HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

на тему:

«Педагогічна система дошкільної,

початкової та вищої освіти в Росії»

ПЛАН

Вступ

1. Дошкільна система освіти в Росії

2. Початкова загальна освіта та повна середня освіта в Росії

3. Вища освіта в Росії

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Централізовану багаторівневу систему освіти в Росії було створено у XIX
сторіччі, а її реформування та розширення припало на його другу половину
і початок XX ст., коли в різних містах імперії виникло понад сто
класичних і технічних університетів, закладів інших профілів (військових
і педагогічних інститутів тощо).

1. Дошкільна система освіти в Росії

В основні дошкільної системи освіти стоять дитячі дошкільні установи.

Дитяча дошкільна установа — тип освітньої установи в Російській
Федерації, що реалізує загальноосвітні програми дошкільної освіти різної
спрямованості. Дошкільна освітня установа забезпечує виховання,
навчання, догляд, догляд та оздоровлення дітей віком від двох місяців до
семи років.

У числі установ даного типу найбільш поширеним є дитячий садок. Крім
цього в Росії існують і такі види дошкільних закладів як:

дитячий садок загальнорозвиваючого виду з пріоритетним здійсненням
одного або декількох напрямків розвитку вихованців (інтелектуального,
художньо-естетичного, фізичного та ін);

дитячий садок компенсуючого виду з пріоритетним здійсненням
кваліфікованої корекції відхилень у фізичному і психічному розвитку
вихованців;

дитячий сад нагляду та оздоровлення з пріоритетним здійсненням
санітарно-гігієнічних, профілактичних і оздоровчих заходів та процедур;

 дитячий садок комбінованого виду (до складу комбінованого дитячого
садка можуть входити загальноосвітні, компенсуючі та оздоровчі групи в
різному поєднанні);

центр розвитку дитини — дитячий садок із здійсненням фізичного і
психічного розвитку, корекції і оздоровлення всіх вихованців.

Основними завданнями дошкільної установи в Росії є:

охорона життя та зміцнення здоров’я дітей;

забезпечення інтелектуального, особистісного і фізичного розвитку
дитини;

здійснення необхідної корекції відхилень у розвитку дитини;

прилучення дітей до загальнолюдських цінностей;

взаємодія з сім’єю для забезпечення повноцінного розвитку дитини

У Російській Федерації в 2011 році налічувалося понад 45 тис. дитячих
дошкільних закладів, в яких виховувалося 4800 тис. дітей (61,3% дітей у
віці до 7 років, що майже наближається до рівня 1991 року — 63,9%).
Разом з тим у ряді регіонів зберігається черга на право отримання місця
в дошкільному закладі, що часом змушує батьків подавати заяву про прийом
в дошкільний заклад чи не відразу після народження дитини.

Протягом останніх років активно впроваджуються в практику роботи
дошкільних освітніх установ групи короткотривалого перебування дітей,
різні центри дошкільної освіти: фізкультурно-оздоровчі, ранньої корекції
розвитку дитини та ін Слід зазначити, що мережа груп короткотривалого
перебування розвивається не всупереч і не замість традиційних дошкільних
закладів повного дня, а разом з ними.

Поряд з традиційними режимами функціонування дошкільних освітніх установ
(12-годинним і цілодобовим режимами перебування дітей), починаючи з 2000
року використовуються також 10-годинний та 14-годинний режими (у
багатьох випадках 14-годинний режим найбільш кращий для батьків і менш
витратний, ніж цілодобовий). Це дозволяє підвищити доступність
дошкільної освіти для різних категорій батьків.

Крім того, в даний час паралельно з розвитком традиційних форм
дошкільної освіти апробуються нові моделі: дошкільні групи на базі
загальноосвітніх закладів, дошкільні групи на базі установ додаткової
освіти, а також систематичне освіта дітей дошкільного віку в умовах
сімейного виховання.

