HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!
РЕФЕРАТ
на тему:
«Глобальна мережа Інтернет: історія та сучасність»
ПЛАН
Вступ
Інтерне?т (від англ. Internet) — всесвітня система взаємосполучених
комп’ютерних мереж, що базуються на комплекті Інтернет-протоколів.
Інтернет також називають мережею мереж. Інтернет складається з мільйонів
локальних і глобальних приватних, публічних, академічних, ділових і
урядових мереж, пов’язаних між собою з використанням різноманітних
дротових, оптичних і бездротових технологій. Інтернет становить фізичну
основу для розміщення величезної кількості інформаційних ресурсів і
послуг, таких як взаємопов’язані гіпертекстові документи Всесвітньої
павутини (World Wide Web — WWW) та електронна пошта.
В повсякденній мові слово Інтернет найчастіше вживається в значенні
Всесвітньої павутини і доступної в ній інформації, а не у значенні самої
фізичної мережі. Також вживаються терміни Всесвітня мережа, Глобальна
мережа чи навіть одне слово Мережа, Іне?т, Тенета, Міжмережжя,
Інтерне?трі або Не?трі. Все частіше Інтернет вживається і з малої
літери, що можна пояснити паралелями з термінами «радіо», «телебачення»,
які пишуть з малої.
Історія Інтернету сягає досліджень 1960-х років, які проводилися на
замовлення уряду США і мали на меті створення надійних розподілених
комп’ютерних мереж, стійких до пошкоджень. Попередницею Інтернету стала
мережа ARPANET (англ. Advanced Research Projects Agency Network), яка
почавши функціонувати в кінці 1960-х, в кінці 1970-х об’єднувала близько
200 вузлів.
Урядове фінансування магістральної мережі Національного наукового фонду
США в 1980-х, а також приватне фінансування для інших комерційних
магістральних мереж в усьому світі призвело до участі в розробці нових
мережевих технологій і злиття багатьох мереж. Комерціалізація в 1990-х
міжнародної мережі привела до її популяризації та впровадження в
практично кожен аспект сучасного життя людини. З 2011 року понад 2,1
мільярда людей користуються послугами Інтернету.
Інтернет не має централізованого управління, правил використання чи
доступу. Кожна складова мережа встановлює свої власні стандарти.
Централізовано визначаються правила використання адресного простору
Інтернет-протоколу та Системи доменних імен. Керує цим Інтернет
корпорація з присвоєння імен та номерів (англ. Internet Corporation for
Assigned Names and Numbers, або ICANN), міжнародна некомерційна
організація з головним офісом у США. Технічне обґрунтування і
стандартизацію основних протоколів (IPv4 та IPv6) проводить Internet
Engineering Task Force (IETF), некомерційна організація, відкрите
міжнародне співтовариство проектувальників, учених, мережевих операторів
і постачальників послуг.
Мережа побудована на використанні протоколу IP і маршрутизації пакетів
даних. В наш час Інтернет відіграє важливе значення у створенні
інформаційного простору глобального суспільства, слугує фізичною основою
доступу до веб-сайтів і багатьох систем (протоколів) передачі даних.
1. Зародження та розвиток Інтернету в світі
У 1962 році Джозеф Ліклайдер (1915–1990), керівник Агентства передових
оборонних дослідницьких проектів США (англ. Defense Advanced Research
Projects Agency) висловив ідею Всесвітньої комп’ютерної мережі. У 1969
році Міністерство оборони США започаткувало розробку проекту, котрий мав
на меті створення надійної системи передачі інформації на випадок війни.
Агентство (англ. DARPA) запропонувало розробити для цього комп’ютерну
мережу. Розробка була доручена Каліфорнійському університету
Лос-Анджелеса, Стенфордському дослідному центрові, Університету штату
Юта та Університету штату Каліфорнія в Санта-Барбарі. Ця мережа була
названа ARPANET (англ. Advanced Research Projects Agency Network —
Мережа Агентства передових досліджень). В рамках проекту мережа
об’єднала названі заклади. Всі роботи фінансувались за рахунок
Міністерства оборони. ARPANET почала активно рости й розвиватись; її
дедалі ширше почали використовувати вчені із різних галузей науки.
