.

Аудит виробничих запасів (курсова робота)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
107 3738
Скачать документ

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

“Аудит виробничих запасів”

ПЛАН

ВСТУП

1. ПОНЯТТЯ АУДИТУ ТА ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ АУДИТОРСЬКОЇ ПЕРЕВІРКИ

1.1. Сутність, мета і завдання аудиту

1.2. Порядок проведення аудиторської перевірки

2. АУДИТ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ

2.1. Поняття виробничих запасів та особливості їх формування

2.2. Аудит матеріальних цінностей

2.3. Аудит операцій з малоцінними і швидкозношуваними предметами (МШП)

2.4. Аудит розрахунків з постачальниками і підрядниками

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми полягає в тому, що аудит є обов’язковою частиною
цивілізованого функціонування ринкової економіки кожної країни.

Ринкова економіка висуває нові завдання у сфері контролю, від
правильного вирішення яких залежать його подальший розвиток і
удосконалення.

Виробничі запаси створюються на підприємстві для забезпечення
безперервного процесу виробництва і реалізації продукції. У складі
виробничих запасів найбільшу питому вагу мають сировина, матеріали й
покупні напівфабрикати.

Аудит матеріальних цінностей доцільно починати з інвентаризації, яку
проводять силами і коштами підприємства-замовника під наглядом
аудиторів. Перед початком інвентаризації матеріально відповідальна особа
складає звіт (виробничий, матеріальний, товарний, товарно-грошовий) і
дає відповідну розписку (текст розписки наведено на титульній стороні
інвентаризаційного опису). Один примірник звіту матеріально
відповідальна особа здає в бухгалтерію підприємства, другий — аудитору.

Інвентаризаційна комісія приступає до перевірки наявності матеріальних
цінностей. Аудитор стежить за правильністю проведення інвентаризації та
сам записує результати. Оформлені інвентаризаційні описи він передає в
бухгалтерію для складання порівнювальної відомості. Якщо на об’єкті, де
проводять інвентаризацію, облік ведеться у кількісно-сумовому вираженні,
то у порівнювальну відомість записують тільки ті матеріальні цінності,
за якими виявлені відхилення від облікових даних, решту записують одним
рядком на загальну суму.

Аудитор перевіряє правильність складання порівнювальної відомості й
відповідність записів, внесених у неї бухгалтерією, даним
бухгалтерського обліку.

Інвентаризація матеріальних цінностей проводиться відповідно до
Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів,
товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та
розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11
серпня 1994 р. № 69.

Після інвентаризації аудитори переходять до перевірки повноти
оприбуткування матеріальних цінностей. Джерелами перевірки є регістри
синтетичного й аналітичного обліку щодо наявності та руху матеріальних
цінностей, звіти матеріально відповідальних осіб з прикладеними до них
документами, регістри синтетичного і аналітичного обліку розрахунків із
постачальниками тощо.

Перевіркою повноти оприбуткування і правильності оцінки куплених
матеріальних цінностей аудитори з’ясовують, чи відповідають підсумкові
суми, відображені у відомостях обліку матеріальних цінностей, даним
інших облікових регістрів (журналів-ордерів).

В даній курсовій роботі плануємо в логічній послідовності розглянути
такі питання як сутність та завдання аудиту, розгляд природи виробничих
запасів та аудит виробничих запасів. Саме така послідовність розгляду
загальної теми дозволить якнайкраще розглянути загальний об’єкт та
предмети дослідження.

Об’єкт дослідження – аудит виробничих запасів на ВАТ ВТШП „Галичина”.

Предмет дослідження: складові аудиту виробничих запасів, основні методи
та аудиторський висновок тощо.

Структура роботи: вступ, основна частина, яка складається з двох
розділів з підрозділами, висновків, списку використаних джерел та
додатків.

1. ПОНЯТТЯ АУДИТУ ТА ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ АУДИТОРСЬКОЇ ПЕРЕВІРКИ

1.1. Сутність, мета і завдання аудиту

В умовах формування ринкових відносин та різноманітності форм власності
виникла необхідність удосконалення функцій управління процесом
виробництва, що викликало потребу створення госпрозрахункових органів
фінансового контролю, тобто аудиту.

