HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

Реферат на тему:

«Останній дюйм» Джеймса Олріджа

ПЛАН

1. Дж. Олдрідж. Коротка біографічна довідка

2. Оповідання «Останній дюйм»

Висновок

Список використаної літератури

1. Дж. Олдрідж. Коротка біографічна довідка

Джеймс Олдрідж народився 10 липня 1918 року в містечку Вайт-Гілз, що в
австралійському штаті Вікторія. Навчався в комерційному коледжі в
Мельбурні. В 1938 році переїхав в Англію й почав журналістську
діяльність. Під час Другої світової війни працював журналістом та
військовим кореспондентом. Став відомим завдяки своїм романам про
неіснуючий австралійський штат Святої Єлени (St. Helen).

Постійним захопленням письменника було мистецтво, зокрема література.
Джеймс Олдрідж прекрасно знав усю європейську літературу, а також
американську й австралійську.

В 1957 році Олдрідж побував в Радянському Союзі. Відпочиваючи на
Чорноморському узбережжі Кавказу він написав оповідання «Останній дюйм».
Радянські читачі вперше ознайомилися з цим оповіданням зі сторінок
журналу «Огонек», № 37, 1957 р. Українською мовою оповідання надруковано
в збірці Дж. Олдріджа «Хлопчик з лісового берега», Київ, Дитвидав, 1959.
Сюжет оповідання ліг в основу однойменного кінофільму, створеного на
кіностудії «Ленфільм», 1959.

Також письменник побував в Україні, у Києві, зустрічався з читачами,
давав інтерв’ю. 11 березня 1964 року київська «Робітнича газета»
надрукувала статтю «І в мені частка України». У ній Джеймс Олдрідж
писав: «Україна нагадує мені країну мого дитинства Австралію. На мою
думку, будь-який український хлопчик може впізнати себе в героях моїх
дитячих оповідань».

Твори Олдріджа перекладено 40-ма мовами. Крім романів та оповідань він
пише також нехудожні тексти та працює на телебаченні. В 1972 році
Організація Міжнародних Журналістів (Organisation of International
Journalists) нагородила його золотою медаллю за його журналістську
працю.

За його романом Ride a Wild Pony студія Уолта Діснея зняла фільм, а по
мотивам My Brother Tom було знято телесеріал.

2. Оповідання «Останній дюйм»

Оповідання Олдріджа Джеймса «Останній дюйм» — це історія про те, як
важливо, щоб діти і батьки розуміли і любили один одного.

Головні герої розповіді — батько і син. Батька звуть Бен. Він був
пілотом, але втратив роботу. А найстрашніше те, що він втратив свою
сім’ю. Його дружина залишила його, тому що не могла жити в Аравії, де
Бен працював. Вона виїхала на батьківщину. А його десятирічний син
залишився з ним тільки тому, що Джоана вирішила не забирати його з
собою: він був їй не потрібний. «Так він і залишився ні з чим, якщо не
рахувати байдужої дружини, якій він не був потрібний, та десятирічного
сина, який народився надто пізно і, як розумів в глибині душі Бен, чужий
для них обох — самотня, неприкаяна дитина, яка в десять років відчувала,
що мати нею не цікавиться, а батько — стороння людина, різка і
небагатослівна, така, що не знає, про що з ним говорити в ті рідкісні
хвилини, коли вони бували разом».

Читачеві стає шкода хлопчини. Адже для дитини є невимовно важко з
дитинства відчувати і думати, що ти нікому не потрібний, навіть своїм
батькам.

Хоча батько Бен іноді й намагавстя наблизитися до свого сина, у нього це
ні до чого не призводило. Так, одного разу він навіть хотів навчити Деві
літати: «Бен якось спробував повчити хлопчика керувати літаком, і хоча
син виявився дуже тямущим і досить швидко засвоїв основні правила, кожен
окрик батька доводив його до сліз».

Можливо Бен просто не вмів любити свого сина. Він завжди мріяв, що
запрацює грошей і поїде до Канади у пошуках роботи. А його відправить до
матери до Нової Англії.

І ось коли старому льотчикові запропонували роботу, він вирішив узяти з
собою сина. Бен повинен був зняти для телекомпанії акул під водою, в їх
рідній стихії. Знімати треба було в Акулячій бухті, на Червоному морі.
Коли вони летіли до бухти, то бачили навколо на багато кілометрів тільки
пустелю: «Все було нерухомо і мертво. Сонце випалювало тут всяке життя,
а навесні на тисячах квадратних миль вітри здіймали на повітря маси
піску і відносили його на ту сторону Індійського океану, де він і
залишався навіки на дні морському». Ось в якому небезпечному місці вони
повинні були приземлитися: якби у них раптом зламався літак, то вони б
загинули.