Кількість груп в дошкільному освітньому закладі визначається засновником
виходячи з їх граничної наповнюваності, прийнятої при розрахунку
нормативу бюджетного фінансування. У групах: від 2 місяців до 1 року —
10 дітей; від 1 року до 3 років — 15 дітей; від 3 років до 7 років — 20
дітей. У різновікових групах: за наявності в групі дітей двох вікових
груп (від 2 місяців до 3 років) — 8 дітей; за наявності в групі дітей
будь-яких трьох віків (від 3 до 7 років) — 10 дітей; за наявності в
групі дітей будь-яких двох віків (від 3 до 7 років) — 20 дітей.

2. Початкова загальна освіта та повна середня освіта в Росії

У Російській Федерації початкова загальна освіта вважається обов’язковою
і загальнодоступним. Навчання дітей у початкових школах зазвичай
починається з досягнення ними віку шести років шести місяців при
відсутності протипоказань за станом здоров’я, але не пізніше досягнення
ними віку восьми років.

Очевидно, що саме початкова освіта формує ті загальнонавчальні навички
та вміння, рівень освоєння яких значною мірою зумовлює успішність всього
подальшого навчання. Школярі, що успішно завершили початкову загальну
освіту, продовжують навчання на ступені основної загальної освіти.

Федеральний компонент державного стандарту початкової загальної освіти
спрямований на реалізацію особистісно-орієнтованої розвивальної моделі
масової початкової школи і покликаний забезпечити виконання наступних
основних цілей:

    розвиток особистості школяра, його творчих здібностей, інтересу до
навчання, формування бажання і вміння вчитися;

    виховання моральних та естетичних почуттів, емоційно-ціннісного
позитивного ставлення до себе і навколишнього світу;

    освоєння системи знань, умінь і навичок, досвіду здійснення
різноманітних видів діяльності;

    охорона і зміцнення фізичного та психічного здоров’я дітей;

    збереження і підтримка індивідуальності дитини.

Наступні предмети встановлюються обов’язковими до вивчення у початкових
школах на федеральному рівні:

    Російська мова;

    Літературне читання;

    Іноземна мова;

    Математика;

    Навколишній світ;

    Образотворче мистецтво;

    Музика;

    Технологія;

    Фізична культура.

При цьому робляться знижки на наявність у школі умов для навчання деяким
предметам. Так іноземну мову за програмою повинен вивчатися з другого
класу при наявності в освітній установі необхідних умов. Аналогічно при
наявності необхідних умов в рамках предмета Технологія з третього класу
вивчається розділ «Практика роботи на комп’ютері (використання
інформаційних технологій)».

Російська мова та Літературне читання представлені у федеральній
освітній програмі в двох варіантах: для шкіл з навчанням російською
мовою та для шкіл з навчанням рідною (неросійських) мовою.

Уміння і навички

У результаті засвоєння предметного змісту початкової загальної освіти
учні здобувають нові навчальні вміння, навички і освоюють нові способи
діяльності.

Пізнавальна діяльність

Школяр повинен уміти спостерігати за об’єктами навколишнього світу:
описувати спостережуваний об’єкт і характеризувати відбуваються з ним
зміни. Крім того, він повинен уміти порівнювати два об’єкти, виявляти
подібності та відмінності, а також об’єднувати об’єкти за спільною
ознакою, відрізняти частину від цілого.

Учень повинен мати навички проведення вимірювань найпростішими
вимірювальними приладами і використовувати ці вимірювання для побудови
кількісних співвідношень і рішення задач.

Учень повинен вміти вирішувати творчі завдання, імпровізувати, складати
план дій і розігрувати уявні ситуації.

Мовленнєва діяльність і робота з інформацією

Сюди входить робота з навчальними, художніми і науково-популярними
текстами: усвідомлене читання вголос і подумки, визначення теми і
головної думки тексту. Школяр повинен уміти будувати висловлювання, які
виражають його думку, як прості, так і складні.

