HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

“Легкоатлетичний біг на середні та довгі дистанції”

ПЛАН

Вступ

1. Історія розвитку виду

2. Аналіз техніки і методика навчання

3. Розмітка, обладнання місця. Правила і суддівство

4. Правила техніки безпеки при проведенні навчально-тренувальних занять
з бігу на середні та довгі дистанції

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Тема даної курсової роботи: “Біг на середні та довгі дистанції”.
Актуальність вивчення зумовлена тим, що біг у легкій атлетиці займає
одне з провідних місць. Оволодіння технікою бігу багато в чому сприяє
вивченню рухів в інших видах легкоатлетичних вправ. На відміну від
техніки спортивної ходьби, під час бігу відсутній момент подвійної
опори, замість нього з’являється фаза польоту.

До середніх належать дистанції 800, 1000 і 1500 м. Стаєрським вважається
біг від 3000 до 10000 м. Крім того, спортсмени змагаються на дистанціях,
які вимірюються ярдами – 880 ярдів (804,67 м), одна миля (1609,3 м), 3
милі (4828 м) і 6 миль (9656,7 м). Світові рекорди фіксуються на всіх
указаних дистанціях. До наддовгих відносяться дистанції від 15 до 30
кілометрів, а також біг  протягом однієї години і марафонський біг (42км
195м).

Спортивний результат забезпечується узгодженням функціональних
можливостей організму і стійкістю техніки бігу. Бігуни повинні
протистояти втомі під час виконання довготривалої роботи, особливо на
другій половині дистанції. Вроджена і тренована здібність до поглинання
кисню (МПК) у них дорівнює 75-80 мл/кг/хв. Життєва ємність легень (ЖЄЛ)
становить 4-6 л. Під час бігу збільшується потреба в кисні, яка
задовольняється головним чином за рахунок частоти дихання. Одне дихання
може виконуватись на 6 бігових кроків, а зі збільшенням швидкості – на 4
і на 2 кроки.

Об’єкт дослідження: біг на середні та довгі дистанції.

Предмет дослідження: особливості історичного розвитку бігу на середні та
довгі дистанції, аналіз техніки та методика навчання бігу на середні та
довгі дистанції, правило і суддівство, техніка безпеки при проведенні
навчально-тренувальних занять з бігу на середні та довгі дистанції тощо.

Структура роботи: робота складається зі вступу, основної частини, яка
включає чотири питання, висновків, списку використаних джерел.

Загальний обсяг роботи – 29 сторінок.

При виконанні курсової роботи були використані різноманітні літературні
джерела: посібники з методики викладання фізичної культури в школі та
легкої атлетики, праці провідних дослідників різноманітних
легкоатлетичних видів, зокрема – бігу на середні та довгі дистанції
тощо. Головною проблемою при виконанні курсової роботи виявився брак
сучасної літератури, натомість – багато досліджень за 80-90-ті роки.

Основні методи дослідження, які були використані при написанні роботи:
літературний метод, методи аналізу, синтезу, порівняння та узагальнення
тощо.

1. Історія розвитку виду

Із відомостей, що дійшли до нас про Олімпійські ігри відомо, що у
загальному комплексі засобів фізичного виховання біг займав одне з
провідних місць. Спочатку змагання проводилися у бігу на короткі
дистанції; а згодом і на більш довгі — від 12 до 24 стадій (2300 — 4600
м). Біг на 24 стадії називався «долікодромом».

Зі зникненням рабовласницького ладу припинилися і Олімпійські ігри. Під
час феодального ладу поряд зі стрибками, метаннями, фехтуванням,
верховою їздою біг входив до системи виховання рицарів [6; 42].

У Англії та Америці був поширений біг на півмилі, на одну, дві і три
милі (1 миля -1609,3 м). На цих дистанціях було досягнуто високих
результатів. Так, у 1877 році американець Лоуренс подолав півмилі (804,6
м) за 1.55,4 с, а у 1888 році англієць Ф. Кросе показав результат
1.54,4с.

До програми перших сучасних Олімпійських ігор входили змагання з бігу на
800 та 1500 м. На цих дистанціях австрієць Флок Едвін показав результат
2.11,0 та 4.33,2с.

Після першої світової війни на біговій доріжці появляється знаменитий
фінський бігун Пааво Нурмі, який встановив 19 світових рекордів та став
чемпіоном Олімпійських Ігор 1924 року.

Значних успіхів у бігу на середні дистанції в період з I860 по 1972 p.p.
домагалися новозеландські та австралійські бігуни. У цьому ж році було
введені змагання на дистанції 800 м серед жінок; а з 1972 року до
програми ігор було включено дистанцію 1500 м. На сьогоднішній день жінки
змагаються і на більш довгих дистанціях. Зусиллями А. Хуанторени, С.
Оветта, С. Коу, У.Кіпкетера було значно піднято рівень світових рекордів
на середніх дистанціях [6; 43].

