HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

Питання

1) Митні формальності, митні права та митні декларації

2) Охарактеризувати типи готелів

3) Провести калькуляцію туру

1) Митні формальності, митні права та митні декларації

Згідно Митного кодексу України, митні формальності – це сукупність дій,
що підлягають виконанню відповідними особами і митними органами з метою
дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Митні права. Декларант має право оскаржити рішення, прийняте митним
органом щодо правильності визначення митної вартості товару, згідно із
законодавством України.

Якщо декларант не згоден з коригуванням митної вартості товару,
здійсненим митним органом, то він має право не підписувати заповнені
бланки декларації митної вартості, у яких зазначено перераховану
посадовою особою митного органу митну вартість товарів.

У такому разі відповідно до статті 265 Митного кодексу України декларант
має можливість отримати у визначений термін роз’яснення на письмовий
запит до митного органу щодо причин, з яких заявлена декларантом митна
вартість не може бути прийнята митним органом.

Митна декларація — заява встановленої форми, в якій особою зазначено
митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені
законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення
через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів,
необхідних для застосування цієї процедури. (ст 4 Митного кодексу
України).

2) Охарактеризувати типи готелів

Велика розмаїтість підприємств готельного сервісу, а також періодична
поява нових їх видів робить будь-яку систематизацію типів і
характеристик підприємств розміщення досить умовною. Сучасні готелі
відрізняються за призначенням, місткістю, поверховістю, типами
конструкцій, рівнями комфорту, режимами експлуатації (цілорічні,
сезонні), місцем розташування (місто, курорт тощо), функціональним
призначенням, забезпеченістю харчуванням, тривалістю проживання в них,
рівнями цін. Усі ці фактори враховуються при проектуванні і впливають на
склад приміщень готелю, архітектурно-планувальну структуру будівлі тощо.
Основні ознаки, що характеризують готелі, це: місткість, поверховість,
призначення і рівень комфорту.

Класифікація готельних підприємств за рівнем комфорту відіграє величезну
роль у вирішенні питань управління якістю готельних послуг. Рівень
комфорту — це комплексний критерій, складовими якого є:

— стан номерного фонду: площа номерів (м2), частка одномісних
(однокімнатних) номерів, частка багатокімнатних номерів,
номерів-апартаментів, наявність комунальних зручностей тощо;

— стан меблів, інвентарю, предметів санітарно-гігієнічного призначення
тощо;

— наявність і стан закладів харчування: ресторанів, кафе, барів тощо;

— стан будівлі готелю, під’їзних шляхів, облаштованість прилягаючої до
готелю території;

— інформаційне забезпечення і технічне оснащення, утому числі наявність
телефонного, супутникового зв’язку, телевізорів, холодильників,
міні-барів, міні-сейфів тощо;

— забезпечення можливості надання ряду додаткових платних і безкоштовних
послуг.

Перераховані критерії застосовуються практично у всіх наявних сьогодні у
світі системах класифікації готелів. Крім того, ряд вимог висувається до
персоналу і його підготовки: зовнішнього вигляду, віку, стану здоров’я,
освіти, кваліфікації, знання іноземних мов.

Рівень комфорту на сьогодні лежить в основі понад тридцяти відомих у
світі систем класифікації готелів. Найбільш розповсюдженими серед них є
такі:

— європейська, або, як часто її називають, система «зірок», що базується
на французькій національній системі класифікації, в основі якої лежить
розподіл готелів за категоріями від 1 до 5 зірок. Така система
застосовується у Франції, Австралії, Угорщині, Єгипті, Україні, Росії і
ряді інших країн;

— система букв (А, В, С, D), що використовується в Греції;

— система «корон», що застосовується у Великобританії,

— індійська система.

