HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

“Основні тенденції розвитку

фармацевтичного ринку в Україні”

ПЛАН

Вступ

1. Загальний огляд фармацевтичного ринку в Україні

2. Фармацевтична промисловість України, її місце на вітчизняному
фармацевтичному ринку

3. Перспективи розвитку фармацевтичного ринку України

4. Особливості сучасного стану зовнішньоторговельної діяльності на
українському фармацевтичному ринку, його перспективи розвитку

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність вивчення обраної теми зумовлена тим, що фармацевтичний
ринок на сьогодні виступає одним з найперспективніших та найдинамічніших
ринків в економіці України. Окрім економічної сторони питання також
важливе місце посідає звязок розвитку фармацевтичного ринку в Україні з
благополуччям населення, забезпеченням людей необхідними ліками
відповідної якості. Цікавим є дослідження розвитку фармацевтичного ринку
з точки зору розширення потужностей вітчизняної фармацевтичної
промисловості, зростання якості українських лікарських засобів тощо.

Слід зауважити, що хіміко-фармацевтичне виробництво — один з
най-перспективніших напрямків діяльності людини. Це зумовлено життєвою
необхідністю продукції цієї галузі для всіх верств населення. До того ж
одна гривня, вкладена у фармацевтичну промисловість, за найскромні-шими
підрахунками дає три гривні прибутку.

На початку XXІ ст. на фармацевтичному ринку України діє близько 200
фармацевтичних фірм. Характерною особливістю сучасного українського
фармацевтичного ринку є завезення значної кількості медикаментів
імпортного виробництва без певної системи урахування можливості
забезпечення потреб населення та лікувально-профілактичних закладів.
Сьогодні в Україні зареєстровано близько 5000 лікарських препаратів, у
тому числі 1150 вітчизняного виробництва. Насичення ринку відбувається
переважно не шляхом пропозиції нових оригінальних препаратів, а за
рахунок уже відомих засобів, які приховані за різними фірмовими назвами
і нерідко вже виготовляються вітчизняною фармацевтичною промисловістю.
Мають місце випадки, коли фактично один і той самий препарат
реєструється і постачається під різними торговельними назвами.
Наприклад, є 32 синоніми аспірину, 20 — анальгіну, 38 — парацетамолу.

Статистичні дані засвідчують, що Україна може забезпечити себе власними
медикаментами без сторонньої допомоги лише на 28 %. Решта (72 %)
належить іноземним фірмам.

В Україні набувають сили євроінтеграційні процеси. У фармацевтичній
галузі країни основою цих процесів є впровадження загальновизнаної
системи забезпечення якості лікарських засобів, яка ґрунтується на
стандартах належних практик.

Недостатній рівень забезпечення населення України якісними ліками за
доступними цінами ставить проблему розвитку національної фармацевтичної
індустрії у ряд найважливіших державних проблем. В Україні
фармацевтичний ринок повністю контролюється вітчизняним виробником.
Проте є і те, чим ми не можемо пишатися. Адже на ринку України маємо
46,9% безрецептурних препаратів. На перспективу планується безпосередньо
підвищити рівень вимог до виробників української фармацевтичної галузі.
Буде здійснюватись жорсткіший контроль за якістю, ефективністю та
безпечністю лікарських препаратів.

Міністерство охорони здоров’я планує сприяти скороченню імпорту
неякісних закордонних препаратів на український фармацевтичний ринок.
Рівень якості лікарських препаратів не визначається тим, де вони
виготовляються, чи то на Україні, чи то за кордоном. Якість або є, або
вона відсутня. Якщо ліки привезені з-за кордону, це ще не означає, що
вони високоякісні.

Об’єкт дослідження: фармацевтичний ринок України.

Предмет дослідження: основні тенденції фармацевтичного ринку в Україні,
сучасний стан, головні проблеми та шляхи їх усунення тощо.

Структура роботи: дана робота складається зі вступу, основної частини,
яка складається з 4 розділів, висновків та списку використаної
літератаури.

Методи дослідження: статистичний та графічний методи, аналіз, синтез,
порівняння, часовий метод, метод узагальнення та прогнозування.

Загальний обсяг роботи: 29 сторінок.

1. Загальний огляд фармацевтичного ринку в Україні

Сьогодні є всі підстави стверджувати, що населення України забезпечене
широким асортиментом лікарських засобів вітчизняного та зарубіжного
виробництва. За попередніми оперативними даними Державного комітету
статистики обсяг реалізованої фармацевтичної продукції вітчизняними
підприємствами (КВЕД 24.4. «Фармацевтичне виробництво») у 2008 р.
у грошовому вираженні становив майже 4 млрд грн., тобто 115,1% порівняно
з відповідним періодом 2007 р. У 2008 р. відзначалося зростання обсягів
експорту фармацевтичної продукції, а також внутрішнього фармацевтичного
ринку України на 22,7%, в той час як у 2007 р. — на 32,1%.

Стосовно індексу споживчих цін на медикаменти З. Митник зазначив, що
у 2008 р. станом на грудень він становив 121,2%, а індекс цін споживчого
ринку — 122,3%. Індекс цін виробників фармацевтичних препаратів і
виробів медичного призначення становив у 2008 р. 124,1% відносно грудня
2007 р., а індекс цін виробників промислової продукції — 123,0%. Такі
показники, за словами заступника міністра охорони здоров’я, розцінюються
як негативна тенденція. Водночас індекс виробництва фармацевтичних
препаратів у 2008 р. становив 103,8%, промислової продукції — 96,9%
за період з початку року відносно відповідного періоду 2007 р.

Щодо обігу ЛЗ в України доповідач зазначив, що станом на 31.12.2008 р.
зареєстровано 5 706 їх найменувань. Серед країн-виробників,
представлених на фармацевтичному ринку України, лідируючі позиції займає
Німеччина, яка виробляє 14% всієї фармацевтичної продукції, в той час як
вітчизняний виробник — 13%. Серед зареєстрованих в Україні медичних
імунобіологічних препаратів станом на 31.12.2008 р. частка вітчизняних
становить 40%. При цьому серед всіх країн — виробників згаданої
продукції доля українських становить — 40,3%, російських — 16%.
Як підкреслив З. Митник, такі показники роблять честь всім вітчизняним
виробникам імунобіологічних препаратів.

