HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

ПЛАН

Вступ

1. Особливості санаторно-курортного лікування

2. Види курортів та їх специфіка

3. Вплив санаторно-курортного лікування на організм людини

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Україна має досить значний рекреаційний потенціал: розміщення в різних
природних зонах, гірська поясність та наявність півострова Крим
зумовлюють багате різноманіття природних кліматичних умовах та природних
ландшафтів, які сприяють розвиткові санаторно-курортного комплексу.

Завдяки вдалому збігу географічного положення, геологічної будови та
гідрогеологічних умов Україна має багаті рекреаційні й бальнеологічні
ресурси для лікування та відпочинку населення, розвитку туризму і
спорту. За даними Державного комітету статистики, в 2004 р. в Україні
загальна кількість закладів тривалого перебування становила 3229
одиниць. Всього по Україні за 2004 р. в санаторно-курортних закладах
оздоровлено 2 869 976 осіб, з них іноземців – 307 330 (10,7%).

Одним із напрямів державної політики в галузі туризму є організація
оздоровлення населення (стаття 3 п.2 Закону України “Про туризм”).

Згідно з рекомендаціями ВТО (всесвітньої торгової організації),
санаторно-курортні та оздоровчі заклади (санаторії, пансіонати з
лікуванням, будинки й бази відпочинку та ін.) належать до туристичної
індустрії, а вітчизняні та іноземні громадяни, які використовують їхні
послуги , — до туристів.

Хворих практично з усіма захворюваннями, що підлягають
санаторно-курортному лікуванню, можна з успіхом лікувати в санаторіях
України. На її території поширені практично всі бальнеологічні типи
мінеральних вод: вуглекислі – на Закарпатті, радонові – у Вінницькій і
Черкаській областях, сульфідні – у Львівській обл., на Закарпатті та в
Криму, залізисті – в Донбасі тощо.

Великі можливості для розвитку курортного господарства мають АР Крим,
Одеська, Запорізька, Закарпатська, Львівська та інші області.

1. Особливості санаторно-курортного лікування

Всі народи споконвіку знаходили в оточуючому їх середовищі лікувальні
засоби. Особливе значення надавалось мінеральним водам, лікувальному
болоту та клімату, які застосовували для лікування різних захворювань.

Актуальність санаторно-курортного лікування залишається на сьогоднішній
день достатньо високою. В зв’язку з нестабільним економічним становищем,
яке склалось в Україні, розповсюдження отримали бронхо-легенева та
серцево-судинна патологія, захворювання шлунково-кишкового тракту та
опорно-рухового апарату. В такій ситуації санаторно-курортне лікування
необхідно не тільки зберігати, але і розвивати.

При дозованому або цілодобовому перебуванні на відкритих верандах, при
повітряних ваннах, морському купаннях і ін. процедурах кліматотерапії і
талассотерапії виникають більш-менш виражені реакції у відповідь на
температурні впливи: змінюється шкірна температура, інтенсивність
окислювальних процесів в організмі і т.д. Поступово, унаслідок
тренування визначених механізмів, відбувається помітне поліпшення
теплорегуляційної функції, що складає сутність загартовування,
підвищення стійкості організму до несприятливих впливів середовища.
Неодмінна умова ефективності загартовування, початого на курорті, —
поступове збільшення інтенсивності, безперервність застосування
процедур, що гартують, і після повернення з курорту.

Важливим принципом санаторно-курортного лікування є його комплексність —
використання різноманітних природних лікувальних факторів у сполученні з
дієтотерапією, процедурами, лікарськими й ін. лікувальними засобами і
методами. При цьому характерна фізіологічність лікувального впливу
природних фізичних факторів, зв’язаний з тим, що в процесі еволюції
організм людини постійно випробував їхній вплив. Разом з тим людина,
пристосована до кліматичних умов місця його постійного проживання, на
курорті попадає в нові кліматичні умови і повинна до них
пристосовуватися.

Фітолікувальні ресурси обмежуються параметрами рекреаційного
використання лісів, їх водоохоронно-захисними властивостями, цілющим
впливом на організм людини і сприятливим санітарно-гігієнічним фоном для
лікування, відпочинку, туризму.

Площа українських лісів державного значення становить 6,9 мільйони
гектарів, а тих, що можуть використовуватися для рекреаційної
діяльності, — 4 мільйони гектарів. Комплексна оцінка лісів дала змогу
виділити 265 зручних для рекреаційного освоєння територій і окремих
місцевостей загальною площею, яка перевищує 1 млн га.

Серед ландшафтних рекреаційних ресурсів особливе місце займають гори.
Різноманітність природних ландшафтів, наявність екстремальних,
сприятливих і комфортних умов створюють передумови для розвитку різних
видів рекреаційної діяльності, від спортивних і оздоровчих до
санаторно-лікувальних.

