HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com/» www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

на тему:

«Безпека діяльності як одна із сучасних складових бізнесу»

ПЛАН

Вступ

1. Поняття та організаційно-правові основи безпеки підприємництва, її
співвідношення з економічною безпекою держави

2. Структура системи економічної безпеки підприємництва

3. Місце інформаційної безпеки в безпеці бізнесової діяльності

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

Вступ

Кожному підприємству — чи це велика компанія, чи маленька фірма —
важливо сформувати систему безпеки для захисту бізнесу від зовнішніх та
внутрішніх посягань. Виконуючи певні правила можна не тільки убезпечити
свою власність та ділову репутацію, а й ефективно реалізувати свої
інтереси на ринку.

Безпека підприємництва – це сукупність організаційно-правових,
режимно-охоронних, технічних, технологічних, економічних, фінансових,
інформаційно-аналітичних та інших методів, спрямованих на усунення
потенційних загроз та створення умов для забезпечення ефективного
функціонування суб’єктів підприємницької діяльності відповідно до їх
цілей та завдань.

1. Поняття та організаційно-правові основи безпеки підприємництва, її
співвідношення з економічною безпекою держави

Безпека підприємництва є однією із складових частин економічної безпеки
держави. Остання складається з багатьох напрямів
організаційно-управлінської діяльності держави, в тому числі і зі
створення сприятливого клімату для розвитку підприємницької діяльності,
і на цій основі забезпечення різноманітних потреб суспільства, різних
верств населення та окремого громадянина. Найпершою потребою особи,
різних груп населення та суспільства в плані економічної безпеки є
захист від кримінальних економічних посягань на їх свободу, майно та
інтереси.

Необхідно усвідомити, що всі види ризиків і загроз настільки між собою
пов’язані, що іноді відділити їх один від одного неможливо. Наприклад,
економічна експансія, яка проявляється через надмірний імпорт товарів та
інші загрози економічному розвитку країни, призводить до зниження
виробництва, згортання галузей народного господарства країни, підвищує
залежність її економіки від поставок з інших держав, зменшує кількість
робочих місць, пригнічує власне виробництво, розвиток продуктивних сил,
створює сприятливе середовище для виникнення різноманітних загроз як для
підприємництва, так і для економічної безпеки держави в цілому. Сюди ж
можна віднести демографічні, енергетичні, сировинні та інші загрози.

Наприклад, демографічна загроза у вигляді збільшення кількості громадян
інших країн (демографічна експансія) чи зниження природного приросту
корінного населення збільшує залежність економіки держави від наявності
трудових ресурсів інших країн, створює загрозу розвитку продуктивних
сил, старіння населення держави, що через певний строк зробить її
державою пенсіонерів з усіма негативними наслідками, які відзначені при
загрозах економічної експансії. Таким чином, ми встановили, що безпека
підприємництва є невід’ємною частиною економічної безпеки держави. Вони
тісно пов’язані між собою і впливають одна на одну. Разом із тим,
об’єктно-технологічний зміст підприємницької безпеки, в тому числі в
контексті побудови організаційно-правової інфраструктури детінізації
економіки, має свій, до певної міри декілька вужчий, відособлений
предмет та методи вирішень проблем безпеки підприємницької діяльності.

За джерелом походження загрози безпеці підприємництва можна поділити на
внутрішні та зовнішні.

До зовнішніх загроз у сфері підприємницької діяльності можна віднести:

— роботу спеціальних служб іноземних держав щодо здобуття інформації про
економічні процеси у сфері підприємництва з метою здійснення
антиконкурентних заходів;

— роботу служб безпеки суб’єктів підприємницької діяльності, як
вітчизняних так і зарубіжних, з метою подавлення конкурентів,
заволодіння ринками збуту чи майном конкурентів;

— протиправну діяльність організованих злочинних формувань та окремих
осіб з метою заволодіння майном суб’єктів підприємницької діяльності.

