HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

“Конструктивні і декоративні вирішення

готичних меблів і інтер’єрів”

ПЛАН

Вступ

1. Зародження мистецтва готики, основні прояви у архітектурі та декорі

2. Поширення готики у країнах Європи, основні риси

3. Готичний стиль в меблях

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Актуальність даного дослідження зумовлена тим, що різноманіття варіантів
оформлення інтер’єра, як і виконання меблів, обмежується тільки
фантазією дизайнерів, їхнім гарним смаком і почуттям міри, завдяки
продуманому сполученню в інтер’єрах одного стилю різних деталей і
предметів зі стилю іншого.

Змішання стилів стає необхідністю, якщо у квартирі буде проживати родина
з кількох людей різних поколінь. У кожного з них свої смаки, і кожний
повинен мати у квартирі свій куточок, у якому він почував би себе
максимально затишно.

Але така квартира може перетворитися в накопичення не предметів, що
сполучаються між собою, і деталей інтер’єра.Знайти рішення й органічно
сполучити побажання всіх членів родини — пряме завдання дизайнера, і
подібних удалих прикладів досить у роботах сучасних декораторів.

Отже, вибір стильового рішення інтер’єра житлових приміщень — завдання,
важливість якого важко переоцінити, адже від правильно обраного стилю
вашого будинку залежить ваш настрій і працездатність, комфорт і
зручність вашого життя.

Умовно всі стилі можна поділити на дві групи: історичні й сучасні. Серед
найвишуканіших та вузько поширених є такий історичний стиль як готика.

Початок XIII століття можна вважати перехідним. Середина XIII, XIV, XV
століття й початок XVI століття — це готика. Формоутворення в готичному
стилі дуже геометричне. В основному готичний ордер — це частини
окружності, що створюють певні властиві цьому стилю форми.

Готичний стиль (від італ. gotico, букв. — готський, від назви німецького
племені готовий), художній стиль, що з’явився завершальним етапом у
розвитку середньовічного мистецтва країн Західної, Центральної і
частково Східної Європи (між серединою 12 і 15 — 16 ст.).

Термін «готика» введений в епоху Відродження як зневажливе позначення
всього середньовічного мистецтва, що вважалося «варварським». З початку
19 ст., коли для мистецтва 10 — 12 ст. був прийнятий термін романський
стиль, були обмежені хронологічні рамки готики, у ній виділили ранню,
зрілу (високу) і пізню фази. Готика розвивалася в країнах, де панувала
католицька церква, і під її егідою феодально-церковні основи зберігалися
в ідеології і культурі епохи готики.

Готичне мистецтво залишалося переважно культовим по призначенню і
релігійним по тематиці: воно було співвіднесено з вічністю, з «вищими»
ірраціональними силами. Для готики, характерний символіко-алегоричний
тип мислення й умовність художньої мови. Від романського стилю готика
успадкувала верховенство архітектури в системі мистецтв і традиційні
типи будинків. Особливе місце в мистецтві готики займав собор — вищий
зразок синтезу архітектури, скульптури і живопису (вітражів).
Непорівнянне з людиною простір собору, вертикалізм його веж і зводів,
підпорядкування скульптури динамічним архітектурним ритмам, багатобарвне
сяйво вітражів робили сильний емоційний вплив на віруючих.

1. Зародження мистецтва готики,

основні прояви у архітектурі та декорі

Розвиток мистецтва готики відбивало і кардинальні зміни в структурі
середньовічного суспільства: початок формування централізованих держав,
ріст і зміцнення міст, висування світських сил — міських, торговельних і
ремісничих, а також придворно-лицарських кіл.

В міру розвитку суспільної свідомості, ремесла і техніки слабшали
підвалини середньовічного релігійно-догматичного світогляду,
розширювалися можливості пізнання і естетичного осмислення реального
світу; складалися нові архітектурні типи і тектонічні системи.
Інтенсивно розвивалися містобудування і цивільна архітектура. Міські
архітектурні ансамблі включали культові і світські будинки, зміцнення,
мости, колодязі.

