між теперішнім і майбутнім споживанням. При підвищенні ставки
відсотку зменшується поточне споживання і зростає майбутнє, при зниженні
ставки відсотка — навпаки;
– при зростанні відсоткової ставки зменшується теперішній вільний час,
оскільки це одне з благ споживача, а отже зростає пропозиція праці і
навпаки.
Кейнсіанці базуються на таких допущеннях:
– пропозиція праці залежить від номінальної ставки заробітної плати, а
не від реальної, оскільки люди бояться втратити роботу при наявності
безробіття;
– до досягнення повної зайнятості пропозиція праці абсолютно еластична
по відношенню до грошової ставки заробітної плати, оскільки безробітні
пропонують працю за встановленою ціною;
– номінальна ставка змінюється тільки в бік зростання, оскільки її
зменшення може викликати сильний опір, краще поступове зменшення
реальної заробітної плати в результаті зростання цін.
Розходження між неокласиками і кейнсіанцями про роль грошової ставки
заробітної плати при формуванні пропозиції праці демонструє рис. 9. 4.
Підвищення рівня цін викликає рух вниз по кривій пропозиції праці,
оскільки пропозиція праці залежить від реальної ставки заробітної плати.
Кейнсіанці вважають, що зростання рівня цін не впливає на пропозицію
праці: по мірі зростання цін графік пропозиції праці переміщується і
відбувається пересування.
Оскільки пропозиція праці залежить від номінальної ставки заробітної
плати (рис. 9. 2.).
Від ставки відсотку пропозиція праці в кейнсіанській концепції не
залежить, так як концепція виходить з наявності надлишку на ринку праці.
Рівновага на ринку праці досягається тоді, коли кількість праці, що
пропонується, дорівнює кількості праці, що потребується.
В неокласичній концепції рівновага на ринку праці досягається за рахунок
миттєвої реакції ставки реальної заробітної плати на співвідношення
попиту та пропозиції на ринку праці. Завдяки гнучкості реальної
заробітної плати ринковий механізм забезпечує повну та ефективну
зайнятість. Повна зайнятість в даному випадку означає, що кожний охочий
продати певну кількість праці за поточного ставкою заробітної плати може
здійснити своє бажання. Проілюструємо поняття повної та ефективної
зайнятості на рис. 9.5.
При ставці реальної заробітної плати Wo пропозиція праці повністю
відповідає попиту на нього. Але це не означає, що вичерпані всі наявні в
даний момент трудові ресурси. Якщо б ставка реальної заробітної плати
зросла до w, то пропозиція праці зросла б до М. Але в ситуації, що
зображена на рис. 9.5 безробіття не існує: працездатні, представлені
відрізком N0N, не бажають найматись на роботу при ставці незайнятість на
рівні No є ефективною тому, що кожна додаткова одиниця праці дає менший
приріст випуску, чим необхідно витратити для її оплати. При
використанні, наприклад, додатково N-No одиниць праці, виникають збитки,
представлені на рис. 9.5 площею заштрихованого трикутника, так як крива
попиту на працю в умовах досконалої конкуренції одночасно зображає криву
граничної продуктивності праці.
В кейнсіанській концепції ринок праці може стабілізуватись при наявності
безробіття (рис. 9. 6.).
Попит на працю в розмірі Л визначається у відповідності до величини
ефективного попиту. Якщо ставка заробітної плати складає W0
(максимальний досягнутий для підприємців рівень), то пропозиція праці
дорівнюватиме N2 і на ринку праці буде надлишок N2 – No. Хоча ті, що
шукають роботу, згодні працювати за більш низьку оплату (ніж W0), але
зниження її до Wo не збільшить попиту на працю. З позицій класичної
школи ціна на працю є завищеною на Wo-Wx.
В кейнсіанській концепції попит на працю визначається не ціною праці, а
величиною ефективного попиту на блага.
Ринок стабілізується при неефективному рівні зайнятості оскільки
гранична продуктивність праці (№) більша за граничні витрати на працю
(І). Заштрихований трикутник — чистий виграш від збільшення виробництва
шляхом доведення зайнятості до і.
Узагальнити принципові відмінності, а також основні положення двох
теоретичних концепцій: неокласичної та кейнсіанської — можна за
допомогою наступних схем (рис. 9. 7., 9. 8.).
– за допомогою ціни праці або заробітної плати регулюються попит і
пропозиція робочої сили, підтримується їх рівновага;
– ціна на робочу силу гнучко реагує на потреби ринку, збільшуючись або
зменшуючись в залежності від попиту і пропозиції;
– еластичність регуляторів ринку обумовлена досконалою конкуренцією;
– безробіття неможливе, якщо на ринку праці існує рівновага;
– висувається положення про добровільний характер безробіття;
– причиною безробіття є відмова робітників працювати за меншу заробітну
плату;
– висувається теза про «пошук» робочого місця як явище, що викликає
нестабільність ринку;
– вплив профспілок, встановлення державою мінімальних ставок заробітної
– плати, відсутність інформації розглядаються як деякі «недосконалості»
ринку.
– в економіці не існує ніякого механізму, що гарантує повну зайнятість;
– повна зайнятість скоріш випадкова, а не закономірна;
– заперечується можливість впливати на ринок праці за допомогою
коливання ставки відсотку та еластичності співвідношення цін і
заробітної плати;
– ціна робочої сили жорстко фіксована і практично не змінюється,
особливо в бік зменшення;
– ціна робочої сили не є регулятором ринку праці;
роль регулятора ринку праці відводиться державі, яка, зменшуючи чи
збільшуючи сукупний попит, може ліквідувати нерівновагу на ринку праці;
– попит на робочу силу регулюється не коливаннями ринкових цін на працю,
а сукупним попитом або обсягом виробництва;
– визнається вимушений характер безробіття, хоча і не заперечується при
цьому, що деяка частина безробіття може мати добровільний характер.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
