.

Догляд за нігтями та шкірою рук і ніг (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
6 11155
Скачать документ

РЕФЕРАТ

На тему:

Догляд за нігтями та шкірою рук і ніг.

Відомо, що на вік людини передусім указує стан шкіри рук. Вона є
найуразливішою частиною шкіри тіла людини, тому що потерпає від
агресивного впливу довкілля (вода, побутова хімія, сонячна радіація
тощо). При цьому шкіра травмується й передчасно старіє. Тому догляд за
руками є одним із важливих завдань практичної косметології. Він
поділяється на гігієнічний догляд за шкірою рук, ніг і нігтями та
декоративний догляд за нігтями.

Сьогодні виконання манікюру і педикюру, догляд за руками з гігієнічної
процедури перетворилося на мистецтво. Доглянуті руки та ідеально
виконаний манікюр і педикюр довершують загальний вигляд людини. Майстер,
який працює з нігтями, повинен мати ідеальний смак і загальні знання з
перукарства, косметології, медицини, а також з історії моди, художніх
мистецтв.

1. ІСТОРІЯ

Час виникнення звичаю фарбувати нігті губиться у такій глибині
тисячоліть, що не може бути й мови про точне датування. Протягом
багатьох віків населення різних країн ставилося до манікюру по-різному,
часто надаючи йому деякого містичного, чаклунського значення.

Манікюр (від латин, manus — рука та curare — доглядати; дослівно означає
«догляд за руками») — одна з найдавніших косметичних послуг. Ще у
Стародавньому Єгипті використовували спеціальні засоби догляду за
руками, ногами й нігтями: спеціальне приладдя, інструменти, притирання,
креми, полірувальні порошки. Цариця Єгипту Клеопатра використовувала хну
для фарбування своїх довгих нігтів у теракотовий колір. Гробниця
придворного манікюриста єгипетського фараона, який жив близько 2400 року
до н. е., свідчить про привілеї, якими він користувався за життя.

Манікюрний набір із литого золота, датований 3200 р. до н. е., було
знайдено у халдейських похованнях південної частини руїн Вавилону. У
Стародавньому Єгипті, Ассирії, Вавилоні, а пізніше у Візантії були
відомі накладні нігті.

На Близькому Сході та в Індії жінки фарбували пучки та ступні хною з
додатком природних фарбників із рослин і мінералів. Звичай прикрашати
долоні нареченої візерунками, нанесеними за допомогою хни, відомий ще за
біблійних часів.

У Китаї, Японії, Кореї та в інших східних країнах жінки фарбували пучки
та нігті природними фарбниками, а також золотили нігті. У цих країнах
довгі нігті були символом мудрості та аристократизму, до того ж
вважалося, що вони допомагають розмовляти з богами. Фахівці ретельно
доглядали за нігтями: полірували та змащували їх оліями. Для довгих
нігтів виготовляли спеціальні футляри, які були витвором мистецтва.
Вважалося, що червоний колір нігтьової пластинки сприяє посиленню і
припливу енергії, зелений проявляє виражену тонізуючу дію. Пофарбований
у червоний колір будь-якого відтінку ніготь мізинця ніби-то оберігав
організм проти дії стресу; жовтий колір на нігтях знижував сталість
психіки, а фарбувати нігті у голубий, синій та чорний кольори
рекомендувалось лише здоровим людям.

Європейські дами до початку XX ст. нігтів не фарбували, а тільки
підпилювали та полірували.

Манікюр у його сучасному вигляді виник у Франції в 1830 p., коли виникла
необхідність позбутися задирки біля одного з нігтів короля Луї Філіппа.
Лікарю, який виконував цю невелику операцію, наказали розробити набір
інструментів для догляду за руками й нігтями. До набору для обробки
нігтів увійшла апельсинова паличка, запозичена з інструментів зубних
лікарів. Поступово у моді стали подовжені нігті, які надавали людині
особливого соціального статусу; чим довші нігті, тим привілейованіше її
становище. З часом французи додали багато нового до старовинного
мистецтва догляду за руками, зокрема, нові суміші порошків для
полірування нігтів, примочки та кольдкреми для рук і ніг, багато нових
інструментів для догляду за нігтями.

