HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

Контрольна робота з дисципліни «Безпека життєдіяльності»

ПЛАН

Вступ

1. Охарактеризуйте розумову діяльність людини

2. Забруднення міських приміщень

3. Надання першої допомоги при утопленні та спробах самогубства

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Виходячи з сучасних уявлень, безпека життєдіяльності є багатогранним
об’єктом розуміння і сприйняття дійсності, який потребує інтеграції
різних стратегій, сфер, аспектів, форм і рівнів пізнання. Складовими
цієї галузі є різноманітні науки про безпеку.

Гуманітарні, природничі, інженерні науки, науки про людину та про
суспільство є складовими галузі знань, яка зветься безпекою
життєдіяльності, свого роду корінням генеалогічного дерева знань у сфері
безпеки життєдіяльності. З цього коріння «проросли» екологічна культура,
соціальна екологія та інші науки.

Кроною цього дерева є охорона праці, гігієна праці, пожежна безпека,
інженерна психологія, цивільна оборона, основи медичних знань, охорона
навколишнього природного середовища, промислова екологія, соціальна та
комунальна гігієна і багато інших дисциплін.

В даній контрольній роботі будуть розглянуті такі питання: як розумова
діяльність людини, її особливості з точки зору науки БЖД, поняття
забруднення міських приміщень, основні джерела та шляхи попередження,
особливості надання першої медичної допомоги при утопленні та спробах
самогубства.

1. Охарактеризуйте розумову діяльність людини

Розумова діяльність людини безпосередньо випливає з мислення. Мислення —
це найвища форма відображення реальності та свідомої цілеспрямованої
діяльності людини, що направлена на опосередкування, абстрактне
узагальнене пізнання явищ навколишнього світу, суті цих явищ і зв’язків
між явищами. Найважливіше значення в процесі мислення мають слова, мова,
аналізатори.

Мислення спрямовується на вирішення певних завдань — від найпростіших,
елементарних, до складних, що їх ставить саме життя. Вся розумова
діяльність (судження, розуміння, формування понять) складається з таких
розумових операцій: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, абстракція
і конкретизація.

Навіть розумова діяльність, як і фізична, має свої небезпеки, які слід
вкраховувати і уникати.

Мислення — процес опосередкованого та узагальненого пізнання людиною
предметів і явищ об’єктивної дійсності в їхніх істотних властивостях,
зв’язках і відносинах.

Зароджуючись у чуттєвому пізнанні та спираючись на нього, мислення
виходить за його межі. Мислячи, людина пізнає те, чого вона не може
безпосередньо сприйняти і уявити; доходить до розуміння суті явищ світу,
формує поняття про них і практично оволодіває ними.

Мислення виникає в процесі взаємодії людини із зовнішнім світом, воно є
функцією її мозку, вищою формою вияву аналітико-синтетичної діяльності.

Мислення, якщо воно правильне, відображає об’єктивну дійсність глибше,
повніше й точніше, ніж чуттєве її пізнання.

Критерій його істинності — суспільна практика.

Мислення людини відбувається з допомогою понять, кожне з яких
відображене одним або декількома словами. Процес мислення являє собою
перехід суб’єкта від наявних до нових знань.

Пізнання нового відбувається через розумові дії (операції):

• аналіз;

• синтез;

• абстрагування;

• узагальнення;

• класифікацію.

+ Аналіз — це мислений поділ предмета, явища на складові частини,
ознаки, властивості та виділення цих компонентів.

+ Синтез — мислене поєднання в єдине ціле окремих частин, ознак,
властивостей предметів, явищ або понять.

+ Узагальнення — виділення на підставі порівняння головного, загального,
особливого або часткового, що є характерним для певного явища, предмета,
об’єкта.

+ Абстракція — виділення суттєвих особливостей групи предметів, явищ,
або понять.

+ Конкретизація — перехід від загального до часткового, зв’язок теорії з
практикою, перехід до конкретної дійсності, до чуттєвого досвіду.

Без асоціацій мислення не буває. Розрізняють три типи асоціацій:

• за суміжністю;

• за подібністю;

• за контрастом.

Асоціаціями називаються елементарні зв’язки уявлень і понять між собою,
завдяки яким одне з’явлене уявлення або поняття викликає інші.

Судження — найпростіший акт мислення, що відображає зв’язки предметів і
явищ або певних ознак.

Судження відповідає на запитання, яке виникло в процесі діяльності.
Судження — основа розуміння.

