HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!
РЕФЕРАТ
на тему:
«Кліщі – збудники захворювань людини та свійських тварин»
ПЛАН
Вступ
1. Морфологічне та екологічне різноманіття
2. Біологічні особливості
Список використаної літератури
Вступ
Кліщі — дрібні членистоногі тварини, підклас класу Павукоподібні
(Arachnida).
У складі підкласу розрізняють кілька надряів і рядів:
надряд Acariformes
ряд Prostigmata
надряд Parasitiformes — Паразитоформні кліщі
ряд Ixodida (Ixodiformes)
ряд Holothyrida Thon, 1909
ряд Mesostigmata G. Canestrini, 1891
надряд Opilioacariformes
надряд Trombidiformes (до 70(!) родин)
1. Морфологічне та екологічне різноманіття
Звичайні розміри кліщів — 0,5-1 мм. Через малі розміри більшість видів
кліщів (а їх нараховується сотні тисяч видів) невідомі пересічній
людині. Недобру репутацію мають кровососи — іксодові кліщі, розмір яких
до 5 мм, а дорослі самиці, харчуючись на теплокровних тваринах, можуть
розростатися до 2 см.
Рідко зустрічаються в наш час дрібні (до 0,5 мм) кліщі, що паразитують
під шкірою тварин та людини — коростяний свербун.
Чисельні види кліщів живуть в ґрунті та прілому листі та відіграють
важливу роль у вторинній переробці органічної рослинної речовини. Багато
видів проживають на рослинності, в траві, на деревах. Ці кліщі створюють
особливі угрупування. Частина видів рослиноїдна, харчується соком
рослин, інші види хижі, їх жертви — рослиноїдні кліщі та інші дрібні
тварини.
2. Біологічні особливості
На відміну від деяких інших членистоногих, кліщі мають тіло з однієї
частини, не поділене на видимі частки. Голова, тулуб та черевце можна
тільки умовно виділити, здогадуючись про їх межі за характерними
поперечними рядами щетинок, щитами, що додатково армують поверхню тіла,
розташованими на спині, недалеко від передньої частини тіла, очами,
тощо.
Так само, як найближчі родичі павуки, деякі кліщі виділяють павутину та
можуть формувати захисні пологи над колонією, використовують слину як
отруту для полювання та для зовнішнього переварювання їжі.
Для циклу розвитку кліщів характерна невелика кількість стадій, від
одної до іншої кліщ переходить линяючи та покидаючи свою зовнішню
хітинову оболонку. Здебільшого кліщі відкладають яйця, з них
вилуплюються личинка, яка, підростаючи, проходить одну, дві або три
стадії німфи, після чого линяє у дорослого кліща — самицю чи самця.
Наука, що вивчає кліщів, називається акарологія.
Для цих членистоногих є характерною відсутність чіткого поділу тіла на
сегменти. У одних видів кліщів поверхні тіла м’які, в інших – місцями
ущільнені або представляють собою тверді щитки.
Ці комахи живуть на рослинах, у грунті, норах тварин, щілинах будівель
для домашніх тварин та в інших приміщеннях. Головне джерело їх їжі –
кров дрібних і великих ссавців, рептилій і птахів. Кліщі можуть нападати
на людину, коли вона опиняється в місцях їх проживання. Ураження, що
викликають укуси кліщів, значно різняться в залежності від виду укусів
кліща. Виникають як набряки, що зудять, висипання та червоні плями, так
і глибокі руйнівні процеси в шкірі.
Кліщі є переносниками і «зберігачами» збудників багатьох інфекційних
захворювань людини. На території України це кліщовий весняно-літній
енцефаліт, кліщовий бореліоз (хвороба Лайма), ерліхіози, а також група
кліщових рікетсіозів. У тропічних та субтропічних країнах кліщі можуть
бути переносниками збудників таких хвороб, як марсельська лихоманка,
квінслендський кліщовий тиф, хвороба К’ясанурского лісу Індії, кліщовий
спірохетоз, лихоманка цуцугамуші, конголезська геморагічна лихоманка.
@
H
–
E
O
h
°
@vAo@
B
?
