HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

на тему:

“Основи управління і менеджменту

фізичного виховання і спорту”

ПЛАН

Вступ

1. Спортивний менеджмент як різновид галузевого соціального управління

2. Головні складові управління та менеджменту фізичного виховання та
спорту, головні ознаки

3. Головні методи та різновиди менеджменту у галузі фізичної культури та
спорту

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Фізична культура — це складова частина загальної культури суспільства,
спрямована на зміцнення здоров’я, розвиток фізичних, морально-вольових
та інтелектуальних здібностей людини з метою гармонійного формування її
особистості, а спорт — це органічна складова фізичної культури, особлива
сфера виявлення та уніфікованого порівняння досягнень людини у певних
видах фізичних вправ, технічної, інтелектуальної та іншої підготовки.

Основними нормативними актами щодо регулювання фізичної культури, спорту
та туризму є закони «Про фізичну культуру і спорт» та «Про туризм», які
визначають правові, соціальні, економічні та організаційні засади
фізичної культури і спорту України, участь державних органів (посадових
осіб), а також підприємств, установ і організацій у зміцненні здоров’я
громадян, досягненні високого рівня працездатності та довголіття
засобами фізичної культури, спорту та туризму.

Управління фізичною культурою, спортом і туризмом здійснюють: КМУ,
Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму України
(створений на базі Державного комітету у справах сім’ї та молоді,
Державного Комітету з фізичної культури і спорту, Державного комітету по
туризму, що ліквідовані), місцеві органи державної виконавчої влади
(управління з питань молоді, спорту та туризму (див. Типові положення
про управління з питань молоді, спорту та туризму обласної,
Севастопольської міської державної адміністрації) та органи місцевого
самоврядування.

1. Спортивний менеджмент

як різновид галузевого соціального управління

Спортивний менеджмент як один з видів галузевого соціального управління
має справу з інституціонованими організаціями фізкультурно-спортивної
спрямованості.

У цьому аспекті фізична культура і спорт — це не тільки «доцільна рухова
діяльність людини», не тільки сукупність спеціальних засобів і методів
направленого розвитку фізичної дієздатності людей.

Фізична культура в теорії менеджменту — це перш за все певна безліч
організацій фізкультурно-спортивної спрямованості — спортивних шкіл,
спортивних клубів, спортивних команд по видах спорту (футболу, хокею,
баскетболу, волейболу і ін.), стадіонів, спортивно-оздоровчих центрів,
спортивних федерацій і так далі.

Оскільки поняття організації є в спортивному менеджменті ключовим
розглянемо його детальніше.

Організація є соціальною системою свідомо координованої діяльності двох
чи більше чоловік для досягнення загальної мети. (М.Х. Меськон і ін.).
Організацію іноді визначають ще більш стисло: «організація — це цільова
спільність» (А.І.Пригожин).

Даючи такі визначення, слід зважати на те, що простих організацій, які
мають одну мету, яка визнається всіма її членами дуже мало. Менеджмент
пов’язаний, як правило, зі складними організаціями, які мають набір
взаємозв’язаних цілей і поліфункціональний спектр діяльності.

Спеціалізація, розділення і кооперація праці зумовлює в кінцевому
результаті організаційно-правове оформлення відповідних галузей.

З цих позицій, тобто галузевої спеціалізації, є підстава розглядати
фізичну культуру спорт як галузь, що становить матеріальну основу
галузевої спеціалізації праці фізкультурних працівників і формування
спортивного менеджменту як галузевої системи професійного управління.

З урахуванням викладеного, фізична культура і спорт як об’єктом
галузевого соціального управління (менеджменту) є сукупність
спеціалізованих державних установ, суспільних об’єднань і комерційних
організацій, які здійснюють фізичне вдосконалення населення.

