HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

на тему:

«Надання першої допомоги

при отруєнні чадним газом»

ПЛАН

Вступ

1. Характеристка чадного газу, причини та ознаки отруєння чадним газом

2. Перша допомога при отруєнні чадним газом

Висновок

Список використаних джерел

ВСТУП

Охорона праці – система правових соціально-економічних,
організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і
лікувально-профілактичних заходів і засобів, які спрямовані на
збереження здоров’я, працездатності, життя людини у процесі праці.

Головною метод охорони праці є створення на кожному робочому місці
безпечних умов праці, безпечної експлуатації праці, зменшення або повна
нейтралізація дії шкідливих і виробничих факторів на організм людини.

Знання основ надання першої медичної допомоги при різних випадках:
отруєннях, ураженнях електричним струмом тощо є вкрай важливою складовою
в напрямку охорони праці.

В даному рефераті будують розглянуті основні причини та наслідки
отруєння чадним газом, особливості надання першої медичної допомоги
потерпілим від отруєння чадним газом.

1. ХАРАКТЕРИСТКА ЧАДНОГО ГАЗУ,

ПРИЧИНИ ТА ОЗНАКИ ОТРУЄННЯ ЧАДНИМ ГАЗОМ

Монооксид вуглецю, чадний газ CO — безбарвний, дуже отруйний газ без
запаху. Утворюється внаслідок неповного згоряння пального в
автомобільних двигунах чи опалюваних приладах, які працюють на вугіллі
або на інших видах природного палива. У воді майже не розчиняється і не
вступає з нею в хімічну взаємодію. Належить до несолетвірних оксидів.

Монооксид вуглецю утворюється при згорянні вугілля або сполук, що
містять вуглець, при нестачі кисню (повітря), а також при взаємодії
діоксиду вуглецю з розжареним вугіллям:

CO2 + С = 2CO

На повітрі він згоряє характерним голубуватим полум’ям з утворенням
діоксиду вуглецю:

2CO + O2 = 2CO2

При цьому виділяється значна кількість тепла. Тому CO в суміші з іншими
газами застосовують у техніці як газоподібне паливо (доменні гази,
генераторний газ, водяний газ тощо).

При високій температурі монооксид вуглецю виявляє відновні властивості,
завдяки чому широко використовується в металургії для одержання деяких
металів з їх оксидів. Наприклад:

PbO + CO = Pb + CO2 ?

Fe2O3 + 3CO = 2Fe + 3CO2 ?

Через свою отруйність монооксид вуглецю є дуже небезпечним для організму
людини. Ця небезпека збільшується тим, що він не має запаху і отруєння
може настати непомітно. Навіть незначні його кількості, що потрапляють у
повітря і вдихаються людиною, викликають запаморочення і нудоту, а
вдихання повітря, в якому міститься 0,3% CO за об’ємом, може швидко
привести до смерті.

Отруйна дія CO обумовлюється тим, що він утворює з гемоглобіном крові
порівняно стійку сполуку — карбогемоглобін, внаслідок чого кров втрачає
здатність передавати кисень тканинам організму. Отруєння цим газом
наступає в результаті критичної нестачі кисню в організмі.

При отруєнні монооксидом вуглецю рекомендується вдихання свіжого повітря
протягом кількох годин, а також штучне зігрівання тіла. При цьому
карбогемоглобін поступово руйнується і гемоглобін відновлює свою
здатність сполучатися з киснем.

Чадний газ не має запаху, безбарвний, тому його неможливо відчути.
Радянські вчені – хіміки в свій час довго бились над проблемою
нейтралізації його пропускаючи через спеціальні коробки протигазів
фільтруючого типу. Він зустрічається всюди де є спалення палива, а при
цьому недоспалення кількість кисню, погана робота витяжок, забиті
димарі.

Чадний газ має кумулятивну дію. Потрапляючи в кров він сполучається з
гемоглобіном та робить його нездатним розносити кисень по організму і
людина гине як від задухи. Так після двох годин знаходження в приміщенні
у повітрі якого міститься лише 0,1% СО, людина втрачає свідомість і
швидко після того може померти.

При вдвічі більшому вмісті чадного газу скорочуються вдвічі і час
необхідний для смертельного отруєння. Втрата свідомості настає поступово
та супроводжується таким знесиленням, що людина часто вже помітивши
небезпеку, неспроможна врятуватись.

