.

Будова шкіри та волосся. Пошкодження волосся (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
12 21470
Скачать документ

РЕФЕРАТ

На тему:

Будова шкіри та волосся. Пошкодження волосся

1. ШКІРА

Шкіра — зовнішній покрив тіла людини. Це складний і важливий орган, який
складається з кількох шарів і містить багато утворень: сальні й потові
залози, м’язи, які піднімають волосся, кровоносні та лімфатичні судини,
нерви і тактильні рецептори.

Шкіра має чотири основні функції: захисну, підтримки постійної
температури тіла, секреторну і рецепторну.

Захисна. Шкіра утворює щільний та еластичний бар’єр, що регулює водний
баланс організму. Сало і піт, які виробляються залозами, утворюють кисле
середовище, що перешкоджає розмноженню бактерій. Пігмент меланін, який
міститься у шкірі, відфільтровує шкідливі промені сонця. У шкірі під
дією сонячного світла утворюється вітамін D, необхідний для нормального
обміну речовин в організмі.

Підтримка постійної температури тіла. Волосся, м’язи, які підіймають
волосини, потові залози беруть участь у підтримці температури тіла
+36,6°С. У холодну погоду м’язи волосяних фолікулів підіймають волосся
таким чином, що над поверхнею шкіри утворюється ізолюючий шар теплого
повітря. У спеку потові залози виводять воду, яка, випаровуючись,
охолоджує тіло.

Секреторна. Шкірне сало утворює захисну плівку, воно змащує шкіру і
волосся, захищає їх від води. З потом із тіла виводяться зайві вода і
солі. Через шкіру здійснюється газообмін (виділяється вуглекислота,
поглинається кисень).

Рецепторна. Під верхнім шаром шкіри локалізуються нервові закінчення і
велика кількість рецепторів. Численні чутливі нервові закінчення, або
рецептори, сприймають тепло, холод, біль тощо.

Шкіра складається з трьох шарів: епідермісу, дерми, підшкірної
клітковини (рис. 3.1).

Епідерміс складається з п’яти шарів:

— рогового, який є щільним, пружним і захищає шкіру від поранень.
Частина його клітин безперервно відторгається й оновлюється;

— блискучого — безбарвного і прозорого, у якому немає меланіну, але
міститься кератин, основний протеїн волосся;

Рис. З 1. Будова шкіри

I — епідерміс, II — дерма, або власне шкіра, IIІ — підшкірна клітковина,
IV — залоза, V— волосяний фолікул, VI— сальна залоза

— зернистого, що міститься між м’якшими живими клітинами під ним і
затверділими мертвими клітинами над ним. Він складається із зернистої
тканини;

— шипуватого, що складається з різних клітин. Нижче зернистого шару
лежать шипуваті клітини, м’якіші, живіші та активніші. Під ними
розташовуються клітини, які містять меланін — пігмент, який забарвлює
шкіру;

— базального (зародкового) — це найнижчий шар епідермісу і місце
найбільш активного росту, виробляє пігмент — меланін. Поглинаючи
ультрафіолетові промені, меланін змінює колір шкіри на темніший. Меланін
входить до складу білка кератину і забарвлює волосся.

Дерма міститься під епідермісом. Верхня її частина складається з волокон
протеїнів — колагену й еластину. Вони роблять шкіру пружною та
еластичною. У дермі розміщуються кровоносні та лімфатичні судини, м’язи,
що піднімають волосину, нервові закінчення та сальні залози. Пошкодження
дерми викликає больові відчуття з виділенням крові, при загоюванні
утворюються рубці, шрами. У сосочковому шарі розташовані рецептори, які
забезпечують тактильні відчуття, відчуття тепла, холоду і болю. Нижня
частина дерми, сітчастий шар, — це нещільне сплетення клітин.

Підшкірна клітковина. Нижче дерми знаходиться підшкірна клітковина, або
гіподерма. Вона складається із широкої сітки волокон, між якими
розташовані жирові клітини. Зразу над гіподермою або у ній розміщуються
основи волосяних фолікулів.

