HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

Еврістичні методи аналізу і синтезу

1 Суть та класифікація еврістичних методів.

2 Метод “мозкового штурму”.

3 Метод генерування випадкових асоціацій.

4 Методи контрольних запитань, колективного блокнота та “матриць

відкриття”.

5 Характеристика алгоритму розв’язку винахідницьких завдань.

Суть та класифікація еврістичних методів

Еврістичними називаються такі спеціальні методи одержання нових знань,
які грунтуються на використанні досвіду та інтуіції фахівця, його
творчого мислення як сукупності притаманних людині механізмів вирішення
творчих завдань (встановлення ситуаційних відношень в проблемі,
узагальнення, аналогія, спростування за допомогою контрольних прикладів
та інші). Еврістичні методи є універсальними і застосовуються в усіх
областях науки і практики. Широко використовуються вони також і в
економіко-аналітичній діяльності управлінців.

Серед еврістичних виділяють експертні і психологічні методи.

Еврістичні методи зазвичай протиставляють формалізованим, що спираються
на точне математичне вимірювання явищ. Це пов’язано з труднощами
кількісної оцінки політичних, соціальних і психологічних чинників, що
визначають господарську діяльність людей, багаточисельність виробничих
процесів, збір репрезентативних даних, які потребують значних витрат
часу і коштів, а також обмеженою придатністю інформації про минуле для
прогнозування майбутнього. І ще одне, багатозначні і якісно
неспівставимі показники діяльності об’єктів управління або його окремих
аспектів не мають однозначного узагальнюючого критерію, на основі якого
можна оцінити можливі варіанти рішення. Все це разом взяте вимагає
застосування в аналізі поряд з логічними і економіко-математичними також
експертних методів, під якими розуміють комплекс прийомів і процедур, що
забезпечують одержання від фахівців-експертів інформації, яка дає змогу
оцінити причини, що обумовлюють досягнутий рівень господарювання,
готувати і вибирати раціональні управлінські рішення на базі
суб’єктивної оцінки.

Для пошуку нових рішень та заходів, що забезпечують їх впровадження в
життя, необхідно активізувати творче розуміння фахівців. Цьому сприяє
застосування в аналізі психологічних методів як сукупність правил і
процедур, що стимулюють вирішення творчих завдань.

Застосування експертних методів дає можливість поповнити нестачу
необхідної для аналізу інформації, грунтуючись на твердженнях, ймовірних
оцінках експертів про наявність у виробництві і управлінні
причинно-наслідкових відносин. Виходячи з методу експертизи, розрізняють
два види одержуваної від експертів інформації і відповідно два класи
аналітичних завдань, що розв’язуються на їх основі.

По-перше, головним чином експертні методи забезпечують одержання
інформації про окремі прояви типових причинно-насдідкових зв’язків в
конкретних місцях і часі. Такого роду дані одержують при опитуванні
робітників, бригадирів, технічних і економічних фахівців цехових служб,
керівників окремих підрозділів підприємства. Ця інформація
використовується для розв’язання аналітичних завдань, спрямованих на
вдосконалення виробництва і управління на окремих робочих місцях, і
загалом на підприємстві.

По-друге, на основі експертних методів одержують інформацію про типові
прояви досліджуваних взаємозв’язків. Ці дані одержують від обмеженого
числа експертів вищої кваліфікації, які володіють глибокими знаннями
щодо закономірностей протікання соціально-економічних процесів в різних
ситуаціях.

Основними етапами цільового аналізу на основі експертних методів є:

— визначення мети дослідження на основі результатів періодичного
економічного аналізу;

— утворення групи фахівців-аналітиків, на яких покладається організація
експертизи;

— вибір експертного методу і процедури опитування стосовно конкретної
господарської ситуації;

— формування програми обстеження та складання опитувального листа;

— визначення числа і складу експертів;

— проведення опитування;

— аналіз і обробка інформації, одержаної від експертів;

— узагальнення експертизи і підготовлення варіантів вирішення, що
забезпечують досягнення поставленої мети.

