HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

з краєзнавства

на тему:

«Історія села Молодятин»

ПЛАН

Вступ

1. Походження назви села

2. Історичні та природні об’єкти села Молодятин

3. Особливості розвитку освіти в селі, інші відомості

4. Участь мешканців Молодятина у національні визвольній боротьбі

Висновки

Додатки. Фотогалерея

Список використаних джерел

Вступ

Кожне місто, містечко, село нашої області має свою неповторну історію,
переважно невідому навіть більшості його жителів. Сьогодні є вкрай
важливим вивчення історії рідного краю, з якої починається історія всієї
держави.

У передгір’ї Карпат, серед бук і ялиць, розташоване розкішне село
Молодятин, яке зачаровує кожного однією лише назвою. Бунькова Гора –
найвища вершина Молодятина, і коли стоїш на ній, то довкола
проглядаються чудові краєвиди, краса природи, від чого тріпоче серце
кожного молодятинця. На цій землі минуло життя багатьох поколінь, що
залишили по собі глибокий слід духовності, культури та життєдіяльності.
Минали роки за роками, століття за століттями, село «розросталося»,
оживало, оновлювалося. Однак його величність Час протягом віків не стер
гірську красу села і не залишив на ньому свій слід. Воно ж бо й не
дивно, адже це Молодятин – вічно молоде село. Вже у самому його корені
«молод» закладено те, що тут живуть люди, завжди молоді душею і тілом.

Молодятин — село, центр сільської Ради. Лежить на правому березі Пруту,
за 14 км від районного центру і залізничної станції Коломия. Населення —
1587 чоловік. Жителі працюють на підприємствах Коломиї, а також на
лісорозробках.

В селі є восьмирічна школа, клуб, бібліотека, шкільний
історико-краєзнавчий музей. За роки Радянської влади споруджено понад
210 будинків.

Село відоме з 1646 року, назва походить від прізвища Молодятко. У XVIII
ст. тут працювали 2 солеварні. Влітку 1905 року селяни відмовилися жати
панський хліб, власті змушені були прислати на збирання врожаю в’язнів.

Під час виборів до польського сейму 1922 року в селі був розміщений
військовий загін.

Мешканні Молодятина В. Д. Півторак та В. П. Диблюк допомагали
партизанам-ковпаківцям.

Молодятин двічі відвідувала О. Ю. Кобилянська (1928 і 1932 pp.).

На території села знайдено бронзові сокири-кельти доби пізньої бронзи.

1. Походження назви села

У різного роду джерелах згадується Молодятин із різними датами
заснування. Проте, не дивлячись на історичні неточності, відомо, що село
існує з ХVІ століття.

Первісна назва села – Демянівка, приблизний рік заснування 1560 р.,
тепер куток; Молодятки приблизно 1576 р. Засноване поза межами
Демянівки, а теперішня назва села – Молодятин. Первісна назва села
Демянівка можливо походить від імені жителя, чи першопоселенця Демяна,
але добре знаємо, що це була заслужена людина перед людьми, можливо
воїн, а можливо старійшина роду.

Послідуюча назва села Молодятин, походить від молодої пари закоханих
людей, що були вірні в коханні і гаразді, але не захотіли з якихось
невідомих нам причин жити в Демянівці і перебрались за її межі.
Посилились вони приблизно в теперішній горішній частині села, де є
Барткова криниця.

Подальша історія села могла виглядати так: 1620 р. Татари напали на
Покуття і знищили багато сіл. Внаслідок нападу ворога на Коломию
загинули “Коломийські гродські книги” – важливе джерело вивчення історії
не лише Коломийщини ХVІ ст. – але Гуцульщини.

Назва села, як гадаємо, походить від слів ”молодь” і ”тин”. В топоніміці
слов’ян слова “тин” означало охоронні, зміцнюючи укріплення навколо
об’єкту, що оберігався, тобто населення.

Якщо виходити з нього, то можна припустити, що під час битви русичів з
татарами всі молоді жителі села були вислані в безпечне місце, яке було
зміцнене фортифікаційно і охоронялось воїнами. Про те свідчить і назва
кутка “Кирин” — тепер вулиця Ковпака). Також воно означало й охорону
входу, в’їзду в провалля між горами. Так майже тепер розташований цей
куток між двома великими горбами утворюючи ущелину.