Взагалі станом на 31.12.2008 р. в Україні нараховувалося 148 виробників
фармацевтичної продукції, серед них виробників основних ЛЗ — 67%,
виробників фітопрепаратів — 39%. З. Митник висловив надію на те, що
кількість найменувань ЛЗ вітчизняного виробництва поступово
збільшуватиметься, а держава створюватиме для цього всі умови.

Переходячи до основних завдань, які постають перед галуззю, З. Митник
зазначив, що стратегічним питанням розвитку вітчизняної фармацевтичної
промисловості є перехід на стандарти належної виробничої практики (Good
Manufacturing Practice — GMP). Протягом 2001–2003 рр. Державною службою
лікарських засобів створено відповідну нормативно-правову базу,
гармонізовану з вимогами ВООЗ та ЄС. Розроблено і введено в дію
10 настанов щодо якості ЛЗ та практичного впровадження системи
забезпечення якості. Як результат дії зазначених нормативних документів
у 2008 р. сертифіковано 17 виробничих дільниць. Таким чином, станом
на 31.12.2008 р. в Україні сертифікати отримали 35 виробничих дільниць,
13 вітчизняних фармацевтичних підприємств.

Аптечна мережа в Україні станом на 31.12.2008 р. характеризується такими
показниками: оптовою та роздрібною торгівлею ЛЗ займаються (тобто
забезпечує їх фізичну доступність для населення) 5931 суб’єкт
господарювання, функціонує 24 139 аптечних закладів (аптеки, аптечні
пункти, аптечні кіоски, аптечні склади), 83,2% з них знаходяться
в містах та селищах міського типу. І це при тому, що в селах проживає
третина населення України. Значна частина закладів роздрібної торгівлі
фармацевтичною продукцією — приватна власність, крім аптечних складів,
більшість з яких знаходяться у колективній власності. Як зазначив
З. Митник, сьогодні важливою проблемою, котра потребує якомога швидшого
вирішення, є розвиток мережі аптечних закладів саме у сільській
місцевості.

У середньому по Україні одна аптека разом з аптечним пунктом обслуговує
2800 осіб. У Європі середня кількість населення, яку обслуговує одна
аптека, коливається від 1143 осіб у Греції до 17 869 осіб у Данії.

За словами заступника міністра охорони здоров’я, діяльність
фармацевтичної галузі сьогодні спрямована переважно на отримання
прибутків. При цьому основне завдання, що має виконуватися державою
в системі охорони здоров’я — зниження рівня смертності та захворюваності
громадян при застосуванні ЛЗ. Але, на жаль, воно залишилося поза увагою.
Не проводиться моніторинг препаратів, які застосовуються громадянами,
не враховується ефект від лікування тощо. Широкого розповсюдження
у лікарській практиці набула поліпрагмазія — призначення зайвих ЛЗ.

Одне з найголовніших завдань фармацевтичної галузі — забезпечення
доступності якісних препаратів для населення. Запровадження формулярної
системи сприятиме раціональнішому застосуванню препаратів, що дозволить
зекономити як мінімум 1 млрд дол. США на рік, а це відповідно підвищить
доступність та якість фармакотерапії. Адекватне доведення
еквівалентності для часткової взаємозамінності дорогих ЛЗ на дешеві
також економічно обґрунтовано.

Сьогодні відповідними нормативними актами здійснюється часткове державне
регулювання цін на продукцію у системі охорони здоров’я. Моніторинг цін
у квітні поточного року показав зростання вартості вітчизняних ЛЗ для
кінцевого споживача. Удосконалити систему державного регулювання цін
дозволить прийняття у найближчий час рішення про державну реєстрацію
оптово-відпускної ціни на ЛЗ та вироби медичного призначення.

Ще одна серйозна проблема — недосконала нормативно-правова база. Мова
йде про застарілість Закону України «Про лікарські засоби», «Про
рекламу», Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Кримінального кодексу — в частинах, які стосуються відповідальності.
Взагалі відсутній Закон України «Про вироби медичного призначення». На
обіг ЛЗ також негативно впливає відсутність відповідного державного
фінансування, недосконала схема взаємодії державних органів при
реєстрації ЛЗ.

У вересні 2008 р. за ініціативою МОЗ КМУ було започатковано реформування
системи державного контролю за якістю ЛЗ. З моменту набуття чинності
положенням про Державну інспекцію з контролю якості лікарських засобів
відповідно до постанови КМУ № 1121 від 20.12.2008 р. розпочала роботу
Держлікінспекція, яка має статус центрального органу виконавчої влади.
До її складу входять 27 територіальних органів.

Станом на 01.05.2009 р. укомплектованість штатом Держлікінспекції та її
територіальних органів складає приблизно 50% штатної чисельності.
Особливістю новоствореного органу є набуття його працівниками статусу
державних службовців. Територіальним органам Держлікінспекції
підпорядковані 25 лабораторій з аналізу якості та безпеки ЛЗ. У сфері
управління Держлікінспекції перебувають 8 державних підприємств:
Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів;
Львівська контрольно-аналітична лабораторія лікарських засобів;
Дніпропетровська контрольно-аналітична лабораторія лікарських засобів;
Державний навчальний центр з належної виробничої/дистриб’юторської
практики; Науково-експертний інститут лікарських засобів та виробів
медичного призначення; Центральна лабораторія аналізу якості лікарських
засобів і медичної продукції; Державний науковий центр лікарських
засобів і медичної продукції; Український науково-експертний центр
лікарських засобів та виробів медичного призначення.