У світовій практиці аудит набув значного поширення. Основною передумовою
аудиту є взаємна зацікавленість підприємства (фірми) в особі його
власників (акціонерів), держави в особі податкової адміністрації і
самого аудитора в забезпеченні реальності та достовірності обліку і
звітності.

Аудит є обов’язковою частиною цивілізованого функціонування ринкової
економіки кожної країни.

Для вирішення непорозумінь між податковими органами і керівними
структурами, що представляють інтереси власників щодо підвищення
ефективності виробництва, державного контролю уже було недостатньо, адже
він захищав лише інтереси держави. Це стало поштовхом до виникнення
незалежного контролю, який дістав назву аудиту (від. лат. ашііо — той,
що вислуховує), тобто такого, що вислуховує звіти посадових осіб.
Аудитори стали потрібні й незацікавленій стороні — суду, арбітражу, які
відстоювали справедливість.

Розвиткові аудиту сприяло також розмежування функцій та інтересів
підприємців (менеджерів, адміністрації, управлінців), коли власник для
керівництва своїми підприємствами почав наймати спеціальний апарат
управління. Для попередження недоліків, зловживань, приховування витрат
і доходів, неправильного розподілу прибутків, навмисного присвоєння їх
найманими керуючими власники змушені вдаватись до перевірки фінансової
звітності незалежним аудитором [2].

Аудит є незалежною експертизою фінансової звітності комерційних
підприємств уповноваженими на те особами (аудиторами) з метою
підтвердження її достовірності для державних податкових органів і
власників. Іншими словами, аудит — це надання практичної допомоги
керівництву й економічним службам підприємства щодо ведення справ і
управління його фінансами, а також щодо налагодження бухгалтерського
фінансового і управлінського обліку, надання різних консультацій. Аудит
також дає змогу дати оцінку майна під час приватизації і при
акціонуванні підприємств різних форм власності.

Аудит, крім того, охоплює такими основними питаннями: перевірка
комерційної і господарсько-фінансової діяльності суб’єктів
господарювання, фінансової звітності з погляду правильності складання і
реальності оголошення оподаткованого прибутку, а також дотримання ними
чинного законодавства.

За визначенням Роя Доджа, “аудит — це захоплюючий предмет; шкода тільки,
що великий обсяг офіційних публікацій АРС* настільки його ускладнив…
Аудитор не повинен бути детективом або заздалегідь бути упевненим, що
щось неправильно. Він не відповідає за недбалість відповідального
керівника, який передав йому інформацію за відсутності підозрілих
обставин”.

Видатний американський вчений і практик Роберт Монтгомері одним із
перших усвідомив необхідність видання практичних посібників і
підручників з аудиту. У 1912 р. він опублікував першу в СИТА книгу з
теорії і практики аудиту, яка витримала одинадцять видань.

Аудитор — надзвичайно цікава і популярна професія. Відомо, що пальма
першості з питань обліку належить Італії; а з аудиту — Англії, де було
створено інститут контролерів (аудиторів). Його основна мета —
гарантування фінансової звітності.

Р. Адамс, автор книги “Основи аудиту”, наводить класичне висловлення, що
стосується аудиту. Воно неодноразово цитоване багатьма ученими, але
заслуговує на те, щоб згадати його ще раз: “Без аудиту немає надійності
рахунків. Без надійності рахунків немає контролю. А без контролю що
вартує влада?”.

Фірми ведуть між собою конкурентну боротьбу. Кожна з них має зв’язок із
фірмами в інших країнах, а тому має міжнародний потенціал.

До організаційної ієрархії в типовій аудиторській фірмі належать
партнери, менеджери, контролери, старші або відповідальні аудитори і
помічники. Новий працівник (службовець) звичайно починає як помічник і
працює впродовж двох-трьох років на кожному ступені, доки не одержить
статусу партнера.

Розпочинаючи перевірку на підприємстві, незалежний аудитор отримує від
його керівництва фінансові та інші звіти, які містять прогноз
керівництва про економічні події. Аудитор розпочинає свою роботу з
аналізу цих прогнозів. Завдання аналізу — підтвердити або спростувати
дані.