Серед експертних методів виділяють індивідуальні і колективні.
Індивідуальні експертні методи грунтуються на використанні думок
експертів-фахівців відповідного профілю, сформульованих кожним з них
незалежно один від одного. До індивідуальних відносять такі методи як
інтерв’ю і анкетування.

Метод інтерв’ю зводиться до розробки аналітиком сценарію розмови з
експертом відносно чинників, що визначають стан об’єкта, шляхів і
засобів його зміни в бажаному напрямку. Зміст питання визначається
заздалегідь складеною програмою, яка може уточнятися в ході інтерв’ю.
Ефективність даного та інших методів оцінки, визначаються: глибиною
попереднього вивчення проблеми, що розглядається; якістю програм
опитування і методики її проведення; здатністю вибраних експертів
вирішувати проблеми (їх компетентністю в суміжних областях діяльності,
відсутністю особистої зацікавленості в певному висвітленні факторів або
розвитком подій і деякими іншими властивостями). Успішність застосування
методу інтерв’ю також залежить від фахового рівня аналітика щодо
досліджуваної проблеми і особливо від бажання експерта відповідати на
запитання експромтом.

Метод анкетування (аналітичної експертної оцінки) грунтується на
самостійній підготовці експертом відповідей на запитання анкети.

Основні переваги індивідуальних методів — це можливість використання
здібностей і знань окремого експерта, а також відносна легкість
проведення цільового аналізу. Головний недолік — обмеженість знань
кожного з опитуваних про стан і розвиток суміжних сфер діяльності. Тому
більш розповсюджені на практиці колективні експертні методи, в котрих
бере участь група експертів, досвідчених в багатьох суміжних сферах
діяльності. Відмінність колективних методів полягає в організації різних
способів взаємодії між залученими фахівцями, що уможливлює всесторонній
аналіз.

Найбільш розповсюдженими методами колективної експертної оцінки є:

— метод комісії, в тому числі проведення нарад, конференцій і семінарів
з обміну досвідом або обговорення низки проблем за круглим столом;

— організації роботи експертів із застосуванням методики «віднесеної
оцінки».

Експертна оцінка на основі методу комісій дає змогу виробити переважну
альтернативу для ситуації з врахуванням дії комплексу якісно різних
чинників. Недолік методу в тому, що група учасників-експертів в своїх
думках керується переважно логікою компромісів. Тому кінцеві оцінки і
варіанти рішення не завжди кращі від тих, що висловлені на нараді.

Методика «віднесеної оцінки» націлена на ліквідацію зазначеного недоліку
методу комісій.

Згідно з цією методикою робота нарад поділяється на два періоди:

— вільного висловлення ідей;

— критичного аналізу.

При цьому нарада організується так, щоби висловлені експертом початкові
твердження не зв’язували його, а, навпаки, стимулювали подальшу роботу з
аналізу і підготовки рішень.

Відмовитися від незручних для експертів форм роботи, наприклад, дискусії
за круглим столом або інших видів обговорювання протилежних поглядів
уможливлює застосування методу дельфі. Цей метод характеризується трьома
основними властивостями:

— анонімністю;

— регульованим зворотним зв’язком;

— згрупованою відповіддю.

Анонімність забезпечується спеціальною формою опитувального листа або
особливими прийомами опитування, наприклад, контактів експертів з ЕОМ.
Опитування проводиться в 3 — 4 тури, в кожному з яких статистичними
методами визначається групова оцінка. Регульований зворотний зв’язок
досягається тим, що учасникам експертизи після кожного туру пропонується
ознайомитись з колективною думкою.

За допомогою психологічних методів прискорюється розв’язання нових,
творчих завдань аналізу.

Еврістичні методи також класифікують за наявністю або відсутністю
алгоритму, що організовує процес мислення. За цією ознакою можна
виділити дві групи методів:

методи ненаправленого ( напівупорядкованого) синтезу, які спираються
тільки на найпростіші прийоми асоціативного мислення;

методи направленого ( впорядкованого ) синтезу, для яких характерний
комплексний підхід, системний аналіз проблеми і алгоритмізація творчого
процесу.