Чадний газ легший за повітря і тому піднімається в гору. На відкритому
просторі небезпека мінімальна. Інертний за звичайних умов, при високих
температурах він згорає у кисні синім полум’ям. Зріджується дуже погано,
а в рідкому стані має густину меншу за 1 і є вибухонебезпечний. Майже не
розчиняється у воді, а з повітрям може утворювати вибухові суміші.

Наявність кіптяви, задимленості, жовтого полум’я пальників в приміщеннях
підказує присутність чадного газу.

Відсутність запаху у чадного газу заставляє нас уважно стежити за
самопочуття. Такі симптоми як погіршення світлової та кольорової
чутливості зору, погіршення слуху, головний біль, відчуття тиску на лоб
свідчать про небезпечну концентрацію отрути (0,05% СО).

При вищих концентраціях газу ви вже будете відчувати сильний головний
біль, слабкість, запаморочення, нудоту, туман перед очима. Тому відчувши
це – якомога швидше вийти на свіже повітря.

Індивідуальний захист при виконанні рятувальних робіт – фільтруючі
протигазу типу СО (час захисної дії коробки при 0,005 СО 150 хвилин) або
марки М (90 хвилин). Фахівці повинні працювати в ізолюючих протигазах.

Підручних захисних заходів немає. Цікаво, що на жінок, чадний газ діє
менше, ніж на чоловіків.

2. ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ ОТРУЄННІ ЧАДНИМ ГАЗОМ

До головних симптомів отруєння чадним газом відносять:

головний біль,

запаморочення,

нудота,

блювання,

біль у грудях,

прискорене дихання,

шум у вухах,

миготіння в очах.

Не виключені психічні порушення типу маніакальних станів, напади
збудження. Зростання слабкості, особливо в нижніх кінцівках. Сонливість.
Втрата свідомості, глибока кома. Зіниці спочатку вузькі, потім поступово
розширюються, реакція на світло зникає. Шкіра обличчя червона, губи
вишнево-червоні. Дихання неглибоке. Тахікардія. Артеріальний тиск може
знизитися. Підвищення температури тіла до 40°С і більше, можливо
центрального походження. Але навіть після кількох днів такого важкого
стану можливе одужання.

Смерть може настати внаслідок припинення дихання або недостатності
кровообігу в перші години отруєння, частіше — на другий день. При виході
із коми у хворого можуть залишитись пізні ускладнення, пов’язані перш за
все зі змінами в мозку.

Отруєного потрібно негайно винести на свіже повітря. Якщо він без
свідомості, то слід піднести до ніздрів шматочок вати, змочений
нашатирним спиртом, для збудження кровообігу головного мозку і центру
дихання.

З цією метою доцільно робити розтирання шкіри та енергійний масаж тіла
потерпілого, прикладати грілки до ніг.

При нагоді дають йому тривало вдихати кисень із кисневої подушки або
ізолюючого протигаза. Обов’язково потрібно звільнити від тугої одежі,
яка заважає диханню, розстібнути комір і ремінь.

На голову і груди потерпілого слід покласти холодний компрес, якщо він
при свідомості — напоїти гарячим чаєм, кавою.

Коли наявний розлад або зупинка дихання, слід негайно розпочати штучну
вентиляцію легень і проводити її до появи самостійного дихання. При
відсутності роботи серця — негайно розпочинати його непрямий масаж.

Найбільш ефективними методами штучного дихання є так звані «рот у рот» і
«рот у ніс».

Потерпілого, що знаходиться в непритомному стані, укладають
горизонтально на спину, розстебнувши одяг, і максимально закидають його
голову назад. Той, хто надає допомогу, розташовується праворуч від
хворого, відкриває йому рот великим пальцем чи натискає йому на нижню
щелепу двома руками. Утримуючи голову потерпілого в закинутому
положенні, відтягають йому великими пальцями нижню губу.

Той, хто надає допомогу, робить глибокий вдих і щільно притискає свій
рот до накритого хусткою роту того, кого рятують, затискаючи одночасно
йому ніс рукою. Вдмухування повітря продовжується до видимого розширення
грудної клітки хворого. Видих відбувається пасивно. Частота вдмухувань —
12—15 разів на хвилину. При цьому методі частина повітря потрапляє в
шлунок, тому час від часу потрібно натискати рукою на область під
грудьми.

Якщо щелепи хворого міцно стиснуті, вдмухування повітря роблять у ніс.
Рот потерпілого при цьому міцно затискають, піднімаючи його нижню
щелепу.