До внутрішніх загроз безпеці підприємництва слід віднести:

— протиправні чи інші негативні дії персоналу суб’єкта підприємницької
діяльності, що загрожують функціонуванню та розвитку підприємництва;

— порушення встановленого режиму захисту інформації з обмеженим доступом
для сторонніх осіб;

— порушення порядку використання технічних засобів;

— інші порушення правил режиму безпеки, діловодства тощо, які створюють
передумови для реалізації протиправних цілей злочинних елементів чи
інших зацікавлених фігурантів;

низький рівень кадрового, організаційно-правового,
інформаційно-аналітичного забезпечення управління потенційними ризиками
як у контексті внутрішніх, так і зовнішніх загроз.

За напрямами роботи ризик потенційних загроз можна умовно поділити ще на
дві великі групи – економічні та режимно-охоронні.

Розподіл загроз у сфері підприємницької діяльності за джерелами
походження та напрямами роботи допоможе нам у подальшому на системному
рівні визначити їх джерела, потужність загроз, а також розробити
притаманні їм системи та методи своєчасного виявлення, попередження та
усунення.

Перед переходом до детального аналізу наведених класифікаційних груп
загроз слід визначити завдання системи економічної безпеки
підприємництва.

Вони спрямовані на:

— захист законних прав та інтересів суб’єктів підприємницької діяльності
та їх співробітників;

збір даних, їх аналіз, оцінка і прогнозування оперативної обстановки та
різноманітних ризиків на підприємстві, в організації, установі;

— вивчення та перевірка партнерів, клієнтів і конкурентів;

— своєчасне виявлення можливих посягань на об’єкт чи його співробітників
з боку джерел зовнішніх загроз безпеці;

— недопущення проникнення на об’єкт структур промислового шпіонажу,
злочинних формувань чи осіб із протиправними намірами;

— протидію технічному проникненню на об’єкта чи його комунікаційні
системи;

— захист співробітників об’єкта від насильницьких посягань;

— виявлення, попередження можливої протиправної чи іншої негативної
діяльності співробітників суб’єкта підприємництва на шкоду його безпеці;

— збереження матеріальних цінностей, відомостей з обмеженим доступом;

— пошук та здобування необхідної інформації для прийняття оптимальних
управлінських рішень з питань стратегії і тактики подальшої
підприємницької діяльності;

— фізичну і технічну охорону будов, споруд, територій, транспортних
засобів;

— формування в засобах масової інформації у партнерів та клієнтури
позитивного іміджу про суб’єкт підприємницької діяльності, що повинно
сприяти реалізації бізнес-проектів;

— відшкодування матеріальних та моральних збитків, спричинених
неправомірними діями юридичних чи фізичних осіб;

– контроль за ефективністю функціонування системи безпеки.

Для вирішення цих завдань суб’єкти підприємницької діяльності створюють
власні або використовують міжвідомчі служби безпеки.

Міжоб’єктні служби безпеки, як правило, спеціалізуються або на чисто
режимно-охоронних послугах (охорона будівель, споруд, транспорту,
окремих працівників підприємств, установ, членів їх сімей тощо), або на
суто економічних, правових чи консультаційних. Клієнтами таких служб є
основний загал малих та середніх підприємств, організацій та установ,
для яких важко утримувати власні служби безпеки. Більш великі
підприємства, банківські чи інші установи кредитно-фінансової системи
також звертаються з окремих питань у ці служби безпеки.