???????¤?¤?$???????”?и (репеленти) на шкіру, надягати спеціальний одяг
для захисту, просочений репелентами. Необхідно іноді, а краще це робити
періодично, оглядати тіло і одяг і видаляти звідти кліщів, незалежно від
того, вибралися ви в ліс на годинну прогулянку або берете участь у
багатоденному поході. Слід пам’ятати, що нападу кліщів можуть також
зазнавати і домашні тварини, тому їх теж треба оглядати. Якщо кліщі були
занесені в приміщення з квітами або гілками чагарників, вони можуть
напасти на людину, і через кілька днів після відвідування лісу.
Щоб видалити кліща найкраще звернутися до медичного працівника. Якщо це
неможливо, рекомендується видалити кліща за допомогою петлі (ниткової),
яку треба затягнути між шкірою і голівкою кліща. Просто відривати кліща
не варто, тому що залишаються в шкірі призначені для смоктання частини
комахи (хоботок, «голівка»). Це може викликати нагноєння. Місце укусу
треба змастити йодом або спиртом. Накладати пов’язку, застосовувати
різні креми та мазі не рекомендується, так як це перешкоджає утворенню
захисної скориночки в місці присмоктування кліща.
Укуси кліщів загрожують людині такими хворобами, як іксодовий кліщовий
бореліоз (хвороба Лайма), кліщовий вірусний енцефаліт та марсельська
гарячка.
Першим проявом хвороби Лайма є почервоніння на місці присмоктування
кліща, головний біль, затверділість м’язів шиї, ломота у всьому тілі і
млявість. Якщо не провести лікування на ранній стадії, хвороба може
призвести до ураження різних органів: шкіри, суглобів, м’язів, нервової
і серцево-судинної системи, а й навіть до інвалідності. Ризик зараження
залежить від тривалості присмоктування кліща: на протязі доби
вірогідність інфікування досить мала, а в кінці третьої доби
наближається до 100%.
В Україні у 2009 році було зареєстровано 979 випадків (2,12 на 100 тис.
нас.) захворювання на хворобу Лайма.
Кліщовий вірусний енцефаліт починається з головного болю, гарячки,
нудоти, рвоти та порушення сну. При цьому захворюванні переважно
уражається центральна нервова система, що може призвести до
інвалідності, а в окремих випадках – до летальних наслідків. Вірус
зберігається в організмі іксодового кліща, який нападає прямо із землі,
кущів та високої трави. Заразитися можна не лише під час кровоссання
кліща, але також якщо випадково його розчавити або розчесати місце
укусу.
В Україні місцеві випадки кліщового вірусного енцефаліту серед людей
реєструються майже щорічно в АР Крим та Волинській області. За останні 5
років випадки захворювання реєструється спорадично. У 2009 році таких
випадків було зареєстровано 9, (0,02 на 100 тис. населення).
У разі виїзду до вказаних регіонів слід пройти курс щеплень проти
кліщового енцефаліту не менше, ніж за 14 днів до виїзду. Для термінової
профілактики та лікування призначається імуноглобулін проти кліщового
енцефаліту. Препарат слід вводити в найбільш ранні терміни з моменту
можливого зараження – не пізніше 4-х діб після укусу кліща.
Марсельською гарячкою людина може заразитися через укуси інфікованого
південного собачого кліща, через кон’юнктиву очей, слизову оболонку
носа, а також втираючи в шкіру інфікованих кліщів при розчухуванні.
Випадки захворювання на марсельську гарячку в Україні реєструються на
території АР Крим та у м. Севастополь. Так, у 2009 р. всього було
зареєстровано 34 таких випадків (0,074 на 100 тис. населення).
Список використаної літератури
Фауна України. Том 25. Іксодові кліщі. Вип. 1 / Є. М. Ємчук. — Київ :
Вид-во АН УРСР, 1960. — 163 с.
Балашов Ю.С. Іксодові кліщі – паразити і переносники інфекцій. –СПб.;
Наука, 1998.-287с.
Черкасській Б.Л. Інфекційні і паразитарні хвороби людини. – М., 1994.
PAGE
PAGE 5
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