Зарубіжний досвід показує, що аудит є обов’язковим атрибутом ринкової
економіки будь-якої країни. Розвиток аудиту в Україні почався після
прийняття Закону “Про аудиторську діяльність” від 22 квітня 1993 р.
Відповідно до цього Закону, аудит — це перевірка публічної
бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої
інформації про фінансово-господарську діяльність суб’єктів
господарювання з метою визначення достовірності їхньої звітності,
обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству й
установленим нормативам. Однак, на жаль, аудит в Україні ще не набув
широкого впровадження. Тому в період становлення ринкових відносин слід
старанно аналізувати зарубіжний досвід і застосовувати його на практиці
з урахуванням конкретних національних інтересів. Вивченню цієї проблеми
має допомогти як зарубіжна, так і вітчизняна література, яка акумулює
такий досвід західних і вітчизняних аудиторських фірм.

Обов’язковий аудит в Україні було проведено за 1994, 1995 рр. всіма
суб’єктами підприємницької діяльності. Це певною мірою позитивно
вплинуло на вирішення проблеми адаптації аудиторства в Україні. Однак,
починаючи з 1996 р., проведення обов’язкового аудиту було скасовано на
більшості суб’єктів господарювання.

Певний досвід проведення аудиту у нас уже накопичено. Це стосується
насамперед підприємств, що приватизуються, а також кор-поратизації,
експертної оцінки майна суб’єктів підприємницької діяльності, перевірок
фінансового стану суб’єктів господарювання, що переходять на емісію
цінних паперів або беруть банківські кредити тощо.

Відповідно до прийнятого у 1995 р. Закону України “Про наукову та
науково-технічну експертизу” аудитори повинні дати науково обґрунтовану
оцінку результатів аудиторського дослідження та науково-технічної
експертизи.

До проблемних питань аудиту слід віднести:

• недостатню кількість методичних розробок з аудиторського контролю;

• брак достатнього досвіду аудиторської діяльності;

• недостатню кількість кваліфікованих аудиторських кадрів, а звідси — і
неосвоєний ринок аудиторських послуг;

• відсутність типових форм документів з аудиту;

• відсутність методичних рекомендацій з питань комп’ютеризації аудиту
тощо.

Разом із тим впровадження аудиту в сферу підприємницької діяльності має
в цілому для держави істотні переваги порівняно з іншими формами
фінансово-господарського контролю, зокрема:

• значна економія державних коштів, які витрачаються на утримання
контрольно-ревізійного апарату;

• надходження додаткових коштів до бюджету за рахунок сплати
аудиторськими фірмами (аудиторами-підприємцями) податків;

• незалежність, конкурентна боротьба, професіоналізм аудиторів, що
сприяє підвищенню якості перевірок;

• можливість вибору аудитора замовником тощо.

Аудит покликаний надавати допомогу представникам страхових компаній,
бірж, акціонерних товариств, спільних підприємств, комерційних банків,
різних іноземних фірм [10].

Мета аудиту — сприяння ефективності роботи, раціональному використанню
матеріальних, трудових і фінансових ресурсів у підприємницькій
діяльності для отримання максимального прибутку.

Основними завданнями аудиту є:

• перевірка фінансової звітності, розрахунків, декларацій та інших
документів для встановлення їх достовірності й відповідності здійснених
господарських і фінансових операцій чинному законодавству;

• виявлення і попередження (профілактика) порушень у
фінансово-господарській діяльності підприємств;

• реальність визначення фінансових результатів;

• оцінка ефективності внутрішнього контролю;

• надання консультаційних послуг з питань обліку, аналізу, права,
менеджменту, маркетингу, фінансів тощо.

Якщо аудитор вважає, що подана звітність необ’єктивна, або якщо не може
зробити якогось висновку (приміром, через брак зібраних даних), то він
зобов’язаний повідомити про це користувачів у своєму висновку.
Користувачів фінансової (бухгалтерської) інформації показано в табл. 1.
Щоб правильно інтерпретувати значення інформації, одержаної в процесі
аудиту, необхідно розуміти, що являє собою бізнес клієнта та які його
галузеві особливості.

