HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни “Бухгалтерський облік і аналіз

в зовнішньоекономічній діяльності”

Варіант 3

1. Облік операцій з купівлі і продажу валюти

2. Облік визначення фактичної собівартості наданих послуг та виконаних
робіт по експортним угодам

3. Облік затрат по імпорту робіт та послуг

1. Облік операцій з купівлі і продажу валюти

Порядок придбання іноземної валюти регламентують Правила здійснення
операцій на міжбанківському валютному ринку України, затверджені
постановою Правління НБУ від 18.03.99 р. №121.

Відповідно до п.2.3 вищезгаданого документа, підставою для купівлі
іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України при
розрахунках з нерезидентами за торговельними операціями є такі
документи:

• договір з нерезидентом, оформлений відповідно до законодавства
України;

• вантажна митна декларація, якщо товар ввезено на територію України
(вантажні митні декларації, за якими здійснюється митне оформлення
тимчасово ввезених вантажів із зобов’язанням про їх зворотне вивезення,
не є підставою для купівлі іноземної валюти);

• документи, передбачені при документарній формі розрахунків
(акредитив, інкасо);

• акт здавання-приймання, акт виконаних робіт (наданих послуг) або
інший документ, який свідчить про надання послуг, виконання робіт;

• довідка державної податкової адміністрації (інспекції), в якій
резидент зареєстрований як платник податків, із зазначенням інформації
про основний поточний рахунок резидента в гривнях і поточний рахунок в
іноземній валюті, який визначений резидентом як рахунок, з якого
здійснюються всі перерахування з метою виконання зобов’язань резидента
перед нерезидентом.

Придбання іноземної валюти здійснюється через уповноважені банки.

Куплена іноземна валюта зараховується на поточний рахунок в банку у
іноземній валюті. Такі рахунки можуть бути поточними і депозитними.

Поточний рахунок призначений для зберігання грошових коштів та
проведення операцій із розрахунків підприємства.

Депозитний рахунок відкривається на основі депозитного договору між
банком та клієнтом на встановлений строк.

Клієнти банку можуть відкривати лише один рахунок для формування
статутного капіталу господарського товариства і один рахунок за кожною
угодою сумісної (спільної) діяльності без створення юридичної особи.

Право на відкриття рахунків в іноземній валюті отримують юридичні особи,
в статутних документах яких передбачено здійснення ЗЕД. Приватні
підприємці (без створення юридичної особи) отримують таке право на
основі реєстраційної картки, в якій також передбачено здійснення ЗЕД.

Якщо банк, в якому відкрито рахунок клієнта в національній валюті
України, не має ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій, то рахунки
в іноземній валюті можуть відкриватись в інших банках. За кожним кодом
іноземних валют може бути відкритий тільки один розрахунковий рахунок.

Суб’єкти господарської діяльності України проводять розрахунки з
іноземними партнерами через систему кореспондентських рахунків
комерційних банків, які відкриті в закордонних банках.

Комерційні банки України відкривають кореспондентські рахунки типу
„но-стро» в закордонних банках у вільно конвертованих валютах. Іноземні
банки можуть відкривати рахунки типу „лоро» в національній валюті
України в комерційних банках України.

Для здійснення розрахунків та виконання зобов’язань перед нерезидентами
резиденти, у випадку недостатності власних валютних коштів, можуть
придбати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України
(МВРУ).

З метою придбання іноземної валюти підприємство подає у банк заявку, що
містить такі дані:

— повна назва підприємства;

— адреса, телефон (факс);

— ПІБ працівника, уповноваженого приймати рішення про здійснення опе-

рації;

— назва, МФО банку;

— номер валютного рахунку;

— мета використання валюти;

— сума купованої іноземної валюти;

— курс на дату купівлі і сума в гривнях;

— сума комісійної винагороди банку за придбання іноземної валюти.

Резиденти, які купують іноземну валюту першої групи Класифікатора через
уповноважені банки для забезпечення виконання зобов’язань перед
нерезидентами, зобов’язані перерахувати такі суми протягом 5 робочих
днів з моменту зарахування таких сум на валютні рахунки резидентів. У
разі порушення резидентами вищезгаданих термінів передбачено штрафні
санкції, а саме: придбану валюту уповноважений банк продає протягом 5
робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому
додатна курсова різниця, яка може виникнути при здійсненні такої
операції, щокварталу спрямовується до Державного бюджету України, а
від’ємна — відноситься на результати господарської діяльності резидента.