Карпати – це середньовисотні гори з вологим теплим кліматом,
вертикальною зональністю, значною лісистістю (40%), наявністю
сприятливих перепадів висот для організації гірськолижних спусків,
лижних полів. Гірські долини, захищені верховинськими хребтами, часто
характеризуються благодатним мікрокліматом для розвитку кліматичних
курортів. Рекреаційні ресурси Карпат оцінюються як найперспективніший
регіон для відпочинку та лікування упродовж всього року.

Кримські гори за екзотичністю не поступаються Карпатам, хоч тут менше
сприятливих умов для розвитку зимових видів відпочинку. Зате невисока
лісистість (10%), наявність крутих оголених схилів Є добрим місцем для
вправ скалолазів та любителів гострих відчуттів.

Україна належить до держав зі сприятливими погодними умовами для літніх
видів рекреації. Тривалість сприятливого періоду для їх розвитку у
середньому змінюється від 105 днів на півночі до 180 – на південному
березі Криму. Отже, комфортні природні умови для розвитку літніх видів
відпочинку, туризму, кліматолікування існують не тільки влітку, але й на
початку осені і в другій половині весни. Купальний сезон на більшості
територій України на перевищує 80 днів, тоді як у Причорномор’ї і
особливо на південному березі Криму він триває 120 і більше днів.

Тривалість сприятливого періоду для зимових видів рекреації (лижні,
санні, ковзанярські заняття) змінюється від 20-26 днів на півдні до 40 і
більше днів на півночі та північному сході. Для зимових видів відпочинку
найсприятливіші умови існують на гірських масивах Українських Карпат, де
період занять гірськолижними видами відпочинку та спорту триває 90-100
днів.

Пляжні ресурси зосереджені у приморських територіях Одеської,
Миколаївської, Херсонської, Запорізької і Донецької областей та у Криму.
Рекреаційна цінність морського узбережжя визначається поєднанням
сприятливих кліматично-бальнеологічних та ландшафтних ресурсів.

Для рекреації можна використовувати близько 1500 км морського берега
різного типу. Найвищу рекреаційну цінність має невелика територія
Південного берега Криму, захищена з півночі Кримськими горами.

Азовське узбережжя є також важливим у курортно-рекреаційному відношенні.
Тут розташовано бази відпочинку, санаторії.

Багато рекреаційних закладів на Арбатській Стрілці, Білосарайській косі,
в районах Бердянська, Генічеська та ін. Розвиток рекреації на Азовському
узбережжі, його курортна забудова потребує посиленої уваги до питань
запобігання забрудненості моря, утримання приморських ландшафтів в
оптимальному екологічному стані. Основною проблемою є надзвичайна
навантаженість пребережної зони.

2. Види курортів та їх специфіка

Курортом (від німецького – “місце для лікування”) називають місцевість з
лікувальними чинниками та сприятливими умовами для їх використання
(сонячним світлом, чистим повітрям, наявністю моря чи річки, прекрасними
ландшафтами).

За характером природних лікувальних ресурсів курорти України поділяються
на курорти державного та місцевого значення.

До курортів державного значення належать природні території, що мають
особливо цінні та унікальні природні лікувальні ресурси і
використовуються з метою лікування, медичної реабілітації та
профілактики захворювань.

До курортів місцевого значення належать природні території, що мають
загальнопоширені природні лікувальні ресурси і використовуються з метою
лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.

Медичний профіль (спеціалізація) курортів визначається з урахуванням
властивостей природних лікувальних ресурсів.

За своєю спеціалізацією курорти поділяються на курорти загального
призначення та спеціалізовані курорти для лікування конкретних
захворювань.

Медичний профіль (спеціалізація) курортів установлюється центральним
органом виконавчої влади з охорони здоров’я.

Первинною ланкою рекреаційного і оздоровчо-реабілітаційного комплексу є
діючі заклади: санаторії і пансіонати з лікуванням; будинки і пансіонати
відпочинку; санаторії-профілакторії; бази відпочинку; туристські заклади
тощо.

Санаторії і пансіонати з лікуванням — лікувально-профілактичні заклади,
що розміщуються у місцях з цінними курортологічними ресурсами, поєднуючи
такі природні чинники, як клімат, мінеральні води, лікувальні грязі,
морське купання і т.п., з лікувальною фізкультурою харчуванням,
фізіотерапією.

Санаторії-профілакторії — лікувально-профілактичні за клади, де
лікування і оздоровлення людей здійснюється без їх відриву від
виробництва чи навчання. Територіальної» такі об’єкти наближені до
промислових, навчальних центрів, сільськогосподарських кооперативів,
використовуючи при цьому не лише сучасне медичне і оздоровче обладнання,
а й природне й сучасне рекреаційне середовище.

