HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «Контролінг»

ПЛАН

Вступ

Завдання 1

18. Формування цільових функцій контролінгу на підприємстві

Завдання 2

4. Навести приклади основних і накладних витрат

9. Навести приклади контрольованих і неконтрольованих витрат

Висновки

Використана література

Вступ

Контролінг – нове явище в теорії і практиці сучасного управління, що
виникло на стику економічного аналізу, планування, управлінського
обліку, контролю й менеджменту.

Контроль переважно спрямований у минуле, на встановлення помилок і
прорахунків, а котнтролінг – на управління майбутнім для забезпечення
тривалого й успішного функціонування суб’єкта господарювання.

Спочатку під контролінгом розуміли сукупність завдань у сфері обліку і
фінансів, а контролер був головним бухгалтером. Потім це поняття почали
трактувати ширше: до функцій контролінгу стали відносити фінансовий
контроль і оптимізацію використання фінансових ресурсів та джерел.

Завдання контролінгу відповідно полягають у тому, щоб шляхом підготовки
й надання необхідної управлінської інформації орієнтувати керівництво на
прийняття рішень і необхідних дій.

Д. Хан визначає, що контролінг є однією із важливих функцій управління і
підтримки управління.

У словнику, за загальною редакцією Г.Я. Купермана (1995 рік), контролінг
визначається як система державного, управлінського і незалежного
контролю. У рамках окремої фірми контролінг є чітко організованою
системою контролю за виконанням усіх завдань і доручень , передбачених
бізнес-планом, що охоплює усі рівні – від робочих місць, дільниць,
бригад до управління виробництвами і фірмою в цілому.

У Великому енциклопедичному словнику, виданому у 2001 року,
визначається, що «контролінг – не система постійної оцінки усіх сторін
діяльності підприємства, його підрозділів, керівників, співробітників з
точки зору своєчасного й якісного виконання завдань стратегічного плану,
виявлення відхилень і вжиття невідкладних, енергійних заходів, щоб
намічені  рубежі були досягнуті за будь-яких змін господарської
ситуації».

У фінансовому словнику стверджується, що контролінг – функціонально
відокремлений напрям економічної роботи на підприємстві, пов’язаний з
реалізацією фінансово-економічної інформативної функції у менеджменті
для прийняття оперативних та стратегічних управлінських рішень.

Завдання 1

18. Формування цільових функцій контролінгу на підприємстві

Контролінг базується на системі нормування витрат, визначенні залежності
між обсягом реалізованої продукції, витратами та прибутком, кількості
витраченого часу на виробництво продукції, експлуатацію машин і
управління та інших показників, які характеризують рівень використання
виробничих потужностей і ресурсів усіх видів.

Функції контролінгу досить різноманітні і включають такі основні
напрями:

нормування витрат;

розробку заходів щодо покращання роботи на підставі інформації про
відхилення від норм;

прогнозування ціноутворення;

аналіз тенденцій розвитку підприємства;

передбачення господарської і комерційної діяльності залежно від зміни
умов роботи;

координацію мети різних рівнів управління для досягнення загальної мети
фірми;

відстеження фінансового стану фірми.

На цей час контролінг можна визначити як систему управління процесом
досягнення кінцевих цілей і результатів діяльності суб’єкта, що
гоподарює.

Як правило, цілі підприємства утворюють «дерево цілей». На кожному рівні
«дерева цілей» формується своя мета.

Контролінг виконує функцію внутрішнього контролю у фірмі, визначає
економічність роботи її окремих структурних підрозділів, здійснює
сервісне обслуговування апарату управління, забезпечує інформацією,
необхідною для прийняття рішень. Якщо контроль є однією з функцій
управління, то контролінг є концепцією ефективного управління фірмою та
забезпечення її тривалого існування в умовах конкуренції.

Контролiнг є підсистемою фінансового управління, він забезпечує
керiвництво пiдприємства iнформацiєю для координацiї, органiзацiї та
регулювання об’єктiв фінансового менеджменту. Звідси випливає одна з
найважливіших функцій контролінгу — формування каналів надходження
інформації на підприємство та її обробка.

