HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

Догляд за сільськогосподарськими тваринами

Догляд за великою рогатою худобою. Утримують велику рогату худобу
утримують залежно природноекономічних умов і технології виробництва
продукції за різними системами: стійлово-пасовищною, стійлово-табірною і
стійлово-вигульною.

Для стійлово-пасовищної системи характерно, що тварин цілий рік
утримують в спеціально обладнаних приміщеннях — корівниках, а в літній
період ще й щоденно виганяються на пасовища.

Стійлово-табірне утримання практикується в районах з обмеженими площами
пасовищ. Зимою худобу утримують в корівниках, а протягом всього літа в
літніх табірних приміщеннях поблизу кормових угідь. Тварин в літній
період годують в основному скошеними зеленими кормами і силосом, інколи
використовують недалеке випасання.

Стійлово-вигульна система передбачає утримання худоби в приміщеннях і на
вигульних площадках біля ферм протягом всього року.

На промислових сільськогосподарських підприємствах застосовують —
прив’язне і безприв’язне утримання великої рогатої худоби з різними
модифікаціями.

Під час утримання на прив’язі корів розміщують у 2 або 4 ряди по 50
голів в кожному. Приміщення обладнуються годівницями із вмонтованими в
них автопоїлками і прив’язями для кожної тварини, транспортерами для
збирання гною, засобами для доїння корів, системою освітлення тощо.

Утримання тварин на прив’язі дозволяє точніше нормувати годівлю, краще
проводити догляд, але, разом з тим, збільшує затрати праці на
прив’язування і відв’язування, роздачу кормів тощо.

Безприв’язне утримання худоби не передбачає прив’язування тварин, які
знаходяться на глибокій підстилці. Корови розміщуються в приміщеннях без
внутрішнього обладнання. Кожного дня на одну корову використовують до 3
кг підстилки. Гній збирають 1-2 рази на рік. Поряд з таким корівником
обладнують вигульний двір і допоміжні приміщення для годівлі і доїння
тварин.

Безприв’язне утримання значно знижує затрати праці, але використовується
менше, так як має ряд суттєвих недоліків, пов’язаних з труднощами в
нормуванні годівлі кожної тварини, підвищеною їх рухливістю та ін.

Для годівлі великої рогатої худоби використовують різні корми рослинного
і тваринного походження. Особлива увага під час складання раціонів
приділяється вмісту перетравного протеїну та незамінних амінокислот —
лізину, метионіну, триптофану. Корми з високим вмістом вуглеводів у
раціоні великої рогатої худоби нормалізують процеси травлення,
запобігають утворенню в шлунку тварин отруйних газів. Розщеплення
клітковини дає речовини, які використовуються в молокоутворюючих
процесах.

Для високопродуктивних дійних корів раціони балансуються за вмістом Ca,
P, Mg, K і S, а також іншими елементами. В раціоні повинні бути в
достатній кількості і вітаміни, нестачу яких ліквідовують вітамінними
кормами та синтетичними препаратами.

На склад молока і його кількість сприятливо впливають якісні зелені
корми, сіно, сінаж, силос, коренеплоди і більшість концентрованих
кормів. Деякі корми надають молоку специфічного присмаку і можуть
погіршувати якість масла і сиру (наприклад, турнепс, бруква, ріпак, дика
редька, полин, дика цибуля і часник).

Потреба дійних корів у поживних речовинах залежить від рівня
продуктивності, вмісту жиру в молоці, живої маси тварин, їх віку і
вгодованості, а також фізіологічного стану. Для корів виділяють основні
чотири періоди фізіологічного стану, різні за умовами годівлі:
сухостійний період (60-65 днів); перший період лактації (перші 100 днів
лактації); другий період лактації (другі 100 днів); третій період
лактації (останні 100-105 днів).

Дійний період у корови розпочинається після народження теляти. У день
отелення корові дають досхочу високоякісного сіна і до 15 літрів теплої
підсоленої води. На другий і третій день до сіна додають 1-1,5 кг
концентрованих кормів у вигляді пійла. Потім до раціону поступово
включають інші корми з розрахунком, щоб на 10-15-й день після отелення
корова одержувала повну їх норму.

Після отелення корови проводять її роздоювання, яке включає комплекс
заходів, спрямованих на підвищення молочної продуктивності корів. До них
відносяться: організація повноцінної годівлі тварин з поступовим
зростанням кількості кормів і їх авансуванням з розрахунку на 4-6 кг
молока понад фактичний надій (2-3 корм. од.), застосування правильного
доїння з масажем вимені, раціональне утримання тощо. Додатковими кормами
під час авансування є коренебульбоплоди, але найчастіше концентрати.

