звіт
про виробничу практику:
ІФОФАКБ “Укрсоцбанк»
План
Вступ
Дати загальну характеристику банку, а саме, назву банку, місце
знаходження. Організаційно: правова форма, цілі і напрямки діяльності (
статутні дані).
Ознайомитись з організаційно- управлінською структурою банку положення
про структурні підрозділи, посадові інструкції, короткий опис.
описати матрицю послуг банку (класифікувати і коротко описати банківські
операції та послуги).
Ознайомитись з розміром, структуру депозитного та кредитного портфеля
банку.
Дати характеристику організації валютних операцій.
Ознайомитись з організацією розрахункових операцій.
Управління трудовими ресурсами (категорії працюючих їх структура, заходи
щодо покращення використання трудових ресурсів).
Управління витратами банку (структура витрат планування витрат).
Управління доходами банку (структура та джерела утворення доходів,
тарифна політика банку).
10. Аналіз розміру динаміки та структури кредитного портфеля
банку:
сутність кредитного портфеля;
проаналізуйте розмір кредитного портфеля за попередні періоди;
проаналізуйте структуру кредитного портфеля (кредит юридичної та
фізичної особи, довгострокові та короткострокові, за видами кредитів).
ВИСНОВОК.Вступ
Першими банківськими установами, що нагадували банки були окремі
церковні храми. Вони були надійними для збереження цінностей
недоторканість яких гарантувалася шанобливим ставлення до релігії
(Ефейський, Дельфійський). Потім відкривалися торгівельні або ремісничі
підприємства.
Банк ( іт. банко-лавка). Попередниками банків Палії були середньовічні
міняйли вони тримали грошові вклади від купців видававши при цьому
письмове посвідчення про суму грошей. А також спеціалізовувались на
обміні грошей різних міст та держав. З часом міняйли стали
використовувати ці кошти для кредитування громадян міст та держав.
Банк – це особливий вид капіталотворчого пірпиємства, яке мобілізує
вільні ресурси, клієнтів та інші грошові кошти. Розподіляє їх відповідно
до потреб між суб’єктами ринкових відносин а також надає інші послуги.
Банки і банківська система – це економічні структури, які становлять
один із типів фінансових посередників у системі ринкової інфраструктури
загалом.
У ринковій економіці вартість посередницького капіталу є однією із
функцій ринкових сил, яка відображає поряд з іншими явищами попит і
пропозицію фінансові цілі даного типу посередники, а також потенційний
ризик як кінцевого споживача капіталу так і посередника, який забезпечує
цей капітал.
Банківська система України сформувалась у 1991 р. і складається з двох
рівнів. Така побудова пов’язана наглядом держави та перевагою у грошовій
сфері.
І розділ
ІФОФ АКБ “Укрсоцбанк” є одним із найбільших системних банків України. За
14 років роботи банком створено розгалужену мережу у всіх регіонах
України із більш як 500 філій та відділень. Свідченням успіху АКБ
“Укрсоцбанк” вважає довіру своїх клієнтів. На сьогодні кількість
приватних клієнтів банку складає майже 6000 тисяч осіб. Багатий досвід
та сучасні фінансові технології дозволяють банку досягти значних
результатів. Укрсоцбанк пропагує своїм клієнтам повний спектр
банківських послуг.
1. Капітал АКБ “Укрсоцбанк” становить 616,3 млн.гри. (за
цим показником банк посідає 5-те місце у банківській системі
України).
2. Чисті активи АКБ “Укрсоцбанк” складають 6 036, 3 млн.грн. (за цим
показником банк посідає 5-те місце у банківській системі України).
3. Кредити надані клієнтам складають 3 804 млн.грн. (за цим
показником банк посідає 4-те місце у банківській системі України). У
структурі кредитного портфелю АКБ “Укрсоцбанк” провідне місце займають
кредити юридичним особам – 3 028 млн.грн.
4. Залучені кошти клієнтів банку складають 4 969 млн.грн. (за цим
показником банк посідає 5-те місце у банківській системі України).
5. Кошти фізичних осіб, розміщених в АКБ “Укрсоцбанк” становлять 2
340 млн.грн. (за цим показником банк посідає 5-те місце у банківській
системі України); з них строкові депозити складають 2 000 млн.грн.,
кошти до запитання – 340 млн.грн.
В своїй практичній діяльності АКБ “Укрсоцбанк” дотримується економічних
нормативів діяльності, встановлених Національним банком України.
Показники економічних нормативів діяльності банку значно перевищують
нормативні значення, що свідчить про стабільність фінансового стану АКБ
“Укрсоцбанк”.
ІСТОРІЯ, ПОСЛУГИ, СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ “УКРСОЦБАНКУ”.
АКБ «Укрсоцбанк», заснований у вересні 1990 року, сьогодні є одним з
найбільших системних банків в Україні. За роки свого Існування Банк
завоював стійкий авторитет надійної та стабільної фінансової установи,
що стрімко розвивається й оперативно реагує на зміни ринку. На
сьогоднішній день Укрсоцбанк пропонує повний спектр банківських послуг
для корпоративних і приватних клієнтів.
Обсяг коштів юридичних осіб на термінових і поточних рахунках досяг на
01.01.05 р. З 631 598 тис. грн. Приріст цього показника, у порівнянні з
1 січня 2004 року, складає 63,8% або 1 413 995 тис. грн. в абсолютному
вираженні. Кошти на рахунках приватних клієнтів АКБ «Укрсоцбанк» на 1
січня 2005 року досягли 2 028 350 тис. грн., темп приросту склав 21,4%,
Поточний результат діяльності Банку на 1 січня 2005 року був на рівні 85
710 тис. грн., що перевищує торішній показник на 42,6% або на 25 603
тис. грн. Баланс банку на 01.01.2005р. розміщений в додатку 1.
Банк виконує роль системного фінансового інтегратора, поєднуючи інтереси
виробників, торговців і покупців, надаючи кожному клієнту необхідний
спектр продуктів і послуг.
У системі банку працює понад 9 тисяч кваліфікованих фахівців.
Корпоративними клієнтами банку є лідери різних секторів економіки у всіх
регіонах України: НАК «Нафтогаз України», «Укрзалізниця», «Укрморпорт»,
«Укртелеком», «Інтерпайп», «Мотор Січ», «Житло-Інвест», Держкомрезерв
України, «Познякижилбуд», «Консоль», ПП «Баядера», завод ім. Малишева,
завод «Титан», «ЛАЗ», «Союз Віктан», «ЗАлК», «Міжнародні Авіалінії
України», Полтавський ГЗК, «Дніпроенерго», група компаній «ДЦ», «Верес»,
«Галактон», ЗАТ «Чумак», ФК «Дарниця», «Сандора», компанія «Автокапітал»
і корпорація «Укравто», ДП «Меркс-Мебель» і ще 120 тис. інших
підприємств.
Філіальна мережа банку нараховує понад 500 операційних точок, серед
яких: Головний офіс, 27 регіональних (обласних) філій, 25 філій і 488
безбалансових відділень.
