.

Історія перукарського мистецтва (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
7 7300
Скачать документ

РЕФЕРАТ

Історія перукарського мистецтва.

   

Витоки перукарського мистецтва беруть свій початок з глибокої
стародавності. Відомо, що вже за 2-3 тисячі років до нової ери нашим
предкам було властиво прикрашати свою зовнішність зачісками. Проходили
століття, поступово людина вносила в створювані нею предмети, у тому
числі в зачіску, свої уявлення про красу, що відбивають і її
індивідуальний смак, і загальний естетичний ідеал, властивий конкретній
епосі. Але одяг і зачіска являються також явищами утилітарними й
соціальними. У різних народів сформувався свій стиль і певні традиції,
пов’язані із природними умовами країни й положенням людини в
суспільстві.

Вивчення історії перукарського мистецтва має не тільки пізнавальний
інтерес, але й практичну цінність, тому що деякі деталі можна
використати й у цей час.

Цікаву форму зачісок створили в Древньому Єгипті. Для її виконання були
потрібні послуги спеціально навчених рабів. Єгиптяни фарбували волосся
хною, прикрашали зачіски декоративними елементами. Модним кольором
волосся у Древній Греції вважався білявий. У класичний період
повсякденна чоловіча зачіска складалася з коротко обстриженого волосся,
“повної” (тобто від скроні до скроні) недовгої бороди й вусів. Деякі
чепуруни носили довге волосся, завите в локони й підхоплене золотим
обручем. В урочистих випадках укладали волосся над чолом у вигляді
гарного банта, так званої цикади.

Грецькі жінки носили довге волосся й знали кілька типів зачісок, але
класичною зачіскою можна вважати так званий грецький вузол – коримбос.
Довге волосся розчісували на прямий проділ, завивали хвилями й досить
низько клали його на чоло, тому що, за естетичними поняттями того часу,
чоло повинне бути невисоким (між бровами й волоссям чоло відкривалося
лише на ширину двох пальців). Далі волосся спускали уздовж щік, а позаду
піднімали й на потилиці укладали у вузол, скріплюючи шпильками й
вузькими стрічечками. Часто волосся укладали в сітку, сплетену із
золотих шнурів, або надягали витончену прикрасу – стефану. Стефани мали
різноманітну форму й завжди були багато прикрашені.

Чоловіча зачіска в різні періоди римської історії була різною. Волосся
могло бути й завитим в локони, і розчесаним гладко, із чубчиком над
чолом. Звичайно римляни голили обличчя, однак у моді були й невеликі
завиті борідки.

Дуже різноманітні й складні були зачіски римських патриціанок. У деякі
періоди носили гладко причесане волосся, розділене на прямий проділ:
іноді завивали волосся в довгі локони, іноді носили “грецькі” зачіски, –
але істинно римськими були високі зачіски з локонів, укріплених на
каркасі. Віялоподібний каркас закріплювався над чолом і за формою
нагадував російський кокошник. На нього кріпилися акуратними рядами
локони. Інше волосся, заплетене в косу, укладалося на потилиці у вигляді
кошичка. Модним вважалося біляве й русяве волосся.

Історія культури феодального суспільства ділиться на два основних
періоди: раннє (ІX-XІІ століття) і пізніше середньовіччя (XІІІ-XV
століття). Величезну роль у житті людей починає відігравати церква, тому
й розвиток перукарського мистецтва залежав від регламентації церкви, що
прагнула втихомирити “гріховну людську плоть”.

У період раннього середньовіччя чоловіча зачіска була примітивною:
волосся підстрижене до мочок вух, а попереду – чубчик. В XІ столітті
носили довге волосся, розпущене по плечах.

Дівчата носили або довгі коси, або розпущене волосся, підхоплене навколо
голови обручем, а заміжні жінки приховували волосся під головним убором.
Найчастіше таким убором служила кругла хустка з білої тканини з отвором
для обличчя. В XV столітті величезного значення набули головні убори,
зокрема чіпці, а зачіска, навпаки, втратила своє значення. Модним
вважалося відкривати чоло й скроні, а також потилицю, щоб показати красу
довгої шиї. Для цього волосся над чолом і потилицею підголювали.

Епоха Відродження, або Ренесанс , була найважливішим етапом в історії
перукарського мистецтва. У цей час в Італії в чоловіків вважалася модною
зачіска двох основних типів: волосся або гладко зачісували назад, або
носили зачіску із чубчиком. Обличчя гладко голили.

У жінок особливо гарним вважалося золоте волосся. Гарним вважалося
високе чоло. Зачіска могла бути дуже складною й вишуканою. Вона
складалася з комбінацій кіс, локонів, прикрашених перловим намистом,
вуалями, стрічками. Іноді молоді дівчата носили розпущене волосся.