Відповідно до ст. 1.п.5. Закону України „Про збір на обов’язкове
державне пенсійне страхування» від 26.06.97 р. №400/97-ВР, особи, які
здійснюють безготівкові операції з купівлі-продажу валюти, є платниками
збору на обов’язкове державне пенсійне страхування. Отже, особи, які
купують валюту за гривні, зобов’язані здійснити відрахування в розмірі
1,5 відсотка від суми операції купівлі-продажу валюти. Юридична особа на
основі курсів НБУ, які склались за попередній день, надає платіжне
доручення в банк про купівлю іноземної валюти. Уповноважений банк після
придбання іноземної валюти самостійно перераховує до ПФУ відповідну суму
збору, виходячи із фактично затрачених коштів. Сума збору відноситься до
валових витрат клієнта. Якщо угода на купівлю валюти не відбулася, або
відбулася не повною мірою, банк повертає на рахунок підприємства
невикористані кошти.

Купівля іноземної валюти на МВРУ здійснюється як при розрахунку за
фактично отримані товари, так і при попередній оплаті.

Закон України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»
від 23.09.94 р. №185/94 — ВР передбачає відтермінування поставки за
авансовою оплатою на 90 днів. У випадку вимушеного перевищення цього
терміну необхідно отримати індивідуальну ліцензію НБУ або сплачувати
пеню в розмірі 0,3 % від вартості непокритої заборгованості за курсом
НБУ на день сплати.

Обов’язковий продаж валютних надходжень регулюється Постановою НБУ „Про
введення обов’язкового продажу поступлень в іноземній валюті на користь
резидентів — юридичних осіб» від 4.09.1998 р. №349. Цим документом
встановлено, що 50 % обсягу експортної виручки (у валюті 1-ї групи
Класифікатора іноземних валют) підлягає обов’язковому продажу.

Кошти в іноземній валюті, що підлягають обов’язковому продажу,
зараховуються у повному обсязі на транзитний валютний рахунок, з якого
здійснюється їх перерозподіл:

50% — обов’язковий продаж;

50% — на поточний валютний рахунок власника коштів;

100% продажу підлягає валюта у випадках:

• якщо вона придбана через уповноважені банки та уповноважені
кредитно-фінансові установи для виконання зобов’язань перед нерезидентом
і протягом 5 банківських днів не перерахована за призначенням;

• якщо кошти в іноземній валюті, придбані на МВРУ і перераховані на
користь нерезидента, повернулися у зв’язку з тим, що взаємні
зобов’язання частково або повністю не виконані.

Проте не всі валютні надходження на користь резидентів підлягають
обов’язковому продажу. Постановою НБУ №349 передбачені такі винятки:

• надходження валюти у вигляді наданого кредиту;

• надходження інвестицій;

• придбана валюта на МВРУ для розрахунків із нерезидентами;

• надходження суми повернених коштів при невиконанні умов контракту, при
умові, що раніше ці кошти не були куплені на МВРУ;

• надходження коштів за договором комісії;

• надходження суми депозитів та відсотків по них;

• надходження транспортним організаціям і підприємствам зв’язку від
експорту послуг і спрямування їх надалі на експлуатаційні витрати;

• доброчинні пожертви;

• відсотки, нараховані на залишки коштів в іноземній валюті на рахунках
резидентів — юридичних осіб;

• кошти, які вносяться як тендерне забезпечення, тендерна гарантія під
час проведення тендерів і мають бути повернуті після визначення
переможця оферентам (претендентам), які брали участь у тендері.

Крім вищеперелічених випадків, у разі об’єктивної необхідності та
економічної доцільності суб’єкти ЗЕД можуть звільнятися від
обов’язкового продажу валюти. В цьому разі НБУ приймає рішення з кожного
окремого випадку.

