Реферат на тему:
“Історія вузлів. Основні типи вузлів, техніка їх виконання”
Ми щодня в’яжемо вузли. Можна сказати, з них починається наш день: ми
зав’язуємо шнурки черевиків, краватки, пояси. Відправляючись в дорогу,
затягуємо мотузком речі і знову в’яжемо вузли. Коли ми їдемо
відпочивати, нас знову переслідують вузли – на речових мішках, наметах,
волейбольних сітках, риболовецьких снастях.
Одним словом, мотузок (шнур, канат) був і залишається важливою штукою в
руках людини. У наші дні навіть в космосі люди не змогли обійтися без
мотузка (це був особливий синтетичний трос): він застосовувався у
вигляді фала для страхування при виході космонавтів з корабля в
космічний простір. Для яких би потреб не застосовувався мотузок, він
немислимий без вузлів, зроблених на ньому хитромудрих переплетень,
зв’язок і петель. Як тільки ми беремо в руки мотузок, ми тут же
починаємо думати, як його зав’язати.
Існує немало професій, робота в яких пов’язана з в’язкою вузлів.
Візьміть, наприклад, ткача, шевця, кравця. Уміння зав’язувати вузли для
них – операція виняткової важливості, і вони виконують її прекрасно.
Без уміння в’язати вузли немислимо собі уявити професійного моряка,
рибака, рятувальника, альпініста і дельтапланериста, будівника,
монтажника-висотника, такелажника, пожежника. Ці професії вимагають
уміння в’язати особливі, необхідні для них вузли. Людей цих професій
видно відразу вже по тому, як вони в руки беруть мотузок.
Два слова про спритність, яку проявляють умільці при в’язці вузлів. Як
стверджує “Книга рекордів світу”, що видається щорічно англійською
пивоварною фірмою “Гіннес”, за швидкістю в’язки вузлів чемпіоном є
якийсь Клінтон Бейлі, американець з міста Пасифік-Сіті в штаті Орегон
(США). У квітні 1977 року на змаганнях ліги любителів в’язки вузлів він
за 8,1 секунди зав’язав шість вузлів.
Але, як це ні дивно, дев’ять з десяти сьогоднішніх жителів, що не мають
відношення до перерахованих вище професій, в умінні в’язати вузли зовсім
недосвідчені, в цій справі вони наївніші, ніж первісні люди. Вони, в
кращому разі, знають три вузли і уміють зав’язувати (хоч і не завжди
надійно і красиво) шнурки черевиків, краватку і бант. Але попроси їх
міцно зв’язати дві вірьовки, прив’язати мотузок до стовпа або зробити на
мотузку петлю, що затягується, вони цього надійно зробити не зуміють.
Чому? Тому, що в кожному з трьох окремих випадків вони намагаються
застосувати один і той же вузол, який запам’ятали ще в дитинстві:
пів-вузла і ще пів-вузла. Зав’язаний таким чином вузол слабкий і навіть
небезпечний. Надійність його аніскільки не збільшується, якщо додають ще
один напіввузол зверху двох.
Буває ми марно намагаємося прив’язати собаку (ледве не придушивши його),
якщо у нас немає під рукою ошийника. Опинившись на воді, ми не уміємо
прикріпити човен до палі або риму на причалі, не знаємо, як надійніше
прикріпити до троса якір.
Більшість з нас не уміє зав’язувати простій і надійний вузол, який у
разі потреби можна було б легко і швидко розв’язати. А коли люди бачать
надійно зав’язаний, але не знайомий їм вузол, вони вигукують: “О!
Зав’язано морським вузлом!”
Зав’язування вузлів на мотузку для його практичного використання в
різних професійних цілях і в побуті належить до якнайдавніших винаходів
людства. Вузли, які зв’язують, затягуються, стопорять, швидко
розв’язуються, не затягуються і багато інших, придумані людиною
тисячоліття тому і вірно служать нам сьогодні, справді геніальні своєю
надійністю і простотою.
Можна припускати що первісна людина придумала десяток-інший вузлів
раніше, ніж навчилася здобувати вогонь. Очевидно, вона почала
застосовувати вузли задовго до того, як винайшла лук і стрілу, леміш,
колесо, голку, якір.
Побут, та і взагалі існування первісної людини, неможливо представити
без мотузка, зробленого з ліан, волокон рослин, із смужок шкіри або
сухожиль убитих тварин. Ним людина користувалася на полюванні, рибній
лові, зв’язувала жердини і колоди свого житла, чіпляла кам’яний молоток
і сокиру до дерев’яної ручки, прив’язувала до дерева домашніх тварин,
робила узду для коня, в’язала колоди плотів, зв’язувала полонених,
оснащувала свої примітивні парусні човни. Важко згадати всі випадки
використання нашими далекими пращурами мотузка, та і немає в цьому
необхідності.
ТРОХИ ІСТОРІЇ
Уміння в’язати на мотузку вузли в давнину вважалося мистецтвом, родовим
надбанням, ревниво охоронялося від чужаків і передавалося від батька до
сина. Вузол для людини, чиє життя серед небезпечної природи було
боротьбою за існування, був свого роду вірним засобом як в битві, на
полюванні, так і у домівці.
При первісно-громадському і рабовласницькому ладі, як і в пізніші часи,
з вузлами в житті людей було зв’язано немало прикмет, забобонів і
марновірств. Використання шаманами, знахарями і жерцями певних вузлів на
мотузку носило культовий, релігійний характер. Зав’язуванням певних
вузлів на тятиві лука первісна людина «виганяла» з свого житла злих
духів, зціляла хвороби і т.п. В магічну властивість вузлів свято вірили
стародавні греки і римляни. Багато праць греко-римських класиків, що
дійшли до нас, повідомляють про магічну силу вузлів. Пригадаємо Гомера:
Еол (бог вітрів) дарує Одисею шкіряний мішок з осоружними вітрами, і цей
мішок зав’язаний чарівним вузлом. Розв’язав той мішок Одисей, …а міг би
повернутися додому набагато швидше.
Заборони, забобони, своєрідні табу-обмеження діяли тривалий час.
Географія подібного відношення до в’язки вузлів вельми широка. У різний
час обмеження існували: у Лапландії, Ост-Індії, у жителів північної
частини острова Целебес і в інших куточках Старого і Нового Світу.
Римським сенаторам заборонялося мати в одязі хоч би один вузол.
Віра в магічну силу вузлів розповсюдилася тільки на особливі симетричні
вузли. Наприклад, стародавні греки вшановували Геркулесів (прямий)
вузол. Його носили на шиї як талісман. Їм зшивали краї ран потерпілим
воїнам. Особливою популярністю в Стародавній Греції користувався вузол,
званий зараз Турецьким. Під час народних святкувань пропонувалося швидко
розв’язати і зав’язати цей вузол.
До першого століття нової ери відносяться найстаріші з відомих
“довідкових посібників” з в’язки і застосування вузлів. На
старослов’янському “наузить” – нав’язати – відповідає поняттю
“чаклувати”.
Про вузли відома безліч переказів, легенд та історій. Але найчудовішою з
них, поза сумнівом, є антична легенда про Гордіїв вузол. Стародавня
Фрігія розташовувалася на території Малої Азії, в межах сучасної
Туреччини. Фрігійці були вихідцями з Європи, вони відрізнялися високою
культурою, займалися землеробством і ремеслами. Фрігія дала
стародавньому світу немало видатних особистостей, чиї імена дійшли до
наших днів. Серед них мудрець Езоп і філософ Діоген. За 700 років до
нашої ери Фрігію роздирала на шматки внутрішня війна. Важливу роль в
житті держави у той час грали оракули – особлива родова каста,
представники якої жили при храмах і займалися пророцтвами, тлумаченням
явищ природи, вершили суд.
Легенда говорить, що змучений смутою народ Фрігії звернувся по допомогу
до оракула. Він сказав: “Йдіть за міську стіну, і той, хто перший
зустрінеться вам, хай буде вашим царем і припинить усобицю”. Вийшовши з
міста, громадяни побачили людину, яка їхала на звичайному селянському
возі, запряженому двома волами. Звали його Гордій. Гордій виявився
енергійним, діяльним правителем. Царство його розбагатіло, і Гордій
побудував для Фрігії нову столицю, яка одержала його ім’я – Гордіон. У
головному храмі – храмі Зевса – Гордій велів поставити той самий віз,
який привіз його до влади. Для цього була вагома підстава. Одного разу,
коли Гордій орав в полі, орел сів на ярмо його збруї і сидів на ньому до
заходу сонця. Оракул тлумачив це як волю богів про майбутню владу
Гордія. Тому, як оповідає легенда, в храм було поміщено і ярмо, яке
колись сподобалося царю птахів.
Ярмо було прив’язано до дишла воза дуже складним вузлом, і оракул, що
явно благоволив до Гордія, не забарився сповістити, що той, хто зуміє
розв’язати вузол царя Гордія, стане володарем миру. Йшов час. Минуло
близько 400 років з тих пір, як Гордій зав’язав свій вузол. Все так само
стояв в храмі віз, і незайманий залишався вузол. Невідомо, чи намагався
хто-небудь його розв’язати. У 334 році до нашої ери до міста увійшла
фаланга Олександра Македонського. Олександр, йому виповнилося 22 роки,
вперше був в Азії. Олександр, який до шістнадцяти років виховувався
самим Аристотелем, знав про знамениту колісницю і захотів побачити її.