Справді в Молодятині з півдня маємо вершину “Брунькова Гора”, це найвища
точка села назва якої незвичайна і звідки вона походить ми не знаємо,
висотою 350 м. А з півночі пасмо хребта, що протягається від гори Лисеня
до Демянівки (урочище Кобилиця). Між ними і є “Кармен”. Це ще раз
підтверджує, що назва Молодятин виникла у лиху годину і свідчить про
захист молодих молодятинців від татарів у безпечному місці.

2. Історичні та природні об’єкти села Молодятин

Є в селі Молодятині гора, яка з давніх-давен має назву Бунькова гора.
Ділиться вона на дві: Більша Бунькова гора і Нижча Бунькова гора.
Вершина гори підноситься високо над селом і з неї видно дуже далеко.

Стоїть на меншій Буньковій горі дерев’яний Хрест. Стоїть він віки, і
ніхто з жителів не знає, коли і хто, чому поставив його, який привід був
для цього. Подивишся, довкола видно прекрасні нові будівлі колись
бідного, нужденного села. Глянеш на південь — побачиш ліс, що зветься
Перехрестя, а далі Варатик, Чемшора, подивишся на захід — там Кирмин,
Забаня, Царина. Кинеш погляд на північ — там Дем’янівка (старе село),
Лази, Щиблінки, Лисаня, а на сході видніються Вакулець, Погарі,
Побойщина, а далі — Печеніжин, Княждвір. І все це далека історія села.

А трохи нижче по схилу є джерело, звідки б’є чиста лікувальна вода, і
зветься те джерело — Барткова Криниця. Всі жителі цього кутка брали воду
з неї, не пересохло це джерело і в засушливий 1946 рік. Мало було води,
але до половини коновчини діставалося кожному, ніхто не був обділений.

Ще в далекі часи жили тут люди, наші пращури, адже знайдено в околицях
села сокири-кельти доби пізньої бронзи.

Старе село Молодятин (крім Дем’янівки, Молодятки) було за Кирмином, де
тепер «Ковцунякове поле». Там у давні часи було укріплення,
дерев’яно-земляна фортеця, до якої в часи нападу татаро-монголів, князі
із Княждвора і Печеніжинського монастиря-замку вивозили в безпечне місце
своїх дітей, жінок, і саме назва села говорить, що турбота була про
«малі дітки», про «молодятка». Назва «Кирмин» означає в тюркській мові
фортецю, укріплення, а за згаданим полем є урочище «Кобилиця», що
означало в старослов’янській мові «жердини гострих колів, якими
загороджували ворогові приступ до замку», слово «тин» означало земляне
укріплення, фортифікаційну споруду. Отже Молодятин виник у грізну
годину, в час навали кочових племен татаро-мснголів.

Бунькова гора, як пануюча вершина рельєфу, могла служити спостережним
пунктом, звідки легко було чугою подати сигнал про ворога. Тут, на горі,
стояв пост воїнів, що підпалював сигнал до тривоги. Тут були і
воїни-русичі, серед них Бунь (Буній, Бунько). Можливо, він тут загинув,
можливо, прославився і на честь нього було поставлено Хрест і гора стала
носити ім’я захисника молодого покоління.

В давні часи в селі поселились і жили різні люди, і як віруючі вони
були: греко-католики, латиняни, іудеї. Переважали греко-католики
(уніани). В довоєнний період (до 1946 р.) в селі було три культові
заклади:

— Греко-католицька (з 1946 православна) церква, що є діючою і і тепер;

— Церква євангельських християн-баптистів в Дем’янівці;

— Польський (католицький) костел, тепер на тому місці магазин.

»

X

f

»

X

Z

f

h

&

f

h

&

?????¤?¤?$?????e?лік від центра села в Дем’янівці. Тепер на тому місці,
неподалік від клубу є хрест, що засвідчує про колишнє місце культового
приміщення. Тепер діюча церква Молодятина збудована в 1896 році і має
назву “Успення пречистої Діви Марії”. Вона з дерева і відзначається
високими архітектурними формами, з трибуною.