Санаторії і пансіонати з лікуванням – лікувально-профілактичні заклади,
що розміщуються у місцях з цінними курортологічними ресурсами, поєднуючи
такі природні чинники, як клімат, мінеральні води, лікувальні грязі,
озокерит, морське купання і т. д. з лікувальною фізкультурою,
харчуванням, фізіотерапією.

Будинки і пансіоніти відпочинку – оздоровчі заклади, що розміщені у
місцях, багатих на рекреаційні ресурси (сприятлива погода, фітоцидні
властивості лісів, акватериторії), включаючи організоване застосування
природних лікувальних мінеральних вод, грязей, озокериту.

Санаторії-профілакторії – лікувально-профілактичні заклади, де лікування
і оздоровлення громадян здійснюється без їх відриву від виробництва чи
навчання. Територіально такі об’єкти наближені до промислових,
навчальних центрів, сільськогосподарських кооперативів, Вони
використовують у своїй діяльності не лише сучасне медичне і оздоровче
обладнання, а й природне рекреаційне середовище.

Бази відпочинку — це загальнооздоровчі заклади, за своїм призначенням
близькі до будинків відпочинку, але територіальна наближені до
промислове розвинутих міст, оскільки вони безпосередньо підпорядковані
підприємствам, організаціям або установам.

Одним з найважливіших факторів лікувальної рекреації є наявність
природних мінеральних вод. За існуючою класифікацією їх поділяють на 8
основних бальнеологічних груп:

Група А: мінеральні води без специфічних компонентів та властивостей.
Їхня лікувальна дія зумовлена іонним складом та загальною
мінералізацією, азот та метан містяться у них у розчиненому стані в
умовах атмосферного тиску тільки у незначних кількостях. Води цієї групи
виведені на земну поверхню свердловинами, вивчені та використовуються на
курортах Миргорода (Полтавська область), Куяльника (Одеська область),
Трускавця (Львівська область), Феодосії (Крим), Очакова (Миколаївська
область) та інших.

Група Б: вуглекислі. Їх лікувальна дія зумовлена наявністю у великих
кількостях розчиненого вуглекислого газу, який становить 95-100% газів,
а також іонним складом та загальною мініралізацією. Вони є дуже цінними
у лікувальному відношенні. Найбільше відомих джерел цих вод зосереджено
в Карпатському регіоні, зокрема в Закарпатті. Ці води виведені на
поверхню, вивчені та використовуються на курортах «Поляна», «Квітка
полонини» (Закарпатська область).

Група В: сірководневі або сульфідні. Фізіологічна та лікувальна дія
зумовлена наявністю сульфідів (вільного сірководню та гідросульфідного
іону) Сірководневі води пов’язані з нафтогазовими відкладами. Такими
районами є Прикарпаття і Крим. Найбільше курортне значення мають дуже
поширені хлоридні натрієві води. На базі цінних питних лікувальних і
лікувально-столових залізистих вод діє Шаянський санаторний комплекс у
Закарпатті. Води цієї групи також вивчені та використовуються на
курортах Любеня-Великого (Львівська область), Синяка (Закарпатська
область), Черчого (Івано-Франківська область).

Група Г: залізисті, миш’яковисті або миш’якові з високим вмістом
марганцю, міді, алюмінію. Лікувальна дія зумовлена одним або декількома
з перелічених фармакологічно активних компонентів. В Україні ці рідкісні
води вивчені та використовуються у санаторіях Закарпаття.

Група Д: бромні, йодні та з високим вмістом органічних речовин. Виділено
2 типи мінеральних вод з високим вмістом органічних речовин. Води з
високим вмістом органічних речовин виявлені на Прикарпатті. Це два
родовища типу “Нафтуся” – у Трускавці, Східниці (Львівська область) та
Березівські мінеральні води (Харківська область). Бромні підземні води
виявлені в Карпатах, Криму, де вони використовуються як для ванн, так і
для внутрішнього вживання. Терапевтичні властивості цих вод визначаються
іоннодольовим складом або іншими біологічно активними компонентами.

Група Е: родонові (радіоактивні) води. Основну їх масу становлять
хлоридні киснево-азотні слабомінералізовані води неглибокої циркуляції
атмосферного походження, що формуються у зонах порід тектонічного
походження (Житомирська, Вінницька, Кіровоградська, Хмельницька,
Київська області). На їх базі функціонують 10 лікувальних установ,
зокрема курорт Хмельник (Вінницька область).

В Україні є значні запаси лікувальних грязей. Вони тут відомі з давніх
часів. До них відносяться різні за походженням природні утворення
(відкладення боліт, озер та морських заток), які складаються з води,
мінеральних та органічних речовин і являють собою однорідну
тонкодисперсну пластичну масу з певними тепловими та іншими
фізично-хімічними властивостями. За прийнятою класифікацію, лікувальні
грязі поділяються на торфові (прісноводні, мінеральні), мулисті
(сапропелі, сульфідні, мінеральні, глинисті) та псевдовулканічні
(соночні та гідротермальні). Вони застосовуються для загальних і
місцевих аплікацій, грязеводяних ванн, а також у поєднанні з
електропроцедурами.

