HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

на тему:

«Характеристика позакласних форм занять фізичними вправами школярів»

ПЛАН

Вступ

1. Форми позакласних занять, їх характеристика

2. Загальна характеристика позаурочних занять

3. Гуртки фізичної культури

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

В загальній системі форм організації фізичного виховання школярів значне
місце посідає позакласна спортивно-масова робота. За допомогою
позакласних форм занять вирішується цілий комплекс важливих завдань, а
саме:

— підвищення рівня фізичного розвитку і фізичної підготовленості учнів;

— зміцнення їх здоров’я;

— поглиблення знань, умінь і навичок, набутих на уроках фізичної
культури;

— набуття організаторських здібностей.

Усі форми позакласної роботи можна умовно поділити на дві групи:

І. Позакласні форми занять фізичною культурою і спортом (гуртки фізичної
культури, спортивні секції, групи загальної фізичної підготовки, групи
початкової підготовки ДЮСШ);

ІІ. Загальношкільні фізкультурно-масові спортивні заходи
(некласифікаційні змагання, спортивні вечори в школі, фізкультурні свята
та масові спортивні виступи школярів, дні здоров’я та спорту і ін.).

Для переважної більшості позакласних форм занять фізичною культурою та
спортом характерна спортивна спрямованість. Участь дітей забезпечується
на добровільних засадах. Завдання керівників школи – залучити кожного
учня до тої або іншої форми позакласних занять.

Позашкільні навчально-виховні заклади – широкодоступні заклади освіти.
Які дають дітям та юнацтву додаткову освіту, спрямовану на здобуття
знань, умінь і навичок за інтересами, забезпечують потреби особистості у
творчій самореалізації та організації змістовного дозвілля.

До них належать палаци, будинки, станції, клуби й центри дитячої,
юнацької творчості, дитячо-юнацькі спортивні школи, школи мистецтва,
студії, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади.

Такі заклади можуть бути комплексними і профільними. Комплексний –
творчі об”єднання за інтересами (гуртки, секції, ансамблі, театри тощо).
Профільний – забезпечує умови для розвитку природних нахилів та
інтересів дітей і підлітків, задоволення їх потреб з певного напряму
діяльності.

1. Форми позакласних занять, їх характеристика

Коли говорять про масовість фізкультурної, спортивної, туристичної праці
мають на увазі кількість школярів, залучених до занять. По формі
організації занять фізичними вправами виділяють:

Масові заходи – із залученням відразу великої кількості учасників,
наприклад, масові ігри, змагання, різні розваги.

Секційні і гуртові заняття, що охоплюють обмежену кількість школярів,
окремі групи.

Індивідуальні заняття.

До позакласних відносяться всі форми колективних і індивідуальних занять
до початку уроків, в режимі шкільного дня і по закінченню уроків,
включаючи заняття в позакласних закладах. Проводяться вони школярами як
самостійно, так і під керівництвом вчителів, або інструкторів.

Для позакласних занять фізичними вправами характерна спортивна
спрямованість. Якщо заняття в режимі навчального дня об’єднують учнів
переважно одного класу, то позакласні заняття охоплюють дітей з різних
класів.

Частина форм позакласних занять (робота гуртків, секцій, змагання,
індивідуальні заняття та ін.) вивчається у процесі викладання
спортивно-педагогічних дисциплін.

Змагання

Змагання грунтується на природній схильності дітей до здорового
суперництва і самоутвердження в колективі. Його виховна сила виявляється
лише за умови, що вона стає дієвою формою самодіяльності учнівського
колективу.

Змагання, конкуренція, боротьба за існування, як і життя, вічні, вони –
пружина розвитку. Змагання сильне гласністю, об’єктивним порівнянням
підсумків. Воно організовує, згуртовує колектив, спрямовує на досягнення
успіхів, навчає перемагати. У його підсумках, як у фокусі,
відображається вся багатогранність життя школи. Змагання змушує
відстаючих підтягуватися до рівня передових, а передових надихає на нові
успіхи.