АКБ «Укрсоцбанк» є членом: Міжрегіонального фондового союзу, Асоціації
українських банків, Української міжбанківської валютної біржі,
Української фондової біржі, Першої фондової торговельної системи (ПФТС);
голова правління банку Борис Тимонькін є головою Ради ПФТС.
Банк є членом Товариства всесвітніх міжбанківських фінансових
комунікацій (SWIFT) і входить до трійки лідерів із здійснення грошових
переказів системою Western Union. Власна мультивалютна система грошових
переказів «Софт» дозволяє здійснювати перекази по Україні і в світі за
найбільш вигідними тарифами. Членство банку у Фонді гарантування вкладів
фізичних осіб є додатковою гарантією для його вкладників. За станом на
01,05.2005 року обсяг коштів фізичних осіб становить 2 458 млн. грн. На
сьогоднішній день АКБ «Укрсоцбанк» охоплює 7% ринку кредитування
фізичних осіб; за цим показником банк посів 3 місце серед вітчизняних
банків.
АКБ «Укрсоцбанк» – принциповий член міжнародних платіжних систем Visa
International і MasterCard International. У банку діє власний
процесинговий центр, що обслуговує усі карткові програми. У 2004 році
банк суттєво посилив власну присутність на українському картковому
ринку, отримавши ліцензію VISA International, яка надає право
здійснювати еквайрінг за торговельними операціями.
Загальна емісія міжнародних платіжних карток VISA і MasterCard в АКБ
«Укрсоцбанк» у першому кварталі 2005 року перевищила 800 тис. шт. Банк
активно нарощує парк банкоматів і POS-терміналів – на сьогодні їх
кількість перевищує 240 і 480 шт. відповідно.
АКБ «Укрсоцбанк» бере участь у міжнародних програмах, зокрема в Програмі
сприяння торгівлі для банків у Центральній, Східній Європі і СНД, бере
участь в обслуговуванні кредитної лінії МСП-2 з кредитування малих і
середніх підприємств за програмою Європейського банку реконструкції та
розвитку.
«Укрсоцбанк» є відомим і визнаним банком у світовій банківській системі:
за рейтингом журналу «The Banker» банк було внесено до списку 2000
найбільших банків світу, а міжнародне агентство Standard&Poor’s включило
банк до рейтингу 100 найбільших банків країн Центральної і Східної
Європи. Почалося практичне співробітництво з ЄБРР.
У 2003 році АКБ «Укрсоцбанк» за якість оформлення платіжних доручень у
доларах США одержав спеціальну нагороду – «STP Excellence Award 2003».
АКБ «Укрсоцбанк» увійшов до п’ятірки найбільш відомих українських
банків, що жителі України «називають без підказки» .
За версією щорічної загальнонаціональної програми «Людина року» голова
Правління АКБ «Укрсоцбанк» Борис Тимонькін названий «Фінансистом року
2003». У 2003 році банк одержав рейтинг «В2» із прогнозом «стабільний»
від агентства Moody’s.
АКБ «Укрсоцбанк» активізував співробітництво з закордонними фінансовими
організаціями: 15 листопада 2004 року банк підписав угоду щодо залучення
синдикованого кредиту в розмірі $45 млн. від іноземних банків.
Організаторами кредиту виступили Deutsche Bank AG London i ING Bank N.V.
Це вже другий синдикований кредит, який АКБ «Укрсоцбанк» отримав від
іноземних банків. Перший кредит на суму $13 млн. Банк залучив у вересні
2003 року.
Кошти АКБ «Укрсоцбанк» допомагають розвиватися українському бізнесу.
Сьогодні банк утримує шосте місце в Україні на ринку кредитування
юридичних осіб (частка ринку складає 4,6%). 39% обсягу публічних
розміщень облігацій емітентів України (за станом на початок 2004 р.)
також є значним внеском АКБ «Укрсоцбанк» у розвиток фондового ринку.
Банк охоплює 5,1% ринку FOREX, обслуговуючи суб’єктів бізнесу з
купівлі-продажу безготівкової валюти, і 15% ринку FOREX- за ввозом
готівкової валюти на територію України. Частка ринку банківських металів
АКБ «Укрсоцбанк» складає 5%. На банк припадає 8,7% загального обсягу
платежів, здійснених учасниками системи електронних платежів
Національного банку України (за перше півріччя 2004 p.).
Банк перебуває на шляху динамічного розвитку, впевнено дивиться в
майбутнє, усвідомлюючи результати своєї діяльності, місце і роль, яку
він відіграє в економіці держави. Пріоритетом у роботі «Укрсоцбанку»
завжди були і будуть інтереси клієнтів.
Головою Спостережної ради банку обрано акціонера Ігоря Юшка.
Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» за
організаційно-правовою формою є відкритим акціонерним товариством (ВАТ).
У 2003 році відповідно до стратегічного плану розвитку прийнято
внутрішню структуру банку, яка складається з трьох бізнес-орієнтованих
напрямків
Корпоративний бізнес — обслуговування юридичних осіб.
Індивідуальний бізнес — обслуговування фізичних осіб.
Фінансово-інституційний бізнес — надання послуг комерційним банкам та
компаніям, які емітують власні фінансові інструменти, як правило,
корпоративні облігації.
Поділ на бізнес-напрямки, а також підрозділи їх підтримки, проведено по
всій системі АКБ «Укрсоцбанк» .
Органи управління АКБ «Укрсоцбанк» — загальні збори акціонерів,
спостережна рада та правління. Спостережна рада і правління керують
діяльністю банку в межах повноважень, наданих їм загальними зборами
акціонерів. Вищим органом банку є загальні збори акціонерів, які
скликаються не рідше одного разу на рік.
Спостережна рада банку — колегіальний орган управління, який представляє
інтереси акціонерів в період між проведенням загальних зборів
акціонерів. Голова спостережної ради здійснює керівництво діяльністю
ради, забезпечує контроль за виконанням спостережною радою та правлінням
рішень загальних зборів акціонерів, представляє інтереси банку в усіх
організаціях як на території Україні, так і за її межами.
Виконавчим органом банку є правління, що здійснює управління поточною
діяльністю, формуванням фондів, необхідних для статутної діяльності, та
несе відповідальність за ефективність роботи банку. Голова правління без
довіреності представляє банк в усіх підприємствах, укладає
договори та угоди в межах своїх повноважень.
Найважливіші етапи розвитку АКБ “Укрсоцбанку”:
Жовтень 1990 р. Заснований АКБ «Укрсоцбанк» як відкрите акціонерне
товариство на базі Української республіканської контори «Житлосоцбанку»
та зареєстрований в Держбанку колишнього СРСР.
Вересень 1991р. Перереєстрований Статут АКБ «Укрсоцбанк». В
Національному банку України за № 3 отримана ліцензія № 5 Національного
банку .України направо здійснення банківських операцій.
Січень 1992р. Ліцензія міністерства Фінансів України № 5 надає АКБ
«Укрсоцбанк» право здійснювати діяльність з випуску та обігу цінних
паперів.
Вересень 1993р. АКБ «Укрсоцбанк» прийнятий до членів Товариства
всесвітніх міжбанківських фінансових комунікацій (S.W.I.F.T.).