Влітку роздоювання корів проводять тільки за безперебійного забезпечення
їх досхочу зеленою масою і підгодівлі концентратами та мінеральними
добавками.

Після роздоювання корів до наміченої продуктивності годівлю
організовують так, щоб досягнутий рівень протримався якнайдовше. Не
рідше двох разів на місяць раціони для молочних корів слід корегувати
відповідно до їх продуктивності поступовим зменшенням даванки
концентрованих кормів.

Норми годівлі дійних корів встановлюють з урахуванням живої маси,
добового надою і жирності молока. Тільним коровам в останні два місяці
лактації в зв’язку з підвищеним обміном речовин і ростом плода норми
годівлі збільшують на 5-10%. Коровам нижчесередньої вгодованості і
первісткам необхідно збільшувати норму на одну і більше корм. од.
Збільшують або зменшують норму годівлі на 0,4-0,5 корм. од. на кожні 10
кг молока, якщо його фактична жирність більша або менша на 0,5% від
вказаної в таблиці норм годівлі.

Раціони для корів складають з наявних у господарстві кормів. На 100 кг
живої маси згодовують 0,5-2 кг грубих кормів, 5-10 кг соковитих, в тому
числі 7-8 кг високоякісного силосу. У раціонах з сіном доброї якості
близько 25-30% грубих кормів можна замінити високоякісною соломою ярих.
За великих даванок соковитих кормів, і особливо силосованих, грубих
дають мінімальну кількість (до 0,5 кг на 100 кг живої маси) і, навпаки,
під час максимальних даванках грубих дають мінімальну кількість
соковитих кормів. В обох випадках корова отримує достатню кількість
сухих речовин.

Даванку концентрованих кормів орієнтовно встановлюють з розрахунку на 1
кг молока та величини надою. Так, за 10-кілограмового надою дають до 100
г концентратів в розрахунку на 1 кг молока, за надою від 10 до 15 кг —
100-150 г, від 15 до 20 кг — 150-200 г, від 20 до 25 — 250-300 г, а за
надою 25 кг і вище — 300-350 г (до 500 г). Часто даванку концентратів
збільшують в більшій мірі.

Для складання раціонів важливо врахувати, що за силосного типу годівлі
треба включати корми, які багаті на легкоферментуючі вуглеводи —
цукрові, напівцукрові або кормові буряки. Цукрових буряків коровам слід
давати 0,6-0,8 кг на 1 кг молока, але не більше 15-18 кг на добу.
Кормових ж буряків — згодовують до 2-2,5 рази більше, ніж цукрових.

Свіжого жому дійним коровам дають до 10 кг на добу, кислого — до 5 кг.

Забезпечення корів цукром визначають за співвідношенням його до
перетравного протеїну — оптимальне відношення цукру до протеїну
коливається в межах 0,8-1,2:1.

За норми вміст сирої клітковини в сухій речовині повинен бути в межах
20-22%.

Потреба корів у кальції в розрахунку на одну кормову одиницю раціону
коливається в межах 6-7 г, у фосфорі — від 4 до 5 г.

Дійні корови відчувають підвищену потребу у вітамінах. У розрахунку на
одну кормову одиницю їхнього раціону повинно припадати 40-50 мг каротину
і від 900 до 1200 ІО вітаміну D.

Під час згодовування кормів з годівниць спершу дають концентрати, потім
соковиті і в кінці грубі, але можна згодовувати і їх суміш. Часто на
основі різних кормових компонентів та добавок виготовляють повнораціонні
комбікорми, які повністю забезпечують потреби тварин у поживних
речовинах і енергії.

Роздавання кормів рекомендують проводити після доїння.

У літній період основу раціонів становлять зелені корми. Під час
випасання корови за добу споживають до 60-70 кг зеленої трави. В цей
період тваринам додатково згодовують концентрати, мінеральні добавки, а
також, в разі потреби, силос або сінаж.

У сухостійний період перед отеленням необхідно організувати повноцінну
годівлю корів для нормального росту плоду, розвитку вимені, відкладання
поживних речовин в прозапас тощо.

Добовий раціон тільних сухостійних корів орієнтовно повинен включати 3-6
кг якісного сіна, 15-20 кг силосу, 5-10 кг коренеплодів і 1-3 кг
концентратів. У літній період такі тварини, крім випасання,
підгодовуються 2-3 кг концентратів.