Клітини підшкірної клітковини нагромаджують частинки жиру, які можуть
повністю заповнити їх. Жир підшкірної клітковини — це своєрідний запас
поживних речовин, які використовуються під час голодування; він захищає
організм від охолодження, пом’якшує струси й удари.

Шкірне сало. Сальні залози локалізуються у шкірі і відкриваються у
верхню третину фолікула. Шкірне сало потрапляє у фолікул, на волосся і
на поверхню шкіри. Сало оберігає шкіру й волосся від пересихання.
Утримуючи вологу, воно сприяє тому, що шкіра і волосся залишаються
еластичними. Сало характеризується деякою кислотністю — близько 5,5 рН —
й утворює на поверхні шкіри кисле середовище, яке захищає від бактерій.

Піт. Поряд із кожним фолікулом розміщується потова залоза. Піт по
вивідній протоці виходить назовні. Кінці цих проток можна побачити на
поверхні шкіри — це пори. Піт складається головним чином ? води і солей.
Як відхилення від норми у поті може міститись велика кількість шлаків.
Випаровуючись, піт охолоджує шкіру. Потовиділення, а відповідно і потові
залози виконують захисну функцію, сприяють підтриманню нормальної
температури тіла.

М’яз волосини одним кінцем кріпиться до волосяного фолікула, іншим — до
тканини, що міститься нижче. При скороченні він змушує фолікул і
волосини випрямлятися. Волосся, що піднялося, утримує шар теплого
повітря на поверхні шкіри.

2. ВОЛОССЯ

Волосся складається на 80-95% з молекул білка — твердого кератину. До
складу волосся входять вода, ліпоїди, пігмент, мікроелементи. Волосся
покриває майже все тіло людини і виконує такі функції:

– захисну — захищає організм від шкідливої дії зовнішнього середовища,
механічного впливу;

— тепло-регулювальну – підтримує температурний баланс організму;

— чутливу — завдяки оточенню надтонкими нервовими закінченнями.

Волосся розвивається й росте нерівномірно. Спочатку проходить стадію
активного росту, потім спокою і випадіння. Кожна стадія, або фаза
розвитку, має свою назву:

I фаза — етап формування і дозрівання кореня і стержня волосини. Саме в
цей період спостерігається ріст волосини. У середньому ця фаза триває
від 2 до 7 років;

II фаза — період спокою вже сформованої волосини; триває 2-4 тижні;

III фаза — етап зів’ялення цибулини і кореня з наступним випаданням
волосини; триває 3-4 місяці.

Види та властивості волосся. Тіло людини покриває волосся трьох видів:

— пушкове росте на всьому тілі, його немає тільки на долонях, підошвах
і губах. Це тонке м’яке волосся, яке не має пігменту;

— щетинисте —- короткі волоски завдовжки 1-2 см, до них належать вії та
брови;

— довге — товсте волосся нормальної довжини, росте на голові, у
чоловіків і на обличчі.

Тривалість життя волосся різних видів неоднакова. Довге волосся живе 5-7
років, щетинисте — 1 місяць.

У нормі щодоби постійно випадає від 50 до 150 волосин. Оскільки на
кожній ділянці шкіри волосся знаходиться у різних фазах росту, то воно
не випадає одночасно.

Довжина кожної волосини визначена генетично і залежить від тривалості І
фази. За місяць волосина відростає на 1 см.

На ріст волосся впливають загальний стан організму, обмін речовин, стан
нервової системи, діяльність залоз внутрішньої секреції, пори року,
харчування.

Експрес-дієти, дефіцит вітамінів сповільнюють ріст волосся. Водночас
добре збалансована дієта з достатньою кількістю поживних речовин (білка,
вітамінів групи В, мікроелементів) і здоровий спосіб життя сприяють
росту густого, здорового волосся.