Коли жителі міста сказали Олександру, що по пророцтву оракула, Азію
підкорить той, хто розв’яже заплутаний вузол, ним оволоділо пристрасне
бажання виконати те, що передбачено. Навколо царя зібрався натовп
фрігійців і македонців; перші напружено чекали, а другі відчували страх
через безрозсудну самовпевненість царя. І дійсно, ремінь був так щільно
зв’язаний вузлами, що було неможливо ні відчути, ні побачити, де
починається і де кінчається сплетення. Спроби царя розв’язати вузол
вселяли натовпу побоювання, як би невдача не виявилася поганою ознакою.
Довго і марно витративши час з цими заплутаними вузлами, цар сказав:
“Байдуже, яким способом будуть вони розв’язані”, і, розрубавши всі вузли
мечем, він не то посміявся над прогнозом оракула, не то виконав його.
Люди зберегли в пам’яті винахідливість Олександра. Стародавнім
письменникам здавалося важливішим запам’ятати приклад поведінки людини у
важкій ситуації, а вираз “розрубати гордіїв вузол” увійшов до всіх мов
світу, означаючи рішучі, не терплячі зволікання дії. Але чи був забутий
сам вузол? У це можна було повірити, якби у той час вузли були
непотрібними або необов’язковою для життя рідкістю. Але справа йшла
якраз навпаки. У повсякденному житті без вузлів ніхто не міг обійтися.
То була епоха стрімкого розвитку торгівлі та мореплавання. А моряки не
забарилися перейти від весла до вітрила.
З давніх часів до нас дійшло немало вузлів. Доказом того, що жоден вузол
не забутий, служать факти. При археологічних розкопках неодноразово
знаходили залишки стародавньої збруї, оснащення кораблів, елементів
одягу, начиння, зброї, а разом з ними декілька десятків різних вузлів.
Але серед них не знайшлося жодного такого, який не був би давно і добре
відомий.
Значний прогрес в технологію в’язки вузлів вніс розвиток парусного
флоту. Тоді існувала необхідність мати надійні в роботі, прості у
виготовленні вузли, в яких відсутні зайві, нефункціональні елементи.
Морські вузли відрізняє особливість в’язки і формування (стягання), при
якій з посиленням натягнення троса збільшується надійність вузлового
кріплення. У ненатягнутому стані троса усувається затиск петель
морського вузла, що дозволяє легко розв’язати його.
Морські вузли розділяють на декілька груп. До однієї групи входять
вузли, вживані для скріплення двох вірьовок між собою. Розрізняють вузли
для зрощення вірьовок однакового і різного діаметрів. Наступна група
об’єднує вузли, вживані як кріплення вірьовок до різних предметів, а
також предметів між собою. Внаслідок того, що деякі вузли скріпляють між
собою частини одного і того ж мотузка рухомим чином, їх виділяють як ті,
що біжать. Ще одна група – це вузли спеціального призначення, які
в’яжуться для створення опори, а також вузли, що утримують петлі
мотузяних бухт, кінці багатожильних канатів від розпускання і т.п.
З появою в першій половині XX сторіччя специфічної діяльності – туризму
– техніка в’язки вузлів одержала подальший розвиток. У гірському,
пішохідному, водному туризмі та альпінізмі закономірно застосовуються
морські вузли. Але специфіка туризму, альпінізму і ще більшою мірою
спелеотуризму (дослідження печер та гротів), зробила вузли не тільки
невід’ємною частиною техніки подолання перешкод, але і способом
створення тимчасових конструкцій в різноманітних умовах. Вузли стали
виконуватися на нових по властивостях матеріалах, з’явилася велика
кількість вузлів, невідомих раніше.
У практичному застосуванні вузлів більшу увагу приділяють їх
властивостям. Виділяють схоплюючі вузли, стремена, провідники, зашморги,
контрольні вузли (свого роду стопорні, доповнюючі несучий навантаження
вузол) і ін. В цілому, туристичні вузли розділяють на основні, вузли
страховки і самостраховки, допоміжні вузли. Склалася специфічна
термінологія, пов’язана з вузлами і різними гнучкими матеріалами,
вживаними для їх в’язки.
Трос – мотузок спеціальної обробки з рослинних і синтетичних матеріалів.
Корінний кінець – закріплений кінець троса або невживаний при в’язці
вузла.
Ходовий кінець – вільний кінець троса, яким починають рух при в’язці
вузла, протилежний корінному кінцю.
Петля (відкрита) – кінець троса, зігнутий удвічі таким чином, що не
перехрещується з самим собою.
Колишка (закрита петля) – закрита петля, зроблена так, що трос
перехрещується сам з собою.
Напіввузол – одинарний перехлест двох різних кінців одного і того ж
троса, або різних тросів.
Обнесення – обхват тросом будь-якого предмету, або іншого троса.
Шлаг – повний оборот троса навколо будь-якого предмету або іншого троса.
I. ВУЗЛИ ДЛЯ ПОТОВЩЕННЯ ТРОСА
Простий вузол (мал. 1)
Це найпростіший зі всіх відомих вузлів. Щоб зав’язати його, треба
ходовим кінцем троса зробити напіввузол за його корінний кінець. Його
можна зав’язати на кінці або на середній частині троса. Для цього
ходовий кінець троса один раз обноситимуть навколо його корінної частини
і пропускають в петлю, що утворилася.
Мал. 1. Простий вузол: а – лівий; б – правий
Це не тільки найпростіший зі всіх вузлів, але і найменший за розміром.
При натягненні троса він так сильно затягується, що часом його дуже
важко розв’язати. До нього як не можна краще підходить російське народне
прислів’я: “Невеликий вузлик, та міцно затягнутий”.
Цей вузол, як жоден інший, псує трос, оскільки сильно його згинає. Якщо,
наприклад, для підйому вантажу використовувати новий рослинний
(прядивний, манільській або який-небудь інший) трос, на якому залишився
нерозв’язаний простий вузол, то трос, хоч і розрахований для підйому
даного вантажу, обірветься, причому в тому місці, де зав’язаний простий
вузол.
Простий вузол може виявитися корисним і в побуті. Іноді людина потрапляє
в біду: при пожежі, щоб врятувати життя, вона із смуг простирадл зв’язує
вузлами мотузок. Звичайно у такому разі застосовують прямий або бабин
вузол (див. нижче мал. 15 i 17). Застосовуючи останній, на кінцях смуги
з простирадла потрібно зав’язувати по простому вузлу. Це дасть гарантію,
що бабин вузол не розв’яжеться під тяжкістю людини, яка спускатиметься
по зв’язаному мотузку з вікна.
Простий вузол завжди застосовують для зав’язування на кінці нитки, щоб
вона не вислизала з матерії, і для запобігання розплітанню кінця
мотузка, якщо людина не знає, як накласти марку. Простий вузол, не
дивлячись на свою примітивність і властивість сильно затягуватися, є
складовим елементом багатьох вузлів, про які ми розповімо пізніше.
“Кривавий” вузол (мал. 2).
Від простого вузла цей вузол відрізняється тим, що його ходовий кінець,
будучи введений в петлю, ще один раз обноситься навколо корінної частини
троса. Це майже удвічі збільшує розміри вузла.
Стародавні жителі Перу – інки – користувалися подібними вузлами з різним
числом шлагів у винайденому ними вузликовому листі. Зав’язуючи вузли на
вірьовках певного кольору і з числом шлагів усередині кожного вузла від
одного дев’яти, вони лічили до п’ятизначного числа.
Існують два способи в’язки таких вузлів. Якщо число шлагів не перевищує
трьох, їх роблять ходовим кінцем троса всередину петлі (мал. 2 а), а
якщо воно більше, то шлаги роблять навколо корінної частини троса і
ходовий кінець пропускають всередину (мал. 2 б).
Мал. 2. “Кривавий” вузол:
а – перший спосіб в’язки; б – другий спосіб в’язки
З далеких часів парусного флоту такі багатократні прості вузли у моряків
різних країн називалися “кривавими”. У реєстрі покарань матросів
військових флотів минулого фігурує забуте в наші дні биття батогами, які
іменувалися “кішками”. Вони були сплетеним з прядивного троса батогом,
що мав від семи до тринадцяти кісок, але частіше – дев’ять. Кожна, з
кісок закінчувалася вузлом, на якому було від двох до дев’яти шлагів.
“Кішки” підрозділялися на прості та злодійські. Останні були важчими.
Ними сікли за крадіжку.
При покаранні матроса боцман (або його помічник) під барабанний бій
завдавав удару “кішкою” по голій спині караного. Число ударів
обчислювалося дюжинами. Залежно від провини матрос в покарання міг
одержати від однієї до дванадцяти дюжин. Звичайно після третього удару
на спині з’являлася кров, оскільки вузли, туго затягнуті на кінцях кісок
“кішки”, прорізали шкіру (звідси і назва вузла).
