.

Основи технологій сільськогосподарського виробництва (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
2 4211
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

Основи технологій сільськогосподарського виробництва

ПЛАН

Вступ

1. Основні складові технологічних процесів у сільськогосподарському
виробництві

2. Основні напрямки залучення сучасних технологій в галузі
агропромислового комплексу

3. Застосування біотехнологій в сільськогосподарському виробництві

4. Вегетативна гібридизація

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Слово “технологія” в перекладі з грецької (техне – ремесло, логос –
наука) означає науку про виробництво. Класичне визначення технології
розглядає її як науку про способи переробки сировини і матеріалів в
засоби виробництва і предмети споживання. В даний час проходить не
тільки технологізація різних сторін виробничої діяльності, але і глибокі
перетворення самої технології. Сучасний рівень виробництва вкладає і
новий зміст в поняття технології. Тому технологія – це наука про
найбільш економічні способи і процеси виробництва сировини, матеріалів
та виробів.

Виробництво служить основою благополуччя і розвитку суспільства,
оскільки на виробництві здійснюється створення майбутніх благ. Народне
господарство в цілому представляє єдиний технологічний
народногосподарський комплекс, який складається із виробничої і
невиробничої сфер.

1. Основні складові технологічних процесів

у сільськогосподарському виробництві

Технологічний процес складає основу будь-якого виробничого процесу, є
важливою його частиною, пов’язаною з переробкою сировини і перетворенням
її в готову продукцію.

Технологічний процес включає в себе ряд стадій (стадія по грецькі
“ступень”). Підсумкова швидкість процесу залежить від швидкості кожної
стадії. В свою чергу стадії розподіляються на операції.

Операція – це закінчена частина технологічного процесу, що виконується
на одному робочому місці і характеризується сталістю предмета праці,
засобів праці і характером дії на предмет праці.

Практично будь-який конкретний технологічний процес можна розглядати як
частину більш складного процесу і сукупність менш складних технологічних
процесів. У відповідності з цим технологічна операція може служити
елементарним технологічним процесом. Елементарний технологічний процес –
це найпростіший процес, подальше спрощення якого призводить до втрат
характерних ознак технологічного процесу.

Робочий хід – це закінчена частина операції, безпосередньо пов’язана із
зміною форми, розмірів, структури, властивостей, стану чи положення в
просторі предмета праці. Робочий хід – це головна частина технологічного
процесу. Всі інші його частини по відношенню до робочого ходу є
допоміжними.

В будь-якому виробничому процесі мають місце затрати живої і
матеріалізованої праці. Удосконалення кожного технологічного процесу
здійснюється при підвищенні ефективності використання минулої праці і
зниженні затрат живої праці. Для характеристики технологічного процесу
необхідно знати співвідношення живої й матеріалізованої праці в даному
процесі.

Доцільність цих параметрів пояснюється ще і тим, що вони пов’язані з
такою основоположною характеристикою як продуктивність праці.

Одним із відносних показників співвідношення живої і матеріалізованої
праці в конкретному технологічному процесі є технологічна озброєність,
що представляє собою долю технологічних фондів, які приходяться на
одного працюючого в даному технологічному процесі.

Технологічні фонди – це річні затрати минулої праці в технологічному
процесі. Вони визначаються як сума річних амортизаційних відрахувань від
вартості обладнання, зайнятого у технологічному процесі і всіх річних
технологічних затрат в цьому процесі, за виключенням затрат на предмет
праці.

Зміна виробничих відносин в Україні обумовлює потребу розширення,
застосування прогресивних та базових для кожної галузі технологій.
Впровадження принципово нових технологій повинно базуватися на
фундаментальних дослідженнях.

2. Основні напрямки залучення сучасних технологій

в галузі агро-промислового комплексу

В АПК першочергове завдання – збільшити продуктивність праці у
переробній галузі (м’ясна, молочна) не менше як у 1,5 рази, та зменшити
втрати на виробництво за рахунок інтенсифікації виробництва. Підвищення
якості продукції пов’язано, в основному, із селекцією, технологією
виробництва та переробкою продукції.