2. Головні складові управління та менеджменту

фізичного виховання та спорту, головні ознаки

Спеціалізовані установи, суспільні об’єднання і комерційні організації
фізкультурно-спортивної спрямованості є класифікаційною одиницею,
первинною ланкою галузі фізичної культури і спорту. До їх числа
відносяться спортивні клуби, спортивні школи різних видів, спортивні
команди, спортивні споруди і так далі. Всі вони є соціально керованими
об’єктами, мають внутрішню структуру, зовнішню форму і правове
закріплення. Тобто фізична культура і спорт інституціонувалися в
спеціальних організаціях фізкультурно-спортивної спрямованості.

Основним елементом будь-якої організації фізкультурно-спортивної
спрямованості є люди, що умовно поділяються на організаторів
(менеджерів) і виконавців.

Робота організаторів (керівників — менеджерів) є управління і контроль
над виконанням; робота виконавців (тренерів, викладачів фізичного
виховання і тому подібне) — педагогічна дія на об’єкти праці, як які
виступають ті, що займаються фізичними вправами і спортом.

Безліч виконавців з їх знаряддями праці методиками і технологіями
проведення занять) утворюють об’єкт галузевого управління. Безліч
організаторів (менеджерів-управлінців) разом з інформацією, оргтехнікою
і обслуговуючим персоналом утворюють суб’єкт галузевого управління.

Головним в будь-якій системі соціального управління є об’єкт управління.
Об’єкт управління визначає суб’єкт, його склад, структуру, функції.
«Завдання наукового управління полягає в тому, щоб можливо точніше
відтворити в суб’єктові об’єкт управління, інакше оптимальне
функціонування і розвиток суспільної системи неможливе, — відзначав
академік В.Г.Афанасьев. Якщо система, що управляє, дуже проста і не
відображає складності об’єкту, вона не здатна ефективно управляти.

O

O

O

Oe

ae

?????¤?¤?$????ється з урахуванням підлоги і віку тих, що займаються,
стану їх здоров’я і рівня фізичної підготовленості; з використанням
єдиних для всіх організацій фізкультурно-спортивної спрямованості
засобів, форм і методів фізичного виховання і спортивного тренування.

Галузь фізичної культури і спорту відрізняється професійним складом
кадрів фахівців, що має спеціальну професійну підготовку.

Галузь фізичної культури і спорту має в своєму розпорядженні свою
навчально-тренувальну матеріальну базу (спортивні споруди, будівлі).

Сформована система державних і недержавних органів управління фізичною
культурою і спортом в країні: Комітет з фізичної культури, спорту і
туризму, Олімпійський комітет і ін.

По своєму цільовому призначенню галузь фізичної культури і спорту
відноситься до соціально-культурної сфери і виступає як конкретний вид
спеціалізації усередині цієї сфери — є галузевою соціально-педагогічною
системою фізкультурно-спортивної спрямованості.

3. Головні методи та різновиди менеджменту

у галузі фізичної культури та спорту

До організаційних методів відносять:

Методи організаційно-стабілізуючої дії

Методи розподільної дії

Методи дисциплінарної дії

Як специфічні різновиди організаційних методів розглядаються
адміністративні методи і методи правового регулювання, які за своєю
природою характерні в першу чергу для управління ФКіС.

Економічні методи менеджменту у ФКІС призначаються для дії на економічні
відносини. Їх спектр вельми широкий і багатообразний, тому (з відомою
часткою умовності) частина економічних методів використовується по
перевазі в цілях управління ФКІС як галуззю (бюджетне фінансування,
капітальні вкладення, дотації і ін.), а інша частина — в цілях
менеджменту ФСО (кооперація засобів, амортизаційні відрахування,
оподаткування, матеріальне стимулювання

Соціально-психологічні методи менеджменту у ФКІС

До соціально-психологічних методів відносять:

— формування трудових колективів

— соціальне нормування поведінки

— соціальне регулювання

— соціальне стимулювання

— задоволення культурних і соціально-побутових потреб

— створення і підтримка сприятливого соціально-психологічного клімату

Спеціалізація праці менеджерів неухильно розвивається. Тому разом із
загальним («генеральним») менеджментом виділяють так званий
функціональний менеджмент.