Умовиводи — це утворення з декількох суджень нового судження.

Умовивід, який знімає невизначеність і дає відповідь на запитання,
усвідомлюється як розуміння.

Розуміння — це пізнання зв’язків між предметами і явищами, що
переживається як задоволення пізнавальної потреби.

Індуктивними умовиводами (або індукцією) називається процес переходу
одиничних, часткових суджень до загального судження.

Дедуктивними умовиводами (або дедукцією) називається процес переходу від
судження, що висловлює якесь загальне положення, до судження, що
висловлює вужчі положення або частковий випадок.

Уява як вища форма розумової діяльності

У складній структурі людської психіки є така якість, як уява, або
фантазія.

Уява — це психічний процес створення образів предметів, ситуацій,
обставин через приведення наявних у людини знань у нову комбінацію.

Розрізняють два види уяви — відтворювальну і творчу.

Відтворення залежить від:

• вихідної інформації;

• суми та якості знань людини;

• наявності психологічної установки.

Для забезпечення надійності та безпеки в складних ситуаціях слід
виділити такі риси мислення, як винахідливість, кмітливість, швидкість
прийняття рішення, критичність, розсудливість.

Психомоторні здібності характеризуються діями, спрямованими на
дрсягнення елементарної мети одним або декількома рухами.

Психомоторні здібності впливають на безпеку діяльності людини, особливо
пов’язаної з виробництвом в умовах автоматизації та механізації. При
цьому велике значення мають такі ознаки рухів та реакцій: швидкість
реакцій, швидкість руху, точність рухів, координованість, темп рухів,
ритми рухів (періодичність), надійність.

Розумова діяльність пов’язана з психічними процесами, під час яких
людина планує свої дії, оперуючи образами та мовними символами.

Людина в діяльності виступає як особистість, що має певні мотиви і
намічені цілі. Мотивами можуть виступати потреби, почуття тощо. Для
здійснення діяльності необхідно мати об’єкт діяльності, внутрішні
спонуки, а також співвідношення спонук і цілей людини, які вона хоче
досягнути в результаті своєї діяльності. Наприклад, людину до діяльності
спонукає або особисте збагачення (задоволення особистих потреб), або
неможливість фізичного існування без діяльності.

На відміну від фізичної, розумова діяльність супроводжується меншими
витратами енергетичних запасів, але це не значить, що вона є легкою.
Основним робочим органом під час такого виду діяльності виступає мозок.
Під час розумової діяльності «значно активізуються аналітичні та
синтетичні функції ЦНС, «ускладнюється прийом і переробка інформації,
+виникають функціональні зв’язки, нові комплекси умовних рефлексів,
+зростає роль функцій уваги, пам’яті, напруження зорового та слухового
аналізаторів і навантаження на них.

Для розумової діяльності характерні

*напруження уваги,

*неприйняття,

*пам’яті,

*велика кількість стресів,

*малорухомість,

*вимушена поза.

Все це зумовлює застійні явища у м’язах ніг, органах черевної порожнини
і малого тазу, погіршується постачання мозку киснем, зростає потреба в
глюкозі. Погіршуються також функції зорового аналізатора: стійкість;
ясного бачення, гострота зору, зорова працездатність, збільшується час
зорово-моторної реакції.

Розумовій праці притаманний найбільший ступінь напруження уваги — в
середньому у 5 — 10 разів вищий, ніж при фізичній праці. Завершення
робочого дня зовсім не перериває процесу розумової діяльності.
Розвивається особливий стан організму — втома, що з часом може
перетворитися на перевтому. Все це призводить до порушення нормального
фізіологічного функціонування організму.

Люди, що займаються розумовою діяльністю, навіть у стані перевтоми
здатні довгий час виконувати свої обов’язки без особливого зниження
рівня працездатності і продуктивності.

Переважно люди розумової діяльності нездатні вимкнути механізм переробки
інформації на ніч; вони працюють не лише 8 — 12 годин на добу, а майже
постійно з короткими переключеннями. Це і є підтвердженням так званої
інформативної теорії, згідно з якою людина, під час сну перероблює
інформацію, отриману в період активної бадьорості.

2. Забруднення міських приміщень

Специфіка проживання в місті веде до того, що люди 80–95 % часу
проводять у приміщеннях (жилі будинки, метро, службові приміщення,
будови підприємств). Одним із показників якості міського життя є повітря
приміщень.

