.

Ковбасні вироби

Язык: украинский
Формат: дипломна
Тип документа: Word Doc
11 3866
Скачать документ

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему:

“Ковбасні вироби”

ПЛАН

Вступ

1. Класифікація ковбас

2. Сировина та її підготовка для виробництва ковбас

3. Варені ковбаси: формування споживних властивостей і асортименту
варених ковбас

4. Сосиски і сардельки

5. Фаршировані, кров’яні та ліверні ковбаси, сальтисони

6. Запечені ковбасні вироби, напівкопчені та копчені ковбаси

7. Вимоги до якості ковбасних виробів та їх перевезенні і зберігання

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

На сучасному етапі товарознавство вивчає товари народного споживання,
тобто продукти праці для невиробничого, насамперед особистого,
споживання.

Предметом товарознавства є споживча вартість товарів. Споживча вартість
створюється конкретною працею, у результаті якого вихідні матеріали
(сировина, напівфабрикати) перетворюються в корисну річ – продукт,
здатний задовольняти матеріальні і культурні потреби людей.
Товарознавство досліджує природу споживчої вартості товарів,
закономірності її формування і збереження.

Мірою споживчої вартості є якість товарів. У зв’язку з цим найважливішою
задачею товарознавства є дослідження закономірностей формування якості
на всіх етапах руху товарів (при їх проектуванні, виробництві,
реалізації і споживанні), розробка методів іспиту й оцінки рівня якості
товарної продукції.

Споживча вартість товару обумовлена визначеними йому властивостями, що
виявляються в процесі споживання. Ці властивості називаються споживчими.
Досліджуючи споживчу вартість і її якості, товарознавство повинне
розкрити природу, установити типову номенклатуру, особливості формування
й оцінки споживчих властивостей виробів.

Товарознавство не просте вивчає споживчі властивості товару. Одна з
найважливіших задач товарознавства – відгородити споживача від неякісних
товарів і несумлінних продавців.

Особливо актуальної ця задача стала в даний час, коли щодня на ринку
з’являються нові виробники товарів. Відкрити дорогу тим з них, хто
робить товари найкращої якості, і закрити її тим, хто намагається
«схалтурити» і нажитися на обмані. Це в однаковій мірі відноситься і до
торгових організацій і окремих продавців.

Найпростіші основи товарознавства продовольчих товарів дозволяють навіть
по їхньому зовнішньому вигляді приблизно визначити якість і уникнути
обману на ринках і в магазинах міст.

В даній роботі планую розглянути ковбасні вироби з точки зору
товарознавства.

Ковбасні вироби — це продукти з м’ясного фаршу з сіллю і спеціями, в
оболонці або без неї, піддані термічному обробленню або ферментації до
готовності для споживання. Вони характеризуються високою харчовою
цінністю завдяки вдалому поєднанню високоякісної сировини, відповідній
обробці, наявності широкого вибору продукції, яка задовольняє
різноманітні потреби споживачів.

1. Класифікація ковбас

Ковбасні вироби класифікують за такими ознаками:

—за видом сировини: на м’ясні, кров’яні, субпродуктові, комбіновані;

—за видом м’яса: яловичі, свинячі, баранячі, кінські, з м’яса інших
тварин, птиці, кроликів, а також із суміші двох, трьох і більше видів
основної сировини;

— за особливостями технології: варені ковбасні вироби (варені ковбаси,
сосиски і сардельки, фаршировані, ліверні, сальтисони, холодці),
запечені (м’ясні хліби, паштети), напівкопчені, варено-копчені,
сирокопчені, сиров’ялені;

— за якістю сировини: більшість видів вищого і першого сортів, а деякі
види також другого і третього сортів;

— за видами оболонки: в оболонках природних, штучних і без оболонки
(м’ясні хліби, сальтисони, холодці);

— за рисунком на розрізі: з однорідною структурою фаршу і з включенням
шматків сала, язика, грубо подрібнених м’язової і жирової тканин;

— за призначенням: вироби для загального споживання і для дитячого та
дієтичного харчування;

— за способом випуску в реалізацію: звичайні, порційні і сервірувального
нарізання.

2. Сировина та її підготовка для виробництва ковбас

Сировина має вирішальне значення при формуванні споживних властивостей і
асортименту ковбасних виробів. Основну частку в ковбасному виробництві
займає яловичина і свинина.

Яловичина служить зв’язуючою основою ковбасного фаршу, підсилює
забарвлення ковбас, її азотисті екстрактивні речовини поліпшують смак
виробів. М’язова тканина яловичини має високу вологопоглинаючу і
вологоутримуючу здатність і, відповідно, забезпечує щільну і соковиту
консистенцію ковбас.

Свинина поліпшує органолептичні властивості ковбас, завдяки своєму
складу і здатності накопичувати під час дозрівання речовин, які надають
смаку і запаху шинки. Жирова тканина в помірній кількості поліпшує
соковитість і ніжність продуктів.

Сало свиняче надає фаршу пластичності, підвищує його енергетичну
цінність, формує рисунок на розрізі, але в надмірній кількості знижує
зв’язуваність фаршу і засвоюваність виробів. З метою збереження рівних
граней шматків сала при подрібненні і перемішуванні з фаршем, його
підморожують.

Молочні продукти (молоко питне, сухе, масло вершкове, сир, білкові
концентрати тощо) підвищують поживні властивості і засвоюваність ковбас,
а для молочних білків притаманні добрі зв’язуючі і емульгуючі
властивості.

Яєчні продукти використовують для деяких видів ковбас з метою підвищення
їх споживних властивостей і збільшення зв’язуваності фаршу.

Борошно, крохмаль додають тільки у фарш окремих ковбас для підвищення
вологопоглинаючої здатності і зв’язуваності фаршу.