Перший сервер ARPANET було встановлено 1 вересня 1969 року у
Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі. Комп’ютер «Honeywell 516»
мав 12 кілобайт оперативної пам’яті.
До 1971 року була розроблена перша програма для відправки електронної
пошти мережею, котра відразу стала дуже популярною.
У 1973 році до мережі через трансатлантичний кабель були підключені
перші іноземні організації з Великобританії та Норвегії — мережа стала
міжнародною.
У 1970-х роках мережа загалом використовувалась для пересилки
електронної пошти, тоді ж появились перші списки поштових розсилок,
групи новин та дошки оголошень. Але в ті часи мережа ще не могла легко
взаємодіяти з іншими мережами, котрі були побудовані на інших технічних
стандартах. До кінця 1970-х років почали активно розвиватись протоколи
передачі даних, що були стандартизовані у 1982–1983 роках.
1 січня 1983 року мережа ARPANET перейшла з протоколу NCP на протокол
TCP/IP, який досі успішно використовується для об’єднання мереж. Саме у
1983 році за мережею ARPANET закріпився термін «Інтернет».
У 1984 році була розроблена система доменних назв (англ. Domain Name
System, DNS). Тоді ж у мережі ARPANET з’явився серйозний суперник —
Національний науковий фонд США (NSF) заснував міжуніверситетську мережу
NSFNet (англ. National Science Foundation Network), котра була
сформована з дрібніших мереж, включаючи відомі на той час Usenet та
Bitnet і мала значно більшу пропускну здатність, аніж ARPANET. До цієї
мережі за рік під’єдналось близько 10 тисяч комп’ютерів; звання
«Інтернет» почало плавно переходити до NSFNet.
У 1988 році було винайдено протокол Internet Relay Chat (IRC), завдяки
якому в Інтернеті стало можливим спілкування в реальному часі (чат).
У 1989 році в Європі, в стінах Європейського центру ядерних досліджень
(франц. Conseil Europeen pour la Recherche Nucleaire, CERN) народилась
концепція тенет. Її запропонував знаменитий британський вчений Тім
Бернерс-Лі, він же протягом двох років розробляв протокол HTTP, мову
гіпертекстової розмітки HTML та ідентифікатори URI.
У 1990 році мережа ARPANET припинила своє існування, програвши
конкуренцію NSFNet. Тоді ж було зафіксовано перше підключення до
Інтернету телефонною лінією (так зване «дозво?нювання» англ. Dial-up
access).
У 1991 році тенета стали доступні в Інтернеті, а в 1993 році з’явився
знаменитий Веб-браузер (англ. web-browser) NCSA Mosaic. Всесвітня
павутина ставала дедалі популярнішою.
У 1995 році NSFNet повернулась до ролі дослідницької мережі;
маршрутизацією всього трафіку Інтернету тепер займались мережеві
провайдери (постачальники послуг), а не суперкомп’ютери Національного
наукового фонду.
В тому ж році тенета стали основним постачальником інформації в
Інтернеті, обігнавши за обсягом трафіку протокол передачі файлів FTP;
було сформовано Консорціум всесвітньої павутини (англ. WWW Consorcium,
W3C). Можна сказати, що тенета перетворили Інтернет і створили його
сучасний вигляд. З 1996 року Всесвітнє павутиння майже повністю
підмінило собою поняття «Інтернет».
Протягом 1990-х років Інтернет об’єднав у собі більшість існуючих на той
час мереж (хоча деякі, як, наприклад, Фідонет, залишились
відособленими). Завдяки відсутності єдиного керуючого центру, а також
завдяки відкритості технічних стандартів Інтернету, що автоматично
робило мережі незалежними від бізнесу чи уряду, об’єднання виглядало
неймовірно привабливим. До 1997 року в Інтернеті нараховувалось близько
10 мільйонів комп’ютерів і було зареєстровано понад мільйон доменних
назв. Інтернет став дуже популярним засобом обміну інформацією.
У 1998 році Папа Римський Іоанн Павло II заснував Міжнародний день
інтернету, який щорічно святкується 4 квітня, в Україні з 2001 року
«День Інтернету» відмічається щорічно 14 грудня.
