HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни «Контролінг»
ПЛАН
Вступ
Завдання 1
8. Групування витрат за ступенем регульованості
Завдання 2
4. Навести приклади основних і накладних витрат
8. Навести приклади дійсних і можливих витрат
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Слово контролінг походить від англійського – контролювати, управляти,
яке у свою чергу, є похідним від французького слова, що означає «реєстр,
список перевірки». Але, незважаючи на те, що найповніше його система
уперше бела описана і застосована у США, в англомовних джерелах термін
«контролінг» практично не використовується: у Великобританії і США
укорінився термін «управлінській облік», хоча працівників, до чиїх
посадових обов’язків входить ведення управлінського обліку, там
називають контролерами.
Власне термін «контролінг» прийнято в Німеччині, звідки він прийшов в
Україну та Росію.
Щодо його змісту категорії «контролінгу», то судячи з зарубіжної та
вітчизняної літератури, контролінг – це поняття дуже широке і, на перший
погляд, асоціюється зі словом «контроль». Але контролінг не зводиться до
простої системи контролю, а охоплю значно ширшу сферу діяльності
підприємства, оскільки контролінг – це і система спостереження, й
вивчення поведінки економічного механізму конкретного підприємства та
розробки шляхів для досягнення мети, яку воно ставить перед собою, і
система, орієнтована на майбутній розвиток підприємства.
Контролінг охоплює систему безперервного інформування керівництва фірми
про стан усіх сторін діяльності фірми відповідно до затвердженого
переліку окремих і узагальню вальних показників: стан портфеля замовлень
і його відповідність завданням та вимогам фірми, хід підготовки
виробництва і запровадження технологічних й інших новинок, виконання
виробничої програми, дотримання кошторисів затрат на виробництво,
виконання інвестиційної програми, фінансовий стан фірми, дебіторська і
кредиторська заборгованість, тощо.
В даній контрольній роботі будуть розглянуті витрати, які розрізняють в
контро лігу, зокрема:
– особливості групувань витрат за ступенем регульованості;
– основні та накладні витрати, їх приклади;
– дійсні та можливі витрати, їх приклади.
Завдання 1
8. Групування витрат за ступенем регульованості
Обґрунтування доцільності фінансових рішень потребує групування витрат
підприємства за певними ознаками. Класифікацію витрат для прийняття
фінансових рішень наведено на рис. 1.
Рис. 1. Класифікація витрат
При класифікації витрат виробництва насамперед базується на їхній
поведінці, тобто реагуванні на зміни в процесі діяльності певного центру
відповідальності.
Разом з цим, одні витрати мають об’єктивний характер, тобто не залежать
від рішень менеджерів, а інші піддаються їхньому впливу. Відповідно до
цього витрати поділяють на релевантні – залежні від рішень менеджерів
та нерелевантні, на які менеджери відповідного центру відповідальності
впливати не можуть.
Релевантними називаються ті витрати, які змінюються в результаті
прийняття рішення, а нерелевантними, відповідно, витрати, що не залежать
від прийняття управлінського рішення.
До нерелевантних витрат відносять:
– витрати, які вже мали місце в минулому. Так, якщо розглядати
можливість заміни старого обладнання новим, то вартість старого
обладнання не є релевантною, оскільки кошти на його придбання були
використані раніше;
– витрати, які є однаковими для всіх альтернативних варіантів реалізації
фінансового рішення. Так, у випадку, коли обґрунтовується доцільність
купівлі чи оренди персонального комп’ютера, витрати на придбання ПЕОМ і
орендну плату будуть релевантними, а вартість програмного забезпечення —
нерелевантною, оскільки вона однакова для обох альтернативних варіантів
рішення.
Витрати, які складають різницю між альтернативними рішеннями в практиці
фінансового менеджменту прийнято називати диференціальними. Тобто
релевантні витрати — це майбутні диференціальні витрати.
Основні критерії релевантності витрат представлено на рис. 2.
2. Критерії релевантності витрат
Прикладом релевантних витрат може бути вартість придбаного
технологічного обладнання, оскільки рішення про здійснення такої
операції приймають менеджери відповідних центрів відповідальності.