1902 році патроном церкви був “його величність цісар Австро-Угорщини
Юранц-Йозеф Габсбург”.

В 1902 році Молодиянський парох Шухевич Теофія (1850-1918 рр.)мав
дотації від держави і церкви.

3. Особливості розвитку освіти в селі, інші відомості

Первісний стан освіти в Молодятині важко засувати з браку джерел.
Напевно, здавна лише священики уміли читати святе письмо в церквах та
дяки, які в Крилося обслуговували богослужіння та інші церковні
відправи, як читання Псалтирі над померлими, написання колядок,
щедрівок. Першою школою в селі, яка мала громадсько-церковний характер,
називали дяківською і виникла наприкінці ХVІІІ ст. в демянівці де біля
церкви стояла невелика хатинка. Отримала таку назву від того, що
вчителями тоді були церковні дяки, її ще називали парафіяльною, оскільки
належало до парафії. В ній дяки вчили дітей церковного співу, складати
букви слов’янського алфавіту, читати Святе Письмо, тропарі, кондаки,
Псалтирі по усопших. З них виходили спочатку піддачі, а відтак дяки,
яких громада дуже шанувала.

В селі жителі придавали немало сил для освіти молоді, тому громада які
інші громади Прикарпаття вимагали дозволу від Австрійського уряду на
відкриття народної школи. На їх наполегливі вимоги за офіційними
розпорядженнями Галицького губернаторства 19 березня 1861 р. була
відкрита в Молодятині перша початкова школа де першим вчителем школи був
Микола Шевидзуський. А в 1902 р. Село має уже школу двокласну. В час
війни (1941-1945) заняття в школі майже припинилося. Німці не думали
давати освіту для українців. Тому в селі було чимало перерослих дітей,
що пізніше мусили вчитись із школярами, що вчасно йшли до школи. Німці,
угорці на бліндажі, окопи забрали парти, підлогу, вікна. Селяни в
1945-1946 рр. своїми силами завезли в школу деревину, пиломатеріали,
парти, розібрали костел, євангельську церкву і таким чином відновили
навчання дітей. Тимчасово навчались у хатах селян: Шкварчука, Стефурака
Івана та ін.

З 1949 р. В селі почала діяти семирічна школа, тепер дев’ятирічна.
Сучасне приміщення школи капітально побудовано в 1968 р. Першим
директором школи в 1945 р. Була Савчук (Гаврилюк) Євдокія Миколаївна.

Корінне прізвище жителів: Жупник.

Жупник — працюючий на соляній копальні. Жупник, ризикуючи бути засипаним
землею, спускався по канату в криницю, черпав соляну ропу і в шкіряному
мішку подавав її на поверхню.

Також жупниками називали управляючих соляними жупами, які виконували
адм., суд. та госп. функції.

Жу?па — соляна копальня в формі криниці у Галичині; також солеварня.
Застаріла назва соляної копальні та варильні.

Щоб дістатися до покладів солі, викопували криниці — жупи. З них
черпалась соляна ропа для виробництва солі.

Жупа — підприємство мануфактурного типу, яке займається варкою солі.

Серед відомих вихідців з Молодятина можна відшукати прізвище
Веселовського Ярослава.

Веселовський Ярослав (1881–1917) — український поет, прозаїк,
перекладач, критик, журналіст, громадсько-політичний і культурний діяч.
Псевдоніми і криптоніми: Охрім Бодяк, Олег Сартр, Олег Сатир, Ярослав
Громовий; В., О. Б., ОС., Я. В., Яр. Вес., Яр. В-ський, В-й Яр. та ін .

Народ. 20 лютого 1881 р. у с. Молодятин тепер. Коломийського р-ну
Івано-Франківської обл., навчався у Коломийській гімназії, на юридичному
факультеті Львівського університету. Редагував тижневик «Поступ»
(1902–1904, м. Коломия), газету «Буковина» (1904–1906, м.Чернівці),
часопис «Письмо з «Просвіти» (м. Львів). У 1910–1911 рр. був
відповідальним редактором газети «Діло».