Учень повинен оволодіти вміннями роботи з інформацією та використання
комп’ютера для цих цілей. Він повинен уміти будувати табличне
представлення деякої моделі, а також упорядковувати дані за даним
критерієм.

Організація діяльності

Учень повинен мати навички виконання найпростіших алгоритмів, самостійно
визначати послідовність дій для вирішення навчальних та прикладних
задач. Крім того, він повинен вміти оцінювати результати своєї
діяльності, виявляти і описувати виниклі труднощі і самостійно знаходити
шляхи їх усунення. Більш того, він повинен передбачати можливі труднощі
заздалегідь і намагатися їх уникнути.

Школяр повинен звикати до навчального співробітництва. Він повинен уміти
спілкуватися з товаришами, домовлятися з ними, при необхідності
розподіляти між ними роботу, оцінювати свій внесок у загальну справу і
загальний результат діяльності.

Повну середню освіту в Росії можна одержати, вступивши в школу,
гімназію, ліцей у шість років і закінчивши десять — одинадцять класів.
Результат такого навчання — одержання атестату про повну середню освіту,
що надає право на вступ у вуз. Першим рівнем шкільної освіти, де діти
одержують фундаментальні знання для подальшого навчання, є початкова
школа (ліцей, гімназія). Тут діти навчаються по декількох розробленим
програмах, спрямованих на інтелектуальний і моральний розвиток учнів. У
шість повних років дитина зараховується в перший клас, пройшовши
тестування, що перевіряє інтелектуальний рівень майбутнього
першокласника. Поряд із загальноосвітніми предметами із другого класу
вводиться іноземна мова, англійська.

Навантаження на першокласника в тиждень у цілому становлять двадцять
годин. Дійшовши до четвертого класу, навантаження збільшується до
тридцяти годин у тиждень. У першому класі оцінки учням не ставляться,
тобто замість них «зірочка», наклеєна на зошит або поставлена в щоденник
означає «п’ятірку», «квадрат» — «четвірку», «трикутник» — «трійку». А із
другого півріччя виставляються оцінки по п’ятибальній системі.
Наприкінці року видається табель успішності з оцінками.

У десятилітньому віці, закінчивши початкову школу, діти переходять на
молодший рівень середньої школи, де навчання триває п’ять років. У
п’ятнадцять років учні опановують курсом програми основної школи й
одержують атестат про неповну середню освіту. Після цього школярі можуть
продовжити свою освіту в десятих-одинадцятих класах середньої школи,
тобто вивчити курс освітньої програми повної школи. По закінченні
десятого — одинадцятого класу випускники одержують атестат про повну
середню освіту, що дає право вступати у вуз. Учні, які закінчили,
девcять класів можуть вступити в початкові або середні професійні
училища, у технікуми, коледжі. До 2009 — 2010 років вся Росія повинна
перейти на загальну одинадцятирічну шкільну освіту. З 1997 року в усіх
видах загальноосвітніх навчальних закладів, включаючи гімназії й ліцеї,
заборонений конкурсний вступ.

3. Вища освіта в Росії

З історичних причин найстаріші заклади освіти Росії з’явилися у народів
периферії імперії, а перші школи на території метрополії датуються Х-ХІ
сторіччями (Псков і Новгород). Лише в 1687р. у Москві постав заклад
вищої освіти — Слов’яно-греко-латинська академія. Потужний розвиток
вищої освіти завдяки запрошенню великої кількості викладачів і науковців
з Європи припадає на час царювання Петра І, коли за короткий період
(1701-1716) виникло кілька вищих навчальних закладів (медичних,
пушкарських, навігаційних, морських, інженерних тощо). Московський
університет, що істотно випереджає інші університети країни, був
організований зусиллями М. Ломоносова в 1755 p.