Особливої актуальності ця функція набуває для суб’єктів господарювання,
які потребують санації. Недоліки в побудові системи інформаційного
забезпечення можуть бути одним із факторів кризи, оскільки саме на
інформації ґрунтується аналіз фінансово-господарської діяльності,
оцінювання ризиковості, планування, визначення стратегії розвитку
підприємства і т. ін. Саме тому під час розробки концепції санації
підприємства значна увага приділяється підвищенню ефективності (або
створенню) інформаційного менеджменту. Стратегічний інформаційний
менеджмент охоплює менеджмент зовнішньої інформації та менеджмент
внутрішньої інформації.

Побудова системи управління інформацією супроводжується виконанням таких
завдань:

визначення характеру інформації, яку потрібно зібрати та обробити;

організація системи збору та обробки інформації;

визначення найбільш прийнятних інструментів та методів збору й обробки
інформації.

Базу контролінгу становлять показники виробничого й фінансового обліку,
а також інформація, яка надходить із зовнішнього середовища,
зосереджуючись у банку техніко-економічних даних. Банк даних створюється
за окремими користувачами інформації, а також за її тематикою.

Як правило, функція забезпечення інформацією виконується завдяки
створенню системи раннього попередження та реагування.

Результатом впровадження системи контролінгу є:

можливість швидко і точно зробити розрахунок ціни на прийняте замовлення
при договірній ціні, а також прийняти замовлення при фіксованій ціні у
разі, якщо ціну пропонує замовник;

створення формалізованих інформаційних потоків (документообігу) що дає
змогу оперативно фіксувати поточний стан виконання тих або інших
показників;

можливість спланувати поточну діяльність та передбачити її результати,
побудувати модель майбутнього стану компанії;

забезпечення поточного контролю та аналізу результатів
фінансово-господарської діяльності підприємства;

можливість визначення реальних причин тих або інших явищ і формування
стилю управління;

автоматизація функції обліку, контролю, аналізу та планування діяльності
підприємства.

Реалізація системи контролінгу на підприємстві здійснюється за такими
етапами (модулями):

Етап 1. Передпроектне обстеження

Етап 2. Оптимізація організаційної структури і системи внутрішнього
документообігу

Етап 3. Організація роботи окремих служб або певних функцій бізнесу

Етап 4. Формування системи управлінського обліку на основі впровадження
ефективної облікової політики

Етап 5. Розробка і впровадження системи планування (бюджетування)

Етап 6. Формування системи управління підприємством з допомогою системи
стратегічних контрольних показників

Проведення супроводжувальних семінарів, тренінгів і надання консультацій

Замовник, при узгодженні з консультантами, може сформувати з
вищезазначених етапів (модулів) власну структуру проекту, в якій буде
враховано специфіку даного підприємства. Впровадження системи
контролінгу на підприємстві надає цілий ряд переваг керівництву компанії
та її співробітникам, наприклад, її реалізація дозволяє:

керівникові підприємства:

реально оцінити рівень фінансової стабільності та потенціал компанії;

передбачити перспективи розвитку компанії та одразу прийняти стратегічно
слушне рішення, що сприятиме підвищенню конкурентоздатності
підприємства;

отримувати оперативну й достовірну інформацію про поточний стан основних
показників діяльності компанії в зручному вигляді;

забезпечити зацікавленість не лише керівництва, а й інших співробітників
у реалізації стратегічної мети та завдань компанії;

фінансовому директорові та головному бухгалтеру:

здійснювати бухгалтерський, управлінський, податковий облік та
оперативне планування;

регулярно порівнювати планові показники з фактичними, оперативно
впливати на ситуацію та своєчасно реагувати у разі наявності значних
відхилень;

формувати бухгалтерські, податкові та управлінські звіти в поточному
режимі;

моделювати різні варіанти розвитку ринку та бізнесу за принципом «Що
буде, якщо…?»;

іншим працівникам підприємства:

успішно виконувати закріплені за ними обов’язки;

підвищити кваліфікаційний рівень.