У роки Першої світової війни виїхав до Відня. Був референтом у
Міністерстві закордонних справ Австрії, віденським кореспондентом газети
«Діло». Був заступником голови Товариства ім. І. Котляревського. Помер
21 червня 1917 р. у м. Віллішгоф поблизу Відня (Австрія).

4. Участь мешканців Молодятина у національні визвольній боротьбі

Під час першої світової війни багато наших односельчан були мобілізовані
в Австро-Угорську армію де воювали в Італії під Автро-Угорськими
прапорами. Під час утворення західноукраїнської республіки (ЗУНР) багато
мешканців села пішли в Українську Галицьку Армію (УГА), а саме: Андрусяк
М., Сметанюк О., Петрук І., Чемерис І. Жупник П., Кваснюк М., Кваснюк
П., Жупник В., Козьмин Р., Лазарук М., Зелінський М. Після злуки з УГА з
українсько-народною республікою у січні 1919 року наші односельчани
служили в Січових стрільцях. В 1943 р. формувалася українська Стрілецька
дивізія “Галичина. З нашого села в дивізію поступили такі селяни:
Сидорук М., Гриньків П., Горецький М., Федюк В. і ряд інших. 17 вересня
1939 року Радянські війська ввійшли в наше село. Першою жертвою села
став Дохторюк з сім’єю: в складі 7 чоловік, якого вивезли в Омську
область, як ненадійного. 22 червня 1941 р. почалась Друга Світова війна,
де багато мешканців села були мобілізовані у Радянську армію, а саме
Федюк М., Сидорук В., Яремчик І., Марків В., Петра І., і ряд інших. В
урядах УПА було багато зв’язкових дівчат. Багато мешканців села були
засуджені, а саме Жупник Микола П. 25 р. режимних таборів із
позбавленням прав на 5 р., покарання відбував у Воркуті. Стефурак В.І. –
10 р., Луцак В.О. – 25 р. Пнівчук Олена – 10 р., Городенко Настя – 10
р., Туліщук Олекса і Сметанюк Іван засуджені на 10 років ВТК які
загинули в Радянсько-концентраційних таборах.

Висновки

Отже, село Молодятин розміщене в північно-східній частині Гуцульщини.
Відоме воно ще з ХVІ ст. хоча знайдені тут сокири-кельти доби пізньої
бронзи засвідчують, що люди тут жили з прадавніх часів.

Початкова назва села – Дем’янівка, яка згадується ще у 1560 році. Тепер
Дем’янівка – один із кутків села. Як вважають старші люди, первісна
назва села Дем’янівка походить, можливо, від імені жителя Дем’яна, який
працював тут лісником. Подальша назва села Молодятин, як стверджують
старожили, походить від молодят, які втекли з дому, бо батьки не
дозволяли їм одружитися. Прийшовши на територію сучасного села, вони
збудували дім і обгородили його тином, звідси і назва – Молодятин. 

За іншою версією, теперішню назву села слід виводити від
Білодана-Молоданчика, давньоукраїнського міфологічного персонажа.

Село Молодятин має свою непросту історію, знало воно і татарських
набігів, і радянські непрості часи, вихідці з села зробили чимало у
національній визвольній боротьбі, і долучилися до розвитку української
культури.

Додатки. Фотогалерея

В’їзд до села Молодятина

Пам’ятник воїнам УПА у Молодятині

Церква «Успення пречистої Діви Марії»

Брунькова гора

Гора Воротики

Село весною

Соровиця — природне джерело соляної води, з якої колись виварювали
кухонну сіль. Кухонну сіль несли і везли на продаж за Дністер. В тяжкі
часи село виживало завдяки продажу солі і обміну її на харчі.

Альтанка

Список використаних джерел

Вічно молоде село // Коломийська правда. — №18. – 2011.

Енциклопедія Коломийщини. Т.5. – Коломия, 2009.

Історія міст і сіл Української РСР в 26 томах. – Івано-Франківська
область / Голова редколегії О. О. Чернов. – К.: Інститут Історії
Академії Наук УРСР, 1971. С. 341.

PAGE

PAGE 3

Похожие записи