HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

на тему:

“Поняття та завдання мети виховання”

ПЛАН

Вступ

1. Поняття мети виховання. Загальна мета і завдання виховання

2. Мета виховання в сучасній українській школі. Ідеал національного
виховання

3. Програма виховання особистості як система цілей виховання

4. Освіта як найважливіша ланка реалізації мети виховання

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Без визначення мети, кінцевої цілі неможливе досягнення успіху в
будь-якій сфері, а особливо в педагогіці. Тому будь-якому педагогу
потрібно чітко розуміти, якою є кінцева мета виховання. Відштовхуючись
від мети виховання можна краще зрозуміти що, як і для чого потрібно
роботи у педагогічному процесі.

Слід зазначити, що у різні часи й різними педагогічними напрямками,
школами проблема мети виховання розв’язувалася по різному. Цільова
спрямованість виховного процесу змінювалася відповідно до основних
історичних типів або систем виховання. Зміна цілей виховання на різних
стадіях історіі людства не була випадковою чи довільною,вона відбувалася
в силу закону обумовленості виховання характером суспільних відносин.

Мета виховання полягає у гармонійному розвитку усіх сутнісних фізичних
та духовних сил, здібностей, обдаровань дитячої особистості, у
забезпеченні оптимального застосування цих сил в умовах суспільства, що
оновлюється, у формуванні її внутрішньої інтелектуально-моральної
свободи.

Сучасна мета виховання зміщується сьогодні з усебічного розвитку на
моральний аспект, точніше — виховання гуманної особистості, тобто
людини, здатної у діловій, побутовій і політичній сферах уникати
конфліктів, поступатися і знаходити шлях до компромісів.

1. Поняття мети виховання. Загальна мета і завдання виховання

Мета виховання має об’єктивний характер і виражає ідеал людини в
загальній формі. Загальною метою виховання є всебічний розвиток
особистості: розвиток особистості в анатомо-фізіологічному, психічному і
соціальному напрямку. Таку мету виховання ставило перед собою
суспільство завжди. Людина повинна бути завжди фізично, розумово і
духовно розвинута.

Проблема мети виховання в педагогічній діяльності є вузловою, корінною
проблемою педагогічної науки. Педагогіка може успішно вирішувати всі
свої питання тільки тоді, коли вона неухильно керується завданнями
виховання людини завтрашнього дня.

Про значення чіткого уявлення кінцевої мети своєї діяльності писав
великий педагог К. Ушинський: « Щоб Ви сказали про архітектора, який
закладаючи новий будинок, не зумів би вам відповісти на питання, що він
хоче побудувати… Теж саме повинні ви сказати і про вихователя, який не
зуміє ясно і точно визначити вам мету своеі виховноі діяльності.
Доручаючи вихователю чисті і вразливі душі дітей для того, щоб він
привив в них перші і тому найглибші риси, ми маємо право спитати
вихователя яку мету він буде переслідувати в своїй діяльності і вимагати
на це питання ясної і категоричної відповіді.»

Всебічний розвиток особистості – звичайний наслідок розвитку людства.
Тому він є кінцевою метою виховання, як об’єктивна необхідність і
знаходиться в органічному зв’язку з розвитком суспільства. Такий
всебічний розвиток характеризуеться єдністю розумового розвитку,
високого рівня загальної і політехнічної освіти, психологічної і
практичної підготовленості до фізичної і розумової праці, морального,
естетичного, фізичного розвитку, різнобічними матеріальними і духовними
потребами.

Всебічний розвиток людини – це важкий і довготривалий процес, рельтат
якого залежить від багатьох об’єктивних і суб’єктиних чинників.
Наприклад: для забезпечення високого рівня розумового і естетичного
розвитку членів суспільства, необхідна не тільке наявність відповідних
матеріальних умов, щоб зробити культурну спадщину доступною до широких
верств населення,створити умови для засвоєння накопиченої людством
культури, але і забезпечити активну участь людей в культурному
будівництві і створенню нових культурних надбань, розвитку науки,
техніки, мистецтва. У зв’язку з цим, надзвичайно важливо розвивати
духовні потреби, пізнавальні інтереси і естетичні відчуття всіх членів
суспільства і глибоке усвідомлення ними засобів і шляхів іх задоволення.