Так, аудит підрядного будівництва не може бути виконано достатньо
ретельно без розуміння особливостей цієї роботи. Неможливо уявити собі
аудит клієнта, який займається будівництвом житла, без знання
особливостей будівельного виробництва, а також бухгалтерського обліку
робіт за принципом відсоткового ступеня готовності.

Таблиця 1. Користувачі облікової інформації

Види користувачів облікової інформації Необхідна інформація та мета її
використання

1. Внутрішні користувачі

1.1. Власники підприємства та вищий управлінський персонал

1.2. Менеджери різних напрямків діяльності (фінансові, виробничі, з
маркетингу тощо)

1.3. Керівники підрозділів (центри відповідальності підприємства)

1.4. Робітники і службовці підприємства

Загальний фінансовий стан підприємства: прийняття управлінських рішень
тактичного і стратегічного характеру

Інформація щодо функціонування підпорядкованої системи діяльності,
прийняття управлінських рішень щодо удосконалення та регулювання
діяльності

Інформація про функціонування підрозділів (центри відповідальності) про
витрати, доходи; прийняття оперативних рішень з контролю та управління
підрозділами

Інформація про загальний стан функціонування підприємства; збереження
робочих місць, можливість підвищення оплати праці

2. Зовнішні користувачі

2.1. Дійсні та потенційні інвестори

2.2. Банківські та інші кредитні установи

2.3. Постачальники та інші кредитори

2.4. Замовники, покупці, клієнти

2.5. Органи державного регулювання і контролю:

2.5.1. Державна податкова інспекція

2.5.2. Органи Фонду державного майна

2.5.3. Органи державної статистики

2.6. Профспілки

2.7. Широка громадськість

2.8. Інші користувачі Фінансовий стан підприємства, рентабельність,
отримані прибутки; можливість отримання прибутку, прийняття рішень щодо
операцій з акціями, про доцільність вкладання капіталу

Фінансовий та майновий стан підприємства, платоспроможність; можливість
надання кредитів, ймовірність повернення кредиту та отримання відсотків

Платоспроможність підприємства, своєчасність оплати рахунків,
заборгованості

Інформація про фінансовий стан підприємства; можливість отримання
необхідних товарів та послуг

Своєчасність і повнота сплати податків

Фінансовий та майновий стан підприємства; прийняття рішень про
корпорати-зацію, акціонування, приватизацію підприємства

Узагальнення та аналіз звітності підприємств, підготовка необхідної
інформації для вищих органів державного управління

Фінансовий стан підприємств, галузей; підготовка до ведення переговорів
з питань праці та її оплати

Загальний вплив діяльності підприємства на добробут суспільства, на
навколишнє середовище

За потребами

1.2. Порядок проведення аудиторської перевірки

Ринкова економіка висуває нові завдання у сфері контролю, від
правильного вирішення яких залежать його подальший розвиток і
удосконалення.

З метою адаптації фінансового контролю до ринкової економіки в Україні
прийнято два Закони: Закон “Про державну контрольно-ревізійну службу в
Україні” від 26 січня 1993 р. і Закон “Про аудиторську діяльність” від
22 квітня 1993 р. [1] з наступними змінами і доповненнями до них.
Відповідно до вимог цих Законів передбачено особливий підхід до
методології й організації фінансового контролю суб’єктів підприємницької
діяльності. Серед різних видів фінансового контролю чільне місце займає
аудиторський незалежний контроль, який здійснює на договірних засадах
перевірку достовірності звітних даних, балансів, законності
господарських операцій, аналіз фінансового стану, і водночас надає
консультаційні послуги з економіки, права, фінансів, обліку тощо [2].