1997р. Банк набув статус асоційованого члена VISA International. 2000р.
АКБ «Укрсоцбанк» став афілійованим членом МГТС Europay International.
2001р. АКБ «Укрсоцбанк» завоював нагороду «Банк року 2001» в Україні,
яка присуджується найавторитетнішим банківським журналом «The Banker»
(The Financial Times Group).
2002р. АКБ «Укрсоцбанк» підписав угоду із З AT СП «АвтоЗАЗ-ДЕУ»
(Запоріжжя) про надання кредитів фізичним та юридичним особам на купівлю
автомобілів, що зроблені на підприємстві.
2002р. АКБ «Укрсоцбанк» розпочав надавати населенню послуги з операцій
на світовому валютному ринку через програму електронної торгівлі
«Дилінговий центр АКБ «Укрсоцбанк»».
2002р. Банк створив власний процесинговий центр, що дозволяє самостійно
емітувати пластикові картки основних міжнародних платіжних систем VISA і
Europay.
2003р. Одним з перших серед українських банків АКБ «Укрсоцбанк» отримав
синдикований кредит іноземних банків у розмірі 13 млн. доларів СИТА,
2003р. ЄБРР відкрив АКБ «Укрсоцбанк» кредитну лінію у розмірі 10млн.
доларів США для кредитування АПК України.
2003р.3а якість оформлення платіжних доручень в доларах США АКБ
«Укрсоцбанк» отримав спеціальну нагороду – «STP Excellence Award 2003».
2004р. АКБ «Укрсоцбанк» успішно завершив перехід на роботу в SWIFTNet —
абсолютно нову технологію роботи в системі SWIFT.
2004р. АКБ «Укрсоцбанк» підписав договір із швейцарською компанією
TEMENOS щодо придбання та впровадження новітньої інтегрованої
банківської системи Т-24.
Створення згуртованого колективу, спроможного вирішувати завдання
незалежно від рівня їх складності, зацікавленість кожного співробітника
банку в досягненні загального результату були і залишаються основними
принципами кадрової політики АКБ «Укрсоцбанк».
Одним із її пріоритетних напрямків є формування постійно діючої системи
підвищення кваліфікації персоналу на базі власного навчального центру,
який розпочав роботу у вересні 2001 року. Управлінням по роботі з
персоналом проводяться семінари, направлені на підготовку персональних
менеджерів по роботі з корпоративними клієнтами, фахівців з продажу
продуктів та послуг банку, а також спеціалістів з маркетингу та
банківських технологій. Постійно відбувається обмін досвідом за різними
напрямками діяльності банку між підрозділами центрального апарату та
працівниками регіональних філій. Співробітники банку приймають участь в
семінарах і конференціях, які проводяться Національним банком України,
комерційними банками та професійними асоціаціями. Ефективна система
мотивації передбачає належну оцінку особистого внеску кожного працівника
та відповідне моральне та матеріальне заохочення. Банк дорожить своїми
працівниками та підтримує прагнення кожного з них до самореалізації,
розвитку особистих та професійних якостей.
Головним джерелом регламентації роботи банку є закон України “Про банки
і банківську діяльність ва якому чітко розмежовуються функції НБУ та КБ,
порядок створення, капітал, відповідальність, контроль та ін.
У зв’язку з тим, що банківські установи обслуговують юридичних та
фізичних осіб незалежно від форми власності та організаційної будови
вони повинні спиратися на ті законодавчі акти, які регламентують
діяльність клієнтів для визначення специфіки їх обслуговування.
Особливості ринкової інфраструктури в цілому та сегментів ринку зокрема
зумовлюють вплив на законодавчу базу баків всіх загальноекономічних
нормативних актів при чому комерційні банки залишаються підзвітними в
кінцевому результаті НБУ.
Аналіз історії і сьогодення банківської справи та механізми
функціонування грошового ринку визначає, що банківська діяльність
складається з 3-ох основних посередницьких функцій. Ці функції виконує
“Укрсоцбанк”.
Мобілізація грошових ресурсів на вклади від клієнтів.
Надання клієнтам позичок і створення нових платіжних засобів.
Здійснення розрахунків між клієнтами.
На підставі банківської ліцензії “Укрсоцбанк” має право здійснювати такі
банківські операції.
приймання вкладів від юридичних та фізичних осіб.
відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів у тому числі переказ за
допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них.
розміщення залучених коштів від свого імені на власних умовах та не
власний ризик.
випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з
використанням цих карток.
надання послуг щодо банківських операцій.
Бухгалтерський облік кредитних операцій повинен забезпечити своєчасне і
повне відображення кредитних операцій зобов’язань і активів, які
виникають у зв’язку з ними за рахунками бухгалтерського обліку та
статтями фінансової звітності , що відповідають реальному стану
кредитного портфелю; створення умов необхідних для здійснення
оперативного контролю за своєчасним поверненням кредитів і сплатою банку
належних доходів у терміни, визначені відповідними договорами.
Кредити обліковуються за відповідними рахунками плану рахунків
бухгалтерського обліку комерційних банків “Укрсоцбанку” залежно від
напрямку використання кредитних коштів, типу клієнта, строку та стану
заборгованості.
– напрямок використання кредитних коштів:
кредити у поточну діяльність
кредити у інвестиційну діяльність
тип клієнта:
банки;
суб’єкти господарської діяльності;
фізичні особи;
органи загальнодержавного управління;
бюджетні організації.
термін користування кредитними коштами:
овернайт не більше 1 дня
короткострокові (не більше 1 р. – 366 днів)
довгострокові (більше 1 р. – 366 днів)
стан кредитної заборгованості;
1 строкова;
прострочена;
сумнівна;
бездійна.
У 1998 році Президентом України був прийнятий Указ “Про заходи щодо
захисту прав фізичних осіб — вкладників комерційних банків”, яким було
затверджене Положення про порядок створення Фонду гарантування вкладів
фізичних; осіб, формування та використання його коштів.
Подальша організація роботи по створенню системи гарантування вкладів
фізичних осіб у банках здійснювалась на підставі спільної постанови
Кабінету міністрів України та Національного банку України від 21 січня
1999 року № 70 “Питання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб”.
20 вересня верховна Рада України прийняла Закон України “11/ю Фонд
гарантування вкладів фізичних осіб”, який набув чинності 24 жовтня 2001
року. Фонд с державною, спеціалізованою установою, яка виконує функції
державного управління, у сфері гарантування вкладів фізичних осіб.
Основною ціллю діяльності Фонду в Україні є захист прав та інтересів
фізичних осіб — вкладників банків.
АКБ “Укрсоцбанк” є постійним учасником Фонду. (свідоцтво № 20 від 03
червня 2002 року)
Фонд гарантує вклади громадян, які розміщені у банках – учасниках Фонду
в національній та іноземній валюті, включаючи відсотки, в розмірі
вкладів, але не більше 3 000 гривень по вкладах у кожному банку, на день
настання недоступності вкладів. Вклади до 1 гривні не відшкодовуються.
