HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з логістики

ПЛАН

1. Логістична система

2. Етапи розвитку логістики

1. Логістична система

Поняття логістичної системи є одним із базових понять логістики. Існують
різні системи, які забезпечують функціонування економічного механізму. В
цій множині необхідно розрізняти саме логістичні системи з метою їх
аналізу та удосконалення.

Поняття логістичної системи є похідним від загального поняття “система”.
Тому надамо спочатку визначення загального поняття системи, а потім
з’ясуємо, які системи відносяться до класу логістичних.

В Енциклопедичному словнику наведено наступне визначення поняття
“система”: “Система (від грецької мови – ціле, складене із частин;
сполучення ) – це множина елементів, які знаходяться у відношеннях та
зв’язках один з одним, утворюють визначену цілісність, єдність”.

Оскільки одним з основних методологічних принципів логістичної концепції
є системний підхід, то надамо йому характеристику.

Системний підхід — це методологія наукового пізнання, в основі якої
лежить розгляд об’єктів як систем, що дозволяє побачити об’єкт
дослідження як комплекс взаємопов’язаних підсистем, об’єднаних спільною
метою, розкрити його інтегративні властивості, а також внутрішні та
зовнішні зв’язки. Системний підхід передбачає послідовний перехід від
загального до часткового, коли в основі розгляду лежить конкретна
кінцева мета, для досягнення якої створюється система. Відповідно до
методології системного підходу кожна система є інтегрованим цілим навіть
тоді, коли вона складається з окремих розрізнених підсистем.

Логістичні системи вкладаються у загальноприйняте поняття «системи», бо
складаються із системоутворюючих елементів, тісно взаємопов’язаних і
взаємозалежних між собою, які мають впорядковані звязки й утворюють
певну структуру із заздалегідь заданими властивостями. Відрізняються ці
системи високим ступенем узгоджених вхідних продуктивних сил з метою
управління наскрізними потоками.

Логістична система (ЛС) — це адаптивна система зі зворотним зв’язком,
яка виконує ті чи інші логістичні функції (операції), складається із
підсистем і має розвинуті внутрішньосистемні зв’язки та зв’язки із
зовнішнім середовищем.

В якості ЛС можна розглядати промислове підприємство,
територіально-виробничий комплекс, торгівельне підприємство тощо.

Метою логістичної системи є забезпечення наявності необхідного товару в
необхідній кількості і асортименті, заданої якості, в потрібному місці й
у потрібний час, в максимально можливому ступені підготовлених до
виробничого процесу або особистому споживанню при заданому рівні
логістичних витрат.

Будь-яка логістична система складається із сукупності елементів, так
званих ланок логістичної системи, між якими встановлені певні
функціональні зв’язки і відношення. Внутрішньо системні зв’язки є більш
міцними, ніж зв’язки із зовнішнім середовищем. Зазвичай вони мають
циклічний характер, бо відображають послідовність передачі матеріального
та інформаційного потоків між ланками відповідного логістичного ланцюга.

Більшості реально функціонуючих на практиці логістичних систем, як і
більшості систем, притаманні такі властивості.

— складність — характеризується такими основними ознаками: наявність
великої кількості елементів (ланок), складний характер взаємодії між
окремими елементами, складність функцій, виконуваних системою, наявність
складно організованого управління, вплив на систему великої кількості
стохастичних факторів зовнішнього середовища;

— ієрархічність — підпорядкованість елементів нижчого рівня (порядку,
рангу) елементам вищого рівня у контексті лінійного чи функціонального
логістичного управління;

— цілісність — властивість системи виконувати задану цільову функцію,
реалізована тільки логістичною системою в цілому, а не окремими її
ланками або підсистемами. Логістична система є цілісною сукупністю
елементів, що взаємодіють один з одним. Декомпозицію логістичних систем
на елементи можна здійснювати по-різному. На макрорівні при проходженні
матеріального потоку від одного підприємства до іншого в якості
елементів можуть розглядатися самі ці підприємства та транспорт, що їх
пов’язує. На мікрорівні логістична система може бути представлена у
вигляді таких основних підсистем, як: закупівля, планування та
управління виробництвом, збут;