Крім білків тваринного походження, значна увага приділяється
використанню білкових ізолятів і концентратів бобових культур (сої,
гороху, квасолі та ін.), різних рослинних наповнювачів тощо.

Матеріали для соління включають сіль, нітрит натрію, цукор та ін. Сіль
крім загальних властивостей, розглянутих раніше, підвищує
вологозв’язуючу здатність і клейкість фаршу. Цукор пом’якшує смак солі і
перцю, запобігає окисленню нітриту натрію. Прянощі надають ковбасам
приємний характерний аромат і смак. Частіше всього використовують всі
види перцю, коріандр, кардамон, гвоздику та інші в натуральному вигляді
та як екстракти.

Ковбасні оболонки забезпечують певну форму, стійкість щодо дії
мікроорганізмів, до забруднення, втрат вологи, впливу кисню повітря.
Використовують природні (кишки, сечовий міхур, стравохід, свинячий
шлунок) і штучні оболонки (целофанові, віскозні, білкозинові), а також
синтетичні. Частину оболонок обробляють коптильною рідиною.

Підготовка сировини для виробництва ковбас типова для більшості видів і
вона суттєво впливає на формування споживних властивостей продукції. До
неї відносять обвалювання, жилування, сортування, попереднє подрібнення
і соління м’яса.

Обвалювання передбачає відділення м’якоті від кісток. Від її повноти в
основному залежить вихід сировини.

Жилування — це відділення від м’язової тканини сухожиль, жиру і
кровоносних судин. Завдяки цій операції підвищують якість і харчову
цінність ковбас.

Сортування м’яса проводиться залежно від вмісту в ньому сполучної і
жирової тканини (для яловичини), жирової (для свинини). За цією ознакою
яловичину ділять на вищий, 1-й і 2-й сорти. До вищого сорту відносять
чисту м’язову тканину, до 1-го сорту— із вмістом до 6% сполучної і
жирової тканини і до 2-го сорту — із вмістом цих тканин до 20%. Крім
того, для частини варених і напівкопчених ковбас використовують
односортну яловичину з вмістом до 12% сполучної і жирової тканини. З
яловичини І категорії вгодованості з добре розвинутим підшкіряним жиром
передбачено виділення яловичини жилованої жирної, яка містить до 35%
жирової і сполучної тканини. Свинину жиловану залежно від вмісту жиру
ділять на нежирну — з вмістом до 10% жиру, напівжирну, що містить ЗО—50%
жиру і жирну— з вмістом від 50 до 85% жиру. М’язова тканина односортної
свинини містить від ЗО до 55% жиру. Баранина жилована односортна може
включати до 20% сполучної і жирової тканини.

Попереднє подрібнення і соління прискорює процес дозрівання м’яса,
внаслідок повнішого контакту білків із сіллю. На якість ковбас значно
впливають спосіб подрібнення і соління, температура і тривалість
соління. Наприклад, збільшення ступеня подрібнення скорочує тривалість
соління м’яса.

Наступні технологічні операції мають свої особливості для більшості груп
і видів ковбас.

3. Варені ковбаси: формування споживних властивостей і асортименту
варених ковбас

Формування споживних властивостей і асортименту варених ковбас
здійснюється за рахунок підбирання набору відповідної сировини і
дотримання технологічних схем виробництва. Продукцію високої якості
одержують із яловичини жилованої вищого сорту і свинини нежирної,
особливо молодих тварин.

Посолене м’ясо залишають на 6—24 год для дозрівання. Внаслідок цього
підвищується його вологопоглинання, накопичуються різні сполуки, які
поліпшують смак ковбас. Якщо м’ясо посолене у вигляді шроту (шматочки
16—25 мм), то його повторно подрібнюють на вовчку (шматочками 2—3 мм).
Завдяки цьому воно стає ніжнішим. Наступне оброблення на кутері
забезпечує тонке подрібнення і формує відповідну структуру,
консистенцію, однорідність з добавленою водою пастоподібної маси. На
деяких підприємствах фарш обробляють в емульсаторах або в колоїдних
млинах.

Сало свіже або солоне очищують від шкури, охолоджують до температури
-1°С і подрібнюють на салорізці.

Перемішування забезпечує рівномірний розподіл складових компонентів
фаршу. Обробка фаршу у вакуум-мішалці дозволяє ретельно перемішати його,
видалити повітря і поліпшити якість. Сало додають в кінці перемішування
щоб запобігти деформації.

Шприцювання, або наповнення фаршем оболонок, краще проводити з допомогою
вакуум-шприців. Завдяки видаленню повітря з фаршу він стає щільнішим,
виключається утворення пустот. Однак надто щільне наповнення може
призвести до розривів, адже під час варки фарш розширюється.

Наповнені фаршем батони перев’язують шпагатом за різними схемами,
типовими для окремих назв і для ущільнення фаршу підвішують на раму. При
цьому не допускається дотик між ними, бо у цих місцях погіршується
теплова обробка і залишаються світлі смуги.

Обжарювання — це оброблення батонів гарячими димовими газами при
температурі 90—110° С. Завдяки цьому оболонка стає стерильною, міцною,
стійкою проти мікроорганізмів, негігроскопічною. Водночас поліпшується
товарний вигляд батонів, формується приємний смак і запах за рахунок
продуктів неповного згоряння деревини, стабілізується яскраво-червоний
колір фаршу.

