Реферат на тему:
Можливості використання зарубіжного досвіду в питаннях сталого розвитку
землекористування
Вивчення набутого у світовій економіці досвіду формування та реалізації
політики сталого розвитку землекористування з метою використання його в
Україні набуває особливої актуальності в дуже непростій
еколого-економічній та соціальній ситуації, що характеризує сьогодні
розвиток земельних відносин в державі, і вимагає глибоких досліджень
фундаментальних та прикладних аспектів цієї проблеми.
Зрозуміло, що реалізація принципів сталого розвитку вимагає дотримання
їх усіма державами без виключення, проте починати шлях до загальної цілі
кожна країна повинна самостійно, враховуючи при цьому весь спектр
формуючих її розвиток факторів.
Існують різнополярні точки зору з приводу того, чи є сенс у розробці
вітчизняної концепції сталого розвитку землекористування, адже в
більшості європейських країн, які мають достатньо схожі
природно-кліматичні умови та ресурсний потенціал, такі концепції вже
існують і найпростіше – запозичити їх, як це доволі часто відбувається в
нашій країні стосовно певних проблем у різних сферах діяльності.
Оскільки для будь-якої держави головною проблемою щодо запровадження
сталого розвитку землекористування є питання збереження та охорони
ґрунтів розглянемо можливість і доцільність використання зарубіжного
досвіду саме під цим кутом зору – з питань ґрунтозахисного обробітку
ґрунту .
Наукові досягнення і практичний досвід розвинутих країн широко
використовується в інших країнах, формуючи неадекватне сприйняття
зарубіжного досвіду та можливостей його застосування щодо певних систем
обробітку ґрунту та господарювання. Частіше впровадження новітніх
“модних” технологій відбувається без належного обґрунтування, без
врахування соціально-економічних, екологічних та інших факторів розвитку
держави, історичних особливостей формування АПК країни.
Значення соціально-економічного фактора Малієнко А.М. прослідив при
здійсненні оцінки ролі мінімального ґрунтозахисного обробітку ґрунту в
Україні та США.
В США такий підхід визначається рядом особливостей функціонування АПК
країни: історією його розвитку, жорсткою конкуренцією на внутрішньому та
зовнішньому ринках сільськогосподарської продукції, значною ціною машин,
знарядь і кваліфікованої робочої сили, а також відносно низькою, по
відношенню до названих затрат, ціною агрохімікатів, перед усім
гербіцидів; до того ж такий підхід дозволяє використовувати практично
монокультурне виробництво на сімейних фермах [1].
Розглядаючи дану проблему у вітчизняному контексті, слід відмітити, що в
специфічних економічних та господарських умовах України з практично
оберненим співвідношенням вартості техніки, в особливості засобів
захисту рослин та праці, проблеми ґрунтозахисного обробітку ґрунту
оцінюються дещо інакше:
o
O
zU
в країні існує проблема низької зайнятості сільського населення, яка,
до речі, є дешевою робочою силою на ринку праці (виключення складає
Донецька та Луганська області, де сільське населення складає відповідно
лише 9,8 та 13,8% від загальної кількості (станом на 1.01.2004) [2]);
2) в умовах сучасного землеробства України зберігаються великі
багатогалузеві сільськогосподарські підприємства і колективні форми
ведення господарства;
3) втрати ґрунту в результаті ерозії, за певної системи господарювання,
визначається за універсальним рівнянням [1]:
А = 0,224хRхKхLхZхCхP (1.1)
де А – змив ґрунту т/га; R – фактор еродуючих властивостей дощу; K –
фактор чутливості ґрунту до ерозії; L – фактор довжини схилу; Z – фактор
крутизни схилу; C – фактор системи ведення рослинництва; P – фактор
боротьби з ерозією (контурний обробіток, терасування та ін.).
Перші чотири фактори визначаються природними умовами, два останніх
-антропогенним впливом. При інших рівних умовах максимальні втрати
ґрунту характерні для чорного пару – тут множник “С” приймається за
одиницю. При вирощуванні кукурудзи за загально прийнятою технологією на
інтенсивній основі цей множник зменшується до 0,6, а при застосуванні
мінімального обробітку ґрунту – до 0,1: тобто, рівень ерозії в першому
випадку знижується до 40%, а в другому – в десять разів. Разом з тим,
при вирощуванні багаторічних трав цей множник дорівнює 0,02, а при
тривалому залуженні – 0,004, тобто змив ґрунту встановлюється на
практично не значимому рівні. Таким чином, позитивний вплив
сівооборотного фактора у стримуванні ерозії значно вагоміший, ніж
обробіток ґрунту [1, с.19];
4) враховуючи вищесказане, можемо зазначити, що в таких умовах головним
у боротьбі з ерозією є сівооборотний фактор, тобто використання схилів в
залежності від їх крутизни для вирощування зернових колосових,
однорічних та багаторічних трав, під тривале залуження.
Звичайно, з часом названі чинники можуть змінитись у протилежному
напрямку, проте, якщо по першому фактору саме цього і прагне
суспільство, то відносно другого, на нашу думку, пріоритетним завданням
держави є створення відповідних економічних умов для збереження та
розвитку саме великих за розмірами багатогалузевих підприємств.
Література:
Малиенко А.М. Социально-экономические предпосылки формирования
агротехнологий в земледелии Украины (на примере эволюции систем
обработки почвы). – К.: Институт аграрной экономики, 2001. – 56с.
Статистичний збірник “Соціальні індикатори рівня життя населення
області” / Головне управління статистики у Миколаївській області; під
загальним керівництвом заступника начальника Головного управління
З.А.Лук’яненко; 2005. – с.214.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