Всебічний розвиток особистості проходитьть не тільке в школі,але і під
впливом всієї системи організаційно-виховної роботи держави,
суспільно-політичних сил, в процесі безпосередньої участі особи в в
суспільно-політичному житті краіни, в процесі праці.

В краіні, після здобуття незалежності,незважаючи на труднощі, весь час
поступово розширюються можливості для розвитку своіх здібностей кожною
особою.Невпинно розширюється сітка учбових закладів різного типу,
розвиваються альтернативні форми навчання. На сучасному єтапі
суспільного розвитку Украіни, свідома і творча активність іі громадян,
підвищення рівня іх громадської і соціальної підготовленості стає все
більш дієвим прискорювачем просунення до пободови могутньої незалежної
держави.

Формування загальнолюдських якостей носить закономірний об’єктивний
характер. А система організованих впливів на особистість з боку сім’ї,
вчителів, друзів становить сб’єктивний характер.

Конкретизує мету виховання ідеал виховання. Кожен напрямок всебічного
розвитку особистості наповнюється своїм змістом, який вирішує свої
конкретні завдання.

1. Завдання фізичного виховання:

• Виховання здорової зміни;

• Підготовка до захисту Батьківщини;

• Підготовка до фізичної праці.

2. Завдання розумового виховання:

• Озброєння учнів знаннями основ наук;

• Фомування наукового святогляду;

• Оволодіння основними мислительними операціями.

• Вироблення вмінь і навичок культури розумавоі праці

3. Завдання морального виховання:

• Формування в учнів моральних понять, поглядів і

переконань;

• Виховання моральних почуттів;

• Вироблення навичок і звичок моральної поведінки.

4. Завдання трудового виховання:

• Психологічна підготовка особистості до праці;

• Практична підготовка до праці;

• Підготовка школярів до свідомого вибору професіі.

5. Завдання естетичного виховання:

• Формування естетичних понять поглядів і переконань;

• Виховання естетичних почуттів;

• Виховання потреби і здатності створювати прекрасне в

житті та мистецтві.

Ідеал виховання — це взірець людської поведінки, оснований на реалізації
завдань всебічного розвитку особистості.

На основі мети та ідеалу виховання формуються цілі виховання. Цілі
виховання не бувають вічними, один раз на все життя встановленими. Вони
змінюються в процесі історичного розвитку.

Цілі класификуються за часом і за змістом.

А) за часом досягнення

— загальні (за весь час навчання)

— поетапні (початкова школа, неповна середня, повна средня або молодший
шкільний вік, середній шкільний вік, старший шкільний вік

— оперативні (цілі конкретного виховного заходу, або

системи виховних заходів)

Б) за змістом

— постановка цілей щодо формування якостей особистості

згідно напрямкам розвитку.

2. Мета виховання в сучасній українській школі.

Ідеал національного виховання

Ідеал національного виховання найглибше розкрито у працях українського
педагога Г. Ващенка. В основі ідеалу національного виховання лежать
загальнолюдські та національні цінності. До загальнолюдських відносяться
добро, зло, справедливість, людяність, любов.До національних – мова,
культура, звичаї. За Г.Ващенком, ідеал національного виховання
грунтується на двох головних цілях: служіння Богові та своїй нації.

Він включає в себе таку систему компонентів духовного світу украінців:

1 – національну психологію – психологію працьовитого господаря, вмілого
хлібороба, поборника прав людини і державної незалежності, духовної
спадщини народу.

2 — національний характер і темперамент — одвічне правдошукання,
гостинність і щедрість, лагідність, талановитість, ніжність і глибокий
ліризм, волелюбність і душевне багатство.

3 — національний спосіб мислення –самобутність, завдяки чому із століття
в століття розвивається українська самобутня культура і духовність.

4 — народну мораль етику – людяність, доброту, милосердя,
співпереживання, як найвищі духовні надбання.

5 — народну естетику – красу поведінки, привабливий стиль життя,
доброзичливе ставлення до людей, уміння вишивати одяг, готувати смачну
іжу.

6 — народну правосвідомість – життя за законами добра і краси, правди і
справедливості,гідності і милосердя.

7- національну філософію – самобутню систему ідей, поглядів на природу,
суспільство, всесвіт, на духовний світ людини, проблему долі людини.

j

X j a j

?

