HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

Конституціоналізм — політико-правова система держави і суспільства

Конституціоналізм – це теорія і практика конституційного будівництва.
Він становить собою особливу систему конституційно-правових відносин,
які опосередковують у загальному вигляді повновладдя народу, його
суверенітет. Конституціоналізм, таким чином, поняття значно ширше, ніж
сама конституція.

Як специфічна форма відображення об’єктивної реальності
конституціоналізм справляє значний вплив на конституційну свідомість, а
відтак є реальним засобом захисту і оновлення суспільних і, перш за все,
конституційних відносин.

Конституціоналізм уособлює передові фінансові, політичні, економічні та
інші ідеї, які виступають могутнім фактором суспільного прогресу.

Конституціоналізм є барометром прогресу і розвитку всього суспільства.
Криза суспільства – це, перш за все, криза його конституціоналізму,
головним виявом якої є істотні розходження між фактичною та юридичною
конституцією, між конституційною правосвідомістю і офіційною
політико-правовою доктриною.

Конституціоналізм як складне системне утворення з властивими йому
структурними і функціональними характеристиками не можна ототожнювати з
конституційним законодавством чи процесом його реалізації. Елементами
конституціоналізму є: фактична і юридична конституція, конституційна
теорія, конституційні відносини, конституційна правосвідомість,
конституційна законність і правопорядок.

В конституційному праві розрізняють фактичну і юридичну конституції.
Конституція фактична – це реально існуючий суспільний устрій
(конституційний лад), основу якого складають ті об’єктивні відносини,
які визначають найбільш суттєві економічні, політичні, соціальні та інші
характеристики суспільства. Іншими словами, фактичну конституцію
складають економічна, політична та соціальна основи суспільства, які
органічно взаємозв’язані між собою.

Фактична конституція має місце в будь-якому, в тому числі безкласовому
суспільстві.

Юридична конституція є офіційним визначенням фактичного порядку речей,
засобом правового впорядкування реальних суспільних відносин. Фактична
конституція існує незалежно від того, знайшла вона своє юридичне
закріплення чи ні.

Фактична і юридична конституції – цілком самостійні явища і ототожнювати
їх не можна. З іншого боку, юридична конституція може вважатись похідною
від фактичної конституції.

Фактична конституція не може не визначати структурні та функціональні
характеристики юридичної конституції, головними з яких є реальність і
відповідність фактичним конституційним відносинам, відсутність яких
призводить до фіктивної конституції.

Якщо фактична і юридична конституції збігаються, то конституційна
система є реальною. Якщо ж вони не збігаються, існують самі по собі, то
конституційна система є фіктивною, нереальною.

2.2.2. Конституційний лад та конституційний (державний та
територіальний) устрій України

1. Поняття і принципи конституційного устрою України.

Конституційний лад України є системою суспільних відносин, передбачених
і гарантованих Конституцією і законами, прийнятими на її основі і
відповідно до неї.

За своєю суттю конституційний лад становить собою певний тип
конституційно-правових відносин, зумовлених рівнем розвитку суспільства,
держави і права.

За своїм змістом конституційний лад опосередковує насамперед передбачені
і гарантовані Конституцією державний і суспільний лад, конституційний
статус людини і громадянина, систему безпосереднього народовладдя,
організацію державної влади й місцевого самоврядування, територіальний
устрій, основи національної безпеки та інші найважливіші інститути
конституційно-правових відносин в Україні.

За формою конституційний лад являє собою систему основних організаційних
і правових форм суспільних відносин, передбачених Конституцією, тобто
основних видів організації і діяльності держави, суспільства та інших
суб’єктів конституційно-правових відносин.

Існуючий конституційний лад України, передбачений її Конституцією,
характеризується насамперед рядом загальних принципів, зокрема
суверенністю, демократизмом, гуманізмом, реальністю, системністю,
науковою обґрунтованістю, історизмом, наступністю, програмним
характером, гарантованістю.