У шкільній практиці використовують різноманітні види змагання школярів,
які враховують їхні вікові особливості у процесі виконання ними трудових
і творчих завдань. Практикують такі форми змагання: конкурси, олімпіади,
фестивалі й огляди художньої самодіяльності, виставки образотворчого
мистецтва і технічної творчості, шкільні спартакіади, вікторини та ін.
Під час цих змагань виявляються і розвиваються інтереси й творчі
здібностей учнів, розширюються їхні знання і кругозір, активізується
пізнавальна та інші види корисної діяльності.

Педагогічно доцільно організоване змагання має відповідати таким
вимогам: знання учнями його умов і регулярне підведення підсумків,
залучення учнів до аналізу змагання і підведення підсумків; гласність
змагання; наочне оформлення його процесу і результатів; матеріальне і
моральне стимулювання.

Некласифікаційні змагання школярів. Важко переоцінити значення змагань,
як головного спортивного атрибуту у фізичному вихованні школярів.
Використання елементів змагань у навчальній діяльності відкриває широкі
можливості для підвищення емоційного тонусу й активності учнів.

У межах обов’язкового курсу фізичного виховання в загальноосвітній школі
використання змагальних форм занять підпорядковане передусім логіці
педагогічного процесу, інтересам його якості, розв’язанню освітніх і
виховних завдань. Беручи участь у змаганнях, школярі збагачуються новими
враженнями, глибше пізнають себе і своїх товаришів, зазнають радість
перемог і гіркоту поразок. Атмосфера змагань дає змогу усвідомити
важливість занять фізичними вправами.

Класифікаційні змагання, які проводяться згідно зі спортивною
класифікацією і правилами змагань, вимагають тривалої, послідовної
роботи. Тому в змаганнях з окремих видів спорту (легкої атлетики,
гімнастики, волейболу, баскетболу) бере участь незначна частина учнів і
практично не беруть участі молодші школярі. У зв’язку з цим у багатьох
школах проводяться так звані некласифікаційні змагання. Участь в них не
дає права на присвоєння розрядів, оскільки:

вони не передбачені спортивною класифікацією;

їхня програма може певним чином відхилятися від класифікацій;

під час їх проведення допускаються передбачені програмою порушення
правил змагань.

До таких змагань належать усі міні-ігри на майданчиках зменшених
розмірів, зі скороченням часу, використанням нестандартного інвентаря,
зміненою кількістю гравців, із дозволеним частковим порушенням окремих
правил тощо.

Змагання за шкільною програмою.

Вона передбачає завдання:

із техніки виконання засвоєних вправ або тих, що вивчаються;

на результат (наприклад, штрафні кидки, або удари по воротах з різних
точок та відстані, кидання в ціль тощо);

на прояв фізичних якостей (стрибки, підтягування, згинання і розгинання
рук в упорі лежачи та ін.) і обов’язково комплексні естафети.

Конкурс. Мета цього виду змагань – розвивати вміння самостійно
користуватися фізичними вправами, складати комплекси і комбінації,
засвоювати певну інформацію.

Цінність конкурсів – в їхній спрямованості на раціональне розв’язання
самими учнями рухових завдань.Конкурси можуть проводитись всередині
класів і між ними. У другому випадку програма конкурсу повинна
передбачати індивідуальні та групові завдання. Наприклад, доцільно
влаштовувати конкурси на краще складання і виконання комплексу ранкової
гімнастики, створення нових вправ із двох або трьох запропонованих,
кращу комбінацію вільних вправ із раніше вивчених рухових дій тощо.

Змагання “з листка”. Мета змагань – спонукати учнів до рівноцінного
засвоєння усіх розділів шкільної програми.

“Веселі старти”. Ігри – ефективний засіб загартування та оздоровлення
дітей, тому доцільно їх використовувати в колективах шкіл, у таборах
літнього відпочинку і за місцем проживання.

Під час командних ігор і естафет діти надзвичайно збуджуються, тому
необхідно вжити заходів, щоб уникнути можливих травм. Через це не
рекомендується включати в програму перекиди на швидкість, біг по вузькій
високій опорі, спускання з каната на швидкість та інші подібні вправи.
Для заспокоєння збуджених учасників треба по закінченню чергової гри
дати вправи на увагу.

Обов’язковою умовою чіткої організації естафет та ігор є добре продумана
підготовка місць їхнього проведення (розмітка, встановлення орієнтирів,
обмежувачів, підготовка інвентаря та обладнання).