Головна міська площа часто оббудовувалася будинками з аркадами,
торговельними і складськими приміщеннями в нижніх поверхах. Від площі
розходилися головні вулиці; вузькі фасади 2-, рідше 3-поверхових
будинків з високими, фронтонами вибудовувалися уздовж вулиць і
набережних. Міста оточувалися могутніми стінами з багато прикрашеними
проїзними вежами.

Замки королів і феодалів поступово перетворювалися в складні комплекси
фортечних, палацевих і культових споруджень. Звичайно в центрі міста,
пануючи над його забудовою, знаходився замок або собор, який ставав
осередком міського життя. У ньому поряд з богослужінням улаштовувалися
богословські диспути, розігрувалися містерії, відбувалися збори городян.
Собор мислився свого роду зводом знання, символом Вселеної, а його
художній лад, що сполучив урочисту велич з жагучою динамікою, достаток
пластичних мотивів зі строгою ієрархічною системою їхньої супідрядності,
виражав не тільки ідеї середньовічної суспільної ієрархії і влади але і
зростаючу самосвідомість городян, творча велич зусиль людського
колективу.

Смілива і складна каркасна конструкція готичного собору, що втілила
торжество сміливої інженерної думки людини, дозволила перебороти
масивність романських будівель, полегшити стіни і зводи, створити
динамічну єдність внутрішнього простору. У готиці відбувається
збагачення й ускладнення синтезу мистецтв, розширення системи сюжетів, у
якій відбилися середньовічні представлення про світ. Осним видом
образотворчого мистецтва була скульптура, що одержала багатий
ідейно-художній зміст і розвиті пластичні форми. Застілість і
замкнутість романських статуй перемінилися рухливістю фігур, їхнім
звертанням один до одного і до глядача. Виник інтерес до реальних
природних форм, до фізичної краси і почуттів людини, нове трактування
одержали теми материнства, морального страждання, мучеництва і жертовної
стійкості людини. У готиці органічно переплелися ліризм і трагічні
афекти, піднесена духовність і соціальна сатира, фантастичний гротеск і
фольклорність, гострі життєві спостереження. У епоху готики розцвіла
книжкова мініатюра і з’явився вівтарний живопис, досягло високого
підйому декоративне мистецтво, зв’язане з високим рівнем розвитку
цехового ремесла.

Готика зародилася в Північній Франції (Іль-де-Франс) у середині 12 ст. і
досягла розквіту в 1-й половині 13 ст. Кам’яні готичні собори одержали у
Франції свою класичну форму. Як правило, це 3 — 5-нефні васильки з
поперечним нефом — трансептом і напівкруговим обходом хору
(«діамбулаторієм»), до якого примикають радіальні капели («вінець
капел»). Їх високий і просторий інтер’єр осяяний кольоровим мерехтінням
вітражів. Враження нестримного руху вгору і до вівтаря створюється
рядами струнких стовпів, могутнім злетом гострих стрілчастих арок,
прискореним ритмом аркад верхньої галереї (трифорія). Завдяки
контрастові високого головного і напівтемних бічних нефів виникає
мальовниче багатство аспектів, відчуття безмежності простору.
Конструктивна основа собору — каркас зі стовпів (у зрілій готиці — пучка
колон) і стрілчастих арок, що спираються на них.

Структура будинку складається з прямокутних осередків (травей),
обмежених 4 стовпами і 4 арками, що разом з арками-нервюрами утворять
ост хрестового зводу, заповненого полегшеними невеликими зводами —
розпалубками. Бічний розпір зводу головного нефа передається за
допомогою опорних арок (арк-бутанів) на зовнішні стовпи — контрфорси.
Звільнені від навантаження стіни в проміжках між стовпами прорізаються
арковими вікнами. Нейтралізація розпору зводу за рахунок винесення
назовні основних конструктивних елементів дозволила створити відчуття
легкості і просторової волі інтер’єру. 2-баштові західні фасади
французьких соборів з 3-мя «перспективними» порталами і візерунковим
круглим вікном («трояндою») у центрі сполучать устремління вгору з ясною
урівноваженістю членувань.