Послідовність аудиторської перевірки діяльності підприємства складається
з цілого ряду дій:

• збір і аналіз інформації, необхідної для оцінки достовірності
бухгалтерського фінансового обліку та фінансової звітності суб’єкта
підприємницької діяльності;

• визначення профілю та обсягу діяльності підприємства за установчими
документами, за статутом, характером і змістом його роботи;

• шляхом порівняння фактичної діяльності підприємства зі статутною
встановлення невідповідності між ними, про що необхідно поставити до
відома керівництво фірми і порекомендувати йому внести зміни чи
доповнення до статуту і здійснити перереєстрацію підприємства у
відповідних державних органах;

• планування аудиту і наступний контроль аудиторської перевірки;

• оцінювання внутрішнього аудиторського контролю;

• аналіз показників балансу і даних інших форм фінансової звітності;

• перевірка аналогічних показників балансу, звіту про фінансові
результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал;

• контроль відповідності даних фінансової звітності записам в облікових
регістрах;

• перевірка відповідності даних бухгалтерського фінансового обліку і
фінансової звітності вимогам чинного законодавства і нормам облікової
політики;

• попередня оцінка повноти і правильності складання балансу та інших
форм фінансової звітності.

Одним із важливих аспектів аудиту є глибокий аналіз всіх статей балансу
і перевірка їх відповідності записам у Головній книзі за аналізований
період. Якщо при цьому буде виявлено невідповідності щодо бухгалтерських
записів чи окремих сумових показників, аудитор звертається до облікових
регістрів і первинних документів. Шляхом перевірки записів у облікових
регістрах і даних первинних документів аудитору слід встановити повноту
обліку, правильність записів у облікових регістрах і первинній
документації, їх реальність.

На основі аналізу і тестування звітних та інших даних про підприємство
аудитор висловлює свою професійну думку про об’єктивність і точність
даних обліку і звітності та їх відповідність реальній дійсності.

При плануванні і здійсненні аудиторських процедур, оцінюванні отриманих
матеріалів аудитор повинен враховувати, що невиконання клієнтами вимог
законодавчих та нормативно-правових актів України може стати причиною
перекручення фінансової звітності підприємства й істотно вплинути на
фінансові результати діяльності клієнта. Однак згідно з національним
нормативом аудиту № 8 “Перевірка дотримання підприємствами вимог
законодавчих та нормативно-правових актів України” виявлення випадків
невиконання клієнтом вимог законодавчих та нормативно-правових актів
України не є метою й обов’язком аудитора.

Встановлення фактів невиконання вимог нормативних актів, незалежно від
їхнього значення, вимагає висунення й обговорення питання про чесність
керівництва і робочого персоналу клієнта, а також про вплив такого
невиконання на інші напрямки аудиту.

Факти порушення вимог законодавчих та нормативно-правових актів
підлягають спеціальній юридичній експертизі та є поза професійною
компетенцією і знаннями аудитора. Рівень професійної підготовки
аудитора, його досвід і знання господарської галузі діяльності клієнта й
організації виробництва можуть дати йому змогу зробити висновок тільки
про те, що окремі факти діяльності підприємства, ймовірно, не
відповідають вимогам законодавчих та нормативно-правових актів України.
Отже, аудитор не відповідає за невиконання керівництвом клієнта вимог
законодавчих та нормативно-правових актів [8].

Проведення хоча б однієї аудиторської перевірки фінансової звітності
підприємства може допомогти службовим особам підприємства уникати надалі
суттєвих порушень вимог нормативних актів.

Однак аудитору слід врахувати, що під час проведення аудиторських
перевірок завжди існує ризик невиявлення помилок, навіть якщо перевірка
добре спланована і проведена відповідно до вимог Національних нормативів
аудиту. Зазначена ймовірність зростає внаслідок впливу таких факторів:

• наявність значної кількості нормативних актів;

• неминуча відносна обмеженість систем обліку і внутрішнього контролю,
які не можуть висвітити всю фактичну діяльність клієнта, а також
відносна суб’єктивність, що супроводжує таку аудиторську процедуру, як
тестування;

• визнання того, що значна кількість аудиторських доказів, отриманих
аудитором, мають не доказовий, а інформативний характер.

Під час підготовки до проведення аудиторської перевірки аудитор має
ретельно вивчити ті законодавчі та нормативно-правові акти, невиконання
вимог яких може спричинити перекручення фінансової звітності
підприємства.