З часу участі легкоатлетів України в Олімпійських іграх найвагоміших
успіхів домоглися:

2. Аналіз техніки і методика навчання

Біг, як і ходьба, належать до циклічних видів вправ, де циклом є
подвійний крок. Аналіз рухів під час бігу починається з умовного
вихідного положення-моменту вертикалі. Опорна нога дещо зігнута в
колінному суглобі і готова до потужного розгинання в трьох суглобах —
кульшовому, колінному і таранно-гомілковому. Для зменшення часу опори, а
відповідно і для прискорення рухів вигідна найменша величина згинання
ноги. За такої постановки спостерігаються найменші коливання ЗЦМТ.
Техніка провідних майстрів бігу відрізняється малопомітним
амортизаційним згинанням, в той час як у новачків підсідання на кожному
кроці впадає в око.

Відомо, що чим вищий рівень підготовки бігуна, тим жорсткіше утримується
таранно-гомілковий суглоб. Мала амплітуда рухів у цьому суглобі веде до
швидкого відштовхування. У вихідному положенні махова нога сильніше
згинається в колінному і кульшовому суглобах порівняно з ходьбою. Це
пояснюється тим, що при ходьбі час маху ногою менший від часу опори, бо
під час  ходьби крок у два рази коротший порівняно з біговим.

Для того, щоб зберегти вигідний темп рухів, не можна витрачати часу на
високий підйом стегон догори і опускання їх донизу. Ось чому при ходьбі
нога в момент маху майже не згинається і стопа переміщується над землею
ковзним рухом вперед. Інше стосується  бігу, під час якого тривалість
опорних і безопорних періодів майже однакова. У бігунів на середні і
довгі дистанції опорний період триває від 0,125 до 0,130 с, фаза польоту
(довжина кроку) 160-220 см, частота рухів 3,5-4,5 кроків/с, що дозволяє
бігунам в окремі моменти показувати швидкість до 7-8 м/с [16; 82].

Біг — циклічний локомоторний рух, що складається з опорного і
безопорного положення, яке періодично змінюється.

Циклом бігового руху є подвійний крок (лівої і правої ноги). В
подвійному кроці є два періоди опори і два періоди польоту. В кожному
періоді розрізняють дві фази.

Період опори складає фази гальмування (амортизації) і відштовхування, а
період польоту — фази підйому і зниження ЗЦМТ. Отже, послідовність фаз у
циклі рухів ноги наведена рис. 1.

Для просування вперед під час бігу велике значення мають якість ґрунту
та взуття спортсмена. Чим більше щеплення підошви з поверхнею опори, тим
ефективніше просування вперед. Тому, в спортивній практиці, біг
проводиться на доріжках із спеціальним покриттям та у взутті з шипами.

Рис. 1. Періоди і фази рухів у бігу

Період опори: — момент постановки ноги;

— фаза гальмування (амортизації);

— момент вертикалі (найнижче положення ЗЦМТ);

— фаза відштовхування;

— момент відриву ноги [11; 45].

Період польоту: — фаза підйому ЗЦМТ;

— момент найвищої точки ЗЦМТ;

— фаза зниження ЗЦМТ.

Аналіз техніки

Техніку бігу умовно поділяють на старт і стартове прискорення, біг по
дистанції і фініш. Біг на середні і довгі дистанції відрізняється від
спринту меншою довжиною кроків і більш прямим положенням тулуба, менш
високим підйомом коліна махової ноги, нерізким випрямленням поштовхової
ноги, роботою рук і більш глибоким і ритмічним диханням (рис.2).

 

Рис. 2. Біг на довгі дистанції

Старт і стартове прискорення. Під час бігу на витривалість
застосовуються два основних положення на старті: положення високого
старту з опорою і без опори на одну руку. Під час бігу на 800 м
спортсмени стартують по окремих доріжках, а на більш довгі дистанції
застосовується загальний старт. Перед змаганнями спортсмени знаходяться 
за 3 м від лінії старту [10; 73].

За командою “На старт!” всі бігуни займають вихідне положення перед
лінією старту в одну або декілька шеренг. При цьому поштовхова нога
знаходиться біля стартової лінії, а друга – на півкроку позаду. Тулуб
подано вперед, ноги зігнуті, положення повинно бути стійким та зручним.
Різноіменна рука зігнута в лікті і разом з плечем виноситься вперед.
Друга рука напівзігнута і відведена назад. Погляд спрямовано вперед на
доріжку.

Після пострілу або команди “Руш!” спортсмен починає біг, намагаючись
зайняти місце біля бровки. Зі старту він біжить у нахиленому положенні з
прискоренням і поступово випрямляючись, переходить до більш рівномірного
бігу на дистанції.

Біг на дистанції виконується маховим кроком, з відносно постійною
довжиною і частотою кроків. Довжина і частота кроків залежить від
індивідуальних особливостей бігуна, довжини його тіла, довжини ніг і
т.д. Основні риси бігу: тулуб нахилений вперед, плечі розгорнуті, голова
прямо. Суттєвою вимогою до техніки є вміння розслабляти м’язи і давати
їм відпочинок у неробочі моменти. Оволодіння розслабленням складне і
важливе завдання для кожного спортсмена. Своєчасне включення м’язів у
роботу, їх виключення, точне дозування зусиль забезпечує плавний перехід
одного руху в інший.

