.

Поняття і категорії моралі (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
5 862
Скачать документ

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

на тему:

«Поняття і категорії моралі»

ПЛАН

Вступ

1. Поняття моралі

2. Функції моралі

3. Характеристика основних категорій моралі

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Саме слово (термін) “мораль” походить від латинського слова ” mores”,
яке можна перевести як “вдача”, “звичай”, “характер”. В цьому плані
слово “моральність” є своєрідною калькою слова “мораль”. І невипадково і
в повсякденному вжитку, і в науковій літературі слова “мораль” і
“моральність” вживають як синоніми.

Під мораллю розуміють сукупність правил, норм поведінки, які регулюють,
спрямовують дії людей. Але таким же чином можна охарактеризувати і
право, і вимоги санітарії, і правила техніки безпеки і ін. Отже, перш за
все, необхідно виділити специфіку норм моралі.

1. Поняття моралі

Особливість моралі полягає в тому, що її розпорядження носять
універсальний , загальнолюдський характер і застосовуються в різних
життєвих ситуаціях; практично скрізь, де живе і діє людина.

Моральні норми спираються на авторитет громадської думки і на моральні
переконання окремої людини. Слід зазначити, що норм моралі достатньо
багато: від найпростіших, що вимагають делікатного поводження з
оточуючими, до норм, гранично узагальнених, норм-принципів – по важай
старших, не вбий, не вкради і т.д.

У етичному житті повинні бути певні авторитетні орієнтири – Вищі
Цінності, які і цементували б, спрямовували моральне життя суспільства і
особи, були б своєрідним компасом в повсякденній моральній творчості.

У моралі разом з найрізноманітнішими нормами існує шар вищи х цінностей
– життя, свобода, повага честі і гідності кожної людської особи. Слід
підкреслити, що саме Вищі Цінності наповнюють наше повсякденне життя
повнотою і духовністю, особливим змістом.

2. Функції моралі

Для розуміння єства моралі далеко не останню роль виконує і явище тих
функцій, які вона виконує. У процесі становлення моралі, її виділення у
відносно самостійну область культури встановився, певний ряд функцій
моралі, які властиві для неї і зараз. Виділимо, на наш погляд, основні.

1. Мабуть, початковою можна рахувати оцінювальну функцію моралі. Оцінка
проводиться через призму особливих понять моральної свідомості: добро і
зло, справедливість, борг, совість і т.д. Моральні оцінки носять
універсальний характер і поширюється фактично на всі (за рідкісним
виключенням) дії людини. Моральна оцінка спирається на моральні
переконання індивіда і авторитет громадської думки.

2. Пізнавальна функція моралі. Вона не має такого ж значення, т ако ї ж
інтенсивності, як оцінювальна, але найтісніше з нею переплітається.
Зокрема, коли індивід оцінює вчинки інших або свої власні, він неминуче
одержує відоме (неповне, звичайно) уявлення про внутрішній світ як свій
власний, так і інших людей.

3. Світоглядна функція моралі. Як ми вже відзначали, мораль не може бути
зведена до простих норм. Моральна свідомість неминуча ви х од и т ь на
вищі цінності, на питання змісту життя. Але для вирішення о стан ніх
дуже важливо виявити місце людини в світі. Людина для того, щоб знати
самого себе, повинна знати, “що ж є наш світ в цілому, яка його
субстанція, чи має він яке-небудь значення і розумну мету, чи має
яку-небудь ціну і наше життя і наші діяння, яка природа добра і зла і
т.д.”.

4. Виховна функція – одна з найважливіших функцій моралі. Без п роцес у
виховання – безперервного, досить інтенсивного і ціле спрямованого – не
м о жливе існування суспільства, неможливе і становлення окремої
людської особи. Але необхідно підкреслити, що в центрі виховання –
стоїть виховання етичне, яке і формує духовний с тержень особи.

5. Регулятивна функція моралі є своєрідним синтезом всіх інших функцій,
бо кінець кінцем задача моралі полягає у напрямі помислів і дій окремої
людини. Регулює поведінку індивіда, не тільки мораль, але і право,
релігія, мистецтво, політична свідомість і ін. Але саме мораль надає
людині найважливіші, глибинніші орієнтири, саме моральні цінності є
центром всього духовного світу особи.

3. Характеристика основних категорій моралі

Будь-яке навчання – будь то політичне, релігійне, естетичне – має свій
понятійний апарат, своєрідну “мову”, без якої неможливо виразити його
основні ідеї. Поняття (найзагальніші з них називають категоріями)
виконують важливу роль в духовному освоєнні різних граней світу. Вони, з
одного боку, є інструментом пізнання, з іншої сторони, ступенями
пізнання, бо закріплюють одержане знання.

Має свої поняття і моральна свідомість: добро і зло, борг, совість,
честь, гідність і ін. Найбільш чітко, глибоко формулюються поняття
моральної свідомості етикою (етичною філософією), що є, як вже
відзначалось, теоретичним стрижнем моралі.

Добро і зло. Перші серед рівних. Так можна сказати про категорії добра і
зла. Саме категорії добра і зла можна вважати найбільш загальними
поняттями моральної свідомості, розглядати як синоніми понять етичне і
аморальне.

Помилкове розуміння добра і зла здатне породити жахливі вчинки.
Пригадаємо багаття інквізиції, людські жертвопринесення, тоталітаризм і
ін.

Ідея добра упорядковує, об`єднує все духовне життя людини. Зло ж є
символом диспропорцій, анархії, руйнування, приземленості і страждань.

Добро представляється у вигляді світлого, заспокійливого образу. Немає і
“чистих” носіїв добра. В кожній людині є не тільки переваги, але і
недоліки.

Про труднощі у визначенні добра і зла говорили багато видатних
мислителів. “Добро є те, що ніким не може бути визначено, але що
визначає все інше”, – категорично стверджував Л.М. Толстой.

Деякі представники неопозитивізму (Дж. Мур і ін.) вважають, що, хоча
людина і не може дати чіткого визначення добра і зла, але вона все ж
таки інтуїтивно відрізняє добро від зла – добрі вчинки як би
самоочевидні.

Мабуть, найкатегоричніше говорять про природу добра і зла релігійні
мислителі. Вони стверджують, що Бог є живим втіленням добра, а сатана –
втіленням зла. Таким чином, добро і зло мають надприродне джерело.

З релігійним трактуванням добра і зла перекликається навчання
об`єктивного ідеалізму, яке добро розглядає як щось абсолютно автономне,
незалежне від емпіричного світу (Платон, Гегель). Як вважав Гегель,
добро є “абсолютна мета миру і борг для суб`єкта”.

Гедоністичні і евдемоністичні вчення поняття добра і зла виводять з
насолоди і щастя. Добрі вчинки ведуть на щастя і насолоди, злі ж
породжують страждання і нещастя.

$

,

Похожие документы
Обсуждение
    Заказать реферат
    UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019