HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «Електронні прилади»

ПЛАН

1. Оптичні системи світловіддалемірів

2. Які ви знаєте провідні фірми-виробники світу електронних геодезичних
приладів?

Висновки

Список використаної літератури

1. Оптичні системи світловіддалемірів

Для світловіддалемірів характерні три типи основних оптичних систем:

передавальна;

відбиваюча та

— приймальна.

Окрім цього в них є низка допоміжних оптичних систем, таких як

візуюча система;

коротке оптичне замикання;

оптичні лінії затримки;

фільтри та інші.

Наявність тих чи інших допоміжних оптичних систем обумовлена принципом
дії віддалеміра.

Розмір і маса передавальної, а також приймальної оптичних систем
визначають габарити прийомопередавача є цілому та мають вплив на ного
масу. Тому при конструюванні світловіддалеміра прагнуть вибрати такі
оптичні системи, які задовольняли б усім вимогам і мали мінімальні —
масу і розміри.

Основні оптичні системи посилають модульований світловий
потік вздовж вимірюваної лінії, відбивають його і потім приймають. Все
не повинно відбуватись з мінімальними втратами світлової енергії і з
мінімальними спотво реннями закону модуляції. Кожна з тих систем повинна
забезпечувати високу, направленість випромінювання.

Передавальний оптичний тракт включає в себе всі оптичні елементи, як
знаходяться на шляху випромінювання джерела світла в передавачі. Він
повинен сформувати з цього випромінювання вузький пучок, скерований
вздовж напрямку на відбивач. Якщо поверхня випромінювання джерела світла
не є точкою, що практично є завжди, то оптична система формує з цього
випромінювання не паралельний, а розбіжний пучок променів. Чим більший
розмір поверхні випромінювання, тим більша розбіжність пучка.

Для зменшення розбіжності збільшують фокусну віддаль передавальної
оптичної системи, бо розмір перерізу пучка в площині відбивача, який
встановлений на віддалі S, має діаметр

(1)

де l — діаметр перерізу світлового пучка в фокальній площині
передавальної оптичної системи; f — фокусна віддаль системи. Якщо
переріз світлового пучка в» фокальній площині передавальної оптичної
системи рівний 0.1 мм, а її фокусна віддаль 600 мм, то оптична система
сформує пучок, діаметр перерізу якого на віддалі S = 3 км дорівнює 0.5
м, а на віддалі 15 км — 2.5 м. При меншій фокусній віддалі діаметр
світлового пучка є ще більшим.

В світловіддалемірах, призначених для вимірювання коротких ліній,
фокусна віддаль передавальної оптичної системи може бути меншою, ніж у
віддалемірах. які мають більший радіус дії.

Передавальні оптичні системи світловіддалемірїв є різноманітними. їх
конструкція і параметри значною мірою залежать від радіуса дії
віддалеміра, типу джерела світла та способу модуляції.

Передавальними оптичними системами в багатьох світловіддалемірах є
звичайні телескопічні труби, тобто лінзові системи. Вони складаються
закладного об’єктива і фокусувальної лінзи. Ці системи є простими,
дешевими і завадостійкими. Єдиним їх недоліком є значний поздовжній
розмір, який дорівнює приблизно фокусній віддалі лінзової системи.

Для зменшення маси та габаритів передавальних оптичних систем з великими
фокусними віддалями лінзові системи заміняють дзеркально-лінзовими. Вони
складаються з об’єктива 1. великого сферичного дзеркала 2,
дзеркально-лінзового компонента 3. який приклеюють до захисної скляної
поластинки 4 (рис. 1).

Рис. 1. Дзеркально-лінзова передавальна система

В світловіддалемірах, які виготовлялись в СРСР, використовували лазери з
розбіжністю в декілька мінут. При розбіжності 2′ на віддалі S = 10 км
переріз пучка при відсутності оптичної системи дорівнював 6 м. Лінзова
телескопічна

колімуюча оптична система зменшує його до 0.4…0.6 м, тобто зменшує
розбіжність світлового пучка приблизно в 10 разів.

В світловіддалемірах з малим радіусом дії джерелами світла служать
свп-лодіоди, або напівпровідникові лазери. В них використовують
внутрішню модуляцію, отже модулятор відсутній. Незважаючи на те, що
розбіжність пучка, випромінюваного тими джерелами, є більша, ніж в
газових лазерах, тут не виникає необхідності звуження його перед подачею
в передавальну систему. Тому при таких джерелах світла, а також при
модуляції світла в комірках Поккельса. які модулюють паралельний
світловий пучок, використовують афокальні телескопічні лінзові системи з
уявним фокусом, тобто труби Галілея (рис. 2). Така система складається з
розсіюючої лінзи 1 та збираючої лінзи 2. Застосування афокальних
телескопічних систем дозволяє зменшити поздовжні габарити
при-йомопередавача.

Рис. 2. Передавальна афокальна телескопічна система

Кут розсіювання світла передавальною оптичною системою значною мірою
запежить від виду джерела світла. При джерелах білого світла він був
порядку 22′. Тепер при застосуванні газових лазерів кут розсіювання
зменшився до 20″. Коли ж джерелом світла є світлодіод. або
напівпровідниковий лазер, які дають інфрачервоне випромінювання, кут
розсіювання становить від 4′ до 15′. Тому ці джерела світла застосовують
у віддалемірах з малими радіусами дії (порядку 5 км).

