HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «Місцеві фінанси»

ПЛАН

Вступ

1. Формування інституту місцевого самоврядування та його вплив на
місцеві фінанси.

2. Місцеві податки і збори в Україні

3. Зміст та значення Європейської хартії місцевого самоврядування

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Податки є важливою ланкою фінансових відносин у суспільстві і як форма
фінансових відносин виникають одночасно з появою держави. З розвитком
товарно-грошових відносин оподаткування здійснюється в основному в
грошовій формі. Податки — це обов’язкові платежі, що їх встановлює
держава для юридичних і фізичних осіб з метою формування централізованих
фінансових ресурсів, які забезпечують фінансування державних витрат.

Обов’язкові платежі перераховуються в бюджет держави, а також в інші
цільові державні фонди. Вони можуть здійснюватися в кількох формах:
податки, плата за ресурси, цільові відрахування.

Суспільне призначення податків виявляється в тих функціях, які вони
виконують. У спеціальній літературі різні автори називають різні функції
податків. Найбільш поширеним є погляд, що податки виконують дві основні
функції — фіскальну та регулюючу.

Суб’єкти господарювання беруть участь у формуванні фінансових ресурсів
місцевих органів влади, сплачуючи місцеві податки і збори. Це має
важливе значення для розвитку місцевої інфраструктури, яка забезпечує
реалізацію соціальної та економічної політики.

Сплачуючи місцеві податки і збори, суб’єкти господарювання забезпечують
наповнення бюджетів місцевих, селищних і сільських Рад фінансовими
ресурсами, що, у свою чергу, справляє позитивніш вплив на діяльність
підприємств.

1. Формування інституту місцевого самоврядування

та його вплив на місцеві фінанси

Місцеве самоврядування в Україні має давню історію, але в останні
десятиліття воно було замінене централізованою системою територіальної
організації влади, яка передбачала пряме державне управління на всіх
територіальних рівнях. І навіть за часів незалежності місцева влада
вимагала значно більшого вдосконалення, ніж це було на практиці. Але
місцеве самоврядування – це важливий елемент конституційного ладу
демократичної держави і проблеми та перспективи його реформування для
України є дуже важливими.

Аналіз власного та світового досвіду свідчить, що кожний історичний етап
розвитку країни вимагає відповідних підходів у делегуванні владних
повноважень від держави до органів місцевого самоврядування. Зокрема,
організація державної влади розвинутих країн Заходу базується на її
децентралізації, поєднаній із сильними інститутами місцевого
самоврядування. Таким чином, децентралізована модель в умовах сталого
соціально-економічного розвитку довела свою перевагу над
централізованою.

Діюча в Україні система організації влади на місцевому рівні потребує
вдосконалення відповідно до загальноприйнятих європейських принципів,
закладених у Європейській хартії місцевого самоврядування, зокрема
принципу субсидіарності, який полягає у наділенні найближчих до людини
ланок влади максимальними за даних умов повноваженнями.

Необхідною умовою демократизації політичної системи України виступає
подальше реформування інституту місцевого самоврядування у напрямі
підвищення його ефективності, наближення до європейських стандартів.
Зміст реформ полягає у реальному забезпеченні прав громадян на участь у
вирішенні питань суспільного життя, в управлінні державою, подальшій
демократизації суспільства.

Цей тезис підтвердив і Президент України В.Ющенко у своєму щорічному
зверненні до Верховної Ради України “Про внутрішнє і зовнішнє становище
України у 2005 році”. Реформи мають базуватися виключно на потребах
людини. Через послуги державна влада і місцеве самоврядування мають
збалансувати суспільство. Саме на місцях через безпосередню близькість
до населення можна забезпечити реалізацію відповідних потреб громадян.
Проте, місцевому самоврядуванню для реалізації цих послуг не вистачає
відповідних повноважень і відповідних ресурсів. Максимальна кількість
послуг, які може надати місцеве самоврядування, має бути виправдана
через таку ж максимальну кількість повноважень і відповідних ресурсів
для їх забезпечення.