Робота ніг. Під час бігу нахил тулуба не перевищує 4-5° і змінюється в
межах 2-3°, збільшуючись при відштовхуванні і зменшуючись в момент
приземлення. Ступні ніг при цьому ставляться з невеликим розворотом
носка досередини. На опору нога опускається майже випрямленою з
передньої частини стопи безпосередньо біля проекції ЗЦМТ, що запобігає
гальмуванню. В момент вертикалі нога п’ятою торкається ґрунту,
згинаючись у колінному суглобі до 170о. Відштовхування спрямоване під
кутом 50-55° і характеризується випрямленням ноги в усіх суглобах.
Активному поштовху сприяє мах вільної ноги, яка згинається в колінному
суглобі, п’ята її піднімається дещо вище рівня коліна. Заключний момент
відштовхування збігається із закінченням махового руху. Висота підйому
стегна махової ноги у кращих бігунів доходить майже до горизонталі. В
цей момент таз виведений вперед, гомілка зігнутої махової паралельна
стегну поштовхової ноги.

З відривом поштовхової ноги від опори починається політ. Її м’язи
розслаблюються і поштовхова нога, згинаючись у колінному суглобі, швидко
виноситься вперед. Вміння розслабляти м’язи впливає на кут згинання цієї
ноги в колінному суглобі в межах 25-50°.

Робота рук. Рухи рук ритмічно узгоджуються з роботою ніг. Руки,
підтримуючи рівновагу, сприяють зменшенню або збільшенню темпу. Під час
бігу руки зігнуті приблизно під прямим кутом, кисті вільно стиснуті в
кулак, плечі опущені. Рухи м’які і плавні, руки працюють до середини і
назад — вбік. Під час руху назад кисті не виходять за межі тулуба. Разом
з винесенням стегна махової ноги і поворотом таза одночасно зустрічним
рухом відбувається поворот плечей навколо вертикальної осі [5; 72].

На повороті спортсмен нахиляє тулуб дещо вперед-вліво, в сторону
повороту. Долаючи віражі в закритих приміщеннях, необхідно уникати
збільшення довжини кроків. Ліва рука рухається строго в передньозадній
площині, наближаючись до тулуба. Права рука рухається ніби в поперечній
площині з дещо відведеним ліктем назовні. Постановка лівої ноги 
відбувається на зовнішню частину стопи, а правої – на внутрішню, носком
досередини. Нахил тулуба залежить від крутизни повороту і швидкості
бігу. Найбільш раціональним є нахил тулуба вперед-вліво.

Фініш. Фінішне прискорення починається за 200-400 м до фінішу і
характеризується зростанням частоти кроків, більш енергійною роботою рук
і деяким збільшенням нахилу тулуба. На останніх двох кроках необхідно
зробити активний нахил тулуба вперед, що може сприяти перемозі на
фініші. Після пробігання лінії фінішу бігун не зупиняється, а переходить
на повільний біг, а згодом – на ходьбу, щоб привести організм у відносно
спокійний стан. Крім того, миттєва зупинка на фініші може спричинити до
зіткнень і травм.

Характерні риси бігу на середні і довгі дистанції

1.             Нахил тулуба при бігу не перевищує 4-5°.

2.             Кут відштовхування становить 50-55°.

3.             Кут згинання махової  ноги в колінному суглобі
знаходиться в межах 25-30°.

4.             Довжина кроку дорівнює 160- 220 см.

5.             Частота рухів (темп) — 3,5-4,5 кроків/с, або 190-200
кроків / хв.

6.             Розмах вертикальних коливань до 7,5 см.

7.             У момент вертикалі опорна нога згинається в колінному
суглобі до 170° і опускається на п’яту.

Методика навчання

Методичні вказівки. Опановуючи техніку з бігу на витривалість, необхідно
зосередитись на декількох вузлових моментах – виробленні у спортсмена
вміння розслабляти м’язи в неробочі моменти, концентрувати м’язові
зусилля в робочі (відштовхування, винос стегна, постановка стопи) і
утримувати нахил тулуба, при якому біг відбувається ніби за інерцією.
Зусилля витрачаються переважно на долання опору середовища. Необхідно
зберігати маятникоподібну роботу рук у передньо-задній площині, де плечі
опущені і не заважають глибині дихання спортсмена [10; 74].

Завдання 1. Створити уяву про техніку бігу в цілому.

Засоби:

1.      Пояснення основних моментів бігу на стадіоні (напрям бігу,
довжина доріжок, швидкість бігу);

2.      Показ бігу на відрізках 100, 200, 400 м. Демонстрація і аналіз
кінограм, плакатів з техніки бігу;

3.      Пробіжки на відрізках 50-100 м.

Методичні вказівки. Виконуючи біг на відрізках, варто використовувати
різну довжину і частоту кроків, різні положення рук, різні вихідні
положення на початку бігу. Переконати учнів у необхідності виконання цих
вказівок і домагатись початку бігу з положення стійки ноги нарізно, руки
зігнуті в ліктях до прямого кута. Бігун повинен, піднімаючись на
передній частині стопи і подаючи вагу тіла вперед, в падінні перейти в
біг, зберігаючи нахил тулуба. Те ж саме з положення одна нога попереду.

Завдання 2. Навчити бігу по прямій з рівномірною і перемінною швидкістю.