Росія проголосила свою незалежність у серпні 1991 p. У спадок вона
отримала специфічну багаторівневу систему освіти СРСР, кращі часи якої
припали на перші два десятиріччя після Другої світової війни, коли вона
визнано входила у трійку кращих у світі як за рівнем охоплення молоді,
так і за змістом та якістю навчання. Головні недоліки радянської системи
освіти пов’язані з поєднанням надмірної централізації з екстремістською
ідеологією та з «залишковим» фінансуванням освіти і неувагою до
підтримки викладачів усіх рівнів.

З моменту свого утворення Росія проголосила демократизацію і
Деполітизацію головним напрямом освітньої політики, досягнувши па цьому
шляху очевидних успіхів у швидкому розвитку недержавного сектора освіти,
діяльності сотень незалежних видавництв і формуванні ринку навчальної
літератури, змін У структурі рівнів освіти, спрямованих на ліквідацію
успадкованих недоліків і наближення якості та змісту освіти до визнаних
світових і європейських стандартів.

У Росії налічується 541 цивільний і 89 військових ВНЗ; у недержавному
секторі приватних і муніципальних ліцензованих закладів — 225
університетів, академій, інститутів, коледжів, тому загальна кількість
студентів у Росії перевищила 3 млн. з навчанням за 89 напрямами і понад
400 спеціальностями. Практично сформувалася триступенева структура вищої
освіти, відбувся перерозподіл потоків студентів зі зростанням
контингенту на економічних і більшій частині гуманітарних
спеціальностей. Дуже мало змінилася середня освіта і система допуску до
ВНЗ.

Правову базу вищої освіти заклав Закон про освіту 1996 р. і кілька
президентських указів.

l

n

?

l

n

?

?

????¤?¤?$?????????нім вибором без іспитів, медалісти складають один
вступний екзамен (менше, ніж решта конкурентів) або проходять лише
співбесіду.

Доступ на вищі рівні навчання у ВНЗ також конкурсний, зазвичай, зі
вступними екзаменами чи з іншими формами відбору (програми магістра,
докторські студії і т. ін.).

Як і в середній освіті, навчальний рік у ВНЗ розпочинається 1 вересня,
поділяється на два семестри (або 3 в окремих закладах) і триває до
червня з невеликими перервами на свята і між двома семестрами. Тижневе
навантаження на студента встановлено на рівні 52-54 год., з яких до 24
припадає на аудиторні заняття; серед них домінують лекції. Крім лекцій
використовуються активніші форми занять — різні види семінарів,
практичні та лабораторні роботи, практика на виробництві тощо. Для
самостійної роботи студенти мають недостатню кількість засобів і
можливостей, оскільки сучасний обсяг державного бюджету є недостатнім.
Для фінансування вищої освіти застосовуються методи самофінансування
типу зарахування частини студентів з оплатою за навчання, залучення
коштів приватних структур і спонсорів, отримання закордонної допомоги,
наприклад, проекти Фонду Сороса (100 млн. USD) для залучення ВНЗ Росії
до Інтернету.

Опрацювання важливих дисциплін закінчується екзаменом чи якимось із
видів тестування. Система оцінювання: найвища оцінка — 5 (відмінно), 4
(добре), 3 (задовільно), якої достатньо для зарахування дисципліни, 2
(незадовільно), отримання якої не дає змогу продовжувати навчання. Менш
істотні дисципліни можуть оцінюватися за двобальною шкалою: «зараховано»
(викладач вважає, що студент загалом виконав вимоги) і «незараховано»
(робота студента незадовільна, предмет має бути повтореним чи вивченим
самостійно). Започатковано експерименти з рейтинговим оцінюванням і
модульними навчальними планами.

Радянська однолінійна структура навчання у ВНЗ передбачала студії
упродовж 5 років (6 — для медичних спеціальностей) без проміжних стадій,
державні екзамени, написання і захист дипломної роботи з отриманням (у
разі успіху) документа з назвою «диплом спеціаліста», який мав і
академічний (давав право вступу на докторські студії), і професійний
(право виконувати певну роботу) кваліфікаційний зміст. П’ятирічні
програми підготовки спеціалістів залишаються перехідною формою
організації навчання у ВНЗ.

