HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

на тему:

«Державне будівництво в Північній Буковині

після звільнення від румунської окупації»

ПЛАН

Вступ

1. Перемовини урядів СРСР та Румунії щодо приєднання Північної Буковини
до УРСР

2. Остаточне оформлення приєднання Північної Буковини до українських
земель під радянською владою

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Встановлення у Румунії 1938 р. королівської диктатури, а у вересні 1940
р. – фашистського режиму, очоленого генералом Антонеску, тяжко відбилося
на становищі українського населення Північної Буковини. Арешти, побої,
масові звільнення з роботи, знущання над мовою, релігією,
національністю, людською гідністю українців стали тут повсякденним
явищем. Приєднання у вересні 1939 р. значної частини західноукраїнських
земель – Східної Галичини – до України викликало серед населення
Північної Буковини нове піднесення, надії на возз’єднання з усім
українським народом. Українці втікали з румунської неволі на схід.
Тільки з Кіцмані перейшли кордон понад 400 осіб. Подібне мало місце у
Вижницькому, Заставнівському, Хотинському повітах. Поширювалася агітація
за приєднання краю до України.

Румунська влада відповіла на це новою хвилею репресій. Усі
неблагонадійні елементи знаходилися під наглядом поліції, багато з них
було ув’язнено. Тільки у Чернівецькому повіті в грудні 1939 р.
заарештовано 297 осіб. У Європі в цей час уже палахкотіла друга світова
війна, розв’язана гітлерівською Німеччиною. Відбувався переділ сфер
впливу, загарбання сильними державами нових земель, нових територій.
Згідно зі договорами і таємними протоколами до них, узгодженими між
Радянським Союзом і Німеччиною, проблеми Прибалтики, Західної України,
Білорусії та інших територій «належали» до компетенції Радянського
Союзу.

Польська держава опинилася під фашистською окупацією. Західна Білорусь,
Прибалтика, Східна Галичина були приєднані до Радянського Союзу.
Залишилася проблема Буковини та Бессарабії. Радянський уряд, як відомо,
свого часу оголосив про невизнання Сен-Жерменської угоди, що «узаконила»
загарбання Буковини Румунією. Настала слушна нагода по-новому розв’язати
цю справу. Радянський уряд 26 червня 1940 р. надіслав румунському
урядові ноту, вимагаючи повернути Бессарабію та Північну Буковину,
населення якої зв’язане з Україною як спільністю історичної долі, так і
спільністю мови й національного складу.

1. Перемовини урядів СРСР та Румунії

щодо приєднання Північної Буковини до УРСР

У ноті вказувалося: «У 1919 році Румунія, користуючись військовою
слабістю Росії насильно відібрала від неї частину території — Бессарабію
і тим порушила вікову єдність Бессарабії, яка населена головним чином
українцями з Української РСР. СРСР ніколи не змирювався з фактом
насильного відторгнення Бессарабії, про що Уряд СРСР неодноразово
заявляв перед всім світом. Тепер, коли військова слабість СРСР відійшла
в область минулого,- вказувалося в ноті,- а міжнародна обстановка, що
створилась, вимагає якнайшвидшого розв’язання одержаних у спадщину від
минулого невирішених питань, для того, щоб закласти, нарешті, основи
міцного миру між країнами, Радянський Союз вважає необхідним і
своєчасним в інтересах відновлення справедливості приступити разом з
Румунією до негайного вирішення питання про повернення Бессарабії
Радянському Союзові. Уряд СРСР вважає, що питання про повернення
Бессарабії органічно зв’язане тієї частини Буковини, населення якої в
своїй величезній більшості пов’язане з Радянською Україною, як
спільністю історичної долі, так і спільністю мови і національного
складу. Уряд СРСР пропонує королівському уряду Румунії:

• Повернути Бессарабію Радянському Союзу

• Передати Радянському Союзу північну частину Буковини в кордонах
зазначених на карті. Уряд СРСР висловлює надію, що королівський уряд
Румунії прийме справжню пропозицію СРСР, тим самим дасть можливість
мирним шляхом вирішити затяжний конфлікт між СРСР і Румунією.

Уряд СРСР чекає відповіді королівського уряду Румунії протягом

27 червня цього року.