У наш час Інтернет став доступним не лише через комп’ютерні мережі, але
й через супутники зв’язку, радіосигнали, кабельне телебачення, телефонні
лінії, мережі стільникового зв’язку, спеціальні оптико-волоконні лінії і
електропроводи. Всесвітня мережа стала невід’ємною часткою життя у
розвинутих країнах, та країнах, котрі розвиваються.
У 2000 р. нараховувалося близько 327 млн користувачів, з них тільки в
США чисельність перевищувала 100 млн чоловік.
У 2004 р. Інтернет нараховував 700 млн користувачів, і найближчим часом
їхня кількість зросте до 1 млрд. Число сайтів, що становило в 1993 р. 26
тис., сьогодні перевищує 5 млн.
5 січня 2011 року кількість інтернет-користувачів у світі сягнула 2
мільярдів.
2. Історія розвитку Інтернету в Україні
Перші користувачі мережі Інтернет з’явилися на території України ще за
радянських часів. У 1990 році було створено перші три вузли доступу до
мережі та розпочато підтримку української частини доменного простору
мережі Інтернет – домену.ua. Спочатку він підтримувався неформально, але
1 грудня 1992 року домен.ua було офіційно делеговано в Україні. З цього
часу і почався відлік історії українського сегменту мережі Інтернет.
У грудні 1999 створена Студія Айкен — одна з перших «кувалень»
українських сайтів.
У листопаді 2000 створена Інтернет асоціація України (ІнАУ).
У січні 2006 року величина української інтернет-аудиторії склала 4 207
391 унікальних користувачів за даними сайту Sputnikmedia.net.
Сайт internetworldstats.com подає цифру 5,278,100 станом на березень
2005 року користувачів, що складає відповідно до цього джерела 11,5%
населення України (однак сайт помилково подає численність населення 45,
833 977; в Україні проживає понад 47,5 мільйонів). Ріст інтернет
аудиторії в Україні в 2000-2007 роках склав 2,539.1%. Так у 2000 році
налічувалося 200 000 користувачів і це становило 0,4% від загального
населення України.
Інший сайт ITC online подає число 3,8 млн. користувачів за підсумками
2006 року. За рік інтернет-аудиторія збільшилася приблизно на 2 млн.
За повідомленням прес-служби Департаменту зв’язку та інформатизації
Міністерства транспорту та зв’язку станом на 1 січня 2007 року в Україні
налічувалося біля 9 млн. користувачів. Це 18,75% від кількості жителів
України.
З даними TNS Україна, близько 7 млн. користувачів заходять в інтернет,
не менше одного разу в тиждень.
Запущено перший вільний український торрент-трекер — «Hurtom».
Кількість користувачів українського інтернету в травні 2008 року зросла
на 0,77% в порівнянні з квітнем і склала 8 471 954 унікальних
користувачі на місяць.
За географічним розподіленням першість тримає київський регіон. Його
доля становить 58,82% від загальної кількості аудиторії. Далі йдуть
Одеса, Дніпропетровськ, Донецьк, Харків, Львів, Запоріжжя, Крим. Їх
сумарна частка становить 30,89%. Найменша активність користувачів
інтернету зафіксована в Чернівецькій та Житомирській областях — всього
по 0,17%. На інші регіони припадає 9,95% користувачів.
За даними TNS Україна та дослідницької компанії InMind, кількість
користувачів українського всемережжя становить 10 млн. абонентів.
Розмір української аудиторії користувачів Інтернет (унікальних
користувачів, що зробили більше одного перегляду сторінки за жовтень
2008 року і користувачів, що переглядали сторінки в жовтні та в вересні)
склало станом на кінець жовтня 10 164 517 осіб, що на 6 % більше ніж у
вересні 2008 року.
У процентному відношенні: зі значним відривом попереду Київ 58,96 % від
усіх користувачів інтернету в Україні.
Далі йдуть Одеса (6,43 %), Дніпропетровськ (5,62 %), Донецьк (5,41 %),
Харків (4,44 %), Львів (3,58 %), Запоріжжя (2,47 %), Крим (2,70 %).
