РЕФЕРАТ
На тему:
ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ПЕРУКАРНІ
План.
Вимоги до приміщень перукарень.
Освітлення перукарень.
Санітарно-технічне обладнання.
1. ВИМОГИ ДО ПРИМІЩЕНЬ ПЕРУКАРЕНЬ
Репутацію перукарського салону визначають рівень сервісу, якість
пропонованих послуг і кваліфікація майстрів. Імідж перукарні створюють
насамперед дизайн інтер’єру та робочих місць, сучасне обладнання й
інструмент.
Визначальною рисою салону може стати робота в ньому представників однієї
професійної школи, послідовників відомого майстра-перукаря або
використання препаратів відомої парфумерної фірми-виробника,
спеціалізація з виконання дитячих зачісок чи надання повного комплексу
перукарських і косметичних послуг (рис. 1.1).
Рис. 1.1. Робочий зал перукарського салону
Ступінь оснащення, комфортність умов обслуговування, широта переліку
послуг забезпечують відповідно до вимог Кабінету Міністрів України
від 23 08 1995р. № 67 присвоєння категорії кожному підприємству
побутового обслуговування населення Незалежно від категорії, специфіки,
підпорядкування та тривалості Існування закладу, робота кожної перукарні
має відповідати Державним санітарним правилам і нормам, встановленим
Міністерством охорони здоров’я України.
Перукарні розташовуються в окремих будівлях або в приміщеннях
громадських і торговельних центрів, будинках побутових послуг, вокзалах,
лазнях, на перших і цокольних поверхах житлових будинків При
облаштуванні перукарні необхідно керуватися Державними санітарними
правилами і нормами для перукарень різних типів – ДСПІН 222 022-99.
Перукарні бувають чоловічі, жіночі, дитячі, змішані Площа основних
робочих і допоміжних приміщень визначена згідно з вимогами
санітарно-епідеміологічної служби Перукарні на одне-два робочих місця
дозволяється влаштовувати в одному приміщенні площею не менше 15 кв. м з
наявністю мінімальної кількості допоміжних приміщень їх площі наведено в
таблиці.
Розрахунок площі основних і допоміжних приміщень.
Назва приміщення Розрахунок площі Площа кв м
Зал очікування на одне робоче місце 1,5 але не менше 0,75
Гардероб для відвідувачів на одне робоче місце не менше 0,3
Жіночий зал на одне робоче місце не менше 8 0
Чоловічий зал на одне робоче місце не менше 6,0
Універсальні зали на одне робоче місце не менше 8 0
Манікюрний кабшег на одне робоче місце не менше 6 0
Педикюрний кабінет на одне робоче місце не менше 6,0
Склад на одне робоче місце не менше 1,0
Кімната персоналу на одне робоче місце не менше 0,75
Приміщення для прання на перукарню за розрахунком
Санвузол дія персоналу на перукарню не менше 2 0
Санвузол для відвідувачів на перукарню не менше 2,0
Косметологічний кабшег на одне робоче місце косметолога не менше 12,0
Щоденно в приміщеннях перукарні проводяться санітарно-гігієнічні заходи
Столи, крісла перед початком роботи та після кожного клієнта слід
протирати вологою серветкою Із застосуванням дезинфікуючих засобів
Поточне прибирання поверхонь, до яких доторкаються відвідувачі (ручки
дверей, ручки крісел, раковини для миття волосся, полиці робочих місць
та ін.), здійснюється також дезінфікуючими засобами. Раз на місяць
перукарня закривається на одну зміну для проведення дезінфекції та
загального прибирання всіх приміщень.
Роботи з прибирання приміщень, дезінфекції меблів слід проводити у
гумових рукавичках, щоб запобігти подразненням шкіри рук.
2. ОСВІТЛЕННЯ ПЕРУКАРЕНЬ.
Для правильного визначення кольору та відтінку волосся при його
фарбуванні, точного виконання стрижок і укладок перукарю необхідне
якісне сильне та рівномірне освітлення.
Найкращим вважається природне освітлення, яке рекомендують
використовувати з максимальною ефективністю.