У наші дні “кривавий” вузол втратив своє призначення і находить інше
застосування як в побуті, так і в різних професіях, наприклад, в
кравецькій і в палітурній справі для потовщення кінця нитки.
Вісімка (мал. 3).
Цей вузол вважається класичним. Він складає основу півтора десятків
інших, складніших вузлів різного призначення. У тому вигляді, в якому
він зображений тут, цей вузол в морській справі служить відмінним
стопором на кінці троса, щоб останній не вихльостував з шківа блоку. На
відміну від простого вузла він навіть при сильній тязі не псує трос і
його завжди можна легко розв’язати. Щоб зв’язати вісімку, треба ходовий
кінець троса обнести навколо корінного і потім пропустити в петлю, що
утворилася, але не відразу, як в простому вузлі, а завівши спочатку його
за себе ж.
Мал. 3 – Вісімкa
У повсякденному житті вісімка знаходить широке застосування. Перш за
все, вона дуже зручна для закріплення троса, коли він проходить крізь
отвір в якому-небудь предметі, наприклад, в дерев’яній рукоятці
мотузяного стартера підвісного мотора.
Цей вузол можна застосувати для мотузяних ручок дерев’яного відра або
бадді, якщо мотузок проходить крізь два отвори на виступаючих кінцях
дерев’яних клепок. В цьому випадку, протягнувши мотузок в обидва отвори,
на кінцях з зовнішніх сторін клепки зав’язують по вісімці. Двома
вісімками можна надійно прикріпити мотузок до дитячих санок. Щоб рука не
зісковзувала з кінця собачого повідця, радимо зав’язати вісімку. Окрім
цього, вона добре служить для кріплення струн до кілків скрипок, гітар,
мандолін, балалайок і інших музичних інструментів.
Стивідорний вузол (мал. 4).
Як і вісімка, цей вузол є стопором для тросів, що проходять через шківи
блоків. В’яжеться він таким же способом, але з тією лише різницею, що
ходовий кінець вводиться в петлю після того, як буде обнесений навколо
корінного кінця троса двічі. При затягуванні цього вузла треба стежити,
щоб шлаги на корінному кінці не перекрутилися і не проскочили в петлю.
Затягнутий стивідорний вузол легше розв’язати, якщо потягнути за петлю,
яка знаходиться ближчим до корінного кінця.
Назва цього вузла – американського походження. Вона вперше з’явилася в
тлумачному словнику англійської мови Уебстера у 1890 році. Укладачі
цього словника запозичили його з довідки по в’язці вузлів, випущеної
американською канатною фірмою “Стивідор роупс”.
Мал. 4 – Стивідорний вузол
Назва цього вузла – американського походження. Вона вперше з’явилося в
тлумачному словнику англійської мови Уебстера в 1890 році. Укладачі
цього словника запозичили його з керівництва по в’язці вузлів,
випущеного американською канатною фірмою “Стивідор роупс”.
Устричний вузол (мал. 5).
Не дивлячись на свою назву, цей вузол, як і вісімка, завдяки своїй
симетрії, з успіхом застосовується музикантами для кріплення на кілках
струн скрипки, гітари, мандоліни і інших музичних інструментів. За
своїми розмірами затягнутий устричний вузол набагато більше вісімки, і
тому його використовують в тих випадках, коли отвори на кілках з
будь-яких причин більші, ніж потрібно для тієї або іншої струни.
У цього вузла є одна особливість зав’язування: він затягується в два
прийоми (мал. 5, а). Якщо устричний вузол затягується в один прийом, то
він формується неправильно.
На мал. 5 б, показана схема устричного вузла, що свідчить про його
симетричність. У такому вигляді він може служити непоганим декоративним
вузлом-орнаментом для обробки жіночого плаття або малюнком для
вишивання.
Мал. 5. Устричний вузол: а – схема в’язкі; б – вузол-орнамент
Багатократна вісімка (мал. 6).
Уявіть собі, що вам необхідно обв’язати мотузком велику картонну
коробку, пакунок або старий чемодан. Зробивши це, ви з’ясували, що
півтора метри мотузка залишилися невикористаними. Обв’язавши ходовий
кінець мотузка навколо тієї його частини, за яку вам належить нести цей
вантаж, багатократною вісімкою ви не тільки укоротите мотузок, але і
зробите зручну ручку для цієї ноші. Вузол “багатократна вісімка” може
бути застосована у всіх випадках, коли виникає необхідність тимчасово
укоротити трос або виключити ненадійну частину його довжини з роботи,
якщо є побоювання, що він обірветься. Багатократна вісімка – непогана
ручка і для собачого повідця і для мотузка дитячих санок.
Щоб вузол вийшов рівним і тугим, по мірі його зав’язування тягніть кожен
шлаг, пересуваючи його до попереднього. Якщо вам потрібно буде потім
використовувати всю довжину мотузка, багатократну вісімку неважко
розв’язати. Як би сильно вона не була затягнута, вірьовки цей вузол не
зіпсує.
Мал. 6. Багатократна вісімка
“Пожежні сходи” (мал. 7).
У повсякденній діяльності моряків, верхолазів-монтажників, будівників,
пожежників, рятувальників і скелелазів нерідко виникає необхідність у
використанні так званого шкентеля з мусінгами. Шкентелем на флоті
називають рослинний трос, що вертикально висить, закріплений за
що-небудь верхньою частиною, а мусінгами – потовщення, вплетені в нього
у вигляді вузлів, через рівні проміжки. За допомогою таких тросів
матроси сідають в шлюпки, що стоять у борту корабля. Але виготовлений
шкентель з мусінгами не завжди виявляється під рукою, коли терміново
потрібно спуститися по тросу за борт або підійнятися по прямовисній
стінці, якщо немає ні сходів, ні штормтрапа. Уявіть собі, наприклад,
таку ситуацію. З палуби судна, що стоїть в порту, у воду впала людина.
На палубі лежить вільна бухта троса. Якщо ви кинете людині кінець, то
навряд чи вона зможе по ньому підійнятися на борт: трос може виявитися
синтетичним, а в порту на поверхні води звичайно є шар нафти Руки того,
людини, що впала за борт, ковзатимуть по тросу, який не має мусінгів. У
такій ситуації виручають “пожежні сходи”.
Як уже згадувалося, простий вузол є складовим елементом багатьох
корисних вузлів. “Пожежні сходи” складаються з серії простих вузлів, які
дуже швидко в’яжуться один за одним (за півхвилини можна зав’язати 20
вузлів). Вони прекрасні своєю простотою і ефективністю, але вимагають
навику та чіткості у виконанні.
Мал. 7. “Пожежні сходи”
В’язка цього вузла починається з формування певного числа калишок,
заведених одна за одну. Візьміть в ліву руку ходовий кінець троса,
відступивши від його краю 15-20 сантиметрів. Зробіть першу калишку
діаметром не більше 10 сантиметрів так, щоб корінний кінець троса був
знизу. Потім зробіть таку саму калишку і притисніть великим пальцем
лівої руки до кінчиків інших. Таким самим чином зробіть 5-7 калишек,
рівно укладених одна на одну.
Щоб вони не з’їжджали і не переплутувалися, надіньте їх на витягнуті
вгору пальці (окрім великого) лівої руки. У вас вийде свого роду
мотузяний “стаканчик”. Обережно зніміть його з пальців так, щоб він не
розсипався і не сплюснувся. Тепер ходовий кінець, який ви тримали в
лівій руці, пропустіть всередину цього “стаканчика” і виведіть його
назовні з іншого боку. Покладіть “стаканчик” на ліву долоню і обхватіть
його з усіх боків п’ятьма пальцями. Заломленими кінчиками пальців правої
руки притримуйте верхній шлаг “стаканчика” і поволі, без ривків, тягніть
за ходовий кінець троса, що стирчить з “стаканчика” вгору. По мірі
витягування цього ходового кінця на ньому зав’язуватимуться прості
вузли. Їх число відповідатиме числу зроблених калишек, а відстань між
ними – довжині їх кола.
Описаним способом вузли можна швидко зав’язати, закріпити один кінець
мотузка за батарею, за ніжку ліжка (столу), інший кінець викинути у
вікно і при необхідності спуститися по мотузку вниз (наприклад, на
випадок пожежі).
II. ВУЗЛИ, ЩО НЕ ЗАТЯГУЮТЬСЯ
Простий напівштик (мал. 8).
Простий напівштик, будучи найпростішим з вузлів, що не затягуються,
знаходить широке застосування в морській справі. Він служить завершуючим
елементом багатьох вузлів. Ходовий кінець троса обнесіть навколо
предмету, до якого хочете прив’язати трос, потім навколо корінного кінця
троса і пропустите в петлю, що утворилася.
Після цього ходовий кінець троса прикріпите сутичкою до корінного кінця.
Зав’язаний таким чином вузол надійно витримує сильну тягу. Він може
пересунутися до предмету, але ніколи не затягнеться.