Нова структура запроваджена вже половиною ВНЗ і передбачає дворічну
базову вищу освіту (30% часу на природничі дисципліни і математику, 25%
— на гуманітарні) з отриманням проміжного сертифіката про неповну вищу
освіту і можливістю часткової зміни напряму навчання на другому циклі
тривалістю 2 роки й отриманням кваліфікації «бакалавр», програми якої
містять середню кількість дисциплін спеціалізації. Якщо останніх більше,
то присвоюється кваліфікація «спеціаліст».

Кращі студенти можуть продовжити навчання і стати магістрами (тривалість
вищої освіти — не менше 6 років), що відкриє їм шлях до докторських
студій, або отримати кваліфікацію «спеціаліста з розширеною освітою»
(тривалість навчання 5 і більше років).

Заключний етап російської освіти (аспірантура) триває 2-3 роки під
наглядом наукового керівника і включає виконання самостійних досліджень,
написання і захист дисертаційної роботи визначеного рівня та обсягу.
Триває дискусія про доцільність збереження старого звання «кандидат
наук» або переходу на міжнародне — «доктор філософії» (PhD). Триваліша
наукова робота та узагальнення її наслідків у більшій за обсягом
дисертації зі складнішою процедурою захисту приводить до найвищого
наукового звання «доктор наук» з широкими правами на особисту автономію
у дослідженнях і отримання вищих посад у науковій ієрархії.

До складу навчального персоналу ВНЗ Росії входять чотири категорії
викладачів: професори, доценти, старші викладачі, асистенти. Для
отримання вченого звання «професор» і відповідного диплома необхідно
мати науковий ступінь «доктор наук» (у виняткових випадках за наявності
визнаного наукового доробку і тривалого успішного викладання достатньо
диплома кандидата наук). Професор має керувати кафедрою чи напрямом
наукових досліджень і викладати якийсь профілюючий курс (дисципліну).
Доцент-кандидат наук повинен читати лекції і керувати науковою роботою.
Старший викладач має право читати лекції і вести інші види занять,
асистент для читання лекцій повинен отримувати дозвіл керівництва
факультету. Усі викладацькі посади заміщуються за конкурсом. Останнім
часом відбуваються експерименти щодо контрактного зарахування.

Аудиторне навчальне навантаження викладачів у Росії істотно перевищує
стандарти розвинених країн, коливаючись від 200-300 годин для професорів
до 800-900 для асистентів.

Закінчення загальної середньої школи (11 років навчання) надає
кваліфікацію «атестат зрілості», професійно-технічної (12 років навчання
від його початку) — диплом техніка чи молодшого спеціаліста. Обидва
дають право вступу до російських ВНЗ.

Стара п’ятирічна вища освіта надавала лише подвійну за змістом
кваліфікацію «дипломованого спеціаліста», вище якої стояли ступені
(звання) кандидата і доктора наук. Нова структура передбачає чотири
заключні кваліфікації за зростанням запланованої для їх отримання
тривалості навчання після школи: бакалавр (4), магістр (5-6), доктор
філософії (8-9), доктор наук (понад 12 років). ВНЗ освіти можуть
пропонувати програми підготовки спеціалістів двох рівнів: чотири роки
(спеціаліст), п’ять і більше — спеціаліст з розширеною освітою.

Росія підписала основні конвенції Ради Європи та ЮНЕСКО про
взаємовизнання дипломів, має також двосторонні угоди, інформацію про
застосування яких надають російські амбасади і консульства. Ставлення до
закордонних атестатів про вищу освіту досить толерантне, бо у більшості
інших країн вона триваліша, ніж у Росії. Другою причиною є те, що майже
всі кандидати виявляють свої знання з важливих для навчання в
університетах дисциплін під час річного періоду вивчення мови і
складання випускних екзаменів з мови і цих дисциплін. Офіційними
органами з визнання кваліфікацій є Відділ ліцензування та акредитації
Міністерства освіти, а «Инкорвуз» і «Инкоробразование» (неурядові
організації) виступають проміжними органами між ВНЗ і закордонними
партнерами.