На фасадах варіюються стрілчасті арки і багаті архітектурно-пластичні і
декоративні деталі — візерункові вімперги, фіали, краби і т. д. Статуї
на консолях перед колонками порталів і в їх верхній арковій галереї,
рельєфи на цоколях і в тимпанах порталів, а також на капітелях колон
утворять цільну сюжетну систему, у яку входять персонажі й епізоди
Священного писання, аплегоричні образи.

Кращі добутки готичної пластики — статуї фасадів соборів у Шартрі,
Реймсі, Амьєні, Страсбурі перейняті одухотвореною красою, щирістю і
шляхетністю почуттів. Декор ритмічно організований і строго підлеглий
архітектурним членуванням фасаду, що обумовило струнку тектоніку і
пропорції статуй, урочистість їхніх поз і жестів. Інші частини храмів
також прикрашалися рельєфами, статуями, рослинним орнаментом,
зображеннями фантастичних тварин; характерний достаток у декорі
світських мотивів (сцени праці ремісників і селян, гротескні і сатиричні
зображення). Різноманітна і тематика вітражів, у гамі яких переважали
червоні, сині і жовті тони.

Сформована готична каркасна система з’явилася в церкві абатства Сен-Дені
(1137 — 44). До ранньої готики відносяться також собори в Лане, Парижі,
Шартре. Багатством ритму, досконалістю архітектурної композиції і
скульптурного декору відрізняються грандіозні собори зрілої готики в
Реймсі й Амьєні, а також каплиця Сент-Шапель у Парижі (1243 — 48) з
численними вітражами. Із середини 13 ст. величні собори будувалися в
древніх європейських країнах — в Німеччині (у Кельні), Нідерландах (в
Утрехті), Іспанії (у Бургосе, 1221 — 1599), Великобританії
(Вестмінстерське абатство в Лондоні), Швеції (в Упсалі), Чехії (хор і
трансепт собору св. Віта в Празі), де готичні будівельні прийоми
одержали своєрідну місцеву інтерпретацію. Хрестоносці донесли принципи
готики до Родосу, Кіпру і Сирії.

Наприкінці 13 — початку 14 ст. будівництво соборів у Франції переживало
кризу: архітектурні форми стали сухіші, декор обільніший, статуї
одержали однаковий підкреслений S-образний вигин і риси куртуазності. З
14 ст. велике значення придбали міські і монастирські зальні церкви,
замкові і палацеві капели. Для пізньої («полум’яніючої») готики
характерний примхливий, що нагадує мови полум’я візерунок віконних
прорізів (церква Сен-Маклу в Руані). У світському міському зодчестві
використовувалися головним чином композиції і декоративні прийоми
готики. На головній площі міст будувалися ратуші з рясним декором,
нерідко з вежею (ратуша в Сен-Кантене, 1351 — 1509). Замки
перетворювалися у величні палаци з багатим внутрішнім оздобленням
(комплекс папського палацу в Авіньоне), будувалися особняки («готелі»)
багатих городян.

Собор Паризької Богоматері – це одна з перших споруд, в якій остаточно
сформувався готичний стиль, хоча в ньому ще збереглися деякі елементи
романської архітектури: масивні, круглі в плані стовпи, а також масивні
стіни, деяка похмурість інтер’єру. Проте своєю величчю і красою собор
захоплює кожного, хто підходить до нього.

.

>

L

?

>

@

L

???????

???????¤?¤?$?????? особливо в сценах страждань Христа і святих,
переданих з нещадною правдивістю. З’явилися розписи на світські сюжети
(у папському палаці в Авіньоне, 14 — 15 ст.). У мініатюрах (часословах)
намітилося прагнення до одухотвореної людяності образів, до передачі
простору й обсягу. До кращих зразків французького готичного
декоративного мистецтва належать дрібна скульптура зі слонової кісти,
срібні реликварії, лиможська емаль, шпалери і різьблені меблі.