Непрямим масаж називають тому, що серце масажується через стінку грудної
клітки, на відміну від прямого масажу, застосовуваного в хірургії під
час операції, коли розкрита грудне клітка і серце безпосередньо
масажується рукою.

Метод базується на зсуві грудей при натисканні на них на 3—5 сантиметрів
у напрямку до хребта, що спричиняє легке стискування серця і
«видавлювання» з нього крові в судини.

Хворого укладають на тверду поверхню: дошки, підлогу, дерев’яний щит,
розстібають одяг. Той, хто надає допомогу, стає ліворуч від потерпілого
і поміщає долоню однієї руки йому на нижню третину грудей. Інша рука
накладається на тильний бік першої руки для посилення тиску.

Двома руками, використовуючи при цьому і масу тіла, енергійно та швидко
натискають на груди. Такі натискання здійснюють з частотою 50—70 разів
на хвилину і після кожного натискання швидко опускають руки, щоб груди
могли розправитися, а серце — наповнитися кров’ю. Якщо одній людині
доводиться одночасно проводити і штучне дихання і непрямий масаж серця,
то після кожних 7—8 натискань на груди здійснюється вдмухування повітря
в легені.

Тепер, знаючи два основних методи, які використовуються для оживлення
потерпілих, незалежно від причини, що спричинили зникнення (ослаблення)
дихання і пульсу, розглянемо заходи першої допомоги, застосовувані при
різних нещасливих випадках.

Слід твердо запам’ятати одне: домедична допомога здійснюється негайно на
місці події, одночасно вживаються заходи або із виклику медичного
персоналу (телефоном, з попутною машиною), або із транспортування
потерпілого до найближчої медичної установи (лікарня, поліклініка,
амбулаторія, аптека), якщо стан хворого дозволяє таке транспортування.

Після надання допомоги і виведення потерпілого з коми в нього можуть
виникнути психоз, порушення ковтання, стан м’язової слабкості протягом
тривалого часу. Можуть також виникнути пізні серйозні зміни та
ускладнення нервової, дихальної та серцево-судинної системи. Тому при
тяжких отруєннях, для профілактики ускладнень, які можуть виникнути
протягом перших кількох діб, потерпілого слід на носилках відправити до
лікарні.

При наданні допомоги отруєному світильним газом у закритому приміщенні
увечері чи вночі забороняється запалювати сірник або вмикати електричне
освітлення. Ці дії можуть спричинити вибух скопиченого в приміщенні
світильного газу. Електроосвітлення потрібно вимикати шляхом вивертання
запобіжника.

ВИСНОВОК

Отже, головні джерелами отруєнь є світильний газ, чадний газ, що містить
продукти неповного згоряння вуглеводів, вихлопні гази двигунів
внутрішнього згоряння, під час пожежі або при несправному пічному
опаленні.

Симптоми: головний біль, запаморочення, нудота, блювання, біль у грудях,
прискорене дихання, шум у вухах, миготіння в очах. Не виключені психічні
порушення типу маніакальних станів, напади збудження. Зростання
слабкості, особливо в нижніх кінцівках. Сонливість. Втрата свідомості,
глибока кома.

При наявності коми отруєння СО треба не переплутати із отруєнням винним
спиртом, снодійними засобами, травмами голови. Діагностика базується на
анамнезі, оцінці оточуючих обставин, якщо є кровотеча, то характерним
для цього отруєння є світло-червоне забарвлення та рідкий стан крові.

До основних заходів першої допомоги потерпілим від отруєння чадним газом
слід включити наступні: виніс потерпілого з приміщення на свіже повітря.
Дихання 100% киснем, або карболеном. Штучне дихання, дати міцний чай або
каву. При збудженні зробити теплу ванну, покласти грілку до ніг. Хворому
забезпечити спокій.

Важливим є запобігання отруєнням чадним газом. Потрібно, щоб усі
побутові прилади були справні та щоб фахівці регулярно оглядали їх. Якщо
полум’я газу жовте, а не блакитне, вважайте, що це попередження про
якусь несправність, і, можливо, вихід чадного газу. При користуванні
побутовими приладами, які можуть стати причиною поширення чадного газу,
завжди виявляйте обачність.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Деркач Ф.А. Хімія. – К., 1998.

Чуприна О.В., Гищак Т.В., Долинна О.В. Основи медичних знань. – К.,
2003.

Основи охорони праці / Упорядник Ганущинський В.І. – К., 2004.

Яворський М.С. Перша допомога при отруєннях різної природи. – Харків,
2003.

PAGE

PAGE 4

Похожие записи