В Америці з 80-х років XIX ст. з’явилися спеціальні заклади для догляду
за руками та укріплення нігтів, куди всі денді й модниці відправлялися
хоча б раз на тиждень, для надання своїм нігтям гідного фасону. Очевидно
саме звідти знову прийшла мода на золотіння нігтів. У таких салонах
можна було пофарбувати та розписати нігті. А в одному з салонів
Філадельфії за 25 доларів (!) виконували таку послугу — «на нігтях
пальців написати ім’я предмета обожнювання та намалювати портрет».

З 1925 р. відомий сучасний спосіб фарбування нігтів за допомогою
нітроцелюлозного лаку з додаванням фарб, який до Європи потрапив
знову-таки з Північної Америки. З часом етапи застосовувати й
перламутрові лаки. Проте в усі часи безбарвний манікюр має своїх
прихильників і виглядає напрочуд елегантно.

Таку ж давню історію має й педикюр (від латин, ped — нога та curare —
доглядати і дослівно означає «догляд за ногами і нігтями»). Фахівці з
догляду за ступнями були відомі ще у Стародавньому Єгипті. У XVI ст. в
Англії з’явилися фахівці, які переважно займалися зрізанням мозолів.
Вони вели кочовий уклад життя і працювали на ярмарках і вулицях.
Винахідником педикюру у сучасному розумінні цього слова вважається Девід
Лоу, який першим назвав себе педикюрником. До речі, він заснував і
перший у Лондоні готель. 1780 р. Лоу вирішив зайнятися зрізуванням
мозолів, що було досить прибутковим заняттям — за кожен візит він
отримував гінею. Через п’ять років він надрукував наукову працю про
ступні під назвою «Хіроподологія», де вперше застосував термін
«педикюрник» («хіроподист»). Рецензенти книги визнали цей термін
абсурдним, не вважаючи Лоу за вченого та фахівця.

Відкриттям першої школи педикюру у Нью-Йорку стало незаперечним
визнанням спеціальної науки. У 1913 р. перші 14 кваліфікованих
педикюрників, у тому числі й одна жінка, отримали дипломи. До цього часу
професія педикюрника була суто чоловіча.

2. Практичне виконання манікюру та педикюру.

Практичне виконання манікюру й педикюру потребує морфологічних і
фізіологічних знань (рис. 13.1) щодо будови кисті, апарата нігтя та
санітарно-гігієнічних правил догляду за ними.

Рис. 13.1. Схема будови кисті:

1 — м’якоть великого пальця; 2 — долоня; 3 — тильна частина; 4 — середня
частина; 5 — пальці; 6 — подушечка пальця; 7 — кінчик пальця; 8 —
нігтьова фаланга; 9 — середня фаланга; 10 — основна фаланга; 11 —
м’якоть мізинця; 12 — зап’ясток

Рис. 13.2. Схема будови апарата нігтя:

1 – нігтьова пластина; 2 — задній нігтьовий валик; З — матриця; 4 —
фаланга; 5 — нігтьові зв’язки.

Апарат нігтя – це складана анатомо-фізіологічна структура; нігтьова
пластинка є додатком шкіри (рис. 13.2). Нігті виконують багато функцій:
від захисту кінчиків пальців від зовнішнього впливу навколишнього
середовища і забезпечення більш точних рухів при роботі з дрібними
предметами до усування свербежу шкіри. Доглянуті нігті створюють
естетичний зовнішній вигляд рук.

Нігті — це тверді рогові пластини, розташовані у нігтьових ложах
зворотних поверхонь кінцевих фаланг кистей та стоп. Вони починають
розвиватися на третьому місяці внутрішньоутробного життя зародка людини.

Відкрита частина нігтьової пластини — це тіло, а закрита проксимальна
частина – корінь нігтя. Ложе, на якому покоїться ніготь, відповідає
ростковому шару епідермісу, і з трьох боків оточено нігтьовими валиками
(задній та два бокових). Вільний край нігтя нависає над нігтьовою
борозною. На лінії переходу нігтьового валика у нігтьову пластину
утворюються нігтьові пазухи, або синуси. Задня частина нігтьової
пластини називається лункою нігтя, вона має вигляд матово-білого
півмісяця.

