HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

на тему:

«Фоторецептори. Передача імпульсів від сітківки ока до мозку»

ПЛАН

1. Нервові клітини сітківки, фоторецептори

2. Колбочка – клітина-фоторецептор сітківки ока

3. Паличка – клітина-фоторецептор сітківки ока

Висновок

Список використаної літератури

1. Нервові клітини сітківки, фоторецептори

Сітківка (лат. retina) — це внутрішня світлочутлива оболонка ока
хребетних і деяких молюсків, в якій розміщені фоторецептори.

Рис.1. Будова ока

Світло після проходження через рогівку, водянисту вологу камер ока,
кришталик, скловидне тіло попадає на сітківку і там перетворюється на
нервові імпульси, що прямують в центральну нервову систему.

Рис.2. Будова сітківки. Світло направлене зліва направо.

На поперечному зрізі сітківки під світловим мікроскопом видно її
незвичайну шарову будову, бідні і багаті на клітинні ядра шари почергово
змінюють один одного.

Нервові клітини сітківки можна поділити на три групи:

Світлосприймаючі фоторецепторні клітини, які перетворюють світло на
нервові імпульси. До них належать палички і колбочки, іноді виділяють ще
один тип клітин — фоточутливі гангліонарні клітини.

Проміжні клітини деякою мірою перетворюють нервові імпульси, отримані
від фоторецепторів, в самій тканині сітківки. До них належать
горизонтальні клітини, біполярні клітини і амакринові клітини.

Гангліонарні клітини проводять перероблену інформацію з очного яблука до
центральної нервової системи.

Фоторецептори — світлочутливі сенсорні нейрони сітківки ока.
Фоторецептори містяться у зовнішньому ядерному шарі сітківки.
Фоторецептори відповідають гіперполяризацією (а не деполяризацією як
інші нейрони) у відповідь на адекватний цим рецепторам сигнал — світло.
Фоторецептори розміщуються в сітківці дуже щільно, у вигляді
шестикутників (гексагональна упаковка).

Рис. 3. Будова сітківки: 1-пігментні клітини, 2-рецепторний шар,
3-нейрони, 4-волокна зорового нерва, 5-палички,6-колбочки, 7-біполярні
клітини

До фоторецепторів в сітківці людини належать 3 види колбочок (кожен тип
збуджується світлом з певною довжиною хвилі), які відповідають за
кольоровий зір та один вид паличок, який відповідає за сутінковий зір. У
сітківці людини нараховується 110/125 млн паличок і 4/7 млн колбочок.

У хребетних тварин існують горизонтальні зв’язки як між однотипними
фоторецепторами, наприклад між колбочками з однаковою чутливістю, а в
деяких випадках, і між рецепторами різного типу. В сітківці приматів
зв’язків між паличками не виявлено. Не зважаючи на це, фоторецептори на
їх освітлення відповідають так, наче між ними є зв’язки. При освітленні
одного рецептора, відбувається його гіперполяризація. Якби не було
зв’язків між фоторецепторами, то таку відповідь демонстрував би лише
засвічений фоторецептор сітківки людини. Проте, досліди показують, що
сусідні рецептори теж гіперполяризуються. Наймовірніше пояснення цього
парадоксу полягає в тому, що колбочки центральної ямки розташовані дуже
щільно і зміна мембранного потенціалу одного фоторецептора перетікає на
сусідні.

2. Колбочка – клітина-фоторецептор сітківки ока

Колбочка — клітина-фоторецептор сітківки ока, що відповідає за
кольоровий зір. Колбочки функціонують краще при яскравому освітленні на
відміну від інших фоторецепторів — паличок, які відповідають за
чорно-білий сутінковий зір. Колбочки зосереджені в основному в
центральній ямці, їхня концентрація зменшується в периферичних областях
сітківки.

Досліження Остенберга 1935 року показали, що в людському оці є 6 млн
колбочок. За сучаснішими даними в оці нараховується приблизно 4,5 млн
колбочок і 90 млн паличок.

Попри те, що колбочки менш чутливі до світла, ніж палички, вони мають
додаткові переваги в тому, що дозволяють розрізняти кольори, а крім того
здатні розрізняти дрібніші деталі та швидку зміну зображень, оскільки
швидше реагують на стимул. Оскільки люди зазвичай мають три різні типи
колбочок із різними фотопсинами, вона здатні до трихроматичного зору.
При кольоровій сліпоті кількість типів колбочок може бути меншою.
Повідомлялося також про людей з чотирма й більше типами колбочок. Такі
люди здатні до тетрахроматичного зору.

F

F

V

d

p

B D

3/4

F

B E

i

???????¤?¤?$?????????3/4

Ae

AE

i

— довгий). Пік чутливості другого типу колбочок припадає на зелений
колір, і його позначають M (від англ. medium — середній). Третій тип
чутливий до світла з найменшою довжиною хвилі. Пік чутливості цього типу
колбочок припадає на блакитний колір. Його позначають S (від англ. short
— короткий). Відповідні пікові дожини хвиль: 564–580 нм, 534–545 нм та
420–440 нм. Палички мають пікову чутливість при довжині хвилі 498 нм,
приблизно посередині між піками чутливості колбочок S- та M-типів.