Такі суб’єкти економіки не зможуть забезпечити ефективне функціонування
своєї організації без комплексного підходу до питань безпеки. Тому, як
правило, вони створюють власні служби безпеки. Структура цих підрозділів
залежить від рівня становлення підприємства, масиву питань, вирішення
яких покладає на ці служби керівництво організації на тому чи іншому
етапі її розвитку. Але в структурі типових служб безпеки повинні
обов’язково бути підрозділи, до функцій яких входять такі елементи
системи безпеки, як:

1) розвідка, контррозвідка з економічних та інших питань;

2) внутрішня безпека, режим діловодства, моніторинг факторів ризику;

3) режим проходу на об’єкт та охорону його будівель, територій і споруд;

4) фізична безпека персоналу;

5) протипожежна безпека;

6) технічна безпека, до якої входять:

— робота охоронно-технічного обладнання;

– захист засобів зв’язку, комп’ютерних систем та інших комунікаційних
мереж;

7) радіаційно-хімічна безпека, цивільна оборона;

8) безпека перевезень;

9) інформаційно-аналітична робота;

10) психолого-соціологічна робота;

11) рекламно-пропагандистське забезпечення діяльності суб’єкта
підприємництва;

12) експертна перевірка механізму системи безпеки.

Для ефективного виконання перерахованих функцій важливо врахувати такі
допоміжні елементи системи безпеки, як:

1) система повідомлення про екстрений збір;

2) типове планування дій особового складу служби безпеки (далі – СБ),
персоналу організації в критичних ситуаціях;

3) нормативне регулювання питань безпеки;

4) режим ділових зустрічей та переговорів;

5) взаємодія з правоохоронними органами;

6) навчальна підготовка особового складу СБ;

7) навчальна підготовка персоналу об’єкта з питань безпеки.

Визначаючи концептуальні напрями економічної безпеки підприємництва, ми
торкаємося і питання технічної та інших видів можливих загроз. У зв’язку
з цим може виникнути питання про співвідношення економічної безпеки з
іншими видами безпеки. Відповідь проста: відношення пряме, оскільки
прогалини з питань технічної безпеки чи навіть з питань протипожежної
безпеки можуть підірвати економічну безпеку конкретного підприємства. З
іншого боку, узагальнюючий характер цієї глави роботи зобов’язує нас
визначити хоча б ключові алгоритми комплексного підходу до зазначених
питань. При цьому значна частина наведених напрямів економічної безпеки,
що пов’язані з документообігом та іншими заходами протидії посяганням на
майно підприємств, безумовно має превентивний вплив на локалізацію
криміногенних джерел тіньової економіки і відповідно відіграє важливу
роль і з питань детінізації економіки в цілому.

2. Структура системи економічної безпеки підприємництва

Проблема утворення сприятливого клімату у підприємницькому середовищі в
плані економічної безпеки підприємництва набуває сьогодні особливого
значення, стає вирішальним чинником, що визначає перспективи розвитку
підприємництва і економічного розвитку країни в цілому.

Організаційна слабкість механізмів узгодження інтересів суспільства і
підприємців, недосконалість правового регулювання економічних відносин,
їх аморалізація, глобалізована тінізація провокують такі антигромадські
прояви у сфері підприємництва, як організована злочинність, корупція,
рекет, шахрайство, розкрадання, хабарництво, некомпетентність і
необов’язковість партнерів з бізнесу, шахрайство відносно контрагентів,
псевдобанкрутство, високий рівень підприємницьких ризиків, а
нерозвиненість інституту їх страхування, відсутність кваліфікованого
консультативного забезпечення ставлять під сумнів можливість успішного і
ефективного розвитку підприємництва. Усі ці діяння є потужними джерелами
тіньової економіки. Їх локалізація в межах інститутів економічної
безпеки підприємництва відіграє ключову роль в інфраструктурі
детінізації економіки.

Z

?

3/4

A

I

??$??%?д різноманітних правопорушень, у тому числі і криміногенного
характеру. Як бачимо з характеру цих діянь, до проблем детінізації
природним шляхом залучається ціла “армія” служб економічної безпеки. Як
ефективніше їх використати – залежить від того, чи зможе держава
створити комплексну організаційно-правову інфраструктуру, в межах якої
будуть вирішуватись питання детінізації економіки. Хоча попередження
зазначених протиправних посягань на майно підприємств уже відіграє певну
роль в оздоровленні оперативної обстановки, а відповідно і в питаннях
детінізації економіки.