Від закритої частини нігтьового вала епідерміс поширюється на внутрішню
частину шкіряної складки, а зернистий та остьові його шари розташовані
на поверхні нігтьової пластини у вигляді нігтьової шкірки, кутикули.
Вона міцно прилягає до поверхні нігтя й закриває доступ до матриксу.
Кутикула складається з двох основних шарів: верхнього й нижнього.
Особливість нижнього шару полягає в тому, що він може дуже міцно
зростатися з поверхнею нігтя — птеригієм, або залишком зародка нігтя.
Кутикула та птеригій захищають матрикс нігтя. Таку ж функцію виконує й
поніхій – поперечна піднігтьова борозна у вигляді смужки шкіри, яка
знаходиться під вільним краєм нігтьової пластинки.

Нігтьовий апарат — це структура, що постійно оновлюється. Ніготь росте
все життя головним чином за рахунок матриксу, який міцно з’єднаний з
тілом нігтя і дещо менше з нігтьовим ложем. Він становить з ними рухому
росткову зону нігтя.

Матрикс розташований у проксимальній частині нігтьового ложа. Він є
головною частиною росткової зони і місцем, де ніготь утворюється
постійно. Саме матрикс зумовлює форму, товщину, структуру і швидкість
росту нігтя. При його пошкодженні ріст нігтя призупиняється, а на
нігтьовій пластинці утворюються поперечні борозни або ніготь
атрофується.

Рис. 13.3. Структура нігтьової фаланги:

а — зона із шкіряними сосочками; б — зона грубої кайми; в — зона нижньої
кайми; е — зона кайми з сосочками; д — нижня сосочкова зона

Нігтьове ложе лише частково бере участь у генерації нігтьової пластинки.
Воно складається із декількох зон (рис. 13.3):

зона із шкіряними сосочками (а) створює внутрішній зв’язок між шкірою і
нігтьовою пластиною;

зона грубої кайми (б) утворює своєрідну природну підкладку для нігтьової
пластинки;

зона нижньої кайми (в) створює підставку на початку нігтьового кореня;
зона кайми з сосочками (г) є перехідною між зонами сосочковою та нижньої
кайми.

нижня сосочкова зона (є) — це нерухома частина нігтьового апарата за
рахунок кріплення зв’язками до кісткової фаланги. Усі сосочки пронизані
нервовими волокнами і кровоносними судинами.

Нігтьова пластина — похідне рогового шару шкіри — лежить на нігтьовому
ложі і захищає фалангу від механічного впливу. У кожної людини товщина
нігтьових пластин різна, а з віком під впливом зовнішнього середовища
або в результаті деяких захворювань змінюється. Так, нігтьове ложе

пошкоджується при використанні недосконалої техніки манікюру, при
нігтьових дистрофіях. При цьому послаблюються зв’язки між

клітинами, що призводить до змін форми нігтьової пластини, її сплющення
та відокремлення від нігтьового ложа (онохоліз). За добу довжина нігтя
збільшується на 0,12 мм, а повністю він оновлюється за півроку. Ніготь
росте у довжину та товщину. Спочатку порції майбутнього нігтя ростуть
дещо вгору, а потім змінюють напрям на горизонтальний (рис. 13.4).

Рис. 13.4. Схема утворення нігтьової пластини:

1 — кісткова фаланга; 2 — матрикс; 3 — задній нігтьовий валик; 4 —
нігтьове ложе; 5 — процес утворення лусочок нігтя при ороговінні.

Товщина нігтьової пластини залежить від довжини матриксу: чим він
коротший, тим ніготь тонший. При пошкодженні, травмах і дистрофіях
частина матричного апарата тимчасово або назавжди втрачає можливість
утворення речовини нігтя. Це може бути навіть при незначному натисненні
на лунку нігтя. Після некваліфікованого виконання манікюру нігті стають
хвилястими; нігті пальців ніг у результаті нерівномірного навантаження
на нігтьовий матрикс поперечно викривлюються. Важливо встановити причину
витончення нігтів і погіршення їх стану, щоб дати можливість матриксу
відновитися. Цей процес триває від 9 до 12 міс. При генетично
закладеному короткому матриксі, SPA-методи корекції товщини нігтьової
пластини не діють. У цьому випадку для укріплення нігтів використовують
інші методики.

