HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

на тему:

“Надання першої допомоги

при враженні радіацією” ПЛАН

Вступ

1. Вплив радіаційного випромінювання на людину

2. Надання першої медичної і долікарської допомоги при ураженнях
радіоактивними речовинами

3. Організація надання медичної допомоги при радіаційних аваріях

Список використаної літератури

Вступ

Іонізуючі випромінювання існували на Землі ще задовго до появи на ній
людини. Проте вплив іонізуючих випромінювань на організм людини був
виявлений лише наприкінці XIX ст. з відкриттям французького вченого
А.Беккереля, а потім дослідженнями П’єраі Марії Кюрі явища
радіоактивності.

Поняття «іонізуюче випромінювання» об’єднує різноманітні види, різні за
своєю природою, випромінювання. Подібність їх полягає в тому, що усі
вони відрізняються високою енергією, мають властивість іонізувати і
руйнувати біологічні об’єкти.

* Іонізуюче випромінювання — це будь-яке випромінювання, взаємодія якого
із середовищем призводить до утворення електричних зарядів різних
знаків. Розрізняють корпускулярне і фотонне іонізуюче випромінювання.

* Корпускулярне — потік елементарних частинок .із масою спокою,
відмінною від нуля, що утворюються при радіоактивному розпаді, ядерних
перетвореннях, або генеруються на прискорювачах. Це а і b частки,
нейтрони, протони та ін.

* Фотонне — потік електромагнітних коливань, що поширюється у вакуумі з
постійною швидкістю 300 000 км/с. Це у -випромінювання і рентгенівське
випромінювання.

Вони різняться умовами утворення і властивостями: довжиною хвилі й
енергією. До фотонного випромінювання належить й ультрафіолетове
випромінювання — найбільш короткохвильова частина спектра сонячного
світла (довжина хвилі 400*10-9м).

Випромінювання характеризуються за своєю іонізуючою і проникаючою
спроможностями. Іонізуюча спроможність випромінювання визначається
питомою іонізацією, тобто числом пар іонів, що утворюються частинкою в
одиниці об’єму, маси середовища або на одиниці довжини шляху.
Різноманітні види випромінювань мають різноманітну іонізуючу
спроможність. Проникаюча спроможність випромінювань визначається
розміром пробігу, тобто шляхом, пройденим часткою в речовині до її
повного зникнення. Джерела іонізуючих випромінювань поділяються на
природні та штучні (антропогенні).

Основну частину опромінення населення земної кулі одержує від природних
джерел випромінювань. Більшість з них такі, що уникнути опромінення від
них неможливо. Протягом всієї історії існування Землі різні види
випромінювання попадають на поверхню Землі з Космосу і надходять від
радіоактивних речовин, що знаходяться у земній корі.

Радіаційний фон, що утворюється космічними променями, дає менше половини
зовнішнього опромінення, яке одержує населення від природних джерел
радіації. Космічні промені переважно приходять до нас з глибин Всесвіту,
але деяка певна їх частина народжується на Сонці під час сонячних
спалахів. Космічні промені можуть досягати поверхні Землі або,
взаємодіяти з її атмосферою, породжуючи повторне випромінювання і
призводячи до утворення різноманітних радіонуклідів. Опромінення від
природних джерел радіації зазнають усі жителі Землі, проте одні з них
одержують більші дози, інші — менші.

Це залежить, зокрема, від того, де. вони живуть. Рівень радіації в
деяких місцях залягання радіоактивних порід земної кулі значно вищий від
середнього, а в інших місцях — відповідно нижчий. Доза опромінення
залежить також і від способу життя людей.

За підрахунками наукового комітету по дії атомної радіації ООН, середня
ефективна еквівалентна доза зовнішнього опромінення, яку людина одержує
зарік від земних джерел природної радіації, становить приблизно 350мкЗв,
тобто трохи більше середньої дози опромінення через радіаційний фон, що
утворюється космічними променями.

Людина зазнає опромінення двома способами — зовнішнім та внутрішнім.
Якщо радіоактивні речовини знаходяться поза організмом і опромінюють
його ззовні, то у цьому випадку говорять про зовнішнє опромінення. А
якщо ж вони знаходяться у повітрі, яким дихає людина, або у їжі чи воді
і потрапляють всередину організму через органи дихання та
кишково-шлунковий тракт, то таке опромінення називають внутрішнім. .