Простий напівштик застосовується для з’єднання двох тросів “чужими” і
“своїми” кінцями.
Мал. 8. Простий напівштик
Простий штик (мал. 9).
Два однакові напівштика складають вузол, який моряки називають простим
багнетом. Вираз “накинути напівштик” означає додати до вже зробленого
вузла ще одне обнесення і перехрещення ходового кінця навколо корінного
кінця троса. На схемі показаний широко вживаний в морській справі вузол,
що не затягується, – один з найпростіших і надійніших вузлів для
кріплення швартовів за причальні кнехти, бітенги, пали. Щоб відрізнити
правильно зав’язаний штик від неправильного штика, дві петлі вузла
потрібно зблизити. Якщо при цьому вийде вибленочний вузол (див. мал.
28), то, значить, простий штик був зав’язаний правильно. У такого штика
його ходовий кінець як після першої, так і після другої калишек повинен
виходити однаково над або під своїм кінцем.
Моряки нерідко застосовують два прості штика для тимчасового з’єднання
двох швартовів, кабельтових і тросів.
На березі цей нехитрий, але надійний вузол можна застосовувати у всіх
випадках, коли трос необхідно тимчасово прикріпити до якого-небудь
предмету для сильної тяги, наприклад за крюк при буксируванні
автомобіля.
Мал. 9. Простий штик
Простий штик зі шлагом (мал. 10).
От простого штика цей вузол відрізняється одним додатковим шлагом
навколо предмету, до якого кріплять трос. Він так само служить в
основному для кріплення тросів при швартуванні за кнехти, бітенги і
пали, але застосовується, на відміну від простого багнета, в тих
випадках, коли не виникає необхідності швидко віддати швартови. Цей
вузол зручний також для кріплення троса до гаку, огону, риму і ін. Два
шлага навколо предмету роблять цей вузол надійнішим при тривалих
стоянках, в усякому разі, він за рахунок додаткового шлага перетреться
не так швидко, як простий штик.
Мал. 10. Простий штик зі шлагом
Рибальський штик (якірний вузол) (мал. 11).
Один з найбільш відповідальних випадків застосування вузла в морській
справі – це прив’язка якірного каната до якоря. За п’ять тисяч років
існування судноплавства люди для цієї мети не могли придумати
надійнішого вузла, ніж рибальський штик. Перевірений багатовіковим
досвідом морської практики, цей вузол визнаний моряками всіх країн як
найнадійніший для прикріплення каната до риму або до скоби якоря.
Рибальський штик (або якірний вузол) якоюсь мірою схожий з простим
штиком зі шлагом (див. мал. 10). Відрізняється від нього тим, що перший
з двох напівштиків проходить додатково усередині шлага, що обхвачує
предмет. Застосовуючи цей вузол для якоря, завжди необхідно прихоплювати
ходовий кінець чимось до корінного. В цьому випадку, навіть при дуже
сильній тязі, рибальський штик не затягується і надійно тримає. Його
можна сміливо застосовувати у всіх випадках при роботі з тросами, коли
вони схильні до сильної тяги.
Мал. 11. Рибальський штик
III. ВУЗЛИ ДЛЯ СКРІПЛЕННЯ ДВОХ ТРОСІВ
Дубовий вузол (мал. 12).
Моряки застосовують його лише у виняткових випадках, коли виникає
необхідність дуже швидко зв’язати два троси. Хоча з’єднання рослинних
тросів дубовим вузлом цілком надійне, воно має серйозний недолік: сильно
затягнутий вузол дуже важко потім розв’язати, особливо якщо він
намокнув. Крім того, зав’язаний таким вузлом трос має меншу міцність і
при роботі створює небезпеку за що-небудь зачепитися при своєму русі.
Єдині його позитивні якості – це швидкість, з якою його можна зав’язати,
і надійність.
Щоб з’єднати два троси, їх кінці потрібно скласти уподовж докупи, з
відступом 15-20 сантиметрів від країв, зав’язати простим вузлом обидва
кінці як одне ціле.
Не намагайтеся зв’язувати цим вузлом синтетичні троси і волосінь: на них
він повзе.
Мал. 12. Дубовий вузол
Фламандський вузол (мал. 13).
Це один з якнайдавніших морських вузлів, який застосовували на кораблях
для з’єднання двох тросів як тонких, так і товстих. Фактично це та ж
вісімка, зав’язана двома кінцями. Існує два способи в’язки цього вузла.
Перший показаний на схемі.
Спочатку на кінці одного із зв’язуваних разом тросів зробіть вісімку
(див. мал. 3). Назустріч виходу з неї ходового кінця введіть ходовий
кінець другого троса і повторіть фігуру “8”, зав’язану на першому тросі.
Після цього, вхопившись за кожні два кінці, зліва і справа, рівномірно
починайте затягувати вузол, прагнучи зберегти його форму.
Для остаточного затягування вузла тягніть за корінні кінці тросів.
Мал. 13. Фламандський вузол
Водяний вузол (мал. 14).
Не менш міцним вважається з’єднання двох тросів водяним вузлом. Щоб
зав’язати його, покладіть зв’язувані троси кінцями назустріч один до
одного так, щоб їх кінці йшли паралельно і торкалися один одного.
Тримаючи в одній руці ходовий і корінний кінці двох різних тросів,
починайте в’язати ними дубовий вузол (див. мал. 12), але замість одного
обнесення корінного кінця зробіть два. Перш ніж остаточно затягнути
вузол, перевірте, щоб одна пара кінців виходила з петлі зверху, а друга
– знизу, як це показано на схемі (див. мал. 14).
Водяний вузол простий і надійний. На флоті він не знайшов широкого
застосування, тому що при сильній тязі так затягується, що розв’язати
його дуже важко.
Мал. 14. Водяний вузол
Бабин вузол (мал. 15).
Скільки іронії і зневага можна почути з боку моряків на адресу цього
примітивного вузла, що, на жаль, твердо упровадився в наш побут! Чого не
повинні робити моряки, так це зав’язувати бабин вузол. Флотська людина,
що невдало зав’язала цей вузол навіть на березі буде напевно висміяна
своїми колегами: мовляв, ганьба для флоту! Але, на жаль, серед людей
сухопутних цей вузол – універсал. Переважна більшість людей, не знайомих
із такелажною справою, або ті, хто по своїй професії не має справ ні з
мотузками, ні з канатами, ні з нитками, застосовують бабин вузол у всіх
випадках, коли – їм потрібно що-небудь прив’язати, зв’язати або
обв’язати. Створюється враження, що люди, засвоївши цей вузол в
дитинстві, настільки сильно увірували в його досконалість, що не хочуть
і чути про якісь інші складні морські вузли. А, проте, якщо говорити
серйозно, то цей вузол-зрадник за всю історію людства наробив багато бід
і навіть поніс немало людських життів.
Бабин вузол є двома напіввузлом, що зав’язані послідовно один над іншим
в одну і ту ж сторону. Якщо їм зв’язати дві вірьовки і потягнути, то
відразу ж видно, що він починає переміщатися по мотузку, ковзати уздовж
неї. А якщо його зав’язати близько від одного із зв’язуваних кінців
мотузка, то при тязі він може зісковзнути і напевно зісковзне, якщо
зв’язувані вірьовки різної товщини. На жаль, про це далеко не всі знають
і продовжують їм користуватися.
У нас свою назву цей вузол одержав у зв’язку з тим, що споконвіку жінки
зав’язували їм кінці головних хусток (для цієї мети він дуже зручний).
За кордоном його називають “бабусиним”, “безглуздим”, “телячим”,
“помилковим”, “салаговим” вузлом.
Мал. 15. Бабин вузол
а – схема в’язання; б – перетворення бабиного вузла на простий штик
«Тещин» вузол (мол. 16).
Дивно, але факт. Деякі люди, зв’язуючи дві вірьовки разом, якимсь чином
вмудряються зав’язати так званий «тещин» вузол, що чимось нагадує бабин.
Якщо у останнього ходові кінці виходять з вузла з одного боку, то у
вузла тещі, вони виходять з різних сторін по діагоналі.
«Тещин» вузол такий же підступний, як і бабин (якщо не більше).
Застосовувати його у жодному випадку не слід ні за яких обставин. Ми
даємо його з метою показати, як не треба зав’язувати вузли.
Мал. 16. «Тещин» вузол
Прямий вузол (мал. 17).
Цей чудовий вузол гідний того, щоб про нього розповісти докладніше.
Археологічні знахідки свідчать про те, що приблизно за п’ять тисяч років
до нашої ери ним користувалися єгиптяни. Стародавні греки і римляни
називали його Nodus Hercules – геркулесовим або геракловим вузлом, тому
що міфічний герой Геракл так зав’язував на своїх грудях передні лапи
шкури убитого їм лева. Римляни застосовували прямий вузол для зшивання
ран і при лікуванні переломів кісток. Він створюється двома
напіввузлами, послідовно зав’язаними один над іншим в різні боки. Це
звичайний, найпростіший спосіб його в’язки (мал. 17, а ).