Основою НТП є створення нових знарядь праці, системи машин, що
визначають прогрес в інших галузях народного господарства. Принципово
нова техніка складає основу ресурсозберігаючих безвідходних та інших
прогресивних технологій.

Наряду з цим, як показала практика, технологія може бути причиною
глобальних екологічних проблем. Сьогодні вже виявлено більше 10 тис.
токсичних сполук, приблизно 1/5 з них викликає різні пухлини, включаючи
злоякісні, що сприяє зниженню продуктивності та якості продукції
тваринництва і рослинництва. Це пов’язано із порушенням технології
застосування пестицидів, мінеральних добрив. Проблема нітратів,
радіонуклідів та пестицидів – наслідок грубого адміністрування, не
компетенції деяких спеціалістів відповідних галузей народного
господарства.

Для підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва та
переробної промисловості в АПК необхідно вирішити ряд важливих
народногосподарських проблем:

1. Створення технологій, при яких витрати сільськогосподарської сировини
будуть мінімальними (включаючи безвідходні технології).

2. Підвищення ефективності технологій, в зв’язку з чим повинна вирости
віддача на капітальні вкладення у сільськогосподарське виробництво.

3. Створення технологій, що відповідають природним, кліматичним,
національним та іншим регіональним особливостям.

4. Визначення в системах технологій найбільш важливих параметрів для
контролю їх ефективності відповідно до конкретних умов їх застосування.

3. Застосування біотехнологій

в сільськогосподарському виробництві

Біотехнологія – (від грецького bio – життя, techne – мистецтво,
майстерність) використання живих організмів та біологічних процесів у
виробництві. Термін біотехнологія одержав широке розповсюдження у
середині 70-х років ХХ століття, хоча такі галузі біотехнології як
хлібопечення, виноробство, пивоваріння, сироваріння, зосереджені на
застосуванні мікроорганізмів, відомі з далеких віків.

Сучасна біотехнологія характеризується використанням біологічних методів
для боротьби із забрудненням оточуючого середовища (біологічна очистка
стічних вод), для захисту рослин від шкідників та хвороб, виробництво
цінних біологічно активних речовин (антибіотиків, ферментів,
гормональних препаратів та ін.), таблиця 1.

На основі мікробіологічного синтезу розроблені промислові методи
одержання білків, амінокислот, які використовуються як добавки до
кормів. Розвиток клітинної та генетичної інженерії дозволяє
цілеспрямовано одержувати раніше недоступні препарати для лікування
людей (інсулін, інтерферон, гормони росту людей), створювати нові
корисні види мікроорганізмів, сорти рослин, породи тварин. До новітньої
біотехнології можна віднести також застосування іммобілізованих
ферментів, одержання синтетичних вакцин, використання клітинної
технології в племінній справі тварин.

В кінці ХІХ століття завдяки працям Пастера були створені умови для
подальшого розвитку прикладної (технічної) мікробіології та
біотехнології. Пастер встановив, що мікроби відіграють ключову роль в
процесах бродіння і показав, що у створенні окремих продуктів приймають
участь різні їх види. Його дослідження послужили основою розвитку в
кінці ХІХ початку ХХ століття бродильного виробництва органічних
розчинників (ацетону, етанолу, бутанолу, ізопропанолу) та інших хімічних
речовин, де використовувались різні види мікроорганізмів. У всіх цих
процесах мікроби у безкисневому середовищі здійснюють перетворення
вуглеводів рослин у цінні продукти.

В наш час за допомогою мікроорганізмів здійснюється переробка побутових
і технологічних стоків. Мікробіологічний процес протікає в анаеробних
умовах в результаті якого утворюється біогаз, який складається з метану
і СО2. Така переробка енергетично високоефективна, так як дозволяє
зберігати і концентрувати енергію, яка вміщується у різних компонентах
стоків (з часом регенерується більш 80% вільної енергії).