Перед тим, як потрапити до організму людини, радіоактивні речовини
проходять складний маршрут у навколишньому середовищі, і це необхідно
враховувати при оцінці доз опромінення, отриманих від того чи іншого
джерела.

Внутрішнє опромінення в середньому становить 2/3 ефективної
еквівалентної дози опромінення, яку людина одержує від природних джерел
радіації. Воно надходить від радіоактивних речовин, що потрапили в
організм з їжею, водою чи повітрям. Невеличка частина цієї дози припадає
на радіоактивні ізотопи (типу вуглець-14, тритій), що утворюються під
впливом космічної радіації. Все інше надходить від джерел земного
походження. В середньому людина одержує близько 180 мкЗв/рік за рахунок
калію-40, який засвоюється організмом разом із нерадіоактивним ізотопом
калію, що є необхідним для життєдіяльності людини. Проте значно більшу
дозу внутрішнього опромінення людина одержує від нуклідів
радіоактивного, ряду урану-238 і в меншій кількості від радіонуклідів
ряду торію-232.

Штучними джерелами іонізуючих випромінювань є ядерні вибухи, ядерні
установки для виробництва енергії, ядерні реактори, прискорювачі
заряджених частинок, рентгенівські апарати, припади апаратури засобів
зв’язку високої напруги тощо.

За декілька останніх десятиліть людство створило сотні штучних
радіонуклідів і навчилося використовувати енергію, атома як у військових
цілях — для виробництва зброї масового ураження, так і в мирних — для
виробництва енергії, у медицині, пошуку корисних копалин, діагностичному
устаткуванні й ін. Усе це призводить до збільшення дози опромінення як
окремих людей, так і населення Землі загалом. Індивідуальні дози, які
одержують різні люди від штучних джерел іонізуючих випромінювань, сильно
відрізняються. У більшості випадків ці дози незначні, але іноді
опромінення за рахунок техногенних джерел у багато тисяч разів
інтенсивніші ніж за рахунок природних. Проте слід зазначити, що
породжені техногенними джерелами випромінювання звичайно легше
контролювати, ніж опромінення, пов’язані з радіоактивними опадами від
ядерних вибухів і аварій на АЕС, так само як і опромінення, зумовлені
космічними і наземними природними джерелами.

Опромінення населення України за останні роки за рахунок штучних джерел
радіації, в основному пов’язане з наслідками аварії на Чорнобильській
АЕС, а також експлуатацією і «дрібними» аваріями на інших АЕС. Про це
достатньо багато і докладно написано в літературі.

Серед техногенних джерел іонізуючого опромінення на сьогодні людина
найбільш опромінюється під час медичних процедур і лікування,
пов’язаного із застосуванням радіоактивності, джерел радіації»

Радіація використовується в медицині як у діагностичних цілях, так і для
лікування. Одним із найпоширеніших медичних приладів е рентгенівський
апарат. Також все більше поширюються і нові складні діагностичні методи,
що спираються на використання радіоізотопів. Одним із засобів боротьби з
раком, як відомо, є променева терапія. В розвинених країнах річна
колективна ефективна еквівалентна доза від рентгенівських досліджень
становить приблизно 1000 хв на 1 млн жителів.

1. Вплив радіаційного випромінювання на людину

Під впливом іонізаційного випромінювання атоми і молекули живих клітин
іонізуються, в результаті чого відбуваються складні фізико-хімічні
процеси, які впливають на характер подальшої життєдіяльності людини.

Згідно з одними поглядами, іонізація атомів і молекул, що виникає під
дією випромінювання, веде до розірвання зв’язків у білкових молекулах,
що призводить до загибелі клітин і поразки всього організму. Згідно з
іншими уявленнями, у формуванні біологічних наслідків іонізуючих
випромінювань відіграють роль продукти радіолізу води, яка, як відомо,
становить до 70% маси організму людини. При іонізації води утворюються
вільні радикали Н+ та ОН-, а в присутності кисню — пероксидні сполуки,
що є сильними окислювачами. Останні вступають у хімічну взаємодію з
молекулами білків та ферментів, руйнуючи їх, в результаті чого
утворюються сполуки, не властиві живому організму. Це призводить до
порушення обмінних процесів, пригноблення ферментних і окремих
функціональних систем, тобто порушення життєдіяльності всього організму.

H

J

V

?

H

J

T

V

?

?

???????????H?H??????