Моряки, які цим вузлом користуються з часів глибокої старовини для
скріплення тросів, застосовують інший спосіб в’язки (мал. 17, б). Ткачі,
які застосовують прямий вузол для скріплення ниток пряжі, що обірвалися,
зав’язують його особливим, зручним їм способом (мал. 17, в ).
Мал. 17. Прямий вузол
а – звичайний спосіб в’язання; б – морський спосіб в’язання; в –
ткацький спосіб в’язання;
г – морський спосіб розв’язування
Як же розв’язується прямий вузол, який згідно одностайно прийнятій
фахівцями характеристиці «так затягується, що його не можна буде
розв’язати і доведеться різати»? Прямий вузол, навіть намоклий і сильно
затягнутий, розв’язується дуже просто, за 1-2 секунди. Зав’яжіть прямий
вузол, як показано на верхній схемі (мал. 17 г). Візьміть в ліву руку
кінці А і Б, а в праву – кінці В і Г. Сильно потягніть їх в різні боки і
якомога тугіше затягніть вузол. Після цього візьміть в ліву руку
корінний кінець А (щоб він не вислизав з руки, зробіть пару шлагів
навколо долоні). У праву руку візьміть ходовий кінець Б (його також
можна намотати на долоню). Різко і сильно смикніть кінці в різні боки.
Не випускаючи з лівої руки кінець А, правою затисніть в кулак частину
вузла, що залишилася, утримуючи її великим і вказівним пальцями.
Корінний кінець А потягніть в ліву сторону – вузол розв’язаний. Весь
секрет полягає в тому, що при ривку кінців А і Б в різні боки прямий
вузол перетворюється на два напівштика і повністю втрачає все свої
властивості.
Злодійський вузол (мал. 18).
З першого погляду він майже не відрізняється від прямого вузла (див.
мал. 17) і здається, що він на нього схожий. Але якщо придивитися, то
стає ясним, що ходові кінці злодійського вузла виходять з нього по
діагоналі. Злодійський вузол, як і бабин, і “тещин” вузли, показані для
наочності, щоб підкреслити їх схожість і відмінність з прямим вузлом.
Користуватися цими чотирма вузлами не рекомендується, оскільки вони
ненадійні для скріплення двох тросів.
Цікаво походження назви “злодійський вузол”. Воно з’явилося на
англійських військових кораблях на початку XVII століття. Розкрадання
королівської власності та крадіжки особистих речей матросів на кораблях
Британії вважалися звичайним явищем. В ті роки матроси військових
кораблів зберігали свої нехитрі пожитки та їжу, в основному у вигляді
галет, в невеликих парусинових мішках. Мішок, природно, на замок не
закриєш, його можна тільки зав’язати. Як правило, матроси зав’язували
свої особисті мішки прямим вузлом. Злодії, в основному з числа
новобранців, ще не звиклих до голодного корабельного раціону, зробивши
крадіжку чужих галет, не могли правильно зав’язати вузол, яким був
зав’язаний мішок. Вони в’язали щось схоже – вузол, який моряки стали
називати злодійським. Існує і друга версія про походження цієї назви:
щоб довести акт розкрадання з мішка, власник умисне зав’язував дуже
схожий на прямий вузол, а злодій, не звернувши уваги на каверзу,
зав’язував пограбований мішок прямим вузлом. Але як би там не було,
походження вузла, як і його назва, пов’язані з флотом.
Мал. 18. Злодійський вузол
Хірургічний вузол (мал. 19).
Як вже розповідалося на початку, вузли відвіку застосовувалися для
різних цілей не тільки в морській справі, але і в медицині. Ними дотепер
користуються хірурги для зав’язування ниток лігатур при зупинці
кровотечі і для зшивання тканин і шкіри. У наші дні медицина ще не
відмовилася від застосування вузлів, і лікарі вміло їх використовують.
При порожнинних операціях хірургам доводиться накладати шви з кетгуту
(особливого матеріалу, що одержується із слизистого шару кишок барана
або вівці), який через 3-4 тижні розсмоктується. При зав’язуванні кетгут
ковзає, і, роблячи на ньому вузли, хірурги користуються особливими
затисками.
При мікрохірургічних операціях медики користуються надзвичайно тонким
шовним матеріалом – синтетичною ниткою в 10-200 разів тонше за людський
волос. Зав’язати таку нитку можна тільки за допомогою спеціальних
затисків під операційним мікроскопом. Ці нитки використовують при
зшиванні стінок кровоносних судин, наприклад при реплантації пальців
кисті, при зшиванні окремих нервових волокон. В основному застосовують
бабин, прямий, вибленочний, хірургічний вузли.
При зав’язуванні хірургічного вузла спочатку роблять один за іншим два
напіввузли двома кінцями, які після цього тягнуть в різні боки. Потім
зверху зав’язують, але вже в інший бік, ще один напіввузол. В результаті
виходить вузол, дуже схожий на прямий. Принцип вузла полягає в тому, що
перші два напіввузли не дають двом кінцям розійтися в різні боки, поки
в’яжуть зверху ще один напіввузол.
Цим вузлом зручно скористатися, коли є необхідність стягнути і обв’язати
мотузком будь-який пружний пакунок або ношу і затягнуту першу половину
вузла на мотузку, не відпускаючи руками її кінців, доводиться
притискувати коліном.
Мал. 19. Хірургічний вузол
Плоский вузол (мал. 20).
Назва “Плоский вузол” потрапила в нашу морську мову з французької. Цей
вузол був відомий морякам всіх країн здавна. Він відвіку вважався одним
з найнадійніших вузлів для скріплення тросів різної товщини. Їм
зв’язували навіть якірні прядивні канати і швартови.
Маючи вісім переплетенні, плоский вузол ніколи сильно не затягується, не
повзе і не псує трос, оскільки не має крутих перегинів, і навантаження,
що дається на троси, по вузлу розподіляється рівномірно. Після зняття
навантаження на трос цей вузол легко розв’язати.
У морській практиці існує два варіанти в’язки цього вузла: незатягнутий
вузол з прихваткою його вільних ходових кінців до корінних або
напівштиками на їх кінцях (мал. 20 а) і без такої прихватки, коли вузол
затягується (мал. 20 б). Зав’язаний першим способом плоский вузол (у
цьому виді його називають “вузлом Жозефіни”) на двох тросах різної
товщини майже не міняє своєї форми навіть при дуже великій тязі і легко
розв’язується, коли навантаження зняте. Другий спосіб в’язки
застосовується для скріплення тонших, ніж якірні канати і швартови,
тросів, причому однакової або майже однакової товщини. При цьому
зав’язаний плоский вузол рекомендується спочатку затягнути руками, щоб
при різкій тязі він не перекрутився. Після цього, коли на зв’язаний трос
дане навантаження, вузол якийсь час повзе і перекручується, але,
зупинившись, тримає міцно. Він розв’язується без додавання особливих
зусиль зрушенням петель, що охоплюють корінні кінці.
Цей морський вузол незамінний для скріплення двох тросів (навіть
сталевих, на які буде докладене значне зусилля, наприклад, при
витягуванні трактором застряглої в грязі на півколеса важкої
вантажівки).
Мал. 20. Плоский вузол
а – перший спосіб в’язання, б – другий спосіб в’язання
Кинджальний вузол (мал. 21).
У зарубіжній практиці такелажної справи цей вузол вважається одним з
кращих для скріплення двох рослинних тросів великого діаметру. Він не
дуже складний по своїй схемі і вельми компактний, коли затягнутий.
Його найзручніше зав’язати, якщо спочатку ходовий кінець троса укласти у
вигляді цифри “8” зверху корінного кінця. Після цього витягнутий ходовий
кінець другого троса протягнути в петлі, пропустивши під середній
перетин вісімки, і вивести над другим перетином першого троса. Далі
ходовий кінець другого троса потрібно пропустити під корінний кінець
першого троса і ввести його в петлю вісімки, як указує стрілка на схемі
мал. 21. Коли вузол затягнутий, два ходові кінці обох тросів стирчать в
різні боки. Кинджальний вузол неважко розв’язати, якщо ослабити одну з
крайніх петель.
Мал. 21. Кинджальний вузол
Рибальський вузол (мал. 22).
У нас цей вузол відвіку мав три назви – лесовий, рибальський і
англійський. У Англії його називають англійським, в Америці – річковим
вузлом.
Він є комбінацією двох простих вузлів, що зав’язуються ходовими кінцями
навколо чужих корінних кінців. Щоб зв’язати два троси рибальським
вузлом, потрібно покласти їх назустріч один одному і одним кінцем
зробити простий вузол, а другий кінець пропустити через його петлю і
навколо корінного кінця іншого троса і теж зав’язати простий вузол.
Потім потрібно зрушити обидві петлі назустріч один одному, щоб вони
зійшлися разом, і затягнути вузол. Рибальський вузол, не дивлячись на
його простоту, упевнено можна застосовувати для скріплення двох тросів
приблизно однакової товщини. При сильній тязі він так міцно затягується,
що практично його вже не розв’язати. Він широко застосовується
риболовами для скріплення волосіні (не синтетичної) і для кріплення до
волосіні повідців.