Засоби:

1.      Повторне пробігання відрізків 30-40 м з прискоренням (поступове
збільшення швидкості).

2.      Повторний біг з прискоренням з утриманням набутої швидкості.

3.      Бігу по дистанції з прискоренням по команді.

4.      Швидкий біг з прискоренням 30-40 м і включенням «вільного біг».

Методичні вказівки. Акцентувати увагу учнів на прямолінійності напряму,
повному випрямленні поштовхової ноги в узгодженості з виносом вперед
стегна махової ноги, захлестуванні гомілки махової ноги в момент
вертикалі, вільній і енергійній роботі рук, прямому положенні тулуба і
голови, швидкій і м’якій постановці ноги на грунт з передньої частини
стопи.

Завдання 3. Навчити техніці бігу на повороті.

Засоби:

1.      Пробіжки на повороті  доріжки стадіону.

2.      Пробіжки по колу різного радіусу.

3.      Пробіжки на повороті з виходом на пряму.

4.      Пробіжки по прямій із входом у поворот.

5.      Переключення і «вільний біг».

Методичні вказівки. Вхід у поворот і біг по повороту виконується з
нахилом тулуба всередину кола. При цьому плече, в бік якого виконується
поворот, дещо відводиться назад-вниз. Величина нахилу  прямо залежить
від швидкості бігу і крутизни повороту.

Завдання 4. Навчити техніці високого старту.

Засоби:

1.      Демонстрація бігу з високого старту.

2.      Виконання команд «На старт», «Руш» і стартового прискорення.

3.      Біг з високого старту на прямій і повороті одним спортсменом.

4.      Те ж саме групою.

5.      Біг у нахилі з прискоренням.

Методичні вказівки. Пояснюючи техніку старту, вказати на переваги
високого старту перед положенням високої стійки. Показати переваги
положення нахилу з опорою на руку. Домогтись такого положення на старті,
при якому п’яти відведені назад, ноги “заряджені”, але не випрямлені в
суглобах. Типовою помилкою є випрямлення ноги, що стоїть позаду, в
колінному суглобі [12; 54].

Випробування основних положень старту спочатку проводити з розміщенням
учнів в одну шеренгу. Згодом розподіляти їх в групи з 8 чоловік.Стежити,
щоб не було елемента змагань на початковому етапі навчання старту і
стартового розбігу. В ситуації змагань можуть закріплюватись неправильні
рухи, наприклад, швидке випрямлення тулуба на старті. Контролюючи біг,
зважити, щоб постановка ноги на опору відбувалась загрібним рухом вниз –
під себе і нога ставилась з передньої частини стопи. Для відпрацювання
ритму дихання акцентувати увагу на видиху і робити його повним.

Типові помилки в техніці бігу на середні і довгі дистанції і засоби їх
усунення.

За командою “На старт!”

1.     Близько до стартової лінії поставлена поштовхова нога —
відставити ногу від лінії старту. Менше нахилятись вперед.

2.     Дуже великий нахил вперед, плечі виходять за стартову лінію —
випростатись, вище підняти голову вгору. Менше переносити вагу тіла
вперед.

3.     Ноги зігнуті в колінних суглобах — трохи випрямити ноги, підняти
вище голову і руки.

4.     Бігун відхиляється назад — плечі подати дещо вперед, підборіддя
опустити нижче.

За командою “Руш!”

1.     Нога на першому кроці занадто високо піднімається вгору — стопу
спрямовувати вперед паралельно до грунту. Просуватись стопою вперед, а
не вгору.

2.     Голова різко і швидко піднімається вгору — опустити підборіддя до
грудей.

3.     Занадто високо піднімаються руки, напружені плечі — розслабити
плечі, опустити кисті рук нижче пояса.

Під час бігу

1.     Надмірний нахил тулуба вперед або падаючий біг — зігнути руки в
ліктях, підняти вище голову. Дивитись вперед на 10-15 м. Вище піднімати
стегна.

2.     Відхилення тулуба назад, напружений біг — голову опустити нижче.
Дивитись вперед, а не вгору.

3.     Надмірно напружені руки — зігнути руки в ліктях.

4.     Непрямолінійність бігу — біг по стежці шириною 20-25 см.

5.     Недостатнє випрямлення поштовхової ноги — стрибки в кроці.
Дріботливий біг, акцентуючи опускання на п’яти і рух коліна назад.

6.     Низький підйом стегна — біг з високим підніманням стегна, ніби
підбиваючи м’яч коліном вгору.

7.     Надмірне піднімання стегна, коли бігун ніби топчеться на місці —
опустити голову і руки дещо вниз, дивитись вперед на 10-15 м.

8.     Недостатнє складання махової ноги в колінному суглобі в момент
вертикалі — біг з захлестуванням гомілок назад. Біг з акцентом
підкидання махової ноги п’ятою до сідниці.

9.     Розвертання ступні назовні — біг по осьовій з постановкою стоп
носками до середини. Повільний біг по лаві.

10. Недостатній зустрічний рух плечей і тазу («скручування») — біг з
в.п. руки за спиною, або на поясі.