До методів ненаправленого синтезу рішень належать такі прийоми
творчості: аналогії, інверсії, емпатії, ідеалізації. В методах
ненаправленого пошуку враховуються особливості людської психіки. Так,
метод аналогії передбачає використання подібного (аналогічного) відомого
рішення, яке “підказане”, наприклад , літературою з економіки,
менеджменту. Для засвоєння цього методу необхідно бути спостережливим і
схильним до переймання досвіду та використання його в нових умовах.

Метод інверсії базується на використанні при вирішенні завдань принципів
перестановки, перевертання і вивертання навиворіть. Цей метод привчає до
гнучкості мислення, відмови від традиційних стереотипних рішень,
подолання психологічної інерції.

Метод емпатії означає ототожнення себе з системою, що розробляється. При
цьому дослідник наче ставить себе на місце, наприклад, банку, реклами,
товару і старається відчути всі дії, які можуть здійснюватися, стосовно
нього.

Метод ідеалізації пов’язаний з бажанням отримати уявлення про ідеальну
систему, яка повністю відповідає поставленій цілі. Розглядати ідеальні
рішення часто є корисним, навіть якщо це пов’язано з певною часткою
фантазії, оскільки такі рішення можуть надихнути на нову ідею.

До методів ненаправленого синтезу з невеликою упорядкованістю процесів
мислення відносяться “мозковий штурм”, метод контрольних питань, метод
гирлянд асоціацій і метафор, синектика, деякі різновидності
морфологічного аналізу і синтезу та ін. В основі цих методів
використовуються різного роду “активізатори” творчого мислення.
Наприклад, для налаштованого мислення на творчий лад застосовуються
еврістичні правила “ двадцяти чотирьох”, “ двадцяти п’яти”, “ двадцяти
шести”.

Еврістичне правило “ двадцяти чотирьох” передбачає творче відношення до
всіх завдань, з якими людина зустрічається протягом 24 годин. Всі ідеї,
які при цьому виникають, записуються і доповнюються новими.

Еврістичне правило “ двадцяти п’яти” передбачає для вирішення того чи
іншого завдання висунення не менше 25 ідей. Через те, що згенерувати
таку кількість ідей досить важко, рекомендується звертатися до
особистого досвіду дослідника, його спогадів про побачене, прочитане,
почуте.

Правило “ двадцяти шести ” виходить з принципу підказки “Подумайте, яке
слово, починається на букву А, потім Б і т.д., може навести на вирішення
проблеми” (число 26 – кількість букв англійського алфавіту).
Використовуючи це правило, можна активізувати мозок словами із словника
– в результаті якесь з них може викликати у свідомості несподівану
асоціацію і привести до вирішення проблеми.

Найбільш ефективні для синтезу нових рішень методи направленого синтезу,
які базуються на науково обгрунтованих алгоритмах творчого процесу. На
одних етапах алгоритмів поле пошуку розширюється, а на других –
звужується. Вказані алгоритми не мають жорсткої структури і часто
називаються еврістичними алгоритмами.

Для надання процесу синтезу загальної направленості потребується
часткова постановка мети і розуміння суті завдання , що вирішується.
Для цього необхідно використовувати поняття економічного,
управлінського або організаційного протиріччя і ідеального кінцевого
результату. Економічне, управлінське або організаційне протиріччя
характеризує невідповідність між потребами суспільства, що виникають і
можливостями існуючих систем. У більш вузькому значенні вказані види
протиріч проявляються при покращанні одних характеристик систем, які
ведуть за собою погіршення других характеристик.

Ідеальний кінцевий результат (ІКР) — це гіпотетичне ідеалізоване
рішення, до якого потрібно йти і яке відповідає поставленій цілі. ІКР є
свого роду критерієм синтезу і вибору рішень, у відповідності з яким
кращим вважається рішення найбільш близьке до ІКР. При використанні ІКР
завдання розглядається зі споживчої сторони і тому не може замінити
соціально-економічні оцінки варіантів, що характеризують їх
ефективність.

Сучасні методи направленого синтезу базуються на складних
алгоритмизовано-процедурних підходах, типових способах вирішення
різноманітних винахідницьких завдань.