Гуманізм конституційного ладу полягає в закріпленні і гарантуванні
Конституцією такого порядку, який ґрунтується на реальній і всебічній
повазі до особи, людини і громадянина, забезпеченні прав і свобод особи,
їх гарантуванні.

Гуманізм конституційного ладу виявляється також у закріпленій
Конституцією національній, економічній, соціальній, культурній і
екологічній політиці держави.

Важливою рисою конституційного ладу є його реальність, дійсність, тобто
наявність цього ладу де-юре і де-факто.

Конституційний лад має бути не формальним, символічним, а справжнім,
реальним, тобто відображати реально існуючі суспільні відносини на
момент прийняття відповідної конституції і на перспективу.

Іншим, не менш важливим принципом конституційного ладу є системність,
тобто послідовність, логічність, всебічність і повнота закріплення в
Конституції основних інститутів суспільства і держави.

Важливим принципом конституційного ладу України є також наступність,
акумулювання того позитивного, що було в українському державотворенні, в
державному і суспільному ладі України в минулому, в тому числі в
далекому минулому. Це випливає як з Преамбули Конституції, так і з її
змісту, зокрема положень щодо характеристики нашої держави, державних
символів, прав та свобод людини і громадянина, форм прямого
народовладдя, місцевого самоврядування та інших інститутів, які були
характерні для України в минулому або передбачались і закріплювались її
попередніми конституціями, починаючи з Конституції гетьмана Пилипа
Орлика (1710 р.).

Конституційний лад України характеризується також наявністю певної
системи гарантій конституційного порядку (організаційно-правових,
нормативно-правових та ін.). Ці гарантії будуть розглянуті в наступному
параграфі даної глави.

Поряд з цими загальними принципами конституційному ладу України властиві
деякі особливості, зокрема принципи здійснення державної влади шляхом
поділу її на законодавчу, виконавчу і судову; верховенство права; прямої
дії норм Конституції; визнання й гарантування місцевого самоврядування;
судового захисту прав і свобод людини і громадянина; органічності
міжнародних договорів щодо національного законодавства України, згода на
обов’язковість яких надана Верховною Радою; єдиного громадянства; єдиної
державної мови; цілісності і недоторканості території України;
непорушності права приватної власності; пріоритетності права власності
українського народу на природні ресурси; захисту прав усіх суб’єктів
права власності; свободи інформації; недопустимості використання
Збройних Сил, інших військових формувань для обмеження прав і свобод
громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів
влади чи перешкоджання їх діяльності; адміністративної автономії окремих
адміністративно-територіальних одиниць (А Р Крим) тощо.

2. Поняття, форма і принципи державного устрою України.

Державний устрій і форма держави в Україні: поняття і співвідношення.

Державний устрій – це система відносини, що виникають на основі норм,
закріплених у конституції і конституційних законах і діяльності органів,
що складаються в процесі формування і, держави, регіонального і
місцевого самоврядування. Організація державного устрою заснована на
принципах поділу державної влади на законодавчого, виконавчого і судову,
розмежування компетенції між центральною владою, місцевими радами й ін.
органами самоврядування на основі верховенства Конституції і законів
України. Конституційні основи державного устрою являють собою систему
передбачених і закріплених Конституцією основних принципів організації і
діяльності держави і його основних інститутів: форм держави, основних
елементів (атрибутів) її механізму, основних функцій держави і гарантій
державного устрою. Основними принципами державного устрою України
відповідно до його Конституції є принципи суверенітету і незалежності
держави, демократизму держави, соціального і правового характеру
держави, унітарності (єдності) держави. Ст.ст. 1, 2 Конституції. Форма
держави – це державний устрій, тобто це його територіальна організація,
форма державних зв‘язків між державою в цілому і його частинах, їхнє
правове положення. Територіальний устрій України побудовано на принципах
єдності, неподільності, недоторканності і цілісності державних
території. При рішенні питань територіального устрою враховуються
державні інтереси, думки громадян, що проживають на відповідній
території, потребі розвитку регіонального і місцевого самоврядування.
Україна — це унітарна держава. Територія України поділяється на області,
райони, міста, райони в містах, села і селища. До складу України входить
Автономна Республіка Крим.