2. Поширення готики у країнах Європи, основні риси

У Німеччині розквіт готики відноситься до середини 13 ст. (західний хор
собору в Наумбургі). Тут рано з’явилися зальні церкви (Елизабеткірхе в
Марбургі, 1235 — 83); на південно-заході склався тип 1-баштового собору
(у Фрайбургі-ін-Брайсгау, Ульмі); будувалися цегельні церкви (монастир у
Коріне, 1275 — 1334; Марієнкірхе в Любекі), у яких простота планів,
обсягів і конструкцій сполучилася з візерунковою кладкою, застосуванням
глазурованої і фігурної цегли. Різноманітні по типах, композиції і
декорові кам’яні, цегельні і фахверкові світські будівлі (міські ворота,
ратуші, цехові і складські будинки, танцювальні зали). Скульптуру
соборів (у Бамбергі, Магдебурзі, Наумбургі) відрізняють конкретність і
монументальність образів, могутня ппастична експресія. Пізня німецька
готика (кінець 14 — початок 16 ст.) дала блискучі зразки зальних церков
(Анненкірхе в Аннаберг-Буххольці, 1499 — 1525) і палацевих залів
(Альбрехтсбург у Майсені) зі складними візерунками зводів. Досягли
розквіту вівтарна скульптура і живопис. Готика одержала поширення також
в Австрії (готична частина собору св. Стефана у Відні) і Швейцарії
(собор у Берні).

Славу нідерландській готиці принесли вежі соборів в Антверпені і
Мехелені, але особливо багато декоровані цивільні будівлі (сукняні ряди
в Іпрі, 1200 — 1304, Брюггі; ратуші в Брюсселі, Левені).

У Великобританії передумови готики виникли раніш, ніж на Європейському
континенті, але її розвиток, що переривався внутрішніми історичними
потрясіннями, було уповільненим. Англійські собори, здебільшого
монастирські, звичайно являють собою невисокий, витягнутий у довжину
обсяг із прямокутним завершенням хору і вежею над середокресттям.
Стругаючи геометричну простоту обсягів як би компенсується багатством і
складністю візерунків на фасаді і зводах. По формах декору розрізняють
стилі: ранній («ланцетоподібний»; собор у Солсбері), «прикрашений»
(близький до «полум’яніючій» готиці (собор у Ексетері, між 1275 — 1375)
і «перпендикулярний», що відрізняється дробовим ритмом вертикалей на
стінах і вікнах і примхливому плетиві нервюр на зводах і стелях (капела
Кінгс-колледжа в Кембриджі, 1446 — 1515). З готикою зв’язаний розквіт
англійської книжкової мініатюри, різьблення по алебастрі і дереву,
вишивки. Впливу англійської, французької і німецької цегельної готики
позначилися на готичному зодчестві Норвегії (собор у Тронхеймі, готичні
частини — 1180 — 1320), Данії (собор св. Кнуда в Оденсі, близько 1300 —
15 ст.), Швеції (церква у Вадстені, 1369 — 1430).

В Іспанії великі міські собори (у Севільї) мали звичайно чітко
розчленовані декором на яруси площини стін і невеликі вікна. Інтер’єр
розділявся надвоє завівтарним образом (ретабло) зі скульптурою і
живописом. На готичну архітектуру Каталонії і Південної Іспанії вплинуло
мавританське мистецтво (1-нефний піздньоготичний собор у Жероні, 1325 —
1607). Великі склепінні зали створювалися у світських будинках (біржа в
Пальмі на о-ві Мальорка, 1426 — 51). У 16 ст. готичні конструкції були
перенесені в іспанські колонії в Америці.