Мал. 22. Рибальський вузол
Ткацький вузол (мал. 23).
У ткацькій справі налічується приблизно два десятки оригінальних вузлів
для скріплення нитки пряжі, що обірвалася, і для підключення нових
котушок. Головні вимоги, що пред’являються специфікою виробництва до
кожного ткацького вузла, – це швидкість, з якою можна його зав’язати, і
компактність вузла, що забезпечує вільне проходження нитки через
верстат. Досвідчені ткачі справжні віртуози по в’язці своїх хитромудрих
вузлів! Вони зв’язують нитку, що обірвалася, буквально за секунду. Їм
доводиться це робити, не зупиняючи верстата. Майже всі ткацькі вузли
створені в першу чергу для миттєвого скріплення, щоб у разі обриву нитки
забезпечувалася безперебійна робота ткацьких верстатів.
Деякі з ткацьких вузлів мають велику схожість з морськими вузлами, але
відмінні від останніх способом зав’язування. Декілька ткацьких вузлів
вже давно були запозичені моряками в своєму первозданному вигляді й
надійно їм служать.
Мал. 23. Ткацький вузол
Мисливський вузол (мал. 24).
Винахід англійським лікарем – пенсіонером Едвардом Хантером у 1979 році
нового вузла викликало в морських кругах багатьох країн свого роду
сенсацію. Британські патентознавці, видаючи Хантеру патент на його
винахід, визнали, що вузол дійсно новий. Більш того, він відмінно тримає
на всіх тросах, включаючи найтонші синтетичні волосіні.
По суті мисливський вузол є вдалим сплетенням двох простих вузлів,
зав’язаних на кінцях тросів. Доктор Хантер не переслідував мету
придумати новий вузол, а зав’язав його абсолютно випадково. Оскільки
прізвище Хантер в перекладі з англійського означає «мисливець», тут цей
вузол названий мисливським.
Мал. 24. Мисливський вузол
IV. ВУЗЛИ, ЩО ЗАТЯГУЮТЬСЯ
Вузол, що самозатягується (мал. 25).
Зі всіх примітивних вузлів цей, мабуть, найоригінальніший, і як то
кажуть “простіше не придумаєш”. До корінної частини троса цього вузла
можна прикласти тягу, відповідну міцності троса, і він буде надійний
тримати. Чим більша тяга, тим сильніше шлагом притискається вільний
ходовий кінець, вузол сам себе затягує. Це, по суті, проста форма
зашморга.
Застосовувати цей вузол слід з великою обережністю. Завжди пам’ятаєте,
що він надійний лише тоді, коли зав’язаний навколо колоди і до корінного
кінця докладено постійне зусилля. Якщо ці зусилля прикладатимуться до
троса поперемінно, як би ривками, то ходовий кінець може вислизнути
з-під корінного кінця троса. Вузол, що самозатягується, доцільно
застосовувати в тих випадках, коли підвішений до корінного кінця вантаж
знаходиться без руху і напрям тяги на цей кінець не міняється.
Цим вузлом зручно підвішувати на щаблину в складах мішки із зерном або
крупою, щоб врятувати їх від гризунів. Потравивши ходовий кінець троса,
підвішений мішок можна плавно опустити на землю або підлогу складу.
Мал. 25. Вузол, що самозатягується
Коров’ячий вузол (мал. 26).
Не дивлячись на свою прозаїчну назву, цей вузол вважається хорошим
морським вузлом. Він безвідмовно тримає, якщо до троса прикладена тяга.
Коров’ячий вузол фактично є неправильним (переверненим) штиком, що
працює в іншій якості.
Відвіку цей вузол застосовували на кораблях для кріплення оснащення.
На березі, крім того, що цим вузлом дійсно прив’язують до кола корів (а
також і кіз), його застосовують при натягуванні мотузка для огорож.
Мал. 26. Коров’ячий вузол
Глуха петля (мал. 27).
Якщо ходовий і корінний кінці коров’ячого вузла (див. мал. 26) з’єднати
разом і до обох кінців прикласти тягу, то одержаний таким чином вузол
вже називатиметься глухою петлею. Іноді його називають бирковим вузлом,
оскільки їм дуже зручно користуватися для скріплення разом ключів, для
зберігання шайб та інших предметів, що мають отвір, а також для
обтягування горловини мішка при його зав’язуванні.
Мал. 27. Глуха петля
Вибленочний вузол (мал. 28).
Свою назву цей вузол одержав через те, що на кораблях їм відвіку кріпили
до вантів вибленки – поперечні відрізки смоленого троса, що служили
сходинками для підйому на щогли.
Вибленочний вузол складається з двох напівштиків, зав’язаних в одну і ту
ж сторону. Це дуже надійний вузол, що затягується, який безвідмовно
тримає, поки тяга прикладена до обох кінців троса. Він виключно зручний
для прикріплення тросів до предметів, що мають гладку поверхню, як,
наприклад, щогла, рея, стріла або просто колода.
Існують два різні способи в’язки вибленочного вузла. Перший спосіб
застосовується у випадках, коли один з кінців предмету, навколо якого
в’яжуть вузол, відкритий і доступний (мал. 28, а), другий, коли трос
доводиться обносити безпосередньо навколо предмету (мал. 28, б).
Діапазон застосування цього вузла в повсякденному житті вельми широкий.
З його допомогою можна прикріпити мотузок до гладкого стовпа або
щаблини, зав’язати мішок, натягнути мотузок між двома стовпами,
прив’язати тятиву до лука, зачалювати човен за палю або кіл, уритий на
березі, прикріпити шпагат до товстого троса.
Вибленочний вузол дуже зручний для подавання інструментів на висоту
(наприклад, молотка). При плетінні багатьох видів риболовних сітей
вибленочні вузли утворюють перший ряд в’язки.
Проте, користуючись вибленочним вузлом, завжди слід пам’ятати, що він
надійний лише при постійній тязі на трос або мотузок.
Мал. 28. Вибленочний вузол
а – перший спосіб в’язання, б – другий спосіб в’язання
“Констріктор” (мал. 29).
“Боа констріктор” – це зоологічна назва удава по-латині. Такі змії, як
удав, пітон і анаконда, як відомо, вбивають свою жертву, стискаючи її
трьома петлями свого тіла. Вузол, відомий у всьому світі під цією
назвою, є одним з вузлів, що найсильніше затягуються. В той же час він
вважається і одним з найбільш важко розв’язуваних вузлів. Як правило,
його навіть не розв’язують, він служить один раз. «Констріктор» добре
затягується, якщо він зав’язаний на предметах, що не мають гострих
кутів; в цьому випадку він незамінний.
Це дуже корисний і важливий для нашого побуту вузол. З його допомогою
можна, наприклад, дуже туго зав’язати мішок, вентиль камери футбольного
м’яча, обжати протікаючий гумовий шланг, затягнути згорнутий килим,
мішок, ватяну ковдру, зв’язати руку хулігану; накласти на поранену
кінцівку джгут і багато що інше.
Професійні такелажники за допомогою “констріктора” накладають тимчасові
марки на сталевий трос в тих місцях, де його потрібно перерубати. Цим
самим вони запобігають саморозплітанню троса до накладення постійних
дротяних марок.
Мал. 29. “Констріктор”
Пітонів вузол (мал. 30).
Як пітон майже нічим не відрізняється від удава, так і цей вузол не має
особливих відмінностей від “констріктора”. За принципом вони схожі.
Пітонів вузол застосовується для тих же випадків, що і “констріктор”,
Окрім цього, він може стати в нагоді для скріплення двох поперечних
рейок (мал. 30, б). Їх з’єднання за допомогою цього вузла буде набагато
міцніше, ніж на цвяхах.
Наприклад, пітоновим вузлом зручно зв’язувати дерев’яні рейки
повітряного змія. Їм можна скористатися при споруді плетеної огорожі,
коли один мотузок потрібно прив’язувати до іншої під прямим кутом.
Мал. 30. Пітонів вузол
Гойдалковий вузол (мал. 31).
При спорудженні своїми силами гойдалок вибір троса і вузла, яким цей
трос буде прикріплений до щаблини, має велике значення. Від цього в
основному і залежить надійність вашої саморобної споруди.
Якщо ви надумаєте зробити на дачі або у дворі свого дому гойдалку, не
шукайте інший вузол.
Мал. 31. Гойдалковий вузол
Зашморг з напівштиками (мал. 32).
Років сто тому в парусному флоті без цього вузла виконання багатьох
корабельних робіт було б просто немислимо.
Зашморг з напівштиками застосовувався на кораблях для підйому вгору
рангоутних дерев – стеньг, рей, гафелей та ін. Його обв’язували у воді
колоди для буксирування, його застосовували для вантаження циліндрових
за формою предметів, рейок і телеграфних стовпів.
Цей перевірений багатовіковим досвідом на морі вузол відвіку знаходить
собі застосування і на березі. Його широко використовують лісоруби. На
багатьох іноземних мовах назва цього вузла “лісовий вузол” або
“колодяний вузол”.