Згідно з міжнародним операційним стандартом, “аудитор повинен провести
такий огляд фінансової звітності, який був би достатнім для вираження
думки про фінансову звітність у цілому”.

Безумовно, звіти аудитора можуть не загострювати увагу на незначних
обставинах. Аудиторський звіт має виділити найголовніше. Основна мета
аудитора — впевнитися, що довіру до фінансової звітності не підірвано.

2. АУДИТ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ

2.1. Поняття виробничих запасів

та особливості їх формування

Виробничі запаси створюються на підприємстві для забезпечення
безперервного процесу виробництва і реалізації продукції. У складі
виробничих запасів найбільшу питому вагу мають сировина, матеріали й
покупні напівфабрикати.

Норматив оборотних коштів щодо цих запасів визначається з формули:

H=ОN,

де Н — норматив оборотних коштів для сировини, матеріалів і покупних
напівфабрикатів (тис. грн.); О — одноденні витрати сировини, матеріалів,
напівфабрикатів (тис. грн.); N— норма оборотних коштів (днів).

Одноденне витрачання сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів
визначається за кошторисом витрат на виробництво IV кварталу планового
року без відрахування поворотних відходів. Розмір одноденних витрат за
номенклатурою сировини, що споживається, матеріалів і покупних
напівфабрикатів розраховується діленням суми їх витрат у IV кварталі
планового року на 90.

Норма оборотних коштів стосовно сировини, матеріалів і покупних
напівфабрикатів включає такі елементи:

транспортний запас;

час для прийняття, розвантаження, сортування, складування матеріалів;

технологічний запас;

поточний (складський) запас;

гарантійний (страховий) запас.

Транспортний запас визначається як різниця між часом перебування вантажу
в дорозі від постачальника до споживача та часом поштового пробігу
розрахункових документів, їх оформлення вантажовідправником і обробки
банками за місцем знаходження постачальника і споживача.

За наявності кількох постачальників транспортний запас щодо конкретних
видів матеріальних цінностей розраховується як середньозважена величина.

Якщо сировина й матеріали надходять до споживача раніше за прибуття
розрахункових документів (або ці процеси збігаються в часі),
транспортний запас не встановлюється.

Підготовчий запас — це час для прийняття, розвантаження, сортування,
складування матеріалів.

Технологічний запас включає час на підготовчі операції (сушіння
лісоматеріалів, подрібнення брухту, розкроювання матеріалів), якщо вони
не є складовою частиною виробничого циклу. Норма технологічного запасу
визначається конкретними умовами роботи кожного підприємства і
тривалістю підготовчих операцій.

Поточний запас — норма оборотних коштів у частині поточного запасу
залежить від частоти та рівномірності поставок матеріалів, рівномірності
їх споживання у виробництві. Що частіше вони надходять на адресу
споживача, то меншим буде поточний запас.

У норму оборотних коштів, як правило, включається середній поточний
запас у розмірі 50% тривалості інтервалу між поставками. Інтервал
поставок визначається на підставі договорів із постачальниками або
виходячи з фактичних даних про надходження за попередній період.

У разі, коли за розробки норм оборотних коштів у частині поточного
запасу щодо окремих видів матеріалів відсутні планово-календарні строки
поставок, середній інтервал між поставками визначається на підставі
даних про фактичне надходження матеріалів. Для цього кількість днів у
році (360) слід розділити на загальну кількість поставок даного виду
матеріалів за звітний рік. У розрахунках середнього інтервалу не
враховуються дрібні партії та надміру великі надходження.

Поставки від кількох постачальників можуть суттєво різнитися за обсягом
і за величиною інтервалів між окремими партіями, що залежить від різних
причин — особливостей транспортування, періодичності випуску тих чи тих
матеріальних цінностей постачальниками, умов конкретних договорів на
постачання тощо. У такому разі середній інтервал між поставками
розраховується як середньозважена величина. Для її визначення обсяг
кожної поставки сировини й матеріалів множать на інтервал у днях до
наступної поставки і суму одержаних добутків ділять на загальний обсяг
поставки, узятий для розрахунків середньозваженого інтервалу.