Питання безпеки підприємництва тісно пов’язане з підприємницькими,
фінансовими, кредитними, страховими та іншими ризиками, що супроводжують
фінансово-господарську діяльність. Підприємництво, його
фінансово-кредитне обслуговування, страхування кредитних,
підприємницьких та інших ризиків є невід’ємними, тісно пов’язаними
елементами успішного функціонування економіки.

Оскільки підприємництво на сучасному рівні розвитку практично не може
існувати без кредитів, тому на основі опрацювання систем і засобів
управління кредитними, страховими та іншими ризиками, пов’язаними з
ними, можна побудувати інфраструктуру економічної безпеки не тільки у
сфері банківської діяльності, а й підприємництві в цілому, що безумовно
впливає і на питання детінізації економіки. Саме кредитні і страхові
ризики найчастіше займають центральне місце серед інших видів ризиків,
що впливають на економічну безпеку підприємництва.

Тому, маючи на меті розробку ключових алгоритмів системи економічної
безпеки у сфері підприємництва, доцільно розглянути основні інститути
цієї системи, а саме:

— внутрібанківські засоби та системи економічної безпеки у сфері
кредитних відносин;

— організаційно-правові форми, структуру та принципи страхової справи як
фактора зниження ризиків у сфері підприємництва;

— інші види гарантій щодо зниження ризиків у сфері
фінансово-господарської діяльності;

— захист інформації з обмеженим доступом, її правовий режим.

Слід підкреслити, що комплексна система економічної безпеки
підприємництва передбачає більш широке коло систем і засобів управління
підприємницькими ризиками, особливо коли йдеться про створення цілісної
інфраструктури економічної безпеки у сфері підприємницької діяльності.
Розгляд цієї проблеми через призму запропонованих ключових інститутів
системи економічної безпеки дає змогу вийти на алгоритми створення
економічних фінансових, інформаційно-аналітичних, організаційних та
правових систем управління ризиками у сфері підприємництва, а відповідно
і перманентного впливу на проблеми детінізації економіки.

Наприклад, проблеми, що виникають у кредитних відносинах на сучасному
рівні господарювання, мають вирішальний характер. В умовах первинного
накопичення капіталів кредит є інструментом, без якого підприємництво і
особливо функціонування товарного виробництва неможливо взагалі. У
зв’язку з цим доцільно відзначити, що, коли в країні кредитний обіг
набуває стихійного характеру, кризи в економіці не уникнути. Це
стосується економіки з будь-якою формою власності.

Згадаємо, що антикризова програма Президента США Ф. Рузвельта у роки
великої депресії (30-ті роки) базувались на заходах упорядкування
кредитно-фінансових відносин. Від ефективності і безперебійності
функціонування кредитно-фінансового механізму залежить не тільки
своєчасне одержання фінансових засобів функціонування окремими
підприємницькими структурами, а й економічний розвиток країни.
Зловживання й інші негативні тенденції, що виникають у
фінансово-кредитній системі і економіці в цілому, вимагають зваженого
підходу і скоординованої роботи підприємців, банків і страхових
компаній. Саме загальний інтерес згаданих суб’єктів підприємницької
діяльності є стимулом для забезпечення життєдіяльності один одного, а
паралельно може позитивно впливати на питання детінізації економіки. Цей
спільний інтерес і є центральною ланкою, яка визначає ключові позиції
структури управління фінансовими ризиками у банківській діяльності,
страхуванні, гарантійному забезпеченні зниження ризиків тіньових
процесів у підприємництві в цілому.

Стрижневими є також проблеми щодо захисту інформації з обмеженим
доступом. Вона стосується будь-якого напряму підприємницької діяльності
як у сфері виробництва, так і у сфері послуг чи інших напрямах
підприємництва.