Додаткову інформацію про систему гарантуванні! отримати за адресою:
01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 32 а, тел. (8-044) 495-24-15
Відповідно до Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей в
Україні” банки та їх клієнти мають право передбачити в договорах строки
виконання платіжних доручень та переказів готівки соціальної валюти, які
відмінні від загальновстановлених.
Порядок застосування дати валютування в безготівкових розрахунках
визначено Інструкцією про національний валюті.
Період валютування – проміжок часу між датою надходження в банк
розрахункового документа на списання коштів і датою, на яку списали
кошти зараховуються на рахунок одержувача і переходять у його власність.
До настання дати валютування коштів в національній валюті підлягають
зберігання в банку отримувача.
Кошти в іноземній валюті, що зараховані на кореспондентські рахунки.
Банку на користь його клієнтів зараховуються поточним операційним днем у
разі, якщо вони отримані Головним офісом у межах встановленого
регламенту виконання безготівкових розрахунків у іноземній валюті. За
платіжними документам, отриманими Головним офісом після часу,
визначеного встановленим регламентом. Кошти, зараховуються на рахунки
філій наступного робочого дня або у дату валютування такого платіжного
доручення.
У разі отримання банком коштів на адресу його клієнтів за платіжними
документами дата валютування яких відрізняється від дати здійснення
платежу, автоматично зараховуються на рахунок 1919 “Інша кредиторська
заборгованість за операціями з банками 2602 “Кошти в розрахунках
суб’єктів господарської діяльності”.
2622 “Кошти в розрахунках фізичних осіб”
Про зарахування коштів на вказані рахунки їх отримувача не пізніше
наступного робочого дня надається копія кредитового повідомлення. При
настанні дати валютування кошти зараховуються на рахунок їх отримувача.
За платежами в іноземній валюті до настання дати валютування кошти
зберігаються в банку платник. Згідно з дорученням клієнта на дату його
надання кошти списуються з його поточного рахунку; відповідно до
Інструкції про застосування плану рахунків, до дати валютування вони
враховуються на аналітичному рахунку балансового рахунку 191 “Інша
кредиторська заборгованість за операціями з банками”. Відкритому на
балансі Головно офісу.
АКБ “Укрсоцбанк” здійснює внутрішньосистемні розрахунки (розрахунки з
філіями за операціями з клієнтами та власними операціями) за дворівневою
моделлю платежів через ВПС. Для цього на балансі Головного офісу філіями
Банку відкриті аналітичні рахункам на балансовому рахунку 3901 “Рахунки,
що відкриті для установ банку”, у балансах філій розрахунки з Головним
офісом відображаються за рахунком 3900 “Рахунки, що відкриті в установах
банку”, операції за вказаними рахунками здійснюються через рахунок 3929
“Транзитні рахунки для кредитових сум, що не були підтверджені
установами банків, розташованими в Україні”.
Головний офіс при розрахунках з філіями в національній валюті застосовує
дебетові платежі.
Внутрішньобанківська платіжна система, шляхом звіряння прогнозного
залишку на кореспондентському рахунку АКБ “Укрсоцбанк” із сумою
початкової платежів філій, не дозволяє передачу електронних файлів таких
платежів. У разі недостатності коштів на коррахунку. Суми початкових
платежів, відбракованих у вказаному випадку протягом операційного дня.
Підлягають оприбуткуванню на позабалансовому рахунку 9804 “Розрахункові
документи, що не сплачені в строк з вини банку” тією ж датою.
Бухгалтерський облік доходів і витрат ведеться згідно з Правилами
бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України та Інструкцій про
застосування Плану рахунків у порядку, визначеному цим Положенням.
Статті доходів і витрат не згортаються, а відображаються в обліку
окремо, за винятком статей, пов’язаних із хеджуванням або активами та
зобов’язаннями, якщо є юридичне право на таке згортання та якщо це
передбачено відповідними положеннями з бухгалтерського обліку.
Банк щомісяця визначає суму доходів і витрат, що належать до звітного
періоду, з відображенням за відповідними рахунками класів 6 та 7. Доходи
що отримані банком від клієнтів до здійснення їх нарахування, але у тому
звітному періоді до якого вони відносяться, обліковуються на окремому
аналітичному рахунку 3739 “Транзитний рахунок за іншими розрахунками”,
зв’язки списуються після здійснення у встановленому порядку нарахування
доходів.
Витрати майбутніх періодів за господарськими операціями вважаються
сплачені Банком, кошти, за якими практично відсутній дебітор або ж
практично відсутня ймовірність неотримання оплачених послуг.
Доходи і витрати в іноземній валюті відображається за рахунками класів 6
і 7 у національній валюті за офіційними курсами гривні до іноземних
валют на дату їх визнання з використанням рахунків валютної позиції
групи 380. Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів”.
Облік нарахованих доходів і витрат в іноземній валюті здійснюється в її
номіналі на рахунках 1, 2, 3 класу.
Банк отримує заходи та здійснює витрати в процесі операційної,
інвестиційної та фінансової діяльності.
Вказана класифікація доходів і витрат застосовується при складанні
фінансової звітності (консолідованої).
До операційних належить:
процентні доходи (витрати);
комісійні доходи (витрати);
прибутки (збитки) від торговельних операцій;
дивідентний дохід;
витрати на формування спеціальних резервів Банку;
доходи від повернення раніше списаних активів;
інші операційні доходи (витрати);
загальні адміністративні витрати;
податок на прибуток;
передбачені доходи (витрати)
Доходи (витрати) від інвестиційної діяльності Банку пов’язані з
інвестиційними цінними паперами, складеннями в асоційовані та дочірні
установи, а також з капітальними вкладеннями.
Доходи (витрати) від фінансової діяльності банку пов’язані з цінними
паперами власного боргу, субординованим боргом, дивідендами, що сплачені
протягом звітного періоду, випуском інструментів власного капіталу тощо.
Доходи і витрати банку нараховуються та відображаються у бухгалтерському
обліку не рідше одного разу на місяць за кожною операцією (договором)
окремо незалежно від періодичності нарахувань, яка вказана в угоді з
контрагентом.
Умови нарахування та сплати доходів і витрат (дата нарахування, термін
сплати за обумовлений період, метод визначення умовної кількості днів,
період розрахунку тощо), а також неустойки в разі порушення боржником
зобов’язання визначаються договором між банком і клієнтом (контрагентом
згідно з вимогами чинного законодавства України, у тому числі
нормативно-правових актів НБУ, та Банку.
Нарахування процентних доходів і витрат здійснюється пропорційно сумі
активу чи зобов’язання та кількості днів, протягом яких існували такі
активні чи зобов’язання за наступними методами:
“факт/факт”, тобто за фактичну кількість днів у місця (29,30,31) та році
(366).
“факт/360№ за фактичною кількістю днів у місці та умовно у разі – 360
днів).
“30/360” (де 30-умовна кількість днів у місяці 360-умвона кількість днів
у році) незалежно від виду валюти кредиту.
В місяцях які мають 31 день, 31-й день в розрахунку не приймається, а в
лютому місяці – 29 день приймається до розрахунку стільки разів, скільки
днів недостатньо для 30).