Саме тому сутність реформування у цій сфері має полягати:

— у поступовому розширенні прав місцевих громад щодо вирішення питань
своєї життєдіяльності;

—   у збільшенні економічної самостійності громад;

— в оптимізації розподілу повноважень між місцевими органами державної
влади й органами місцевого самоврядування.

Проте, необхідність забезпечення громадян України соціальними та
адміністративними послугами відповідної якості і кількості
супроводжується багатьма як суб’єктивними так і об’єктивними чинниками.
Серед ключових проблем, що заважають належному (згідно з визначеними
Конституцією і законами України цілями) функціонуванню інституту
місцевого самоврядування, слід відзначити такі:

—  фінансово-економічна несамостійність територіальних громад;

— надмірна концентрація владних повноважень у центральних та місцевих
органів виконавчої влади, брак повноважень та ресурсів в органів
місцевого самоврядування щодо забезпечення життєдіяльності
територіальних громад;

—  недостатня правова врегульованість економіко-фінансових аспектів
діяльності громад (невизначеність статусу комунальної власності,
недостатня врегульованість міжбюджетних відносин різного рівня тощо);

—  невпорядкованість системи адміністративно-територіального устрою,
зокрема щодо сфери територіальної відповідальності органів місцевого
самоврядування;

— недостатня розвиненість адміністративного судочинства, яке має
регулювати правові відносини у сфері місцевого самоврядування;

—  недостатня взаємодія органів місцевого самоврядування і структур
громадянського суспільства, брак контролю за діяльністю органів
місцевого самоврядування з боку громад.

З огляду на необхідність вирішення цих проблем потребує розширення і
оновлення законодавча база місцевого самоврядування. Це стосується
чіткого розмежування повноважень між місцевими органами виконавчої влади
та місцевого самоврядування, а також фінансово-економічних питань. Мають
бути ухвалені закони України «Про місцеве самоврядування» (нова
редакція) (або «Про самоврядування територіальних громад» та. «Про
місцеве самоврядування району»), а також «Про регіональне самоврядування
та статус області». Слід внести необхідні зміни до Бюджетного кодексу
України, Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»
та інших актів чинного законодавства.

Розподіл повноважень між органами виконавчої влади та органами місцевого
самоврядування, а також між органами місцевого самоврядування різних
рівнів має здійснюватися виходячи з принципу субсидіарності. Ті функції
і повноваження, які об’єктивно не можуть виконувати громади, передаються
на рівень районів, далі — на рівень областей, а від них — центральним
органам державної влади. Але основою розподілу повноважень має бути
добровільне бажання територіальної громади щодо їх делегування.

Законодавчого врегулювання потребує також проблема стимулювання участі
членів громади у діяльності органів місцевого самоврядування, а саме:
механізми відповідальності органів місцевого самоврядування, сільських,
селищних та міських голів перед громадами, що їх обрали; розширення
можливостей громадських організацій щодо реальної участі у місцевому
самоврядуванні; порядок діяльності будинкових, вуличних, квартальних та
інших органів самоорганізації населення, делегування їм органами
місцевого самоврядування частини власної компетенції, фінансів, майна.

Запропоновані реформи місцевого самоврядування безперечно потребують
відповідного кадрового забезпечення. На базі наявних навчальних закладів
необхідно створити ефективні системи підготовки, перепідготовки та
підвищення кваліфікації посадових осіб органів місцевого самоврядування.
Доцільно також створити демократичну та прозору систему кар’єрного росту
муніципальних працівників та підвищення їхньої правової та соціальної
захищеності, створити систему стимулів щодо залучення молоді до роботи в
органах місцевого самоврядування.

Для економічного зміцнення територіальних громад необхідно поступово
змінити чинну податкову систему України у напрямі збільшення питомої
ваги власних доходів місцевих бюджетів, закріпити відповідні норми у
Законі України «Про місцеві податки і збори», визначити у Державному
бюджеті обсяги коштів для стимулювання регіонального та місцевого
розвитку.