Варіння здійснюється гострою парою або у воді при температурі 75—85° С
до досягнення температури в товщині батона 68—72°С. Воно має вирішальне
значення для забезпечення стійкості ковбас при зберіганні, оскільки інші
операції не повністю пригнічують розвиток гнилісних мікроорганізмів. При
високій температурі варіння можливе розривання оболонок або
переварювання ковбас, яке характеризується сухим, пухким, несоковитим
фаршем готових виробів. В умовах зниженої температури або при
недостатній тривалості варіння ковбаси недоварюються, і їм властива дуже
м’яка консистенція фаршу. Такі вироби менш стійкі при зберіганні. Фарш
недоварених ковбас темніший і легко прилипає до ножа.

Охолодження ведеться спочатку водою під душем, а потім в охолоджувальних
приміщеннях. Це запобігає швидкому росту бактерій, з батонів змиваються
жирові і бульйонні підтікання, попіл, сажа та інші забруднення. Водночас
попереджуються висихання і зморшкуватість.

Варені ковбаси випускають вищого, 1 -го, 2-го і 3-го сортів. Для
багатьох видів сорт ковбаси відповідає сорту жилованої яловичини, хоч є
і винятки.

Ковбаси вищого сорту випускаються із шматочками сала (Любительська,
Столична, Російська, Естонська та ін.), з однорідною структурою фаршу
(Лікарська, Молочна, Яловича, Діабетична та ін.).

Для ковбаси Любительської характерне вдале поєднання яловичини вищого
сорту (35%), нежирної свинини (40%) і хребтового сала (25%). Тому вона
має ніжну і водночас пружну консистенцію, соковитість і приємний смак.
Любительська свиняча ковбаса готується із свинини нежирної і хребтового
сала, тому має світле забарвлення фаршу.

Ковбаса Столична, на відміну від Любительської, містить мало яловичини
вищого сорту (15%), замість решти частини (20%) в ній використана
напівжирна свинина, яка, разом з нарізаним прямокутниками боковим салом
зумовлює мармуровість світло-рожевого фаршу, її коптять при температурі
35—45° С протягом 6—7 год для надання фаршу приємного запаху коптіння, а
оболонці — темнуватого забарвлення.

Ковбаса Лікарська в основі фаршу містить напівжирну свинину (70%) і
яловичину вищого сорту (25%) з додаванням 3% яєць і 2% сухого молока.
Фарш добре подрібнюють, завдяки чому він краще засвоюється організмом.

Ковбаса Молочна, на відміну від Лікарської, містить на 10% менше
напівжирної свинини (60%) і відповідно більше яловичини 1-го сорту
(35%), а також 3% сухого молока і 2% яєць.

Для дитячого і дієтичного харчування призначені ковбаси вищого сорту
Дитяча,

Дитяча вершкова, Русанівська, Гулівер. У них не тільки приємні
органолептичні показники, але і збалансований склад стосовно потреб
дитячого організму.

Ковбаси варені 1 -го сорту виробляються різноманітного асортименту.
Основою для них є яловичина 1 -го сорту і для більшості видів
використовують часник.

Ковбаса Окрема готується з яловичини 1-го сорту (60%), з додаванням
напівжирної свинини (25%) і бокового сала (15%). Смак у неї помірно
гострий, відчувається запах часнику і перцю.

Ковбаса Шинково-січена виробляється з яловичини 1-го сорту (40%) і з
грубоподрібненої (8—12 мм) напівжирної свинини (58%).

Ковбаса Подільська включає яловичину 1-го сорту (42%), жирну свинину або
м’ясні свинячі обрізки (55%) і крохмаль та виділяється запахом часнику.
Ковбаса Волинська готується з яловичини 1-го сорту (33%), напівжирної
свинини (25%) і щоковини (40%). Рецептурою передбачено внесення у її
фарш більше прянощів ніж в інші ковбаси 1-го сорту.

Вдалий рецептурний склад має ковбаса Столова: 59% напівжирної свинини і
40% яловичини 1-го сорту, з додаванням сухого молока (1%).

Для дитячого харчування випускають ковбасу Шкільну, в рецептурі якої,
крім яловичини 1-го сорту (50%), свинини напівжирної (40%), яєць (3%),
сухого молока (2%), є також 5% олії кукурудзяної або соняшникової
рафінованої. Завдяки цьому вона багата поліненасиченими жирними
кислотами.

З нетрадиційної сировини виробляють ковбаси 1-го сорту: Деснянську
(білково-жирова емульсія — 20%), Окську (замінник м’яса на основі плазми
крові — 30%), Бутербродну (молочно-білковий концентрат — 15%), Степову
(соєвий білок — 4%), Домашню (паста субпродуктова — 25%), Тернопільську
(рис варений — 15%).

Ковбаси варені 2-го сорту готуються на основі яловичини жилованої 2-го
сорту, з меншою часткою свинини і сала.

Так, ковбаса Чайна включає яловичину 2-го сорту (70%), свинину
напівжирну (20%) і сало бокове. Ковбаса має трохи грубувату консистенцію
і солонуватий смак. Більшим попитом користується ця ковбаса у вигляді
кілець.

З м’ясних обрізків яловичих (55%) і свинячих (40%), з додаванням 5%
крохмалю виготовляється ковбаса Дарницька.

Ковбаса Вінницька готується із яловичини 2-го сорту (51%) і свинячої
щоковини (47%). З використанням м’ясних обрізків виробляють також
ковбасу Закусочну, Харківську, Сільську. Ковбаса Приморська включає
яловичину 2-го сорту (60%), вим’я (35%), сало бокове і крохмаль (5%).

Варені ковбаси 3-го сорту представлені двома видами: Субпродуктова і
Поліська. В рецептурі ковбаси Субпродуктова м’ясо яловичих (28%) і
свинячих (35%) голів, легені і рубці (по 15%), а також крохмаль (7%).

Ковбаса Поліська готується з м’яса яловичих голів (55%), жилок і
субпродуктів II категорії (40%), з включенням крохмалю (5%).