Спортивні змагання являють собою одну з самих цікавих та захоплюючих
форм позакласної роботи з фізичного виховання в школі. Вони сприяють
заохоченню учнів до систематичного заняття фізичними вправами вдома,
підвищують їх фізичну підготовку.

Шкільні спортивні змагання поділяють на масові, в яких беруть участь всі
чи більшість учнів, та немасові – з участю невеликих команд. Головну
увагу приділяють масовим змаганням, як з основних видів спорту – легка
атлетика, лижі, гімнастика, спортивні ігри, так і окремим вправам,
наприклад бігу, стрибкам, а також комплексним.

Найкращим часом для проведення змагань є канікули – зимові, весняні і
літні (одразу після закінчення навчального року).

В програму змагань з легкої атлетики можна включати види які входять до
чотирьохбір’я: біг, стрибки в довжину і у висоту з прямого розбігу,
метання ядра. Можна проводити змагання по гімнастичним вправам, які
добре засвоєні на уроках фізичної культури, чи на заняттях в секціях
загальної фізичної підготовки: фігурна маршировка, вільні вправи з
предметами і без них, вправи на рівновагу.

Фізкультурні свята в школі проводяться як традиційні заходи, в
організації яких приймають участь вчителі, фізичні організатори, батьки.
Свята проводяться у вихідні дні, чи підчас канікул. До участі в них слід
заохочувати всіх школярів. В програму зимових свят включаються лижні
прогулянки, катання на санках і ковзанах.

Під час весняних канікул слід проводити гімнастичні свята, в програму
яких включаються виступи з вільними вправами, гімнастичні змагання,
показові виступи гімнастів – майстрів спорту і першорозрядників, масові
ігри, спортивні атракціони.

  0

b

o

&

F

&

F

??????H?H?????Восени і навесні свята проводяться на відкритому повітрі –
на стадіоні, спортивній площадці, на лісовій галявині.

Фізкультурні свята, як правило, організовуються в зв’язку з початком чи
кінцем навчального року. Зазвичай програма свята включає святкове
відкриття і закриття (парад учасників, нагородження, тощо),
спортивно-показову частину (показові виступи, змагання), і масово
організовану (ігри, атракціони, конкурси, вікторини).

2. Загальна характеристика позаурочних занять

Крім уроку – провідної організаційної форми навчання – використовують
також позаурочні форми: семінари, практикуми, факультативи, екскурсії,
предметні гуртки, домашню навчальну роботу, консультації.

Усі форми фізичного виховання об’єднуються спільною метою і завданнями.
Кожна з них, сприяючи розв’язанню загальних завдань, вирішує і
специфічні. Ось чому для оптимального розв’язання всіх завдань фізичного
виховання варто практикувати різноманітні форми занять шляхом
запровадження фізкультурно-оздоровчих заходів у режимі дня, широкого
залучення учнів до занять спортивних секцій і гуртків, популяризації
додаткових факультативних занять, відродження масових спортивно-художніх
свят і днів здоров’я, різноманітних змагань і конкурсів, створюючи для
цього необхідні умови.

Особлива увага в позаурочних заняттях повинна звертатися на реалізацію
школярами в повсякденному житті знань, умінь і навичок, набутих на
уроках.

Характерною рисою позаурочних форм занять є їхня добровільність. Тому
організатори повинні піклуватися про те, аби викликати в учнів
зацікавлення до них. Це досягається передусім їх високою емоційністю.
Дуже важливо, щоби кожен учень міг проявити себе в них незалежно від
рівня своєї підготовленості.

Характеристику різних форм фізичного виховання в позаурочний час, що
надається далі, не варто розглядати як обов’язкову до виконання, а лише
як можливість використати ті форми, які за конкретних умов дадуть
найвищий ефект у кожній окремій школі.

Фізичне виховання протягом шкільного навчального дня організовується,
переважно, у складі класу під керівництвом класовода або класного
керівника, за допомогою інструкторів старшокласників, та під методичним
керівництвом учителя фізичної культури.(№3.114—115)

Семінарські заняття. Їх поділяють на підготовчу (просемінарські), власне
семінарські заняття (9—12 клас), міжпредметні семінари-конференції.
Розрізняють такі види власне семінарських занять: розгорнута бесіда;
доповідь; диспут.