Згідно з оцінкою Агентства з охорони навколишнього середовища США,
повітря всередині міських приміщень забруднено в 100 разів більше, ніж
зовні.

Забруднення повітря всередині приміщень пов’язано з цілим рядом причин,
а саме:

· забруднення від спалювання деревини, вугілля в камінах;

· невентильовані гази від газових плит та водонагрівачів;

· чистячі та дезінфікуючі аерозолі;

· очисники, які містять хлор або аміак;

· лакові та воскові покриття підлог;

· зволожувачі повітря;

· розпилювачі від комах (інсектициди);

· дим від цигарок.

Менш помітні забруднювачі з будівельних та оздоблювальних матеріалів, а
також із матеріалів, які містять азбест, свинець і також газ радон.

Азбест досить широко застосовували в містобудуванні. Це волокниста форма
силікату магнію. Азбест містить залізо, кальцій, алюміній. Він підвищує
міцність будівельних матеріалів.

Азбест – дуже біологічно активний матеріал. Його волокна потрапляють в
легені та викликають ушкодження тканин, що може призвести навіть до
утворення ракових пухлин. У США азбест належить до речовин першої групи
небезпечності. Небезпека азбестового впливу пов’язана з пролонгованою
дією, тобто хвороба може розвинутись через 30 років після отримання
надприпустимої дози. Азбест можна знайти в вінілових покриттях підлог,
де він використовувався або для закріплення кахельних плиток, або на
зворотному боці лінолеуму. Ізоляційний матеріал нагрівальних приладів,
труб, стін і стель також може містити азбест. В Україні азбест та
азбестоцементні вироби (шифер, труби) застосовуються досить широко без
належного медичного контролю.

Міські будинки побудовані із каміння, цегли, бетону, в яких містяться
різні природні радіоактивні елементи. Погана вентиляція може збільшити
дозу опромінення через радіоактивний газ радон, який утворюється при
природному розпаді радію, торію, урану.

Радон здебільшого виділяється із земної кори. І кожна наземна будівля
невідворотно накопичує в собі цей радіоактивний газ, запобігаючи його
розсіюванню в атмосфері. Крім того, він виділяється з будівельних
матеріалів і конструкцій. У кам’яних та цегляних будівлях концентрація
радону значно вища, ніж у дерев’яних. Наші будинки буквально насичені
радоном. Радон випромінюють стіни, перекриття, водопровід та побутовий
газ. Потрапляючи в організм, цей газ уражає залози внутрішньої секреції,
гіпофіз, кору надниркових залоз. Це викликає у третини населення задуху,
серцебиття, мігрень, тривожний стан, безсоння. Іноді розвиваються
злоякісні пухлини в легенях, печінці, селезінці. Вчені стверджують, що
близько 70 % дози опромінення населення України від усіх джерел
природної радіоактивності припадає на радон. Спричиняє це Український
щит – тектонічна структура, яка тягнеться з півночі на південь майже
посередині України і займає близько 30 % усієї території. Складається
цей щит із гранітів та інших кристалічних порід, що мають підвищену
радіоактивність.

Як же боротися із зосередженням радіоактивного газу в домівці, як
уникнути його небезпечного впливу? Дійовими засобами можуть бути
наскрізний протяг та тривала прогулянка на свіжому повітрі. Приміщення,
які погано провітрюються, можуть накопичувати небезпечно високий вміст
озону, який виробляється електростатичними копіювальними машинами,
ртутними лампами освітлення та деякими електростатичними пилососами.

Окрім того, деякі токсини, наприклад, формальдегіди, знаходяться в
приміщеннях за природними причинами. Симптоми отруєння формальдегідом
включають втрату пам’яті, депресивний стан і гінекологічні проблеми. Цей
токсин міститься в дошках столів, дезодорантах та фанерах.

Інші токсичні матеріали – масляні фарби і розчинники, килимовий клей,
меблевий лак, із яких виділяються бензол, толуол та інші речовини.