В шкільній програмі біг як засіб розвитку витривалості застосовується з
першого класу на дистанціях від 200 до 500 м і до 3000 м в одинадцятому
класі. Багаторічне тренування передбачає такі ж етапи, як і при
спортивній ходьбі [9; 65].

Спеціальні підготовчі вправи для бігу на середні та довгі дистанції

d

v

¬

?

v

¬

®

?

ee*A??eeee*„x

1Дріботливий біг. Розучується біля опори (рис. 3 а) потім на місці (рис.
3б) і виконується з великою частотою в русі дрібними кроками. Махова
нога рухається зверху (рис. 3 а, б) вниз на передню частину стопи
коліном назад із наступним опусканням ноги на п’яту. При цьому необхідно
відчувати розтягування задньої поверхні стегна і гомілки.

Рис. 3. Дріботливий біг:

а—на місці; б—з просуванням вперед

2.     Біг із закиданням гомілок назад із торканням п’ятами сідниць.
Довжина кроків 20-30 см. Тулуб, таз і стегна знаходяться в одній
площині, плечі не напружувати. Утримуватись на передній частині стопи,
коліна в сторони не розводити (рис. 4).

3.     Біг із високим підніманням стегна. Спочатку виконується на місці,
потім із просуванням на 20-30 см, плечі назад не відхиляються і не
напружуються. Стегно піднімається до горизонталі, а опорна нога повністю
розгинається. Гомілка махової ноги знаходиться під стегном, стопа
розслаблена, але носок не опускається вниз. Опорна нога і тулуб
складають пряму лінію, руки опущені, плечі розслаблені. Ногу ставити на
опору з передньої частини стопи пружно, не торкаючись п’ятами опори
(рис. 5).

Рис. 4. Біг із закиданням гомілок Рис. 5. Біг із високим
підніманням стегнам

4.     Стрибки з ноги на ногу (стрибки в кроці). Поштовхова нога при
відштовхуванні повністю випрямляється в усіх суглобах, махова зігнута в
колінному суглобі, коліно енергійно спрямовується вперед-вгору, тулуб
нахилений вперед, руки, зігнуті в ліктьових суглобах, рухаються в
передньо-задній площині. Гомілка махової ноги знаходиться під стегном,
стопа на опору ставиться пружно під себе з передньої частини.

5.     Багатоскоки на одній нозі з підтягуванням поштовхової ноги
вперед-вгору, як при бігу (рис. 6).

Рис. 6. Багатоскоки на одній нозі

6.     В.п. – о.с. імітація рухів рук під час бігу на місці. Виконувати
повільно, поступово збільшуючи темп до швидкого і знову уповільнюючи.
Кисть руки не виводити за лінію тулуба. Дихати ритмічно (на два махи
вдих, на два видих).

7.     В.п. – випад правою (лівою) в упорі біля стіни. На 1-4
максимально випрямляти відставлену назад ногу в колінному суглобі,
опускаючи п’яту на землю. Відчувати розтягування задньої поверхні
стегна.

8.     В.п. – стійка на лівій (правій) нозі, другою, зігнутою в
колінному суглобі, спертись на опору, згинаючи опорну ногу виконати 3-4
пружних присідання. Відчувати активне розтягування м’язів передньої
частини стегна.

9.     В.п. – з вису стоячи на лівій, права на гімнастичній стінці, хват
руками на рівні очей. Енергійним розгинанням правої ноги піднятись на
гімнастичній стінці (рис.7).

10. В.п. – випад правою (лівою), руки на коліні. Виконати 4 ритмічних
погойдування і стрибком змінити положення ніг.

11. В.п. – на лівій (правій) спираючись правою (лівою) рукою на стінку.
Махи вперед – назад.

12. В.п. – упор руками біля стінки на лівій (правій) за 1,5-2,0 м від
стіни, коліно правої (лівої) біля грудей. Махи назад з розгинанням ноги
в колінному суглобі.

13. В.п. – на лівій (правій), руки на стіні. Махи перед собою
вліво-вправо, піднімаючись на стопі.

14. В.п. – стопа лівої (правої) на підвищенні 30-40 см, руки на опорі на
відстані до 1,5 м. Пружні опускання п’яти випрямленої ноги. Відчувати
розтягування задньої поверхні стегна.

15. В.п. – на правій (лівій), ліва п’ята утримується руками біля
сідниць. Підтягуючи ногу назад, відчути розтягування м’язів передньої
частини стегна.

16. В.п. – на правій (лівій), вільні махи зігнутою ногою вперед – назад.
Із махом уперед випад лівою (правою). Два пружних погойдування.
Піднімаючись на ногу, яка стоїть попереду, приставити другу і виконати
те ж саме другою ногою.

17. В.п. – сід кутом в упорі лежачи. Утримуючи ноги разом, написати в
повітрі цифри від 1 до 15.

18. В.п. – стійка на лопатках. Розводити ноги вперед і назад, збільшуючи
амплітуду рухів.

19. В.п. – стійка на лопатках. Бігові рухи ногами. Виконувати в
повільному і швидкому темпі (рис.8).

Рис. 7. Вправа 9 Рис. 8. Вправа 19

20. В.п. – о.с. Підскоки з ноги на ногу на носках на місці, впродовж
15-20 с.