В Україні діє 45 курортів загальнодержавного та міжнародного значення та
13 курортів місцевого значення, в яких діє 7 торф’яних, 10 сульфідних
родовищ. Особливе місце займають унікальні ресурси озокериту
Бориславського родовища на Львівщині. Значні поклади лікувальних
торф’яних грязей є у Львівській, Івано-Франківській та інших областях.

На березі Азовського моря є два кліматогрязьові курорти – Бердянськ та
Кирилівка. Грязьовий та кліматичний приморський рівнинний курорт
степової зони Бердянськ знаходиться на північному березі Азовського
моря. Клімат тут помірно-континентальний. Основні лікувальні засоби
курорту – мулисті грязі та ропа озер Червоне, Велике й заток Азовського
моря, а також мінеральні хлоридні і натрієві води.

Кліматичний курорт Кирилівка має помірно-континентальний клімат,
наближений до клімату Криму. До основних лікувальних факторів
відносяться мулисті сульфідні грязі у руслах річок Великий та Малий
Утлюк, Утлюцькому та Молочному лиманах та високомінералізовані хлоридні
натрієві мінеральні води.

Основними лікувальними факторами курорту Маріуполь, розташованого на
березі Азовського моря, є клімат, мулисті грязі Таганрозької затоки та
морські купання.

Курортні узбережжя Чорного та Азовського морів спеціалізуються на
лікуванні захворювань органів руху, нервової та статевої систем.

Таблиця 1. Санаторно-курортна інфраструктура України

Рекреаційні об’єкти Кількість Кількість місць (тис.)

Санаторії, установи відпочинку, пансіонати з лікуванням

4337

888

Дитячі санаторії 202 41

Санаторії-профілакторії 568 55

Будинки відпочинку і пансіонати 342 116

Бази відпочинку 2236 318

Турбази 165 91

В с ь о г о 7850 1509

3. Вплив санаторно-курортного лікування на організм людини

Всі народи з незапам’ятних часів знаходили в оточуючому їх середовищі
лікувальні засоби. Особливе значення надавалося мінеральним водам,
лікувальним грязям і клімату, що застосовувалися для лікування різних
захворювань. Хімічний склад багатьох мінеральних вод подібний до
хімічного складу органів і тканин організму людини. При вживанні
мінеральних вод всередину і прийманні ванн речовини органічної і
неорганічної природи, що містяться в цих водах (особливо біологічно
активні мікроелементи), проникаючи через шкіру і слизисті оболонки тіла
людини, мають виразний фізіологічний і лікувальний вплив. Те ж
саместосується і лікувальних грязей, до складу яких входять речовини,
подібні до гормонів та вітамінів.

Фізичні чинники, на відміну від більшості лікарських засобів, є найбільш
фізіологічними, природними для організму, не пригнічуючи, а мобілізуючи
його резервні можливості і не викликаючи побічних небажаних явищ і
алергічних реакцій. Курортне лікування сприяє поліпшенню кровообігу,
диханню. Крім того, санаторно-курортне лікування, основою якого є тісне
спілкування з природою, заповнює відчутний для більшості міських жителів
дефіцит природного середовища.

В даний час ведуться пошуки по удосконалюванню діагностичної і
лікувальної допомоги відпочиваючим.

Після огляду хворого лікар складає план лікування, призначає мінеральну
воду, водолікування, дієту, кліматолікування, фізіотерапію, лікувальну
фізкультуру, масаж і відповідний режим відпочинку.

Мінеральну воду призначають у залежності від основного захворювання,
його стадії і фази, супутньої патології, загального стану й
індивідуальних особливостей організму. Для відпочиваючих обладнаний
бювет для дозованої видачі мінеральної води.

Накопичений досвід дозволив медикам різних здравниць розробити й
обґрунтувати деякі методики лікування мінеральними ваннами. У залежності
від віку хворого, стану його організму, основного і супутнього
захворювань мінеральні ванни призначаються у виді загальних ванн,

напівванн, перлинних, трав’я- них ванн, а також підводного душу-масажу.
Вони нормалі- зують функціональний стан центральної нервової системи,
сприятливо впливають на ендокринну систему і перероз- поділ крові,
поліпшують обмін речовин, відновлюють порушені функції організму.

”yO

”yO

”yO

”yO

”yO

”yO

”yO

”yO

U???J?J?H?H?????????????J?J?H?H???????????J?J?H?H???????????J?J?H?H?????
??????????J?J?H?H?????????????H?H????????????? ??H?H?????іональ- них
захворюваннях центральної нервової системи, висхідний — при геморої,
простатиті, полової слабості. Ці процедури викликають відчуття тепла,
свіжості, бадьорості, поліпшують апетит, сон і загальний стан.

