HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

на тему:

«Етикет – як морально-етична культура спілкування»

ПЛАН

Вступ

1. Функції мовленнєвого етикету

2. Роль етикету в комунікаційних стосунках

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Будь-який прояв людської культури, як і культура загалом, може бути
розглянутий як культура спілкування, оскільки за самою своєю сутністю
культура є інтерсуб’єктивною. Водночас про культуру спілкування нерідко
говорять і в особливому значенні — так само як про культуру праці,
культуру дозвілля, культуру побуту тощо. В такому випадку під культурою
спілкування розуміють передусім наявні в суспільстві і в людському житті
форми плекання спілкування як такого, форми його структурування й
ціннісна-смислової організації, а також їхню реалізацію безпосередньо в
стосунках між людьми. Моральний аспект культури спілкування при цьому
охоплює, природно, такі форми останньої, котрі мають морально-етичний
характер, тобто певні і цінності, норми, звичаї, традиції та інші
способи регуляції поведінки, що визначають власне моральну структуру
міжсуб’єктних відносин і забезпечують їхню реалізацію.

Вважається, що мовленнєвий етикет є однією з важливих характеристик
поведінки людини. Бо без знання прийнятих у суспільстві форм етикету,
без вербальних форм вираження ввічливих стосунків між людьми, індивід не
може ефективно, з користю для себе і оточуючих здійснювати процес
спілкування. Стельмахович М. Г. з цього приводу зауважує: «Не треба
забувати, що будь-який, навіть найменший відступ від мовленнєвого
етикету псує настрій, вносить непорозуміння в людські стосунки, а
інколи, навіть, калічить душу і ранить серце людини».

Мовленнєвий етикет є однією із важливих сторін людського спілкування, —
це сукупність значною мірою стандартизованих висловів, що складають
собою стереотипи мовлення, готові формули з певною синтаксичною
структурою і лексичним наповненням.

Вибір стандарту мовленнєвої поведінки, етикетних формул залежить від
соціальних якостей (статусу, віку, освіти) адресата мовлення у їх
стосунку із якостями автора висловлювання, і від характеру взаємин між
комунікантами, ступеня їх знайомства і близькості та інших конкретних
ситуацій мовлення.

Мовленнєвий етикет соціальний за своєю природою, бо виявляє
соціально-рольову сторону спілкування. Тобто на вибір тієї чи іншої
одиниці мовленнєвого етикету впливає соціальна роль індивіда —
нормативно схвалений суспільством спосіб поведінки, який очікується від
кожного, хто займає дану соціальну позицію.

При зміні рольової структури ситуації спілкування індивід переключається
з одних стереотипів поведінки на інші, послуговується різними стилями
мови, різними одиницями мовленнєвого етикету і т. д. Тобто, соціальні
ролі мовної особистості є ключовими в розумінні сутності мовленнєвого
етикету.

1. Функції мовленнєвого етикету

Мовленнєвий етикет, як соціально-лінгвістичне явище детермінований з
функціонального боку, тобто в основі його виділення лежать
спеціалізовані функції. Виділяють наступні функції мовленнєвого
етикету:.

Перша з них контактна (фатична) функція — встановлення, збереження чи
закріплення, підтримуваних зв’язків і стосунків, індивідуальних чи
соціально-масових. Поняття «контактна функція» однаково стосується усіх
тематичних груп одиниць мовленнєвого етикету, бо навіть прощаючись, ми
встановлюємо можливість подальшого контакту.

Функція ввічливості (конотативна) — пов’язана з проявами ввічливого
поводження членів колективу один з одним.

Регулююча функція (регулятивна) — теж стосується усіх проявів
мовленнєвого етикету, бо вибір певної форми при встановленні контакту
регулює характер стосунків адресата і адресанта.

Функція впливу (імперативна, волюнтативна) — передбачає реакцію
співбесідника — вербальну, жестову, діяльнісну.

Функція звертальна (апелятивна) — тісно пов’язана з імперативною, бо
привернути увагу, означає здійснити вплив на співбесідника.

Емоційно-експресивна (емотивна) функція — є факультативною функцією,
оскільки вона властива не усім одиницям мовленнєвого етикету.