Амортизаційні відрахування, що виникають у зв’язку з придбанням такого
обладнання, є нерелевантними витратами, оскільки за умови, що
обладнання встановлено, альтернативи в менеджерів щодо нарахування
амортизації немає. При прийнятті ж рішення щодо придбання обладнання в
менеджерів були альтернативні варіанти його оренди, переробки сировини
на інших підприємствах, зрештою наднормативного завантаження
потужності.
В останньому випадку це зумовлює нерелевантні витрати у зв’язку з
непередбаченим зношуванням обладнання і збільшенням затрат на ремонт.
Можливі (альтернативні, або умовні) витрати — це недоотриманий дохід у
випадку, коли підприємство, приймаючи якийсь один альтернативний варіант
дій, відмовляється від іншого фінансового рішення у зв’язку з
обмеженістю ресурсів. Обмеженість ресурсів є основною причиною можливих
(альтернативних) витрат, оскільки при достатніх матеріальних, трудових і
фінансових ресурсах підприємству непотрібно чимось жертвувати і
відмовлятися від бажаного.
Можливі витрати мають місце у випадку, коли для виконання вигідного
замовлення для виробництва одного виду продукції доводиться зменшувати
виробництво інших рентабельних товарів, або коли у зв’язку з виробничими
потребами відволікаються з обороту грошові кошти, які б могли приносити
додатковий прибуток за умови їх розміщення у банківські вклади, цінні
папери, перспективні інвестиційні проекти. Таких прикладів можна навести
дуже багато. Тому обґрунтовуючи будь-яке фінансове рішення, необхідно
детально проаналізувати, чи не спричинює воно можливі витрати через
невикористання інших альтернатив. Можливі витрати додаються до дійсних
витрат, пов’язаних з реалізацією прийнятого варіанта дій.
Приклад
Підприємство розглядає два альтернативних варіанти використання вільних
грошових коштів: покласти їх на депозит в банк або придбати ПЕОМ і здати
її в оренду. В табл. 1 наведено механізм визначення сукупних релевантних
витрат для кожного з варіантів рішення.
Таблиця 1. Методика обґрунтування релевантних витрат
для альтернативних варіантів
Завдання 2
4. Навести приклади основних і накладних витрат
Основні витрати – це витрати, безпосередньо пов’язані з технологічним
процесом виготовлення продукції, та неминучі при будь-яких умовах та
характері виробництва, незалежно від рівня та форм організації
управління. Вони поділяються на три групи: прямі матеріальні витрати,
прямі витрати на оплату праці та інші прямі витрати.
До складу прямих матеріальних витрат відносять сировину і матеріали,
купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, інші матеріальні
витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкту
витрат.
В деяких випадках певні види матеріалів, які є частиною виготовленої
продукції, не включають до складу прямих витрат. Прикладом таких
матеріалів є цвяхи у виробництві меблів, нитки у виробництві одягу тощо.
Такі матеріали розглядають як допоміжні (непрямі) і, виходячи з принципу
економічної доцільності, включають до складу виробничих накладних
витрат.
До складу прямих витрат на оплату праці включають заробітну плату та
інші виплати робітникам, зайнятим на виробництві продукції, виконанням
робіт або наданням послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до
конкретного об’єкту витрат.
Витрати на оплату праці інших категорій виробничого персоналу (майстри,
допоміжний персонал тощо) і на заробітну плату робітників, що не може
бути прямо віднесена на продукцію (оплата часу простою, додаткові
виплати тощо), включають до складу виробничих накладних витрат.
???????¤?¤?$???????>?До складу інших прямих витрат включають усі інші
виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до
конкретного об’єкту витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи,
плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація тощо.
Накладні витрати – це витрати, не пов’язані безпосередньо з
технологічним процесом виготовлення продукції, а утворюються під впливом
певних умов роботи по організації, управлінню та обслуговуванню
виробництва.