До цього часу не доведено, що кальцій та інші мінерали укріплюють
структуру нігтів. Тому при лікуванні та відновлюванні нігтів сполуками
кальцію нігтьові пластини тільки насичуються цим елементом і виникає
ефект його надлишку у нігтях. При цьому вільний край нігтьової пластини
стає білим, а нігті — непрозорими, ламкими й крихкими. Здорові нігті —
прозорі та міцні, що залежить від правильного співвідношення в організмі
сірки, холестерину і води. Ця рівновага різко порушується при дистрофіях
різних видів росткової зони нігтя, а також при порушенні загального
обміну речовин в організмі.

Нігті мають шарову й пористу структуру. Тому в них одночасно проходять
процеси всмоктування та випотівання, причому інтенсивніше ніж у шкірі.
Тому через нігті добре проникають різні активні інгредієнти, на чому й
основані різні методи місцевого лікування.

Форма та структура нігтів генетично залежні, але вони можуть змінюватися
протягом життя людини. Нігтьова пластина постійно змінює форму й натяг
залежно від навколишнього середовища. Наприклад, у холодному або сухому
середовищі нігті скорочуються; у теплому і вологому — розпрямляються або
набухають. Тому для захисту нігтів застосовують спеціальні еластичні
покриття.

Нині косметологи володіють технологіями для відновлювання нормального
функціонування нігтів, а також методами естетичної корекції різних
дефектів будь-якої складності. При цьому важливо враховувати фактори
харчування і вплив хронічних захворювань.

Отже, знання особливостей анатомії нігтьового апарата, процесу утворення
й функціонування нігтів повинні бути основою роботи фахівців, які
займаються доглядом за нігтями рук і ніг.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Ветров А. Парикмахер – стилист. — Ростов-на-Дону: Феникс, 2003.

2. Вольфрам К. Идеальные ногти: Способы моделирования // Nand & nails. –
2003. – №4. – С. 32-33.

3. Гутиря Л. Г. Сучасна перукарська справа. — Харків: Фоліо, 1997.

4. Дрибноход Ю. Маникюр, педикюр.: Профессиональный курс. (Сер.
«cosmetical&professional»). — СПб.: Весь, 2002. — 256 с.

5. Константинов А. В. Парикмахерское дело. — М.: Высшая школа, 1987.

6. Корпев В. Д. Мы причесываем женщин. — М.: Стройиздат, 1991.

7. Кулешкова О. Н. Технология и оборудование парикмахерских работ. — М.:
Академия, 2002.

8. Куприянова И. Н. Современные прически: женские, мужские, детские. —
М.: Эксмапресс, 2002.

9. Луканова О. В., Федорова Л. В. Технология парикмахерских услуг. —
Ростов-на-Дону: Март, 2002.

10. ЛяпичА.Д. Парикмахерское мастерство. — К.: Будівельник, 1982.

11. Маникюр. Ростов-на-Дону: Владне, 2001. — 256 с.

12. Марек Збшнев. Парикмахерское дело. — Минск: Высшая школа, 1996.

13. Моделирование причесок: Иллюстрированное методическое пособие. –
К.: 1990.

14. Панченко О. А. Прическа. Укладка. Завивка. — СПб.: Папирус, 1999.

15. Панченко О. А. Мелирование и прическа. — СПб.: Корона-принт, 2000.

16. Пономарчук А. Ростковые зоны и рост ногтя // Ногтевая эстетика. —
2004. – №5.- С. 38-39.

17. Смирнова Л. В. Уроки парикмахерского искусства. — СПб.: Парителы,
2002.

18. Сокол Е. Дезинфекция как наука // Ногтевая эстетика. — 2004. — №1.-
С. 48-50.

19. Энциклопедия парикмахерского искусства. — М.: Веге, 1999.

20. «Зеркало моды». – К.: – 1999-2004.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019