Ковбаси: Похідна, Расказівська, Апетитна, Семилукська випускаються
підприємствами споживчої кооперації з односортного м’яса. В рецептурі
ковбаси Похідна рівні частини яловичини і свинини; Расказівської— 30%
яловичини і 20% сала хребтового або бокового; Апетитної— 25% яловичини,
60% свинини, 10% сала, 3% яєць і 2% сухого молока; Семилукськоі— 45%
телятини, 50% свинини, 3% яєць і 2% сухого молока. Вологість більшості
видів ковбас повинна бути не вищою 65%, Расказівської’— 68%, а
Семилукської— 60%.

4. Сосиски і сардельки

Сосиски і сардельки відрізняються від варених ковбас меншим діаметром,
однорідним тонкоподрібненим фаршем, ніжністю і соковитістю.

Особливістю технології виробництва цих виробів є те, що приготування
фаршу для них закінчується в кутері. Фарш для сосисок набивають
автоматично дозованими шприцами у баранячі тонкі кишки або в целофанову
оболонку довжиною 12—13 см і перекручують, для сардельок у більш широкі
яловичі і свинячі череви довжиною 7—9 см, які перев’язують.

Випускають вироби вищого і 1-го сорту, у т.ч. сосиски вищого сорту:
Любительські, Молочні, Вершкові, Особливі, Дитячі, Шкільні; І сорту:
Яловичі, Донецькі, Дарницькі; сардельки вищого сорту: Свинні, Дієтичні і
1-го сорту: Сардельки 1-го сорту, Яловичі, Київські (мозкові).

Сосиски Любительські включають майже однакову кількість яловичини 1-го
сорту, свинини напівжирної і жирної. Вони мають більш виражений аромат
прянощів — їх кладуть на 25% більше, ніж в інші види.

Сосиски Молочні за складом близькі до відповідної вареної ковбаси,
тільки замість напівжирної для них використовують жирну свинину.

Сосиски Дитячі готуються із свинини напівжирної (40%), яловичини вищого
сорту (20%) і м’яса молодняку 1-го сорту (30%), з додаванням меланжу,
сухої білкової суміші і олії кукурудзяної чи соняшникової рафінованої
(5%).

Сосиски яловичі включають тільки яловичину 1-го сорту (80%) і жир-сирець
яловичий або свинячий (20%). Крім звичайних спецій, у фарш додають
часник.

Сосиски Донецькі виробляють в яловичини 1-го сорту (50%) і напівжирної
свинини (49%), з додаванням сухого молока.

Сардельки свинн’і вищого сорту готують з напівжирної (93%) і жирної
свинини (7%). Відрізняються вони жирним, соковитим фаршем із слабким
запахом коріандру і перцю.

Сардельки Дієтичні виробляють з яловичини вищого сорту від молодняку
(65%), з додаванням сироватки крові, молочного білка, сухого молока і
олії кукурудзяної або соняшникової. В процесі виготовлення в них вносять
ферментний препарат прототеризин.

Сардельки 1-го сорту виготовляють з яловичини 2-го сорту (58%) і
напівжирної свинини (42%). На відміну від свинних вони мають більш
виражений аромат часнику.

Сардельки яловичі готують з яловичини 1-го (40%) і 2-го сортів (50%) з
додаванням жиру-сирцю. Вони відрізняються темним забарвленням фаршу,
гострим запахом часнику і високою вологістю (75%).

Сардельки Дитячі готують з яловичини 2-го сорту, з додаванням крупи
манної або кукурудзяного борошна і молока сухого знежиреного, без
нітриту натрію.

З односортного м’яса виробляють сардельки Чайні на основі яловичини
(80%) і свинини (20%), а також Обідні — з використанням 88% свинини, 10%
яловичини і 2% крохмалю.

5. Фаршировані, кров’яні та ліверні ковбаси, сальтисони

Фаршировані ковбаси готують за відповідною схемою. Вони мають
характерний рисунок на розрізі. В їх рецептуру входить високоякісна
сировина і вони бувають тільки вищого сорту.

Так, ковбаса Язикова випускається з цілим або подрібненим язиком. В
першому випадку четвертину або половину розрізаного повздовж язика,
загорнутого тонким шаром сала, розміщують у центрі батона. До складу
фаршу входять, %: яловичина вищого сорту — 28, свинина нежирна — ЗО,
сало хребтове — 22 і, крім прянощів, фісташки.

Ковбаса Листкова (Слойона) складається із шарів фаршу язикової ковбаси,
соленої свинячої шийки і варених солених язиків, між якими розміщені
пластинки бокового сала.

Кров’яні ковбаси містять значну частку крові, а також субпродукти та
інші види сировини. Виробляють їх вищого, 1-го, 2-го і 3-го сортів.

Ковбаса кров’яна із сиром вищого сорту готується із сирої крові (35%),
яку змішують з 30% вареної свинячої шкурки, 20% твердого сала і 15%
твердого сичужного сиру. На розрізі має шматочки сала 8 мм і сиру 12 мм.

Ковбаса варена 1-го сорту виробляється із 35% крові, змішаної з вареними
субпродуктами, у яких багато колагену, жилок і свинячої шкурки (35%), з
додаванням 30% грудинки.

Ковбаса кров’яна українська 1-го сорту готується із рівних частин крові
і м’яса свинячих голів.

Ковбаса кров’яно-гречана 2-го сорту може вироблятись вареною і смаженою,
в рецептурі якої по 40% сирої крові і вареної гречаної крупи, а також
тверде сало, свинячий жир і колагеновміщуюча сировина.

Ковбаса кров’яна з перловою крупою 2-го сорту містить, %: сиру кров —50,
перлову крупу — ЗО, свинячу щоковину — 10, білковий стабілізатор — 10.