— структурованість передбачає наявність певної організаційної структури
логістичної системи, яка складається із взаємопов’язаних об’єктів і
суб’єктів управління, що реалізує задану мету;

— рухливість — мінливість параметрів елементів логістичной системи під
впливом зовнішнього середовища, а також рішень, прийнятих учасниками
логістичного ланцюга;

— унікальність, непередбачуваність і невизначеність поведінки в
конкретних умовах і під впливом зовнішнього середовища;

— адаптивність — здатність логістичної системи змінювати свою структуру
і вибирати варіанти поведінки відповідно до нових цілей і під впливом
зовнішнього середовища;

— наявність зв’язків – між елементами логістичної системи є суттєві
зв’язки, які визначають інтеграційні властивості. В макрологістичних
системах основу між елементами складає угода. В мікрологістичних
системах елементами пов’язані всерединівиробничими зв’язками;

— організація — зв’язки між елементами логістичної системи визначеним
чином упорядковані, тобто логістична система має організацію;

— інтеграційні властивості – логістична система володіє інтеграційними
властивостями, які не притаманні ні одному із елементів окремо. Це
здатність доставити необхідний товар в необхідний час, в необхідне
місце, необхідної якості, з мінімальними витратами, а також здатність
адаптуватися до змінних умов зовнішнього середовища (зміна попиту на
товар, непередбачений вихід із строю технічних засобів тощо).
Інтеграційні властивості логістичної системи дозволяють їй закупати
матеріали, пропускати їх через свої виробничі потужності і видавати їх у
зовнішнє середовище, досягаючи при цьому раніше запланованих цілей.

D | ~ ? ® ?

???????$??$???????ue?ного товару, можна порівняти із живим організмом, в
якому в якості мускулів виступає підйомно-транспортна техніка, у якості
центральної нервової системи – мережа комп’ютерів на робочих місцях
учасників логістичного процесу, які організовані в єдину інформаційну
систему. За розмірами цей організм може займати територію заводу або
підприємство оптової торгівлі, а може охоплювати регіон або виходити за
межі держави. Він здатен адаптуватися, пристосовуватися до змін
зовнішнього середовища, реагувати на них у тому ж темпі, в якому вони
відбуваються.

Межі логістичної системи визначаються циклом обігу засобів виробництва.
Спочатку закуповуються засоби виробництва, які у вигляді матеріального
потоку надходять у логістичну систему, складуються, обробляються, знову
зберігаються і потім йдуть з логістичної системи у споживання в обмін на
фінансові ресурси, що надходять у логістичну систему. Виділення меж
логістичної системи на базі циклу обігу засобів виробництва отримало
назву принципу «сплати грошей — отримання грошей».

Логістичні системи класифікуються за такими ознаками.

Принципово за ознакою просторового обмеження логістичні системи
поділяються на два типи:

— макрологістичні;

— мікрологістичні.

Макрологістична система є великою логістичною систему управління
потоковими процесами за участю декількох і більше незалежних суб’єктів
господарювання, не обмежених у територіальному розташовувані. Виділяють
такі макрологістичні системи:

— регіональні;

— національні (міжрегіональні);

— міжнаціональні.

2. Етапи розвитку логістики

Логістика є досить молодою наукою, однак вона вже пройшла певний
історичний шлях розвитку. В економічній літературі можна зустріти кілька
підходів до виділення етапів розвитку логістики. Аналізуючи їх, неважко
помітити, що основна відмінність полягає в різному ступені деталізації
періодів розвитку логістики, при цьому всі зазначені підходи дають змогу
простежити зміну концептуальних підходів до цього нового
науково-практичного напрямку. Виділяють три етапи розвитку логістики:

Перший етап (60-ті роки) – характеризується використанням логістичного
підходу до управління матеріальними потоками в сфері обігу. У цей період
формується два ключових положення:

— існуючі ніби окремо потоки матеріалів у виробництві, зберіганні і
транспортуванні можуть бути взаємопов’язані єдиною системою управління;

— інтеграція окремих функцій фізичного розподілу матеріалів може дати
істотний економічний ефект.