Основними концепціями контролінгу є концепції орієнтовані на систему
обліку, на управлінську, інформаційну систему та систему управління з
акцентом на планування, контроль та координацію. Суттю концепції,
орієнтованої на систему управління з акцентом на планування і контроль,
є участь в плануванні та контролі діяльності структурних підрозділів.

Роль та завдання контролінгу в плануванні полягає в координації планів
різного рівня та розробці консолідованого плану підприємства, розробці
методів планування, графіків складання планів, надання інформації для
складання планів, перевірці планів, складених підрозділами підприємства.

Координуючи діяльність всієї системи управління підприємством на
досягнення поставлених цілей, контролінг виконує функцію “управління
управлінням”. Розглядаючи планування як функцію контролінгу, можна
зробити висновок про те, що ціллю цієї функції в системі контролінгу є
координація окремих виробничих планів по відношенню до загального плану
в рамках як короткострокового, так і довгострокового планування,
складання бюджету та розробка планової та цільової інформації.

Завдання 2

4. Навести приклади основних і накладних витрат

Основні витрати — це витрати, безпосередньо пов’язані з технологічним
процесом виготовлення продукції, та неминучі при будь-яких умовах та
характері виробництва, незалежно від рівня та форм організації
управління.

Вони поділяються на три групи: прямі матеріальні витрати, прямі витрати
на оплату праці та інші прямі витрати.

f o

d f h o

o

&

&

&

&

&

&

????????????i?ировину і матеріали, купівельні напівфабрикати та
комплектуючі вироби, інші матеріальні витрати, які можуть бути
безпосередньо віднесені до конкретного об’єкту витрат.

В деяких випадках певні види матеріалів, які є частиною виготовленої
продукції, не включають до складу прямих витрат. Прикладом таких
матеріалів є цвяхи у виробництві меблів, нитки у виробництві одягу тощо.
Такі матеріали розглядають як допоміжні (непрямі) і, виходячи з принципу
економічної доцільності, включають до складу виробничих накладних
витрат.

До складу прямих витрат на оплату праці включають заробітну плату та
інші виплати робітникам, зайнятим на виробництві продукції, виконанням
робіт або наданням послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до
конкретного об’єкту витрат.

Витрати на оплату праці інших категорій виробничого персоналу (майстри,
допоміжний персонал тощо) і на заробітну плату робітників, що не може
бути прямо віднесена на продукцію (оплата часу простою, додаткові
виплати тощо), включають до складу виробничих накладних витрат.

До складу інших прямих витрат включають усі інші виробничі витрати, які
можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкту витрат,
зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і
майнових паїв, амортизація тощо.

Накладні витрати — це витрати, не пов’язані безпосередньо з
технологічним процесом виготовлення продукції, а утворюються під впливом
певних умов роботи по організації, управлінню та обслуговуванню
виробництва.

Прикладом цих витрат є допоміжні матеріали, заробітна плата
обслуговуючого персоналу (непряма), витрати на утримання і ремонт
будівель, приміщень, устаткування, амортизація і страхування основних
засобів, орендна плата, оплата комунальних послуг тощо.

Накладні витрати не можна точно розподілити між конкретною продукцією,
так як вони поширюються на всю виробничу продукцію. Тому їх пов’язують з
конкретною продукцією наближено, розподіляючи всю суму накладних витрат
за період між продукцією на основі прийнятної бази (пропорційно до
заробітної плати основних робітників, суми прямих витрат,
трудомісткості, завантаження обладнання тощо).

Накладні витрати можна поділити на виробничі та невиробничі. До
виробничих накладних витрат відносяться загальновиробничі витрати, які
розподіляються між продукцією пропорційно до обраної бази.