Ковбаса кров’яна 3-го сорту готується із рівних частин варених крові і
субпродуктів ІІ-Ї категорії.

Ліверні ковбаси — це вироби із фаршу, одержаного в основному із
попередньо зварених м’яса і субпродуктів. Фарш має мазеподібну
консистенцію, жовтувато-сірий колір, не містить нітриту натрію.

Ковбаса ліверна Яєчна вищого сорту готується з яловичини молодняку,
телятини вищого сорту або нежирної свинини молодих тварин (25%),
свинячої щоковини (38%), печінки (33%), з додаванням сухого молока і
яєць. Має сірувато-рожевий, ніжний, трохи мазкий фарш.

Ковбаса ліверна варена 1-го сорту виробляється з рівних частин печінки і
щоковини. Має більш щільну консистенцію і характерний гіркуватий
присмак.

Ковбаса ліверна Дністровська 1-го сорту включає печінку (35%), мозок
головний (20%) і черевну частину свиноматок (45%).

Ковбаса ліверна 3-го сорту готується із субпродуктів 2-ї категорії,
жилок і свинячої вареної шкурки.

Ковбаса ліверна рослинна 3-го сорту включає м’ясо стерилізоване, серце,
діафрагму, жилки (35%), легені (25%), рубці, свинячі шлунки (20%) і
крупи або варені бобові (20%).