У комплекс лікувальних заходів входить кліматотерапія, яка особливо
корисна, оскільки в процесі еволюції людина постійно була під впливом
кліматичних чинників, і в організмі виробилися особливі пристосувальні
механізми (система терморегуляції, біологічних ритмів і т.п.).

Санаторно-курортне лікування не тільки істотно доповнює медикаментозне
лікування, але часто використовується як самостійний, альтернативний
спосіб лікування. Вплив природних фізичних чинників, а також режиму
рухової активності і раціонального лікувального харчування сприяє
підвищенню захисно-пристосувальних сил організму.

Під кліматотерапією розуміють використання впливу різних метеорологічних
факторів і особливостей клімату даної місцевості, а також спеціальних
кліматичних дій (процедур) з лікувальною і профілактичною метою.

В поняття кліматотерапії включається застосування спеціальних
кліматотерапевтичних процедур: повітряних і сонячних ванн, сну на
повітрі, таласотерапії (сон на березі моря, морські купання), при яких
досягається максимальний вплив кліматичних факторів на хворих.

Лікувальна дія клімату може використовуватись для профілактики і
лікування захворювань в будь-яких кліматичних районах. Лікування
кліматом складається з впливу особливостей кліматичних умов місцевості і
спеціальних кліматопроцедур. До спеціальних методів кліматотерапії
належать: аеротерапія, геліотерапія, таласотерапія.

Систематичне дозоване використання кліматичних факторів загартовує
організм, підвищує його стійкість до простудних захворювань, поліпшує
функціональний стан нервової, серцево-судинної і травної систем,
дихального апарату, системи крово- обігу, поліпшує сон, апетит. У
здравницях кліматолікування використовують у виді аеротерапії,
повітряних і сонячних ванн, купання.

Аеротерапія — лікувальний і профілактичний вплив відкритого свіжого
повітря — важливий метод, який можна застосовувати в будь-яких
кліматичних районах у всі пори року. Аеротерапія є основою
кліматолікування, складовою частиною санаторно-кліматичного режиму.
Вплив свіжого повітря під час прогулянок, екскурсій, спортивних ігор і
т.д. є елементом аеротерапії, кліматичним фоном, на якому найефективніше
діють спеціальні види аеротерапії. До них відносять:

— тривале перебування (включаючи сон) на відкритих верандах, балконах і
т.д.;

— перебування (сон) на березі моря є різновидом аеротерапії, при якому
на організм людини діє морське повітря, насичене морськими солями,
озоном, фітонцидами морських водоростей (морська аеротерапія);

— повітряні ванни — дозована дія свіжого повітря на організм повністю
або частково оголеної людини.

Фізіологічна дія аеротерапії пов’язана з підвищеним забезпеченням
організму киснем та з ефектом охолодження. При аеротерапії змінюється
функція зовнішнього дихання, збільшується надходження кисню в тканини,
нормалізуються функції організму і в першу чергу центральної нервової
системи.

Геліотерапія — застосування сонячних променів з лікувальною і
профілактичною метою.

Основним дієвим фактором в геліотерапії є енергія електромагнітного
(світлового) випромінювання Сонця в діапазоні довжин хвиль 290-3000 нм,
який містить основну частину загального потоку сонячної радіації і,
проходячи через атмосферу, досягає земної поверхні в послабленому
вигляді. Випромінювання цього діапазону за міжнародною класифікацією
поділяють на три частини: ультрафіолетову -УФ (коротше 400 нм), видиму
(400-760 нм), інфрачервону — 14 (довше 760 нм). В свою чергу УФ-радіацію
поділяють на довгохвильову частину — УФ-А (315-400 нм), короткохвильову
— УФ-В (280-315 нм) і УФ-С (коротше 280 нм), яке затримується
атмосферою.

При геліотерапії на тіло людини діє сонячна радіація, яка випромінюється
або безпосередньо від Сонця (пряма радіація), або від небесного простору
(розсіяна радіація), або від поверхні різних предметів (відбита
радіація). Органи, які безпосередньо сприймають сонячну радіацію, — це
шкіра і очі. В основі фізіологічної дії сонячних променів лежать різні
фотохімічні реакції, особливості яких залежать від довжини хвиль і
енергії поглинутих квантів діючого випромінювання. Енергія ІЧ-променів в
залежності від довжини хвилі поглинається тканинами на глибину від 3 нм
до 4 см, тоді як УФ-випромінювання не проникає глибше 0,5-1 мм.
ІЧ-промені в основному мають теплову дію.