Газові лазери застосовують у віддалемірах, радус дії яких може’досягати
40 і більше кілометрів. Коли джерелом світла є лазер, то діаметр
перерізу випромінюваного передавачем світлового пучка на відстані ЗО км
станозить 3.0 м. Для порівняння приведемо значення його, яке було при
джерелі білого світла (напр дуговій лампі). Воно складало 198 м, тобто
було в 66 разів більшим.

Основим елементом відбивачів світловіддалемірів є дзеркальна поверхня.
Встановлений на віддалі S від прийомопередавача відбивач повинен відбити
якомога найбільшу частину світлової енергії, спрямовану на нього
передавачем. Відбивач може відбити весь світловий потік тільки в тому
випадку, коли його відбиваюча поверхня має площу, що дорівнює площі
перерізу світлового пучка біля відбивача і ця поверхня повністю
збігається з перерізом пучка. На матих віддалях переріз світлового пучка
є невеликим і цю умову можна забезпечити. А на довгих лініях її виконати
важче, бо діаметр відбиваючої поверхні відбивача при вимірюваннях довгих
ліній складає всього 400…700 мм, тобто менше 1 м. Тому відбивач
відбиває тільки невелику частину світлового потоку. Кількість відбитої
енергії визначає відношення площі’ відбиваючої поверхні r до плоїш
перерізу світлового пучка R, або відношення квадратів діаметра пучка та
відбиваючої поверхні:

(2)

де Ф’пр — світловий потік, який прийшов до відбивача; Фвід — відбитий
відбивачем світловий потік; dвід — діаметр відбивача; d — діаметр
перерізу пучка світла біля відбивача. Якщо dвід = 0.625 м, d = 2.5 м, то
від відбивача відіб’ється тільки (0.625/2.5) =1/16 частина світлової
енергії з тої, що дійшла до нього.

Внаслідок неминучих неточностей у виготовленні відбивача відбитий
світловий потік теж є розбіжним, тобто світлова енергія розповсюджується
всередині тілесного кута ?від. Тому біля приймача діаметр перерізу
відбитого світлового потоку

(3)

Якщо авід = 20″, S = 15 км, то d’ = 1.5 м.

Найпростішим відбивачем є плоске дзеркало. При. якісному виготовленні
його кут розсіювання не перевищує 10… 15″. Але саме дзеркало потрібно
орієнтувати з дуже високою точністю — 3…4″. що створює значні
труднощі. Тому такі відбивачі не застосовують.

Найбільш розповсюдженими є призмові відбивачі. Рідше зустрічаються
дзеркально-лінзові. Позитивною властивістю одних і других відбивачів є
те, що їх можна орієнтувати на прийомопередавач з відносно низькою
точністю.

Дзеркально-лінзовий відбивач складається з об’єктива 1 і дзеркала 2,
розташованого у фокусі об’єктива перпендикулярно до його оптичної осі 00
(рис. 3,а). При такому розташуванні дзеркала і об’єктива падаючий на
об’єктив промінь і той, що з нього виходить після відбиття від дзеркала,
є взаємно паралельними. Ця паралельність зберігається, якщо падаючий
промінь складає з оптичною віссю об’єктива кут не більший від 1°. При
якісному виготовленні відбивача та кутах падіння до 1° кут розсіювання
не перевищує 30″.

Рис. 3. Дзеркально-лінзові відбивачі: а~ один елемент звичайного
дзеркстьпо-лінзового відбивача; б — елемент відбивача з дзеркалом
Манжена

Збільшення світлозбору дзеркально-лінзовим відбивачем досягають
збільшенням діаметра отвору об’єктива, або встановленням декількох
відбиваючих елементів. Другий шлях більш зручний та дешевший, тому
застосовують його.

Відбивач, який складається з декількох відбиваючих елементів, називають
мозаїчним. Відбиваюча поверхня мозаїчного відбивача дорівнює сумі площ
отворів об’єктивів всіх відбиваючих елементів.

Дзеркально-лінзові віббивачі є простими та дешевими, але мають такий
самий недолік, як і лінзові оптичні системи — великий поздовжний розмір.

Тепер нерідко використовують відбивачі з дзеркалами Манжена з двома
неконцентричними поверхнями (рис. 3, б). Габарити таких відбивачів є
меншими від звичайних дзеркально-лінзових.

Дзеркально-лінзові відбивачі потрібно орієнтувати з точністю до
декількох мінут. Помилка орієнтування відбивача, яка дорівнює 10′.
викликає втрату 10% світлового потоку за рахунок зменшення площі
світлозбору, бо частина прийнятої об’єктивом світлової енергії не
потрапляє на дзеркальце, що встановлене в його фокусі.

Призмові відбивачі складаються з трипельгіризм. Це тригранні
піраміди,-бокові грані яких є рівнобедренними прямокутними трикутниками,
причому їх прямі кути сходяться у вершині призми (рис. 4). Поверхня
бокових граней є дзеркальна. Основою призми є рівносторонній трикутник.

Рис. 4. Хід променів в призмовому відбивачі

Світловий промінь падає на основу піраміди, входить в середину призми,
відбивається від трьох її бокових граней і виходить з призми через її
основу паралельно до падаючого променя.

Паралельність падаючого і відбитого променів зберігається, якщо напрямок
світлового потоку відхиляється від перпендикуляра до основи піраміди не
більше, ніж на 20°. При цьому кут розсіювання не перевищує 20″. Кут
розсіювання залежить від того, на скільки точно видержується взаємна
перпендикулярність бокових граней та від того, на скільки їх поверхня є
близькою до площини. У світловіддалемірі EOS кут розсіювання призмового
відбивача не перевищує 3″.