Для биків-плідників годівля повинна бути індивідуальною, а раціон
складають з врахуванням інтенсивності використання, віку і живої маси.
На 1 корм. од. корму в раціоні бика повинно припадати 140 г перетравного
протеїну, 7 г Са, 6 г Р і 70-90 мг каротину.

Вирощування і утримання свиней. Годівля і утримання свиней залежить від
віку, статті, фізіологічного стану, пори року тощо. Основними кормами
для свиней є концентровані корми, коренебульбоплоди, силос, а в літній
період ще і трава.

Існує вигульна і безвигульна системи утримання свиней. Вигульну систему
використовують для утримання кнурів, холостих і супоросних маток та
ремонтного (для розмноження) молодняка. Для організації прогулянок
використовують вигульні площадки або обладнання для активного моціону.

Відокремлених від свиноматок поросят і свиней на відгодівлі утримують
HYPERLINK
«javascript:if(confirm(‘http://www.tspu.edu.ua/subjects/4/Silske_gos/ima
ges/TVAR/Ytrum_svun.jpg \\n\\nThis file was not retrieved by Teleport
Pro, because it was unavailable, or its retrieval was aborted, or the
project was stopped too soon. \ безвигульно .

Для годівлі свиней використовують раціони на основі концентрованих
кормів — повнораціонний концентратний (100% повнораціонного комбікорму
за поживністю) і концентратний (82% і більше концкормів) типи. У
господарствах, де використовують корми власного виробництва,
застосовують концентратний тип годівлі з введенням в раціон соковитих і
зелених кормів (концентратно-коренеплідий, концентратно-картопляний,
концетратно-трав’яний, змішаний концентратно-картопляно-коренеплідний).
Питома частка концентратів у таких типах годівлі може сягати 77% за
поживністю. Необхідно особливу увагу приділяти забезпеченості раціонів
протеїном та його співвідношенню з цукрами, наявності незамінних
амінокислот (лізину, метионіну і цистину), джерелом яких є зернобобові
культури, ріпак, а також корми тваринного походження.

Свині, особливо молодняк, погано перетравлюють клітковину, тому її
обмежують до 7-8% у молодняку свиней і до 10-12% від сухої речовини у
дорослих тварин.

Всі концентровані корми необхідно згодовувати тваринам у вигляді
комбікормів або повноцінних кормосумішей в поєднанні з зеленими і
соковитими кормами. Буряки, моркву, гарбузи, силос, зелену траву
використовують подрібненими у сирому вигляді, а картоплю — запарюють.

Всі корми зволожують і згодовують свиням у вигляді густих мішанок
(вологість до 70%). Згодовування рідких кормів призводить до гіршого
засвоєння поживних речовин, зниження продуктивності свиней та їх м’ясних
якостей.

Годівля кнурів враховує їх вік та інтенсивність використання. Для
нормального процесу сперматогенезу тваринам потрібна велика кількість
поживних речовин, особливо перетравного протеїну, макро- і
мікроелементів та лізину. Годують кнурів три рази на день. Маса
одноразової дачі не повинна перевищувати 2-3% маси тварини. Кнурів
потрібно також три рази на добу напувати.

Для кнурів використовують переважно концентратний і
концентратно-коренеплідний типи годівлі з використанням моркви,
комбінованого силосу, а влітку зеленої трави.

Тваринам до двох років на кожні 100 кг живої маси згодовують 2 корм.
од., а дорослим — 1,5 корм. од. Соковиті і зелені корми дають в
обмеженій кількості.

Утримують кнурів окремо від маток, бажано в іншому спеціальному
приміщенні, в індивідуальних станках. Для спарювання починають
використовувати з 10-12 місячного віку.

?ури. Влітку свиноматок найкраще утримувати в таборах з використанням
пасовищ. На кожні 100 кг живої маси холостої матки згодовують 1,5-1,8
корм. од. кормів.

Поросних свиноматок у зв’язку з інтенсивним ростом плоду, особливо у
другу половину поросності, годують інтенсивніше. Особливо велика потреба
в цей період тварин у протеїні. Тому в раціонах годівлі збільшують
кількість концентрованих кормів, частково кормів тваринного походження і
зменшують кількість грубих.

Годують поросних свиноматок 2-3 рази на добу кормом у вигляді густої
мішанки. Перед годівлею напувають.