*

¤

[email protected]~??A

*p,°.^0h1Z2Oe307Ae9–;j

6. Запечені ковбасні вироби, напівкопчені та копчені ковбаси М'ясні хліби мають смак вареної ковбаси, з особливим присмаком, зумовленим запіканням, відрізняються від варених ковбас нижчою вологістю (на 2—3%), темним кольором поверхні, їх запікають у спеціальних ротаційних печах у формах. Асортимент м'ясних хлібів багатьох видів формується з використанням фаршу відповідних ковбас: Любительський, Окремий, Шинковий (ковбаса Шинково-січена), Чайний. Паштети — вироби мазеподібної консистенції і за способом приготування подібні до ліверних ковбас. Паштет з печінки вищого сорту готують з бланшированої яловичої печінки (65%), масла вершкового (20%), смаженої цибулі (15%), без прянощів. Паштет м'ясний вищого сорту містить бланшировані: яловичину 1-го сорту (25%), свинину напівжирну (35%), печінку яловичу (20%), а також масло вершкове, сухе нежирне молоко, яйця і цибулю. Важливими показниками для паштетів є ступінь подрібнення, рівномірність розподілу рецептурних компонентів і якість теплової обробки. Напівкопчені' ковбаси Напівкопчені ковбаси мають специфічний запах копчень і прянощів, приємний трохи гострий і солонуватий смак. Батони відрізняються незначною зморшкуватістю. На відміну від варених, Напівкопчені ковбаси містять менше вологи, більше жиру (25—40%) і білків (15—20%), тому їм властиві підвищена енергетична цінність і стійкість при транспортуванні та зберіганні. Виробництво напівкопчених ковбас має деякі особливості. Подрібнені свинину і яловичину в кутері не обробляють і в фарш воду не добавляють. Обжарюють ковбаси при температурі трохи нижчій, ніж для варених. Зварену ковбасу охолоджують протягом 2—3 год при температурі не вище 20° С, а потім відправляють на коптіння гарячим димом при температурі 35—50° С протягом 12—24 годин. До вищого сорту відносяться ковбаси: Полтавська, Кіровоградська, Мисливські ковбаски, Львівська, Прикарпатська, Дрогобицька, Українська смажена. Ковбаса Полтавська готується з рівних частин яловичини 1-го сорту та напівжирної свинини (по 30%) і грудинки (40%) у вигляді крупних брусочків. Прямі батони мають одну перев'язку посередині. Мисливські ковбаски виробляють з яловичини І сорту (30%), свинини нежирної (10%) і напівжирної (35%), нарізаної шматочками 6—8 мм, а також бокового сала (25%). Виготовлені батончики перекручують довжиною 16—20 см. Ковбаса Кіровоградська готується з яловичини вищого сорту (50%), жирної свинини (35%), нарізаної шматочками по 10 мм і хребтового сала (15%). Випускають її у вигляді прямих батонів, що мають дві перев'язки посередині. Ковбаса Львівська виробляється з напівжирної (55%) і жирної (25%) свинини з додаванням яловичини вищого сорту (20%). На розрізі має дрібну мармуровість. Її прямі батони не мають поперечної перев'язки. Ковбаса Прикарпатська включає 75% напівжирної свинини, нарізаної шматочками, і 25% яловичини вищого сорту. Має присмак часнику і кмину, помітну мармуровість, вигляд напівкілець, зв'язаних з однієї сторони. Ковбаса Дрогобицька готується тільки із свинини нежирної грубоподрібненої (по 30 мм), з додаванням кмину, часнику. У продаж надходить у вигляді прямих батонів, що мають одну перев'язку зверху. Напівкопчені ковбаси 1-го сорту представлені вужчим асортиментом. Це — Українська, Одеська, Черкаська, Буковинська. Ковбаса Українська включає яловичину 2-го сорту (50%), напівжирну свинину (25%) і грудинку (25%), яка нарізана кубиками по 6 мм. Її прямі батони мають перев'язки на кінцях. Ковбаса Одеська відрізняється від Української більшою часткою яловичини 2-го сорту (65%), використанням сала хребтового (25%) і невеликої кількості свинини напівжирної. Готується в основному у формі кілець у відкрутку. Ковбаса Черкаська готується із яловичини 1-го сорту (60%), нежирної свинини (30%) і сала хребтового (10%). Батони її прямі мають дві перев'язки біля верхнього і одну — біля нижнього кінця. Ковбаса Буковинська виробляється із яловичини 2-го сорту (50%), напівжирної (40%) і жирної (10%) свинини. Має вигляд зігнутих батончиків. Напівкопчені ковбаси 2-го сорту: Польська, Шахтарська, Славутицька, Чернігівська міська. Ковбаса Польська має основу з яловичини 2-го сорту (67%), з додаванням напівжирної свинини (15%), нарізаної шматками 8 мм і бокового сала, щоковини чи грудинки (18%). Батони відкручені або у вигляді кілець. Ковбаса Шахтарська відрізняється від Польської тим, що містить на 12% менше яловичини 2-го сорту і відповідно більше щоковини. Випускається у вигляді відкручених кілець з двома поперечними перев'язками на першому кільці. Ковбаса Чернігівська міська готується із жилованих обрізків яловичих (70%) і свиних (30%), нарізаних шматочками по 5 мм. З односортного м'яса підприємства споживчої кооперації виробляють такі Напівкопчені ковбаси: Липецька, Східненська, Казинська, Раменська, Озерська. Із суміші односортної яловичини і свинини готують ковбаси Липецьку, Східненську і Казинську, в яких співвідношення цих основних видів сировини відповідно складає 45 і 55; 50 і 35; 15 і 83%. В рецептуру ковбаси Східненської додатково входить 15% сала хребтового або бокового, а Казинської — 2% крохмалю. Прямі батони відрізняються поперечними перев'язками, утому числі Липецька має по одній на кінцях, Східненська — одну посередині і Казинська дві на верхньому і одну — на нижньому кінці. Ковбаса Раменська може готуватись тільки з яловичини односортної (76%), з додаванням жиру-сирцю яловичого, або суміші яловичини односортної (32%) і жирної (66%). В обох випадках додають 2% крохмалю. Прямі батони мають одну поперечну перев'язку на верхньому кінці. Ковбаса Озерська готується із яловичини односортної (70%) і сала (30%), може бути у формі кільця або прямих батонів з однією перев'язкою на нижньому кінці. Копчені ковбаси В залежності від способу приготування копчені ковбаси ділять на сирокопчені і варено-копчені. Сирокопчені ковбаси відрізняються від інших щільною консистенцією, гострим запахом, приємним солонуватим смаком (до 5,5% солі). Батони мають виражену морщинистість з виступом сала або грудинки. За хімічним складом ця продукція характеризується значним вмістом білків (21—28%), підвищеним жирів (до 42—48%) і невеликим — води (25—30%). Тому сирокопчені ковбаси найбільш стійкі і можуть зберігатись до 9—12 місяців. Кращою сировиною для виготовлення сирокопчених ковбас вважають м'ясо бугаїв і лопаткову частину свинини, які містять мало вологи і мають підвищену