Сумарна доля цих регіонів 30,65 %. На інші регіони України прийшлося
менше 10 % користувачів інтернету.
gde”x
>NT??
Ue
??x?Найнижчі показники: Луцьк (0,17 %), Житомир (0,21 %) та Чернівці
(0,22 %)
41 % українців, які живуть у містах з населенням понад 50 000 осіб,
користується інтернетом. Кількість користувачів інтернету в містах
становить 6,638 мільйонів осіб, найбільшою віковою групою є 30-39-річні
українці (22,8 %). Традиційно велика «молодіжна» група (14-19 років)
користується послугами мережі дещо менше — 19,3 %. 40-49-річних
користувачів Інтернету ще менше — 15 %. Загалом, у віковій групі 25-40
років 43,2 % населення користується інтернетом.
87 % інтернет-аудиторії користується ресурсами мережі мінімум один раз
на тиждень, при цьому 44 % — один або кілька разів на день.
Доходи 18 % користувачів інтернету є високими і 66 % — середніми.
Українська аудиторія користувачів Інтернету (користувачі, які зробили
більше одного перегляду сторінки за березень 2009 року, й користувачі,
які переглядали сторінки в березні й у попередньому місяці) у березні
2009 року становила 11,96 млн. осіб, що на 9,4% більше, ніж у лютому
2009 року.
У регіональному розподілі користувачів зі значним відривом лідирує Київ,
на який у березні припало 60,14% усіх користувачів Інтернету в Україні.
Далі йдуть Одеса (5,14%), Харків (5,39%), Дніпропетровськ (4,92%),
Донецьк (4,82%), Львів (2,83%), Крим (2,80%), Запоріжжя (1,80%). Сумарна
частка цих регіонів становила 24,9%.
На решту регіонів України припало 13,26% користувачів.
Аутсайдерами за рівнем проникнення Інтернету в березні 2009 року стали
Луцьк (0,18%), Житомир (0,21%), Чернівці (0,32%) і Закарпаття (0,31%).
За підсумками осені 2009 року Інтернет-аудиторія в Україні склала 8 млн.
250 тис. унікальних користувачів, що на 1 млн. 613 тис. більше від
аналогічного показника осені-2008. Про це свідчать результати
дослідження, проведеного компанією «GfK Ukraine» на замовлення
Української асоціації Інтернет-реклами (УАІР).
Найбільша динаміка приросту аудиторії спостерігається в містах з
населенням 50-100 тис. мешканців — зростання за рік склало 14%. Також, в
2009 році Інтернетом користуються набагато активніше — денне охоплення в
поточному році склало 31% жителів України у містах з населенням від 50
тис. (включаючи мільйонники) проти 18% в 2008 році.
У квітні 2010 дослідження «Gemius Україна» показало 8,669 млн.
регулярних користувачів від 16 і старших (тобто про річний ріст у
1,438 млн. проти квітня 2009). У той самий час на замовлення ІнАУ
опубліковані дані «InMind»: 12 млн. або проникнення Інтернет-доступу на
рівні 32%.
У червні «Бігмір Інтернет» нарахував 18 581 501 унікальних користувачів.
На 6 жовтня 2010 року в Україні налічується 12 900 000 користувачів
інтернету, за даними «InMind».
33% всіх жителів України користуються Інтернетом не рідше одного разу на
місяць. Понад вісім мільйонів інтернет-користувачів проживають у великих
містах і містах з чисельністю населення більші ніж 50 тисяч, 4,6
мільйона користувачів проживають у менших населених пунктах.
З усіх українських Інтернет-користувачів віком від 15 років 8,7 мільйона
використовують інтернет кожен або практично кожен день.
Найвищий рівень поширення Інтернету є серед молодих вікових груп:
всесвітньою мережею користуються 61% населення віком від 15 до 29 років,
39% осіб віком від 30 до 44 років.