При цьому ресурси, спрямовані на виконання делегованих та власних
повноважень органів місцевого самоврядування, мають відповідати обсягу
цих повноважень. Основою розрахунку трансфертів місцевим бюджетам мають
стати нормативи соціальної забезпеченості, з відповідним їх закріпленням
у Законі України «Про державні соціальні стандарти». Також на часі
створення системи відповідальності органів державної влади за неналежне
фінансове забезпечення делегованих їм органами місцевого самоврядування
повноважень.

Необхідним є внесення до Бюджетного кодексу України змін щодо
оптимізації порядку взаєморозрахунків між обласними та районними
бюджетами, районними бюджетами та бюджетами міст районного значення, сіл
і селищ. Потребує змін і сама організація бюджетного процесу, вироблення
механізмів урахування пропозицій органів місцевого самоврядування при
формуванні Державного бюджету.

Ефективна взаємодія між органами місцевого самоврядування та державної
влади неможлива без створення дієвих механізмів захисту
загальнодержавних, регіональних та місцевих інтересів на всіх
територіальних рівнях організації публічної влади. Для цього необхідно
підвищити роль асоціацій та інших добровільних об’єднань органів
місцевого самоврядування у представництві й захисті прав та інтересів
територіальних громад. Доцільно надати об’єднанням асоціацій місцевого
самоврядування статусу консультативно-дорадчих органів, до компетенції
яких належатиме обов’язковий попередній розгляд проектів законів та
нормативно-правових актів Уряду, що зачіпають інтереси місцевого
самоврядування.

Потребує також правового врегулювання інститут комунальної власності —
через ухвалення Закону України «Про комунальну власність».

Нова влада дістала у спадок кризовий стан у багатьох сферах життя, в
тому числі і на місцевому рівні. Занадто оптимістичними видаються деякі
заяви про те, що ситуацію вдасться змінити якісно і швидко. Але на
даному етапі важливо підкріпити обіцянки поступовими розумними
реформами. Реалізація окреслених вище заходів створить належне правове
підґрунтя для повноцінної реформи місцевого самоврядування в Україні.

Необхідно визнати, що проблематика вдосконалення місцевого
самоврядування потребує досконалого аналізу та програмного планування,
включаючи започаткування окремих регіональних проектів, де мають
відпрацьовуватися, а потім і поширюватися досвід та технології роботи з
громадами низового рівня з тим, щоб сформувати активну та зважену
громадську позицію мешканців та тим самим посилити соціально-політичну
та економічну роль місцевого самоврядування.

Загалом у процесі вирішення питань децентралізації державного управління
та розвитку ефективного місцевого самоврядування має бути досягнуто
узгодження рішень і дій вищих органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, громадськості. Вони мають органічно поєднуватися із
загальним вектором розвитку української держави і бути у підвалинах
забезпечення її незалежності. економічної могутності та духовного
розвитку.

2. Місцеві податки і збори в Україні

На сучасному етапі розвиток місцевого самоврядування визначений одним із
найважливіших напрямків державної політики. Розширення функцій і
повноважень органів місцевого самоврядування, яке відбулося протягом
останніх років, не супроводжується адекватним збільшенням обсягів
фінансових ресурсів, що надходять у їх розпорядження. Незначними
залишаються власні доходи і, зокрема, місцеві податки і збори.
Перешкодою на шляху розвитку місцевого оподаткування стали
нестабільність законодавства, неузгодженість і суперечливість окремих
його положень.

&

(

&

???????¤?¤?$?????????язання проблема створення соціально-економічних
умов і правових основ  для того, щоб  місцеві органи влади мали достатні
кошти для виконання своїх функцій і повноважень. Основним джерелом таких
коштів мають стати місцеві податки і збори.