Функціональні різновиди менеджменту у фізичній культурі і спорті:

— стратегічний менеджмент

—  програмним (проектний) менеджментом

—  організаційний менеджмент

—  персонал-менеджмент

—  інноваційним менеджментом

—  ризиком-менеджментом

—  фінансовим менеджментом

Висновки

Отже, зі сказаного вище можна зробити наступні висновки:

Спортивний менеджмент як один з видів галузевого соціального управління
має справу з інституціонованими організаціями фізкультурно-спортивної
спрямованості.

У цьому аспекті фізична культура і спорт — це не тільки «доцільна рухова
діяльність людини», не тільки сукупність спеціальних засобів і методів
направленого розвитку фізичної дієздатності людей.

Фізична культура в теорії менеджменту — це перш за все певна безліч
організацій фізкультурно-спортивної спрямованості — спортивних шкіл,
спортивних клубів, спортивних команд по видах спорту (футболу, хокею,
баскетболу, волейболу і ін.), стадіонів, спортивно-оздоровчих центрів,
спортивних федерацій і так далі.

З урахуванням викладеного, фізична культура і спорт як об’єктом
галузевого соціального управління (менеджменту) є сукупність
спеціалізованих державних установ, суспільних об’єднань і комерційних
організацій, які здійснюють фізичне вдосконалення населення.

Основним елементом будь-якої організації фізкультурно-спортивної
спрямованості є люди, що умовно поділяються на організаторів
(менеджерів) і виконавців.

Робота організаторів (керівників — менеджерів) є управління і контроль
над виконанням; робота виконавців (тренерів, викладачів фізичного
виховання і тому подібне) — педагогічна дія на об’єкти праці, як які
виступають ті, що займаються фізичними вправами і спортом.

Основна специфічна особливість галузі фізичної культури і спорту полягає
в тому, що професійна праця зайнятих в ній працівників відрізняється
особливою педагогічною технологією: його основу складає
тренерсько-викладацька діяльність, яка будується з урахуванням підлоги і
віку тих, що займаються, стану їх здоров’я і рівня фізичної
підготовленості; з використанням єдиних для всіх організацій
фізкультурно-спортивної спрямованості засобів, форм і методів фізичного
виховання і спортивного тренування.

Галузь фізичної культури і спорту відрізняється професійним складом
кадрів фахівців, що має спеціальну професійну підготовку.

Галузь фізичної культури і спорту має в своєму розпорядженні свою
навчально-тренувальну матеріальну базу (спортивні споруди, будівлі).

Сформована система державних і недержавних органів управління фізичною
культурою і спортом в країні: Комітет з фізичної культури, спорту і
туризму, Олімпійський комітет і ін.

По своєму цільовому призначенню галузь фізичної культури і спорту
відноситься до соціально-культурної сфери і виступає як конкретний вид
спеціалізації усередині цієї сфери — є галузевою соціально-педагогічною
системою фізкультурно-спортивної спрямованості.

Список використаної літератури

Закон України „Про фізичну культуру і спорт” // Спортивна газета. –
1994. – 29 січ.

Бипчук М.Ф. Организация физической культуры. — М.: ФиС. – 1972. – 224с.

Гуськов С.И. Спортивный маркетинг. – К.: Олимпийская література, 1996.
-296 с.

Жданова О.М. Управління фізичною культурою // Навч. Посібник для
фізкультурних вузів. – Львів. – 1996. – 127с.

Кузьмін О. Сучасний менеджмент. – Львів: Центр Європи, 1995. – 176 с.

Менеджмент и экономика физической культуры и спорта: Учеб пособие для
студ. высш. пед. учеб. заведений / М. Золотов и др. – М.: Издательский
центр «Академия», 2004. – 432 с.

Управление физической культурой и спортом // Учебник для институтов
физкультуры. Под ред. И.И. Переверзина. – М.: ФиС. – 1987. — 288с.

Франчук В. Основи менеджменту. — Львів: Каменяр, 1997. -96 с.

PAGE

PAGE 10

Похожие записи