Для кожної людської раси характерним є свій різновид волосся:

— для азіатської, або монголоїдної, — густе, товсте, чорне, жорстке
волосся (рис. 3.2 а);

— для європеоїдної — волосся середньої товщини, тонке, світле,
темно-руде, пряме, хвилясте (рис. 3.2 б);

— для негроїдної — жорстке, дуже густе і кучеряве (рис. 3.2 в). За
діаметром стержня волосся ділять на товсте, середнє, тонке;

за жорсткістю — на м’яке і жорстке, за властивостями — на сухе,
нормальне, жирне.

а в

Рис. 3.2. Волосся людських рас: а — азіатської, або монголоїдної; б —
європеоїдної; в — негроїдної

За станом волосся, який впливає на вибір хімічних препаратів для
перукарських робіт, вирізняють такі групи:

1) волосся густе, жорстке, важко піддається вимиванню хімічних
препаратів;

2) нормальне волосся, середнє за товщиною, еластичне, блискуче, пружне;

3) слабке волосся, тонке, м’яке, шорстке;

4) ушкоджене волосся, ламке, посічене на кінцях, тьмяне, погано
розчісується;

5) волосся знебарвлене, фарбоване або після хімічної завивки.

До фізичних характеристик волосся належать такі: гігроскопічність, або
здатність до поглинання рідини; повітростійкість, міцність,
довговічність, еластичність, адсорбція.

Параметри термічної дії на волосся. Під час сушіння або моделювання
зачісок за допомогою фена температура має бути в межах 50-60°С. При
температурі 75-90°С волосся швидко деформується, втрачає пружність і
стійкість проти механічних впливів. При температурі 140°С починається
розпад волосся, а при температурі 250°С — обвуглення.

Будова волосся. У волосині розрізняють кореневу частину і стержень.

Корінь волосини знаходиться у волосяному мішечку — фолікулі. Фолікули
мають протоки сальних залоз, тому їх називають сально-волосяними
фолікулами.

Через шкіру волосся виходить назовні. Волосяний мішечок у нижній частині
розширюється в цибулину, яка на кінці роздвоюється й утворює сосочок. До
сосочка підходять кровоносні судини і нервові закінчення. Безпосередньо
над сосочками розташована ростова частина волосини .

До волосяного мішечка кріпиться м’яз волосини. Він регулює натяг шкіри.
Стержень волосини складається з трьох шарів: кутикули, кортексу, медули
.

Зовнішній шар — кутикула — має 7-9 рядів рогових пластинок (лусок). У
«відкритому» стані луски відходять від поверхні волосини, у «закритому»
— притиснуті до поверхні, волосся ущільнюється, набуває блиску.

Під дією лужних препаратів (мила) волосся набрякає, «відкриває» луски,
під дією кислоти (ополіскувана) – «закриває» їх, відновлює зовнішній
вигляд.

Хімічні речовини (фарби, освітлювачі, препарати для хімзавивки)
піднімають луски й проникають углиб волосини.

Середній шар — кортекс, або корковий, — складається з ороговілих
волокнистих клітин кератину. У цьому шарі міститься меланін, що надає
волоссю природного кольору. Від структури коркового шару залежить
еластичність, гнучкість волосся, здатність до завивання. Меланін не
розчиняється у воді, але взаємодіє з лугами та кислотами.

Серцевина волосся — медула , або мозковий шар, складається з м’яких,
незроговілих клітин. Може бути відсутнім у тонкому волоссі.

Водневий показник рН. Поверхня шкіри має природні захисні властивості,
які характеризуються, зокрема, водневим показником рН.

Косметичні засоби для догляду за волоссям, препарати для перукарських
робіт містять іони водню Н+ та гідроксильну групу рН. Показник рН вказує
на концентрацію іонів водню.

Чим вищим є рН середовища суміші, тим активніше вона діє на волосся,
сильніше впливає на цистинові зв’язки, сприяє гідролізу амінокислот
кератину волосся.

Шкала хімічних подразників рН включає значення від 0 до 12. Нейтральним
вважають показник 7, якому відповідає чиста вода. Розчини з показниками
нижче 7 зараховують до кислих, з показниками вище 7 — до лужних.