16 червня 1940 року»

27 червня румунський посланник в Москві Давидеску передав Молотову
відповідь румунського уряду:

«Уряд СРСР звернувся до Румунського уряду з нотою, яку було вручено 26
червня о 10 год вечора.

Маючи такий ж самий настрій, що і Радянський уряд, і бажання бачити
вирішеними мирними засобами всі питання, які могли б викликати
протиріччя між СРСР і Румунією, королівський уряд заявляє, що негайно
готовий приступити до дружнього обговорення із загальною згодою всіх
пропозицій, які виходять від Радянського уряду…

27 червня 1940 року».

Тобто це означало, що політика Радянського уряду увінчалася успіхом.
Приєднання Бессарабії і Північної Буковини відбулося мирним шляхом.
Червона армія 18 червня 1940 року перейшла Дністер і вступила в Чернівці
й Хотин, а 30 червня вийшла на нові кордони з Румунією. Народ зузстічав
Червону армію радістю. «Сьогодні велика радість, довгождана радість
обгорнула моє серце, — писала в дні визволення відома буковинська
письменниця Ольга Кобилянська у листі до трудящих радянської України, —
відхиляється широка заслона, а з незнаної далечі долинає якась дивна
пісня. За тою заслоною розцвітає чарівний цвіт, що своїм запахом
очаровує наші дні… Нині наша зелена Буковина одягла святковий одяг».

Це було правдою. Інша справа, що радянський уряд не стільки думав про
долю буковинських українців, скільки про нові територіальні надбання,
нові природні ресурси, пересунення своїх кордонів подалі на захід та
максимальне їх забезпечення. Доля ж людей сталінський режим цікавила
якнайменше.

Отже, 28-30 червня Червона армія зайняла всю Бессарабію та Північну
Буковину. Владу тимчасово взяли робітничі та селянські комітети, що
почали створюватись у населених пунктах, бойові дружини, загони й штаби.
Організували цей процес політоргани Червоної армії та спеціально
прислані агітатори й організатори. Контролювалися дії фабрикантів і
заводчиків, встановлювався 8-годинний робочий день, були взяті під
охорону посіви, худоба й реманент поміщиків і багатих селян. Проводилися
вибори до місцевих органів влади – повітових (Чернівецька і Хотинська),
міських, волосних і сільських рад.

2. Остаточне оформлення приєднання Північної Буковини

до українських земель під радянською владою

У липні 1940 р. до Москви виїхала делегація «від трудящих» Північної
Буковини просити возз’єднати їх край з Україною.

,,Йдучи назустріч побажанням” трудящих Бессарабії і Північної Буковини
Верховна Рада СРСР 2 серпня 1940 року прийняла закон про включення
Північної Буковини та українських повітів Бессарабії до УРСР: «Верховна
Рада СРСР постановляє:

• Включити північну Частину Буковини, Хотинський, Акерманський і
Ізмаїльський повіти Бессарабії у склад Української РСР.

• Доручити Президії Верховної Ради СРСР назначити день виборів депутатів
у Верховну Раду СРСР від населення нових територій Української РСР.

Голова Президії Верховної Ради СРСР М. Калінін Секретар Президії
Верховної Ради СРСР А Горнін. Москва, Кремль. 2 серпня 1940 року».

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 7 серпня 1940 року у складі
Української РСР було створено області — Чернівецьку.

15 серпня 1940 року Президія Верховної Ради СРСР прийняла Указ про
націоналізацію землі та території північної частини Буковини, за яким
вся земля з її надрами, лісами і водами оголошувалася державною
власністю. Раді Народних Комісарів Української РСР доручалося негайно
здійснити передачу землі трудящим селянам у безстрокове і безплатне
користування. У Кельнянецькому, Новосенецькому, Сокирянському і
Хотинському районах, де в 1918 році було встановлено Радянську владу,
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 серпня 1940 року було
відновлено чинність радянських законів про націоналізацію землі згідно з
ленінським Декретом про землю.