Гарантійний (страховий) запас створюється з метою запобігання наслідкам
можливих перебоїв у постачанні: порушення умов постачання або затримка
вантажу в дорозі; зміна постачальником строків відвантаження в межах, що
допускаються особливими умовами постачання чи договором. Норма оборотних
коштів на страховий запас встановлюється, як правило, в межах 50 %
поточного запасу.

Для матеріалів, що надходять зі складів постачальницьких і збутових
організацій з доставкою автотранспортом, страхового запасу здебільшого
не передбачається.

В окремих випадках, пов’язаних із підвищеним ризиком несвоєчасного
надходження матеріалів, норму оборотних коштів у частині страхового
запасу щодо окремих видів матеріалів можна збільшити понад 50 % норми
оборотних коштів на поточний запас.

На підставі норм оборотних коштів, обчислених за складовими елементами,
визначається норматив для окремих видів, груп і в цілому щодо сировини,
основних матеріалів і покупних напівфабрикатів.

До виробничих запасів входять також допоміжні матеріали, паливо, тара,
запасні частини й малоцінні швидкозношувані предмети, які беруть участь
у створенні нової вартості і теж потребують визначення оптимальної
потреби в них.

Норматив оборотних коштів щодо допоміжних матеріалів розраховується
множенням норми на величину одноденного їх витрачання за кошторисом
витрат на виробництво. Норми за видами і групами допоміжних матеріалів
розраховуються в такому самому порядку, як і для основних матеріалів.

Норматив оборотних коштів на паливо встановлюється для всіх видів палива
(крім газу), що використовується як для технологічних цілей, так і для
господарських потреб виробництва. Величина нормативу оборотних коштів на
цю статтю визначається за методом, аналогічним методу розрахунку
нормативу оборотних коштів на основні матеріали.

Розраховуючи одноденне витрачання за статтею «Паливо», із кошторису
витрат на виробництво необхідно виключити вартість газового палива і
додати витрати палива у непромислових господарствах, якщо ці витрати не
були враховані в кошторисі витрат на основне виробництво.

Норматив оборотних коштів щодо тари визначається множенням норми,
вираженої в гривнях, на обсяг товарної продукції в оптових цінах
підприємства в плановому році.

Норматив розраховується для різних видів тари: покупна, власного
виробництва і разова тара, яка надходить з матеріалами і не підлягає
поверненню постачальникам; яка підлягає поверненню; тарні матеріали, які
враховуються за статтею «Тара».

Норматив на запасні частини для ремонтів машин, устаткування і
транспортних засобів визначається з урахуванням їхньої вартості за
початковою оцінкою і норми оборотних коштів.

На тих підприємствах, де вкладення оборотних коштів у запасні частини
незначні, а прямий підрахунок перехідних залишків їх утруднений,
норматив оборотних коштів на запасні частини може бути розрахований
укрупненим методом (виходячи із даних про залишки запасних частин для
ремонтів і вартості діючого виробничого, силового обладнання і
транспортних засобів). Для цього необхідно визначити середньорічні
залишки запасних частин за виключенням зайвих, непотрібних, віднесених
до недіючого обладнання за звітний рік. Далі розраховують середню
вартість діючого виробничого, силового обладнання і транспортних
засобів, виходячи із даних про їхню вартість на початок і кінець
звітного року. Потім визначають вартість запасних частин на 1000 гривень
діючого обладнання діленням вартості середньорічних фактичних залишків
запасних частин на середню вартість виробничого, силового обладнання і
транспортних засобів.

Розрахована норма оборотних коштів береться за основу розрахунку
нормативу оборотних коштів на запасні частини на плановий рік. Ця норма
може коригуватися з урахуванням продовження строків міжремонтних
періодів у запланованому році.

Норматив оборотних коштів на запасні частини в планованому році
визначається множенням середньорічної вартості виробничого, силового
обладнання і транспортних засобів, передбачених планом, на скориговану
норму оборотних коштів на запасні частини.