3. Місце інформаційної безпеки

в безпеці бізнесової діяльності

Деякі підприємці не замислюються над інформаційною складовою системи
безпеки свого бізнесу. Витік інформації може не тільки значно послабити
становище фірми на ринку, а й навіть призвести до банкрутства чи й
втрати власником свого підприємства.

Щоб зберегти підприємство у своїй власності, треба задіяти комплекс
заходів, які допоможуть запобігти витоку інформації. На підприємстві
щонайменше повинно бути розроблене і затверджене Положення про
конфіденційну інформацію, якою володіють тільки певні особи, та
комерційну таємницю — секретну та важкодоступну інформацію, що має
комерційну цінність. Правила про комерційну таємницю та конфіденційну
інформацію мають бути включені до установчих документів, правил
внутрішнього трудового розпорядку, посадових інструкцій та договорів. До
Положення обов’язково включають широкий перелік відомостей про
виробництво, систему збуту, організаційну систему підприємства, порядок
прийняття рішень, плани підприємства, показники діяльності підприємства
тощо. В ньому також визначають порядок доступу до вказаних відомостей,
режим і категорії секретності документів.

Також, на думку експертів, добре було б включити до посадових інструкцій
працівників положення про порядок використання електронної інформації
підприємства, заборону самовільного встановлення комп’ютерних програм та
використання працівниками неліцензійного програмного забезпечення.

Комерційна таємниця — згідно із законодавством це інформація, яка є
секретною та важкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом
інформації, до якого вона належить, у зв’язку з цим має комерційну
цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо
збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю
інформацію. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного,
організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру,
за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до
комерційної таємниці.

Конфіденційна інформація — це відомості, які знаходяться у володінні,
користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і
поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов, тобто
така інформацію є інформацією з обмеженим доступом і вказане поняття є
ширшим ніж поняття комерційної таємниці, оскільки не вся конфіденційна
інформація має комерційну цінність. Особа, якій завдано шкоду, має також
право на відшкодування збитків.

Висновки та пропозиції

Базою, на якій будується безпека бізнесу, є комплекс ресурсів, яким
володіє будь-який бізнес. Що це за ресурси?

В першу чергу – підприємницький ресурс. Це потенціал керівника
(власника) бізнесу і вищої управлінської ланки: їх освіта, досвід,
кваліфікація, нарешті, інтуїція. Саме ці люди вирішують, куди буде
рухатися бізнес, якою буде поведінка фірми на ринку, які остаточні цілі.

Матеріальні ресурси. Це і сировина, з якої виробляється остаточний
продукт, що йде на продаж, і засоби виробництва, і фінансові засоби,
основні і оборотні, що є «кров’ю» бізнесу. Безпека цього сегменту
бізнесу залежить від того, якою мірою керівник контролює інфраструктуру
обороту, тобто весь ланцюг надходження і функціонування матеріальних
ресурсів. Виходячи з досвіду, можна сказати, що такий багаторівневий і
жорсткий контроль за матеріальним ресурсом можливий в одному випадку –
якщо всі ці ресурси знаходяться в особистій або хоча б колективній
власності. У цьому випадку власник має реальні важелі впливу на
функціонування ресурсу на різних рівнях.

Наступний ресурс – інтелектуальний. Це програми, патенти, технології,
ліцензії, інформаційні системи. За великим рахунком це те, що забезпечує
прогрес у відтворенні і захист комерційної таємниці. Однак тут є істотна
проблема – успішний захист комерційної таємниці, інтелектуальної
власності можливий лише в рамках встановленого і регульованого, чітко
окресленого правового поля. Яке, погодьтеся, у нас поки що кульгає.
Закони виписані дуже приблизно, тому, і система їх виконання не працює
як слід. Тому підприємець не може реально контролювати інтелектуальний
ресурс. Виходячи з такого стану речей робимо висновок – інтелектуальна
безпека бізнесу – це справа майбутнього, можливо, найближчого.