Зашморг з напівштиками – надійний і дуже міцний вузол, який виключно
сильно затягується навколо предмета, який піднімають. Ходовий кінець
троса потрібно пропускати поверх корінного кінця всередину петлі у бік
предмету, що затискається. Після того, як петля обнесена ходовим кінцем
3-4 рази, його виводять з петлі у бік дальнього кінця, з якого буде
тяга. В той же час зашморг дуже легко і просто розв’язати, коли тяга на
трос припиняється.
Щоб без ризику для людського життя підняти стовбур дерева в декілька
тонн або важку металеву трубу, не обов’язково мати якісь особливі
такелажні засоби для крана. Можна чудово обійтися рослинним тросом
відповідної міцності або сталевим. Але для цього необхідно уміти
правильно зав’язувати цей вузол. Його завжди потрібно в’язати трохи убік
від середини колоди (труби). Вивівши ходовий кінець троса з петлі, що
складає вузол, його тягнуть у бік кінця предмету, що піднімається, і з
якого буде тяга, і роблять два напівштика. Але, як правило, два
напівштика роблять до початку в’язки зашморга, оскільки корінний кінець
снасті вже закріплений (мал. 32, б). Піднявши предмет краном, його краще
за один прийом, не опускаючи на землю, доставити на місце. Завжди слід
пам’ятати, що цей вузол потрібно перевіряти перед кожним підйомом (якщо
він здійснюється в два прийоми). Важливим є і те, в яку сторону робити
на колоді напівштики. Їх слід укладати по ходу спуску троса. Підйом
важких предметів зашморгом без напівштиків вважається небезпечним.
Мал. 32. Зашморг з напівштиками
V. ПЕТЛІ, ЩО НЕ ЗАТЯГУЮТЬСЯ
Дубова петля (мал. 33).
Це найпростіша петля зі всіх існуючих петель, що не затягуються. Вона
в’яжеться простим вузлом на кінці троса, складеного удвічі. Дубова петля
міцна і безпечна, але сильно ослабляє трос, перегинаючи його. На відміну
від дубового вузла, вона може бути застосована на синтетичному тросі.
Істотний її недолік полягає в тому, що вузол на кінці троса сильно
затягується і петлю дуже важко розв’язати.
Мал. 33. Дубова петля
Жилкова петля (мал. 34).
Якщо, зав’язуючи дубову петлю, складеним удвічі ходовим кінцем зробити
додатковий шлаг, то вийде петля, яку розв’язати буде вже трохи легше
(тут і далі на схемах хрестом позначена робоча петля). Вона
застосовується для тонких риболовецьких волосіней.
Мал. 34. Жилкова петля
Фламандська петля (мал. 35).
Зав’язана вісімкою на складеному удвічі тросі, вона є міцною і легко
розв’язуваною петлею на кінці троса. Фламандська петля придатна для
в’язки як на товстих, так і на тонких тросах. Вона майже не поослаблює
міцність троса. Застосовується для кріплення струн музичних інструментів
й для інших цілей.
Мал. 35. Фламандська петля
“Хонда” (мал. 36).
Археологічні знахідки свідчать, що цей спосіб зав’язування петлі один з
якнайдавніших. Ще задовго до нашої ери люди на різних континентах Землі
у такий спосіб прикріплювали тятиву до лука.
Додатковий вузол на кінці ходового троса служить стопором, який при
натягненні не дозволяє йому вислизнути з петлі вузла.
“Хонда” – це американська назва такої петлі. Дотепер нею користуються
для в’язки ласо ковбої Мексики і південних штатів США.
Мал. 36. Хонда
Бурлацька петля (мал. 37).
Англійські моряки називають її упряжковою петлею або пушкарським вузлом.
Мабуть, моряки запозичили його у артилеристів, які застосовували цей
вузол в тих випадках, коли на крутих гірських дорогах або на бездоріжжі
їм доводилося в упряжку ставити додаткових коней або солдатів. Цю петлю
можна зробити як на кінці троса, так і на його середині. Бурлацька петля
розрахована на застосування тяги в будь-яку сторону. Вона легко
зав’язується і надійно тримає. Правда, перш ніж до петлі буде прикладене
навантаження, її слід міцно затягнути руками, оскільки при різкій тязі
вона має тенденцію перевертатися і якийсь час ковзає уздовж троса.
Декілька зав’язаних таким чином петель допоможуть витягнути застряглий в
грязі автомобіль, дозволять підійнятися на висоту або спуститися з
прямовисної скелі.
Мал. 37. Бурлацька петля
Бесідковий вузол (булінь)(мал. 38).
Люди, не знайомі з морською термінологією, можуть подумати, що назва
“бесідковий” походить від дієслова “бесідувати” або від іменника
“бесіда”. У морській мові назва цього вузла відбулася від “бесідки”, яка
є невеликою дерев’яною дошкою – платформою, що служить для підйому
людини на щоглу або опускання за борт судна при фарбувальних або інших
роботах. Ця дошка за допомогою тросів кріпиться до підйомного троса
особливим вузлом, який і одержав назву бесідковий вузол. Друга його
назва булінь від англійського терміну “булінь”, що позначає одну з
снастей. Ця снасть в’яжеться до вітрила “буліневим вузлом” (The Bowline
Knol), або просто “булінем”.
На цьому вузлі є сенс зупинитися детальніше. Дійсно, він викликає
захоплення у тих, хто має справу з тросами і в’язкою вузлів. Це один з
якнайдавніших і найдивовижніших вузлів, будь-коли придуманих людиною.
Археологи свідчать, що цей вузол, був відомий стародавнім єгиптянам і
фінікійцям за 3000 років до нашої ери. У англійській морській технічній
літературі його часто іменують “королем вузлів”. Далеко не кожен
морський вузол порівняється з ним в кількості позитивних властивостей,
якими він володіє. З урахуванням сфери його застосування і відмінних
якостей вузол по праву удостоєний у величезній династії морських і не
морських вузлів королівського титулу. На вигляд він схожий на ткацький
вузол, але його ходовий кінець йде не в петлю іншого кінця, а в петлю
свого корінного кінця.
Вузол, не дивлячись на дивовижну компактність, містить в собі одночасно
елементи простого вузла, напівштика, ткацького і прямого вузлів.
Елементи всіх цих вузлів в певному поєднанні дають вузлу право
називатися універсальним. Він дивно просто в’яжеться, навіть при сильній
тязі ніколи не затягується “намертво”, не псує трос, ніколи не ковзає
уздовж троса, сам не розв’язується, але його легко розв’язати, коли це
потрібно.
Основне призначення вузла – це обв’язування людини тросом під пахвами як
засіб страховки при підйомі на висоту, опусканні за борт або в
задимленому приміщенні під час пожежі.
У житті завжди може стати в нагоді уміння швидко зав’язати булінь
навколо своєї талії. Це потрібно уміти робити однією рукою одним
безперервним рухом кисті, в темноті, за 2-3 секунди. Навчитися цьому
зовсім не важко.
Мал. 38. Булінь
Візьміть корінний кінець троса в ліву руку, правою обнесіть ходовий
кінець позаду себе навколо своєї талії. У праву кисть візьміть ходовий
кінець і, відступивши від його краю приблизно 10 сантиметрів, затисніть
його в кулаці. У ліву кисть візьміть корінний кінець і витягніть ліву
руку вперед. Тепер, маючи корінний кінець троса злегка натягнутим,
правою кистю із затиснутим в ній ходовим кінцем огніть корінний кінець
троса зверху вниз на себе і вгору від себе. Прагніть зробити такий рух
кистю, щоб вона цілком не потрапила в петлю. Далі ходовий кінець
обнесіть навколо натягнутого корінного кінця вліво і перехопіть його
великим і вказівним пальцями правої руки. Витягуючи праву кисть з петлі,
одночасно просовуйте ходовий кінець в малу петлю. Тримаючи правою кистю
ходовий кінець, лівою потягніть за корінний кінець. Вузол зав’язаний
навколо вашої талії по схемі мал. 38. Виконавши це кілька разів підряд,
ви навчитеся зав’язувати булінь на собі в темноті або із закритими
очима.
Уявіть таку ситуацію: ви опинилися за бортом судна у воді, вам кинули з
палуби кінець, по якому ви не зможете підійнятися вгору, тому що він
слизький. Зав’язавши навколо своєї талії булінь, і пересунувши петлю, що
утворилася, попід пахви, ви можете гарантувати, що вас благополучно
витягнуть з води на палубу. Цей прекрасний вузол не раз врятував життя
морякам. Щоб розв’язати булінь достатньо трохи зрушити петлю ходового
кінця уздовж ослабленої корінної частини троса.
Подвійний булінь (мал. 39).
Цей вузол, що має дві петлі, що не затягуються, застосовується замість
буліня для підйому людини на висоту, для підйому або опускання людини,
що знепритомніла, і в інших випадках. При в’язці вузла одна з петель
робиться майже в два рази меншою за іншу. У одній петлі людина сидить,
друга петля обхвачує її тулуб під пахвами. Це дозволяє їй, підійнявшись
на висоту, працювати двома руками.