2. Фармацевтична промисловість України,

її місце на вітчизняному фармацевтичному ринку

Фармацевтична галузь України включає в себе виробництво лікарських
засобів і виробів медичного призначення, оптову і роздрібну торгівлю,
спеціалізоване зберігання і розподіл (дистрибуцію) за допомогою
налагодженої збутової мережі (аптеки, аптечні пункти тощо).
Фармацевтична галузь у розвинутих країнах належить до числа найбільш
динамічних і рентабельних, але водночас виступає як особливий сегмент
ринку, що регулюється державними органами влади, а також контролюється
страховою медициною. В останні роки фармація починає інтегруватися зі
сферою медичних послуг.

Фармацевтична галузь посідає значне місце і в економіці України,
оскільки є важливим сегментом національного ринку, багато в чому
визначає національну і оборонну безпеку країни, відрізняється великою
наукоємною і розвиненою кооперацією. Упродовж п’яти останніх років
галузь демонструє стійку тенденцію до зростання в грошовому вираженні на
рівні менше 20% на рік. Якщо в 2002-2003 рр. вважалося великим
досягненням приблизитися до обсягу ринку в розмірі 1 млрд USD, то в 2008
р. обсяг ринку перевищив 2 млрд USD.

Українська фармацевтична промисловість виробляє близько 1400 із 3000
препаратів, що продаються в Україні. Фармацевтичні компанії України
виробляють лікарські засоби майже в усіх формах (твердих, рідких,
порошкоподібних тощо). Основними групами є серцево-судинні препарати,
анальгетики, вітаміни, засоби для лікування респіраторної та ендокринної
систем, шлунково-кишкового тракту і антибіотики.

Фармацевтичні субстанції в Україні виробляють 49 зареєстрованих
суб’єктів підприємницької діяльності. У структурі вироблених субстанцій
76 найменувань синтетичного походження, а 82 – природного. Субстанції
вітчизняного виробництва складають всього лише 30% від загальної
кількості, всі інші імпортуються з Китаю, Німеччини, Індії, Росії та
США.

На фармацевтичному ринку сьогодні наявна продукція понад 300 виробників
з країн далекого зарубіжжя, країн СНД і Балтії, а також 160 вітчизняних
виробників, серед яких 22 виробники, що займалися виробництвом
лікарських засобів ще за часів Радянського Союзу.

Українські фармацевтичні компанії намагаються диверсифікувати асортимент
з метою задоволення потреб покупців, з кожним роком покращуючи якість і
асортимент продукції, що випускається. Одним із основних факторів
розвитку ринку фармацевтики є загальне зростання купівельної
спроможності населення. Однак дана причина зовсім не єдина. За даними
експертів, на ринку спостерігається тенденція до збільшення частки більш
дорогих і, як правило, ефективніших препаратів за рахунок зниження
сегмента дешевих класичних препаратів. Є також суб’єктивні причини
збільшення на ринку частки дорогих препаратів: покупець, як і в інших
сферах споживання, наслідує віянням моди. Часто виходить, що фактично
люди платять лише за нову упаковку і бренд.

Зараз багато українських компаній переорієнтовуються з виробництва
генериків на створення власних брендів з метою збільшення своєї частки
на ринку, а також підвищення лояльності споживачів.

У групі провідних вітчизняних виробників лікарських засобів (щомісячний
випуск понад 5,1 млн грн. – 1 млн USD) знаходяться ЗАТ «ФФ «Дарниця»,
Корпорація «Артеріум» (ТОВ «Київмедпрепарат» і АТ «Галичфарм»), ТОВ ФК
«Здоров’я», ЗАТ НВЦ «Борщагівський ХФЗ», ВАТ «Фармак».

Кожний із цих гігантів фарміндустрії займає близько 10% ринку
вітчизняних лікарських засобів. Далі йде група більш ніж з трьох
десятків підприємств, продукція кожного з них займає від 1% до кількох
відсотків ринку. Серед них – АТ «Індар», АТ «Київський вітамінний
завод», АТ «Стиролбіофарм» та інші. До третьої групи належать більше
сотні підприємств, що випускають лише по 1-2 лікарських засоби,
найпростіших у виробництві і дешевих: йод, зеленка, перекис водню.

Таблиця 2.1

Виробництво лікарських засобів протягом 2008 р., тис. грн.

01.08 02.08 03.08 04.08 05.08 06.08 07.08 08.08
09.08 10.08 11.08 12.08

Щорічне зростання українського фармацевтичного ринку складає близько 20%
вже упродовж кількох років. Сьогодні на ринку з зареєстрованих
лікарських засобів 34% – препарати українського виробництва, решта –
іноземного. У фінансовому вираженні приблизно 70% ринку займають
імпортні препарати, 30% – вітчизняні. В упаковках навпаки: українські
препарати – 70%, імпортні – 30%.

Експерти прогнозують, що в найближчі роки більш високими темпами буде
розвиватися сегмент препаратів вартістю від 3 до 5 USD, а споживання
препаратів вартістю до 1 USD помітно скоротиться. Хоча дешеві препарати
також залишаться затребуваними певним прошарком населення.

Крім цього, так зване госпітальне споживання медикаментів (у державних
лікувальних установах) найближчим часом характеризуватиметься
споживанням дешевших препаратів.

Сьогодні на лікарняні закупівлі припадає близько 16% фармацевтичного
ринку України, а ще 12% ринку – на прямі державні закупівлі. Решту
займає аптечний роздріб. Тут, за даними досліджень, 55% проданих
медикаментів є рецептурними препаратами, а решта 45% – безрецептурними.

Зараз близько чверті споживаних в Україні препаратів виготовляється
вітчизняними виробниками, а решта – імпортується.

Поточна ситуація на фармацевтичному ринку України може бути могутнім
стимулом для реструктуризації галузі, посилення конкуренції і переходу
на технічні стандарти ЄС. Внаслідок цього можна очікувати деякого
скорочення кількості фармацевтичних підприємств України. Ті
підприємства, що успішно реструктуруються і витримають жорстку
конкуренцію, зможуть конкурувати на міжнародних ринках.

Формування національної системи медичного страхування також поліпшить і
впорядкує існуючий ринок фармацевтичної промисловості, консолідує
виробників фармацевтичної продукції, а також оптової і роздрібної ланки
в середньостроковому періоді.