Визначимо деякі заходи щодо покращення якості повітря в приміщеннях:

eeeeaYYNNEE1/41/41/41/41/41/41/41/41/41/4

„A`„AgdoRA

gd…%3/4 ьби з чадним газом, ліани та папороті корисні проти
формальдегіду; лілія та китайські вічнозелені рослини служать фільтрами
проти бензолу, чадного газу, вуглекислого газу та інших хімічних
речовин;

· один із способів зниження формальдегіду в приміщенні – понизити
температуру на 10 градусів С, що зменшить рівень еманації формальдегіду
на 50 %;

· необхідно використовувати наступні будівельні матеріали: для зовнішніх
робіт – пластини з деревини, які склеєні за допомогою
феноло-формальдегідних смол; деревину твердих порід та столярні
пластини, які містять смоли без формальдегіду; шерстяні та бавовняні
килимові покриття від стіни до стіни із джутовою підкладкою (без
склеювання), покриття з міцної деревини, бавовняні килимки, стандартні
шпалери, керамічну плитку й будівельний розчин, відомі нетоксичні фарби;
лаки для деревини на основі натурального грецького горіха й оливкової
олії, нетоксичні масла та лаки, паркетний віск;

· щоб не використовувати для боротьби з комахами токсичні хімікати,
потрібно посипати місця скупчення тарганів порошком борної кислоти або
пральним порошком, який містить буру; проти бліх рекомендується
обприскування з лимонною кислотою, а також ультразвук, настій евкаліпта,
чищення килимів парою або шляхом натирання сіллю; з мурахами пробують
боротися за допомогою кукурудзяного борошна або миють кухонні столи
сумішшю рівних частин оцту та води, або розпилюють мильний розчин;

· замість освіжувачів повітря потрібно використовувати оцет, наливши
його в тарілку і поставивши на 1–2 години в кімнаті; в закритих
невеликих приміщеннях (холодильники, туалет) поставити відкриту
коробочку з харчовою содою; внести в кімнату свіжу гілку ялини або
сосни;

· замість відбілювачів використовувати харчову соду або буру;

· робити регулярне вологе прибирання приміщення, а також перевітрювання;

· обладнати кухню витяжною шафою;

· не залишати відкритими пляшки з миючими та дезінфікуючими засобами.

3. Надання першої допомоги при утопленні та спробах самогубства

Залежно від того, чи наповнились легені потерпілого водою чи ні,
розрізняють два види утоплення — мокре і сухе. При справжньому (мокрому)
утепленні рідина обов’язково потрапляє в легені (75-95% усіх утоплень).
При рефлекторному звуженні голосової щілини вода не потрапляє в легені і
людина гине від механічної асфіксії (5-20% усіх утоплень). Трапляються
утоплення від первинної зупинки серця і дихання внаслідок травми,
температурного шоку тощо. Утоплення може настати також при тривалому
пірнанні, коли кількість кисню в організмі зменшується до рівня, що не
відповідає потребам мозку.

У випадку мокрого утоплення, коли потерпілого рятують одразу після
занурення, під воду, у початковий період після його підняття на поверхню
спостерігається загальмований або збуджений стан, шкірні покриви і губи
бліді, дихання супроводжується кашлем, пульс прискорений, морозить.
Верхній відділ живота здутий, нерідко буває блювання. Вказані ознаки
можуть швидко зникнути, але інколи слабкість, запаморочення, біль у
грудях та кашель зберігаються протягом кількох днів.

Якщо тривалість остаточного занурення потерпілого під воду становила не
більше кількох хвилин, після витягнення з води людина непритомна, шкірні
покриви синюваті, з рота і з носа витікає пінна рідина рожевого
забарвлення, зіниці слабо реагують на світло, щелепи міцно стиснуті,
дихання уривчасте або відсутнє, пульс слабкий, неритмічний, стан
організму характеризується як атональний.

У тих випадках, коли після остаточного занурення потерпілого під воду
минуло 2-3 хвилини, самостійне дихання і серцева діяльність, як правило,
відсутні, зіниці розширені і не реагують на світло, шкірні покриви
синюшні. Ці ознаки свідчать про настання клінічної смерті.

При сухому утепленні посиніння шкіри виражене менше, ніж при мокрому, в
агональному періоді відсутнє витікання пінистої рідини з рота. Клінічна
смерть триває 4-6 хвилин.

Утопления, що розвинулось внаслідок первинної зупинки серця і серцевої
діяльності, характеризується різкого блідістю шкіри, відсутністю рідини
в порожнині рота і носа, зупинкою дихання і серця, розширенням зіниць. У
таких утоплеників клінічна смерть може тривати 10-12 хвилин.

Допомога. Якнайшвидше очистити порожнину рота і глотки утопленого від
слизу, мулу та піску. Якщо в дихальних шляхах потерпілого є вода, її
необхідно швидко видалити, для чого потерпілого перевертають на живіт,
перегинають через коліно, щоб голова звисала вниз, і кілька разів
натискають на спину (рис.). Після цього потерпілого перевертають
обличчям догори і починають робити оживлення.