У морській практиці існує декілька способів зав’язування подвійного
буліня. Пояснимо найбільш постій. Вузол в’яжеться складеним удвічі
тросом. Після введення ходового кінця (у вигляді петлі) в малу петлю
вузла кінець потрібно трохи витягнути, обнести навколо великої петлі і
помістити у верхню частину вузла. Тримаючи однією рукою за корінну
частину троса, іншою рукою потягнути за праву сторону великої подвійної
петлі. Після цього вузол затягнеться і буде готовий до використання.
Мал. 39. Подвійний булінь
VI. ПЕТЛІ, ЩО ЗАТЯГУЮТЬСЯ
Простий вузол, що біжить (мал. 40)
Це найпростіший вузол, який створює петлю, що затягується. При тязі за
корінний кінець петля затягується, але її можна збільшити в розмірі,
потягнувши за ходовий кінець убік від петлі. Вузол можна зав’язати в
будь-якій частині мотузка. З його допомогою можна затягнути мішок,
зв’язати пакунок, прикріпити до будь-чого трос, зачалювати човен за
палю.
Мал. 40. Простий вузол, що біжить
Силковий вузол (мал. 41).
Цей вузол взятий з нехитрої техніки птахоловів. Силки, зроблені з
кінського волоса або найтоншої нейлонової волосіні за допомогою такого
вузла, діють безвідмовно. Силковий вузол вважається одним вузлів, що
легко і дуже плавно затягуються.
Мал. 41. Силковий вузол
Ешафотний вузол (мал. 42).
Назва вузла говорить про його призначення. Це один із старовинних
вузлів, вироблених багатовіковою практикою смертної страти через
повішення. Проте, не дивлячись на похмуре призначення, його з успіхом
можна застосовувати для багатьох інших цілей, наприклад для тимчасового
кріплення троса за різні предмети.
Мал. 42. Ешафотний вузол
Зашморг, що затягується (мал. 43).
Як і попередній, цей вузол так само називають ешафотним, або вузлом
«шибениці». Але не дивлячись на це, він знаходить й інше застосування в
морській справі. Його використовують при тимчасовому кріпленні троса за
плаваючі у воді предмети або при накиданні і кріпленні троса за
будь-який предмет на березі. Цей вузол має перевагу навіть перед таким
хорошим вузлом, як зашморг з напівштиком (див. мал. 32), в тому, що
ходовий кінець троса не може вислизнути з петлі, і тому зашморг, що
затягується, вважається надійнішим.
Щоб зав’язати цей вузол, трос укладають у вигляді двох однакових за
розміром петель. Обидві петлі обносять кілька разів ходовим кінцем
троса, після чого цей кінець пропускають в петлю, звернену до корінної
частини троса, і, витягаючи крайню петлю, затискають в ній. Зашморг, що
затягується, завжди можна без зусиль розв’язати, якщо потягнути за
корінну частину троса.
Цей похмурий вузол можна непогано використовувати в морській справі
таким чином. По-перше, по схемі його в’язки зручно зберігати у вигляді
компактної бухти трос. Зробивши цей вузол без петлі на ходовому кінці,
ви одержите відмінну легкість при киданні. Якщо він вам здасться
недостатньо важким, перед застосуванням опустите його у воду.
Мал. 43. Зашморг, що затягується
VII. ВУЗЛИ, ЩО ШВИДКО РОЗВ’ЯЗУЮТЬСЯ
Простий вузол, що розв’язується (мал. 44).
Цей вузол непогано служить простим стопором, який можна швидко
розв’язати навіть під натягненням троса. При ривку за ходовий кінець він
миттєво розв’яжеться. Його можна застосовувати у всіх випадках, коли
потрібне що-небудь тимчасово закріпити з таким розрахунком, щоб
будь-якої хвилини можна було звільнити мотузок.
Мал. 44. Простий вузол, що розв’язується
Вісімка, що розв’язується (мал. 45).
Якщо звичайну вісімку (див. мал. 3) зробити з петлею, тобто в останню її
петлю пропустити складений удвічі ходовий кінець, то ми одержимо хороший
стопор, що швидко розв’язується.
Мал. 45. Вісімка, що розв’язується
Рифовий вузол (мал. 46).
Свою назву він одержав від слова “риф-штерт” – невеликий кінець троса,
яким “брали рифи”, тобто зв’язували підібране вітрило або частину
вітрила, щоб зменшити його площу при сильному вітрі. Риф-штерти
зв’язувалися з таким розрахунком, щоб будь-якої хвилини у разі потреби
можна було їх розв’язати або, як говорять моряки, “розсмикнути”. Для
цієї мети і застосовувався рифовий вузол. Він дуже схожий з прямим
вузлом і в’яжеться способом, показаним на мал. 17, за винятком того, що
при в’язці другого напіввузла його ходовий кінець протягують в петлю
складеним удвічі. При ривку за ходовий кінець вузол миттєво
розв’язується.
У морській справі цей вузол застосовується для скріплення брезентових
чохлів рятувальних шлюпок, лебідок, компасів та інших приладів на
верхньому ходовому відкритому містку.
Цей вузол відомий в ужитку під назвою “вузол з одним бантиком”. Він
знаком всім, багато хто зав’язує їм шнурки на черевиках. У принципі це
простій і корисний вузол.
Мал. 46. Рифовий вузол
Подвійний рифовий вузол (мал. 47).
Іноді його називають фаловим вузлом. Але моряки ним майже не
користуються: для тимчасової зв’язки кінців їм досить рифового вузла. У
словнику Володимира Даля він іменується “петельним вузлом” і “реп’яхом
(бантом)”. Нерідко його називають і байтовим вузлом. В’яжеться він так
само, як і прямий вузол, але в другому напіввузлі ходові кінці троса
зав’язують складеними удвічі. Це незамінний вузол для зав’язування
шнурків черевик, мотузка, бантів на шиї і бантиків у волоссі, а також на
згортках і коробках.
Мал. 47. Подвійний рифовий вузол
“Мокрий” напівштик (мал. 48).
Багато вузлів, коли вони намокнуть, важко розв’язати. Нерідко
трапляється, що в буквальному розумінні слова кінці доводиться рубати.
Саме для такої ситуації моряки і придумали вузол з назвою “мокрий
напівштик”. Він розрахований для сильної тяги і швидкої віддачі. Як би
сильно вузол не затягнувся і при цьому намокнув, його завжди можна
швидко віддати.
Мал. 48. “Мокрий” напівштик
Відерний вузол (мал. 49).
Уявіть собі, що альпіністу потрібно спуститися по мотузку з висоти вниз.
Він йде один, і у нього всього один мотузок, який йому ще буде потрібен.
Що зробити, щоб, спустившись з висоти, забрати із собою мотузок? Дуже
просто: мотузок потрібно закріпити відерним вузлом, спуститися по його
корінному кінцю і ривком за довгий ходовий кінець розв’язати вузол,
зав’язаний вгорі. За допомогою цього “дистанційно розв’язуваного” вузла
можна опустити з вікна дома, наприклад, відро з водою, поставити його на
землю і знову підняти мотузок вгору.
Мал. 49. Відерний вузол
VIII. ДЕКОРАТИВНІ ВУЗЛИ
Строгі, симетричні, а нерідко химерні і дуже складні по своїй формі
малюнки вузлів відвіку використовувалися в прикладному мистецтві для
створення геральдичних знаків, гербів, емблем, фірмових знаків, печаток
та віньєток. Схеми вузлів кравці нерідко брали для галуну і обробки
парадних мундирів і дамських бальних платтів. Багато схем зав’язаних,
але не затягнутих вузлів використовуються для обробки виробів
мереживницями і вишивальницями, а також при плетінні макраме. Орнаменти,
що найбільш часто зустрічаються, – це схеми вже знайомих читачу прямого,
фламандського, плоского і топового вузлів, які символізують мореплавання
і службу на морі.
Королівський вузол (мал. 50).
У принципі це надійний вузол-стопор, як вісімка, стивідорний та ін.
Зав’язаний на товстому шнурі королівський вузол декоративний і може бути
використаний для зав’язування кінців шнурів у гардин, штор, завіс і ін.
Мал. 50. Королівський вузол
Трьохпетельний вузол (мал. 51).
Це теж робочий вузол-стопор, який з успіхом може бути застосований в
морській справі. Його гранично симетрична схема вже давно привертає
увагу художників і графіків прикладного мистецтва. Це непоганий орнамент
для різного роду декоративних художніх робіт.
Мал. 51. Трьохпетельний вузол
Чотирьохпетельний вузол (мал. 52).
Симетричність і певна витіюватість цього вузла дозволяють віднести його
до розряду чисто декоративних вузлів. Він служить художникам у виборі
орнаменту для декоративної обробки.
Мал. 52. Чотирьохпетельний вузол
Кордовий вузол (мал. 53).
Правильно зав’язаний і рівно затягнутий кордовий вузол виглядає вельми
ефектно на шнурах гардин, штор і завіс. Його можна застосувати на кінці
шнура електровимикача.
Мал. 53. Кордовий вузол
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