Що стосується країн, що розвиваються, то тут найбільш поширена індійська
система класифікації, що також включає 5 категорій:«1 зірка», «2 зірки»,
«З зірки», «4 зірки», «5 зірок», які надає спеціальна комісія на основі
бальної оцінки. За цією системою відповідність готелів вимогам для даної
категорії оцінюється в балах, при цьому по кожному пункту встановлюється
максимально можлива оцінка. Для одержання тієї або іншої категорії
необхідно набрати встановлену для даного класу мінімальну суму балів,
причому їхня кількість по кожному пункту має складати не менше 50%
максимальної оцінки.

У кожній окремій державі до розуміння рівня комфорту як критерію
класифікації підходять по-різному. Саме ця обставина, а також ряд
факторів, обумовлених культурно-історичними і національними традиціями
держав, перешкоджають введенню у світі єдиної класифікації готелів. У
цьому напрямку залишається сьогодні безрезультатною діяльність
Всесвітньої туристської організації (ВТО), Комітету готельної і
ресторанної індустрії ЄС, Міжнародної готельної асоціації (МГА). ВТО
запропонована лише стандартна класифікація засобів розмі-щення: мотелі;
молодіжні готелі; пансіонати; пляжні готелі; туристські готелі;
орендовані кімнати в приватних будинках; клуби з номерами; туристське
село (група будинків); орендовані приміщення в приватних агентів;
гостьові будинки; бунгало; підприємства соціального туризму; розміщення
в родичів і знайомих; інші засоби розміщення.

Слід також зауважити, що в різних країнах застосовуються два різних
підходи до оцінки відповідності готелю певній категорії. При першому
підході розробкою, проведенням і контролем займаються державні органи,
тобто існує офіційна державна класифікація за рівнем комфорту готельних
підприємств та, можливо, інших засобів розміщення. Зокрема, приклади
такого підходу спостерігаються у Франції, Україні та Росії. При другому
підході розробкою, проведенням і контролем займаються професійні
об’єднання і союзи. Наприклад, у Німеччині ці процеси здійснює
Об’єднання готельних і ресторанних господарств (EHOGA), у Швейцарії —
Швейцарський союз власників готелів.

За розташуванням на території певної місцевості готелі поділяються на
розташовані в місті (у центрі, на окраїні) та розташовані в сільській
місцевості (у тому числі і високогірній).

За місцем розташування можна виділити такі види готелів:

— готелі в центрі міста;

— пришляхові, як правило, малої поверховості з відкритими автостоянками;

— готелі в околицях міста й в аеропортах;

— плавучі готелі-плавзасоби, обладнані під готелі, для розміщення і
відпочинку туристів біля берега моря, ріки або озера. При необхідності
такий готель може бути відбуксований по воді разом з туристами до іншої
стоянки.

Місткість готелю визначається числом постійних спальних місць.
Класифікація готелів за місткістю в різних країнах різна. Наприклад, у
Швейцарії й Австрії готелі, що мають менше 100 місць, вважаються малими,
100-200 місць — середніми, більше 200місць-великими; у Чехії до 120
місць — малими, до 500 місць — середніми, понад 500 місць — великими; у
США до 100 номерів — малими, до 500 номерів — середніми, понад 500 —
великі.

В Україні діє така офіційна класифікація готелів за місткістю: до 150
місць (не більше 100 номерів) — готелі малої місткості, від 150 до 400
місць (до 300 номерів) — середньої місткості, більше 400 місць (понад
300 номерів) — великої місткості.

Слід зазначити, що світовий готельний номерний фонд в основному
розміщений у малих і середніх готелях.

За рівнем цін, що встановлюються на основні платні послуги (що надаються
в номерному фонді), готелі поділяються на бюджетні; економічні, середні,
першокласні, апарт-готелі, люкс-готелі.

За тривалістю перебування клієнтури розрізняють готелі для тривалого
перебування клієнтів та для короткочасного перебування.

За тривалістю функціонування протягом року готелі поділяються на
працюючі цілорічно та працюючі сезонно (влітку, взимку).