Забезпечити необхідне освітлення протягом усього часу роботи перукарні,
особливо в осінньо-зимовий період, природним шляхом неможливо. Тому
виникає потреба у штучному світлі, близькому до природного. Його
забезпечують люмінесцентні світильники із розсіювачами або плафонами з
матового скла (рис. 1.2).
На робочих місцях, окрім загального освітлення на залу, передбачають
місцеве освітлення. Як джерело світла використовують лампи розжарювання,
галогенні лампи в колбі з молочного скла, які не мають засліплюючого
ефекту.
Застосовуються пристрої місцевого освітлення на гнучких кронштейнах, що
дає змогу змінити напрямок світлового потоку, та з арматурою, яка
забезпечує захисний куг не менше 30°.
Для запобігання зоровому дискомфорту і для захисту від прямого сонячного
проміння на вікнах установлюють сонцезахисні пристосування (козирки,
жалюзі, штори).
Рис. 1.2. Освітлення салону
3. САНІТАРНО-ТЕХНІЧНЕ ОБЛАДНАННЯ
У робочих приміщеннях перукарень за допомогою систем опалення,
вентиляції, кондиціювання підтримують температуру повітря 18-20°С.
Системи вентиляції регулюють також склад повітря, рівень вологи І
газоподібних речовин, що входять до складу препаратів, застосованих для
обробки волосся, а також вилучають із приміщення надмірне тепло.
Відповідно до санітарних норм усі перукарні з кількістю робочих місць
від трьох до десяти необхідно обладнати припливною вентиляцією, від
десяти до двадцяти — припливно-витяжною, а для перукарень з великою
кількістю робочих місць бажано передбачати кондиціювання повітря та
повітряно-теплову завісу головного входу в приміщення.
У перукарнях, де розміщено до трьох робочих місць, допускається природна
вентиляція через кватирки і фрамуги.
За відсутності централізованого гарячого водопостачання в перукарні
обов’язково встановлюють електричні проточні нагрівачі або Інші
нагрівально-опалювальні прилади.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Ветров А. Парикмахер – стилист. — Ростов-на-Дону: Феникс, 2003.
2. Вольфрам К. Идеальные ногти: Способы моделирования // Nand & nails. –
2003. – №4. – С. 32-33.
3. Гутиря Л. Г. Сучасна перукарська справа. — Харків: Фоліо, 1997.
4. Дрибноход Ю. Маникюр, педикюр.: Профессиональный курс. (Сер.
«cosmetical&professional»). — СПб.: Весь, 2002. — 256 с.
5. Константинов А. В. Парикмахерское дело. — М.: Высшая школа, 1987.
6. Корпев В. Д. Мы причесываем женщин. — М.: Стройиздат, 1991.
7. Кулешкова О. Н. Технология и оборудование парикмахерских работ. — М.:
Академия, 2002.
8. Куприянова И. Н. Современные прически: женские, мужские, детские. —
М.: Эксмапресс, 2002.
9. Луканова О. В., Федорова Л. В. Технология парикмахерских услуг. —
Ростов-на-Дону: Март, 2002.
10. ЛяпичА.Д. Парикмахерское мастерство. — К.: Будівельник, 1982.
11. Маникюр. Ростов-на-Дону: Владне, 2001. — 256 с.
12. Марек Збшнев. Парикмахерское дело. — Минск: Высшая школа, 1996.
13. Моделирование причесок: Иллюстрированное методическое пособие. –
К.: 1990.
14. Панченко О. А. Прическа. Укладка. Завивка. — СПб.: Папирус, 1999.
15. Панченко О. А. Мелирование и прическа. — СПб.: Корона-принт, 2000.
16. Пономарчук А. Ростковые зоны и рост ногтя // Ногтевая эстетика. —
2004. – №5.- С. 38-39.
17. Смирнова Л. В. Уроки парикмахерского искусства. — СПб.: Парителы,
2002.
18. Сокол Е. Дезинфекция как наука // Ногтевая эстетика. — 2004. — №1.-
С. 48-50.
19. Энциклопедия парикмахерского искусства. — М.: Веге, 1999.
20. «Зеркало моды». – К.: – 1999-2004.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