По відношенню до обсягу виробництва виробничі накладні витрати
поділяються на змінні, постійні та умовно-змінні. Прикладами змінних
виробничих накладних витрат є витрати на допоміжні матеріали, на дрібне
оснащення та інструменти, на опалення, освітлення та споживання
електроенергії. Розмір цих витрат зростає або зменшується прямо
пропорційно до кількості виготовленої продукції. Частина виробничих
накладних витрат, що називаються постійними, запишається практично
незмінною протягом звітного періоду незалежно від коливань обсягу
випуску продукції. Це, наприклад, страхові внески, орендна плата,
заробітна плата майстрів, амортизаційні відрахування на обладнання. До
умовно-змінних накладних виробничих витрат варто віднести плату за
користування телефоном (основна плата плюс плата за міжміські розмови),
за комунальні послуги.

9. Навести приклади контрольованих і неконтрольованих витрат

При класифікації витрат виробництва насамперед базується на їхній
поведінці, тобто реагуванні на зміни в процесі діяльності певного центру
відповідальності.

Разом з цим, одні витрати мають об’єктивний характер, тобто не залежать
від рішень менеджерів, а інші піддаються їхньому впливу. Відповідно до
цього витрати поділяють на релевантні – залежні від рішень менеджерів
та нерелевантні, на які менеджери відповідного центру відповідальності
впливати не можуть.

Прикладом релевантних витрат може бути вартість придбаного
технологічного обладнання, оскільки рішення про здійснення такої
операції приймають менеджери відповідних центрів відповідальності.

Амортизаційні відрахування, що виникають у зв’язку з придбанням такого
обладнання, є нерелевантними витратами, оскільки за умови, що
обладнання встановлено, альтернативи1 в менеджерів щодо нарахування
амортизації немає.

При прийнятті ж рішення щодо придбання обладнання в менеджерів були
альтернативні варіанти його оренди, переробки сировини на інших
підприємствах, зрештою наднормативного завантаження потужності. В
останньому випадку це зумовлює нерелевантні витрати у зв’язку з
непередбаченим зношуванням обладнання і збільшенням затрат на ремонт.

Щодо впливу менеджерів на рівень витрат виробництва, їх поділяють на
контрольовані та неконтрольовані.

Контрольованими вважають такі витрати, що менеджер відповідного центру
відповідальності може безпосередньо контролювати. Всі релевантні
витрати одночасно є й контрольованими, оскільки менеджер відповідного
центру відповідальності може активно впливати лише на ті витрати, котрі
формуються в межах його компетенції.

Неконтрольовані витрати – це такі, що формуються поза сферою
повноважень менеджера конкретного центру відповідальності.

Однак неконтрольовані витрати щодо одного центру відповідальності
можуть бути контрольовані відповідно до компетенції менеджерів інших
центрів відповідальності.

Наприклад, оплата праці, сировина й матеріали належать до
контрольованих витрат, а відрахування на соціальні заходи чи амортизація
основних засобів – до неконтрольованих.

Для контролю діяльності окремих підрозділів та оцінки роботи їх
керівників виділяють контрольовані та неконтрольовані витрати.

Контрольовані витрати — це витрати, які менеджер може безпосередньо
контролювати або чинити на них значний вплив. Неконтрольовані витрати
— це витрати, які менеджер не може контролювати або впливати на них.
Практичний розподіл витрат на контрольовані та неконтрольовані залежать
від сфери повноважень менеджера.

Одні й ті самі витрати можуть бути контрольованими з боку керівника цеху
підприємства та неконтрольованими для керівника цеху іншого
підприємства.

Прикладом традиційно контрольованих витрат з позиції начальника цеху є
основні матеріальні витрати і основна зарплата, а неконтрольованих
-амортизація верстатів.

Класифікація витрат на контрольовані та неконтрольовані лежить в основі
системи обліку за центрами відповідальності.