3. Державно-правові ознаки України як держави.

У правовій державі, якою прагне стати Україна, первинним актом
утвердження державної влади завжди повинен бути закон, а єдиним джерелом
утвердження державної влади – народ. Щодо форми правового акта
затвердження волі народу, то ним є Основний Закон держави – Конституція
України.

Держави, яка не визнає у своїй країні ніякої влади над собою, окрім
влади свого народу, до держави, яка служить народу і вважає утвердження
й забезпечення прав і свобод людини своїм основним обов’язком, до
держави, яка визнає право на існування різних політичних партій, форм
власності, в тому числі приватної власності, різноманітних ідеологій,
вчень, теорій, до держави, яка сприяє підприємництву і розвитку ринкових
відносин.

По-третє, як свідчить процес державотворення в Україні в останні роки,
Українська держава утверджується як європейська держава, якій притаманні
істотні риси більшості європейських держав та держав світу.
Підтвердженням тому є Конституція України 1996 р.

По-четверте, Україна з моменту проголошення своєї незалежності виступає
як важливий міжнародний фактор, який впливає на інші держави і
міжнародні організації й зазнає відповідно значного впливу з їх боку.

Згідно із ст. 6 Конституції України, єдина державна влада за принципом
поділу влад здійснюється законодавчими, виконавчими та судовими органами
державної влади, що дає змогу запобігти диктаторству будь-якої з них і
водночас організувати їх спільну діяльність на основі взаємозалежності
та взаємодії у процесі реалізації єдиної державної влади в Україні.

Відповідно до Конституції України державна влада здійснюється на
підставі державних програм.

Громадяни України є суб’єктом прав і свобод, які не властиві іншим
особам, що користуються правами й свободами. Це особливо помітно при
з’ясуванні об’єкта конституційно-правових відносин з приводу здійснення
державної влади. Таким об’єктом, згідно з Конституцією, є права і
свободи людини. Саме права і свободи людини та їх гарантії, згідно з ч.
2 ст. 3 Конституції України, визначають зміст і спрямованість діяльності
держави.

Метою діяльності по здійсненню державної влади в Україні державними
органами, згідно з Преамбулою Конституції України, є забезпечення прав і
свобод людини та гідних умов її життя.

Отже, суть державної влади в Україні як конституційно-правового
інституту полягає у її легітимності, яка законодавчо закріплена у
Конституції завдяки волі народу як єдиного джерела влади і здійснюється
згідно з конституційними принципами народного суверенітету, поділу влад
та верховенства права законодавчим, виконавчим й судовими органами на
підставі загальнодержавних програм, спрямованих на забезпечення прав і
свобод людини як найвищої соціальної цінності з метою досягнення гідних
умов її життя.

4. Поняття суверенітету держави України.

Щодо сутності народного суверенітету, то з позицій політико-правового
підходу він є конституційно-правовим інститутом і політичним явищем
одночасно.

За своєю юридичною природою народний суверенітет є виразом
конституційно-правових відносин, а народ – суб’єктом народного
суверенітету. У політичному ж відношенні народ є соціальною спільнотою,
незалежно від етнічного чи національного походження громадян України.

Народний суверенітет в Україні виявляється як прояв державної волі її
громадян, яка реалізується через конституційні інститути народного
волевиявлення, вибори, всеукраїнський референдум, інші форми
безпосередньої демократії, а також через єдиний представницький орган
всього народу – Верховну Раду України.

Це – основні форми реалізації народного суверенітету, які законодавчо
закріплені у розділах ІІІ, ІV та V Конституції України.