Рис.1. Видалення води з дихальних шляхів та шлунка у витягнутого з води.

Коли утопленик врятований у початковому періоді утопления, треба
насамперед вжити заходів до усунення емоційного стресу: зняти мокрий
одяг, досуха обтерти тіло, заспокоїти. Якщо потерпілий непритомний при
досить спонтанному диханні, його кладуть горизонтально, піднімають на
40-50° ноги, дають подихати нашатирним спиртом. Одночасно зігрівають
потерпілого, проводять масаж грудної клітки, розтирають руки і ноги.

Як правило, утоплення супроводжується асфіксією.

Асфіксія — задуха, викликана кисневим голодуванням та надлишком
вуглекислого газу в крові та тканинах, настає через припинення
надходження повітря в легені протягом 2-3 хвилин. Людина, як правило,
непритомніє. Далі може зупинитись серце і наступити смерть.

Причини асфіксії — стискання гортані і трахеї (задушення); затоплення
гортані і трахеї водою (утоплення); заповнення їх слизовими масами,
блювотинням, землею; закривання входу в гортань стороннім тілом чи
язиком; параліч дихального центру від отрути, вуглекислого газу,
снодійних засобів; травми головного мозку; захворювання на дифтерію,
грип, ангіну.

Ознака — відсутність дихання, наявність якого встановлюється за рухами
грудної клітини або за зволоженням дзеркала, прикладеного до носа чи
рота потерпілого.

Допомога полягає у тому, що по-першому необхідно витягнути язик,
якнайшвидше вичистити порожнину рота від слизу, крові, харчових
продуктів, землі тощо, розстебнути комір, пояс, верхній одяг — все, що
може заважати диханню, і здійснювати штучне дихання. (Інколи через
набряк гортані виконувати штучне дихання стає неможливим. Щоб зменшити
набряк, накладають холодний компрес на кадик, ноги ставлять у гарячу
воду. При потребі виконується трахеотомія — введення трубки у розсічену
трахею.

Інколи при спробах самогубства можливі зупинка серця і дихання. Тому є
вкрай важливим уміти роботи штучне дихання та масаж серця.

* Штучне дихання. Найефективнішим способом штучного дихання є дихання
«із легень у легені», яке проводиться «із рота в рот» або «із рота в
ніс» (рис. 2). Потерпілого кладуть на спину на тверду рівну поверхню,
відкинувши голову різко назад, для чого під плечі необхідно покласти
валик або будь-який згорток. Для запобігання переохолодження організму
потерпілого Під його спину доцільно також покласти підстилку (ковдру,
пальто). Особа, що надає допомогу, пальцями затискає потерпілому ніс,
робить глибокий вдих, притискає свої губи до губ потерпілого, швидко
робить різкий видих йому в рот і відкидається назад. Під час вдування
повітря в легені потерпілого спостерігається розширення його грудної
клітки. Коли рятувальник відкидається назад, грудна клітка потерпілого
спадає; відбувається видих. Вдування повторюють з частотою 8-12 раз на
хвилину. З гігієнічною метою рекомендується рот потерпілого прикрити
шматком чистої тонкої тканини (носовик, поділ сорочки, бинт, косинка
тощо).

Можна вдувати повітря в ніс потерпілого, затискаючи йому при цьому рот.
Якщо пошкоджено обличчя і проводити штучне дихання «із легень у легені»
неможливо, треба застосувати метод стиснення і розширення грудної клітки
шляхом складання і притискання рук потерпілого до грудної клітки з їх
наступним розведенням у боки. Штучне дихання необхідно проводити
наполегливо і тривало (інколи кілька годин) до появи у потерпілого
самостійного стійкого дихання.

Рис.2. Штучне дихання способом «із рота в рот»: а) вдих; б) видих

* Зовнішній масаж серця здійснюється негайно після його зупинки.

Потерпілого кладуть на спину на тверду поверхню. Особа, що надає
допомогу, стає на коліна зліва від потерпілого, кладе обидві долоні
(одна поверх другої) на нижню третину грудної клітки зліва (рис. 5.2). і
починає робити масаж — ритмічне стискання серця між грудиною та хребтом
з частотою 60 разів на хвилину. Сила поштовху має бути такою, щоб
грудина зміщувалась вглибину на 4-5 см. Після кожного поштовху руки на
мить віднімають від грудної клітки, а потім знову натискають. При
правильному масажі серця під час натискання на грудину відчуватиметься
легкий поштовх сонної артерії і звуження протягом кількох секунд зіниці,
рожевіє шкіра обличчя і губи, з’являються самостійні вдихи.