УФ-промені володіють складнішою дією, викликаючи зміни в тканинах.
Безпосередня дія УФ-випромінювання визначає бактерицидний ефект сонячної
радіації. Поглинута тканинами енергія кванта УФ-випромінювання викликає
збудження атомів і молекул та перехід електронів з однієї орбіти на
іншу, відрив їх від атома або молекули (фотоелектричний ефект). Ці
процеси приводять атоми і молекули тканин організму в новий, фізично
змінений стан, при якому збільшується запас їх енергії і можливість
вступати в хімічні реакції. Вітаміноутворююча дія геліотерапії пов’язана
з перетворенням у шкірі під впливом УФ-променів провітаміну О
(7-дегідрохолестерину) у вітамін О3.

Таласотерапія як один з методів кліматотерапії має різне тлумачення. В
широкому розумінні таласотерапія включає використання з метою
загартовування і лікування різних кліматичних, бальнеологічних і
гідротерапевтичних факторів, пов’язаних з перебуванням біля моря. В
такому розумінні таласотерапія по суті примикає до кліматотерапії,
оскільки в неї включається і аеротерапія, і геліотерапія. Правда,
аеротерапія на березі моря має свої особливості як щодо впливу на
організм (дія морських солей, аерофонів), так і щодо організації. У
вужчому розумінні таласотерапія включає в себе морські купання. Цей вид
кліматобальнеологічного впливу є специфічним для таласотерапії і має
найбільший ефект.

Фізіологічна дія морських купань на організм пов’язана з термічними,
механічними і хімічними факторами. Термічний вплив залежить від
охолодження, оскільки температура води в морі нижча, ніж температура
тіла. Чим нижча температура води, тим більша тепловтрата і тим сильніша
фізіологічна дія купання. Механічна дія проявляється тиском морських
хвиль на тіло, робиться своєрідний «гідромасаж», в результаті чого
покращується стан шкіри, її еластичність. Людині в морі потрібно
протистояти рухливій масі води. Удари хвиль підсилюють м’язову роботу,
яка витрачається на те, щоб зберегти рівновагу тіла у воді. Хімічний
вплив залежить від розчинених у воді солей, які осідають на шкірі,
подразнюють її рецептори, продовжуючи викликати відповідні реакції і
підтримуючи протягом певного часу викликану при купаннях реакцію. Ця
подразнювальна дія залежить від якісного і кількісного складу морської
води. Вона містить катіони натрію, калію, магнію, кальцію, аніони хлору,
брому та ін. Відоме значення має вплив бактеріальної флори і фітонцидів
морських водоростей. Сильну дію при купаннях має повітря і сонячна
радіація, особливо УФ частина спектру, яка проникає у воду на глибину до
1 м, а також підвищена іонізація морського повітря. Велике значення має
емоційно-психологічна дія купання. Краса моря, незвичні обставини,
відчуття радості, пов’язане з купанням, — все це підвищує настрій,
загальний тонус організму. Купання веде до тренування
нервово-гуморальних, серцево-судинних та інших механізмів
терморегуляції, обміну речовин, дихальної функції, підвищує життєвий
тонус організму, його адаптивні можливості, має виразну загартовувальну
дію.

Купання в басейні з морською водою має багато спільного з купанням у
морі. В значній мірі зберігаються хімічна дія морської води і
тренувальний вплив плавання. Одночасно, в порівнянні з купаннями в морі,
слабше виражений гідромасаж у зв’язку з відсутністю хвиль, а також
охолоджувальна дія у зв’язку з вищою і стабільною температурою води.

Карстові печери. Мікроклімат карстових печер з лікувальною метою
використовується порівняно недавно. Перші відомості про сприятливу дію
цього природного фактора на хвору людину відносяться до періоду Другої
світової війни. В Німеччині (Клутертсберг) під бомбосховище була
використана карстова печера. Хворі на бронхіальну астму, попадаючи в цю
печеру, помічали покращення стану здоров’я, послаблення або повне
припинення астматичних нападів. Відомості про лікувальні властивості
мікроклімату карстових печер щодо хворих на бронхіальну астму були
підтверджені подальшими спостереженнями, проведеними в Австрії,
Угорщині, Німеччині.

Зміни, які спостерігаються в організмі хворих під час перебування в
карстовій печері, обумовлені комплексною дією спелеофакторів. Під
впливом помірно зниженої температури повітря дещо підсилюється
тепловіддача з поверхні тіла як конвекційним, так і радіаційним шляхом,
що стимулююче впливає на механізм теплопродукції, викликає підсилення
окислювальних процесів із всіма супутніми фізіологічними змінами з боку
дихання, кровообігу і тканинного газообміну. Під впливом прохолодного
повітря відбувається звуження периферійних судин і перерозподіл крові з
периферії до внутрішніх органів, що позитивно впливає на кровообіг
останніх.