В Італії в 13 — 14 ст. елементи готики включалися в романську за духом
архітектуру храмів. Стрілчасті готичні зводи і декор сполучилися зі
статичністю архітектурних мас, пропорційною ясністю просторих
інтер’єрів, мармуровим поліхромним облицюванням фасадів і інтер’єрів
(собор у Сієні, церква Санта-Марія Новела у Флоренції). Найбільше
яскраво готика в Італії проявилася в цивільному будівництві — ратушах
(Палаццо Публіко в Сієні, Палаццо дель Подеста у Флоренції) і палацах
(Палац дожів у Венеції). Їх суворий (у Сієні, Флоренції) або витончений
(у Венеції) декор контрастував з монолітною кладкою стін. Вплив
венеціанської готики позначилося на архітектурі Далмації (Хорватія),
Греції, Кріту, Кіпру. У зобразить, мистецтві Італії розвиток готики був
обмежений раннім додаванням культури Відродження. Готичним будівлям
Східної Європи нерідко властиві фортечні риси, лаконізм і зовнішня
суворість форм, що контрастують з ошатним декором вікон, веж, порталів.
В Угорщині готика поширилася наприкінці 13 — 15 ст. (церква св. Михайла
в Шопроні, замок у Вишеграді). Розквіт чеської готики відноситься до 14
— 15 ст. (собор св. Віта і Карлов міст у Празі, зальний храм св. Барбари
в Кут-на-горі, зальні церкви Пд. Чехії). Готика поширилася також у
Словаччині, Словенії, Трансільванії. У Польщі готика розвивалася в 13 —
15 ст. Війни з Тевтонським орденом стимулювали фортечне будівництво, а
розвиток міст сприяв розквітові світської архітектури (ратуша в Торуні,
міські зміцнення з барбаканами в Кракові і Варшаві. Ягеллонський
університет у Кракові). На півдні Польщі костьоли будувалися з каменю і
цегли (костьол Діви Марії в Кракові), на півночі — з цегли (костьол Діви
Марії в Гданьскі). У Латвії перехід до готики відбувся в 13 — 14 ст.
(Домська церква в Ризі; замок у Цесисі, 13 — 16 ст.). У південній
Естонії в 14 ст. будувалися цегельні готичні церкви (церква Яані в
Тарту). Готичний вигляд Талліна визначився в 14 — 15 ст. (Вишгород і
бюргерська частина міста з ратуш, церква Олевісте). До 14 — 15 ст.
відносяться ранньоготичні пам’ятники Литви (замок у Тракаї), у 15 — 16
ст. багатий цегельний декор одержують церква Онос у Вільнюсі і будинок
Перкуно в Каунасі.

У піздньоготичну епоху нагромадження емпіричних знань, ріст інтересу до
реальності, до спостереження і вивчення натури, що зросла роль творчої
індивідуальності підготували ґрунт для ренесансної системи
світосприймання. Цей процес проявився в 14 — поч. 16 ст. у французькій і
бургундській мініатюрі, у скульптурі (Клаус Слютер) і живопису (Мельхіор
Брудерлам і ін.) німецької, чеської, польській декоративній пластиці
(Петро Парлерж), у вівтарній скульптурі і живописі (майстер Теодорик і
ін.). У 15 — 16 ст. він був прискорений впливом італійського і
нідерландського Відродження. Протягом 16 ст. готика майже повсюдно
перемінилася ренесансною культурою.

3. Готичний стиль в меблях

В предметах ужитку панує копіювання в дереві церковної архітектури.
Каркаси прикрашаються архітектурними розчленовуваннями: стрілами,
башточками, поперечними ребристими елементами, а також зображеннями
фігур Виникають прототипи всіх основних видів меблів. Забута з часів
античності рамочно-филенчатая в?язка знов активно використовуються, чому
сприяє поява в 1322 році лісопилки.

Самі фільонки стають улюбленим елементом декору (ажурний і листяний
орнаменти, стрічкові плетіння).

Стільці всі такі ж прямі і незручні.

Столів набувають різноманітніші форми. Найхарактернішим є стіл з
торцевими стінками, сильно виступаючою столешніцей, з глибоким висувним
ящиком.

З’являються письмові столи із столешніцей, що піднімається.

Бере початок в Італії. Відштовхується від античних зразків. Експресивним
вертикалям готики протиставляються спокійні горизонтальні
розчленовування, гармонія і відповідність.

Меблі Ренесансу вирішуються як архітектурна споруда з колонками,
карнизами і фронтонами. Меблі, що тяжіли до стін, починають поступово
змінятися на легшу і рухомішу. Орнамент також відштовхується від
античних зразків, але стає витонченішим. Колір меблів — натуральний
колір деревини.