3. Перспективи розвитку фармацевтичного ринку України

Основною макроекономічною метою наступних років, яку українські
фармацевтичні компанії ставлять перед собою, є зростання співпраці
українських виробників фармацевтичної продукції з виробниками
аналогічної продукції країн ЄС. Співпраця може здійснюватися у вигляді
спільних підприємств, альянсів, спільного маркетингу і просування
продукції, перенесення безрецептурних препаратів до України. Основною
мотивацією цього перенесення буде не проникнення на ринок України, а
експорт на ринки Західної, Центральної і Східної Європи.

Експортна мотивація транснаціональних корпорацій при налагоджуванні
виробництва на території України збереже наукову базу, яку необхідно
реструктурувати відповідно до нових тенденцій ринку.

Збереження наукової бази, створення розвинутих і спеціалізованих
детермінантів конкурентної переваги держави, а також залучення іноземних
інвестицій для розвитку фармацевтичної галузі – все це створює
довгострокову основу для конкурентної переваги і сприяє переорієнтації
експорту українських виробників з ринків країн з перехідною економікою
до країн Західної, Центральної і Східної Європи, посиленню їх
конкурентоспроможності. Крім того, гармонізація основних технічних вимог
з вимогами Європейського Союзу може одночасно служити заходом із захисту
українського виробника фармацевтичної продукції від конкуренції з
низькоякісною фармацевтичною продукцією.

Старіння  населення України  є одним з фундаментальних чинників
зростання споживання лікарських засобів на душу населення.

 За останній час госпітальний ринок, як і роздрібний, характеризируєтся
стрімким зростанням. За оцінками компанії RMBC і Business Monitor
International, у 2007 році частка ринку госпітальних закупівель досягла
13% від спільного ринку або  284 млн. дол. (200 млн. дол. у 2006).
Сьогодні уряд виступає за державне регулювання цін на медикаменти,
необхідні для соціально незахищених верств населення. Найімовірніше, що
тендери на державні закупівлі збільшуватимуться.

Україна займає четверте місце серед країн СНД за споживанням
медикаментів. В порівнянні з Європейським рівнем, наше споживання в 48
дол. на душу населення на порядок нижче (Чехія- 331 дол., Словаччина 254
дол., Польща 154 дол.).

Оцінюючи Європейський рівень споживання, ми бачимо істотний потенціал 
зростання об`ємів Українського фармацевтичного ринку. Ще одним істотним
чинником зростання ринку в грошовому вираженні є перехід вітчизняних
виробників лікарських засобів на виробництво препаратів з середньо і
високого цінового сегменту, тоді як історично вони спеціалізувалися на
виробництві продукції, що доводиться на низький ціновий сегмент, у
відмінності від іноземних компаній.

У грошовому вираженні іноземні компанії домінують на ринку (76% ринку),
тоді як частка вітчизняних компаній за останні роки зменшувалася на 1-2%
до 24%. Останні тенденції свідчать про стабілізацію частки ринку
вітчизняних компаній, ми пов`язуємо це з тим, що 5 найбільших виробників
— корпорація Артеріум, Фармак, Дарниця, група Здоров`я і Борщаговській
хіміко-фармацевтичний завод — укріпили свої позиції на фармацевтичному
ринку України. Компанії працюють на ринку більше 60-100 років, їх
продукція давно відома і легко впізнається населенням. Також компанії
активно диверсифікують портфель лікарських засобів, вводячи 5-10 нових
препаратів щороку і проводять модернізацію виробничих потужностей згідно
GMP стандартам. Впровадження GMP стандартів і поліпшення якості
продукції дозволяє вітчизняним фармацевтичним компаніям конкурувати із
західними гравцями. Дешева робоча сила при високій кваліфікації
працівників є хорошою конкурентною перевагою.

GMP (Good Manufacturing Practice) стандартизація передбачає як
поліпшення якості менеджменту і кваліфікації працівників, так і
модернізацію потужностей. Відповідно до виданого урядом указу, всі
компанії фармацевтичного ринку України зобов`язані провести модернізацію
до 2009 року. Ми вважаємо що, регулятор може продовжити термін до 2011
року. Вартість модернізації одного виробничого майданчика  — 5-40 млн.
дол., а одного лікарського засобу — близько 1 млн. дол. Такі капітальні
інвестиції зможуть собі дозволити тільки великі гравці. Деякі з них
фінансують модернізацію за рахунок власних засобів, інші привертають
кредити. ЄБРР погодився профінансувати програму модернізації компанії
Фармак на 32 млн. євро. Крупні гравці поспішають встигнути провести
модернізацію, щоб зберегти свою присутність на ринку і залишатися
привабливими для потенційного поглинання міжнародними фармацевтичними
компаніями надалі. На нашу думку, дрібним локальним гравцям,
найімовірніше доведеться покинути ринок, або продати свої активи.

Сьогодні процес GMP стандартизації є поштовхом до реструктуризації
ринку. Як ми бачимо, в гонитві за GMP стандартами вже з`явилися лідери.
Це Борщаговській хіміко-фармацевтичний завод, який згідно з нашими
оцінками встиг провести модернізацію 5 з 5 виробничих майданчиків, а
також побудував цех рідких лікарських засобів, який повністю відповідає
GMP стандартам. Також завод одержав GMP сертифікати на випуск більш ніж
50% лікарських засобів.

? ? ? (

(

??????? ?????¤?¤?$???? ???????¤?¤?$??????Ми вважаємо що оферта
Борщаговського Химіко Фармацевтичного Заводу на продаж 69% пакету акцій
є першим етапом в реструктуризації ринку. Ми вважаємо, що справедливі
ціни на фармацевтичні підприємства сформуються в період 2009-2011 років,
коли дрібні гравці почнуть покидати ринок. Протягом останніх років
великих операцій зі злиття і поглинання не відбувалося і на ринку ціни
на фармацевтичні активи не сформовані. Тільки Фармацевтична компанія
Дарниця провела приватне розміщення 10% пакету акцій по коефіцієнту P/S
– 6.6. Ми думаємо, що лідери серед фармацевтичних компаній готуються
вийти на фондові біржі і прагнуть підігріти інтерес до своїх активів,
оскільки усвідомлюють перспективність ринку, зацікавленість західних
конкурентів і майбутню реструктуризацію.