За способом надання харчування проживаючим у готелях клієнтам вони
поділяються на: ті, що забезпечують повний пансіон; ті, що пропонують
лише сніданок; не пропонують харчування (як правило, через відсутність
власного гастрономічного виробництва, тобто ресторану або іншого
підприємства).

Що стосується поверховості, то світова практика показує, що готелі
будують від одного-двох до 40 поверхів і більше. Питання поверховості
готелів залежать від економічних, містобудівних умов, нормативних вимог,
конструкцій і будівельних матеріалів, методів зведення будинків,
застосовуваних у тій або іншійкраїні.

Найбільш розповсюджена поверховість сучасних готелів така: в Україні і
країнах СНД -5-16 поверхів; у Чехії — 8-14 поверхів; в Угорщині в
невеликих містах — 4-5 поверхів, у більш великих і на курортах — 6-11
поверхів; у Німеччині — 8-10 поверхів; в Англії -10-15 поверхів.

Будинки готелів за поверховістю поділяються на такі групи:
малоповерхові(1-2 поверхи); середньоїповерховості(3-5 поверхів);
підвищеної поверховості (6-9 поверхів); багатоповерхової категорії
-10-16 поверхів; 2 категорії- 17-25 поверхів; 3 категорії- 26-40
поверхів); висотні будинки (понад 40 поверхів).

Малоповерхові будинки готелів, що мають, як правило, невелику місткість
(у межах 50-ти місць), в Україні будують в основному в селищах і
сільських населених пунктах. Готелі се-редньої поверховості в Україні в
основному мають висоту 3 або 5 поверхів, що пов’язано з вимогами до
обладнання їх ліфтами. Готелі підвищеної поверховості будують висотою
8-9 поверхів як найбільш економічні в цій групі. Багатоповерхові готелі
будують з міркувань містобудівного порядку.

За рівнем, асортименту і вартості послуг готелі поділяються на два типи:
дешеві готелі або готелі з обмеженим сервісом, що пропонують мінімум
послуг (наявність підприємств харчу-вання при таких готелях не
обов’язкова); готелі «люкс» — побудовані за індивідуальними проектами,
що відрізняються високоякісними меблями, добре обладнаними приміщеннями
й укомплектовуються, як правило, обслуговуючим персоналом більшої
кількості відносно числа номерів у них.

Готелі можна класифікувати за наявністю в них засобів пересування
(транспорту), за формою власності (муніципальні, державні, приватні,
орендовані тощо).

Виходячи з потреб клієнтури, готелі бувають різного призначення: для
діловихлюдей (загального типу, відомчі, для нарад тощо); готелі для
відпочинку (туристські, курортні, для автотуристів, мотелі, кемпінги);
спеціальні типи готелів (для транзитних пасажирів, для спортсменів
тощо).

В Україні найбільш поширені готелі загального типу, розраховані в
основному на людей, що приїжджають з діловими цілями на відносно
короткий термін, а також на громадян, що подорожують з різними цілями.
Такі готелі розташовуються в центральній частині міста, поблизу
суспільних, адміністративних, торгових центрів і передбачають добре
транспортне сполучення з різними районами міста.

Номерний фонд готелів загального типу в основному складається з одно-,
дво- і часто тримісних номерів, у яких, як правило, існує місце для
роботи. Число одномісних номерів у ряді готелів доходить до 40-50% від
номерного фонду. У готелях передбачають відділення зв’язку, у ряді
випадків — відділення банку, приміщення для проведення переговорів і
нарад.

Різновид готелів загального типу — відомчі готелі, розраховані в
основному на проживання людей, що приїжджають з діловими цілями у певне
відомство, установу або на підприємство. Такі готелі розташовуються
неподалік від цього відомства або в місцях, зручно пов’язаних з ним
громадським транспортом. Набір громадських приміщень у відомчому готелі
часто буває обмеженим і залежить від типу підприємства, яке він
обслуговує, і від складу приміщень громадського призначення в ньому.

b

-E- ¶ A»e#:&°&-‘H’a+–2¶7″9”9AE9X:¬:d

Похожие записи