При великих відхиленнях напрямку світлового потоку від перпендикуляра до
основи призми виникають помилки вимірювань внаслідок того, що промені,
які потрапили в різні точки основи призми, проходять внутрі кристала
шляхи різної довжини. Промінь, який падає перпендикулярно в середину
основи, проходить в призмі шлях, довжина якого дорівнює подвійній висоті
призми. Промені, які падають ближче до краю основи призми під деяким
кутом до неї. проходять в призмі довший шлях. Це веде до так званого
«змазування різниці фаз». Тому вважають, що призмовий відбивач слід
орієнтувати з точністю до 1°.

Великі призми є важкими, а їх якісне виготовлення складне. Тому
приз-мові відбивачі також збирають із декількох призм, тобто і вони є
мозаїчні. Для надання призмам більш компактної форми зрізають кути в
вершинах основи призм. Призмові відбивачі дуже зручні в роботі, не
вимагають жодного регулювання, їх розміри менші від дзеркально-лінзових.
Але вартість призмових відбивачів вища.

При проходженні світлового потоку в склі шляху довжиною 1 см втрачається
приблизно 1% світлової енергії. В призмових відбивачах є більші втрати
енергії, ніж в дзеркально-лінзових, бо шлях променів в призмі є довшим
ніж в об’єктиві і дзеркалі дзеркально-лінзового відбивача.

Відбитий світловий потік є розбіжним. Тому із збільшенням діаметра
вхідного отвору приймальної оптичної системи збільшується кількість
прийнятої віддалеміром світлової енергії. Приймальні оптичні системи
віддалемірів мають діаметри отворів від 40 до 300 мм, тому на довгих
лініях в приймальну оптичну систему потраляє тільки невелика частина
відбитого світлового потоку, яка визначається рівнянням

(5)

де dпр — діаметр отвору приймальної системи; d’ — діаметр перерізу
відбитого світлового пучка біля приймальної системи. Якщо прийняти, що
dnp = 100 мм, a d’ = 1.5 м. то в приймальну оптичну систему потрапить
тільки біля 1/225 частини відбитого світлового потоку.

Якщо в (5) підставити (2), то одержимо, що

З використанням (4) і (3) маємо

При f = 0.6 м, l = 0.0001 м, dвід = 0.625 м, dпр = 0.1 м, ?від = 20″, і
S = 15 000 м отримаємо Фпр /Ф’пр 1:4000. Коли
ж джерелом світла служить лазер, то втрати світлової енергії є меншими,
але також значними.

Як бачимо, в приймальну оптичну систему потрапляє тільки дуже мала
частина світлового потоку, яка виходить з передавача. В наших
розрахунках не приймались до уваги втрати світлового потоку в скляних
деталях та в повітрі, а також втрати при відбиванні. Для зменшення втрат
збільшують діаметр вхідного отвору приймальних оптичних систем. Тому у
віддалемірах з великим радіусом дії нерідко приймальна оптична система є
дзеркально-лінзовою. її будова є такою ж, як передавальної оптичної
системи (рис. 1), тільки напрямок променів світла є протилежним. При
цьому для передавання світлового потоку може служити не тільки
дзеркально-лінзова, але і лінзова система. У віддалемірах з радіусом дії
до 5 км приймальна система найчастіше є лінзовою.

Для зменшення потрапляння в приймальну оптичну систему розсіяної
світлової енергій та для більшої концентрації прийнятої енергії у
фокальній площині ця система повинна бути теж довгофокусною.

У віддалемірах з когерентним джерелом світла нерідко передавальна
оптична система має діаметр отвору та фокусну віддаль менші, ніж
приймальна.

Оптичні осі передавальної і приймальної оптичних систем є паралельними,
а їх вихідний і вхідний отвори повинні знаходитись на невеликій віддалі
один від одного. Цю віддаль роблять якомога меншою в віддалемірах з
малим радіусом дії. Так, у топографічному віддалемірі ЕОК 2000 отвори
передавальної і приймальної оптичних систем частково перекриваються.
Таке розташування викликане тим, що через велику спрямованість
випромінювання передавача та відбивача на лініях довжиною в декілька
десятків метрів може статись так, що відбитий світловий потік потрапить
в передаючу оптичну систему, а не в приймальну. Тоеі виникає
необхідність якимись засобидвами збільшувати розбіжність відбитого
світлового пучка. Так, в світловіддалемірі «Гранат» при вимірюванні
коротких ліній перед призмою відбивача встановлюють оптичний клин, який
розсіює світловий потік.

Для зменшення маси і розмірів інколи передавальну і приймальну оптичні
системи конструктивно об’єднують. Завдяки цьому частина оптичних деталей
входить одночасно в одну і другу оптичну систему.

Така складна оптична система має одну оптичну вісь, тобто осі
передавальної і приймальної оптичних систем в такому випадку є збіжними,
і вихідний отвір передавальної оптичної системи та вхідний отвір
приймальної оптичної системи перекриваються. Об’єднані
приймально-передавальні оптичні системи називають коаксіальними.

У випадку використання коаксіальної оптичної системи світловіддалемі-ром
можна вимірювати лінії довжиною навіть декілька метрів без збільшення
розбіжності відбитого світлового пучка.