Ми вважаємо, що компанії продаватимуть свої активи скоріше іноземним
фармацевтичним компаніям, ніж місцевим гравцям. По-перше, тому, що
західні компанії мають достатній капітал для придбання вітчизняних
активів. По-друге, тому, що продукція вітчизняних виробників частково
перетинається за номенклатурою, тоді як портфелі іноземних компаній
знаходяться в абсолютно іншому ціновому сегменті. По-третє, великі
зарубіжні фармацевтичні компанії привертає фармацевтичний ринок України,
який швидко зростає і вихід на ринок шляхом поглинання великого
місцевого фармацевтичного виробника є хорошим стратегічним рішенням.

Фармацевтичний ринок України більш ніж привабливий для стратегічних
інвесторів і місцевих гравців з погляду злиття і поглинання компаній.
Про це свідчать наступні факти: у грошовому вираженні у 2008 році ринок
складав близько 3 млрд. дол., середньорічний темп зростання у 2004-2008
роках склав 26%. За оцінками фармацевтичних компаній, об`єм ринку
подвоїться до 2012 року і сягне 4.7 млрд. дол.

4. Особливості сучасного стану зовнішньоторговельної діяльності на
українському фармацевтичному ринку, його перспективи розвитку

За результатами проведених досліджень встановлено, що в практичній
роботі фармацевтичні підприємства, які здійснюють зовнішньоторговельну
діяльність (скорочено – ЗТД), стикаються з проблемами законодавчого
характеру, які не врегульовані жодним з цих законодавчих органів. При
цьому не враховуються особливості лікарських засобів (скорочено – ЛЗ) і
виробів медичного призначення (скорочено – ВМП) як специфічного товару.
Усі дії з боку державного управління ЗТД в Україні стосовно експорту та
імпорту ЛЗ і ВМП здійснюються на загальних засадах, що суттєво впливає
на якість організації ЗТД на вітчизняному фармацевтичному ринку. Так, на
сьогоднішній день відсутній механізм регулювання випадків надходження
субстандартних ЛЗ та ВМП за прямими валютними контрактами, не
врегульовано механізм їх повернення виробнику.

Разом з тим імпорт фармацевтичної продукції в Україні щорічно зростає і
темп його приросту у середньому складає 33,11%. За таких умов частка
імпортної фармацевтичної продукції складає більше половини від
загального обсягу вітчизняного фармацевтичного ринку, що ставить його у
залежність від світового ринку та підкреслює важливість ЗТД.

З’ясовано, що основними споживачами фармацевтичної продукції в нашій
країні є населення віком від 36 до 45 років. Ставлення споживачів до ЛЗ
багато в чому залежить від їх походження за країною-виробником. Так,
більшість споживачів (45,0%) орієнтується переважно на імпортні ліки,
інші (40,0%) вважають, що це не принципово і лише 15,0% віддають
перевагу вітчизняним ЛЗ.

Надання пріоритету імпортним ЛЗ, за нашими даними, ґрунтується на досить
вагомих показниках, які характеризують якість та ступінь довіри до
бажаного фармакологічного ефекту. Встановлено, що 85,0% споживачів
надають перевагу імпортним ЛЗ за якістю в порівнянні з вітчизняними і
лише 15,0% з них такої переваги не вбачають.

З’ясовано, що споживачі надають перевагу ЛЗ за таким критеріями, як
конкретна країна виробник (59,0% випадків), привабливість зовнішнього
вигляду упаковки (3,0% випадків); призначення лікаря (16,0% випадків);
зручність вторинної упаковки (22,0% випадків). Таким чином, за
отриманими результатами можна стверджувати, що сучасний споживач більше
довіряє імпортним ЛЗ за якістю та має свої пріоритети щодо країни їх
походження. Але висока ціна імпортних ЛЗ обумовлює те, що споживач
звертає увагу також і на вітчизняні ЛЗ.

ЗТД на фармацевтичних оптових та оптово–роздрібних підприємствах
(організаціях) здійснюється завдяки укладеним угодам, кількість яких
суттєво впливає на обсяг операцій по ЗТД протягом кожного місяця. Все це
обумовлює ту чи іншу частку імпортних ЛЗ і ВМП в їх асортименті.
Встановлено, що за таких умов кількість контрактів для здійснення ЗТД у
межах календарного року коливається від 1 до 68, а кількість щомісячних
операцій в їх межах – від 1 до 210. Тому обсяг діяльності зі здійснення
ЗТД прямо пропорційно залежить від кількості укладених угод
(контрактів).

Великий обсяг дій зі здійснення ЗТД потребує значного досвіду з
виконання окремих операцій, особливо митного оформлення імпортних ЛЗ і
ВМП, але до цієї роботи сьогодні залучаються різні фахівці, що не завжди
зручно і економічно не виправдано, бо вони не знають галузевої специфіки
та особливостей просування ЛЗ і ВМП та фармацевтичного ринку в цілому
(рис.4.1).

Головними напрямками удосконалення системи митного оформлення
фармацевтичної продукції, як важливої складової загальної оптимізації
здійснення ЗТД на фармацевтичному ринку, мають стати: удосконалення
існуючої процедури митного оформлення ЛЗ, регламентований перелік
документів для їх митного оформлення, скорочення часу митної процедури,
створення умов на митних ліцензійних складах (МЛС) для зберігання ЛЗ,
введення уповноваженої особи зі здійснення ЗТД.