E

j

|

?

1/4

E

??$??????8 -національний світогляд – систему поглядів, переконань,
ідеалів, яка є основою національної духовності

9 — національну ідеологію – ідейне багатство націі,систему філософських,
політичних, правових, економічних, моральних, естетичних та релігійних
ідей,поглядів і переконань.

10 — національну свідомість та самосвідомість – відчуття гордості за
незалежність украінської націі.

 

3. Програма виховання особистості як система цілей виховання

Програма виховання грунтується на загальних цілях виховання і відображає
якості, які необхідно сформувати у школярів.Це короткий виклад основних
положень і цілей діяльності навчально-виховного процесу.

В роботі з кожною віковою групою ставлять конкретні вікові завдання
залежно від здібностей, рівня вихованості дітей відповідно до загальної
мети виховання.

Зміст програми виховання випливая з основних напрямків всебічного
розвитку особистості.

Орієнтиром для складання програми виховання може бути «Орієнтовний зміст
виховання в національній школі».

Методичні рекомендаціі складаються з восьми розділів.

Перший — виховання, як чинник цілісного формування особистості;

Другий – основні напрямки виховання в національній школі;

Третій – шостий – характеристика головних особливостей учнів різного
віку та завдання іх виховання, орієнтовні види діяльності та форми
занять. Кожен розділ присвячений одній віковій категоріі – 1-4 класи;
5-6;7-9; 10-11.

Сьомий розділ – рекомендаціі по формуванню учнівського колективу та
організації самоврядування.

Восьмий — характеризує основні умови підвищення ефективності спільної
виховної роботи школи, сім’ї та громадськості виділяє особливості цієї
роботи.

Ця програма носить рекомендаційний, орієнтовний характер. Працювати з
нею треба творчо. Але її наявність дає можливість уникнути випадковостей
в плануванні виховної роботи.

Форма написання програми довільна. Але в ній слід відобразити форми
роботи по реалізації завдань всіх напрямків розвитку особистості.

В програмі треба вказати терміни виконання. Виходячи з цього вона може
бути загальною, поєтапною і оперативною (згідно класифікаціі цілей
виховання).

4. Освіта як найважливіша ланка реалізації мети виховання

Найважливішою ланкою реалізації загальної мети виховання є освіта.
Джерела поняття «освіта» (рос. «образование») сягають раннього
середньовіччя. Воно співвідносилося з поняттям «образ», «образ Божий».
Людина була створена «за подобою Божою», тому розуміння, осягання,
наслідування цього образу трактувалось (і тепер трактується
християнською православною релігією) як «образование». Починаючи з епохи
Відродження, коли сама людина стала цінністю, освіта постає способом
входження до культури, світу, спілкування з іншими людьми, а також
засобом створення свого обличчя, образу, особистості. Образ культури
проектується на зміст, організацію, методи, що використовуються в
освіті.

Поширений в Європі, Великій Британії, США термін education для
позначення поняття освіти також включає всі аспекти взаємодії учасників
освітнього процесу. Тому освіта з огляду на її культуровідповідність
містить у собі навчання і виховання (самовиховання) як інтерналізацію
тих соціокультурних цінностей суспільства (норм, правил, традицій,
заповідей, морально-етичного кодексу), які поділяються його членами.
Зв’язок навчання і виховання в цьому процесі є нерозривним.

Освіта, являючи собою побудову образу «Я» за образом культури, її
відтворення і розвитку, розглядається в трьох взаємопов’язаних аспектах:
як освітня система, освітній процес і результат цього процесу.

Освіта як система. Освіта — це соціальний інститут, покликаний
відтворювати культуру шляхом постійної передачі соціально значимого
досвіду попередніх поколінь наступним. Стосовно індивідуального розвитку
такий процес трактується як становлення особистості відповідно до
генетичної та соціальної програми.

Освіта є складною системою. Вона характеризується метою виховання,
змістом, структуральними навчальними планами і програмами, які
успадковують попередні рівні освіти та прогнозують наступні.
Системоутворюючим компонентом освітньої системи є мета, тобто відповідь
на питання: яку людину вимагає та чекає суспільство на даному етапі його
історичного розвитку.