Утримують поросних маток перші 2 місяці виношування плоду групами по
8-10 голів, на 3-му місяці — по 2, а на 4-му, за 10-15 днів до опоросу,
кожну матку поміщають окремо. Перед опоросом свиноматка повинна
знаходитись у продезинфікованому станку з м’якою підстилкою. Опороси
проходять без сторонньої допомоги.

У перші години після опоросу свиноматку не годують, а дають лише воду.
Якщо в цей час її не забезпечити водою, матка може з’їсти послід, що в
свою чергу може призвести до поїдання поросят. Через 5-6 год після
опоросу їй згодовують 0,5-0,7 кг концентратів (пшеничні висівки або
дерть злакових культур) у формі пійла. За наступної годівлі кількість
концентратів збільшують до 1 кг. До повної норми годівлі кількість
концентратів доводять протягом 6 днів. Соковиті корми розпочинають
давати через 4-6 днів після опоросу. Отже, на повний раціон маток
переводять на 4-6-й день залежно від стану вимені.

Підсисний період триває до 60 днів, а за наявності в господарстві
спеціальних сумішей (замінників молока) і того менше.

Норми годівлі для підсисної свиноматки значно вищі, ніж для холостої і
поросної і залежать від віку матки і кількості поросят-сисунів. Підсисна
свиноматка за добу виділяє 4-6 кг молока, на утворення 1 кг якого
необхідно 0,85 корм. од. З врахуванням цього, на 100 кг живої маси дають
1,5-2 корм. од. і додатково на кожне порося — 0,35-0,5 корм. од. корму.
В цьому випадку одна корм. од. повинна містити 110-120 г перетравного
протеїну.

Приблизний раціон такої тварини повинен за поживністю включати:
концентратів — 50-60%, сінного борошна — 10-15% і соковитих кормів —
25-30%, в зимовий період, а влітку — концентратів 70-75% і решту зелений
корм. В раціоні підсисних маток обов’язковими є корми тваринного
походження.

Утримують підсисних свиноматок з поросятами в окремих просторих станках.

Особливу увагу необхідно приділяти годівлі свиноматки перед відлученням
поросят. За 3-4 дні до відділення поросят загальний рівень годівлі
знижують на 20-25% та виключають з раціону соковиті корми. В день
відлучення поросят маткам дають не більше половини добового раціону, а
далі переводять на норму годівлі холостих.

Після народження поросятам, щоб вони не кусали соски свиноматки,
обламують зуби-ікла і не пізніше як через 1,5-2 год після початку
опоросу підпускають до матки щоб вони виссали молозиво.

Поросят-сисунів вже з 4-5-денного віку розпочинають підгодовувати
підсмаженим зерном, а також дають крейду, деревне вугілля та чисту воду.
Із 7-8 дня поросят привчають до цільного і збираного молока та
комбікормів.

Для попередження анемії поросятам на 2-3-й день після народження
внутрішньом’язово вводять один із залізовмісних препаратів (фероглюкін,
феродекс і ін.) в дозі 150-200 мг заліза. За відсутності цих препаратів
для профілактики анемії готують розчин сірчанокислого заліза (2,5 г) і
сірчанокислої міді (1 г) в 1 л води. Кожному поросяті щоденно дають 10
мл цього розчину з водою або кормом. З 10-15-го дня після народження,
крім концентратів розпочинають давати трав’яне борошно, подрібненні
свіжу моркву, гарбузи і варені картоплю й буряки.

Годують поросят-сисунів 5-6 разів на добу невеликими даванками і після
кожної годівлі напувають свіжою водою.

Критичним для поросят є 21-25-й день після народження. Саме в цей час
молочна продуктивність свиноматки починає зменшуватись, а поросята з
кожним днем потребують все більше поживних речовин.

Кнурців, які не плануються на розмноження, каструють у віці 45-50 днів
або відразу після відлучення від свиноматки.

Відлучають поросят від свиноматок на комплексах за наявності повноцінних
стартових комбікормів у віці 35-45 днів, а то і менше, а в інших
випадках — 45-60-денному віці.

Після відлучення свиноматки поросят залишають у тому ж станку і протягом
8-10 днів рівень годівлі зменшують на 20-30%, використовуючи ті ж корми,
якими годували в період підсосу. Спочатку годують стільки ж раз, як і в
підсисний період, а потім — три рази на добу і стільки ж разів
напувають.