Рис.4.1. Структура кадрового забезпечення ЗТД на вітчизняних
фармацевтичних оптових та оптово-роздрібних підприємствах (організаціях)

Одним із пріоритетних напрямків розвитку вітчизняної фармацевтичної
галузі є посилення її експортно-імпортного потенціалу, який сприяє
розширенню асортименту ЛЗ і ВМП, підсиленню конкурентоспроможності
вітчизняних виробників. В межах здійснення ЗТД існує велика кількість
операцій, на які у фармацевтичних оптових і оптово-роздрібних
підприємствах (організаціях) припадає майже 80,0% від загального обсягу
їх діяльності. А тому державне регулювання ЗТД здійснюється за допомогою
широкого кола заходів, кількість яких постійно зростає. Вони нами
кваліфіковані як економічні, організаційно-правові та адміністративні.
До найважливіших адміністративних заходів нами віднесені митні. Вони
здійснюються, як правило, відповідно до внутрішніх інструкцій на
митницях, які не завжди врегульовані діючим законодавством. Тому вимоги
до здійснення митного оформлення ЛЗ і ВМП на кожній митниці можуть бути
різними. У зв’язку з цим, базуючись на результатах вивчення фактичного
стану здійснення митного оформлення ЛЗ і ВМП, нами обґрунтована загальна
схема надходження імпортної фармацевтичної продукції у вільний обіг на
території України, якої дотримувались у подальших дослідженнях (рис.
4.2).

Рис. 4.2. Узагальнена схема митного оформлення імпортних ЛЗ і ВМП

Із рис. 4.2 видно, що крім митного оформлення ЛЗ і ВМП, можливі
додаткові види контролю – ветеринарний, фітосанітарний, екологічний та
ін. відповідно до діючого законодавства.

Основним документом, який дозволяє надходження імпортної фармацевтичної
продукції у вільний обіг, є вантажно–митна декларація. У зв’язку з цим
обґрунтований перелік необхідних документів для її оформлення (15
найменувань) та виділено чотири типи митного забезпечення: особиста
номерна печатка інспектора, штамп «Під митним контролем», спеціальне
пломбування, митна печатка.

Обґрунтований законодавчий супровід митного оформлення ЛЗ і ВМП залежно
від їх реєстраційного статусу (зареєстровані, не зареєстровані). Для
цього визначені підстави, за якими видається дозвіл на їх ввіз на митну
територію України, та під кожну з них з’ясований нормативно–правовий
перелік документів і можливості застосування податкових пільг для ЛЗ і
ВМП.

Встановлено, що для переміщення через митний кордон тих чи інших ЛЗ і
ВМП у різних митних режимах та з різним кодуванням згідно з Українською
класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД)
кількість дозвільних документів може коливатись. Тому нами вперше
науково обґрунтований оптимальний перелік обов’язкових документів для
митниці при імпорті ЛЗ і ВМП (12 найменувань).

Особлива увага спрямована на їх застосування під час здійснення ЗТД
фармацевтичними оптовими та оптово–роздрібними підприємствами
(організаціями) при декларуванні валютних цінностей, доходів та майна,
що належать резиденту України та знаходяться за її межами; ліцензування
і квотування; визначення спеціальних санкцій у сфері ЗТД. Такий підхід
дозволяє оптимізувати здійснення ЗТД на вітчизняному фармацевтичному
ринку, враховуючи специфіку ЛЗ і ВМП при організаційно–правовому
супроводі її здійснення на рівні фармацевтичних оптових та
оптово–роздрібних підприємств (організацій).

Враховуючи відсутність єдиних наукових підходів до послідовності
здійснення ЗТД на вітчизняних фармацевтичних оптових та
оптово–роздрібних підприємствах (організаціях), нами першочергово
обґрунтований алгоритм проведення державної реєстрації та акредитації на
митниці фармацевтичного оптового та оптово–роздрібного підприємства
(організації). Він передбачає конкретні дії та їх послідовність, від
подання необхідних документів і до видачі відповідних дозволів.

Встановлено, що вітчизняні фармацевтичні оптові та оптово-роздрібні
підприємства (організації), які займаються ЗТД, не мають єдиної схеми
здійснення дій у цій сфері.

Тому, як варіант подальшої оптимізації ЗТД, нами запропоновано
уніфіковану схему послідовності дій, які необхідні на тому чи іншому
етапі її проведення. За структурою схема включає чотири головні етапи,
кожний з яких регулює прийняття рішень на конкретних ланцюгах здійснення
ЗТД (рис. 4.3).

Перший етап є підготовчим в межах підприємства і має випереджати
надходження ЛЗ і ВМП на митну територію України.

Другий етап є узгоджувальним між підприємством і тими установами, що
видають необхідні дозволи згідно з діючим законодавством.

Третій етап є митним і всі дії здійснюються безпосередньо на митниці та
пов’язані з митним оформленням ЛЗ і ВМП.

До четвертого етапу віднесені інші дії з оформлення розмитнених
імпортних ЛЗ і ВМП на підприємстві з подальшою реалізацією.

Подальшими дослідженнями встановлено, що важливим напрямком
удосконалення та підвищення ефективності ЗТД на рівні вітчизняних
фармацевтичних оптових та оптово–роздрібних підприємств (організацій) є
оптимізація дій в межах узгоджувального етапу.

У зв’язку з цим обґрунтований перелік організацій, від яких необхідно
отримати дозвіл на ввезення на територію України ЛЗ і ВМП, а також
встановлені усереднені витрати часу на таке узгодження (табл.4.1).

Із табл.1 видно, що є можливість регулювати витрати часу на проведення
узгоджувальних дій на ввезення імпортних ЛЗ і ВМП і тим самим їх
оптимізувати. Для цього у кожному конкретному випадку за методом
сіткового планування були розраховані параметри сіткових графіків
стосовно прописаного переліку робіт за алгоритмом дії та визначена їх
тривалість та послідовність. Завдяки оптимізації часу на окремі роботи
весь критичний шлях у ланцюгу робіт скорочується до 29 діб замість 42 і
63 діб, як це передбачалось раніше.