*

< | ? A8 * | ~ ? A8 ж дня Президія Верховної Ради СРСР прийняла Указ про націоналізацію банків, промислових і торгових підприємств, залізничного і водного транспорту і засобів зв'язку північної частини Буковини. З промислових підприємств націоналізації підлягали заводи і фабрики з кількістю робітників понад 20 чоловік, а при наявності двигуна неменше 10 чоловік. Націоналізувалися також усі без винятку електростанції, нафтосховища, поліграфічні підприємства, торговельні підприємства з оборотом понад 600 тисяч лей на рік, великі домоволодіння, а також будинки, власники яких втекли з Північної Буковини, лікарні і великі аптеки, санаторії, театри, стадіони, музеї... Ці державно-правові акти законодавче ліквідували буржуазний суспільний і державний лад, закріпили встановлення Радянської влади і створення основ соціалістичної економіки. На нововозз’єднаних землях почалося соціалістичне будівництво. До кінця 1940 року замість 318 невеликих фабрик і заводів було створено 225 соціалістичних підприємств, а кількість робітників, зайнятих у промисловості, збільшилася в З рази, що привело до ліквідації безробіття. За рік існування Радянської влади на Буковині виникли 62 сільськогосподарські артілі і організовано 16 машинно-тракторних станцій, було відкрито 543 радянські школи, які охопили навчанням 110 тисяч дітей. На друге півріччя 1940 року Радянський уряд асигнував на освіту 47,7 млн. карбованців - у 4 рази більше, ніж асигнувала на освіту королівська Румунія. 12 січня 1941 року відбулися перші вибори до Верховної Ради СРСР і Української РСР від Ізмаїльської і Чернівецької областей. У виборах до Верховної Ради СРСР від цих областей взяло участь 917041 чоловік, тобто 99,56% від всіх виборців. Для проведення виборів до Верховної Ради Української РСР у зазначених областях було утворено 16 виборчих округів і 1086 виборчих дільниць. У списках було зареєстровано 921112 виборців. У голосуванні взяло участь 916892 чоловік або 99,54% загальної кількості зареєстрованих. За кандидатів блоку комуністів і безпартійних голосувало 905673 чоловік, що становить 98,78% від загальної кількості виборців, які брали участь у голосуванні. До Верховної Ради СРСР від ізмаїльської і Чернівецької областей було обрано 7 депутатів (5 до Ради Союзу і 2 до Ради Національностей) і до Верховної ради Української РСР – 16 депутатів, у тому числі дві жінки. Серед обраних депутатів було членів і кандидатів партії 9 чоловік, безпартійних 7 чоловік. 8 березня 1941 року був виданий указ Президії Верховної Ради СРСР "Про відновлення в громадянстві СРСР жителів Бессарабії, набуття радянського громадянства жителями Північної Буковини". За цим Указом усі особи, які проживали до 28 червня 1940 року на території Північної Буковини, за винятком іноземців і осіб, евакуйованих після 28 червня 1940 року до Румунії, а також осіб позбавлених Радянського громадянства Декретом ВЦВК і РНК РФСР від 15 грудня 1921 року, були визнані громадянами СРСР. «Соціалістичне будівництво” перервав напад фашистської Німеччини та її сателітів на СРСР. На Буковині запанував фашистський режим кривавого терору і масовий репресій, для підтримки якого був створений великий військово-поліцейський адміністративний апарат. За період фашистської окупації в області заарештовано 64330 чоловік. Від рук фашистських катів загинуло 16280 громадян. Гітлерівцям вдалося окупувати Україну, але плани німецьких фашистів перемогти Радянський Союз зазнали повного провалу. Вже 30 березня 1944 року було визволено місто Чернівці. 14 жовтня 1944 року вся територія Радянської України була очищена від німецько-фашистських загарбників, і Радянська Армія, переслідуючи ворога, вступила на Закарпатську Україну. 29 червня 1945 року був підписаний договір між СРСР і Чехословацькою Республікою про Закарпатську Україну. За цим договором Закарпаття возз'єдналося з Українською РСР, а разом з тим завершився процес возз'єднання всіх українських земель в єдиній Українській РСР. Висновки Отже, на основі вище сказаного, можна зробити наступні висновки: Протягом тривалого проміжку часу Північна Буковина перебувала у складі Румунії, зазнаючи як економічного так і національного гноблення, спрямованого на румунізацію українського населення, їх повне і остаточне злиття з Румунією. 