Одним із основних засобів реалізації мети виховання є зміст освіти.

У традиційній педагогіці зміст освіти визначається як сукупність
систематизованих знань, умінь і навичок, поглядів і переконань, а також
певний рівень розвитку пізнавальних сил і практичної підготовки, що
досягається в результаті навчально-виховної роботи. Він зорієнтований
головним чином на знання як відображення духовного багатства людства,
накопиченого протягом історичного розвитку. Підхід до визначення суті
змісту освіти, в центрі уваги якого знаходяться знання, одержав назву
знаннєво орієнтованого.

Знання є важливими соціальними цінностями. Знаннєво орієнтований зміст
освіти сприяє соціалізації особистості, її входженню у соціум і
забезпеченню її життєдіяльності. Однак у теорії і практиці навчання і
виховання знання стали абсолютною цінністю і заступили собою саму
людину. Це призвело до ідеологізації наукового ядра знань, їх
академізму, орієнтації змісту освіти на середнього учня та інших
негативних наслідків.

Особистісно-орієнтований зміст освіти забезпечує розвиток цілісної
людини: її природних особливостей (здоров’я, здібностей мислити,
відчувати, діяти), соціальних властивостей (бути громадянином,
сім’янином, трудівником), властивостей суб’єкта культури (свободи,
гуманності, духовності, творчості). При цьому розвиток природних
соціальних і культурних начал здійснюється в процесі засвоєння змісту
освіти, який має загальнолюдську, національну і регіональну цінність.

Висновки

Отже, мета виховання — всебічний і гармонійний розвиток особистості — з
порядку денного не тільки не знімається, а й розвивається відповідно до
нових цілей і цінностей, які стоять перед особистістю та суспільством.
Мета виховання конкретизується через систему виховних завдань, які
об’єднуються в пріоритетні виховні напрями: розумове, моральне, трудове
та інші. Дані напрями тісно пов’язані, доповнюють один одного, мають
самостійне теоретико-методологічне значення. Водночас вони утворюють
цілісну систему національного виховання.

Національне виховання — це виховання, яке здійснює все суспільство в
цілому: сім’я, навчальні заклади, формальні і неформальні об’єднання,
громадські організації, засоби масової інформації, заклади культури,
релігійні об’єднання та ін. Найвагомішою складовою національного
виховання є виховання, яке здійснюється державними установами,
інститутами тощо. Але останнє є вужчим, поодиноким стосовно
національного, що діє поза межами державного і має значно ширший
діапазон впливу на процес соціалізації особистості.

Загальноосвітні навчальні заклади покликані реалізувати вповні мету й
основні завдання національного виховання. Водночас вони мають ряд
специфічних виховних завдань: формування в учнів основ наукового
світогляду, розвиток пізнавальної активності, культури розумової праці,
вироблення уміння самостійно здобувати знання і застосовувати їх на
практиці тощо. Тому головними напрямами виховання дітей та молоді в
практичній діяльності школи є: розумове, патріотичне, моральне, правове,
трудове, екологічне, художньо-естетичне, фізичне, статеве виховання.

В умовах перехідного періоду центр ваги у формуванні всебічно розвиненої
особистості переміщується на виховання громадянськості, яка акумулює
системно-утворювальну характеристику громадянина незалежної України.
Реально метою виховання в умовах екологічної, економічної і духовної
кризи нашого суспільства…має стати виховання життєво активного,
гуманістично спрямованого громадянина демократичного суспільства, який
би у своїй життєдіяльності керувався культурно-національними і
вселюдськими принципами.

Список використаної літератури

Вербицький М.І. Без мети не буде результату. Педагогічні проблеми
сьогодення. – К., 2005.

Вищневський О. Сучасне українське виховання. Педагогічні нариси.- Львів,
1996.

Кравець В.П. Зарубіжна школа і педагогіка XX століття.- Тернопіль, 1998.

Орієнтовний зміст виховання в національній школі. Методичні
рекомендації. – К., 1996.

Стельмахович М.Г. Теорія і практика українського національного
виховання.- Івано – Франківськ, 1996

Ушинський К.Д. Людина як предмет виховання. Вибр. Пед. Твори : у 2-х т.-
Т.1.

Фіцула М.М. Педагогіка .- К., 2001.

HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

Похожие записи