V X ?

n

ції належної йому державної влади складають специфічний предмет
суверенітету. Його конституційно-правове регулювання здійснюється як
нормативно-правовими актами, так і іншими формами конституційного права:
конституційними звичаями, прецедентами і договорами. Проте
нормативно-правові акти є головними у цій системі конституційного права.

5. Поняття і значення адміністративно-територіального поділу держави.

Відповідно до Конституції (ст. 2), Україна є унітарною державою. Це
означає, що територія України у межах існуючих кордонів є цілісною і
недоторканою, що складові частини цієї території перебувають в
нерозривному взаємному зв’язку, відзначаються внутрішньою єдністю і не
мають ознак державності, як це властиво складовим частинам, скажімо,
федеративної держави.

Територіальний устрій України, відповідно до Конституції (ст. 132),
ґрунтується на засадах цілісності та єдності державної території,
поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади,
збалансованості соціально-економічного розвитку регіонів, із врахуванням
їхніх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних
особливостей, етнічних та культурних традицій.

Щодо адміністративно-територіального устрою України, то це – зумовлена
соціальними, економічними, соціально-етнічними, історичними,
географічними, культурними, політичними та іншими чинниками внутрішня
територіальна організація держави з поділом її на складові частини –
адміністративно-територіальні одиниці.

Адміністративно-територіальна одиниця – це частина єдиної території
України, що є просторовою основою для організації та діяльності місцевих
органів державної влади й органів місцевого самоврядування.

Відповідно до Конституції України (ст. 133),
адміністративно-територіальний поділ України становить цілісну систему
адміністративно-територіальних одиниць, яка складається з Автономної
Республіки Крим (далі – АРК), областей, районів, міст, районів у містах,
селищ і сіл.

6. Основні принципи адміністративно-територіального поділу України.

Територія України як складова частина політичного механізму держави в
межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою (ст. 2 Конституції).

Територіальний устрій України, тобто організація її території,
ґрунтується на засадах єдності ота цілісності державної території,
поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади,
збалансованості соціально-економічного розвитку регіонів з урахуванням
їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних
особливостей, етнічних і культурних традицій.

Види адміністративно-територіальних одиниць в Україні.

Територіальний устрій може бути:

політико-територіальним, який означає наявність в державі інших
державних утворень (штатів, земель тощо);

адміністративно-територіальним та інших видів.

В Україні, яка є унітарною державою, існує єдиний вид територіального
устрою: адміністративно-територіальний устрій (поділ). Систему цього
устрою складають: Автономна Республіка Крим, області (24), райони,
міста, райони в містах, селища і села (ст. 133 Конституції).

Порядок зміни адміністративно-територіального поділу України.

Україна на момент проголошення незалежності мала сформований
територіальний устрій, який залишився без істотних змін і після
прийняття Конституції України.

Сьогодні у складі України, як уже зазначалося, знаходиться Автономна
Республіка Крим, 24 області, 2 міста загальнодержавного значення (Київ
та Севастополь), 165 міст обласного і 279 районного значення, 907 селищ
міського типу, 490 сільських і 121 міський район, а також 28 839
сільських населених пунктів, об’єднаних в 10 190 сільських округів
(“сільрад”), як самостійних адміністративно-територіальних одиниць.

Адміністративно-територіальний устрій України не є незмінним. Великі
міста з кількістю населення понад 1 мільйон постійно ставлять питання
про перетворення їх на міста загальнодержавного значення.

Швидко збільшується чисельність сільрад (сільських округів), в яких
об’єднується по кілька сільських населених пунктів під юрисдикцією
єдиних для них територіальних громад як первинних суб’єктів місцевого
самоврядування. Цей процес, стимульований ст. 140 Конституції України,
буди наростати.

Відповідно до Конституції України (п. 13 ст. 92), територіальний устрій
України, а отже, і порядок вирішення питань
адміністративно-територіального устрою має визначатися виключно законом
України. Самою ж Конституцією України визначаються лише основні засади
та система адміністративно-територіального устрою України (ст. 132,
133), а також право Верховної Ради України утворювати і ліквідувати
райони, встановлювати й змінювати межі районів та міст, а також
вирішувати питання про найменування і перейменування населених пунктів
та районів (п. 29 ст. 85).