Практикум. Передбачає самостійне виконання учнями практичних і
лабораторних робіт, застосування знань, умінь і навичок.

Факультативні заняття. Ця форма організації навчання – єднальна ланка
між уроками та позакласними заняттями (7—9 кл.), і сходинка від
засвоєння предмета до вивчення науки, засіб ознайомлення учнів з
методами наукового дослідження (10-12 кл.).

За освітніми завданнями існують такі види факультативів: а) з
поглибленого вивчення навчальних предметів; б) з вивчення додаткових
дисциплін; в) з вивчення додаткової дисцтпліни із здобуттям
спеціальності; г) міжпредметні.

Екскурсії. Залежно від місця в навчальному процесі екскурсії поділяють:
за відношенням до навчальних програм – програмні та позапрограмні; за
змістом – тематичні й комбіновані; за часом проведення щодо матеріалу,
який вивчається, — вступні, поточні, підсумкові; щодо навчального
предмета – ботанічні, зоологічні, хімічні, фізичні та ін.

Значення екскурсій полягає в тому, що: учні здобувають наочні знання в
природних умовах; отримують багатий матеріал для спостережень;
сприймають явища в цілісності; накопичують багатий матеріал для
наступної роботи.

Предметні гуртки. Їх створюють з різних навчальних предметів
(математичні, фізичні, хімічні, літературні та ін.).

Домашня навчальна робота учнів. Її мета як форми організації
пізнавальної діяльності учнів – розширення знань учнів, привчання їх до
регулярної самостійної навчальної роботи, формування вмінь самоконтролю,
виховання самостійності, активності, почуття обов’язку та
відповідальності.

Консультації. Потреба в консультуванні учнів виникає з різних причин.
Нерідко вони стикаються з певними труднощами під час самостійного
опрацювання навчального матеріалу або виконання завдання. Правильно
організована консультація допомагає подолати їх.

3. Гуртки фізичної культури

Гуртки фізичної культури створюються, як правило, для учнів початкових
класів. Основне їх завдання – залучити дітей цього віку до систематичних
занять фізичною культурою, сприяти підвищенню їх фізичної
підготовленості. Заняття проводяться два рази на тиждень, тривалістю
45-60 хв. Їх проводить учитель фізичної культури або під його
керівництвом громадський інструктор із числа старшокласників, батьків,
шефів. Склад групи – 15-20 учнів з урахуванням їх віку і фізичної
підготовленості.

Основна спрямованість занять – загальна фізична підготовка. Запис дітей
в гуртки фізичної культури слід починати з вересня місяця, залучаючи тих
учнів, які не займаються в групах подовженого дня. По можливості,
більшість занять слід проводити на відкритому повітрі. Структура і зміст
занять наближені до уроків фізичної культури. У зміст занять входять
фізичні вправи з шкільної програми.

З гімнастики: стройові вправи, загальнорозвиваючі вправи з предметами,
вправи на гімнастичній лаві, гімнастичній стінці, акробатичні,
танцювальні, подолання смуги перешкод і ін.

З лижного спорту: стройові вправи з лижами, імітаційні вправи,
підготовчі вправи, вправи для засвоєння техніки ступаючого і ковзного
кроків, техніки підйомів і спусків, повільного пересування на лижах.

З легкої атлетики: біг, ходьба, стрибки з місця, в довжину і висоту з
розбігу, метання різних предметів (м’ячів, дротиків, мішечків з піском і
ін.).

З рухливих ігор: ігри з елементами загальнорозвиваючих вправ, з ходьбою
і бігом, зі стрибками, ігри з м’ячем і метаннями, катання на санках,
лижна підготовка.

Висновок

Підсумовуючи, спробуємо відповісти на питання, чим керуватись у
визначенні кількості заходів у позакласній роботі з учнями, які
оптимальні інтервали між ними; їхня послідовність. Усе це, без сумніву,
залежатиме від багатьох обставин: рівня розвитку фізичної культури в
кожній конкретній школі, підготовленості учнів, орієнтації педколективу
і керівництва школи, кліматичних умов реґіону тощо.