Адже вся система фінансування виробничої і соціальної інфраструктури,
підготовки та перепідготовки робочої сили, комунально-побутового
обслуговування населення, здійснення заходів по благоустрою,
забезпечення санітарного та екологічно чистого навколишнього середовища
та ряду інших заходів, здійснюється через місцеві органи влади. Саме
місцеві податки і збори повинні становити основну доходну статтю
бюджетів територіальних громад міст, селищ, сіл та їх об’єднань і
направлятися на підтримку та розвиток місцевої інфраструктури. Діюча
система оподаткування не дозволяє розв’язати такі проблеми, що вимагає
необхідності її реформування.

До місцевих податків і зборів належать:

— збір за парковку автомобілів;

— ринковий збір;

— збір за видачу ордера на квартиру;

— збір з власників собак;

— курортний збір;

— збір за участь у бігах на іподромі;

— збір за виграш на бігах;

— збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

— податок з реклами;

— збір за право використання місцевої символіки;

— збір за право проведення кіно-і телезйомок;

— збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і
лотерей;

— комунальний податок;

— збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі.

— податок з продажу імпортних товарів.

В Україні органи місцевого самоврядування не можуть перевищувати своїх
повноважень і мають діяти лише в рамках Декрету “Про місцеві податки і
збори”. Тобто в рішенні про встановлення того чи іншого місцевого
податку або збору на території відповідної
адміністративно-територіальної одиниці вони мають право:

встановлювати ставки податку нижчі, а не вищі;

звужувати базу оподаткування, а не розширювати;

скорочувати кількість потенційних платників податку, а не збільшувати.

Економічна сутність системи місцевого оподаткування полягає в тому, що
вона забезпечує органи місцевої влади фінансовими ресурсами для
здійснення функцій, передбачених Конституцією України та іншими
законодавчими актами. Надходження місцевих податків і зборів забезпечує
проведення соціальної політики вирівнювання рівнів соціального та
економічного розвитку територій, а також комплексного розвитку
територій. Таким чином, основне призначення місцевих податків і зборів
полягає у створенні необхідної фінансової бази для місцевого
самоврядування.

Головним напрямом зміцнення місцевих бюджетів, розширення їхньої
фінансової автономії мають стати надходження від місцевих податків і
зборів, збільшення їх частки у фінансових ресурсах територіальних
громад. Ефективне функціонування інституту місцевих податків і зборів
слід вважати важливим інструментом зміцнення всієї фінансової системи
України.

3. Зміст та значення Європейської хартії місцевого самоврядування

Ратифікувавши у 1997 році Європейську хартію місцевого самоврядування
Україна не тільки заявила про свою прихильність європейським цінностям і
стандартам, але й взяла на себе зобов’язання дотримуватися положень
хартії. Тому розробка будь-якого законодавства в Україні у сфері
місцевого самоврядування повинна здійснюватися з обов’язковим
врахуванням цієї хартії. Звісно, що ця умова стосується і законодавчих
пропозицій щодо адміністративно-територіального устрою.

До переліку основних положень хартії, які необхідно врахувати,
реформуючи систему органів місцевого самоврядування та територіального
устрою, доцільно віднести наступні:

По перше, необхідно виходити із самого визначення поняття, що місцеве
самоврядування означає право і спроможність органів місцевого
самоврядування в межах закону здійснювати регулювання і управління
суттєвою часткою суспільних справ, які належать до їхньої компетенції, в
інтересах місцевого населення — тобто воно має бути дієздатним.

Саме це положення є важливим при створенні територіальної основи для
місцевого самоврядування. Адже спроможність – це наділення органів
місцевого самоврядування достатнім пакетом засобів та ресурсів для
реалізації наданих їм прав, у тому числі: визначення території
юрисдикції, закріплення достатнім об’ємом матеріальних та фінансових
ресурсів.

Своє право у місцевому самоврядуванні здійснюється обраними
представницькими органами (радами), які можуть мати підзвітні їм
виконавчі органи.