Висновки

Отже, контролінг можна назвати системою управління прибутком
підприємства, але, в окремих випадках, цілі підприємства можуть бути
іншими, наприклад, завойовування частини ринку, знищення конкурентів,
тоді контролінг орієнтує зусилля підприємства в напрямку таких цілей,
хоча кінцева ціль та ж – одержання прибутку. Слід зазначити, що
особливістю розвитку західного обліку в сучасних умовах є його
модифікація в складні системи управління підприємством. Незалежно від
того, як називатимуться ці системи, вони об’єктивно існуватимуть і
розвиватимуться під впливом реальних чинників.

Якщо визнати, що контролінг відображає процес інтеграції традиційних
методів обліку, аналізу, нормування, планування й контролю в слину
систему одержання, обробки і узагальнення інформації для прийняття на її
підставі управлінських рішень, то така система управляє підприємством,
будучи зорієнтованою на досягнення не лише оперативних цілей у вигляді
одержання прибутку того чи іншого обсягу, а й на глобальні стратегічні
цілі (виживання підприємства, збереження робочих місць, проведення
антикризової політики, тощо).

На цей час контролінг можна визначити як систему управління процесом
досягнення кінцевих цілей і результатів діяльності суб’єкта, що
гоподарює.

Як правило, цілі підприємства утворюють «дерево цілей». На кожному рівні
«дерева цілей» формується своя мета.

Основні витрати — це витрати, безпосередньо пов’язані з технологічним
процесом виготовлення продукції, та неминучі при будь-яких умовах та
характері виробництва, незалежно від рівня та форм організації
управління. Вони поділяються на три групи: прямі матеріальні витрати,
прямі витрати на оплату праці та інші прямі витрати.

Накладні витрати — це витрати, не пов’язані безпосередньо з
технологічним процесом виготовлення продукції, а утворюються під впливом
певних умов роботи по організації, управлінню та обслуговуванню
виробництва.

Накладні витрати можна поділити на виробничі та невиробничі. До
виробничих накладних витрат відносяться загальновиробничі витрати, які
розподіляються між продукцією пропорційно до обраної бази.

Контрольованими вважають такі витрати, що менеджер відповідного центру
відповідальності може безпосередньо контролювати. Всі релевантні
витрати одночасно є й контрольованими, оскільки менеджер відповідного
центру відповідальності може активно впливати лише на ті витрати, котрі
формуються в межах його компетенції.

Неконтрольовані витрати – це такі, що формуються поза сферою
повноважень менеджера конкретного центру відповідальності.

Використана література

Гулін Д.В., Максименко О.Л. Система контролінгу на промисловому
підприємстві // Маркетинг в Україні. — 2000. — №4, с. 20-24.

Контроллинг как инструмент управления предприятия. Под ред. Н.Г.
Данилочкиной. — М.: Аудит, Юнити, 1998.

Майер Э. Контроллинг как система мышления и управления. Пер. с нем. —
М.: Финансы и статистика, 1993.

Манн Т., Майер Э. Контроллинг для начинающих. Пер. с нем. — М.: Финансы
и статистика, 1992.

Мартиненко М.М. Стратегічний менеджмент: Підручник. – К.: Каравела,
2006. – 320 с.

Минаев Э.С, Данилочкина Н.Г., Ионов В.И., Базадзе Н.Г. Основы
контроллинговых исследований.- М.: Изд-во Моск. авиац. ин-та, 1994.

Осовська Г.В. Основи менеджменту: Підручник. – К.: Кондор, 2006. – 664
с.

Петренко С.Н. Контроллинг: Учеб. пособ. – К.: Ника-Центр: Эльга, 2004. –
328с.

Співак А.О. Впровадження системи контролінгу в практику вітчизняних
підприємств // Персонал. – 2007. – №5. – с.17.

Терещенко О.О. Контролінг у системі антикризового управління
підприємством // Персонал. – 2005. – №12. – с.56.

Фольмут Х.Й. Инструменты контроллинга от А до Я: Пер. с нем. / Под ред.
М.Л. Лукашевича и Е.Н. Тихоненковой.- М.: Финансы и статистика, 1998.

PAGE

PAGE 2

Похожие записи