До цього часу сконструйовано багато варіантів коаксіальних
приймально-передавальних оптичних систем. В них звичайно є спільний
об’єктив, а розділення передавального і приймального трактів досягають з
допомогою напівпрозорих дзеркал, системи призм та іншими шляхами.
Прикладом такої оптичної системи можуть бути системи світловіддалемірів
CM 5, СТ 5, а також 6-ї моделі геодиметра.

Часто оптичні деталі суміщеної системи використовують ще в візуючій
оптичній системі. Тоді всю цю складну оптичну систему розміщують в
окремій трубі, яку можна обертати кругом вертикальної осі. А кругом
горизонтальної осі обертають весь прийомопередавач. Коли у віддалемірі є
окремі передавальна і приймальна оптичні системи, то нерідко весь
прийомопередавач можна обертати кругом обидвох осей.

В передавальних і приймальних оптичних системах світловіддалемірів
усувають сферичну аберацію, а також кому. Точність корекції цих похибок
така ж висока, як у високоточних теодолітах.

Розрахунок оптичних систем світловіддалемірів виконують для тієї ділянки
спектра, до якої найбільш чутливий перетворювач світла, тобто ФЕП.

До допоміжних оптичних систем належать системи оптичного короткого
замикання (ОКЗ) та системи оптичної лінії затримки (ОЛЗ). Вони служать
для послаблення приладових помилок. При увімкненні їх світловий потік з
джерела світла іде через одну із цих систем на ФЕП у віддалемірах
другого і третього поколінь, або на демодулятор у віддалемірах першого
покоління.

Оптичне коротке замикання мають світловіддалеміри другого і третього
поколінь. Воно складається найчастіше з двох дзеркал, або призм, які
мають два фіксовані положення (рис. 5). При одному положенні ці
дзеркала, чи призми не введені в світловий потік, тому він проходить
повз них і з передавача потрапляє на відбивач. Відбитий ним потік
приймає приймальна оптична система і спрямовує його на ФЕП (рис. 5,а).
При другому положенні, коли деталі ОКЗ введені в світловий потік, одне
дзеркало, чи призма перехоплює світловий потік із джерела світла, чи
модулятора і спрямовує його на друге дзеркало, чи призму, від якого він
відбивається на катод ФЕП (рис. 5,б). Отже при другому положенні світло
по найкоротшому шляху іде від джерела світла, чи модулятора на ФЕП. Тому
цю систему і названо коротким оптичним замиканням. При ввімкненому ОКЗ
світловий потік на відбивач не потрапляє. Вимірювання виконують при
обидвох положеннях перемикача ОКЗ і від результату вимірювань,
отриманого при проходженні світловим потоком шляху до відбивача,
віднімають результат, отриманий при ввімкненому ОКЗ.

Рис. 5. Оптичне коротке замикання: а — вимкнене; б-увімкнене

Оптична лінія затримки використовується в деяких віддалемірах першого
покоління, найчастіше в тих, в яких вимірювальні частоти є постійними.
її функція полягає в тому, щоб змінювати довжину шляху світлового потоку
до того часу, поки вимірювана різниця фаз ?п – ?в буде дорівнювати
заданій величині, наприклад п радіан. Для цього ОЛЗ вводиться в
світловий потік в передавальному, або приймальному тракті. Довжину шляху
світлового потоку в ОЛЗ можна плавно змінювати в межах від 0 до довжини
хвилі вимірювальної частоти, тобто при вимірювальній частоті 30 МГц —
від 0 до 10 м.

ОЛЗ — це система призм. Будова її може бути різною. Один із можливих
варіантів ОЛЗ показаний на рис. 6. Він складається з чотирьох основних
призм. Дві з них закріплені нерухомо, а дві інші є скріплені між собою і
їх можна разом пересувати. Така оптична лінія затримки є в
світловіддалемірах Меко-метрах.

Рис. 6. Оптична лінія затримки

При вимірюваннях рухомі призми пересувають разом з кареткою до того
часу, поки не буде вставновлене потрібне значення різниці фаз. При цьому
шлях несучих коливань d = 2?S + lолз і цьому шляху відповідає
реєстрована різниця фаз ?п – ?в , а саме

Після встановлення реєстрованого значення різниці фаз зчитують відлік з
шкали ОЛЗ, який в більшості випадків є лінійним доміром і дорівнює
lолз/2.

Істотне значення в роботі віддалемірів має виділення із всього
світлового потоку, який потрапив в приймальну оптичну систему, тої його
частини, яка є відбитим від відбивача світловим потоком, тобто корисним
сигналом. Для цього використовують у віддалемірах діафрагми та фільтри.
Діафрагма виконує просторову селекцію в фокальній площині приймальної
системи. Вона дає змогу виділити тільки той світловий потік, який
потрапляє з місця, де встановлений відбивач, тобто зрізає фон. В цій
частині світлового потоку ще міститься розсіяна сонячна радіація. її
можна погасити, виконуючи спектральну селекцію. Проведення її є
можливим, коли джерело світла віддалеміра дає випромінювання в вузькому
діапазоні спектра, тобто коли джерелом світла служить газовий, або
напівпровідниковий лазер, чи світлодіод.

?

?

?

1/4

? ? E E i i ?

?

b

~

?