Кошти у згаданих випадках зараховуються на валютний рахунок суб’єкта
підприємницької діяльності після надання ним відповідної інформації (не
пізніше 5 днів з моменту надходження). У разі ненадання клієнтом
інформації валютні кошти будуть реалізовані на МВРУ

Бувають випадки, коли клієнт добровільно доручає банку здійснити продаж
валюти. Виконуючий банк зобов’язаний протягом п’яти робочих днів
реалізувати валюту і не пізніше двох днів з моменту реалізації
зарахувати кошти, що надійшли від продажу валюти, на рахунок клієнта.

Операція продажу валюти належить до іншої операційної діяльності
підприємств. При її здійсненні визначається дохід, який дорівнює сумі
коштів, які надійшли на розрахунковий рахунок підприємства, та витрати,
які дорівнюють собівартості реалізованої валюти.

2. Облік визначення фактичної собівартості наданих послуг та виконаних
робіт по експортним угодам

Експорт товарів ( це продаж товарів українськими суб’єктами
зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб’єктам господарської
діяльності (у тому числі з оплатою не у грошовій формі) з вивезенням
або без вивезення цих товарів через митний кордон України.

Виручка резидентів підлягає зарахуванню на їх рахунки в банках у строки
виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90
календарних днів з дати оформлення вантажної митної декларації (за
договором консигнації -попередньої вантажної митної декларації,
оформленої відповідно до митного режиму «експорт при ордерних
поставках») на продукцію, що експортується, «а у разі експорту робіт
(послуг, прав інтелектуальної власності) ( з моменту підписання акта або
іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт
прав інтелектуальної власності.

Допускається зменшення суми валютної виручки на розмір комісійних
винагород, які утримали банки ( нерезиденти за проходження платежу через
їх рахунки, якщо оплата резидентом таких винагород передбачена договором
та підтверджена відповідним банківським документом (підтвердження не
вимагається, якщо комісійна винагорода не перевищує 50 доларів США або
еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті).

$

&

`„A

aJ mH?H????????????H?H?????????? ??H?H??????????
??H?H?????????????H?H????????H?H?????????????H?H??????????H?H????????H?H
??????H?H???земній валюті здійснюються в національній грошовій одиниці
України. Одночасно ці записи повинні відображатися в обліку в тій
грошовій одиниці, у якій фактично здійснюються операції. Це досягається
записом вартісних показників у вигляді дробу, у чисельнику якого
вказується сума в іноземній валюті, а у знаменнику — її еквівалент у
грошовій одиниці України.

Для визначення еквівалента використовується офіційний курс гривні до
іноземної валюти, який установлює Національний банк України. З часом під
впливом ряду факторів, які відбуваються як на внутрішньому, так і на
зовнішньому ринку України, курс гривні до іноземної валюти має тенденцію
до зміни. Тому однією з особливостей відображення в бухгалтерському
обліку валютних операцій є те, що український еквівалент суми в
іноземній валюті не є раз і назавжди фіксованою величиною, а підлягає
перерахунку на певну дату за офіційним курсом Національного банку
України.

Національний банк України встановлює офіційний обмінний курс гривні до
долара США як середньозважений курс за операціями комерційних банків на
міжбанківському валютному ринку. У межах своєї загальної
відповідальності за забезпечення стабільності національної валюти
Національного банку України може здійснювати вплив на формування
офіційного обмінного курсу шляхом купівлі-продажу іноземної валюти на
валютному ринку.

Визначення дат перерахунку в бухгалтерському обліку наведене в додатку
до Положення з бухгалтерського обліку операцій в іноземній валюті, № 29
від14.02.96. Курсові різниці, що виникають у результаті зміни курсу
Національного банку України, відображаються на рахунку 79 «Фінансові
результати”.

3. Облік затрат по імпорту робіт та послуг

Основними завданнями бухгалтерського обліку імпортних операцій є:

· перевірка правильності документального оформлення товарних та
розрахункових операцій;

· дотримання вимог валютного та митного законодавства;

· формування достовірної інформації про рух імпортних товарів (купівля,
зберігання, реалізація);

· формування достовірної інформації про курсові різниці.