Внутршіньосистемні доходи (витрати) складаються із:
доходів (витрат), отриманих (сплачених) балансовими установами банку.
Іншим балансовим установам за надані (отримані) послуги. Що
безпосередньо не пов’язані з операціями з клієнтами;
доходів, перерозподілених між установами Банку у разі, якщо у
супроводженні банківської операції беруть участь дві балансові установи,
доходи ж отримує одна з них; при цьому перерозподілятися можуть як
процентні, так і комісійні доходи;
доходів (витрат), перерозподілених між філіями та Головним офісом, у
разі, якщо доходи отримує філія, а витрати здійснює Головний офіс.
ІІ Розділ
Банківський кредит – це форма кредитування за якою грошові кошти
надаються в позику банком.
Мета банківського кредитування – це отримання максимального прибутку,
оптимізувати власний кредитний портфель.
Кредитний портфель – це сукупність кредитів наданих банком на певну
дату.
Позики господарським суб’єктам надають комерційним банком. НБУ як банк
останньої інстанції надає позики КБ. Через кредитні документи, ломбардні
операції, переоблік векселів.
У разі надання позичальнику кредиту в розмірі що перевищує 10% власного
капіталу КБ повідомляє КБУ. Максимальний розмір кредиту на одного
позичальника не повинен перевищувати 25% кредитного портфелю банку.
Кредитна лінія – це можливість щомісяця отримувати новий кредит за умови
часткового або повного погашення попереднього.
Вона дозволяє мати:
12 кредитів на рік без внесення застави та оформлення гарантій;
можливість обирати свою кредитну лінію “Універсальну” чи “Торгову”;
обирати суму щомісячного кредиту відповідно до класу кредитної карти;
вносити на кредитну картку власні кошти та використовувати її як
звичайний безготівковий платіжний засіб;
відкрити на свої ім’я додаткову картку іншої платіжної системи того ж
класу безкоштовно.
Як відкрити кредитну лінію?
Для цього необхідні документи:
паспорт
копія документа про присвоєння ідентифікаційного коду платника податків
довідка про доходи за останні 3 місяці з помісячною розбивкою та
позичкою про відсутність заборгованості з виплати заробітної плати.
Отримання кредитної лінії:
у відділенні “Укрсоцбанку” треба заповнити Заяву на отримання кредитної
картки вставленого зразку;
протягом 5 днів банк приймає рішення про відкриття кредитної лінії;
Ви можете отримати кредитну картку протягом 3-4 днів після повідомлення
банку про позитивне рішення щодо надання Вам кредитної лінії.
З метою підвищення надійності та стабільності банківської системи,
захисту інтересів кредиторів і вкладників банків національним банком
України установлюється порядок формування та використання резерву для
відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків.
Резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків
є спеціальним резервом, необхідність формування якого обумовлена
кредитними ризиками, що притаманні банківській діяльності. Створення
резерву під кредитні ризики – це визнання витрат для діяльності банку з
урахуванням погіршення якості його активів або підвищення ризиковості
кредитних операцій.
Бухгалтерський облік – формування та використання резервів здійснюється
відповідно до Порядку бухгалтерського обліку формування і використання
резервів, списання та повернення раніше списаних безнадійних активів у
КБ України, затвердженого постановою Правління Національного банку від
16.12.98 р. № 520, який регулює правила фінансового обліку. Податковий
облік регулюється Законом України “Про оподаткування прибутку
підприємства та змінами до нього”.
Положення про порядок формування та використання резерву для
відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків розроблено
на підставі законів України “Про Національний банк України, “Про банки і
банківську діяльність”, “Про підприємства в Україні”, “ Про заставу”,
“Про господарські товариства” та нормативно правових актів Національного
банку.
Оцінка кредитних ризиків здійснюється за всіма кредитними операціями та
коштами, що розміщені на кореспондентських рахунках, які відкриті в
інших банках, як у національній, та і в іноземній валюті.
До заборгованості за кредитними операціями, що становлять кредитний
портфель банку, належать:
строкові депозити, які розміщені в інших банках та сумнівна
заборгованість за ними;
кредити, які надані іншим банкам та сумнівна заборгованість за ними;
рахунки суб’єктів господарської діяльності за овердрафтом, за
факторинговими операціями та просрочена заборгованість за факторинговими
операціями
кредити, що надані у формі врахування векселів та сумнівна
заборгованість за ними. Заборгованість за такими кредитами визначається
відповідно до розміру коштів, фактично наданих банком за врахованими
векселями;
кошти, що надані суб’єктами господарської діяльності за операціями репо
кредити суб’єктам господарської діяльності за внутрішньо-торгівельними
операціями, за експортно-імпортними операціями, у поточну діяльність, в
інвестиційну діяльність
сумнівна заборгованість за кредитами, що надані суб’єктам господарської
діяльності
кредити, які надані центральним і місцевим органам державного управління
та сумнівна заборгованість за цими кредитами
кредити в інвестиційну діяльність і на поточні потреби, які надані
фізичними особами
сумнівна заборгованість за кредитами, що надані фізичним особам
гарантії, акценти та авалі, що надані банком
сумнівна заборгованість за виплаченим гарантіями виданими іншим банком
гарантії та авалі, що надані клієнтам
сумнівні гарантії що надані банками та клієнтам
зобов’язання з кредитування, які надані банкам та клієнтам
Банк здійснює класифікацію кредитного портфеля за кожною кредитною
операцією залежно від фінансового стану позичальника, стану
обслуговування позичальником кредитної заборгованості та з урахуванням
рівня забезпечення кредитної операції за результатами класифікації
кредитного портфеля визначається категорія кожної кредитної операції:
“стандартна”;
“під контролем”;
“сумнівна”;
“субстандартна”;
“безнадійна”
Загальна заборгованість за кредитними операціями становить валовий
кредитний ризик для кредитора.
Для цілей розрахунку резервів на покриття можливих втрат за кредитними
операціями визначається чистий кредитний ризик шляхом зменшення валового
кредитного ризику, класифікованого за ступенем ризику на вартість
прийнятого забезпечення.
Банк створює та формує резерви для відшкодування можливих втрат на
повний розмір чистого кредитного ризику за основним боргом, зваженого
на відповідний коефіцієнт кредитного ризику за основним боргом,
зваженого на відповідний коефіцієнт резервування за всіма видами
кредитних операцій у національні та іноземній валютах. Не здійснюється
формування резерву за бюджетними кредитами за кредитними операціями між
установами в системі одного банку, а також за операціями фінансового
лізингу, якщо об’єктом цих операцій є нерухоме майно.
Банки зобов’язані створювати резерв на всю суму нарахованих за
кредитними операціями доходів, що прострочені на строк понад 30 днів та
обліковуються за відповідними рахунками класів 1,2 плану рахунків.
Заборгованість за нарахованими доходами, що прострочені на строк понад
30 днів, відноситься до нестандартної заборгованості.