Волосся може мати рН 4,1-4,7. Вважається безпечною дія на волосся
препаратів з рН 4,5-6,5. Виражено лужні та виражено кислотні засоби
негативно впливають на структуру волосся та шкіру.

Здорове волосся — м’яке, блискуче. Для багатьох людей основною ознакою
здорового волосся є його блиск. Поверхня здорової непошкодженої волосини
складається з гладеньких, плоских лусочок, які розташовуються щільними
рівними шарами. Гладенька поверхня кутикули відбиває промені світла,
завдяки чому волосся виглядає блискучим.

Пошкоджене волосся — тьмяне, жорстке й «неслухняне», оскільки лусочки
кутикули піднімаються, стають ламкими і при зіткненні чіпляються одна за
одну. М’якість волосся суттєво зменшується, воно стає «неслухняним».
Кутикула погано відбиває світло і саме тому волосся виглядає тьмяним.

3. Види пошкодження волосся

Механічні пошкодження. Навіть щоденне розчісування волосся щіткою або
гребінцем може поступово пошкодити кутикулу. Іноді це може призвести до
повного знищення лусочок, у результаті чого кінчики волосся
розщеплюються. Якщо кутикула зруйнована посередині волосини, то в цьому
місці вона ламається.

Термічне пошкодження. Властивість волосся утримувати вологу надзвичайно
важлива для його здоров’я і зовнішнього вигляду.

Втрата вологи робить волосся менш еластичним і більш схильним до
пошкоджень. При сильному нагріванні (сушіння феном при максимальних
температурах, використання електрощіпців і термобігуді) волога всередині
волосини починає швидко випаровуватись, спричинюючи її руйнування.

Хімічне пошкодження відбувається в результаті хімічної обробки волосся
(завивки, знебарвлення та фарбування) і впливає на його структуру.
Хімічна обробка руйнує природні хімічні сполуки, що входять до складу
кутикули. Внаслідок цього оболонка волосини втрачає міцність. Волосся
після хімічної завивки стає особливо чутливим до подальших пошкоджень,
тому йому потрібен спеціальний догляд.

4. Симптоми нездорового волосся

Відомо шість симптомів нездорового волосся:

1. Слабкість (ламкість);

2. Посічені кінчики;

3. Сухість;

4. Відсутність блиску;

5. «Неслухняність»;

6. Відсутність об’єму.

Ці симптоми можуть бути викликані природними (сонце, вітер) або
неприродними факторами довкілля, в якому ми живемо. Це може бути грубе
розчісування, забруднення повітря, плавання у солоній або хлорованій
воді басейну, гаряче сушіння волосся, гарячі щітки та бігуді, а також
відсутність або нестача кондиціонування. Потім ідуть хімічні речовини,
які ми використовуємо для знебарвлювання, відтінювання, завивки або
випрямлення волосся. При наявності в атмосфері викидів речовин згорання
природного палива, хімічних речовин, диму, кислотних дощів волосся
забруднюється. Тому його необхідно регулярно мити. Чим довше волосся,
тим воно старіше на кінцях і тим більшому атмосферному впливу
піддавалося. Якщо довжина волосся становить 45 см, то його вік на
кінчиках дорівнює 3-м рокам.

Слабкість (ламкість) розвивається при втраті волосяним стержнем
еластичності й пошкодженні волосяної кутикули. При цьому волосся стає
ламким. Якщо корінь волосини захищений недостатньо, то при розчісуванні
та укладанні виникає тертя, що робить волосся ще більш тендітним — воно
продовжує ламатися.

Однією з найчастіших причин ламкості є хімічне передозування. Найчастіше
це трапляється при хімічній завивці в домашніх умовах або при
фарбуванні. Якщо волосся дуже темне, то неможливо досягти світлого
кольору волосся, бо воно стає рудим. Тоді хімічні речовини залишаються
на волоссі довше, ніж рекомендовано виробником. При цьому волосся
руйнується, а корінь волосини пошкоджується так, що його неможливо
відновити.