Класифікація еврістичних методів можлива за ведучою ознакою, яка
характеризує головний активізуючий ефект методу. За цією ознакою всі
еврістичні методи можна поділити на такі групи:

1 Методи, в яких ведуча роль належить колективним формам творчої роботи.
Ці методи базуються на припущеннях про те, що колективне мислення,
організоване за певними правилами, в умовах сприятливого психологічного
клімату виявляється ефективнішим, ніж сума індивідуальних мислень.
Вказана властивість колективної творчості використовується в методах
“мозкового штурму”, конференції ідей, колективного блокнота, синектики.

2 Методи, які базуються на системному аналізі комплексних рішень,
упорядкуванні ознак приватних рішень, аналізі комплексних рішень шляхом
комбінування приватних рішень. До цих методів відносяться модифікації
морфологічного аналізу і синтезу, методи впорядкованих ознак і
десяткових матриць пошуку.

3 Методи, в яких основне місце відводиться асоціативному мисленню,
використанню аналогій, метафор і семантичних властивостей понять. Це
методи фокальних об’єктів, генерування випадкових асоціацій.

4 Методи, в яких підказується спосіб вирішення протиріч за допомогою
еврістичних прийомів. До них відносять алгоритми вирішення
винахідницьких завдань і бібліотека еврістичних прийомів.

2 Метод “ мозкового штурму”

“Мозковий штурм” – найбільш відомий і широко застосовуваний метод
генерування нових ідей шляхом творчого співробітництва групи
спеціалістів. Будучи єдиним мозком, група старається штурмом подолати
труднощі, які заважають вирішити дану проблему. В процесі такого штурму
учасники висувають і розвивають власні ідеї для розвитку інших,
комбінують їх. Для забезпечення максимального ефекту “мозковий штурм”
повинен підпорядковуватись певним правилам і базуватися на строгому
вирішенні в часі процесу висунення ідей і процесу їх обговорення та
оцінки. На першій стадії штурму забороняється засуджувати висунуті ідеї
і пропозиції (вважають, що критичні пропозиції переривають творчий
процес, заважають висуненню ідей). Роль керівника групи зводиться до
того, щоб активізувати творче мислення учасників засідання, забезпечити
висунення якомога більшої кількості варіантів здійснення тієї чи іншої
функції або її складових частин. Після висунення ідей проводиться їх
обговорення, економічна оцінка і відбір кращої.

На стадії обговорення учасники “ мозкового штурму” повинні розвинути
висунуті ідеї для знаходження в них раціональних зерен. Учасники повинні
сконцентровуватись на позитивних сторонах ідей і розвивати їх. Тому
висунуті в процесі обговорення додаткові ідеї можуть базуватися на ідеях
інших учасників або, навпаки, бути для них фундаментом, каталізатором.
Значний ефект дає комбінування ідей при одночасному виявленні переваг і
недоліків синтезованих при цьому варіантів.

Метод “ мозкового штурму ” ефективний перш за все при вирішенні не дуже
складних завдань загального організаційного характеру, коли проблема
добре знайома всім учасникам засідання і з питань, що розглядаються, є
досить інформації.

Метод “ мозкового штурму ” має ряд модифікацій.

n

p

?

p

?

gdU6l

h

h

h

gdU6l

h27

7як секретар сесії. Якщо особа, яка проводить індивідуальний “мозковий
штурм”, не вузький спеціаліст з досліджуваної проблематики, то доцільно
передавати результати експерту для оцінки і подальшої роботи. Така
технологія синтезу рішень передбачає тривалість сесії не більше 3-10 хв
при високій самодисципліні. Отримані ідеї фіксуються на паперових або
електронних носіях інформації, а їх оцінка проводиться через декілька
днів після їх отримання. При проведенні індивідуального “ мозкового
штурму ” необхідно володіти навичками постановки запитань, на які можуть
бути дані альтернативні відповіді.