Усі функції мовленнєвого етикету існують на основі комунікативної
функції мови.

Існування вказаних функцій доводить, що мовленнєвий етикет не є якимось
випадковим чи несуттєвим явищем, а навпаки представляє собою своєрідний
механізм, лише з допомогою якого може відбуватися ефективна комунікація.

2. Роль етикету в комунікаційних стосунках

Стрижневим елементом культури недарма завжди вважалися слово,
література, здатність продукувати тексти; так і для культури морального
спілкування принципово важливою є наявність такої обґрунтовуючої її
ланки, як культура модального висловлювання, культура словесного
обговорення моральних проблем. Надто добре відомо, що там, де з тих або
інших причин перестають вважати за потрібне висловлюватися і міркувати
на теми моралі, дуже швидко занепадають, вульгаризуються й самі
морально-етичні цінності; коли людям (як це трапилося, зокрема, в Європі
після першої світової війни) чомусь стає «ніяково», «соромно» говорити
про любов, — хиріє, зрештою, й саме любовне почуття. Навпаки,
продуктивний розвиток моральної культури, моральних стосунків між людьми
передбачає процес їх вільного обговорення — моральний дискурс, що
захоплює і освоює дедалі нові й нові шари людського досвіду.

Надзвичайно важливим елементом культури спілкування, який у наш час
набуває особливої актуальності, є етика стосунків між індивідами,
суспільством І локальними спільнотами, які це суспільство складають. По
суті, цей аспект виразно заявив про себе вже в гегелівському вченні про
моральність. Але якщо стосунки індивіда й суспільства з того часу
обговорювалися досить жваво, проблема локальних спільнот і етики
міжспільнотного спілкування саме в наші дні починає привертати до себе
зростаючу увагу дослідників, публіцистів, усієї мислячої громадськості.

???????$???????-?від релігійних до сексуальних тощо. Змушені боротися за
виживання своїх членів спілки інвалідів, ветеранів різних воєн, самотніх
матерів та ін. В будь-якому випадку важливо, що людина, яка вступає нині
в процеси міжсуб’єктного спілкування, все частіше усвідомлює себе при
цьому не просто окремим індивідом, а й членом певної спільноти або
меншини, виразником ЇЇ інтересів. З цієї обставини випливає ціла низка
практичних моральних проблем, які потребують докладного етичного
аналізу; йдеться про проблеми толерантності, рівності прав,
самоідентифікації, спільнотної відповідальності тощо. Справжня культура
спілкування передбачає неослабну увагу до подібних проблем, що в чималій
кількості виникають сьогодні й, судячи з усього, виникатимуть і надалі.

Нарешті, головним показником і водночас основною сферою реалізації
моральної культури спілкування є актуальні процеси міжсуб’єктної
взаємодії, актуальні стосунки між людьми. Вище досить докладно йшлося
про глибинний моральний зміст цих стосунків — хоча вичерпати цю тему,
звичайно, в жодному посібнику неможливо. Нині існує чимало збірок
конкретних настанов і рекомендацій щодо практичної організації
міжлюдських взаємин; загальновідомий взірець подібної літератури —
популярні книжки Д. Карнегі (1888-1955). Згаданого автора, як і інших
метрів даного жанру, нерідко звинувачують — і не без підстав — у
надмірному практицизмі, що узаконює маніпулювання людською моральною
свідомістю. А проте деякі правила спілкування, запропоновані
американським фахівцем, безперечно, заслуговують на увагу: «Щиро
цікавтеся іншими людьми», «посміхайтеся», «будьте хорошим слухачем»,
«ніколи не кажіть людині, що вона не має рації» (себто не залишайте
нікого у свідомості його повної неправоти) та ін.

Якщо перелічені правила, як і багато подібних до них, явно мають певний
раціональний сенс, то поряд із ними в культурному спілкуванні ми
дотримуємося й суто формальних, на перший погляд, настанов, так само як
і чистісіньких умовностей. Сукупність таких формальних правил, що
регулюють зовнішні прояви людських стосунків (поводження з людьми,
формули звертання, вітання, вибачення, подяки, поведінка в місцях
загального користування, манери, одяг тощо), називають етикетом (франц.
etiquette — ярлик, етикетка, від фламандського sleeken — встромляти).