2.2.3. Організація публічної влади в умовах сучасного конституційного
устрою України

1. Організація державної влади в Україні.

Державний лад являє собою організацію (будівництво) і діяльність
держави. Оскільки держава сама є організацією, зокрема політичною
організацією суспільства, то державний лад іноді визначається й може
визначатись як будівництво держави (державне будівництво) або її устрій
та діяльність.

Державний лад України, як і будь-якої іншої держави, являє собою
передбачену й гарантовану Конституцією організацію (будівництво) держави
і її діяльність. За своїм змістом та формами він є багатогранним явищем,
яке охоплює структурні (організаційні) й функціональні основи держави,
насамперед політичну, економічну, соціальну, культурну та інші основи.

Нинішній державний лад України має чимало особливостей.

По-перше, Українська держава і державний лад України мають у багатьох
відношеннях перехідний і змішаний характер, перебувають у стадії
становлення.

По-друге, державний лад України утверджує в Україні національну державу.

По-третє, як свідчить процес державотворення в Україні в останні роки,
Українська держава утверджується як європейська держава, якій притаманні
істотні риси більшості європейських держав та держав світу.
Підтвердженням тому є Конституція України 1996 р.

По-четверте, Україна з моменту проголошення своєї незалежності виступає
як важливий міжнародний фактор, який впливає на інші держави і
міжнародні організації й зазнає відповідно значного впливу з їх боку.

2. Розподіл державної влади.

Першочергове значення у становленні і функціонуванні демократичної
держави має порядок формування органів державної влади (державного
апарату).

Ряд органів державної влади України формується окремо представницьким
органом державної влади – парламентом України (обираються безстроково
судді судів загальної юриспруденції тощо) чи Президентом як главою
держави (перше призначення на посаду професійного судді на п’ять років
суду загальної юрисдикції) або спільно, за взаємною участю: за поданням,
згодою одного органу державної влади щодо іншого, на паритетних засадах
тощо.

Зокрема, Прем’єр-міністр і Генеральний прокурор призначаються
Президентом України за згодою Верховної Ради.

Судді Конституційного Суду України (18 суддів) призначаються
Президентом, Верховною Радою та з’їздом суддів України на паритетних
засадах (по шість суддів).

Виборними органами державної влади в Україні є Верховна Рада і
Президент.

Виборним представницьким органом державної влади є лише один орган
державної влади – Верховна Рада України.

Виборними представницькими органами місцевого самоврядування є сільські,
селищні та міські ради, а також районні та обласні ради

3. Суть і зміст народовладдя в Україні.

Принцип демократизму держави опосередковує передусім взаємовідносини
держави і суспільства, держави і особи. Цей принцип відповідає традиціям
українського державотворення і знаходить своє виявлення в сучасних
принципах формування органів державної влади, в їх системі, структурі,
складі та основних засадах функціонування.

Демократичною є держава, яка всебічно і повно виражає волю народу, а її
організація (будівництво) і діяльність постійно відповідають волі
народу. Мається на увазі як загальна воля народу, так і воля окремих
соціальних груп, спільностей та кожної окремої особи – людини і
громадянина. Тобто демократичною є держава, яка здійснює владу народу з
його волі і відповідно його волі.

Вихідним моментом демократизму держави є проголошення його на найвищому
конституційному рівні, що здійснюється Основним Законом і пов’язано з
конституційним визнанням державою статусу народу як єдиного джерела
влади, його права реалізовувати свою владу як через органи державної
влади та органи місцевого самоврядування, так і безпосередньо (шляхом
виборів, референдумів тощо), та закріпленням виключного за народом права
визначати й змінювати конституційний лад України.