Рис. 4.3. Алгоритм зі здійснення ЗТД вітчизняними фармацевтичними
оптовими та оптово–роздрібними підприємствами (організаціями) в ринкових
умовах

Таблиця 4.1

Перелік організацій, дозвіл яких на ввезення на територію України ЛЗ і
ВМП згідно з чинним законодавством необхідно отримати

№ Перелік організацій Вид документа Усереднені витрати часу на
узгодження

1 2 3 4

1. Банк Довідка про декларування валютних цінностей 1–2 доби

2. Державна податкова інспекція Довідка платника податку на додану
вартість. Довідка про відсутність за межами України валютних цінностей
та майна 1–2 доби

3. Державна служба ветеринарного контролю Сертифікат від 2 діб до 1
тижня

4. Державне управління екології та природних ресурсів Дозвіл служби
екологічного контролю. Погодження на ввезення (вивезення) озоноруйнівних
речовин, продукції, що їх містить, антибіотиків тощо від 1 тижня до 2
місяців

5. Комітет з контролю за наркотиками Сертифікат до 1 місяця

6. Державна митна служба України Свідоцтво про допущення транспортного
засобу до перевезення вантажів під митним контролем. Лист-узгодження.
Попереднє повідомлення від 1 доби до 1 тижня

7. Міністерство економіки України Ліцензія на товари, що підлягають
ліцензуванню від 1 тижня до 1 місяця

8. Державна інспекція з карантину рослин Сертифікат від 1 доби до 1
тижня

9. Державна санітарна епідеміологічна служба Висновок про відповідність
від 1 доби до 1 тижня

10. Державна служба лікарсь-ких засобів і виробів медичного призначення
Одноразовий дозвіл на ввезення харчових добавок, ВМП, медичної техніки
та ЛЗ, що не мають державної реєстрації, тощо від 1 до 2 тижнів

11. Державна служба енерго-збереження України Висновок про відповідність
від 1 доби до 1 тижня

13. Державний центр стандартизації, метрології та сертифікації Висновок
про відповідність від 1 доби до 1 тижня

14. Державна служба експертного контролю Дозвіл від 1 до 2 тижнів

Зазначена схема апробована на окремих вітчизняних фармацевтичних оптових
та оптово–роздрібних підприємствах (організаціях) і доведена її
актуальність та доцільність для оптимізації та подальшого удосконалення
прийняття рішень зі здійснення ЗТД.

Специфіка організації ЗТД на фармацевтичному підприємстві, яка пов’язана
з процедурою митного оформлення ЛЗ і ВМП (отримання багатьох дозвільних
документів для її вільного обігу, отримання дозволу митних лабораторій
на її ввезення в країну тощо), має певні складнощі та потребує залучення
кваліфікованих виконавців.

За таких умов кадрове забезпечення ЗТД на фармацевтичних підприємствах
має передбачати введення окремої посади уповноваженої особи зі
здійснення ЗТД, доцільність якої підтверджена нашими науковими
дослідженнями.

За розрахунками, введення посади уповноваженої особи забезпечить
раціональний розподіл праці, дозволить розмежувати функції, повноваження
та відповідальність на підставі чіткої регламентації трудової діяльності
фахівців зі здійснення ЗТД на вітчизняних фармацевтичних підприємствах.

Дослідження показали, що діючі сьогодні кваліфікаційні характеристики
професій фармацевтичних працівників не передбачають такої посади, а тому
нами розроблені критерії для обґрунтування доцільності її введення на
вітчизняних фармацевтичних підприємствах з урахуванням переліку
складових її діяльності та наявності кваліфікаційних вимог.

Встановлено, що важливим організаційним аспектом здійснення ЗТД на
фармацевтичному підприємстві є наявний обсяг експортно-імпортних
операцій, від якого залежить її організаційне забезпечення, в т.ч.
введення посади уповноваженої особи та виконання нею своїх функцій.

Таблиця 4.2

Класифікація вітчизняних фармацевтичних оптових та оптово–роздрібних
підприємств (організацій) за критеріями визначення обсягів ЗТД

Класифікація підприємств Критерії визначення ЗТД Організаційне
забезпечення

група характеристика обсяг від загального товарообігу, % частота
здійснення

І Великі фармацевтичні підприємства Від 50% до 100% Щомісячно Група
відділів ЗТД та наявність у них уповноваженої особи

ІІ Середні фармацевтичні підприємства Від 20% до 50% Щоквартально
Окремий відділ ЗТД з посадою уповноваженої особи

ІІІ Малі фармацевтичні підприємства Від 0,1% до 20% Кілька разів на рік
Уповноважена особа зі здійснення ЗТД

ІV Фармацевтичні під-приємства одноразово здійснюючі ЗТД

(для своїх потреб) Від 0,1% до 1% 1–2 рази на рік Штатний фахівець,
якому доручено здійснення ЗТД

Рішення про вибір організаційного забезпечення зі здійснення ЗТД
покладається на керівництво фармацевтичного підприємства. З метою
підтримки прийняття обґрунтованих управлінських рішень нами опрацьовані
можливі методичні підходи до їх здійснення.

Отримані наукові результати апробовані та служили підґрунтям для
підготовки низки методичних рекомендацій та інформаційних листів, які
затверджені МОЗ та АМН України, і знайшли практичне використання у
фармації та інших галузях.

Висновки

Отже, зі сказаного вище, можна зробити наступні висновки:

Обсяг фармацевтичного ринку України в 2008 році сягнув під позначку 3
млрд. доларів.

Сьогодні, не зважаючи на кризу ліквідності і колапс фондових ринків,
фармацевтичний ринок України характеризується стабільним зростанням і
рекордним збільшенням обсягів продаж лідируючих підприємств галузі.
Реальний обсяг ринку в першому півріччі 2009 року складав 1,35-1,40
млрд. доларів.

У першому півріччі 2008 року частка роздрібного фармацевтичного ринку
склала 83%, зростання ринку — 41%. Не дивлячись на зростання обсягів
продаж, українські виробники продовжують поступатися своєю ринковою
часткою зарубіжним компаніям. Виходячи з обсягів продаж у доларовому
еквіваленті, частка українських виробників у першому-другому кварталі
2009 року зменшилася порівняно з аналогічним періодом минулого року на
1,4% і склала 22%.