26 червня 1940 р. радянський уряд надіслав румунському уряду ноту, вимагаючи повернути Бессарабію і Північну Буковину, населення якої пов`язане з Україною спільністю історичної долі та мови і національного складу, а 28 червня ультимативно запропонував Румунії звільнити Бессарабію і Північну Буковину. І вже 29 червня уряд Румунії почав виводити свої війська з цих земель, і 28-30 червня Червона армія зайняла усю Бессарабію і Північну Буковину. Владу тимчасово взяли робітничі і селянські комітети, створювані у населених пунктах, бойові дружини, загони і штаби. Були проведені вибори до місцевих органів влади – повітових (Чернівецька і Хотинська), міських, волосних і сільських рад. А у липні 1940 р. до Москви виїхала делегація “від трудящих” Північної Буковини просити воз`єднати їх край з УРСР. 2 серпня 1940 р. ВР СРСР прийняла Закон “Про включення північної частини Буковини і Хотинського, Акерманського та Ізмаїльського повітів Бессарабії до складу УРСР”, а решта території Бессарабії відійшла до складу ноовутвореної Молдавської РСР. Відтак, 7 серпня були створені Чернівецька і Ізмаїльська області, а замість повітів і волостей – райони; притому, 2 райони (Бричанський і Липканський), населені, головно, молдаванами, відійшли до складу МРСР. 15 серпня Президія ВР СРСР видала укази про націоналізацію землі, а також банків, промислових і торгових підприємств, залізничного і водного транспорту і засобів зв`язку Північної Буковини. Внаслідок нападу фашистської Німеччини на СРСР у 1941 р. Буковина була окупована румунськими і німецькими військами, і 19 липня 1941 р. Й.Антонеску видав “Маніфест про приєднання Північної Буковини до королівської Румунії” та утворення з неї провініції Буковини, очоленої румунським губернатором з необмеженими повноваженнями. У середині жовтня 1944 р. внаслідок наступу радянських військ у Північній Буковині знову відновилась радянська влада. Приєднання Північної Буковини до складу України – надзвичайно важлива подія, що сприятливо вплинула на розвиток як зазначеного краю так і України в цілому, хоча з приєднанням на ці землі прийшла нова біда – радянський терор, що також завдав чимало болю жителям Буковини. Список використаної літератури Грицак Я. Нарис історії України ХХ ст. - К.,1996. Жуковський А., Субтельний О. Нарис історії України. -Львів. 1992. Захарченко П.П. Історія держави і права України: Підручник. – К.: Атіка, 2004. – 368 с. Іванов В.М. Історія держави і права України. – К.: Атіка, 2003. – 416с. Історія держави і права України. Академічний курс. У 2 т. / За ред. В.Я. Тація, – К. 2003. Історія держави і права України. У 2-х частинах. Частина І / За редакцією академіка Академії правових наук України А. Й. Рогожина, -К., 1996. Історія держави і права України: Навч. посібник / За ред. А.С.Чайковського. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 384с. Історія держави і права України: Підручник. – У 2-х т. / За ред. В.Я.Тоція, А.Й.Рогожина. – К.: Видавничий дім “Ін Юре”, 2000. – Т.1 – 648с.; Т. 2 – 580 с. Кульчицький В. С. Возз'єднання Північної Буковини з Українською РСР // Вісн. Львів. Ун-ту. Сер. Юрид. 1963. Кульчицький В. С., Настюк М .І., Тищик Б.Й. Історія держави і права України. – Львів, 1996. Кульчицький В.С., Тищик Б.Й. Історія держави і права України: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2001. – 320 с. Музиченко П.П. Історія держави і права України: Навч. посібник. – 4-те вид., стер. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2003. – 429 с. Терлюк І.Я. Історія держави і права України: Практикум: Навч. посібник для студентів юрид. спеціальностей вищих навчальних закладів. – К.: Атіка, 1999. – 192 с. Хрестоматія з історії держави і права України / За ред. В.Д. Гончаренка. – К., Ін Юре, 1997. PAGE PAGE 11

Похожие записи