21. В.п. – о.с. Те ж саме, що у вправі 20 із незначним просуванням
уперед зі зміною напряму відштовхування [4; 107].

3. Розмітка, обладнання місця. Правила і суддівство

Дистанції 600, 800 і 1000 м спортсмени пробігають по спільній доріжці
(починаючи від республіканських змагань і вище,— по окремих доріжках до
кінця другого повороту).

Для забігів і заходів на 5000 м і довші дистанції стартуючих не повинно
бути більше ніж 25 чоловік. Змагання треба організовувати так, щоб
остаточна перемога визначалася в безпосередній боротьбі найсильніших
легкоатлетів у фіналі. Порядок потрапляння учасників у наступні кола
змагання чи проведення зразу фінальних забігів (заходів) оговорюють у
положенні про змагання або встановлює суддівська колегія, про що
заздалегідь повідомляє представникам команд і учасникам.

Переможця визначають за результатами фіналу, незалежно від того, який
час показали спортсмени у попередніх забігах (заходах); серед учасників,
які не ввійшли у фінал, місця розподіляють за результатами попереднього
перед фіналом кола змагань.

Доріжки, по яких повинні стартувати учасники забігу (або місце старту,
рахуючи від внутрішньої бровки, якщо спортсмени біжать по одній
доріжці), визначають жеребкуванням,— як правило, заздалегідь.
Спортсменам не дозволяється мінятися між собою доріжками чи місцями
старту [7; 28].

Для підготовки до старту (в тому числі для встановлення стартових
колодок або станків) відводиться до 2 хв, починаючи від виклику
учасників чергового забігу. На старті спортсмени не повинні торкатися
один одного.

Під час ходьби і бігу спортсмени не повинні заважати один одному на
дистанції. Суперника треба обходити справа (зліва лише в тому випадку,
коли він відійшов від бровки настільки, що можна пройти мимо, не
зачепивши його). На спільній доріжці не можна заступати за бровку або
наступати на неї, якщо це не викликане діями інших спортсменів
(наприклад, падінням). На дистанції не дозволяється лідирувати або якось
інакше допомагати іншим спортсменам. Якщо спортсмен залишить доріжку або
трасу, він вибуває із змагань на цю дистанцію. Спортсмен може зійти з
бігової доріжки, шосе, дороги для їди на харчувальному пункті чи
внаслідок несправностей одягу або взуття, самостійно усунути неполадку і
з цього самого місця продовжувати змагання.

Вважається, що спортсмен закінчив дистанцію, якщо він перетнув всім
своїм тілом без сторонньої допомоги площину фінішу (навіть у падінні).
Час проходження дистанції фіксують секундоміром або автоматизованими
пристроями для вимірювання часу. При ручному хронометражі час кожного
спортсмена визначають окремим секундоміром, а фінішування першого
спортсмена фіксують три хронометристи. На середніх і довгих дистанціях
секундомір можна зупиняти лише для переможця, а час решти учасників
фіксувати «з ходу» [7; 33].

На організацію, що проводить змагання, покладена підготовка стадіону до
змагань, приготування суддівської документації, номерів для учасників,
призів, медалей або жетонів і дипломів для нагородження, розміщення
учасників, забезпечення харчуванням, транспортом, культурне
обслуговування тощо.

Для кожного змагання ця організація разом з президією колегії суддів
відповідної федерації (секції) легкої атлетики створюють суддівську
колегію. Безпосереднє керівництво здійснює головна суддівська колегія
(головний суддя, його заступники і головний секретар). Крім головної
суддівської колегії змагання обслуговують бригади суддів, очолювані
старшими суддями.

До складу суддівської колегії входять: головний суддя і його заступники,
головний секретар і його помічники, стартер і його помічники, судді на
дистанції, на фініші, судді-інформатори, переглядова комісія.

Головний суддя, який керує змаганням, очолює роботу колегії і відповідає
за підготовку та проведення змагання. Він заздалегідь складає план
підготовки і проведення змагання, приділяючи особливу увагу таким
заходам:

1. Підготовці місця змагання, інвентаря, обладнання і службових
приміщень.

2. Комплектуванню і підготовці суддівської колегії.

3. Забезпеченню медичного обслуговування.

4. Підготовці секретаріату до роботи.

5. Порядку проведення врочистих церемоній (відкриттю і закриттю змагань,
нагородженням тощо).

6. Заходам для пропаганди змагання та інформації про нього. Заступника
головного судді з бігу, стрибків, метань, ходьби поза

стадіоном, медичного обслуговування, розподілу і обліку роботи
суддівських бригад, з обладнання, інвентаря, інформації і проведення
церемоній виконують свої обов’язки на цих ділянках, консультуючись при
потребі з головним суддею і доповідаючи йому.

Головний секретар і його помічники приймають заявки, проводять
жеребкування для складання забігів, підготовляють і опрацьовують
протоколи, оформляють заявки (в тому числі додаткові). Головний секретар
керує роботою секретарів з видів і складає технічний звіт.

Стартер і його помічники організовують і проводять забіги. Стартер подає
стартові команди і сигнал для початку бігу (голосом або пострілом) і
одночасною відмашкою прапорцем. Його помічники можуть давати повторний
сигнал для повернення учасників при порушенні ними правил старту.