в'язкість. Виробництво сирокопчених ковбас має деякі особливості. Соління яловичини і свинини в шматках масою близько 400 г проводять 5—7 діб при температурі 0—2° С, що забезпечує часткове зневоднення і дозрівання м'яса. Готовий фарш набивають в оболонки як можна щільніше. Для підвищення густини, кращого дозрівання і забарвлення осадження проводять більш тривалий період — 7—10 діб при температурі 2—4° С. Після осаджування батони піддають холодному коптінню при температурі диму 18—22° С протягом 2—З діб і сушать від 20 до ЗО діб при температурі 12—15°С. З метою прискорення технологічного циклу рекомендують використовувати бактеріальні препарати. Батони сирокопчених ковбас темно-коричневого кольору, переважно з білим нальотом (дрібні кристали солі і суха плісень). В асортименті сирокопчених ковбас вищого сорту: Московська, Сервелат, Туристські ковбаски, Яловича, Дністровська, Святкова. Ковбаса Московська має основу з яловичини вищого сорту (75%), з додаванням хребтового сала (25%). Фарш у неї темно-червоного забарвлення, батони — прямі з двома перев'язками посередині, відрізняється гострим смаком і запахом чорного перцю. Ковбаса Сервелат готується із жирної (50%), шматочками по 3 мм, нежирної (25%) свинини і яловичини вищого сорту (25%). Батони прямі, мають три перев'язки на верхньому кінці, фарш на розрізі рожевий, з часто розміщеними шматочками жирної свинини, тобто з мармуровістю і з приємним смаком. Ковбаса Дніпровська виробляється з нежирної свинини (60%) і хребтового сала (40%), нарізаного шматочками 4 мм, з додаванням, крім прянощів, коньяку або вина мадери. Випускається у вигляді кілець. Вологість її 25%, тоді як ковбас Московської і Сервелат — 30%. Туристські ковбаски— це пресовані, відкручені поперечно батончики довжиною 12—15 см, з легким запахом часнику. Ковбаса Любительська 1-го сорту готується з яловичини 1-го сорту (65%) і грудинки (35%), нарізаних шматочками по 8 мм. Випускається у вигляді прямих батонів, які мають чотири перев'язки на рівній відстані. Варено-копчені ковбаси мають коротший технологічний цикл. Соління і дозрівання підготовленого м'яса триває 1—2 доби при 2—3°С, осаджування —також 1—2 доби, потім первинне коптіння 1—2 год (залежно від діаметра батона) при 70—80° С. Підкопчені батони варять 45—50 хв при 70—75° С до досягнення температури всередині батона 68° С і повторно коптять 24 год при 40—45° С або 48 год при 32—35° С, після чого сушать 3—7 діб до стандартної вологості і набуття щільної консистенції. Варено-копчені ковбаси відрізняються від сирокопчених рівною оболонкою темно-коричневого кольору, світлішим фаршем і вищою граничною вологістю (43% —для місцевої реалізації і 38% — при відвантаженні). Асортимент варено-копчених ковбас вищого сорту: Московська, Сервелат, Делікатесна, Запорізька. Ковбасу Московську і Сервелат готують за тою ж рецептурою, що і сирокопчені, а батони відрізняються способом перев'язки: Московська — по одній на кінцях, Сервелат — одна перев'язка посередині. Ковбаса Делікатесна виробляється з яловичини вищого сорту (40%), напівжирної свинини (35%) і грудинки або бокового сала (25%), нарізаних брусочками. Батони мають три перев'язки на рівній відстані. Ковбаса Запорізька готується з нежирної свинини (75%) і бокового сала або грудинки (25%), нарізаних кубиками по 6 мм. Прямі батони мають три перев'язки на нижньому кінці. Ковбаса Любительська 1-го сорту відрізняється від сирокопченої тільки перев'язками: по дві на кінцях. Сиров'ялені ковбаси Сиров'ялені ковбаси готують за схемою сирокопчених, але їх в'ялять до 15 діб при температурі 12 °С. При цьому вироби поступово підсушуються, складові частини їх піддаються ферментативним перетворенням, накопичуються продукти протеолізу білків і гідролізу жирів, утворюються нові сполуки, які поліпшують органолептичні властивості ковбас. Виробляють вищого сорту ковбаси Нижньодніпровську і Суджук. Ковбаса Нижньодніпровська готується з яловичини вищого сорту (40%), нежирної свинини (30%), бокового сала або грудинки (30%) з додаванням значної кількості чорного і духмяного перцю, коньяку або мадери. Сало і м'ясо підрібнюють крупними шматками. Прямі батони мають три перев'язки посередині. Вологість ковбаси — 30%. Ковбаса Суджук виробляється з баранини або яловичини 1-го сорту (90%) і жиру курдючного чи підшкіряного яловичого (10%), з додаванням перцю чорного, духмяного, кмину і часнику, у формі пресованих кілець. 7. Вимоги до якості ковбасних виробів та їх перевезенні і зберігання Ковбасні вироби повинні бути свіжими, не містити побічних включень, не мати сторонніх присмаків і запахів. Свіжі вироби мають суху, міцну, еластичну без плісені і слизу оболонку, яка щільно прилягає до фаршу (за виключенням целофанової оболонки), фарш варених ковбас і м'ясних хлібів на розрізі передбачений рожево-червоний, напівкопчених—червоний, сирокопчених—вишнево-червоний, ліверних ковбас і паштетів — сірий. Важливим є однорідність забарвлення фаршу як біля оболонки, так і в центральній частині, без сірих плям і повітряних пустот сірого кольору. Сало у всіх видів ковбас повинно бути білого кольору або з рожевим відтінком. Смак і запах виробів мають бути приємними, властивими для кожного виду ковбас, з ароматом спецій, без ознак затхлості, кислуватості та інших сторонніх присмаків і запахів. Не допускаються у реалізацію вироби з такими дефектами: батони тріснуті, поламані, забруднені жиром, сажою, попелом, з потемнілою оболонкою, які мають слиз і плісняву на оболонці, деформовані і потворної форми, із злипами і напливами більш допустимих розмірів, із сірими плямами на розрізі, з наявністю великих пустот у фарші, з пухким фаршем і таким, що розлізається, з жировими і бульйонними підтіканнями, з наявністю жовтого сала у вищому сорті, у 1-му сорті — не більше 10%, у 2-му сорті — не більше 15%. Варені ковбаси, сосиски, сардельки і м'ясні хліби випускають у реалізацію з температурою в товщині батона від 0 до 15°С, кров'яні, ліверні ковбаси, паштети, сальтисони і холодці — з температурою від 0 до 6°С. Пакування, перевезення і зберігання ковбасних виробів Ковбасні вироби пакують у різні види ящиків масою нетто 20 кг і оборотну тару — до ЗО кг. Перевозять їх спеціальним автотранспортом, у весняно-літній період — в авторефрижераторах, які забезпечують температуру в кузові не вище 8°С. Зберігати варені ковбаси, сосиски і сардельки потрібно у підвішеному стані, м'ясні хліби, варені ковбаси — в оболонці діаметром більше 80 