Шкідлива дія іонізуючого випромінювання виникає в результаті виникнення
при вторинних хімічних реакціях, які окислюють радикали і перекис водню,
що викликає глибокі зміни білків, ферментів та інших речовин, порушення
нормального функціонування систем і органів людини, що приводять до
виникнення променевої хвороби.

Променева хвороба може розвиватися як при зовнішньому опромінюванню
організму, коли джерело радіації знаходиться зовні (в перші хвилини,
години після радіаційної аварії, обумовлені продуктами радіоактивного
ділення і наведеної активності), так і при внутрішньому опромінюванні –
від попадання радіоактивних речовин всередину організму людини.

Тяжкість променевої хвороби залежить від величини дози опромінювання,
яку людина отримала за певний відрізок часу, а також стану організму до
опромінювання. Сильна втома, хвороби, травми, опіки підвищують
чутливість організму до дії радіоактивних випромінювань. Гостра
променева хвороба розвивається після однократного або повторного
опромінювання всього (більшої частини) організму значними дозами
радіації у відносно короткий відрізок часу. Хронічна променева хвороба
розвивається після протяжного або багатократного опромінювання організму
невеликими дозами радіації. За тяжкістю розпізнають чотири ступеня
гострої променевої хвороби: 1 ступінь (легка), 2 ступінь (середня), 3
ступінь (тяжка) і 4 ступінь (надто важка).

Променева хвороба 1 ступеню виникає при отримані людиною дози від 100 до
300 р і характеризується слабко вираженими признаками: загальною
слабкістю, легкою нудотою, короткочасним головокружінням, підвищеною
пітливістю.

Променева хвороба 2 ступеню виникає при отримані людиною дози
опромінювання 200300 р і характеризується більш чітко вираженими
признаками: загальною слабкістю, нудотою, короткочасним головокружінням,
підвищеною пітливістю, блювотою і спрагою.

Променева хвороба 3 ступеню виникає при дозах опромінювання більше 300 р
і характеризується: головними болями, загальною слабкістю, нудотою,
багатократною блювотою, головокружінням, спрагою, сухістю і гіркотою у
роті.

Променева хвороба 4 ступеню виникає при дозах опромінювання більше 600 р
і в більшості випадків наступає смертельний кінець. Первинна реакція
проявляється через півгодини після опромінення і, характеризується більш
чітко вираженими признаками, ніж променева хвороба 3 ступеню.

2. Надання першої медичної і долікарської допомоги при ураженнях
радіоактивними речовинами

З метою профілактики від захворювань променевою хворобою і захисту від
дії радіонуклідів необхідно з моменту отримання повідомлення про
радіоактивне зараження негайно приступити до проведення йодної
профілактики. Для цієї мети на протязі семи днів кожний день приймайте
по одній таблетці (0,25 г) йодистого калію. Можна використати йодистий
калій із колективних аптечок, аптечки індивідуальної АІ2 або її аналогу.
Йодну настойку можна приготувати самому: трип’ять крапель розчину йоду
на стакан води. При вході в зону радіаційного забруднення необхідно
прийняти 6 таблеток радіозахисного засобу № 1 за один прийом і запити
водою. При тривалому опромінюванню через 4-5 годин прийняти ще 6
таблеток.

Для зменшення ступеню ураження людей, що підверглися зараженню
радіоактивними речовинами, проводиться часткова або повна санітарна
обробка. Мета санітарної обробки – видалити радіоактивні речовини з
шкіряних покровів людини і засобів захисту, одягу і взуття.

При появі прикмет захворювання променевою хворобою необхідно прийняти
таблетку етаперезину із аптечки АІ2, через 3-4 години  за вказівками
лікаря необхідно систематично приймати антибіотики (тетрациклін,
біоміцин) або сульфаніламіди (фталазол, етазол). Якщо радіоактивні
речовини попали всередину організму, приймають заходи щодо їх виведення.
Для цього вводять у шлунок адсорбенти, які мають здатність до виводу РР
і не допускають їх всмоктуванню у кров. Через 15-20 хвилин після прийому
адсорбенту необхідно провести промивку шлунку потерпілого. Після
промивання потерпілому знову необхідно дати адсорбент або соляне
послаблююче. 

Питання подальшого лікування ураженого радіоактивними речовинами вирішує
лікар. Однак треба враховувати, що хворим променевою хворобою
протипоказані фізичне навантаження і переохолодження. Їх треба
перевозити на транспорті без тряски і переносити на носилках.   