Судді на фініші визначають порядок приходу учасників на фініш, вказуючи
метраж, а якщо потрібно, ведуть рахунок кіл, пройдених кожним учасником.

Судді на дистанції, перешкодах і етапах естафетного бігу контролюють
правильність проходження спортсменами дистанції, долання перешкод,
реєструють учасників на етапі і стежать за правильністю передавання
естафетної палички.

Судді-хронометристи визначають час проходження учасниками дистанції в
бігу і ходьбі.

Судді з ходьба стежать за правильністю рухів скороходів (стилем ходьби)
і фіксують випадки порушення.

Судді-вимірювачі відмічають місце приземлення стрибуна або падіння
приладу і вимірюють результат, встановлюють планку тощо.

Судді-інформатори оголошують результати та дають потрібну інформацію
глядачам, учасникам і суддям, використовуючи для цього телефон, рупор,
табло, радіо і т. д. Крім того, вони повинні використовувати змагання
для пропаганди легкої атлетики серед населення.

Судді з обладнання й інвентаря до початку змагань перевіряють якість
підготовки місць змагань, наявного інвентаря, обладнання і відповідність
їх правилам, стежать за своєчасним доставленням інвентаря й обладнання
до місць змагань [16; 104].

Судді з нагороджень готують призи, дипломи, грамоти, медалі, жетони тощо
для вручення їх під час нагороджень, ведуть нагородну документацію і
виводять переможців на нагородження, узгоджуючи свої дії з
суддями-інформаторами й оркестром (радіовузлом). Як правило, бригаді
суддів з нагороджень доручають підготовку і проведення церемоній
(парадів) відкриття і закриття змагань.

Переглядова комісія створюється для змагань міського масштабу і вище (на
невеликих змаганнях її функції виконує суддя-інспектор). Переглядова
комісія входить до складу суддівської колегії змагання, але підлегла і
підзвітна лише президії колегії суддів, яка її призначила. Комісія
оцінює якість підготовки і проведення змагання, при потребі надає
допомогу членам головної суддівської колегії і складає після закінчення
змагання письмовий звіт, у якому коротко освітлює хід змагань,
відзначаючи позитивні і негативні їх сторони, вносить пропозиції з
оцінки змагань і роботи окремих членів головної суддівської колегії.

До складу головної суддівської колегії входить лікар, який перевіряє
медичну документацію учасників змагань, організовує їх обслідування,
стежить за дотриманням ними санітарно-гігієнічних вимог, надає медичну
допомогу тощо.

Кількість суддів і бригад залежить від масштабу змагань, обсягу
програми, графіка проведення, кількості місць змагань та учасників у
кожному виді (номері). Якщо в програмі змагань є біг або спортивна
ходьба, що проводяться за межами стадіону, до складу суддівської колегії
додатково включають суддів-контролерів і суддів на харчувальних пунктах.

При застосуванні електричних або механічних обладнань (автохронометраж,
фотофініш, табло, електропокажчики тощо) відповідні бригади повинні
доповнюватись потрібною кількістю суддів і технічних працівників.

4. Правила техніки безпеки при проведенні навчально-тренувальних занять
з бігу на середні та довгі дистанції

При проведенні навчально-тренувальних занять з бігу на середні та довгі
дистанції слід пам’ятати, що школа несе відповідальність за життя і
здоров’я учнів. Тому необхідно забезпечити безпеку навчального процесу.

Вчителі фізичної культури, які ведуть заняття по прикладній фізичній
підготовці, зобов’язані знати причини виникнення небезпечних ситуацій,
суворо дотримувати правила безпеки занять, а при нещасних випадках уміти
надавати першу медичну допомогу.

Уроки з бігу на середні та довгі дистанції звичайно проводять на
шкільному стадіоні або на пришкільній спортивній площадці.

На заняття можуть діяти фактори, що сприяють росту травматизму і
захворюваності учнів:

негативна температура повітря;

мокрий ґрунт;

сильний вітер;

опале з дерев листя;

падіння на слизькому ґрунті або твердому покритті;

виконання вправ бігу без розминки.

При виконанні забігів на середні та довгі дистанції можливі наступні
травми:

розтягання зв’язувань гомілковостопного і колінного суглобів;

розтягання і надриви двоголового і чотириглавого м’язів стегна;

запалення окістя великої бедрової кісти;

м’язові болі;

ослаблення зводу стопи.

Іноді трапляється «гравітаційний шок» — короткочасна утрата свідомості в
результаті різкої зупинки того, хто займається, після інтенсивного бігу,
коли сповільнюється циркуляція крові і, виходить, зменшується приплив
кисню до головного мозку.

До основних заходів для забезпечення безпеки під час бігу на середні та
довгі дистанції слід віднести:

1. Якісну і всебічну розминку. Вона повинна включати дві частини вправ:
загальпідготовчу (повільний біг 2-3 хв, комплекс загальрозвиваючих вправ
6-8 хв) і спеціально-підготовчу (бігові і стрибкові вправи,
прискорення).