Накопичений досвід дозволяє визначити певні рекомендації в цьому плані.

По-перше, всі заходи повинні бути об’єднанні у цілеспрямовану
комплексну систему, що допоможе на високому емоційному рівні реалізувати
ідею співпраці тіла і розуму, налагодити міжпредметні зв’язки і,
врешті-решт, сформувати уявлення про розумний спосіб життя. Це, так би
мовити, третій, вищий рівень комплексації засобів (фізичні вправи,
природа, гігієна) фізичного виховання, якщо за перший взяти комплексний
урок, а за другий – тижневий мікроцикл.

По-друге, для періодичного впливу на емоційну сферу учнів задля
підтримання їхньої постійної зацікавленості до самовдосконалення
елементи цієї системи доцільно розмістити в такій послідовності:

1) дні здоров”я – перший тиждень жовтня;

2) некласифікаційні змагання з включенням вправ, що були предметом
домашніх завдань на літо — перші тижні листопада;

3) вечір спортивної слави – кінець грудня;

4) веселі старти сімейних команд – лютий і березень;

5) свято спорту і мистецтва – середина травня.

Регулярні заняття фізичною культурою не тільки поліпшують здоров’я і
функціональний стан, але і підвищують працездатність і емоційний тонус.
Однак варто пам’ятати, що самостійні заняття фізичною культурою не можна
проводити без лікарського контролю, і, що ще більш важливо,
самоконтролю.

Життя людини залежить від стану здоров’я організму і масштабів
використання його психофізіологічного потенціалу. Усі сторони людського
життя в широкому діапазоні соціального буття – виробничо-трудовому,
соціально-економічному, політичному, сімейно-побутовому, духовному,
оздоровчому, навчальному – у кінцевому результаті визначаються рівнем
здоров’я.

Усебічний розвиток фізичних здібностей людей за допомогою організованої
рухової активності (фізичного тренування) допомагає зосередити усі
внутрішні ресурси організму на досягнення поставленої мети, підвищує
працездатність, зміцнює здоров’я.

Отже, позакласні заняття допомагають батькам і педагогам у вирішенні
важливих питань по вихованню дітей: виховання морально – вольових, а
також розвитку рухових якостей.

Завдяки заняттям, які проводяться самостійно, у спеціальних позакласних
закладах (ДЮСШ, СЮТ), в туристичних і літніх таборах ліквідується
дефіцит руху, підвищується рівень рухової активності. При виконанні
фізичних вправ зміцнюється здоров’я, підвищується емоційний стан дитини.
А спілкування з іншими дітьми допомагає загальному розвитку.

Саме ці педагогічні процеси проходять в позакласних заняттях фізичиною
культурою і спортом.

Список використаної літератури

Богданов Г.П. “Школьникам – здоровий образ жизни ”. ”Физкультура и
спорт”. – М., 1989 р.

Готовцев П. И., Дубровский В. Л. “Самоконтроль при занятиях
физкультурой”

Жуков М. Н. “Подвижные игры” – Москва 2000 г.

Збірник сценаріїв “ Шкільні свята та розваги” II ч. Тернопіль “Астон”
2003 .

Збірник сценаріїв “Шкільні свята” III ч. СМП “Астон” Тернопіль – 1999 р.

Ильинич В. И. “Физическая культура студента” – Москва изд. “Гардарики”
2000 г.

Каменцер М. Г. “Урок после урока” – Москва “Физкультура и спорт” 1987 г.

Кинль В.М. “Физкультурно – оздоровительные мероприятия в группах
продленного дня ”. ”Радянська школа”. – К., 1988 р.

Леонов А. З. “Юным — физическую закалку” – К. “здоров’я” 1987 г.

Леонов О.З., Цвек С.Ф. “ Школярам фізичний гарт”. ”Радянська школа”. –
К., 1980 р.

Мильнер Е. Г. “Формула жизни” изд. “Физкультура и спорт” – Москвам 1991
г.

Пермяков А.А. “Внешкольное физическое воспитание подростков”. ”Радянська
школа”. – К., 1989 р.

Шиян Богдан “Теорія і методика фізичного виховання школярів” частина 2.
Тернопіль 2003 р.

PAGE

PAGE 14

Похожие записи