Але головне в демократизмі держави – це забезпечення державою реального
демократизму.

4. Форми здійснення прямого народовладдя в Україні.

Першочергове значення у становленні і функціонуванні демократичної
держави має порядок формування органів державної влади (державного
апарату), зокрема порядок виборів до органів державної влади та інші
засоби їх формування.

Відповідно до Конституції, шляхом вільних і справді демократичних
виборів обираються народні депутати України до парламенту – Верховної
Ради, Президент, а також органи місцевого самоврядування України.

Вибори до цих органів відбуваються на основі загального, рівного і
прямого виборчого права шляхом таємного голосування (ст. 71
Конституції).

Залежно від форми волевиявлення народу розрізняють інститути
представницької і безпосередньої демократії.

Вищими формами безпосереднього здійснення народом влади визначено вибори
і референдуми, на основі яких забезпечується формування інтересів у
суспільстві, узгодження й координування цих інтересів, прояв волі народу
як через формування представницьких органів держави та органів
самоврядування і прийняття ними відповідних рішень, насамперед у формі
законів, так і через прийняття рішень безпосередньо громадянами.

Окрім провідних форм реалізації безпосереднього народовладдя – виборів,
референдумів, Конституцією України надається можливість здійснення
народного волевиявлення і через інші форми безпосередньої демократії,
зокрема дорадчі опитування, народні обговорення тощо.

Отже, характерними рисами безпосередньої демократії обов’язково мають
виступати:

пряме волевиявлення народу, тобто участь громадян у прийнятті рішень,
здійсненні влади від його імені;

прийняття рішення обов’язкового, імперативного характеру.

Пряме народовладдя – це система форм безпосереднього вільного
волевиявлення народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в
Україні шляхом прямої його участі у встановленні представницьких органів
державної влади та органів місцевого самоврядування і безпосередньому
прийнятті владних рішень з передбачених Конституцією та законами України
питань.

5. Поняття і форми представницької демократії.

За Конституцією основними принципами державного ладу є такі принципи:
суверенності і незалежності держави, демократизму держави, соціальної і
правової держави, унітарності (єдності, соборності) держави та
республіканської форми правління.

Але головне в демократизмі держави – це забезпечення державою реального
демократизму. Це досягається як конституційно визначеним порядком
формування органів державної влади та інших інститутів держави, так і
характером організації діяльності держави.

Виборним представницьким органом державної влади є лише один орган
державної влади – Верховна Рада України.

Виборними представницькими органами місцевого самоврядування є сільські,
селищні та міські ради. Районні та обласні ради представляють спільні
інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, незалежно від порядку
їх формування.

Органом державної влади, який уособлює представницьку демократію в
Україні і є головним структурним елементом демократизму держави,
визначена Верховна Рада. Лише вона має право представляти Український
народ – громадян України всіх національностей – і виступати від його
імені. Верховна Рада є єдиним, загальнонаціональним, колегіальним,
постійно діючим органом законодавчої влади України.

Принцип демократизму суспільства полягає у належності влади народові та
участі народу у здійсненні влади. Це взаємовідносини суспільства і
держави. За Конституцією, влада в Україні належить безпосередньо її
народу як першоджерелу влади і до того ж всьому народу, а не будь-якій
його частині, оскільки народ України складають громадяни усіх
національностей і об’єктивно – усіх соціальних груп. Відповідно до ст. 5
Конституції народ є єдиним джерелом влади в Україні.

Демократизм суспільства, суспільного ладу полягає також в участі народу
у здійсненні влади: народ здійснює владу як безпосередньо, так і через
органи державної влади та місцевого самоврядування (ст. 5). Основними
формами безпосереднього здійснення влади народом, прямого народовладдя
є, за Конституцією, вибори і референдуми (ст. 69), в яких мають право
брати участь усі громадяни України, які досягли на день їх проведення 18
років. Тобто весь народ України має право брати участь у здійсненні
політичної влади.

Похожие записи