Різниця сигналів, отриманих від трьох типів колбочок, дозволяє мозку
розрізнити усі можливі кольори. Жовтий колір, наприклад, людина бачить
тоді, коли L-колбочки збуджені дещо більше від M-колбочок, а червоний —
коли L-колбочки стимульовані дещо більше, ніж M-колбочки. Відповідно,
блакитний і фіолетовий кольори відповідають більшій стимуляції
S-рецепторів у порівнянні з іншими двома типами.

Колбочки типу S найбільше чутливі до світла з довжиною хвилі в області
420 нм. Проте кришталик та рогівка людського ока поглинають світло тим
білше, чим менша його довжина, чим обмежена короткохвильова область
видимого діапазону. Людина не бачить світло з довжиною, меншою від
380 нм. Таке світло називають ультрафіолетом. Люди, хворі на афакію,
хворобу, при якій в оці відсутній кришталик, іноді розповідають, що
бачать ультрафіолетові промені. При звичайному і яскравому освітленні,
око чутливіше до жовто-зеленого світла, ніж до інших кольорів, оскільки
воно майже однаково стимулює два з трьох типів колбочок. При слабкому
освітленні, коли діють тільки палички, найвища чутливість до
блакитно-зеленого світла.

3. Паличка – клітина-фоторецептор сітківки ока

Паличка — клітина-фоторецептор сітківки ока, що відповідає за реєстрацію
малоінтенсивного світла й за чорно-білий зір. За кольоровий зір
відповідають фоторецептори іншого типу, які називаються колбочками.
Палочки розташовані густіше в зовнішніх областях сітківки, а тому
важливі для периферійного зору. У сітківці людського ока приблизно 120
млн. паличок.

Палички вужчі, ніж колбочки, але в основному структура обох типів
фоторецепторів подібна. Пігмент розташований на зовнішньому кінці, на
пігментному епітелії. В цьому кінці є стопка дисків. Площа
фоторецепторного пігмента велика, чим зумовлена чутливість до світла.
Світлочутливий пігмент у паличках лише одного типу, а не трьох, як у
колбочках, тому палички не забезпечують розрізнення кольорів. Пігмент
називається родопсином.

Як і колбочки, палички мають синаптичне закінчення, внутрішний сегмент і
зовнішній сегмент. Синаптичне закінчення формує синапс із іншим
нейроном, наприклад, біполярною клітиною. Внутрішній та зовнішній
сегмент з’єднані між собою війкою . Органели клітини та її ядро
містяться у внутнішньому сегменті, тоді як зовнішній, повернутий у
глибину ока, містить світлочутливий матеріал.

Висновок

Фоторецепторам поміж інших клітин сітківки надають особливого значення,
оскільки вони і є власне світлочутливим типом клітин. Фоторецептори це
високополярні клітини, які мають зовнішній і внутрішній сегменти, тіло і
аксон з спеціалізованим синапсом на кінці. Найчастіше в сітківці
виділяють два типи фоторецепторів — палички і колбочки. Палички
спеціалізуються на баченні при слабкому освітленні, колбочки
відповідальні за кольоровий зір. Іноді видіялють третій тип
фоторецепторних клітин це — фоточутливі гангліонарні клітини, що мають
відношення до синхронізації внутрішнього годинника циркадного ритму з
часом доби.

Фоторецептори сприймають світло і перетворюють його енергію на нервовий
імпульс, який продовжує свій шлях у сітківці та проходить через третій
шар клітин, утворений з’єднанням фоторецепторів із нервовими клітинами,
що мають по два відростки (їх називають біполярними). Далі інформація
зоровими нервами через середній і проміжний мозок передається до зорових
зон кори великого мозку. На нижній поверхні мозку зорові нерви частково
перехрещуються, тому частина інформації від правого ока надходить у ліву
півкулю, і навпаки.

Місце, де зоровий нерв виходить із сітківки, позбавлене фоторецепторів,
у ньому світло не сприймається, і називається це місце сліпою плямою.
Предмети, зображення яких потрапляє на цю ділянку, ми не бачимо. Сліпу
пляму можна легко виявити за допомогою простого досліду. Площа сліпої
плями (в нормі) становить від 2,5 до 6 мм2.

Список використаної літератури

Хьюбел Д. Глаз, мозг, зрение. — М.: Мир, 1990. — 240 с.

Измайлов И. А., Соколов Е. Н., Чернорызов А. М. Психофизиология
цветового зрения. — М.: Изд-во Московского университета, 1989. — 206 с.

Школьник-Яррос Е. Г. , Калинина А. В. Нейроны сетчатки. — М.: Наука,
1986. — 208 с.

Ноздрачев А. Д. Общий курс физиологии человека и животных. Т.1, — М.:
Высшая школа, 1991. ?512 с.

PAGE

PAGE 8

Похожие записи