Після «перехідного» періоду поступово збільшують дачу кормів загальною
поживністю до 1-1,2 корм. од. і після досягнення живої маси 22-25 кг
переводять в цех або приміщення для дорощування. Їх об’єднують за віком
і масою у групи 20-30 голів. Якщо дозволяють умови, то поросят найкраще
залишати в тому ж станку маточника аж до періоду переведення їх на
відгодівлю або в цех ремонтного молодняку, що відбувається після
досягнення ними живої маси 38-40 кг.

У зв’язку з інтенсивним ростом відлучених поросят слід годувати за
раціонами, багатими на протеїн, мінеральні речовини і вітаміни. На 1
кормову одиницю раціону відлученого поросяти повинно припадати 120-140 г
перетравного протеїну.

Молодняку згодовують зернові корми бобових і злакових культур разом з
коренеплодами і невеликою кількістю збираного молока, що забезпечує їх
потребу у протеїні. Зелена трава, трав’яне борошно, комбінований силос,
рибне і м’ясо-кісткове борошно, кормові дріжджі та мінеральні добавки є
джерелом для тварин вітамінів та мінеральних речовин.

У розрахунку на 100 кг живої маси ремонтному молодняку вагою від 40 до
80-90 кг згодовують 4,4-5,0 корм. од., а вагою від 80 до 120-150 кг —
2,8-3,0 кормових одинці.

У 3-4-місячному віці з відлучених поросят відбирають молодняк для
розмноження (ремонтний), а решту (неремонтний) переводять на відгодівлю.

У сучасних сільськогосподарських підприємствах весь цикл виробничих
операцій з відгодівлі, вирощування, розмноження, утримання тощо свиней
об’єднують в єдиний технологічний цикл, який концентрується в
свинарському промисловому комплексі ( HYPERLINK
«javascript:if(confirm(‘http://www.tspu.edu.ua/subjects/4/Silske_gos/ima
ges/TVAR/Svun_kompl.jpg \\n\\nThis file was not retrieved by Teleport
Pro, because it was unavailable, or its retrieval was aborted, or the
project was stopped too soon. \ СПК ).

Розведення, годівля і утримання птиці. Основним методом розведення птиці
є чистопородне розведення, а на товарних фермах — промислове
схрещування, яке дає кроси птиці з підвищеною життєздатністю.

Поняття кроса включає в себе гібрид птиці, який одержують схрещуванням
ліній однієї чи різних порід, а також самі вихідні батьківські форми.
Залежно від кількості ліній, які використовують для схрещування,
розрізняють «дво-«, «три-» і «чотирилінійні» кроси птиці. Кроси
створюються в середині однієї породи (прості) або на основі 2-3 порід
(синтетичні).

До розмноження відбирають здорову, міцну, спокійну птицю, яка добре
поїдає корм.

Півнів і курок спаровують у віці одного року і використовують 3-4 роки,
індиків у віці 1-1,5 і використовують 2-3 роки, качок — 1-річному віці і
використовують 2-3 роки. Для нормальної заплідненості яєць стадо
комплектують з розрахунку 1 півень на 10-12 курок, крижень — на 7-8
качок, гусак — на 3-4 гуски, індик — на 10-12 індичок.

На сучасних птахофабриках молодняк виводять в HYPERLINK
«file:///E:/igor_robota/Pojar_Igor_13.01.2004/skoob/tspu.edu.ua/Silske%2
0gospodarstvo/Untitled/Inkubator.jpg» інкубаторах , що дає змогу
уникнути сезонності розмноження птиці, підвищити вихід молодняку тощо.
Інкубатори обладнують обігрівачами, системами зволоження і вентиляції
повітря, механізмами перевертання яєць. Найчастіше використовуються
промислові електричні інкубатори «Універсал» на 45, 50, 55 тис. яєць і
«Кавказ» — на 92 тис. яєць.

Яйця, що закладаються в інкубатор, повинні бути свіжими (не більше 2-3
днів), чистими, їх не можна мити чи витирати. Яйця закладають за певним
графіком — по кілька лотків кожного дня, з інтервалом 3-4 доби або за
один раз.

У камерах інкубатора підтримуються певні умови для виведення молодняку з
яєць, який називається режимом інкубації.

Режим інкубації включає регулювання температури, відносної вологості
повітря, вентиляцію, періодичне перевертання яєць.

Режими інкубації для різних видів птиці різні: для качок — температура
37,5 °С, тривалість 27 діб; гусей — 39,5 °С, тривалість 30 діб; індиків
— 37,5 °С, тривалість 27 діб.