Масовий “ мозковий штурм ” проводиться учасниками сесії – масовою ( до
декілька сот чоловік ) аудиторією, яка вирішує якусь складну проблему.
Відбір ідей проводиться на проміжних етапах. Учасники групуються по 6 –
8 фахівців, при цьому важливо, щоб безпосереднє відношення до завдання
мав лиш керівник групи, а решта члени групи були тільки знайомі з нею.
«Штурм» проводиться в два етапи. На першому етапі оперативними групами
проводиться прямий колективний “мозковий штурм”, тривалість цього етапу
15–20 хв. На другому етапі після закінчення сесії керівник кожної групи
протягом декількох хвилин оцінює висунуті ідеї, відбирає з них найбільш
цікаві і повідомляє про них на “пленарному засіданні”. Після завершення
роботи деякі ідеї починають впроваджуватись, а інші передаються
експертам для опрацювання.

Письмовий “ мозковий штурм ” застосовується тоді, коли немає можливості
зібрати спеціалістів в одному місці. В цьому випадку формується творче
завдання у формі детального запиту, який відображає в альтернативному
вигляді основні проблеми, що потребують вирішення. Далі процедура така,
як і при звичайному “мозковому штурмі”. Метод письмового
“мозкового штурму” виключає можливість обміну ідеями і тому дещо гальмує
появу оригінальних ідей.

Подвійний “мозковий штурм” органічно поєднує в собі процеси генерування
ідей і їх позитивної критики. Сесія триває три формальних етапи з
перервою між ними 45 хв. Перший етап – постановка творчого завдання,
формулювання учасниками своїх пропозицій. На другому етапі проводиться
неофіційна частина сесії, непримусове вільне обговорення. Третій етап –
продовження висунення ідей, але більш конкретних, які можна практично
реалізувати. Після закінчення сесії експертами проводиться оцінка ідей,
їх опрацювання і впровадження в життя.

Зворотний “ мозковий штурм ” відрізняється від прямогого тим, що тут
більша увага приділяється критиці ідей. На нараді вирішуються більш
вузькі, спеціальні завдання. Роботою на сесії є всебічний аналіз слабких
місць в системі, яку необхідно удосконалювати або замінити на нову. В
результаті складається відомість недоліків в системі. Надоліки
оцінюються експертами, які виключають помилкові зауваження і висновки.
Після цього проводиться прямий “ мозковий штурм ” з ліквідації виявлених
недоліків.

Конференція ідей – один із видів колективної творчості. Від “мозкового
штурму” вона відрізняється темпом проведення нарад з висунення ідей і
допущенням критики у формі реплік і коментарів. Вважають, що критика
може підвищити цінність висунутих ідей. До конференції ідей залучаються
керівники і пересічні працівники, особи, які постійно мають справу з
даною проблемою, та новачки, які часто висувають нові, оригінальні ідеї.

3 Метод генерування випадкових асоціацій

Методи асоціацій і аналогій передбачають активізацію в першу чергу
асоціативного мислення людини. До цих методів відносять метод фокальних
об’єктів і метод генерування випадкових асоціацій.

Метод фокальних об’єктів полягає в перенесенні ознак випадково вибраних
об’єктів на об’єкт, що удосконалюється, і який лежить ніби у фокусі
переносу і тому називається фокальним. В результаті виникає низка
несподіваних варіантів рішень. Цей метод дає добрі результати при пошуку
нових модифікацій відомих систем. Він дозволяє, наприклад, швидко знайти
ідеї нових незвичайних товарів, способів обслуговування в супермаркетах,
нових способів управління.

Метод генерування випадкових асоціацій формалізований двома алгоритмами.

Алгоритм 1 Перед початком алгоритму задається така інформація:

А – список об’єктів; В – список ознак; С – матриця зв’язків А і В,
причому Сij=1, якщо і-тий об’єкт володіє j-тою ознакою, інакше Сij=0.

Робота алгоритму зводиться до випадкового вибору об’єкта із списку А і
всіх його ознак із списку В. В результаті отримують випадкову асоціацію
“об’єкт — ознаки”. Наступну асоціацію отримують незалежно від
попередньої.

Алгоритм 2 Вхідна інформація в цьому алгоритмі збігається з вхідною
інформацією алгоритму 1.

Виконуються такі процедури :

1 Випадковий вибір із списку А об’єкта а.

2 Вибір із списку В всіх ознак об’єкта а. Результат – список Ва.