За коштами, що містять на кориспондентських рахунках, які відкриті в
інших банках, а також депозитами до запитання в інших банках (№ 1500) і
сумнівною заборгованістю за коштами до запитання в інших банка (1580)
банки зобов’язані формувати резерв:
За коштами, розміщеними в банках – нерезидентах, – з урахуванням ризику
країни;
За коштами, розміщеними в банках (резидентах і нерезидентах), які
визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів,
або які зареєстровані в офшорних зонах, на всю суму цих коштів.
Резерв під кредитні ризики поділяються на резерви під стандартну і
нестандартну заборгованість за кредитними операціями. Резерви під
нестандартну заборгованість формуються за кредитними операціями,
класифікованими як “під контролем”, “субстанції”, “сумнівні”, а також
“безнадійні”.
Резерв під кредити ризики формується в тій валюті, в які враховується
заборгованість.
Резерв під кредитні ризики використовується лише для покриття збитків за
непогашеною позичальниками заборгованістю за кредитними операціями за
основним боргом, стягнення якої є неможливим.
Банки зобов’язані здійснювати розрахунок резервів під стандартну та
нестандартну заборгованість протягом місяця, в якому здійснено кредитну
операцію. Формування резервів банки зобов’язані здійснювати щомісячно в
повному обсязі незалежно від розміру їх доходів за групами ризику
відповідно до сум фактичної кредитної заборгованості за станом 1 число
кожного місяця, наступного за звітним, до встановленого строку для
подання місячного балансу.
Розмір фактично сформованого резерву за кредитними операціями банків
контролюється за даними місячного балансу.
Безнадійна кредитна заборгованість списується банком за рахунок резерву
під нестандартну заборгованість за рішенням правління банку.
Банки зобов’язані розробити та затвердити за рішенням відповідного
органу банку внутрішньобанківське положення про порядок проведення
кредитних операцій та методику проведення оцінки фінансового стану
позичальника.
Ці документи повинні подаватися на вимогу вповноважених працівників НБУ
для перевірки достовірності оцінки фінансового стану позичальників,
правильності їх класифікації та достатності резервів під кредитні
ризики. Відсутність чи неподання цих документів для ознайомлення
уповноваженим працівникам НБУ вважається підставою для негативних
висновків щодо якості активів та управління банку.
Кредитні операції – вид активних операцій, пов’язаних з наданням
клієнтам коштів у тимчасове користування або прийняттям зобов’язань про
надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання
гарантій, поручительств, авалів, розміщення депозитів, проведення
факторингових операцій. Фінансового лізину видачу кредитів у форму
врахування векселів, у форму операцій репо. Кредитні операції
класифікуються залежно від рівня ризику та поділяються на:
“стандартна”;
“під контролем”;
“сумнівна”;
“субстандартна”;
“безнадійна”
“Стандартні кредитні операції” – це операції, за якими кредитний ризик є
незначним і становить 2% чистого кредитного ризику.
“Під контролем” – це кредитні операції, за якими кредитний ризик є
незначним, але може збільшитись внаслідок виникнення несприятливої для
позичальника ситуації та становить 5% чистого кредитного ризику.
“Субстандартні кредитні операції – це операції, за якими кредитний ризик
є значним, надалі може збільшуватись і становить 20% чистого кредитного
ризику, а також є ймовірність несвоєчасного погашення заборгованості в
повній сумі та в строки, що передбачені кредитним договором.
“Сумнівні” кредитні операції – це операції за якими виконання
зобов’язань їх боку позичальника (контрагента банку а повній сумі під
загрозою, ймовірність повного погашення кредитної заборгованості низька
та становить 50% чистого кредитного ризику.
“Безнадійні” кредитні операції – це операції ймовірність виконання
зобов’язань за якими з боку позичальника (контрагента банку практично
відсутня, ризик за такими операціями дорівнює сумі заборгованості за
ними (100%).
З метою розрахунку обсягу резерву під кредитні ризики та визначення
чистого кредитного ризику банк повинен проаналізувати кредитний
портфель.
Аналіз кредитного портфеля та класифікація кредитних операцій
здійснюється за такими критеріями:
оцінка фінансового стану позичальника
стан обслуговування позичальником кредитної заборгованості за основним
боргом і відсотків за ним у розмірі зі кожної окремої заборгованості та
спроможність позичальника надалі обслуговувати цей борг;
рівень забезпечення кредитної операції.
Оцінка фінансового стану позичальника
Критерії оцінки фінансового стану позичальника встановлюються кожним
банком самостійно його внутрішніми положеннями щодо проведення активних
операцій (кредитних) та методикою проведення оцінки фінансового стану
позичальника (контрагента банку) з урахуванням вимог цього Положення у
яких мають бути визначені ґрунтовні, технічно виважені критерії”
економічної оцінки фінансової діяльності позичальників (контрагентів
банку) на підставі аналізу їх балансів і звітів про фінансові результати
в динаміці тощо. Методика проведення оцінки фінансового стану
позичальника (контрагента банку), яка розроблена банком, є невід’ємним
додатком до внутрішньобанківського положення банку про кредитування.
Оцінку фінансового стану позичальника (контрагента банку) з урахуванням
поточного стану обслуговування позичальником (контрагентом банку)
кредитної” заборгованості банк здійснює в кожному випадку укладання
договору про здійснення кредитної операції”, а надалі – не рідше ніж
один раз на три місяці, а для банків – не рідше ніж один раз на місяць.
Зазначені в цьому Положенні вимоги щодо оцінки фінансового стану
позичальника є мінімально необхідними. Банки мають право самостійно
встановлювати додаткові критерії оцінки фінансового стану позичальника,
що підвищують вимоги до показників з метою адекватної оцінки кредитних
ризиків та належного контролю за ними.
Банки самостійно встановлюють нормативні значення та відповідні бали для
кожного показника залежно від його вагомості (значимості) серед інших
показників, що можуть свідчити про найбільшу ймовірність виконання
позичальником (контрагентом банку) зобов’язань за кредитними операціями.
Вагомість кожного показника визначається індивідуально для кожної” групи
позичальників (контрагентів банку) залежно від кредитної” політики
банку, особливостей клієнта (галузь економіки, сезонність виробництва,
обіговість коштів тощо), ліквідності балансу, становища на ринку тощо.
Клас позичальника (контрагента банку) за результатами оцінки його
фінансового стану визначається на підставі основних показників та
коригується з урахуванням додаткових (суб’єктивних) показників.
Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника -юридичної особи
банк мас враховувати такі основні економічні показники його діяльності:
платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточної та загальної
ліквідності);
фінансова стійкість (коефіцієнти маневреності власних коштів,
співвідношення залучених і власних коштів);
обсяг реалізації;
обороти за рахунками (співвідношення надходжень на рахунки позичальника
і суми кредиту, наявність рахунків в інших банках; наявність картотеки
неплатежів – у динаміці);
склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості (за останній
звітний та поточний роки);
собівартість продукції (у динаміці);
прибутки та збитки (у динаміці);
рентабельність (у динаміці);
кредитна історія (погашення кредитної заборгованості в минулому,
наявність діючих кредитів).