Задачі оптимізації фізичного розподілу вирішувалися і раніше. Наприклад,
оптимізація частоти і розміру партій, які постачаються, оптимізація
розміщення і функціонування складів, оптимізація транспортних маршрутів,
графіків і т.п. Однак традиційно ці задачі вирішувалися окремо одна від
одної, що не могло забезпечити належного системного ефекту.

Специфіка логістичного підходу полягає в спільному вирішенні задач з
управління матеріальними потоками, наприклад, спільне вирішення задач
організації роботи складського господарства і пов’язаного з ним
транспорту.

На першому етапі розвитку логістики транспорт і склад, раніше пов’язані
лише операцією завантаження і розвантаження, здобувають тісні взаємні
зв’язки. Вони починають працювати на один економічний результат за
єдиним графіком і єдиною узгодженою технологією. Тара, у якій
відправляється вантаж, обирається з врахуванням специфіки транспорту, у
свою чергу, характеристики перевезеного вантажу визначають вибір
транспорту. Спільно вирішуються й інші задачі з організації
транспортно-складського процесу.

Другий етап (80-ті роки) характеризується розширенням інтеграційної
основи логістики. Логістика почала охоплювати виробничий процес. У цей
період відбувається:

— швидке зростання вартості фізичного розподілу;

— зростання професіоналізму менеджерів, які здійснюють управління
логістичними процесами;

— довгострокове планування у сфері логістики;

— широке використання комп’ютерів для збору інформації та контролю за
логістичними процесами;

— централізація фізичного розподілу;

— різке скорочення запасів у матеріалопровідних ланцюгах;

— чітке визначення дійсних витрат розподілу;

— визначення і здійснення заходів для зменшення вартості просування
матеріального потоку до кінцевого споживача.

До взаємодії складування і транспортування починає підключатися
планування виробництва, що дозволило скоротити запаси, підвищити якість
обслуговування покупців за рахунок своєчасного виконання замовлень,
поліпшити використання устаткування.

Третій етап належить до сучасності й може бути охарактеризований так:

— з’являються фундаментальні зміни в організації та управлінні ринковими
процесами у всій світовій економіці;

— сучасні комунікаційні технології, які забезпечують швидке проходження
матеріальних та інформаційних потоків, дозволяють здійснити моніторинг
усіх фаз переміщення продукту від первинного джерела до кінцевого
споживача;

— розвиваються галузі, які надають послуги у сфері логістики;

— концепція логістики, ключовим положенням якої є необхідність
інтеграції, починає визнаватися більшістю учасників ланцюгів постачання,
виробництва і розподілу;

сукупність матеріалопровідних суб’єктів набуває цілісного характеру.

Список використаної літератури

Гаджинский А. М. Основы логистики. — М.: Информационно-внедренческий
центр «Маркетинг», 1995.

Дегтяренко В. Н. Основы логистики и маркетинга. — Ростов-на-Дону, 1992.

Залманова М. Е. Закупочная и распределительная логистика: Учеб. пособие.
— Саратов: СПИ, 1992.

Залманова М. Е. Сбытовая логистика: Учеб. пособие по курсу «Логистика».
— Саратов: Саратовский государственный технический университет, 1993.

Залманова М. Е. Управление системами переработки, хранения и доставки
продукции. Логистическая концепция : Учеб. пособие. — Саратов : СПИ,
1990.

Райнхард Юнеманн. Материальные потоки и логистика. — Берлин : Изд-во
Шкринчер, 1989.

Родников А. М. Логистика: Терминологический словарь. — М. : Экономика,
2005.

Похожие записи