1/4

??????A

> b ? E i ?

gdL1A

T?W>\@[email protected] iinnp?q6x1/4y>|¬}¬?/cOOOOOOCOOCOCOOOOOOOOO

UXUeeeeeaOeeeaOeCeeeeeeeee

&оку, що падає на фільтр, проходить через ці покриття і пластинки без
відбивання, а частина — неодноразово відбивається від нанесених покрить.
Світлові промені, що вийшли з фільтра, інтерферують і при цьому промені
одної ділянки спектру підсилюються, а всі інші — послаблюються.
Підсилюються ті промені, довжини півхвиль яких є кратні до товщини
пластинок фільтра, тому що в цьому випадку промені, що пройшли пластинку
без відбивання і ті, що відбивались, мають збіжні фази. Промені з іншими
довжинами хвиль виходять із пластинки з різними фазами і при
інтерференції вони взаємно гасяться.

Основні параметри інтерференційного фільтру — це довжина хвилі
випромінювання, для якої фільтр найбільш прозорий, коефіцієнт
прозорості, або пропускання для цього випромінювання та смуга
пропускання фільтра. Нею є ширина ділянки спектра між довжинами хвиль,
інтенсивність випромінювання з якими фільтр послаблює в два рази. В
світловіддалемірах застосовують інтерференційні фільтри з смугою
пропускання 1…3 нм. На інтерференційний фільтр повинен падати пучок
паралельних променів, що дещо ускладнює оптичну систему віддалеміра.

Застосування інтерференційних фільтрів дозволяє проводити вимірювання
світловіддалемірами вдень. Без таких фільтрів можна було ними працювати
тільки вночі, або в сутінках.

Для надійної роботи ФЕП, продовження терміну їх роботи та зменшення дії
деяких джерел помилок необхідно стабілізувати інтенсивність падаючого на
катод ФЕП світла та стабілізувати положення світлової плями на ньому.
Стабілізацію інтенсивності світла виконують в світловіддалемірах
нейтральним фільтром, який часто називають сірим клином. Це скляний
диск, на краю якого нанесена смуга із змінною прозорістю від 1 до 0.
Інтенсивність світла, що падає на катод ФЕП, залежить від прозорості
смуги в тому місці, через яке світло проходить перед падінням на катод.
Щоб встановити потрібну інтенсивність, мікроам-перметром вимірюють
анодний струм ФЕП і ручкою сірого клину виставляють відповідний відлік
на ньому.

Для автоматичного регулювання сили світла, що падає на катод ФЕП,
використовують нейтральні фільтри з рідких кристалів, прозорість яких
залежить від прикладеної до них напруги. Вона, в свою чергу, залежить
від сили фотоструму, який отримують з допоміжного фотодіода під впливом
прийнятого світлового потоку. Для того, щоб в процесі вимірювань
світловий потік завжди падав на одне і те ж місце катода ФЕП, в
приймальниу оптичну систему вводять додаткові лінзи, призми, або
використовують світловід.

Всі частини оптичної системи віддалеміра мусять займати строго визначене
положення, яке, звичайно, забезпечує завод-виробник. Але при
транспортуванні та в процесі вимірювань слід оберігати віддалемір від
ударів, вібрацій, які можуть призвести до зміщення деталей оптичної
системи та до несправності приладу.

Практично всі оптичні деталі у світловіддалемірах є просвітленими для
зменшення в них втрат світлової енергії. Тому протирати їх можна тільки
м’якою чистою ганчіркою.

2. Які ви знаєте провідні фірми-виробники світу електронних геодезичних
приладів?

До всесвітньовідомих фірм-виробників можна відстести такі як:

Nikon,

Sokkia,

Trimble,

Spectra Precision,

CST,

Garmin,

Foif,

Nedo та ін.

Розглянемо особливості діяльності та досягнення в галузі виробництва
електронних геодезичних приладів такіх фірм-виробників як: Nedo, Garmin,
Trimble.

Фірма Nedo. Засновник фірми Nedo, Герман Нестле, походив із
стародавнього роду скляру з р. Дорнштетера, Германію.

Народження фірми Nedo приходить на будівництво залізниці з м.Етінген в
р. Фреденштадт в 1874-1879 роках. Під час будівництва люди, що займалися
вимірюваннями дорогі, приносили свої дерев’яні вимірювальні інструменти
скляру і маляру, Якобу Фрідріху Нестле, отцеві засновника фірми, для
ремонту. Тоді він і почав проводити вимірювальні рейки.

  Герман Нестле народився в 1873 році. Він був сьомою дитиною з 10 дітей
Якоба Фрідріха Нестле. Він вивчив справу скляру у свого отця. За часом
навчання послідували роки мандрів, під час яких він працював на фабриці
Nestler по виготовленню вимірювальних пристроїв. Повернувшись в рідне
місто в 1901 р., він заснував цех по виготовленню мірних рейок. Оскільки
якість дерева грала велику роль для його продукції, він вибирав деревину
на місцевих лісопильних заводах, які часто відвідував пішки. У 1914 році
виникла необхідність в збільшенні площ для виробництва.

Оскільки він повинен був брати активну участь в Першій світовій війні,
виробництво повністю зупинилося між 1915 і 1918 рр. Подальша інфляція
робила комерційну діяльність неможливої. Це були украй важкі роки для
молодого підприємства.

Проте поступово справи пішли знову в гору. У 1933 році Герман Нестле
вирішив, що йому потрібна підтримка, і узяв інженера Вальтера Альфреда
Фішера з Штутгарту.

У 1934 році Вальтер Альфред Фішер одружувався на старшій дочці Германа
Нестле і через 3 роки стає співзасновником. Назва фірми змінилася на
Nestle & Fisher. Економічні умови почали поліпшуватися. Колектив, який в
1934 р. складав 10 чоловік, збільшився до 40 чоловік на початку 40-х
років. Герман Нестле, переживши цей зліт, помер в 1947 р.