Прикладом цих витрат є допоміжні матеріали, заробітна плата
обслуговуючого персоналу (непряма), витрати на утримання і ремонт
будівель, приміщень, устаткування, амортизація і страхування основних
засобів, орендна плата, оплата комунальних послуг тощо.
Накладні витрати не можна точно розподілити між конкретною продукцією,
так як вони поширюються на всю виробничу продукцію. Тому їх пов’язують з
конкретною продукцією наближено, розподіляючи всю суму накладних витрат
за період між продукцією на основі прийнятної бази (пропорційно до
заробітної плати основних робітників, суми прямих витрат,
трудомісткості, завантаження обладнання тощо).
Накладні витрати можна поділити на виробничі та невиробничі. До
виробничих накладних витрат відносяться загальновиробничі витрати, які
розподіляються між продукцією пропорційно до обраної бази.
По відношенню до обсягу виробництва виробничі накладні витрати
поділяються на змінні, постійні та умовно-змінні. Прикладами змінних
виробничих накладних витрат є витрати на допоміжні матеріали, на дрібне
оснащення та інструменти, на опалення, освітлення та споживання
електроенергії. Розмір цих витрат зростає або зменшується прямо
пропорційно до кількості виготовленої продукції. Частина виробничих
накладних витрат, що називаються постійними, запишається практично
незмінною протягом звітного періоду незалежно від коливань обсягу
випуску продукції. Це, наприклад, страхові внески, орендна плата,
заробітна плата майстрів, амортизаційні відрахування на обладнання. До
умовно-змінних накладних виробничих витрат варто віднести плату за
користування телефоном (основна плата плюс плата за міжміські розмови),
за комунальні послуги.
8. Навести приклади дійсних і можливих витрат
Розглядаючи різні альтернативні варіанти рішень необхідно враховувати не
лише дійсні (реальні), а й можливі витрати (втрати).
Дійсні витрати — це такі витрати, що потребують сплати грошей або
використання інших активів і відображаються в документах бухгалтерського
обліку в міру їх виникнення.
Можливі витрати — це недоотриманий дохід у випадку, коли підприємство,
приймаючи якийсь один альтернативний варіант дій, відмовляється від
іншого фінансового рішення у зв’язку з обмеженістю ресурсів.
Обмеженість ресурсів є основною причиною можливих (альтернативних)
витрат, оскільки при достатніх матеріальних, трудових і фінансових
ресурсах підприємству непотрібно чимось жертвувати і відмовлятися від
бажаного.
Можливі витрати мають місце у випадку, коли для виконання вигідного
замовлення для виробництва одного виду продукції доводиться зменшувати
виробництво інших рентабельних товарів, або коли у зв’язку з виробничими
потребами відволікаються з обороту грошові кошти, які б могли приносити
додатковий прибуток за умови їх розміщення у банківські вклади, цінні
папери, перспективні інвестиційні проекти. Таких прикладів можна навести
дуже багато. Тому обґрунтовуючи будь-яке фінансове рішення, необхідно
детально проаналізувати, чи не спричинює воно можливі витрати через
невикористання інших альтернатив. Можливі витрати додаються до дійсних
витрат, пов’язаних з реалізацією прийнятого варіанта дій.
Отже, можливі витрати (втрати) – це вигода, яка втрачається, коли вибір
одного напрямку дії вимагає відмовитись від альтернативного рішення.
Наприклад, підприємство розглядає альтернативу використання вільних
коштів: придбати цінні папери або придбати комп’ютер і здати його в
оренду.
Можливі витрати не відображають в облікових регістрах і беруть до уваги
тільки в разі використання обмежених ресурсів.
Висновки
Отже, з розглянутих вище питань, можна зробити наступні висновки:
При класифікації витрат виробництва насамперед базується на їхній
поведінці, тобто реагуванні на зміни в процесі діяльності певного центру
відповідальності.
Разом з цим, одні витрати мають об’єктивний характер, тобто не залежать
від рішень менеджерів, а інші піддаються їхньому впливу. Відповідно до
цього витрати поділяють на релевантні – залежні від рішень менеджерів
та нерелевантні, на які менеджери відповідного центру відповідальності
впливати не можуть.