До іноземців ставляться такі ж вимоги, що й до громадян Росії, за
винятком випадків міждержавного обміну, коли відбір кандидатів здійснює
країна-партнер. Оскільки майже всі іноземці проводять у Росії рік на
мовних курсах з паралельним повторенням необхідних предметів, випускні
екзамени цих курсів виконують роль вступних до університетів та інших
закладів вищої освіти.

За окремими винятками все викладання проводиться російською мовою.
Іноземці найчастіше проходять підготовку на 9-місячних мовних курсах у
російських ВНЗ. Після першої стадії вивчення мови на цих курсах
викладаються і дисципліни обраного напряму вищої освіти. Заключні
екзамени є одночасно вступними до ВНЗ. Формально іноземець повинен
відповідати тим самим вимогам, що й російський абітурієнт.

Для доступу до першого циклу вищої освіти в Росії кандидат повинен мати
посвідчення про завершену середню освіту, яке б надавало йому право
вступу до університету своєї країни і визнавалося у Росії. З початку
90-х років уряд Росії запровадив відкритість своєї вищої освіти для
іноземців, які можуть індивідуально звертатися до університетів та їхніх
відділів закордонного співробітництва й укладати Індивідуальні контракти
на отримання освіти в Росії без попередньої згоди з боку Міністерства
освіти Росії. Дані про заклади та їхні програми можна знайти в амбасадах
і консульствах Росії, а також у довідниках європейських організацій (як
Student Handbook, що видається Радою Європи, чи Study Abroad, видання
ЮНЕСКО). Кількісних обмежень на зарахування іноземців немає, хіба що їх
виявиться більше, ніж число наявних місць. Для прибуття на навчання
необхідно отримати візу і завчасно оплатити закладу освіти вартість
річної програми.

Дуже часто, отримавши російський диплом, іноземці продовжують докторські
студії у тому ж ВНЗ. Для цього вони повинні виконати ті самі вимоги, що
й громадяни Росії, і оплачувати за своє навчання до моменту захисту
дисертації та отримання наукового звання «кандидат наук» (PhD). Наступну
(докторську) дисертацію іноземці рідко виконують на території Росії.
Частіше вони роблять це у своїй країні, а процедуру захисту переносять в
Росію, прибуваючи у призначений термін.

Плата за навчання дуже різниться у різних закладах та регіонах Росії,
коливаючись від 1100-1600 до 6000 євро за навчальний рік.

Студентські гуртожитки розраховані на одночасне перебування у кімнаті
від 2 до 3-4 осіб. Надання студентам окремих кімнат є винятком. Вартість
найму окремого помешкання поза студентським містечком висока. Медичні
послуги у державних закладах безкоштовні.

Висновок

Середня освіта є обов’язковою в Росії. Діти починають відвідувати школу
у віці 6 і закінчується о 17. Як правило, дитина відвідує школу,
розташовану в цьому районі, який є закривається для дому. Проте, у
великих містах існують також так званих «спеціальних» шкіл, які
пропонують більш поглиблене вивчення основних європейських Мови
(англійська, французька або німецька), або курси з фізики та математики,
а також діти, які відвідують одну з них, можливо, доведеться їздити з
дому. Є немає шкільних автобусів в Росії.

 Перший етап освіти початкової школи для учнів з 1 по 4. Другий
середньої школи для учнів з 5 по 9. Після закінчення середньої школи
(який не є еквівалентом мають закінчену середню освіту), студентам
надається вибір: або продовжують відвідувати ту ж школу (High School;
марок 10 і 11), або при вході в професійну школу або професійне училище
. Обидва училища та торговельної школи призначені для надання одній,
давно з атестат про середню освіту, з низкою корисних навичок
(наприклад, ті з електриків, технічних або комп’ютер оператора).
Відвідує один колишній протягом двох років, і Останній протягом трьох
або чотирьох.