Іспанки носили просту й строгу зачіску, найчастіше так зване бандо:
розчесане на прямий проділ волосся спускалися уздовж щік, а позаду
складалося в шиньйон. Волосся красиво забирали квітками, обручами,
коштовностями. У Франції в зачісках виявилися самобутні риси, що
відбивають смаки складних націй. Особливий вплив на чоловічі зачіски
зробив останній король XVІ сторіччя Генріх ІV. У моду ввійшло зачесано
назад волосся, закручені нагору вуси й маленька гостра борідка “a la
Henrі ІV” . Оскільки король рано почав сивіти, у моду ввійшла пудра для
волосся, але пудрили в цей час тільки скроні.

У першій половині XVІ століття зачіска в жінок мала вигляд двох
напівкруглих валиків, покладених над чолом, і звичайно прикрашалася
намистом або невеликим, вигнутим за формою зачіски чепчиком з вуаллю.
Наприкінці XVІ століття форма жіночої зачіски істотно міняється.
З’являється зачіска двох типів. Волосся або завивали рядами хвиль і
зачісували назад, або піднімали високо нагору, де закріплювали на
дротовому каркасі. Іноді дами носили перуки.

На чоловічі й жіночі зачіски англійців дуже вплинула зовнішня пишність
двору королеви Єлизавети. Волосся чоловіки коротко стригли, але їхні
костюми були прикрашені вишивкою, дорогоцінними каменями й мереживом.
Жінки носили складні зачіски, прикрашаючи їх чіпцями й головними
пов’язками. Іноді носили перуки.

В XVІІ столітті Франція стає законодавицею в області мод і зачісок.
Остаточно складається стиль барокко, що найбільш повно виражає смаки
аристократії цього часу. Зачіски епохи барокко були цілком підлеглі
етикету двору й відрізнялися пишністю, манірністю, величезною кількістю
прикрас і складною технікою виконання.

На початку XVІІ століття зачіска в чоловіків складалася з довгого
волосся, розпущеного по плечах. Дворяни відпускали маленьку борідку й
невеликі вуса в краях губ. Пізніше ввійшли в моду перуки. Пишна зачіска
складалася з маси довгого, завитого у локони волосся, причому модним
кольором волосся вважався білявий. Ця перука нагадувала левину гриву.

Жіноча зачіска протягом другої половини XVІІ століття мінялася
незліченне число раз. З короткочасних модних зачісок можна виділити
кілька типів. В 60-х роках зачіска ще зберігала деяку природність.
Волосся розчісували на прямий проділ і пишно збивали над скронями,
скріплюючи позаду на шиї, а завиті кінці волосся спускали у вигляді двох
довгих локонів на плечі – “a la Mancіnі”. З 70-х років жіноча зачіска
стала нагадувати за формою чоловіча перука. Локони укладали рядами так
високо, що зачіска часом піднімалася над чолом на 50-60 сантиметрів.
Іноді дами цього часу носили гладку зачіску з вузлом, сколеним на
потилиці, – так званий вузол смиренності.

З 90-х років у моду ввійшла зачіска фонтанж. Вона складалася з
комбінації локонів, укладених на голові рядами й для закріплення
змазаних білком, і вигнутого в різні фантастичні форми дротового
каркаса, що прикрашався складеним у складки мереживом, квітами й
стрічками. Іноді зачіска доповнювалася штучним волоссям.

У першій половині XVІІІ століття з’являється стиль рококо, що як би
завершує розвиток стилю барокко. Рококо – декоративний стиль, що носить
риси крихкості, витонченості, деякої манірності й чуттєвості. Ці риси
були присутні й у чоловічі й у жіночих зачісках.

Чоловічі зачіски часів рококо були невеликими за об’ємом. Волосся
завивали в локони, а іноді гладко зачісували назад. Позаду його
зав’язували чорною стрічкою або ховали в чорний мішечок. Звичайно
волосся пудрили. У моду ввійшли білі пудрені перуки.

Жіноча зачіска також була невеликою і складалася з локонів, піднятих
нагору, сколених на потилиці й прикрашених стрічками, пучками пір’я,
квітами, нитками перлів. В 70-х роках XVІІІ століття зачіски стають
особливо складними. На “виготовлення” модної зачіски – куафюри – ішло по
кілька годин. Жінки намагалися зберегти її в недоторканності на кілька
днів. Зачіски робили в такий спосіб: волосся розчісували, на верхівку
ставили легкий каркас, на який піднімали й кріпили волосся; далі його
завивали, пудрили й, нарешті, приступали до прикраси. Для цього
використовували стрічки, квіти, мереживо. Іноді на голову ставився цілий
кошик із плодами або навіть макет корабля зі снастями й вітрилами. Іноді
на голові була маса коштовностей, які перевищували вагу самої голови.