Вальтер Альфред Фішер оптимізував технології виробництва і розробив
відкидний замок для нівелірних рейок, який був революційним на ті часи.

У 1955 році фірма Nedo переїздить в нові приміщення, які будувалися в
1953-1955 рр. На той момент до складу співробітників фірми входило 45
чоловік. Стара будівля знаходилася у володінні дочок Германа Нестле і
здавалася внайми фірмі Kautt (сьогодні Kirkwood). У 1959 році фірмою
почав керувати дипломований інженер Вальтер Герман Фішер.

З початку 60-х років фірма Nedo динамічно розвивається. Новий директор
фірми Вальтер Герман Фішер за підтримки своєї дружини Гизели почав
модернізацію з інтенсивним впровадженням сучасних технологій.

Попит, що росте, на продукцію Nedo приводить до необхідності розширення
виробничих приміщень. У 1970 році будується цех по деревообробці.
Одночасно налагоджується збут продукції. У Європі організовується мережа
представників, проводяться численні галузеві виставки як усередині
країни, так і закордоном, що привело до збільшення експорту з 20 до 50
%. Сьогодні експорт складає 70 % від загального об’єму продажів. Вже в
середині 70-х років фірма Nedo укладає контракти з партнерами з
Південній і Північній Америці, Африці, Азії.

1980 — 1990 рр. були найбурхливішими в історії Nedo. У 1981 році Вальтер
і Гізела Фішер в Швейцарії засновують підрозділ FIMEXAG. Це було
пов’язано з розвитком нової програми вимірювального інструменту.

У 1983 році фірма Nedo співробітничає з Технічним університетом
Карлсруе. Спільно з університетом фірма розвиває високоточний метод
нанесення ділень на рейки. Це дозволило досягти точності ділення в 1/10
людського волоса. Жоден з конкурентів не міг добитися такої точності.
Вдалий досвід в області електроніки спричинив розвиток першої
електронної рейки для лазерного нівеліра.

1988 рік починається з виробництва алюмінієвих телескопічних рейок.
Фірма Nedo — єдиний європейський виробник для такого роду продукції.
Конкуренцію в цій сфері складала продукція з Китаю. При виробництві
рейок китайці орієнтувалися, в основному, на достоїнствах продукції
фірми Nedo.

Успішна серія аналогових вимірювальних приладів Messfix поповнилася
електронними лінійками Messtronic. Вперше стало можливим зручно
переносити записи вимірювань з будмайданчика безпосередньо на
підприємство по виробництву. Одночасно прилади для вимірювання кутів
також доповнилися електронними кутомірами Winkeltronic.

Успішний розвиток вже в 1995 році робив необхідним будівництво нових
виробничих площ. Передумовою до цього стала також покупка земельної
ділянки. Загальна площа підприємств фірми Nedo складала тепер приблизно
38000 м2.

Розширення фірми Nedo дозволило наступну раціоналізацію виробництва
штатива, повністю автоматизувати роботу підприємства і поліпшити відділ
електроніки. З розвитком ротаційних лазерів Benjamin і Primus, наступний
крок робився у напрямі високотехнологічних продуктів.

  З 1997 по 1999 р. обидва сини Гизели і Вальтер Фішер, входять до
складу компанії як четверте покоління — Франк і Томас Фішер.

Томас Фішер заклав солідну професійну основу, після блискучого іспиту на
атестат зрілості, річної практики у фірмі Arburg і подальшому навчанні
електротехніки в Технічному університеті в Штутгарті. Після його
завершення як дипломований інженер він працював 3 року в
науково-дослідному центрі в Карлсруе і отримав вчений ступінь кандидата.
З 1 січня 2000 року працює як виконавчий директор. Він відповідає за
техніку і розвиток виробництва.

Франк Фішер після блискучого іспиту на атестат зрілості пройшов
банківське навчання в м. Штутгарті, а потім вчився в Технічному
університеті в м.Карлсруе. У дивно короткий час, за 9 семестрів, з
відмінністю закінчив університет як інженер-економіст. Потім він
працював декілька місяців в Німецькому банку в Нью-Йорку. Повернувшись
до Німеччини, вводить при Fimex ISO 9002 і займається фінансами і
маркетингом. З 1 січня 2000 року він є комерційним директором.

На сьогоднішній день експорт продукції складає 70% від загального об’єму
продажів. Продукція має попит і знаходить своїх споживачів всюди.
Справжні професіонали – будівельники, кому вдалося спробувати інструмент
в роботі, залишаться з ним надовго. Споживачами устаткування фірми Nedo
є як крупні будівельні підприємства, геодезичні фірми, проектні
інститути, так і архітектори, виготівники вікон і дверей, невеликі
будівельні бригади.

Сьогодні головний офіс компанії «Nedo» знаходиться в Германії, місто
Дорнштеттен. Загальна площа підприємств складає близько 12 000
квадратних метрів. Виробнича програма налічує більше 500 найменувань.
Експорт продукції складає 70% від загальних продажів.

У 2001 році «Nedo» відзначила свій 100-річний ювілей. Впродовж всього
цього часу фірма удосконалювалася, було розроблено безліч нових
напрямів. Вся продукція ще в процесі виготовлення піддається ретельному
контролю якості, завжди затребувана, конкурентоздатна.