В недавній нашій історії траплялися часи цілковитого нехтування
будь-якими правилами етикету як начебто буржуазним або
феодально-аристократичним пережитком, що приховує нещирість, відсутність
реальної поваги до людини. Проте наслідком такого презирливого
відкидання етикету незмінно виявлялося поширення грубості, а то й
відвертого хамства. І це аж ніяк не можна вважати якоюсь випадковістю.

По-перше, далеко не всі навіть формальні засади етикету мають суто
конвенційний (умовний) характер, інколи за ними стоїть досить глибокий
зміст, що стосується історії моралі або й її нинішнього актуального
стану. Так, відомо, що рукостискання з’являються як знак неозброєності,
взаємної довіри; цокатися келихами люди почали, аби засвідчити
відсутність у них отрути. Глибоке розуміння суті людини, що залишається
актуальним і сьогодні, зумовлює різницю звертання на «Ви» і на «Ти».
Адже, звертаючись на «Ви», ми, по суті, підкреслюємо цим свою повагу до
наявної в людини свободи вибору, закріплюємо за нею право на множинність
можливих утілень. Ви — такий, наче кажемо ми людині, а втім, коли Ваша
ласка, можете бути й ще ось таким, і яким завгодно іншим. У той самий
час коли ми говоримо малознайомій людині «Ти», ми тим самим вербальне
«приковуємо» її суб’єктивне Я до якогось певного фактичного його вияву —
наче хапаємо його за комір, перетворюємо на своєрідний об’єкт, річ. «Ти»
— отже, людина кінчена.

В інших випадках, навпаки, «Ти» підносить людину, «Ви» — здатне глибоко
її образити. Це тоді, коли практичне утвердження власної свободи й
гідності не є для нашого партнера актуальним у стосунках з нами, коли
свій вибір він уже зробив і дорожить саме обраним, зверненим до нас
своїм волевтіленням. «Ти» в такому разі фіксує унікальність,
незамінність даної людини, такої, яка вона є, так само як і незамінність
нашого спілкування з нею. Воно натякає на те «буття-у-правді», котре, як
ми бачили, є однією з внутрішніх прикмет любові. Що ж до звернення на
«Ви», то воно в даному разі могло б видатися занадто холодним, байдужим,
таким, що не рахується з неповторною індивідуальністю нашого партнера.

Висновок

Отже, культура спілкування тісно переплітається з усіма іншими
компонентами, а культура психічної діяльності безпосередньо пов’язана з
культурою життя особистості загалом. Чим вища у людини загальна
культура, тим вища моральна та психологічна культура її спілкування. Чим
менше людина взяла для себе від загальнолюдської культури, тим менше в
неї розвинута мотивація до гуманних, доброзичливих взаємин з іншими, тим
менше вона користується загальноприйнятими нормами поведінки і тим менше
готова до підвищення своєї культури загалом.

Суто формальні, здавалося б, моменти спілкування здатні містити
досить-таки глибокий моральний смисл. Утім, і це по-друге, чисто умовні
вимоги етикету теж мають свою вагу: дотримуючися їх, ми тим самим наче
декларуємо узгоджуваність нашого способу поведінки й дії з поведінкою і
діями наших партнерів по спілкуванню, наче заявляємо про свою належність
до єдиного з ними морального и смислового простору.

Тож, як бачимо, нехтувати навіть зовнішніми правилами моральних взаємин
не слід. Повага до них і творче засвоєння здатні зробити правила етикету
дієвим утіленням доброзичливого, уважного ставлення до людини, знаряддям
тактовності, делікатності. Таке органічне засвоєння приписів етикету,
включення їх до загальної системи людських моральних цінностей становить
необхідне опорядження ввічливості — важливого показника морального стану
людської особистості в цілому.

Список використаної літератури

Стельмахович М. Г. Мовний етикет // Культура слова. — К., 1981. — вип.
20.

Сучасна українська мова / За ред. О.Д.Понамарева. – К., 1997.

Шевченко Л.Ю., Різун В.В., Лисенко Ю.В. Сучасна українська мова:
Довідник. – К., 1996.

PAGE

PAGE 10

Похожие записи