Для курячих яєць в інкубаторі підтримується температура 37,5 °С,
відносна вологість повітря 55%. Тривалість інкубації 21 доба, за яку
необхідно провести 12 перевертань.

Виведений молодняк курей сортують і переводять на вирощування. Курчат
починають годувати через 12 годин після виведення. Перші дні дають
подрібнене зерно пшениці, кукурудзи, вівса, пшоно, сир, варені яйця. З
5-6-денного віку починають включати в раціон зволожені перегоном мішанки
з борошнистих кормів, макухи, риб’ячого та м’ясо-кісткового борошна,
сиру і зелені. Після 2-місячного віку молодняку починають згодовувати
ціле зерно. Обов’язковим у раціоні є риб’ячий жир, мікроелементи та
пісок або гравій. Протягом перших 10 днів курчат годують 8-10 раз на
добу, а пізніше — зменшують до 4-х раз.

У віці 130-140 днів молодих курочок відбирають для комплектування
основного маточного поголів’я. Яйцекладка в курей несучого напрямку
продуктивності розпочинається у 150-160-денному віці, а в м’ясних —
170-180-денному.

На птахофабриках дорослих курей годують переважно сухими кормами —
повнораціонними комбікормами. Вони можуть бути розсипні або
гранульовані, їх збагачують вітамінами, мікроелементами, а також додають
антибіотики. Використання комбікормів полегшує процес і покращує якість
годівлі, кількість корму точніше нормується тощо. Приблизно добова норма
комбікорму для курки-несучки становить близько 100 г, індички — 260,
індика — 500, качки 240 г. Також необхідно в годівницях постійно тримати
подрібнений до 2-4 мм гравій або пісок і воду.

У деяких господарствах з метою використання дешевих кормів власного
виробництва в раціон птахів, крім комбікормів, вводять ціле, подрібнене
чи проросле зерно злакових й зернобобових культур, м’ясо-кісткове, рибне
і трав’яне борошно, пшеничні висівки, макуху, збиране молоко, зелень,
коренебульбоплоди та інші корми, які дають у вигляді вологих мішанок.

У господарствах сільськогосподарську птицю утримують на підлозі і в
клітках.

HYPERLINK
«file:///E:/igor_robota/Pojar_Igor_13.01.2004/skoob/tspu.edu.ua/Silske%2
0gospodarstvo/Untitled/Utru_pidlog2.jpg» Утримання на підлозі
передбачає розміщення птиці в одноповерхових пташниках на підстилці з
торфу, соломи, тирси тощо. На 1 м2 розміщують 4-5 курок, обладнують
місця для яйцекладки (одне на 6 курок), встановлюють насісти у вигляді
похилих драбин.

Утримуючи птицю в клітках, її розміщують у кліткових батареях, які
розставляють переважно багатоярусно, що дає змогу значно скоротити площі
для утримання. Процеси годівлі, напування, збору яєць, видалення
посліду, регулювання умов довкілля (температура, освітлення, вентиляція)
в таких пташниках автоматизуються.

Індиків, качок і гусей утримують переважно на підлозі. Приміщення ділять
на секції з певною кількістю особин: для качок по 25-30, гусей — 100-150
голів тощо. Біля таких приміщень влаштовують площадки для вигулу. Слід
відмітити, що в літній період гусей цілодобово утримують на пасовищах.

Використана література

Горбачева Н. Породы кур и их содержание в приусадебном хозяйстве. — М.:
Искусство и мода, 1993. — 144с.

Довідник зооінженера / М.І. Машкін, Д.І. Барановський, О.І. Сокол і ін.
/ За ред. М.І. Машкіна. — К.: Урожай, 1989. — 320с.

Клименко П.Д., Кононенко О.І., Кротов А.А. Основи землеробства і
тваринництва. — К.: Вища школа, 1981. — 400с.

Курдюков М.Г. Птахівництво. — К.: Урожай, 1974. — 287с.

Основы животноводства / А. И. Слабкина, А. П. Солдатов, М. А. Попова и
др. / Под ред. А. П. Солдатова. — М. : Агропромиздат, 1988. — 286.

Технологія виробництва продукції тваринництва / О.Т.Бусенко, В.Д.Столюк,
М.В.Штомпель та ін.; За ред. О.Т.Бусенка. — К.: Аграрна освіта, 2001. —
430с.

Похожие записи