На сьогоднішній день компанія «Nedo» займає провідні позиції на
світовому ринку, завдяки інноваційним рішенням в області виробництва
високоточних вимірювальних приладів, є одній з найсучасніших в Європі.
На даний момент загальний оборот фірми складає близько 15 млн. євро в
рік.

Trimble — провідний інноватор технологій глобальної системи визначення
місцеположення (GPS). На додаток до створення найдосконаліших GPS
компонент, Trimble доповнює GPS іншими технологіями позиціонування, а
також безпровідним зв’язком і програмним забезпеченням, створюючи
завершені рішення для кінцевого споживача. Глобальна присутність і
унікальні можливості Trimble висувають компанію в лідери в
застосуваннях, що з’являються, включаючи геодезію, автомобільну
навігацію, автоматизоване управління, управління матеріальними
ресурсами, створення безпровідних платформ і телекомунікаційної
інфраструктури. Заснована в 1978 з штаб-квартирою в місті Саннівейл
(Каліфорнія), компанія Trimble налічує більше 2000 співробітників в 20
країнах по всьому світу, включаючи США, Латинську Америку, Західну і
Східну Європу, Австралію, Нову Зеландію і Азію.

Trimble — визнаний світовий лідер в області передових технологій
позиціонування, включаючи глобальну супутникову систему визначення
місцеположення (GPS), лазерні і інші оптичні технології. Протягом більше
20 років новаторські зусилля компанії в просуванні GPS зробили ім’я
Trimble синонімом технологічного лідерства. Більше 120 млн. доларів
вклала компанія в науково-дослідні роботи в 2002—2004 роки. Зміни в
технології позиціонування Trimble перетворив на готові комерційні
рішення для споживача, істотно змінюючу роботу і спосіб життя. Маючи
понад 700 патентів, Trimble знаходиться на передньому краю розробок
найцікавіших і використовуваних на практиці додатків технологій
позиціонування. Сьогодні технології Trimble використовуються в
автомобільній навігації, для синхронізації безпровідних мереж, в
прецизійних інструментах для складних землевпоряджувальних проектів і
для збільшення врожайності.

Сьогодні інженери Trimble у всьому світі працюють над найефективнішими
застосуваннями позиціонування, про які всього кілька років тому ніхто не
міг навіть помислити. З більш ніж 500 продуктами Trimble продовжує йти
попереду всіх в розробці координатно-орієнтованих вирішень деяких
найбільш складних проблем. Продукція Trimble, об’єднуюча GPS з
безпровідним зв’язком і інформаційною технологією, використовується в
автомобілях, літаках, будівельному і сільськогосподарському
устаткуванні, портативних ЕОМ, кишенькових комп’ютерах PDA і ін.
Інноваційні застосування включають системи диспетчеризації і стеження
аварійних служб, зйомку і будівництво дорогий, зйомку зон пошкоджень від
землетрусів, запис і синхронізацію міжнародних фінансових операцій і
підвищення ефективності безпровідних і пейджингових мереж.

Trimble утворив важливі стратегічні союзи в кожній області ринку.
Наприклад, взаємини компанії з Case в сільському господарстві, з
Caterpillar в гірській промисловості і будівництві, з Nortel в
синхронізації і з Siemens VDO в автоматизації продовжують збільшувати
присутність Trimble в швидкорослих секторах ринку технологій
позиціонування. У цих і багатьох інших союзах Trimble витягує переваги з
нововведень технології, асоціюючись з відомими торговими марками і
розширюючи дистриб’юторські канали.

Garmin International Inc. входить до групи компаній Garmin Ltd. (Nasdaq:
GRMN), що займаються розробкою, виробництвом і продажем устаткування для
навігації і зв’язку на авіаційному і споживчому ринку. Продукція знайшла
застосування в авіації, на морському і автомобільному транспорті, в
області безпровідного зв’язку, OEM і серед товарів для активного
відпочинку. Ми прагнемо зробити життя наших клієнтів, постачальників,
дистриб’юторів і співробітників багатше, надаючи найякісніше, безпечніше
і функціональне устаткування по доступних цінах.

Компанія Garmin утворилася в 1989 р. і пройшла величезний шлях, ставши
лідером в області устаткування GPS. Перші портативні GPS-навигатори
Garmin використовувалися силами Коаліції під час військових дій в
Персидській затоці. Компанія Garmin підняла технологію GPS на нову
висоту, застосовуючи в своїх навігаторах інноваційні рішення, не
використовувані іншими виробниками.

2003 Перші інтегровані авіаційні прилади отримали сертифікати для
WAAS/GPS навігації

2002-2003 PDA з технологією GPS

2001-2002 FRS/GMRS рації і портативні GPS-навигатори

2001-2002 Лідер по продажах багатофункціональних дисплеїв (згідно
дослідженням AEA)

2000-2002 Лідер по продажах авіаційних приймачів (згідно дослідженням
AEA)

1999-2002 Лідер по продажах авіаційних аудіо панелей (згідно
дослідженням AEA)

1998-2002 Лідер по продажах стаціонарних авіаційних GPS-навигаторов
(згідно дослідженням AEA)

1993-2002 Лідер по продажах портативних авіаційних GPS-навигаторов
(згідно дослідженням AEA)

Янв. 2000 Повністю портативний кольоровий авіаційний GPS-навигатор

Окт. 1998 GPS/мобильний телефон

Травень 1998 Кольорові рухомі карти GPS/NAV/COM/ILS «All in one box»
(все в комплекті)