Вдихання помірно холодного повітря позитивно впливає на всі показники
альвеолярної вентиляції, що сприяє покращенню газообміну в легенях.
Сприятливим фактором, з точки зору впливу на внутрішнє дихання, є також
низька фізіологічна відносна вологість, яка сприяє підсиленню
вологовіддачі з дихальної поверхні легень і кращій оксигенації
артеріальної крові.

Соляні шахти. Одним з видів спелеотерапії є дія на хворих мікрокліматом
соляних шахт, особливістю яких є вміст високодисперсних аерозолів
хлориду натрію, постійна температура повітря, відсутність у повітрі
шкідливих домішок і мікроорганізмів, мала швидкість руху повітря, певне
співвідношення вмісту газів, вологості, атмосферного тиску, відсутність
шуму. Спелеотерапія в умовах мікроклімату соляних шахт полягає в
систематичному дозуванні протягом перебування в них хворих. Специфічні
властивості мікроклімату соляних шахт визначили їх застосування для
лікування хронічних неспецифічних захворювань легень і перш за все
бронхіальної астми. Досвід застосування даного виду кліматотерапії при
лікуванні бронхіальної астми є в селищі Солотвино Закарпатської області.
Шахта, у вигляді складної інженерної споруди, є підземним відділенням
лікарні і розміщена на глибині 300 м від поверхні землі в товщі соляного
пласту і має водопровід, каналізацію, електроосвітлення, вентиляційну
систему, що забезпечує регенерацію мікроклімату і провітрювання палат,
телефонний зв’язок і ліфт для піднімання і опускання хворих.
Мікрокліматичні умови солотвинської соляної шахти характеризуються
наступними параметрами: температура повітря становить 23-24°С,. відносна
вологість — 20-60%, швидкість руху повітря — до 0,2 м/с, вміст
високодисперсних аерозолей хлориду натрію — 0,5-5 мг/м3, з яких 70-80%
частинок мають розміри менше 5 мкм. Вміст кисню дорівнює 20,7% по
об’єму, вуглекислого газу — 0,03% по об’єму, атмосферний тиск — 750-775
мм рт.ст. Рівень шуму в шахті не перевищує 25 дБ. Повітря не містить
патогенних мікробів і алергенів.

Лікувальні грязі, або пелоїди — це природні органо-мінеральні
колоїдальні утворення (намулові, торфові, сопкові та ін.), які володіють
високою теплоємністю і теплоутримуючою здатністю і містять, як правило,
терапевтичноактивні речовини (солі, гази, біостимулятори і т.д.) і живі
мікроорганізми.

Всі лікувальні грязі мають виражену терапевтичну дію і застосовуються у
вигляді різних лікувальних процедур -аплікацій (загальних і місцевих),
грязерозчинних ванн, суспензій, використовуються у поєднанні з фізичними
процедурами (гальваногрязь, електрофорез грязьового розчину), а також у
вигляді різних грязьових препаратів.

Лікувальні грязі генетичне поділяються на чотири основні групи: торфові,
сапропелеві, намулові сульфідні і сопочні.

Мінеральні водойми. Поверхневі мінеральні води, тобто води мінеральних
озер, морів, океанів і їх заток хоча і не використовуються з лікувальною
метою так широко, як підземні мінеральні води, все ж відіграють помітну
роль як лікувальний засіб на багатьох курортах. За своїм походженням і
умовами водно-сольового живлення мінеральні водойми можна поділити на 3
види:

а) морські;

б) материкові;

в) материкові підземного водно-сольового живлення.

З позицій взаємодії організму із зовнішнім середовищем мінеральні води і
лікувальні грязі є природними подразниками, які мають складну
фізико-хімічну структуру. Найважливішими характеристиками мінеральних
вод, які визначають їх фізіологічну і лікувальну дію, є мінералізація,
хімічний склад, газонасиченість, радіоактивність, температура, рН та ін.
Для лікувальних грязей найбільше значення мають структура і теплофізичні
властивості, вміст мікроелементів, газів і органічних сполук, рН,
окисно-відновний потенціал.

В основі дії мінеральних вод і лікувальних грязей зовнішнього
використання лежить складний і взаємопов’язаний вплив на організм
температурного, хімічного і механічного факторів. Провідна роль,
очевидно, належить температурному фактору. Подразнення, викликане ним,
тим більше, чим більша різниця між температурою тіла і лікувальним
середовищем. Температурний фактор в значній мірі обумовлює загальний
механізм дії різних грязьових і водолікувальних процедур.

