Реферат на тему:
ОРГАНІЗАЦІЯ
ПРЕТЕНЗІЙНО-ПОЗОВНОЇ РОБОТИ
НА ПІДПРИЄМСТВІ
Одне з основних завдань правової роботи на підприємстві — забезпечення
належних умов для нормальної роботи підприємства, досягнення високих
економічних показників, подальшого розвитку виробництва.
Висунення претензій сторонами за договором і їх розгляд є однією з ознак
господарського розрахунку. Шляхом висування претензій до контрагентів з
приводу тих чи інших договірних зобов’язань підприємство захищає свої
законні права і вимагає відновлення порушеного права, захисту майнових і
моральних інтересів.
Для забезпечення захисту інтересів підприємств розроблено систему норм,
які покликані якнайшвидше вирішувати спори між контрагентами відповідно
до основ законності та господарського розрахунку.
Спір, як правило, виникає за наявності недоліків виробництва, наприклад
порушення ритму роботи, постачання неякісної сировини, які необхідно
якнайшвидше усунути задля відновлення нормальної діяльності
підприємства.
Таким чином, основна мета претензійної роботи — усувати або попереджати
негативний вплив на виробництво з боку контрагентів підприємства шляхом
застосування до них правових норм.
Висуваючи претензії, одне підприємство вказує іншому на його неправильні
дії або помилки, які неправомірно зачіпають його інтереси, і вимагає їх
усунення або виправлення добровільно, посилаючись при цьому на
нормативний акт і фактичні обставини справи. У цьому полягає суть кожної
претензії. І якщо підприємство-контрагент задовольняє висунуту
претензію, то відпадає потреба передавати справу для розв’язання до
судових органів.
Завдання претензійної роботи на підприємстві полягають у такому:
• відновленні порушених прав і захисті законних інтересів підприємства;
• виявленні причин і умов невиконання завдання і зобов’язання,
виготовлення продукції неналежної якості, крадіжок майна,
безгосподарності та інших порушень;
• попередженні порушень державної, планової, договірної дисципліни та
чинного законодавства;
• покращенні економічних показників господарської діяльності
підприємства;
• відшкодуванні за рахунок винних осіб нанесених підприємству збитків.
Практика юридичних служб визначила загальні методи і прийоми
претензійної роботи, її організаційні форми. На кожному підприємстві
повинен бути виданий наказ або інструкція про порядок організації і
ведення претензійно-позовної роботи, де визначались би підрозділ або
посадова особа, що має готувати претензію в разі порушення договору. Цей
підрозділ або посадова особа мають право вимагати від інших підрозділів
матеріали, необхідні для висунення претензій або підготовки відповіді на
неї.
До функцій юридичної служби входять контроль за правильністю висунення
претензій і відповідей на них; узагальнення результатів претензійної
роботи; підготовка керівництву пропозицій щодо усунення недоліків у
претензійній роботі підрозділів і посадових осіб.
На кожному підприємстві повинна організовуватись належна реєстрація і
облік претензій і позовів, що, по-перше, забезпечує зберігання
документів, а по-друге, дає змогу періодично аналізувати стан справ на
підприємстві: встановлювати причини висунення претензій, рівень їх
задоволення і на цій основі розробляти необхідні пропозиції і заходи
щодо їх усунення. Як правило, на підприємстві реєструють претензії та
позови юридичні служби шляхом журнальної форми ведення обліку. В одному
журналі ведеться облік претензій і позовів, висунутих підприємством, у
другому — висунутих до підприємства.
Загальним питанням є також строки висунення і розгляду претензій.
Недотримання встановлених строків може позбавити підприємство права на
подання позову, що спричиниться до значних втрат. І навпаки, дотримання
встановлених строків висунення та розгляду претензій найчастіше захищає
підприємство від розгляду спорів в арбітражних судах та грошових витрат
на виплату державного мита, на відрядження тощо.
Претензія підлягає розгляду в місячний строк з дня її одержання. Якщо
обов’язковими для обох сторін правилами або договором передбачено право
перевірки забраковано’!’ продукції підприємством-виробником, то
претензії, пов’язані з якістю та комплектністю продукції, розглядаються
впродовж двох місяців.
Якщо відсутні окремі необхідні для розгляду претензії документи, їх
витребовують у заявника із зазначенням строку їх подання, але не менше
п’яти днів, не враховуючи часу на поштове пересилання. При цьому розгляд
претензії призупиняється до одержання цих документів або закінчення
строку їх подання. Якщо витребувані документи не надійшли у встановлений
строк, претензія розглядається за наявними документами.
Правильне висунення претензії уможливлює своєчасне врегулювання спорів,
поновлення порушених прав та інтересів підприємства.