Французька революція 1789 року ознаменувала настання нової епохи, що
відбилося й на зачісках. Натхненні ідеями волі, рівності, братерства,
ідеологи французької революції звернулися до образів античного світу,
черпаючи в древності ідеї демократії, строгість моралі й естетичні
ідеали. Друга половина XVІІІ століття – це період класицизму провідного
стильового напрямку. У чоловіків волосся було коротко обстрижене, пудра
вийшла із уживання. Жіночі зачіски мали різноманітні форми, але дуже
спростилися, волосся завивали в локони.

Із приходом до влади Наполеона з’явився стиль ампір, що в архітектурі й
інтер’єрах за зовнішніми ознакаминагадує класицизм, тепер художників й
архітекторів надихають не строгі й витончені форми грецьких храмів, а
поважні й пишні форми римської архітектури. Волосся чоловіки стригли й
завивали в тугі локони – “a la Tіtus”, обличчя голили, але на щоках від
скроні залишали вузькі смужки волосся. У жінок зачіски мінялися дуже
часто. Носили й чеський вузол, і зачіски з різних комбінацій локонів.

Після скинення Наполеона в мистецтві 20-30-х років народжується новий
напрямок – романтизм. У зачісках панує стильове наповнення, що носить
німецьку назву – бідермайер. Цей стиль став синонімом бюргерського
благополуччя й затишку й був ведучим до 40-х рр. У Франції майже
ідентичний стиль звався “стилем Луі Філліпа ”

Чоловіки носили коротке, завите в локони волосся. В 40-х роках волосся
подовжилося, доходило до вух. Іноді його круто завивали. В 50-і роки
були в моді доволі довге, розчесане на косий проділ волосся, часто
завите в локонь 60-і роки в моду ввійшли порівняно коротка стрижка,
бакенбарди. До кінця століття волосся стали коротко стригти.

Жіночі зачіски 30-х років являли собою справжні твори мистецтва. Волосся
розчісували на бічний проділ, укорочені з боків пасма завивали у великі
локони й укладали над скронями. Довгі пасма волосся позаду піднімали
догори і на тімені укладали в різні шиньйони. В 40-і роки новим кумиром
суспільства стала “світська левиця” – модниця з волоссям рудого кольору.
В 50-і роки зачіска складалася з пишного шиньйону, а іноді розчесане на
прямий проділ волосся укладали позаду в спеціальну сітку. В 60-і роки
волосся піднімали над чолом у вигляді двох валиків – “a la Stuart”, а на
плечі й спину спускали довгі локони.

В 70-80-х роках зачіска майже не міняється за формою. Вона складається з
довгих, спущених на спину локонів, а над скронями волосся звичайно
зачісували високо нагору.

Характер зачісок 1890-1900-х років знову змінюється, у зв’язку зі
змінами, що відбулися в суспільному житті кінця сторіччя. Мода стає ще
більш інтернаціональною, з’являється діловий стиль, що виражається в
простоті й раціональності зачісок.

В 1904 році в Німеччині вперше була виконана тривала завивка волосся –
перманент.

Перманент швидко поширився по всій Європі. В 20-х роках XX століття в
моду ввійшли зачіски з короткою стрижкою. Також з’являються нові хімічні
барвники й освітлювачі волосся. Фарбування волосся дозволило надавати
зачісці додаткового ефекту, пожвавлювати її. З винаходом хімічної
завивки відбувся справжній переворот у перукарському мистецтві. Цей
метод завивки волосся не тільки з успіхом конкурував з усіма іншими
способами, але й поступово витіснив їх. Завдяки хімічній завивці можна
одержати гарні результати при обробці волосся з різноманітними будовою і
властивостями.

З появою кінематографа на форму зачісок великий вплив робить мистецтво
кіно. У свій час у моду ввійшли зачіски Грети Гарбо , Марлен Дитріх. В
50-60-і роки Брижит Бардо вводить нові зачіски – “кінський хвіст” і
“Бабетту”. В 1971 році відомий майстер Відаль Сессун показав нові
стрижки, котрі виконувалися тільки ножицями. В 70-і роки з’являються
панки, які виражають протест проти суспільства не тільки своїм
поводженням, одягом, але й зачіскою.

Художники-модельєри облагородили стиль панків, створивши стрижки “їжак”,
“каскад”. Моду 80-х років вирізняють зачіски з довгого волосся вільного
силуету. Переважають теплі природні кольори волосся: каштанове, руде,
коричневе, блонд. Новинка цього періоду – перловий блондин, сполучення
попелястих волось із більш світлим волоссям на кінцях.

В моді завжди існували певні закони, але є одна азбучна істина, який
підкоряється сучасна мода.

Мода модою, який би вона не була, але зачіску й стиль кожна людина може
підібрати індивідуально. Щоб бути гарним і модним щодня, необхідно
почувати себе комфортно довгий час, а не тільки в день відвідування
перукарні.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019