Механічна дія на організм мінеральних вод і лікувальних грязей залежить
від об’єму проведених процедур: вона максимальна при загальних або менше
виражена при невеликих за площею (локальних) діях. З одного боку,
механічний тиск служить джерелом подразнення механорецепторів шкіри і
рефлекторним шляхом впливає на формування загальної відповідної реакції
організму. З іншого боку, викликаючи звуження венозних судин, механічний
фактор впливає на мікроциркуляцію і гемодинаміку, розподіл крові в
організмі, роботу серця і лімфообіг. Впливаючи на грудну і черевну
порожнини, ванни і в меншій мірі грязьові аплікації змінюють дихання,
підсилюючи і поглиблюючи дихальні рухи. Крім того, механічний фактор має
певне значення в передачі тепла в глибину тканин. У цілому механічний
фактор хоча і не відіграє провідної ролі в механізмі впливу лікувальних
грязей і мінеральних вод, та може самостійно впливати на деякі системи в
організмі або модифікувати ефекти температурного і хімічного факторів.

Висновки

Отже, санаторно-курортне лікування є сьогодні невід’ємною, хоча й досить
специфічною складовою туристичної індустрії. Його особливість полягає
передусім у переважанні порівняно з іншими видами туристичного
обслуговування медичних послуг, які базуються на використанні природних
ресурсів. Це обумовлює реалізацію лікувально-профілактичної,
реабілітаційної, превентивно-валеологічної функцій лікувального туризму.

Багатофункціональність сучасних курортів великою мірою визначає стрімке
зростання їх популярності, а звідси — й частки лікувального туризму в
формуванні туристичних потоків та у валютних надходженнях.

Розвиток санаторно-курортної системи України неможливий через
недосконалість податкового законодавства і прорахунки у фінансовій
політиці держави. Якщо протягом усіх років існування цієї системи вона
була дотаційною, то тепер у бюджеті не тільки не передбачаються подібні
асигнування, але й у виплаті податків вона прирівнюється до промислових
підприємств. Такі умови не тільки приводять до неправомірного
подорожчання санаторно-курортних послуг, але і знижують можливості
їхнього повного завантаження, а значить, збільшують збитки галузі. У
зв’язку з цим необхідно створити Державний Комітет по керуванню
курортами України. Така структура взяла б на себе функції розробки і
реалізації єдиної загальнодержавної програми розвитку курортної справи і
координацію діяльності в цій сфері всіх зацікавлених міністерств і
відомств. Це дозволить створити організаційні умови для акумуляції,
розподілу і контролю за використанням матеріально-фінансових ресурсів,
пов’язаних із реалізацією заходів щодо підвищення ефективності роботи
курортного комплексу України.

Україна має дуже сприятливі умови і багаті рекреаційні ресурси та
бальнеологічні ресурси для лікування та відпочинку населення, розвитку
туризму і спорту. Унікальні ландшафти, чудові краєвиди, національні
парки, заповідники та заказники, мінеральні і термальні води, грязеві
джерела створюють усі передумови для формування в Україні
високорозвинутого, індустріального, розрахованого навіть на найбільш
вибагливих та заможних людей рекреаційного комплексу.

Санаторії і пансіонати з лікуванням – лікувально-профілактичні заклади,
що розміщуються у місцях з цінними курортологічними ресурсами, поєднуючи
такі природні чинники, як клімат, мінеральні води, лікувальні грязі,
озокерит, морське купання і т. д. з лікувальною фізкультурою,
харчуванням, фізіотерапією.

Будинки і пансіоніти відпочинку – оздоровчі заклади, що розміщені у
місцях, багатих на рекреаційні ресурси (сприятлива погода, фітоцидні
властивості лісів, акватериторії), включаючи організоване застосування
природних лікувальних мінеральних вод, грязей, озокериту.

Санаторії-профілакторії – лікувально-профілактичні заклади, де лікування
і оздоровлення громадян здійснюється без їх відриву від виробництва чи
навчання. Територіально такі об’єкти наближені до промислових,
навчальних центрів, сільськогосподарських кооперативів, Вони
використовують у своїй діяльності не лише сучасне медичне і оздоровче
обладнання, а й природне рекреаційне середовище.

Бази відпочинку – загальнооздоровчі заклади, за своїм призначенням
близькі до будинків відпочинку, але територіально наближені до
промислово розвинутих міст, оскільки вони безпосередньо підпорядковані
підприємствам, організаціям або установам.

Список використаної літератури

Живицький О., Тараканов М. Проблеми і перспективи створення
курортно-рекреаційних ВЕЗ в українському Причорномор’ї // Економіка
України. — №1. — 2002.

Іванух Р. Стратегічні проблеми розвитку рекреаційно-туристичного
комплексу України // Економіка України. – 2003. — №1.

Калитюк В., Ніколаєв В. Управління санаторно-курортними підприємствами:
нові реалії // Економіка України. – 2001. — № 1.

Коржунова Н. Курортно-рекреаційне господарство Причорномор’я //
Економіка України. — №4. — 2006.

Федорченко В.К., Дьорова Т.А. Історія санаторно-курортного лікування в
Україні. – К., 2004.

Яцура М.Т. Відпочинок і оздоровлення в Україні. – К., 2002.

PAGE

PAGE 2

Похожие записи