3 Випадковий вибір із списку Ва ознак b.

4 Вихідні дані: а, Ва, b.

5 Вибір із списку А всіх об’єктів, що володіють ознакою b. Результат –
список Аb.

6 Випадковий вибір із списку Аb об’єкта а.

7 Перейти k разів до процедури 2.

8 Кінець.

На кожній ітерації алгоритму користувачеві виводиться наступна випадкова
асоціація “об’єкт – ознаки – випадкова ознака”. Результатом роботи є
гірлянда асоціацій довжиною k. Послідовність об’єктів в гірлянді
характерна тим, що сусідні об’єкти мають спільні ознаки.

Оригінальність і допустимість ідей, отриманих на основі випадкових
асоціацій, суттєво залежать від вхідних списків А і В. При цьому, чим
більший перетин ознак фокального об’єкта зі списком В, тим більша
ймовірність отримання допустимої ідеї і менша – оригінальної.

Приклад. Розглянемо приклад генерування випадкових асоціацій при
вирішенні завдання створення нового споживчого товару.

Вихідна інформація:

А= {а1 — авторучка, а2 — ліхтарик, а3 – радіоприймач, а 4 —
годинник}.

В= {b1 — склянний, b2 — світлотепловипромінюючий, b3 – багатоколірний,
b 4 – плаваючий, b5 –вмонтований, b6 – велетенський, b7 – мініатюрний,
b8 – джерело енергії — теплова енергія}.

Матриця С зв’язків А і В для даного прикладу має такий вигляд:

Перелік ознак Назва товарів

а1 а2 а3 а4

b1 1

1

b2

1 1

b3 1 1

b 4 1 1 1 1

b5

1 1 1

b6 1 1 1 1

b7

1 1 1

Виконуємо процедури:

Випадковий вибір із списку А об’єкта:

а2 — ліхтарик;

2 Вибір із списку В всіх ознак об’єкта а2 — ліхтарик:

В а2 = {b1, b2, b3, b 4, b5, b6, b7, b8 };

3 Випадковий вибір із списку В а2 ознаки b:

b 4 – плаваючий;

4 Вихідні дані:

а2 — ліхтарик;

В а2 = {b1, b2, b3, b 4, b5, b6, b7, b8 };

b 4 – плаваючий;

5 Вибір із списку А всіх об’єктів, що володіють ознакою b 4 :

А b 4 = {а1, а2, а3, а 4 };

6 Випадковий вибір із списку А b 4 об’єкта:

а3 – радіоприймач.

Після першої ітерації гірлянда випадкових асоціацій має такий вигляд:

а2 — ліхтарик, b 4 – плаваючий, а3 – радіоприймач.

Ознака b 4 є спільною для а2 і а3 .

7 Перехід до процедури 2.

Результат – список В а3 = { b 4, b5, b6, b7, b8 };

8 Випадковий вибір із списку В а3 ознаки b8 – джерело енергії — теплова
енергія;

9 Вихідні дані:

а3 – радіоприймач, В а3 = { b 4, b5, b6, b7, b8 }, b8 – джерело енергії
— температура тіла людини;

10 Вибір із списку А всіх об’єктів із ознакою b8:

А b 8 = { а2, а3, а 4 };

11 Випадковий вибір із списку А b 8 об’єкту: а 4 – годинник.

Після другої ітерації гірлянда випадкових асоціацій має такий вид:

а2 — фонарик, b 4 – плаваючий, а3 – радіоприймач, b8 – джерело
енергії — температура тіла людини, а 4 – годинник.

В результаті двох ітерацій алгоритму асоціації, що виникли від
синтезованої гірлянди, дають змогу згенерувати такі ідеї споживчого
товару:

ліхтарик для підводного плавання;

радіоприймач для плавання з джерелом енергії від температури тіла
людини;

годинник з підзарядкою від теплової енергії, що випромінюється тілом
людини.

4 Методи контрольних питань, колективного блокнота та “ матриць
відкриття”

Методи контрольних запитань застосовуються для психологічної активізації
творчого процесу. Ціль методу полягає в тому, щоб з допомогою певних
запитань привести до вирішення назрілого завдання. Метод може
застосовуватися як в індивідуальній роботі, так і при колективному
обговоренні проблеми.