За результатами дослідження, яке провів «Міжнародний центр перспективних
досліджень» (МЦПД), що були надруковані у вересні 2011 року в журналі
WEEKLYUA, була оприлюднена порівняльна ситуація із доступом мешканців
різних регіонів України до Інтернету. Найменші можливості для доступу
мають жителі Рівненської області, у яких показник ледве сягає 2%, що у
міжнародних масштабах відповідає рівню Афганістану. Найкращі можливості
для вибору послуг доступу в Інтернет мають мешканці Києва, там близько
90% жителів є користувачами Всесвітньої мережі, що у міжнародних
масштабах відповідає рівню Нідерландів.
За даними Аналізу інтернет-аудиторії України в березні 2012 доступ до
інтернету мало 48% мешканців України віком 15 років і старше.
Користуються інтернетом:
42% (16,9 млн) раз на місяць і частіше
39% (15,7 млн) раз на тиждень і частіше
31% (12,4 млн) щодня, або майже щодня.
Кількість абонентів Інтернет в Україні в другому кварталі 2012 року в
порівнянні з 2-м кварталом 2011 року збільшилась на 30% і склала 4,64
млн. осіб, при цьому понад 4,2 млн. з них склали домашні абоненти.
3. Можливості та розвиток сучасного Інтернету
Сучасний Інтернет має також дуже багато соціальних та культурних граней.
Він є універсальним середовищем для спілкування, розваг та навчання.
Так, за результатами дослідження Оксфордського університету підлітки,
які мали доступ до Інтернету, отримували вищі оцінки за тих, хто не мав
доступу до інтернету.
За допомогою Інтернету стало можливо робити покупки та оплачувати
послуги. Для багатьох людей Інтернет — це спосіб заробітку. А в цілому
Інтернет — це віддзеркалення сучасного суспільства та світосприйняття.
Одним з проявів субкультури Інтернету є День безпечного інтернету, що
відзначається щорічно з 2004 року другого вівторка лютого.
Інтернет пропонує широкі можливості для спілкування; в ньому легко
знайти людей зі спільними інтересами, хобі та світоглядом. Окрім того, в
мережі психологічно значно простіше спілкуватись, аніж при особистій
зустрічі. Ці причини обумовлюють створення та активний розвиток
інтернет-спільнот — груп людей зі спільними інтересами, котрі
спілкуються переважно через Інтернет. Такі товариства поступово грають
все важливішу роль у житті всього сучасного суспільства.
Із зростанням популярності Інтернету стали проявлятись і негативні
сторони його застосування. Зокрема, дехто настільки захоплюється
віртуальним простором, що проводить за комп’ютером до 18 годин на добу.
Таку залежність багато хто порівнює з тютюнопалінням чи наркоманією.
Визначення інтернет-залежності звучить так: «Це наполегливе бажання
вийти в Інтернет, перебуваючи off-line, і нездатність вийти з Інтернету,
знаходячись on-line». Згідно з даними різноманітних досліджень, сьогодні
інтернет-залежними є близько 10% користувачів у всьому світі. Фахівці
вже розробили методики позбавлення від цієї залежності.
Знайомства в Інтернеті зазвичай пов’язують із розвагами або пошуком
чоловіка за кордоном. Обидва напрямки нерідко стають своєрідною
залежністю. Дуже рідко можна знайти службу знайомств, що здійснює
виключно серйозні знайомства для шлюбу, зокрема, знайомства для християн
чи, взагалі, людей з традиційними поглядами на шлюб.
Групи новин — це загальнодоступні дискусійні форуми, як наприклад клуби
по інтересах. Повідомлення формуються у формі каталогів. Фізично
інформація, що міститься в окремих групах новин, зберігається на
серверах провайдерів, університетів, корпорацій тощо. Як правило,
життєвий цикл повідомлень обмежений, і вони знищуються через деякий
час, — в іншому випадку сервери були би загромаджені ними на протязі
декількох місяців.
Користувачі INTERNET постійно відправляють в групи новин
найрізноманітніші повідомлення. На протязі приблизно доби ці
повідомлення через USENET надходять практично на всі вузли INTERNET для
остаточного ознайомлення в групу новин. Група новин INTERNET — це
всесвітня розподілена дошка оголошень bulletin board systems.