Липень 1996 Портативні прилади VHF/GPS

Фев. 1996 IFR GPS/COM для неточного наближення

Апр. 1994 IFR A-1 GPS-приемник з кріпленням на штанзі для неточного
наближення з сертифікацією Dzus

Февр. 1994 IFR A-1 для неточного наближення з сертифікацією

Авг. 1993 Портативний GPS-приемник з рухомою картою

Червень 1993 Стаціонарний GPS-приемник з резервною батареєю

Червень 1991 Портатівний/стационарний GPS-приемник з інтерфейсом з
автопілотом

Сьогодні компанія Garmin пропонує широкий асортимент продукції і має
широку мережу дистриб’юторів у всьому світі. Ми провели і продали
мільйони GPS-приемников. Наш успіх пов’язаний не тільки з розробкою
інноваційного устаткування для різних ринків, але і з післяпродажною
підтримкою наших споживачів. Нам вдається завоювати довіру нових
клієнтів завдяки високій якості продукції і відмінно організованій
технічній підтримці. Тому користувачі устаткування Garmin залишаються
вірні нам протягом багатьох років.

За даними британської дослідницької компанії Canalys, в першому півріччі
2007 року частка Garmin на світовому ринку GPS-устройств складала майже
25%. Кількість співробітників компанії по всьому світу досягає семи
тисяч чоловік. З дня підстави Garmin було продане 22 млн. навігаційних
пристроїв.

За даними за перше півріччя 2007 року, продукція Garmin займає 38%
російського ринку GPS-навигации. Флагманська продуктова лінійка Навікома
– це автомобільні GPS-навигатори. Крім них компанія займається продажами
ручних пристроїв, приладів для морського і річкового транспорту. Отримує
розвиток новий напрям – спортивні навігатори.

Gps garmin — найпопулярніші gps-навигатори в світі. Компанія GARMIN —
лідер інновацій в області GPS. За останніх 10 років нею було створено
багато абсолютно нових продуктів — від простого авіаційного gps garmin з
системою неточного заходу на посадку і портативного gps garmin,
суміщеного з VHF радіостанцією, до створення найменшого в світі GPS для
ентузіастів подорожей.

Висновки

Отже, можна зробити наступні висновки:

Для світловіддалемірів характерні три типи основних оптичних систем:

передавальна;

відбиваюча та

— приймальна.

Окрім цього в них є низка допоміжних оптичних систем, таких як

візуюча система;

коротке оптичне замикання;

оптичні лінії затримки;

фільтри та інші.

Наявність тих чи інших допоміжних оптичних систем обумовлена принципом
дії віддалеміра.

Розмір і маса передавальної, а також приймальної оптичних систем
визначають габарити прийомопередавача є цілому та мають вплив на ного
масу. Тому при конструюванні світловіддалеміра прагнуть вибрати такі
оптичні системи, які задовольняли б усім вимогам і мали мінімальні —
масу і розміри.

До всесвітньовідомих фірм-виробників можна відстести такі як:

Nikon,

Sokkia,

Trimble,

Spectra Precision,

CST,

Garmin,

Foif,

Nedo та ін.

На сьогоднішній день компанія «Nedo» займає провідні позиції на
світовому ринку, завдяки інноваційним рішенням в області виробництва
високоточних вимірювальних приладів, є одній з найсучасніших в Європі.
На даний момент загальний оборот фірми складає близько 15 млн. євро в
рік.

Trimble — провідний інноватор технологій глобальної системи визначення
місцеположення (GPS). На додаток до створення найдосконаліших GPS
компонент, Trimble доповнює GPS іншими технологіями позиціонування, а
також безпровідним зв’язком і програмним забезпеченням, створюючи
завершені рішення для кінцевого споживача. Глобальна присутність і
унікальні можливості Trimble висувають компанію в лідери в
застосуваннях, що з’являються, включаючи геодезію, автомобільну
навігацію, автоматизоване управління, управління матеріальними
ресурсами, створення безпровідних платформ і телекомунікаційної
інфраструктури.Gps garmin — найпопулярніші gps-навигатори в світі.
Компанія GARMIN — лідер інновацій в області GPS. За останніх 10 років
нею було створено багато абсолютно нових продуктів — від простого
авіаційного gps garmin з системою неточного заходу на посадку і
портативного gps garmin, суміщеного з VHF радіостанцією, до створення
найменшого в світі GPS для ентузіастів подорожей.

Список використаної літератури

Костецька Я.М. Геодезичні прилади. Частина II. Електронні геодезичні
прилади. – Львів, 2000. – 324 с.

Мороз О.І., Тревого І.С., Шевченко Т.Г. Геодезичні прилади: Навчальний
посібник. За редакцією Т.Г. Шевченка. – Львів: Видавництво Національного
університету “Львівська політехніка”, 2005. – 264 с.

Островский А.Л., Маслич Д.И., Гребенюк В.Г. Геодезическое
прибороведение. – Львов, Вища школа,1983. – 208 с.

Тревого І.С., Шевченко Т.Г., Мороз О.І. Геодезичні прилади. Практикум:
навчальний посібник. За заг. ред. Т.Г. Шевченка. – Львів: Видавництво
Національного університету “Львівська політехніка”, 2007. – 196 с.

Геодезичні прилади: Підручник / За редакцією Т.Шевченка – Львів:
Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2006. –
464 с.

PAGE

PAGE 4

Похожие записи