Один із найбільш поширених «питальників» А, який ключає 9 груп
запитань:

Яке нове застосування можна запропонувати системі?

На яку іншу систему подібна дана і що можна скопіювати?

Які можливі модифікації шляхом зміни функцій?

Що можна в системі збільшити?

Що можна в системі зменшити (прискорити, звузити) ?

Що можна в системі замінити?

Що можна в системі перетворити (схему, порядок роботи) ?

Що можна зробити в системі навпаки?

Які нові комбінації елементів системи можливі?

В даних запитаннях містяться рекомендації з апробації еврістичних
методів для вирішення даного завдання.

Метод колективного блокнота уможливлює незалежне висунення ідей кожним
членом робочої групи з колективною їх оцінкою і процесом вироблення
рішення.

Кожен учасник отримує блокнот, в якому записує в загальних рисах без
застосування спеціальних термінів суть проблеми, а також дані, що дають
змогу орієнтуватись в ній. Протягом місяця кожен учасник щоденно
заносить в блокнот ідеї, що виникають з приводу даної проблеми, оцінює
їх і визначає, котрі з них можуть забезпечити найкраще вирішення
проблеми. Крім того, в блокноті фіксуються ідеї, які є поза основною
проблемою, але розвиток яких може бути корисним для знайдення кінцевого
результату.

Систематизація зафіксованих в блокноті ідей здійснюється керівником
групи, а заключне обговорення – всіма членами. Вибір кінцевого
результату проводиться методом “ мозкового штурму ”.

Метод “матриць відкриття” широко застосовується у Франції. Суть методу
полягає в побудові квадратної матриці, в якій перехрещуються два ряди
характеристик по вертикалі і по горизонталі. Ряди можуть бути
впорядковані за будь-якою ознакою або невпорядковані. Характеристики
можуть бути виражені кількісно або якісно.

Основні етапи методу:

— складання переліку елементів, властивостей, об’єктів, фактів, ідей;

— визначення проблеми в найбільш загальній і абстрактній формі,
уточнення її, побудова структури поля;

— визначення перехрещення рядів і стовпчиків;

— вивчення вибраних комбінацій і вибір раціональних рішень.

Метод “ матриць відкриття ”, як правило, не дає закінчених рішень і
служить для систематизації наявного матеріалу і визначення відправних
пунктів подальшого дослідження.

5 Характеристика алгоритму розв’язку винахідницьких завдань

Алгоритм вирішення винахідницьких завдань – еврістичний метод,
орієнтований на ідеальну відповідь, максимальне використання наявних
ресурсів, отримання рішення шляхом виявлення і вирішення внутрішніх
протиріч системи. Найбільшого розповсюдження цей алгоритм отримав у
сфері технічного проектування. Тим не менше основні підходи даного
методу можуть бути ефективно застосовані при синтезі нових економічних,
управлінських та організаційних систем.

Алгоритм розв’язку винахідницьких завдань може бути використано для
вирішення 4-рівневих завдань, ієрархічно згрупованих за рівнем
складності.

Рішення завдань 1-го рівня не пов’язане з усуненням протиріч в системі і
веде до незначного удосконалення. Такі завдання під силу кожному
спеціалісту. Тут об’єкт завдання вказаний точно і правильно, варіантів
змін мало, а самі зміни перебудовують систему несуттєво.

Завдання 2-го рівня — з внутрісистемним протиріччями, які легко
долаються з допомогою відомих способів. Відповіді на завдання цього
рівня – дрібні винаходи. Для отримання відповіді розглядаються декілька
десятків варіантів рішень.

Завданя 3-го рівня характеризуються тим, що протиріччя і способи їх
подолання знаходяться в межах однієї науки. При цьому можна повністю
змінити один або два функціональних елементи системи і частково змінити
інші елементи. Тут кількість варіантів, що розглядаються, досягає
сотень. В результаті отримують рішення з високим ступенем новизни і
ефективності.