Платоспроможність позичальника визначається за такими
показниками:
коефіцієнт миттєвої ліквідності (КЛ1), що характеризує те, як
швидко короткострокові зобов’язання можуть бути
погашені
високоліквідними активами:
,
де Ав – високоліквідні активи, до яких належать грошові
кошти, їх еквіваленти та поточні фінансові інвестиції,
Зп — поточні (короткострокові) зобов’язання, що
складаються з короткострокових кредитів і розрахунків з
кредиторами. Оптимальне теоретичне значення показника КЛІ – не менше ніж
0,2;
коефіцієнт поточної ліквідності (КЛ2), що характеризує можливість
погашення короткострокових зобов’язань у встановлені строки:
,
де Ал – ліквідні активи, що складаються з високоліквідних
активів, дебіторської заборгованості, векселів одержаних,
Зп — поточні (короткострокові) зобов’язання, що
складаються з короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами.
Оптимальне теоретичне значення показника КЛ2 – не менше ніж 0,5;
коефіцієнт загальної ліквідності (КП) що характеризує те, наскільки
обсяг короткострокових зобов’язань і розрахунків можна погасити :
рахунок усіх ліквідних активів:
,
де Ао – оборотні активи,
Зп – поточні (короткострокові) зобов’язання, що
складаються : короткострокових кредитів І розрахунків з кредиторами.
Оптимальне теоретичне значення показника КП – не менше ніж 2,0.
Фінансова стійкість позичальника визначається за таким?
показниками:
коефіцієнт маневреності власних коштів (KM), що характеризує
ступінь мобільності використання власних коштів:
,
Вк де Вк – власний капітал підприємства,
Ан – необоротні активи. Оптимальне теоретичне значення показника КМ – не
менше ніж 0,5;
коефіцієнт незалежності (КЩ що характеризує ступінь фінансового ризику:
,
де Зк – залучені кошти (довгострокові та поточні зобов’язання), Вк –
власний капітал. Оптимальне теоретичне значення показника КН – не більше
ніж 1,0.
Рентабельність позичальника визначається за такими
показниками:
рентабельність активів:
,
де Пч – чистий прибуток, А – активи;
рентабельність продажу:
,
де Пч – чистий прибуток,
Ор обсяг реалізації продукції (без ГЇДВ).
Аналіз грошових потоків позичальника має здійснюватися з урахуванням
такого показника:
співвідношення чистих надходжень на всі рахунки позичальника (у тому
числі відкриті в інших банках) до суми основного боргу за кредитною
операцією та відсотками за нею з урахуванням строку дії кредитної угоди
(для короткострокових кредитів):
,
де Нем – середньомісячні надходження на рахунки позичальника протягом
трьох останніх місяців (за винятком кредитних коштів),
Ск – сума кредиту та відсотки за ним, п – кількість місяців дії
кредитної угоди,
Зм – щомісячні умовно-постійні зобов’язання
позичальника (адміністративно-господарські витрати тощо),
Зі – податкові платежі та сума інших зобов’язань перед кредиторами, що
мають бути сплачені з рахунку позичальника, крім сум зобов’язань, строк
погашення яких перевищує строк дії кредитної угоди (за даними останнього
балансу).
Для суб’єктів господарської діяльності, діяльність яких пов’язана з
сезонним характером виробництва, середньомісячна сума надходжень
визначається за 12 місяців.
Оптимальне теоретичне значення показника К ~ не менше ніж 1,5.
Також можуть бути враховані суб’єктивні чинники, що характеризуються
такими показниками:
ринкова позиція позичальника та його залежність від циклічних і
структурних змін в економіці та галузі промисловості;
наявність державних замовлень і державна підтримка позичальника;
ефективність управління позичальника;
професіоналізм керівництва та його ділова репутація;
Інша Інформація.
Оцінка фінансового стану позичальника-банку здійснюється не рідше ніж
один раз на місяць на підставі:
інформації позичальника-банку про дотримання економічних нормативів і
нормативу обов’язкового резервування коштів;
аналізу якості активів і пасивів;
аналізу прибутків і збитків;
інформації про виконання банком зобов’язань у минулому;
Інформації про надані та одержані міжбанківські кредити;
щорічного аудиторського висновку.
При здійсненні оцінки фінансового стану позичальника – фізичної особи
мають ураховуватися:
Загальний матеріальний стан клієнта (доходи і витрати, майно, право
власності на яке засвідчується згідно з чинним законодавством України;
відповідно підтверджувальні документи);
соціальна стабільність клієнта, тобто наявність постійної роботи,
сімейний стан;
вік клієнта;
інтенсивність користування банківськими кредитами (гарантіями тощо) у
минулому та своєчасність погашення їх і відсотків (комісій тощо) за
ними, а також користування іншими банківськими послугами тощо;
ділова репутація;
Інша інформація.
Класифікація позичальників за результатами оцінки їх фінансового стану
здійснюється з урахуванням рівня забезпечення за кредитними операціями:
Клас “А” – фінансова діяльність дуже добра (прибуткова та рівень
рентабельності вищий, ніж середньогалузевий, якщо такий визначається),
що свідчить про можливість своєчасного виконання зобов’язань за
кредитними операціями, зокрема погашення основної суми боргу та
відсотків за ним відповідно до умов кредитної угоди: економічні
показники в межах установлених значень (відповідно до методики оцінки
фінансового стану позичальника, затвердженої внутрішніми документами
банку); вище керівництво позичальника має відмінну ділову репутацію;
кредитна історія позичальника – бездоганна.
Забезпечення за кредитною операцією має бути першокласним . Немає жодних
свідчень можливих затримок з поверненням основної суми боргу та/або зі
сплатою відсотків. Одночасно можна зробити висновок, що фінансова
діяльність і надалі проводитиметься на такому ж високому рівні. До цього
класу за незабезпеченими (бланковими) кредитами можуть належати
позичальники-банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижчий
за показник АА, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових
рейтингових компаній (Fitch ІВСА, Standard & Poor’s, Moody”s тощо), а
також позичальники-банки (резиденти), які дотримуються економічних
нормативів, установлених Інструкцією про порядок регулювання та аналіз
діяльності комерційних банків (затвердженою постановою Правління
Національного банку України від 14.04.98 № 141, із змінами і
доповненнями), за умови, що нормативи платоспроможності (НЗ) і
достатності капіталу (Н4) цих банків перевищують установлені нормативні
значення не менше ніж у чотири рази.
Клас “Б” – фінансова діяльність позичальника цієї категорії близька за
характеристиками до класу “А” (тобто фінансова діяльність добра або
дуже добра, рентабельність на середньогалузевому рівні, якщо такий
визначається, окремі економічні показники погіршились або мають незначні
відхилення від мінімально прийнятних значень), але ймовірність
підтримування її на цьому рівні протягом тривалого часу є
низькою. Позичальники (контрагенти банку), які віднесені до цього
класу, потребують більшої уваги через потенційні недоліки,
що ставлять під загрозу достатність надходжень коштів для
обслуговування боргу та стабільність одержання позитивного
фінансового результату їх діяльності. Забезпечення кредитної операції не
має викликати жодних сумнівів (щодо оцінки його вартості, правильності
оформлення угод про забезпечення кредитних операцій тощо).