Ще один ресурс – кадровий. Не викликає сумнівів, що погано навчений,
некваліфікований співробітник представляє собою пряму загрозу безпеці
бізнесу. Однак і постійна зміна персоналу також невигідна і підриває
благополуччя фірми. В цій ситуації обізнаний керівник (або власник) має
повну можливість контролю над ресурсом – впроваджуючи корпоративну
ідеологію, розумну систему заохочень та соціальну політику.

Ресурс збуту – налагоджені канали реалізації товару, сформована мережа
клієнтів. Можливість контролювати цей ресурс дає чітко побудована
політика стосовно конкурентів, яка включає відпрацьовану систему
отримання інформації про конкурентів, споживачів і загальні тенденції
ринку. Зчитувати та аналізувати цю інформацію може внутрішній
маркетинговий відділ або незалежна маркетингова структура, з якою
підтримуються партнерські відносини.

Об’єктивна інформація про ринок, яку може надати незалежна маркетингова
структура, в силу своєї мобільності і професійності персоналу, як
правило на рівень змістовніша ніж та, яка може бути надана внутрішнім
відділом маркетингу. Це пояснюється тим, що відділ маркетингу всередині
фірми обмежений не лише в людино-одиницях (як правило, відділ маркетингу
– 1-2 людини), але і в отриманні інформації – представник конкретної
фірми може отримати лише відкриту інформацію від конкурентів. У той час
як незалежна структура володіє і штатом інтерв’юерів, і можливістю
зчитування як побічної інформації різного рівня, так і її аналізу

Якщо говорити про безпеку діяльності на рівні підприємства, то
зрозуміло, що функція забезпечення безпеки підприємства має бути
пріоритетною для окремого підрозділу підприємства – служби (відділу,
управління тощо) безпеки. Але це не означає, що питання безпеки не
вирішуються іншими підрозділами підприємства. Юридичні, економічні,
маркетингові, кадрові та інші підрозділи також виконують окремі завдання
забезпечення безпеки господарюючого суб’єкта. Спеціальні ж підрозділи
безпеки координують відповідну діяльність структурних одиниць
підприємства.

Традиційно однією з найбільш важливих складових функцій забезпечення
безпеки бізнесу є збереження в цілісності й недоторканності матеріальних
активів підприємства. Безумовно, до завдань забезпечення безпеки
підприємства відносимо й дотримання вимог, установлених законодавчими
актами, правилами, інструкціями, нормативно-технічною документацією щодо
санітарно-епідеміологічних та інших безпечних умов праці, вимог
протипожежної безпеки, процедур здійснення ліцензованої та патентованої
видів діяльності тощо. Для досягнення економічно високих результатів
варто протидіяти і внутрішнім чинникам небезпеки – техногенним і
соціальним чинникам, які безпосередньо пов’язані з діяльністю
підприємства (технічний стан обладнання, небезпечні технологічні
процеси, кваліфікація кадрів тощо).

Поступово, з розвитком економічних відносин у нашій державі та
загальносвітовими тенденціями інформаційно-телекомунікаційного прогресу
на передній план виходить завдання забезпечення захищеності інформації
підприємства від несанкціонованих дій (випадкових чи навмисних), що
призводять до модифікації, розкриття чи зруйнування даних. Зазначене
питання є особливо важливим із розвитком у нашому бізнес-середовищі
негативних тенденцій рейдерства, промислового шпигунства тощо. Задля
подолання цих небезпечних процесів автор обґрунтовує необхідність і
важливість створення організаційно-правової системи захисту інформації з
обмеженим доступом підприємства.

Список використаних джерел

Забезпечення інформаційної безпеки підприємницької діяльності //
Юстиніан. Юридичний журнал. – 2007. — №53.

Марченко В.І. Захист бізнесу від зовнішніх і внутрішніх посягань. – К.,
2006.

Похожие записи