Мікробіологічна переробка стоків і побутових відходів для одержання
біогазу широко використовується у Китаї та Індії. Біогаз можна
одержувати із гною, який після переробки використовується як органічне
добриво.

Продуктом біотехнології є також білкововітамінний концентрат (БВК). Цей
продукт складається в основному із клітин мікроорганізмів. Виробництво
його пов’язане із великомасштабним вирощуванням відповідних
мікроорганізмів, які збирають і переробляють у харчові продукти. В
основі одержання БВК лежить технологія ферментації – гілка бродильної
промисловості і виробництва антибіотиків. Для того, щоб більш повніше
переробляти субстрат у біомасу мікробів потрібен багатосторонній підхід.

Вирощування мікробів у харчових цілях викликає інтерес з двох причин.
По-перше, вони ростуть дещо швидше ніж рослини чи тварини, час подвоєння
їх чисельності вимірюється годинами. Це скорочує строки виробництва
необхідної кількості їжі. По-друге, залежно від вирощуємих
мікроорганізмів субстратом можуть використовуватись різні види сировини.
Можна переробляти низькоякісні відходи або продукти, які вміщують
легкодоступні вуглеводи і одержувати за рахунок їх мікробну біомасу, яка
вміщує високоякісний білок.

Ще одним продуктом біотехнології є грибний білок (мікопротеїн) – це
харчовий продукт, який складається в основному із міцелія гриба. При йог
виробництві використовується штам Fusarium graminearum, виділений із
ґрунту. Якщо зіставити виробництво мікропротеїну із процесом синтезу
білків тварин, то можна виявити ряд його переваг.

Крім більшої швидкості росту, перетворення субстрату у білок проходить
ефективніше ніж при засвоєнні їжі тваринами. Не зайвим також нагадати,
що корми для тварин повинні вміщувати деяку кількість білку (до 15-20%),
залежно від виду тварин і способу їх утримання. Середній склад
мікропротеїну та порівняння його із складом яловичини наведені у таблиці
2.

За допомогою біотехнології і, в першу чергу, за рахунок використання
різних мікроорганізмів, ми одержуємо їстівні добавки та інгредієнти, в
тому числі:

1. Лимонну кислоту. Раніше її отримували з лимонів, тепер – за допомогою
грибу Aspergilius niger шляхом збродження патоки та гідролізати, які
вміщують глюкозу.

2. Амінокислоти. Сьогодні їх виробляється більше 200 тис. тон за рік. Їх
використовують головним чином як добавки до кормів і харчових продуктів.

Основну частину амінокислот одержують методом ферментації. Головним
продуктом ферментації є глутамінова кислота (продуцент Corynebacterium
glutamicum) та лізин (Bacillus flavum).

3. Вітаміни – B-каротин, рибофлавін.

4. Підсилюючі смаку. Головним є натрієва сіль глутамінової кислоти. ЇЇ
одержують за допомогою Micrococcus glutamicus.

5. Жири й масла.

6. Рослинні клеї.

7. Консервація фруктів та овочів.

При цьому слід зауважити, що затрати на організацію багатотоннажних
біотехнологічних виробництв дуже великі і під силу тільки багатим
фірмам. Головна перевага нових технологій полягає у тому, що вихід
продукції із ферментеру чи біореактору набагато вищий ніж від рослин чи
тварин тому виробництво предметів вжитку таким чином завжди є більш
вигідним.

Деякі з нових направлень, таких як генетична інженерія, яка здатна
перетворити людину на творця світу й захопила уявлення багатьох вчених і
викликала велику їх зацікавленість. Передача генетичного матеріалу
різними організмами, такими як бактерії, рослини, тварини і людина
породила великі надії, причому деякі з них стали реальністю. Наприклад,
одержання людського інсуліну за допомогою бактерій.