Це положення важливе при формуванні системи представницьких органів
місцевого самоврядування і, особливо, їх виконавчих органів. Дане
положення не зобов’язує створювати виконавчі органи при радах, а лише
зазначає, що вони “можуть мати” такі органи. Тобто, на кожному рівні
місцевого самоврядування можуть діяти різні моделі. Наприклад, у
невеликих громадах можна запроваджувати модель: рада-голова без
виконавчих органів.

Муніципальні функції, як правило, здійснюються переважно тими властями,
які мають найтісніший контакт з громадянином.

Дане положення орієнтує на те, що функції місцевої влади найбільш
ефективно можуть здійснювати органи місцевого самоврядування, оскільки
вони є найближчими до громадян, формуються громадянами і їм підзвітні.
Тому основні повноваження доцільно концентрувати на рівні громад і на
рівні районів, оптимально їх роз приділивши між цими двома рівнями.

Повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як
правило, мають бути повними і виключними.

Повноваження між органами місцевого самоврядування та між органами
виконавчої влади повинні бути розмежованими.

Безумовно, необхідно за кожним рівнем, за кожним органом місцевого
самоврядування закріпити свій власний і достатній набір повноважень,
який має забезпечити дієздатність (спроможність) відповідних органів
місцевого самоврядування. Межі (спектр) цих повноважень не повинен
пересікатися з повноваженнями інших органів – вони повинні бути чітко
розмежованими як по вертикалі, так і по горизонталі.

Органи місцевого самоврядування мають право на свої власні
адекватні фінансові ресурси, якими вони можуть вільно розпоряджатися в
межах своїх повноважень.

Обсяг фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування має
відповідати їх функціям, передбаченим Конституцією або законом.

Частина фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування
формується за рахунок місцевих податків та зборів, розмір яких вони
мають право встановлювати самостійно.

Надання дотацій не скасовує право місцевого самоврядування проводити
свою політику в межах власної компетенції.

Питання матеріального та фінансового забезпечення функціонування органів
місцевого самоврядування є одним із визначальних при будь-яких реформах,
що стосуються сфери їх компетенції. До пріоритетів відноситься питання
створення умов для максимальної фінансової автономізації місцевого
самоврядування. Для цього необхідно закріпити за місцевим
самоврядуванням достатню кількість фінансових ресурсів, більша частина
яких повинна отримати статус місцевих податків та зборів.

У своїх діях органи місцевого самоврядування повинні бути самостійними і
не зазнавати втручання з боку інших органів — в першу чергу, виконавчої
влади.

Органи місцевого самоврядування повинні бути підпорядкованими тільки
закону і своїм виборцям.

У новому законодавстві необхідно відійти від так званих делегованих
повноважень, з допомогою яких виконавчі органи місцевого самоврядування,
сільські, селищні, міські голови підзвітні і підконтрольні в частині їх
виконання і підпорядковані виконавчій владі. Контроль за діяльністю
органів та посадових осіб місцевого самоврядування має здійснюватися у
межах, визначених законодавством, компетентними органами і тільки на
предмет відповідності їх діяльності Конституції та законам України.

Зміни територіальних кордонів місцевого самоврядування не можуть
здійснюватися без попереднього з’ясування думки відповідних місцевих
громад, можливо шляхом проведення референдуму.

Дане положення є надзвичайно важливим і, звісно, що повинно також
враховуватися поряд з іншими положеннями хартії. Ним не допускається
можливості зміни меж громад, районів адміністративним шляхом. Тому в
пропозиціях Асоціації повністю враховується дане положення, максимально
враховується теперішній територіальний устрій і передбачається система
стимулів для добровільного об’єднання громад.

Органи місцевого самоврядування мають можливість визначати свої власні
внутрішні адміністративні структури з урахуванням місцевих потреб і
необхідності забезпечення ефективного управління.