FПід час польоту Бен пошкодував, що узяв сина з собою: він вже не вірив,
що вони зможуть полюбити один одного. Коли вони приземлилися, батько, як
і раніше, розмовляв з сином різким тоном. «Бен знав, що тон у нього
різкий, і завжди дивувався сам, чому він не вміє розмовляти з
хлопчиком». Я думаю, що це тому, що він не займався вихованням дитини з
дитинства: «Коли дитина народилася, почала ходити, а потім ставав
підлітком, Бен майже постійно бував в польотах і довго не бачив сина.»

Коли Бен почав спускатися під воду знімати акул, то спочатку все йшло
добре. Але раптом трапилася біда. Коли він прив’язував приманку, то
вимазався кров’ю, і акула напала на нього. Бен відбивався як міг і
врешті-решт врятувався, зміг вибратися на берег. Він був живий, але його
руки і ноги були поранені, і він втратив багато крові.

Вибравшись, він знепритомнів, а коли опам’ятався, то зрозумів: «що
справи його зовсім погані. Але тут же зрозумів, що треба щось робити:
якщо він помре, хлопчик залишиться один. Єдиною надією врятувати
хлопчика був літак, і Деві доведеться його вести. Не було ніякої іншої
надії, жодного іншого виходу». І тут батько вчинив як справжній чоловік.
Він, спливаючи кров’ю, зробив все, щоб врятувати сина. Бен довго
заспокоював хлопчика. Спочатку він спробував прикрикнути на нього, але
потім зрозумів, що син і так дуже наляканий, і з ним треба говорити
спокійно і ласкаво.

Бен керував Деві, коли той перев’язував його і тягнув до літака. Коли
вони дісталися до машини, батько, щоб підбадьорити його, сказав:

— У житті можна зробити все, що завгодно, Деві.

Так він готував сина до думки, що той зможе вести літак. Коли вони
забралися в кабіну, хлопчик вже перестав боятися і під керівництвом тата
підняв машину в повітря. Після зльоту, коли його батько знепритомнів,
Деві опинився на великій висоті за штурвалом літака зовсім один. Йому
було дуже страшно, і в цьому немає нічого дивовижного: адже йому було
всього десять років. Але він був схожий по характеру на свого батька —
сильний духом і сміливий: «Залишившись один на висоті в три тисячі
метрів, Деві вирішив, що вже ніколи більше не зможе плакати. У нього на
все життя висохли сльози». Так дитина стала зовсім дорослою.

Деві самостійно долетів до Каїра, а перед посадкою Бен, на щастя,
прийшов до тями. Мужня людина, він втратив дуже багато крові, але
все-таки зробив все, щоб допомогти синові посадити літак. Адже посадка —
це найскладніше. «Бен тремтів і обливався потом, він відчував, що зі
всього його тіла залишилася в живих тільки голова. Рук і ніг більше не
було». Так, страждаючи від ран, він все ж таки допоміг синові посадити
літак і не розбитися.

Коли Бен прокинувся, то він вже лежав в лікарні. Одну руку йому
ампутували, але головне — вони залишилися живі. І найголовніше — Бен
нарешті зрозумів, що у нього в житті немає нічого дорожчого за його
сина. Він вирішив все життя, що залишилося, присвятити своїй дитині:
«Цьому варто віддати час. Він вже наблизиться до самого серця хлопця!
Рано чи пізно, але він до нього дістанеться. Останній дюйм, який
розділяє всіх і вся, нелегко подолати, якщо не бути майстром своєї
справи. Але бути майстром своєї справи — обов’язок льотчика, адже Бен
був колись зовсім непоганим льотчиком».

Такими словами закінчується розповідь «Останній дюйм». Хочеться вірити,
що Бен і Деві полюбили один одного по-справжньому і піклуватимуться один
про одного все життя.

Висновок

Оповідання «Останній дюйм» — це своєрідний глибокий роздум про вічні
цінності людського життя, про становлення людини, про духовне зближення
батьків і дітей.

Батько та син ціною надзвичайних випробувань знаходять шлях до серця
один одного. Цим шляхом вони будуть намагатися йти в подальшому своєму
житті. Це і є авторське вирішення проблеми взаємин батька та сина в
оповіданні Д. Олдріджа «Останній дюйм».

Список використаної літератури

Корнилова Е. В., Дж. Олдридж. — М., 1957;

Стуков О. В., Романы Дж. Олдриджа. — М., 1981;

Ивашева В. В., Английский роман последнего десятилетия (1950-1960), —
М., 1962;

Балашов П. С., Дж. Олдридж. — М., 1983.

PAGE

PAGE 8

Похожие записи