Потужний ще з часів СРСР потенціал вітчизняних фармацевтів дозволяє
розробляти оригінальні препарати, проблема полягає тільки у
фінансуванні. Однією з основних причин зниження ринкової частки
українських виробників є відкритість наших ринків після вступу України
до СОТ, відсутності виробництва оригінальних препаратів, а також слабка
інформованість вітчизняного споживача щодо лікарських засобів, якими
можна замінити імпортні препарати, які рекомендуються фармацевтами.

Змінити ситуацію може державне регулювання в галузі. Так, розширення
списку лікарських засобів вітчизняного виробництва і зниження частки
імпортних препаратів, що продаються за рецептом, одержаному після
консультації в лікаря, уповільнить втрату ринкової частки локальних
компаній. Для реалізації рецептурного підходу, який має на увазі
рекомендацію вітчизняної продукції, необхідне додаткове фінансування
сфери охорони здоров`я і збільшення зарплат лікарів.

Сьогодні фармацевтичний ринок України — це складний, сильно
фрагментований структурний елемент системи охорони здоров`я. Для
збереження вітчизняних виробників держава зобов`язана здійснити ряд
заходів, які оберігають їх від зростаючої конкуренції з боку великих
зарубіжних гравців, котрі стануть консолідаторами фармацевтичної галузі
після впровадження GMP стандартів у 2009-2011 році.

GMP (Good Manufacturing Practice) стандартизація має на увазі як
поліпшення якості менеджменту і кваліфікації працівників, так і
модернізацію потужностей. Згідно з випущеним урядом указом, усі компанії
фармацевтичного ринку України зобов`язані провести таку модернізацію до
2009 року. Однак, не виключено, що у звязку з економічними негараздами у
світі та в державі, дата буде відсунута до 2011 року.

Список використаної літератури

Аналіз фармацевтичного ринку України: 2008 р. Прогноз / Упорядник Машин
І.Р. – К., 2009.

Гаєвий М.Д. Фармакологія. – К., 2002.

Нормативно–правові аспекти зовнішньоекономічної діяльності на
вітчизняному фармацевтичному ринку // Ліки України. – 2005. – № 9. – 159
с.

Оптимізація зовнішньоторговельної діяльності вітчизняних фармацевтичних
оптових та оптово–роздрібних підприємств (організацій): метод. рек. /
М.В. Зарічкова, В.М. Толочко. – Х.: Вид-во НФаУ, 2008. – 28 с.

Організація і економіка фармацевтичної справи / І.М.Гунський. – К.,
2000.

Проблемні аспекти зовнішньоекономічної діяльності на вітчизняному
фармацевтичному ринку / В.М. Толочко М.В., Зарічкова, М.В. Чешева, І.В.
Міщенко // Вісник фармації. – 2005. – № 4 (44). – С. 28 – 30.

Скакун М.П., К.А.Посохова. Основи фармакології з рецептурою. – К., 2004.

Статистичні дані МОЗ України та Державного комітету статистики України
за 2004-2008 рр.

Толочко В.М. Деякі аспекти нормативного регулювання імпорту лікарських
засобів / В.М. Толочко, М.В. Зарічкова, М.В Чешева // Ліки України. –
2004. – № 9. – С. 135.

Толочко В.М. Дослідження зовнішньоторгівельної діяльності вітчизняних
фармацевтичних оптових та оптово-роздрібних підприємств (організацій) /
В.М. Толочко, М.В. Зарічкова / Фармаком. – 2006. – № 3. – С. 72 – 78.

Толочко В.М. Дослідження зовнішньоторгівельної компоненти вітчизняного
фармацевтичного ринку / В.М. Толочко, М.В. Зарічкова // Вісник фармації.
– 2006. – № 3 (47). – С. 46 – 49.

Яценко В.М. Виробництво лікарських препаратів: проблеми та досягнення. –
К., 2005.

HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

PAGE

PAGE 29

ФАРМАЦЕВТИЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО – СУБ’ЄКТ ЗТД

Сплата митних платежів на ЛЗ і ВМП

Оформлення вантажу на митниці за місцем акредитації підприємства чи за
листом-відкріпленням

МИТНИЦЯ

МИТНА ЛАБОРАТОРІЯ

Відбір зразків продукції за необхідністю

Інші офіційні контролюючі установи (фітосанітарний контроль,
ветеринарний контроль, екологічний контроль, сертифікація продукції
тощо)

Випуск ЛЗ і ВМП у вільний обіг на території України

Заявка від відділу маркетингу (збуту) про потребу в певному асортименті
імпортних ЛЗ і ВМП

Виробники, з якими вже існують відносини (підписані контракти)

Виробники, з якими ще не існують відносини (не підписані контракти)

Аналіз обсягу поставок, що передбачаються (оптимально вигідний обсяг із
урахуванням витрат на поставку товару, асортимент)

Аналіз необхідності встановлення відносин з новим виробником,
постачальником

Попереднє обговорення поставок за асортиментом та обсягом

Узгодження терміну поставок, умов постачання і розрахунків

Узгодження з різними організаціями права й чинності ввезення (вивезення)
ЛЗ на територію України

Постачання фармацевтичної продукції від фірми – постачальника

ЛЗ і ВМП, що постачаються з митних ліцензійних складів (МЛС), створених
представництвами іноземних фармацевтичних фірм, або експортуються

ЛЗ і ВМП, що постачаються безпосередньо із–за кордону (аеропорт,
автотранспорт, залізничний транспорт, морський порт, пошта) або
експортуються

Оформлення, у разі необхідності, попереднього повідомлення для пропуску
товару через митний кордон

Оформлення листа–узгодження на постачання вантажу з митно–ліцензійного
складу

Оформлення вантажно–митної декларації

Інші дії після розмитнення та отримання дозволу на відпуск у вільний
обіг ЛЗ і ВМП

ТРЕТІЙ ЕТАП. Митний. Дії на митниці

ЧЕТВЕРТИЙ ЕТАП. Заключний. Дії за межами підприємства (організації)

ПЕРШИЙ ЕТАП. Підготовчий. Дії в межах підприємства (організації)

Така необхідність існує

Така необхідність відсутня

ДРУГИЙ ЕТАП. Узгоджувальний. Дії за межами підприємства (організації)

Похожие записи