Першим великим досягненням біотехнології в галузі сільського
господарства є зелена революція – це дослідження селекції
високоврожайних сортів зернових. Завдяки чому Індія, Бангладеш та деякі
інші країни, що розвиваються змогли забезпечити себе продовольством. За
останні 30 років урожай кукурудзи збільшився з 12 до 62 ц/га, а урожай
пшениці, в середньому, зростав за рік на 1ц.

Метою селекції, крім підвищення врожаю, є виведення сортів стійких до
паразитів, бактеріальних і вірусних хвороб. Метод селекційного відбору
дозволяє схрещувати окремі види рослин у тих випадках, коли природне
відтворення неможливе.

4. Вегетативна гібридизація

Великих успіхів було досягнуто за допомогою вегетативної гібридизації
проростків зернових культур. Цей метод полягає у схрещуванні рослин
шляхом усунення самоопилення. Він простий, особливо у перехресно
запилюваних рослин, таких як кукурудза, в яких чоловічі органи
відокремлені від жіночих і їх можна легко видалити до початку запилення.
Складніше із самозапилюючими рослинами, такими як пшениця, томати, соя,
люпин. У них чоловічі та жіночі органи розміщені у безпосередній
близькості в середині квітки. Сьогодні ця перешкода усувається завдяки
відкриттю хімічних сполук, які стерилізують пилок. Гібридні рослини
сьогодні, особливо кукурудза, вирощуються на великих площах.

Інші методи теж перспективні – це вегетативне розмноження in vitro за
допомогою культури меристеми. Меристема – це поверхнева тканина стебла,
яка вміщує ембріональні клітини. Культивується в асептичних умовах у
твердому поживному середовищі. Ці клітини розмножуються і утворюють
калюс, який може бути розділений і багаторазово репродуційований. Калюс
– це товста шкіра, тканина, яка утворюється на місці пошкодження і
допомагає заживленню. При обробці гормонами рослин (ауксини, гібереліни)
недиференційовані калюси диференціюються на окремі рослини які мають
властивості вихідної рослини.

Апікальна меристема – це скупчення клітин, розташованих на верхньому
кінці стебла. Вона відіграє важливу роль у розмноженні рослин, оскільки
залишається у здоровому стані навіть у тому випадку, коли інша частина
рослини вражена вірусом. Культивування in vitro меристеми хворого
екземпляру дає можливість одержати нову здорову рослину і прискорити
виробництво вільного від вірусу посадкового матеріалу.

Висновки

Основою НТП є створення нових знарядь праці, системи машин, що
визначають прогрес в інших галузях народного господарства. Принципово
нова техніка складає основу ресурсозберігаючих безвідходних та інших
прогресивних технологій.

Для підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва та
переробної промисловості в АПК необхідно вирішити ряд важливих
народногосподарських проблем:

1. Створення технологій, при яких витрати сільськогосподарської сировини
будуть мінімальними (включаючи безвідходні технології).

2. Підвищення ефективності технологій, в зв’язку з чим повинна вирости
віддача на капітальні вкладення у сільськогосподарське виробництво.

3. Створення технологій, що відповідають природним, кліматичним,
національним та іншим регіональним особливостям.

4. Визначення в системах технологій найбільш важливих параметрів для
контролю їх ефективності відповідно до конкретних умов їх застосування.

Технологічний процес складає основу будь-якого виробничого процесу, є
важливою його частиною, пов’язаною з переробкою сировини і перетворенням
її в готову продукцію.

Список використаної літератури

Бондаренко А.Д. Современная технология: теория и практика –Киев-Донецк:
Вища школа, 2002.

Васильева И.Н. Экономические основы технологического развития. –М.:
“Банки и биржи”, 2004.

Виноградова В.М., Волкова Е.И., Архипов Н.М. Технология и эффективность
химизации земледелия. М. “Колос”, 1997.- 248 с.

Системи технологій. Курс лекцій / Укладач С.М.Черствий. – Чернігів,
2003.

Хиччинс И., Бест Д., Джонс Дж. Биотехнология: Принципы и применение. –
М., 1988. – 479 с. Перевод с английского А.С.Антонова.

PAGE

PAGE 12

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020