Якщо виконується оживлення потерпілого, тобто виведення його з стану
клінічної смерті, масаж: серця і штучне дихання необхідно проводити
удвох одночасно. Коли допомогу надає одна особа, їй для цього необхідно
після двох-трьох вдихів робити 12-15 стискань грудної клітки.

При оживленні потерпілого ні в якому разі не слід втрачати пильності.
Навіть коли відбулося відновлення самостійного дихання і серцебиття, не
слід забувати про можливість повторної зупинки серця або дихання. Щоб їх
не пропустити, треба стежити за зіницями, кольором шкіри і диханням,
регулярно перевіряти частоту і ритмічність пульсу. Не слід лякатись,
коли у потерпілого з’являється блювота. Це свідчить, що відбулось
оживлення організму.

Висновки

Отже, можна зробити наступні висновки:

На відміну від фізичної, розумова діяльність супроводжується меншими
витратами енергетичних запасів, але це не говорить про її легкість.
Основним працюючим органом під час такого виду праці виступає мозок. При
інтенсивній інтелектуальній діяльності потреба мозку в енергії
підвищується і складає 15–20 % від зага-льного об’єму в організмі. При
цьому вживання кисню 100 г кори головного мозку в 5 разів більше, ніж
витрати скелетними м’язами тієї ж ваги при максимальному навантаженні.
При читанні в голос витрати енергії підвищуються на 48 %; при виступі з
публічною лекцією – на 94 %; у операторів обчислювальних машин – 60–100
%.

Під час розумової діяльності значно активізуються аналітичні та
синтетичні функції ЦНС, ускладнюється прийом і переробка інформації,
виникають функціональні зв’язки, нові комплекси умовних рефлексів,
зростає роль функцій уваги, пам’яті, напруження зорового та слухового
аналізаторів і навантаження на них. Для розумової діяльності характерні
напруження уваги, сприйняття, пам’яті, велика кількість стресів,
малорухливий спосіб життя, вимушена одноманітна поза – все це зумовлює
застійні явища у м’язах ніг, органах черевної порожнини і малого тазу,
погіршується постачання мозку киснем, зростає потреба в глюкозі.
Погіршуються також функції зорового аналізатора: стійкість ясного
бачення, гострота зору, зорова працездатність, збільшується час
зорово-моторної реакції.

Для людей розумової праці притаманний найбільший ступінь напруження
уваги – в середньому у 5–10 разів вище, ніж при фізичній праці.
Завершення робочого дня зовсім не перериває процесу розумової
діяльності. Розвивається особливий стан організму – втома, що з часом
може перетворитися на перевтому. Все це призводить до порушення
нормального фізіологічного функціонування організму. При виконанні
розумової праці мають місце зсуви у вегетативних функціях людини:
підвищення кров’яного тиску, зміни ЕКГ, збільшення легеневої вентиляції
і вживання кисню, підвищення температури тіла. Після закінчення
розумової праці втома залишається довше, ніж при фізичній праці.

Специфіка проживання в місті веде до того, що люди 80–95 % часу
проводять у приміщеннях (жилі будинки, метро, службові приміщення,
будови підприємств). Одним із показників якості міського життя є повітря
приміщень.

Забруднення повітря всередині приміщень пов’язано з цілим рядом причин,
а саме:

· забруднення від спалювання деревини, вугілля в камінах;

· невентильовані гази від газових плит та водонагрівачів;

· чистячі та дезінфікуючі аерозолі;

· очисники, які містять хлор або аміак;

· лакові та воскові покриття підлог;

· зволожувачі повітря;

· розпилювачі від комах (інсектициди);

· дим від цигарок.

При утопленні або при спробах самогубства можливі зупинка серця і
дихання. Тому є вкрай важливим уміти роботи штучне дихання та масаж
серця.

Список використаної літератури

1. Пістун І.П. Безпека життєдіяльності: Навч.посіб. – Суми: Видавництво
“Університетська книга”, 1999. – 301 с.

2. Предвечный Г.П., Шерковина Ю.А. Социальная психология. – М.; Изд-во
Полит.литература, 1975. 319 с.

3. Экземплярский В.М. Очерки психологии. – М.: Уч. пед. гиз.,
Минпросвещение, 1985. 168 с.

Похожие записи