Це положення відкриває можливість, наприклад, в межах громад створювати
інститут старост поселень, створювати інші територіальні органи
управління.

Висновки

Отже, діюча в Україні система організації влади на місцевому рівні
потребує вдосконалення відповідно до загальноприйнятих європейських
принципів, закладених у Європейській хартії місцевого самоврядування,
зокрема принципу субсидіарності, який полягає у наділенні найближчих до
людини ланок влади максимальними за даних умов повноваженнями.

Необхідною умовою демократизації політичної системи України виступає
подальше реформування інституту місцевого самоврядування у напрямі
підвищення його ефективності, наближення до європейських стандартів.
Зміст реформ полягає у реальному забезпеченні прав громадян на участь у
вирішенні питань суспільного життя, в управлінні державою, подальшій
демократизації суспільства.

Ратифікувавши у 1997 році Європейську хартію місцевого самоврядування
Україна не тільки заявила про свою прихильність європейським цінностям і
стандартам, але й взяла на себе зобов’язання дотримуватися положень
хартії. Тому розробка будь-якого законодавства в Україні у сфері
місцевого самоврядування повинна здійснюватися з обов’язковим
врахуванням цієї хартії. Звісно, що ця умова стосується і законодавчих
пропозицій щодо адміністративно-територіального устрою.

Місцеві податки і збори включають:

— два податки (комунальний податок і податок з реклами);

— різні збори (за право використання місцевої символіки; за парковку
автотранспорту; за проїзд територією прикордонних областей транспортом,
що прямує за кордон; за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі
та сфери послуг; ринковий збір; готельний збір; за проведення місцевих
аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей; за право проведення кіно- і
телезйомок та ін.).

Сплачуючи місцеві податки і збори, суб’єкти господарювання забезпечують
наповнення бюджетів місцевих, селищних і сільських Рад фінансовими
ресурсами, що, у свою чергу, справляє позитивний вплив на діяльність
підприємств.

Закон України «Про систему оподаткування» встановлює участь суб’єктів
господарювання у формуванні централізованих державних цільових фондів.
Ця участь здійснюється у вигляді обов’язкових зборів, внесків, порядок
обчислення яких визначений окремими нормативними документами.

Відрахування в цільові державні фонди сьогодні становлять значні за
обсягом суми коштів, що суттєво впливає на фінансово-господарську
діяльність підприємств.

Список використаної літератури

Закон України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року № 1251-ХП
із змінами та доповненнями.

Декрет Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки й збори» від
20.05.1993 року № 56-93 із змінами та доповненнями.

Андрейчук У.В.Роль і місце системи місцевих податків і зборів в
податковій системі України // Збірник наукових праць. За матеріалами
доповідей міжнародної науково-практичної
конференції.-1998.-№1.-с.348-351.

Вишневський В.П., Рибак В.В. Місцеві податки і збори у ринковій
економіці //Фінанси України.-2001.-№1.-с.11-20.

Д’яконова І.І. Податки та податкова політика України.-К.:Наукова думка,
2005.

Кириленко О.П. Місцеві бюджети України (історія, теорія, практика)
.-К.:НІОС,2000.

Кравченко В.І. Місцеві фінанси України.-К.:Знання,1999.

Луніна І. Місцеві бюджети України: пошук нових підходів до проведення
реформ // Економіка України.-1998.-№3.-с.31-41.

Місцеві бюджети, податки і збори (закон, практика, проблеми
).-К.:Парламентське видавництво, 2007.

Павлова В. Вплив податкової політики на формування місцевих бюджетів //
Формування ринкових відносин в Україні.-2001.-№15-16.-с.90-93.

Чуприна О.В. Місцеві податки — справа державна // Фінанси
України.-1998.-№10.-с.94-100.

Федосов В.М. Податкова система України: Підручник.-К.:Либідь, 2004.

Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України:Навчальний
посібник.-К.:НІОС, 2003.

PAGE

PAGE 2

Похожие записи