Виконуючи вправи при розминці, необхідно дотримувати наступних
методичних правил:

послідовно впливати на основні групи м’язів (потягування, вправи для
рук і плечового пояса, вправи для м’язів тулуба і ніг, стрибки, дихальні
вправи і вправи на розслаблення);

вправи за своїм характером і інтенсивності повинні відповідати
майбутньої основної діяльності на уроці;

загальрозвиваючий комплекс повинний включати не менш 6-8 вправ різної
спрямованості, з повторенням кожного 6-8 разів.

Спеціальні бігові вправи виконуються для підготовки в м’язів, що
займаються, і зв’язувань рухового апарата до інтенсивної роботи. Досить
3-5 вправ на дистанції 30-40 м, по 2-3 повторення.

При проведенні занять з бігу на середні та довгі дистанції потрібно:

оглянути й очистити трасу від сторонніх предметів;

проводити біг тільки в одному напрямку;

за фінішною лінією доріжка повинна продовжуватися ще не менше ніж на 15
м;

не робити різку зупинку після бігу.

Висновки

Отже, біг не середні та довгі дистанції має низву особливостей на
відміну від спринтерських забігів.

Оволодіння технікою бігу багато в чому сприяє вивченню рухів в інших
видах легкоатлетичних вправ. На відміну від техніки спортивної ходьби,
під час бігу відсутній момент подвійної опори, замість нього з’являється
фаза польоту.

Техніку бігу умовно поділяють на старт і стартове прискорення, біг по
дистанції і фініш. Біг на середні і довгі дистанції відрізняється від
спринту меншою довжиною кроків і більш прямим положенням тулуба, менш
високим підйомом коліна махової ноги, нерізким випрямленням поштовхової
ноги, роботою рук і більш глибоким і ритмічним диханням.

Біг на дистанції виконується маховим кроком, з відносно постійною
довжиною і частотою кроків. Довжина і частота кроків залежить від
індивідуальних особливостей бігуна, довжини його тіла, довжини ніг і
т.д.

Основні риси бігу: тулуб нахилений вперед, плечі розгорнуті, голова
прямо. Суттєвою вимогою до техніки є вміння розслабляти м’язи і давати
їм відпочинок у неробочі моменти. Оволодіння розслабленням складне і
важливе завдання для кожного спортсмена. Своєчасне включення м’язів у
роботу, їх виключення, точне дозування зусиль забезпечує плавний перехід
одного руху в інший.

Рухи рук ритмічно узгоджуються з роботою ніг. Руки, підтримуючи
рівновагу, сприяють зменшенню або збільшенню темпу. Під час бігу руки
зігнуті приблизно під прямим кутом, кисті вільно стиснуті в кулак, плечі
опущені. Рухи м’які і плавні, руки працюють до середини і назад — вбік.

Під час руху назад кисті не виходять за межі тулуба. Разом з винесенням
стегна махової ноги і поворотом таза одночасно зустрічним рухом
відбувається поворот плечей навколо вертикальної осі.

Фінішне прискорення починається за 200-400 м до фінішу і
характеризується зростанням частоти кроків, більш енергійною роботою рук
і деяким збільшенням нахилу тулуба. На останніх двох кроках необхідно
зробити активний нахил тулуба вперед, що може сприяти перемозі на
фініші.

Список використаних джерел

Верхошанский Ю.В. Основы специальной силовой подготовки в спорте. – 2-е
изд., перераб. и доп. – М.: ФиС, 1977. – 215 с.

Козловский Ю.И. Скоростно-силовая подготовка бегунов на средние и
длинные дистанции. – К.: Здоров’я, 1980. – 96 с.

Колодій О.В., Лужковський Є.М., Ухов В.В. Легка атлетика та методика
викладання. – М., 1985.

Коробейніков М.К., Міхеєв А.А., Ніколенко І.Г. Фізичне виховання. – М.,
1989.

Кривоносов М.П., Юркевич Т.П. Методика навчання легкоатлетичних вправ. –
Мінськ, 1986.

Кукушкин А.П., Хоменков Л.С., Срепанченок И.А. Легкая атлетика. – М.,
1957.

Кушмелюк В.І. Організація, суддівство та обладнання змагань з легкої
атлетики. – Івано-Франківськ, 2003.

Легкая атлетика. Правила соревнований. – М., 1998.

Петровський В.В. Як навчати легкоатлетичних вправ. – К., 1982.

Планирование и методика силовой подготовки бегунов на средние и длинные
дистанции: Методические рекомендации / В.А.Сиренко, Л.Н.Жданович,
В.Е.Баженков и др. – К., 1988. – Вып.2. – 24 с.

Полунин А., Нарскин Г. Бег на средние дистанции. Скоростно-силовая
подготовка бегунов // Легкая атлетика. – 1989. – №1. – С.12-19.

Сидоренко В.А. Бег на средние дистанции. – К.: Здоров’я, 1991. – 135 с.

Сидоренко М.М. Легка атлетика. – Мінськ, 1968.

Суслов Ф. Нужна ли сила бегуну? // Легкая атлетика. – 1989. – №10. –
С.16-18.

Техніка легкоатлетичний вправ. Методичний посібник. – Івано-Франківськ,
2003.

Хоменко Л.С. Книга тренера з легкої атлетики. – М., 1987.

HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

PAGE

PAGE 30

HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

Похожие записи