Необхідні для висунення претензії матеріали готують заінтересовані
підрозділи (відділ постачання, бухгалтерія та ін.) і передають до
підрозділів, що виконують претензійну роботу; останні повинні перевірити
наявність права на висування претензії, повноту одержаних матеріалів та
їх належне оформлення.
У разі потреби від відділів вимагаються необхідні додаткові матеріали, а
оформлені неналежним чином повертаються до них для доопрацювання у
встановлений строк.
Порядок висування і розгляду претензій, які виникають під час виконання
господарських договорів та на інших підставах, регулюється Арбітражним
процесуальним кодексом України [З], де визначені основні положення
доарбітражного врегулювання господарського спору.
Спір може бути переданий для вирішення до арбітражного суду за умови
додержання сторонами встановленого для цієї категорії спорів порядку їх
доарбітражного врегулювання.
Особливий порядок висування і розгляду встановлений для претензій до
підприємств і організацій транспорту і зв’язку. Не регулюється Кодексом
[3] порядок розгляду претензій замовників і постачальників товарів на
експорт, замовників і вантажоодержувачів імпортних товарів та деякі
інші.
Справи за заявою прокурора (або його заступника) Антимонопольного
комітету України та його територіальних відділень порушуються
арбітражним судом незалежно від вжиття сторонами заходів доарбітражного
врегулювання спорів.
Підприємства, що порушили майнові права та законні інтереси інших
підприємств, зобов’язані поновити їх, не чекаючи висунення претензії.
Підприємства, чиї права та законні інтереси порушені, з метою
безпосереднього врегулювання спору з порушником звертаються до нього з
письмовою претензією, де зазначають:
• повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та
підприємства, до якого висунуто претензію, дату пред’явлення і номер
претензії;
• обставини, через які висунуто претензію; докази, що підтверджують ці
обставини, посилання на відповідні нормативні акти;
• вимоги заявника;
• суми претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій
оцінці; платіжні реквізити заявника претензії;
• перелік документів, що додаються до претензії, а також інших доказів.
Документи, що підтверджують вимоги заявника, додаються в оригіналах чи
належним чином посвідчених копіях. Документи, які є в іншої сторони,
можуть не додаватись до претензії із зазначенням про це у претензії.
Претензію підписує керівник або заступник керівника підприємства.
Надсилається претензія адресатові рекомендованим або цінним листом чи
вручається під розписку.
Недодержання встановленого порядку висування і розгляду претензій є
порушенням державної дисципліни і тягне за собою юридичну
відповідальність винних у цьому посадових осіб.
Про результати розгляду претензії заявнику повідомляється в письмовій
формі.
У відповіді на претензію зазначаються:
• повне найменування і поштові реквізити підприємства, що дає відповідь,
та підприємства, якому надсилається відповідь;
дата і номер відповіді; дата і номер претензії, на яку дається
відповідь;
• якщо претензію визнано повністю або частково, — визнана сума, номер і
дата платіжного доручення на перерахування цієї суми чи строк та засіб
задоволення претензії, якщо вона не підлягає грошовій оцінці;
• якщо претензію відхилено повністю або частково, — мотиви відхилення з
посиланням на відповідні нормативні акти і документи, що обґрунтовують
відхилення претензії;
• перелік доданих до відповіді документів та доказів. Відповідь на
претензію підписує керівник або заступник керівника підприємства.
Надсилається відповідь рекомендованим або цінним листом чи вручається
під розписку.
У практиці претензійно-позовної роботи найчастіше розглядаються
претензії, що випливають:
• із порушення договорів постачання продукції (товарів), сировини і
матеріалів, устаткування і машин, у тому числі в разі недостачі, за
постачання продукції нижчого гатунку, бракованої, некомплектного
устаткування;
• із договору перевезення залізницею, морським, річковим, повітряним та
автомобільним транспортом;
• із невиконання підрядних робіт з капітального будівництва, проектних
та конструкторських;
• із надання підприємством різних послуг.
Узагальнення і аналіз результатів розгляду судових і арбітражних справ,
розробка пропозицій щодо усунення виявлених недоліків є одним з
найважливіших функціональних обов’язків юридичних служб.
Систематично (двічі на рік) юридична служба повинна аналізувати
претензійну роботу та узагальнювати її результати. Така робота має
плануватись. Узагальнення результатів дає змогу намітити та здійснити
заходи щодо усунення недоліків у господарській діяльності підприємства.
У загальному аналізі, де розкриваються невиробничі витрати підприємства,
підбиваються підсумки роботи з відшкодування збитків шляхом отримання
грошових сум за висунутими претензіями. Поряд із цим юридична служба
поглиблено вивчає окремі категорії справ.