Аналіз коефіцієнтів фінансового стану позичальника може
вказувати на негативні тенденції в діяльності позичальника. Недоліки в
діяльності позичальників, які віднесені до класу “Б”, мають бути лише
потенційними. За наявності реальних недоліків клас позичальника
потрібно знизити.
До цього класу за незабезпеченими (бланковими) кредитами можуть належати
позичальники-банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижчий
за показник А, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових
рейтингових компаній (Fitch ІВСА, Standard & Poor”s. Moody “s тощо), а
також позичальники-банки (резиденти), які дотримуються встановлених
економічних нормативів за умови, що нормативи платоспроможності (НЗ) і
достатності капіталу (Н4) таких банків перевищують установлені
нормативні значення не менше ніж у три рази.
Клас “В” – фінансова діяльність задовільна (рентабельність нижча, ніж
середньогалузевий рівень, якщо такий визначається, деякі
економічні показники не відповідають мінімально прийнятним
значенням) і потребує більш детального контролю. Надходження коштів і
платоспроможність позичальника свідчать про ймовірність
несвоєчасного погашення кредитної заборгованості в повній
сумі і в строки, передбачені договором, якщо недоліки не будуть усунені.
Проблеми можуть стосуватися стану забезпечення за кредитними
операціями, необхідної документації, що свідчить про наявність і
ліквідність застави, тощо.
Одночасно спостерігається можливість виправлення ситуації і покращення
фінансового стану позичальника. До цього класу за незабезпеченими
(бланками) кредитами можуть належати позичальники – банки, що мають
кредитний рейтинг не нижчий за показник Б, підтверджений у бюлетені
однієї з провідних світових рейтингових компаній, а також можуть
належати поз начальники – банки (резиденти), які дотримуються
встановлених економічних нормативів.
Клас “Г” – фінансова діяльність незадовільна і спостерігається її
нестабільність протягом року; є високий ризик значних збитків;
ймовірність повного погашення кредитної заборгованості та % за нею є
низькою. При проведенні наступної класифікації, якщо немає безсумнівних
підтверджень покращити протягом й місяця фін. стан позичальника або
рівень забезпечення за кредитною операцією, позичальника потрібно
класифікувати на клас нижче (“Д”). Позичальника якому видано кредит під
сумнівне забезпечення або без забезпечення те якого відносна до цього
класу на підставі оцінки його фінансового стану потрібно класифікувати
на клас нижче (“Д”).
Клас “Д” – фінансова діяльність незадовільна, є збитки; кредитна
операція не відповідають встановленим значенням, імовірність виконання
зобов’язань з боку позичальника контрагента банку практично відсутня.
Якщо забезпечення за кредитними операціями є першокласним, то клас
позичальника можна підвищити.
У разі відсутності достовірної фінансової звітності, о підтверджує
оцінку фінансового стану позичальника, а також належним чином оформлених
документів на підставі яких здійснювалася кредитна операція. Такі
позичальники мають класифікуватися не вище класу “Г”.
Якщо на час укладення договору пролонгації кредитної операції не
спостерігається погіршення фінансового стану позичальника, якого
віднесено до класу “А” або “Б”, і % сплачуються своєчасно, то така
операція вважається строковою, тобто пролонгованою без пониження класу
позичальника. Загальний строк такої пролонгації не повинен перевищувати
1 р.
Висновок
В 1 розділі я відкрила сутність
“Укрсоцбанку” його структуру. Також дану характеристику його діяльності,
його функції операції які він виконує, охарактеризувала депозитний і
кредитний портфель Укрсоцбанку, структури його доходів і витрат.
Навчилася працювати з документами, заповнювати їх.
При прийманні від клієнтів платіжного доручення потрібно перевірити
зразки підписів та початки і всі інші реквізити, які повинні бути
правильно заповнені.
При правильному заповненні всіх даних у комп’ютері вони зникають і
з’являється нове не заповнене платіжне доручення.
Критерії, що використовуються банком при аналізі кредитного портфеля, а
також у процедурах прийняття і виконання рішень щодо формування та
використання резерву під кредитні ризики, мають відображатися у
відповідних документах банку, що визначають його кредитну політику.
Банк зобов’язаний зберігати протоколи засідань кредитних комітетів
(кредитних комісій), інформацію про здійснення кредитної операції,
класифікацію кредитного портфеля І формування резервів не менше п’яти
років з часу закінчення дії кредитної угоди, а також подавати ці
документи уповноваженим працівникам Національного банку на їх запит.
Для щомісячного розрахунку резервів банки здійснюють класифікацію
кредитних операцій шляхом проведення інвентаризації та аналізу їх
якості. Результати аналізу якості кредитного портфеля мають фіксуватися
документально за встановленою банком формою
Ця форма має вестися і в електронному
вигляді. При цьому банк має забезпечити збереження бази даних цієї форми
за станом на перше число кожного місяця.
Форма заповнюється на підставі робочих документів щодо кожної кредитної
операції, що ведуться кредитним інспектором, за кожним позичальником
(контрагентом) окремо.
Робочі документи (кредитна справа) за кожним позичальником
(контрагентом) в обов’язковому порядку мають містити:
назву клієнта, його місцезнаходження (місце проживання);
номер основного поточного, додаткового поточного та позичкового
рахунків;
письмове клопотання (заявка) про надання кредиту та техніко-економічне
обґрунтування потреби в кредиті на відповідні цілі;
кредитну угоду та зміни до неї;
угоду про заставу (забезпечення) та зміни до неї;
дату видачі та погашення кредиту (за угодою);
початкову суму кредиту в гривнях або гривневому еквіваленті та код
валюти (у разі видачі кредиту в іноземній валюті);
відсоткову ставку, про всі її зміни та на звітну дату;
фінансову звітність позичальника (контрагента), що подається до
банку-кредитора;
інформацію про результати оцінки фінансового стану позичальника
(контрагента), встановлені цим Положенням та внутрішньобанківським
положенням про кредитування і методикою проведення оцінки фінансового
стану (на час здійснення кредитної операції та всі наступні дати
проведення оцінки, у тому числі на дату зарахування заборгованості на
рахунки пролонгованої, простроченої, сумнівної заборгованості або
визнання її безнадійною);
документи, що свідчать про перенесення суми боргу за кредитною операцією
на рахунки пролонгованої (із зазначенням номерів рахунків, сум і
термінів кожної пролонгації), простроченої чи сумнівної заборгованості
(із зазначенням номерів рахунків, дати, суми);
дату прийнятого рішення про визнання заборгованості безнадійною із
зазначенням суми основного боргу та суми відсотків, відповідну виписку з
протоколу засідання кредитного комітету банку;
інформацію про стан погашення заборгованості із зазначенням дат і сум:
залишкову суму кредитної заборгованості на звітну дату (у гривнях та
гривневому еквіваленті в разі видачі валютного кредиту), номер рахунку,
на якому обліковується заборгованість на звітну дату;
вид та суму забезпечення за угодою;
документи, що свідчать про стан забезпечення за кредитною угодою;
суму забезпечення, що береться до розрахунку резерву;
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