 Завершивши свою середню освіту, можна або стати частиною робочої сили,
або піти в коледж ( «вищий навчальний заклад»). Є університети і так
звані «інститути» російською мовою. Колишній напругу більш теоретичного,
фундаментального підходу до освіти, а другий більш орієнтованим на
практику.

При вступі в університет майбутній студент вибирає собі певну
спеціалізацію — поки в самих загальних рамках, але навчальна програма на
кожному відділенні кожного факультету вузумає свої особливості вже з
першого року навчання. На першому курсі студенти в основному слухають
вступні курси з базових дисциплін. Крім того, уже на першому році
навчання починаються так звані загальні курси, розраховані на 8-10
семестрів, — саме вони й стають стрижнем освіти, що дає своїм
випускникам вищий навчальний заклад.

Студенти другого курсу переходять до більше просунутого вивчення
загальних дисциплін, а також приступають до самостійної наукової праці.
Наукова праця має на увазі відвідування спеціальних курсів і спеціальних
семінарів і складається в самостійних дослідженнях під спостереженням
наукових керівників; наприкінці навчального року студент зобов’язаний
відзвітуватися про свій внесок у науку у вигляді письмової курсової
роботи.

Кожний навчальний рік завершується так званою практикою — роботою на
кафедрі, у школах, бібліотеках, видавництвах, наукових інститутах,
інформаційних центрах і інших організаціях. Нарешті, справа доходить до
державних екзаменів із двох-трьох предметів і до дипломних захистів.
Після успішного подолання й цього етапу колишній студент буде готовий до
самостійного життя, у якому йому потрібно бути влаштовуватися на свій
страх і ризик — зі скасуванням державного розподілу молодих фахівців
університет за подальшу долю своїх випускників відповідальності не несе.
Особливо видатні випускники можуть вступити в аспірантуру, найчастіше —
при тій кафедрі, на якій вони захищали диплом. Це ще три роки наукової
праці під крилом свого факультету, протягом яких аспірант зобов’язаний
здати кандидатський мінімум і підготувати дисертацію.

Система освіти в Росії переживає зараз радикальні зміни, що зачіпають
всі її елементи й ланки. Перехід До 12-літньої середньої освіти,
введення єдиного стандартизованого федерального випускного іспиту, що
дозволяє без іспиту вступати у будь-який вуз у випадку набору потрібного
числа балів, хоча й викликають багато суперечок, але йдуть у руслі
тенденції зближення зі світовою практикою системи освіти.

Список використаної літератури

Мещанінов О.П. Технологія формування навчальних планів вищого закладу
освіти // Педагогічні технології у неперервній професійній освіті:
Монографія / С.О.Сисоєва, А.М.Алексюк, П.М.Воловик, О.І.Кульчицька,
Л.Є.Сігаєва, Я.В.Цехмістер та ін.; За редакцією С.О.Сисоєвої. – К.:
ВІПОЛ, 2001. – C. 384-418;

Мещанінов О.П. Шляхи забезпечення сталого розвитку університетської
освіти // Наука і сучасність: Збірник наукових праць Національного
педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. – К.: Логос, 1999. –
Вип. 2. Ч. 4. Педагогічні науки. – C. 57-64;

Поберезська Г.Г. Причини і перспективи «Болонського процесу» в
європейській вищій освіті // Людинознавчі студії. Збірник наукових праць
ДДПУ. – 2003. – Випуск 8. – С. 136-147;

Поберезська Г.Г. Тенденції розвитку вищої освіти у країнах Західної
Європи та України. — К.:Ун-тет „Україна», 2005;

PAGE

PAGE 13

Похожие записи