Посічені кінчики з’являються, якщо зовнішній шар кутикули стає шорстким,
або частіше в тих місцях, де волосяний стержень пошкоджений настільки,
що кутикула здерта повністю. Коркова частина волосини оголюється
частково на кінчиках волосся. Цей процес може виникати, коли волосся
нерегулярно або неправильно підстригають. Неправильна стрижка може
розтріпати кінчики волосся, створюючи умови для подальшого розсічення
його кінчиків. Якщо посічені кінчики не зістригти, вони будуть
відламуватися і волосся стане коротшим.

Сухість з’являється, якщо клітини кутикули піднімаються і волога
всередині волосяного стержня випаровується, особливо в теплу пору року.

Відсутність блиску. Волосся блищить, поки є захисна кутикула. При цьому
гладенький стержень волосини блищить. Якщо внаслідок різних
несприятливих атмосферних умов кутикула піднімається і поверхня волосини
стає шорсткуватою на дотик, то вона втрачає блиск. Пігмент волосся легко
вицвітає на сонці. При цьому колір волосся блякне і воно втрачає блиск,
стає тьмяним.

«Неслухняність волосся» виникає у випадках, коли воно перебуває в
поганих умовах. При цьому структура волосини стає пористою, втрачає
вологу, еластичність, а отже, не утримує форму зачіски.

Відсутність об’єму і пружності виникає внаслідок розвитку пористості
волосся, втрати ним еластичності. Якщо волосся пористе, воно не тільки
швидко висушується, а й швидко вбирає в себе вологу. Маса волосся може
значно збільшуватися або зменшуватися залежно від кількості вологи в
повітрі, що ускладнює його укладання. Якщо волосся стає занадто важким
через вологість, воно буде не пружним, а важким і гладеньким на вигляд.
Якщо занадто сухо, волосся, накопичуючи статичний заряд, розлітатиметься
в різні боки.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Ветров А. Парикмахер – стилист. — Ростов-на-Дону: Феникс, 2003.

2. Вольфрам К. Идеальные ногти: Способы моделирования // Nand & nails. –
2003. – №4. – С. 32-33.

3. Гутиря Л. Г. Сучасна перукарська справа. — Харків: Фоліо, 1997.

4. Дрибноход Ю. Маникюр, педикюр.: Профессиональный курс. (Сер.
«cosmetical&professional»). — СПб.: Весь, 2002. — 256 с.

5. Константинов А. В. Парикмахерское дело. — М.: Высшая школа, 1987.

6. Корпев В. Д. Мы причесываем женщин. — М.: Стройиздат, 1991.

7. Кулешкова О. Н. Технология и оборудование парикмахерских работ. — М.:
Академия, 2002.

8. Куприянова И. Н. Современные прически: женские, мужские, детские. —
М.: Эксмапресс, 2002.

9. Луканова О. В., Федорова Л. В. Технология парикмахерских услуг. —
Ростов-на-Дону: Март, 2002.

10. ЛяпичА.Д. Парикмахерское мастерство. — К.: Будівельник, 1982.

11. Маникюр. Ростов-на-Дону: Владне, 2001. — 256 с.

12. Марек Збшнев. Парикмахерское дело. — Минск: Высшая школа, 1996.

13. Моделирование причесок: Иллюстрированное методическое пособие. –
К.: 1990.

14. Панченко О. А. Прическа. Укладка. Завивка. — СПб.: Папирус, 1999.

15. Панченко О. А. Мелирование и прическа. — СПб.: Корона-принт, 2000.

16. Пономарчук А. Ростковые зоны и рост ногтя // Ногтевая эстетика. —
2004. – №5.- С. 38-39.

17. Смирнова Л. В. Уроки парикмахерского искусства. — СПб.: Парителы,
2002.

18. Сокол Е. Дезинфекция как наука // Ногтевая эстетика. — 2004. — №1.-
С. 48-50.

19. Энциклопедия парикмахерского искусства. — М.: Веге, 1999.

20. «Зеркало моды». – К.: – 1999-2004.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019