У формоутворенні важких і незграбних меблів домінує копіювання в дереві
церковної архітектури. Типові меблеві вироби: високі двостулкові шафи з
чотирма, шістьма або дев’ятьма фільонками, а також буфети на високих
ніжках.

Основні матеріали: камінь, мармур, дерево (дуб, горіх, ялина, сосна,
модрина, кедр європейський, ялівець).

У декорі використовувалася плиткова мозаїка, майоліка; скрині обтягували
шкірою, використовувалася багата металева (залізна і бронзова)
фурнітура, мотиви сталактитів, виточені бруски. Фігурна ліпнина часом
розписувалася і покривалася позолотою. Було прийнято використовувати в
орнаменті герби.

Колірна гамма: червоні, сині, жовті, коричневі відтінки + золоті і
срібні нитки, а також пурпурні, рубінові, синяво-чорні,
гвоздично-рожеві, зелені відтінки.

Рис. 2. Сучасні меблі у стилі готика Висновки

Отже, основними рисами готичного стилю можуть вважатися ірраціоналізм,
дематеріалізация, прагнення вгору, містика, легкість, експресивність.
Стіни перестають бути конструктивним елементом, стають більш легкими,
облицьовуються деревом або прикрашаються стінним розписом яскравих
кольорів, настінними килимами.

Характерними елементами готичного стилю стають стрункі колони, складні
форми зведень, ажурні орнаменти, вікна у формі троянди і стрілчасті
зведення, шибки в свинцевому обрамленні, з опуклого скла, але без завіс.
Картинами для прикраси кімнат користуються рідко. В той же час
з’являється портретний живопис маслом і гравюри по дереву. Живопис і
скульптура виразні і експресивні. «Готичні троянди», барвисті вітражі,
розфарбована скульптура — все це говорить про особливу роль кольору в
середньовіччі. Дощаті і кахляні підлоги раннього гогтичного інтер’єру
пізніше затьмарювалися килимами.

Стелі зазвичай дерев’яні балочній конструкції або з відкритими
оформленими кроквами; зустрічається декоративний розпис на стелі.

Центр інтер’єру в готичному стилі — багато оформлений камін або кахельна
піч.

Час створення 1250-1520 р.

Характерні риси:

Міські, лицарські і карнавальні мотиви. З’явилося драпірування. Синє
скло в широких вікнах. Враження вузьких вуличок, що закінчуються
собором, спрямованим у небо.

Характерні кольори:

Жовтий, червоний, синій.

Характерні лінії:

Стрілчастий, утворюючий звід із двох пересічних дуг, ребристо
повторювані лінії.

Характерні форми:

Прямокутні в плані будинку; стрілчасті арки, що переходять у стовпи.

Характерні елементи інтер’єру:

Віяловий звід з опорами або кесонна стеля і дерев’яні панелі стін;
листяний складний орнамент; зали високими, вузькими і довгими, або
широкі з опорами по центру.

Характерні конструкції:

Каркасні, ажурні, кам’яні; витягнуті нагору, стрілчасті арки;
підкреслений кістяк конструкцій.

Характерні вікна:

Витягнуті нагору часто з багатобарвними вітражами; по верху будинку
іноді круглі декоративні вікна.

Характерні двері:

Стрілчасті ребристі арки дверних прорізів; двері дубові філенчаті.

Список використаної літератури

Акчурин И.А. Дизайн во всем. – М., 2004.

Глазычев В.Л. О дизайне. – М., 1990.

Історичні стилі в архітектурі та побуті / За ред. Скляренка В.І. –
Харків, 2004.

Кантор К. Правда о дизайне. – М., 1996.

Лаврентьев А.Н. Слити и визуальные метафоры в дизайне // Визуальна
культура и визуальное мышление в дизайне. – М., 1990.

Розенсон И.А. Основы теории дизайна. – М., 2006.

Топоров В.Н. Готика сегодна. – М., 2003.

Додатки

Додаток 1

Інтер’єри у готичному стилі

Продовження додатку 1

Додаток 2

Ковані вироби у готичному стилі

HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

Рис. 1. Готичний стиль меблів:

1 – лава з балдахіном, 2 – шафа англійської роботи, 3 – скриня.

Похожие записи