3. Організація надання медичної допомоги при радіаційних аваріях

Медична допомога включає в себе проведення комплексу заходів щодо
діагностики, медичного сортування, лікування і реабілітації осіб, що
потрапили у зону аварії, в першу чергу, тих, хто має клінічні прояви
радіаційних уражень (симптоми гострої променевої хвороби), а також
надання невідкладної медичної допомоги за життєвими показаннями, які
можуть бути результатом дії супутніх чинників (травматичний шок,
кровотеча, стресові стани тощо).

Радіаційні ураження при аваріях на АЕС залежать від характеру
катастрофи, виду джерела випромінювання, а також потужності дози і
розподілу її по площі тіла уражених.

Виділяють п’ять основних видів ураження, які з найбільшою ймовірністю
трапляються при радіаційних аваріях:

— короткочасне рівномірне гамма-опромінювання чи опромінювання
нейтронного характеру;

— нерівномірне опромінювання;

— загальне довготривале, або фракційне, опромінювання;

— одночасна комбінована, абр послідовна, дія радіаційного та інших
уражаючих факторів;

— місцеве, або сполучене, радіаційне ураження, що викликано зовнішнім
опроміненням і дією радіонуклідів, які апліковані на шкірі, слизових
оболонках чи потрапили усередину. Усі перераховані фактори впливають на
характер ураження і клінічні прояви променевої хвороби.

Характер виникнення і формування санітарних втрат при радіаційних
аваріях і у воєнний час при застосуванні ядерної зброї відрізняються.
Механічні. Термічні й радіаційні травми як показав досвід ліквідації
наслідків Чорнобильської катастрофи, можливі лише серед дуже обмеженого
контингенту персоналу АЕС і аварійно-відновлювальних формувань, а хворі
серед населення можуть з’явитися згодом лише в результаті нереалізованих
заходів профілактики.

Проте відсутність санітарних втрат серед населення при великій аварії на
АЕС не лише не виключає, а й робить необхідною завчасну оцінку категорій
населення, яке потребуватиме уваги і додаткових заходів, що вживаються
для захисту та збереження здоров’я на ранній і середній фазах аварії.
Тому необхідно виділити три основні категорії населення, стосовно
потреби у медичному захисті:

— перша – населення, яке потребує екстрених контрзаходів для зниження
променевих навантажень і попередження радіогенних наслідків. До таких
заходів належать:

а) профілактика опромінення щитоподібної залози над допустимими дозами
радіо йоду, насамперед серед критичних груп (дітей та вагітних жінок) з
вибірковим інструментальним контролем доз опромінення; б) санітарна
обробка постраждалих, за потреби зі зміною одягу, що надходять у
лікувальні установи, з подальшим радіометричним контролем;

— друга – населення з проявами реактивних психічних розладів, яке
потребує психологічної корекції та психотерапевтичної допомоги;

— третя – амбулаторні і стаціонарні хворі, у тому числі
нетранспортабельні, серед населення, яке підлягає евакуації й потребує
постійного медичного обслуговування як у ході евакуації, так і у місцях
розселення.

При невеликій кількості потерпілих надання медичної допомоги ураженим
здійснюється персоналом медико-санітарних частин (МСЧ) тих об`єктів, де
сталася аварія, а також інших, зазначених в аварійних планах
лікувально-профілактичних закладів (ЛПЗ) і включає в себе: долікарську
допомогу; першу лікарську допомогу, яка надається персоналом МСЧ
радіаційно небезпечних об`єктів; спеціалізоване медичне обстеження і
лікування в повному обсязі, яке проводиться в профільних
(спеціалізованих) стаціонарах; динамічне медичне спостереження в певні
терміни після аварії (диспансеризація); проведення оздоровчих заходів;
медико-соціальна (військово-лікарська) експертиза працездатності з метою
раціонального працевлаштування.

При великій кількості потерпілих до надання медичної допомоги
залучаються медичні формування цивільної оборони, а також
військово-медичні заклади.

При масових радіаційних ураженнях надання медичної допомоги проводиться
на основі системи етапного лікування з евакуацією за призначенням.

Список використаної літератури

Перша допомога: Підручник — Київ, 1999.

Невідкладні стани / За ред. доктора медичних наук М.С. Регеди. – Львів,
2001. – С. 535-537.

Швидка та невідкладна медична допомога / За ред. І.С. Зозулі та І.С.
Чекмана. – К.: Здоров’я, 2002. – С. 653-658.

Похожие записи