мм, розміщеними в один ряд, при температурі від +2 до +6° С. В цих умовах строки зберігання складають, год: ковбас варених і м'ясних хлібів вищого сорту— 72; ковбас варених і м'ясних хлібів 1 -го і 2-го сортів, ковбас ліверних вищого і 1 –го сортів, сальтисонів вищого соту, ковбас кров'яних копчених 1-го сорту — 48; ковбасок для дитячого харчування — 36; ковбас варених 3-го сорту, ліверних 2-го сорту, сальтисонів 1-го і 2-го сортів, ковбас кров'яних 1-го і 2-го сортів —24; ковбас ліверних і кров'яних 3-го сорту, сальтисону 3-го сорту — 12. Напівкопчені і копчені ковбаси слід зберігати при відносній вологості повітря 75—78%, а строки зберігання залежать від температури і способу випуску. Напівкопчені ковбаси при температурі не вище 20° С можуть зберігатись до 3 діб, не вище 12° С у підвішеному стані —до 10, упаковані в ящики при температурі до 6°С — 15 діб, а при — 7—9° С — 3 міс. Вироби, упаковані під вакуумом в полімерну плівку при сервірувальному нарізанні з температурою 5— 8° С — 10 діб; 12—15°С—6 діб, а при порційному нарізанні відповідно 12 і 8 діб. Варено-копчені ковбаси залежно від температури можна зберігати від 12 до 15° С — 15 діб; від 0 до 4° С — 1 міс.; від -7 до -9° С — 4 міс.; нарізані шматочки і упаковані під вакуумом при температурі .від 5 до 8° С — 8 діб, а від 15 до 18°С—6діб. У процесі зберігання ковбас знижується їх якість, у тому числі змінюється колір, смак, втрачається запах копчених виробів. Продукти окислення жиру погіршують смак і запах ковбас особливо при тривалому зберіганні. При недотриманні належних умов поверхня батонів покривається колоніями дріжджів і плісняви. Висновки Отже, з вище сказаного можна зробити наступні висновки: Ковбасні вироби класифікують за такими ознаками: —за видом сировини: на м'ясні, кров'яні, субпродуктові, комбіновані; —за видом м'яса: яловичі, свинячі, баранячі, кінські, з м'яса інших тварин, птиці, кроликів, а також із суміші двох, трьох і більше видів основної сировини; — за особливостями технології: варені ковбасні вироби (варені ковбаси, сосиски і сардельки, фаршировані, ліверні, сальтисони, холодці), запечені (м'ясні хліби, паштети), напівкопчені, варено-копчені, сирокопчені, сиров'ялені; — за якістю сировини: більшість видів вищого і першого сортів, а деякі види також другого і третього сортів; — за видами оболонки: в оболонках природних, штучних і без оболонки (м'ясні хліби, сальтисони, холодці); — за рисунком на розрізі: з однорідною структурою фаршу і з включенням шматків сала, язика, грубо подрібнених м'язової і жирової тканин; — за призначенням: вироби для загального споживання і для дитячого та дієтичного харчування; — за способом випуску в реалізацію: звичайні, порційні і сервірувального нарізання. Сировина має вирішальне значення при формуванні споживних властивостей і асортименту ковбасних виробів. Основну частку в ковбасному виробництві займає яловичина і свинина. Формування споживних властивостей і асортименту варених ковбас здійснюється за рахунок підбирання набору відповідної сировини і дотримання технологічних схем виробництва. Продукцію високої якості одержують із яловичини жилованої вищого сорту і свинини нежирної, особливо молодих тварин. Ковбасні вироби повинні бути свіжими, не містити побічних включень, не мати сторонніх присмаків і запахів. Свіжі вироби мають суху, міцну, еластичну без плісені і слизу оболонку, яка щільно прилягає до фаршу (за виключенням целофанової оболонки), фарш варених ковбас і м'ясних хлібів на розрізі передбачений рожево-червоний, напівкопчених—червоний, сирокопчених—вишнево-червоний, ліверних ковбас і паштетів — сірий. Важливим є однорідність забарвлення фаршу як біля оболонки, так і в центральній частині, без сірих плям і повітряних пустот сірого кольору. Сало у всіх видів ковбас повинно бути білого кольору або з рожевим відтінком. Смак і запах виробів мають бути приємними, властивими для кожного виду ковбас, з ароматом спецій, без ознак затхлості, кислуватості та інших сторонніх присмаків і запахів. Список використаної літератури Азгальдов Г. Г. Теорія і практика оцінки якості товарів (основи кваліметрії). - М.: “Економіка”, 1982р., ст. 256. Брозовський Д.І., Борисенко І.М. Основи товарознавства. – М.: «Економіка», 1998. Кругляков Г.Н., Г. В. Круглякова. Товарознавство продовольчих товарів. - Ростов на Дону, 2000. Кругляков Г.Н., Круглякова Г.В., Товароведение продовольственных товаров. - Минск, 1999. Сирохман І.В. Товарознавство м'яса і м'ясних товарів. 2-ге видання. Підручник. – К., 2008 Товарознавство продовольчих товарів. Підручник 4-те вид., перероблене і доп. / Сирохман І. та ін. – К., 2007 Товарознавство харчових продуктів / Під ред. В. Е. Михаленко. – М., 1989. Додатки Варена ковбаса "МиколаЇвська" 1 сорту (ТУ У15.1-31806583-002-2002) Яловичина та свинина тільки вітчизняного виробника. Ніжна соковита консистенція, приємний апетитний рожевий колір зрізу ковбаси є дуже привабливим для споживача. Консистенція ковбаси пружна, притаманна даному виду ковбас, з відсутністю в ньому пустот та сірих плям. Смак в міру солоний, притаманний вареним ковбасам. Запах продукту містить виражений аромат прянощів та трав. Ковбаса варено-копчена "Салямі Коньячна" по ТУ У570/46.00443950.004-2000 Варено-копчена ковбаса з вишуканим смаком та ароматом Салямі "Коньячна" виготовлена за традиційною технологією на високоякісному сучасному обладнанні, без добавок та консервантів, що надає ковбасі чудових смакових якостей та привабливого зовнішнього вигляду. Консистенція ковбаси пружна, притаманна даному виду ковбас. Зовнішній вигляд на розрізі приємно радує зернистою структурою фаршу,притаманною варено-копченим ковбасам. Смак "Салямі Коньячної" варено-копченої приємний, в міру солоний, притаманний варено-копченим ковбасам. Запах продукту містить виражений аромат прянощів з легкою нотою аромату коньяку. Ковбаси варені "Докторська" варена, гатунок перший "Чайна" варена, гатунок перший "Молочна" варена, гатунок вищий "Останкінська" варена, гатунок перший Шинка "Ювілейна" варена, гатунок перший "Шкільна" нова, варена, гатунок перший "Чайна Плюс" варена, гатунок перший "Столична" варена, гатунок перший "Докторська" нова, варена, гатунок перший "Пікантна" варена, гатунок першийВарено-копчені ковбаси Напівкопчені ковбаси Варені ковбаси HYPERLINK "http://www.ukrreferat.com" www.ukrreferat.com – лідер серед рефератних сайтів України! PAGE

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020