При вирішенні завдань 4-го рівня синтезується нова система. В таких
завданнях протиріччя усувається засобами, які виходять за межі однієї
науки. Число варіантів вимірюється тисячами і десятками тисяч. В
результаті — створення принципово нової системи.

Етапи вирішеня винахідницьких завдань представлені на рис. 1:

Вибір завдання.

Сформулювати кінцеву мету вирішення завдань:

Яку характеристику системи треба змінити?

Які характеристики об’єкта завчасно не можна змінювати при вирішенні
завдань?

Які витрати зменшаться, якщо завдання буде вирішене?

Які допустимі витрати?

Який головний показник якості необхідно покращати?

Перевірити обхідний шлях вирішення завдання. Припустимо, що завдання
теоретично не вирішується. Тоді яке завдання необхідно вирішити, щоб
отримати необхідний кінцевий результат:

переформулювати завдання, переходом на рівень надсистеми або підсистем;

на трьох рівнях переформулювати завдання, замінивши необхідну дію
зворотною.

Рис. 1- Етапи алгоритму вирішення винахідницьких завдань

Визначити, рішення якого завдання доцільніше – початкового чи
обхідного. Визначити необхідні кількісні показники.

Збільшити необхідні кількісні показники, враховуючи час, необхідний для
реалізації системи.

Уточнити вимоги, висунуті конкретними умовами, в яких здійснюється
реалізація системи.

Перевірити, чи вирішується завдання прямим застосуванням стандартних
рішень.

Застосувати оператор РЧВ – розміри, час, вартість.

2 Побудова моделі завдання.

2.1 Записати умови завдання, не використовуючи спеціальні терміни.

2.2 Виділити і записати конфліктну пару елементів системи.

2.3 Записати дві взаємодії елементів конфліктної пари: наявну і ту, яку
треба ввести.

2.4 Записати стандартне формулювання моделі завдання, вказавши
конфліктну пару і внутрішні протиріччя системи.

3Аналіз моделі завдання.

Вибрати із елементів, що входять в модель завдання, той, який можна
легко змінити.

Записати стандартне формулювання ідеального кінцевого результату (ІКР).

Виділити ту зону системи або елемента системи, яка безпосередньо не
забезпечує досягнення необхідного ІКР.

Сформулювати вимоги до стану виділеної зони завдання.

Записати стандартне формулювання економічного, управлінського чи
організаційного протиріччя.

4 Ліквідація протиріч.

4.1 Розглянути найпростіші перетворення виділеної зони:

— розділити протиріччя властивостей в просторі;

— розділити протиріччя властивостей в часі;

— розділити протиречиві властивості шляхом використання перехідних
станів або перебудовою структури.

4.2 Використовувати фонд еврістичних методів для усунення протиріч в
системі.

5 Попередня оцінка отриманого рішення.

5.1 Провести попередню оцінку отриманого рішення.

5.2 Оцінити новизну отриманого рішення.

5.3 Визначити підзавдання, які можуть виникнути при практичній
реалізації даної ідеї.

6 Розвиток отриманої відповіді.

6.1 Визначити, як повинна бути змінена надсистема, в яку входить
система.

6.2 Перевірити, чи може змінена система застосовуватися по-новому.

6.3 Використати отриману відповідь при вирішенні інших економічних,
управлінських чи організаційних завдань.

Питання для розгляду та обговорення

В чому полягає суть еврістичних методів?

Де і як можна застосовувати експертні і психологічні методи?

Охарактеризуйте метод інтерв’ю.

Доцільність і необхідність застосування методу анкетування.

Види анкет та види запитань. Особливості складання анкети.

Охарактеризуйте методи колективної експертної оцінки.

Суть і види методів направленого і ненаправленого синтезу.

Метод «мозкового штурму»- особливості, види, мета і проведення.

Дайте характеристика методу генерування випадкових асоціацій.

Мета проведення методу контрольних запитань.

Охарактеризуйте алгоритм розв’язку винахідницьких завдань.

6 Розвиток отриманої відповіді

5 Попередня оцінка отриманого рішення

4 Ліквідація протирічь

3 Аналіз моделі завдання

2 Побудова моделі завдання

1 Вибір завдання

Похожие записи