Типова робота з групою новин полягає в наступному: спочатку користувач
бачить перше повідомлення, потім відповідаєте на нього, потім відповіді
на запитання і т. д. Таким чином ви можна прочитати весь діалог або
тільки ті його частини, що вас цікавлять. Для контактування з групами
новин були розроблені спеціальні програмні засоби, які призначені для
роботи з повідомленнями, оскільки самі по собі тогочасні броузери не
мали засобів доступу до повідомлень.
Найпоширенішою дошкою оголошень став USENET. USENET — це всесвітня
розподілена дошка оголошень (bulletin board system BBS). Користувачі
INTERNET по всьому світу постійно відправляють в групи новин
найрізноманітніші повідомлення і протягом доби ці повідомлення через
USENET надходять практично на всі вузли INTERNET для загального
ознайомлення. Зараз в мережі Usenet функціонує понад 15 тисяч груп
новин, які відображають практично всі сторони сучасного життя. В
телеконференціях можна зустріти документацію по найсучаснішому
програмному забезпеченню, статті відомих вчених, і нарешті все що
завгодно. Телеконференціями (групами новин) в свій час називалися
файлові ділянки на серверах, до яких мали доступ до читання і запису всі
бажаючі обмінюватися інформацією по певних темах.
Крім того проводиться розповсюдження інформації за допомогою «закритих»
телеконференцій типу Clarinet. Всі телеконференції можуть бути
модеровані (керовані) або немодеровані. Модеровані телеконференції
можуть наповнюватися інформацією тільки визначеними особами —
модераторами. Інші користувачі мережі можуть тільки читати цю
інформацію. Модератори (конкретні особи) несуть відповідальність за
зміст телеконференцій. Немодеровані телеконференції доступні для
розміщення інформації будь-яким користувачам мережі. Модеровані
телеконференції стали засобом висловлення думки модераторів, тобто
керованим засобом масової інформації — електронними газетами. Прикладом
однієї з найсерйозніших електронних газет, доступних в мережі INTERNET є
ієрархія телеконференцій Clarinet, яка містить понад сотні груп новин,
присвячених політичній, економічній, правовій. спортивній та іншим
тематикам. Наповненням телеконференцій займається декілька інформаційних
агентств, серед яких, наприклад, Reuters, API, UPI, NewsBytes.
Користувачі, які не можуть знайти групу новин по своїх інтересах,
доклавши деяких зусиль, можуть створити свою власну групу новин.
4 квітня святкується міжнародний день Інтернету.
У 1998 році католицька церква визнала всесвітню мережу скарбницею
людського знання.
У 1999 році були представлені кандидати на посаду заступника Інтернету:
Святий Ісидор, свята Текла та святий Педро Регаладо. Ватикан досить
довго обирав між кандидатами і лише у 2000 році почав схилятися до
думки, що найкращим покровителем мережі буде святий Ісидор.
Ісидор Севільський став тимчасовим покровителем. Аргументуючи своє
рішення призначити саме цього святого покровителем інтернету, Іоанн
Павло II сказав, що інтернет – це і є свого роду енциклопедія людських
знань. Крім того, саме Ісидор Севільський уперше застосував у своїй
праці систему перехресних посилань, яка віддалено нагадує
гіперпосилання, використовувані в мережі.
У багатьох країнах існують також національні Дні інтернету. Зазвичай
вони приурочені до якихось подій, пов’язаних із введенням інтернету в
цій країні, зокрема в Україні день інтернету святкується 14 грудня.
Висновок
Отже, останнім часом відбувається бурхливий розвиток систем
телекомунікацій, одним із ключових елементів яких є глобальна
комп’ютерна мережа Інтернет і її головний сервіс WWW (World Wide Web).
Сьогодення не можливо уявити без всесвітньої інформаційної мережі
Інтернет. Щорічно кількість користувачів збільшується на декілька
мільйонів. Тому є вкрай важливо орієнтувася в головних засадах роботи в
мережі Інтернет, знати про можливі небезпеки та способи їх запобігання.
Список використаної літератури
Бартків А.Б. та ін. Мережа Інтернет: сьогодні і вчора. -К.: Вища школа,
1996.
Джонс Ж., Харроу К. Интернет – река жизни. – М., 1999.
Машин И.Р. Интернет как глобальная кладовая информации. – М., 2002.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