Облік імпортних товарно-матеріальних цінностей ідентичний загальним
вимогам обліку, за виключенням деяких особливостей, зокрема:

· приймання імпортних товарів з обов`язковою участю експерту
торгово-промислової палати України зі складанням приймального акту й
акту експертизи. При виявленні нестачі або дефекту товарів складається
рекламаційний акт;

· обов`язкове декларування експортно-імпортних товарів при перетині
митного кордону України;

· відображення в обліку приймання товарів, що імпортуються, за датою
вантажної митної декларації;

· необхідність відокремленого обліку імпортних товарів і розрахунків по
їх придбанню, що випливає з особливостей оподаткування цих товарів;

· організація аналітичного обліку за найменуваннями, кількістю товарів,
обліковими партіями, контрактами, країнами та консигнаторами.

Відповідно до чинного законодавства українські підприємства можуть
ввозити з-за кордону необоротні засоби, матеріали, сировину, товари та
інші товарно-матеріальні цінності, щодо яких немає обмежень.

Найбільш поширеними імпортними операціями є ввезення товарів, у зв`язку
з чим умовні приклади розглядаються саме із ввезенням цього виду
товарно-матеріальних цінностей.

Синтетичний облік імпортних товарів ведеться на рахунку 28 «Товари».
Імпортні товари відображаються в обліку з моменту їх одержання за
купівельними або продажними цінами в залежності від місця їх зберігання,
тобто за обліковими цінами.

Облікова ціна на один і той же товар може бути різною в залежності від
умов поставок і місцезнаходження товару. Так, на умовах поставки
«франко-завод» початковою обліковою ціною буде контрактна ціна
постачальника за акцептованими рахунками-фактурами.

При перетині митного кордону України або при прийманні товару на складі
покупця облікова ціна на цей товар буде збільшена на суму накладних
витрат, понесених за кордоном, і на суму сплачених зборів, мита й
податків.

Товари, у тому числі імпортовані з-за меж митної території України, є
запасами, оскільки вони відповідають усім критеріям цієї категорії
активів. З огляду на це, їх оцінка та облік здійснюються
відповідно до вимог П(С)БО 9 «Запаси», тобто оцінюються та зараховуються
на баланс за первісною вартістю, яка включає:

· вартість товару, що зазначена в документах на відвантаження в
постачальника;

· витрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи,
транспортування до місця їх використання, включаючи витрати зі
страхування ризиків транспортування;

· суми ввізного мита та митних зборів;

· суми непрямих податків, які не відшкодовуються підприємству;

· інші витрати, безпосередньо пов`язані з придбанням запасів і
доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання в
запланованих цілях. Це прямі матеріальні витрати, прямі витрати на
оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доробку та підвищення
якісних і технічних характеристик запасів.

Таким чином, повна імпортна вартість товару складається з його
контрактної вартості, накладних витрат, сплачених у іноземній валюті,
сплаченого мита, зборів і податків при розмитненні вантажу.

При формуванні первісної вартості імпортних товарів на рахунок 281
«Товари на складі» буде відноситися їх митна вартість, тобто контрактна
вартість, перерахована за курсом НБУ на дату ввезення.

З набуттям чинності П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» такий порядок
формування облікової вартості імпортних товарів зберігається за умови,
що надходження товарів передуватиме їх оплаті.

Однак коли за імпортні товари буде перерахований аванс у іноземній
валюті, то їх облікова вартість буде іншою, ніж митна вартість,
зазначена у вантажній митній декларації, й визначається шляхом
перерахунку в гривні за курсом НБУ на дату сплати авансу.

Реалізація організаціями-імпортерами імпортних товарів покупцям
проводиться за вільними продажними цінами, що сформовані виходячи з
купівельних цін, торгових надбавок та ПДВ.

При цьому сума ПДВ, що підлягає внеску до бюджету, визначається як
різниця між сумою податку, отриманою від покупця, сумою податку,
сплаченою на митниці при ввезенні товарів та сумами податків, що
відносяться до оплачених матеріальних цінностей (робіт, послуг),
вартість яких включається до витрат на збут.

У організації обліку імпортних операцій важливе місце займає облік
комерційних (накладних) витрат, питома вага яких в ціні товару більше
50%. Розміри їх визначаються базисними умовами поставки товару.