Релевантними називаються ті витрати, які змінюються в результаті
прийняття рішення, а нерелевантними, відповідно, витрати, що не залежать
від прийняття управлінського рішення.
До нерелевантних витрат відносять:
– витрати, які вже мали місце в минулому. Так, якщо розглядати
можливість заміни старого обладнання новим, то вартість старого
обладнання не є релевантною, оскільки кошти на його придбання були
використані раніше;
– витрати, які є однаковими для всіх альтернативних варіантів реалізації
фінансового рішення. Так, у випадку, коли обґрунтовується доцільність
купівлі чи оренди персонального комп’ютера, витрати на придбання ПЕОМ і
орендну плату будуть релевантними, а вартість програмного забезпечення —
нерелевантною, оскільки вона однакова для обох альтернативних варіантів
рішення.
Витрати, які складають різницю між альтернативними рішеннями в практиці
фінансового менеджменту прийнято називати диференціальними. Тобто
релевантні витрати — це майбутні диференціальні витрати.
Основні витрати – це витрати, безпосередньо пов’язані з технологічним
процесом виготовлення продукції, та неминучі при будь-яких умовах та
характері виробництва, незалежно від рівня та форм організації
управління. Вони поділяються на три групи: прямі матеріальні витрати,
прямі витрати на оплату праці та інші прямі витрати.
Накладні витрати – це витрати, не пов’язані безпосередньо з
технологічним процесом виготовлення продукції, а утворюються під впливом
певних умов роботи по організації, управлінню та обслуговуванню
виробництва.
Дійсні витрати — це такі витрати, що потребують сплати грошей або
використання інших активів і відображаються в документах бухгалтерського
обліку в міру їх виникнення.
Можливі витрати — це недоотриманий дохід у випадку, коли підприємство,
приймаючи якийсь один альтернативний варіант дій, відмовляється від
іншого фінансового рішення у зв’язку з обмеженістю ресурсів. Обмеженість
ресурсів є основною причиною можливих (альтернативних) витрат, оскільки
при достатніх матеріальних, трудових і фінансових ресурсах підприємству
непотрібно чимось жертвувати і відмовлятися від бажаного.
Список використаної літератури
Валуєв Р.О. Стратегія і контролінг в системі внутрішнього економічного
механізму підприємства // Економіка. Фінанси. Право. – 2004. – №11. –
с.18.
Гулін Д.В., Максименко О.Л. Система контролінгу на промисловому
підприємстві // Маркетинг в Україні. – 2000. – №4, с. 20-24.
Деменіна О. М. Методика оцінки ефективності системи управлінського
контролю на підприємстві // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – №8
(38). – с.158.
Ивашкевич В. Б. Контроллинг: сущность и назначение //Бухгалтерский учет
и аудит – 1991 . №7.
Контроллинг как инструмент управления предприятия. Под ред. Н.Г.
Данилочкиной. – М.: Аудит, Юнити, 1998.
Крамаренко Г.О. Фінансовий менеджмент: Підручник. – К.: Центр навч.
літ., 2006. – 520 с.
Майэр Э. Контроллинг как система мышления и управления: Пер с нем. Ю.Г.
Жукова и С.Н. Зайцева. – М.: Финансы и статистика, 1993. – 96 с.
Маллинз, Лори. Менеджмент и организационное поведение: Учеб.-практ.
пособие / Пер. с англ. Т. Цеханович и др. – Мн.: Новое знание, 2003. –
1039 с.
Мартиненко М.М. Стратегічний менеджмент: Підручник. – К.: Каравела,
2006. – 320 с.
Осовська Г.В. Основи менеджменту: Підручник. – К.: Кондор, 2006. – 664
с.Петренко С.Н. Контроллинг: Учеб. пособ. – К.: Ника-Центр: Эльга, 2004.
– 328 с.
Співак А.О. Впровадження системи контролінгу в практику вітчизняних
підприємств // Персонал. – 2007. – №5. – с.17.
Терещенко О.О. Контролінг у системі антикризового управління
підприємством // Персонал. – 2005. – №12. – с.56.
PAGE
PAGE 4
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