Особливу увагу на підприємстві потрібно приділяти категоріям справ, що
викликають найбільше занепокоєння. Вивчивши і узагальнивши претензійну
та арбітражну практику за окремими категоріями справ або підбивши
підсумки цієї роботи за певний період, юридична служба подає матеріали з
відповідними висновками і пропозиціями керівництву підприємства.
Матеріали узагальнення претензійної роботи рекомендується обговорювати
на засіданнях керівних працівників підприємства. При цьому роботу з
підготовки цих матеріалів слід виконувати разом із співробітниками
відповідних служб та структурних підрозділів з метою поглибленого
вивчення причин спорів.
Але в багатьох випадках законні претензії контрагентами не
задовольняються (відхиляються повністю чи частково або у встановлений
строк відповідь на претензію не надходить). Тоді починається основна
стадія розгляду господарського спору — подання і розгляд позовної заяви
до арбітражного суду.
Підвідомчість справ арбітражним судам, розподіл господарських спорів за
підсудністю між арбітражними судами різних ланок, порядок розгляду і
розв’язання справ визначаються Законом України “Про арбітражний суд” [4]
і Арбітражним процесуальним кодексом України [З].
Арбітражним судам підвідомчі такі справи:
• у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні
господарських договорів, а також з інших підстав; у спорах про визнання
недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім спорів, що
виникають при погодженні стандартів та технічних умов, про встановлення
цін на продукцію, а також тарифів на послуги, якщо ці ціни і тарифи
відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін,
а також інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України,
міждержавних договорів та угод віднесене до відання інших органів;
• про банкрутство;
• за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, які
згідно із законодавчими актами належать до їх компетенції.
Позовна заява подається до арбітражного суду в письмовій формі, її
підписують керівник підприємства, інша особа, повноваження якої
визначені законодавством або установчими документами, прокурор або його
заступник, громадянин-суб’єкт підприємницької діяльності або його
представник.
Позовна заява повинна містити:
• найменування арбітражного суду, до якого подається заява;
• найменування сторін, їх поштові адреси;
• документи, що підтверджують за громадянином статус суб’єкта
підприємницької діяльності;
• ціну позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, і суму договору (у
спорах, що виникають при укладенні, зміні та розірванні господарських
договорів);
• зміст позовних вимог; якщо позов до кількох відповідачів — зміст
позовних вимог до кожного;
• виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги; докази, що
підтверджують позов; обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи
оспорюються; акт законодавства, на підставі якого подається позов;
• відомості про вжиття заходів доарбітражного врегулювання спорів;
• перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви. До
позовної заяви додаються документи, що підтверджують:
• вжиття заходів доарбітражного врегулювання господарського спору з
кожним із відповідачів;
• відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї
документів;
• сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі;
• обставини, на яких грунтуються позовні вимоги.
До заяви про визнання акта недійсним додається також копія оспорюваного
акта або засвідчений витяг з нього.
В одній позовній заяві може бути об’єднано кілька вимог, пов’язаних між
собою підставою виникнення або поданими документами.
Суддя має право об’єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, в
яких беруть участь одні й ті самі сторони, в одну справу, про що
зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.
Відповідач зобов’язаний не пізніше трьох днів з дня одержання ухвали про
порушення справи надіслати:
• арбітражному суду — відповідь на позовну заяву і документи, що
підтверджують заперечення проти позову;
• позивачу, іншим відповідачам, а також прокурору, який бере участь в
арбітражному процесі, — копію відповіді.
Відповідач так само має право до прийняття рішення зі спору подати до
позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом.
Зустрічний позов повинен бути пов’язаний з первісним.
Звернення до арбітражного суду з позовною заявою підбиває підсумки
великої попередньої роботи структурних підрозділів і юрисконсультів.
Задоволення обгрунтованих претензій і позовів і, навпаки, вмотивоване
відхилення їх свідчить не тільки про рівень претензійно-позовної роботи,
а й про професійну підготовленість юрисконсультів, їхнє вміння правовими
засобами забезпечити захист прав і законних інтересів не тільки
підприємств, а й держави і суспільства в цілому.
Список використаної літератури
1. Цивільний кодекс України // Право України. — 1993. — № 11-12.
2. Цивільчо-процесушіьчий кодекс України // Право України. — 1993. — №
11-12.
3. Арбітражний процесуальний кодекс України // ВВР України. — 1992. — №
6. — Ст. 56.
4. Закон України “Про арбітражний суд” // ВВР УРСР. — 1991. — № 36. —
Ст. 469.
5. Бойко М. Д., Співак В. М., Хазін М. А. Цивільно-правові документи. —
К.: Наук. думка,1999.
6. Щербина В. С. Господарське право України. — К.: Атіка, 1999.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