Деякі комерційні витрати безпосередньо відносяться до конкретних партій
закуплених товарів, наприклад, витрати по транспортуванню, недостача
товарів у дорозі, при зберіганні в межах норм природного убутку та деякі
інші. Їх прийнято називати прямими витратами.

Інші витрати, такі як відсотки по комерційному кредиту, портові й
вантажні збори тощо, у більшості випадків не мають прямого відношення до
конкретних поставок товарів. Такого роду комерційні витрати вважаються
непрямими.

Для розрахунків з іноземними постачальниками за придбані товари
використовується пасивний рахунок 632 «Розрахунки з іноземними
постачальниками». Облік по цьому рахунку необхідно вести паралельно в
національній та іноземній валюті. За умови наступної оплати імпортної
поставки грошовими коштами цей рахунок є монетарною статтею, у зв`язку з
чим слід пам`ятати про необхідність визначення в бухгалтерському обліку
курсової різниці на дату балансу та на дату здійснення операції.

За умови зростання курсу іноземної валюти така курсова різниця
відображається на рахунку 945 «Втрати від операційної курсової різниці»,
а за умови зменшення курсу іноземної валюти, у якій обліковується
заборгованість — на рахунку 714 «Дохід від операційної курсової
різниці». З подальшим відображенням у складі фінансових результатів на
рахунку 791 «Результат основної діяльності».

Для розрахунків з іноземними контрагентами за придбані необоротні активи
доцільно використовувати рахунок 685 «Розрахунки з іншими кредиторами»,
облік на якому ведеться аналогічно до попереднього випадку.

Але курсова різниця по такій заборгованості, що буде погашатись
іноземною валютою або її еквівалентами, відображається на рахунках 974
«Втрати від неопераційних курсових різниць» та 744 «Дохід від
поопераційної курсової різниці» відповідно.

Синтетичний облік розрахунків з контрагентами по всіх послугах,
пов`язаних з доставкою товарно-матеріальних цінностей до місця
призначення, (транспортних, експедиторських, страхових) ведеться на
рахунку 68 «Розрахунки по інших операціях». Ці послуги в залежності від
місця розташування їх виконавця можуть бути оплачені як у національній,
так і в іноземній валюті. У останньому випадку облік по рахунку слід
вести в порядку, передбаченому для відображення в обліку імпортних
операцій.

Аналітичний облік розрахунків по імпортних операціях рекомендується
здійснювати в розрізі країн, а всередині їх — у розрізі постачальників,
номерів контрактів та документів (рахунків) до сплати. У будь-якому
випадку повинен бути забезпечений чіткий контроль своєчасності
розрахунків за кожною поставкою товарів. Аналітичний облік імпортних
поставок ведеться за місцями зберігання й обліковими (товарними)
партіями, при визначенні ознак яких береться до уваги: характер товару,
можливість зберігання партії в процесі перевезення, перевалки,
зберігання вантажу. Якщо з іноземним постачальником є домовленість про
пред`явлення рахунку на кожну транспортну партію, то за облікову партію
приймається партія, оформлена одним рахунком постачальника.

Список використаної літератури

Бутинець Ф.Ф., Жиглей І.В. Облік і аналіз ЗЕД. Навчальний посібник. –
Житомир: ЖІТІ, 2001. – 320 с.

Кадуріна Л.О. Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності. – К.:
Слово, 2003.

Карпенко Л.М. Бухгалтерський облік і аналіз зовнішньоекономічної
діяльності. – К.: Укооспілка, 1999.

Кузьмінський Ю.А., Козак В.Г., Лукяненко Л.І., Лучко М.Р. Облік і аналіз
зовнішньоекономічної діяльності. – К.: Аграрна наука, 2000.

Національні стандарти бухобліку в Україні. Збірник нормативних актів
станом на 20.02.2000. – К.: Юрінком Інтер, 2000.

Павлюк І.М. Рекомендації з організації і ведення бухгалтерського обліку
бартерних, експортно-імпортних і валютних операцій на підприємствах і в
організаціях України. – Коломия, 1996.

HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

PAGE

PAGE 14

HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

Похожие записи