Норматив для малоцінних та швидкозношуваних предметів залежить від
складу цієї статті. Малоцінні та швидкозношувані предмети служать, як
правило, менше одного року і, беручи участь у процесі виробництва, не є
предметами праці. Свою вартість на вартість готової продукції вони
переносять не повністю, а частинами. Норматив оборотних коштів для
малоцінних і швидкозношуваних предметів визначається окремо для кожної
групи незалежно від характеру їх використання у виробництві: малоцінний
і швидкозношуваний господарський інвентар; спеціальний одяг і спеціальне
взуття; спеціальний інструмент і спеціальні пристосування; змінне
обладнання; виробнича тара. Потреба в оборотних коштах для кожної групи
розраховується для створення запасів на складі та в експлуатації. У
зв’язку з тим, що вартість малоцінних і швидкозношуваних предметів, які
знаходяться в експлуатації, відображається в обліку за мінусом зносу,
то, визначаючи норматив, беруть у рахунок 50 % їхньої повної вартості.
Решта вартості списується на собівартість продукції під час передачі зі
складу в експлуатацію. Для визначення нормативу оборотних коштів на
складі малоцінні та швидкозношувані предмети враховуються за їхньою
повною вартістю.

2.2. Аудит матеріальних цінностей

Основою господарської діяльності підприємств є матеріальні цінності:
виробничі запаси, готова продукція, товари, тара, малоцінні та
швидкозношувані предмети (МШП) (рахунки класу 2 “Запаси”). Аудитор
керується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”.
Об’єктами аудиту є: приймання цінностей за кількістю і якістю, норми
витрачання; МШП, товари і тара; первинні документи, регістри обліку,
звітність.

Аудит матеріальних цінностей доцільно починати з інвентаризації, яку
проводять силами і коштами підприємства-замовника під наглядом
аудиторів. Перед початком інвентаризації матеріально відповідальна особа
складає звіт (виробничий, матеріальний, товарний, товарно-грошовий) і
дає відповідну розписку (текст розписки наведено на титульній стороні
інвентаризаційного опису). Один примірник звіту матеріально
відповідальна особа здає в бухгалтерію підприємства, другий — аудитору.

R

R

\

 

N

?????? ??????роведення інвентаризації та сам записує результати.
Оформлені інвентаризаційні описи він передає в бухгалтерію для складання
порівнювальної відомості. Якщо на об’єкті, де проводять інвентаризацію,
облік ведеться у кількісно-сумовому вираженні, то у порівнювальну
відомість записують тільки ті матеріальні цінності, за якими виявлені
відхилення від облікових даних, решту записують одним рядком на загальну
суму.

Аудитор перевіряє правильність складання порівнювальної відомості й
відповідність записів, внесених у неї бухгалтерією, даним
бухгалтерського обліку [2].

Інвентаризація матеріальних цінностей проводиться відповідно до
Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів,
товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та
розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11
серпня 1994 р. № 69.

Після інвентаризації аудитори переходять до перевірки повноти
оприбуткування матеріальних цінностей. Джерелами перевірки є регістри
синтетичного й аналітичного обліку щодо наявності та руху матеріальних
цінностей, звіти матеріально відповідальних осіб з прикладеними до них
документами, регістри синтетичного і аналітичного обліку розрахунків із
постачальниками тощо.

Перевіркою повноти оприбуткування і правильності оцінки куплених
матеріальних цінностей аудитори з’ясовують, чи відповідають підсумкові
суми, відображені у відомостях обліку матеріальних цінностей, даним
інших облікових регістрів (журналів-ордерів). Поряд із тим доцільно
перевірити погодженість записів між синтетичним і аналітичним обліком за
балансовими рахунками і субрахунками, на яких обліковуються матеріальні
цінності. Виявлені розходження є результатом неповного оприбуткування
цінностей. Особливу увагу приділяють перевірці операцій за рахунком 63
“Розрахунки з постачальниками і підрядниками”, за дебетом якого
відображається оплата боргу постачальнику за доставлені матеріальні
цінності, за кредитом — їх надходження (оприбуткування). Протягом
місяця, як правило, дебетових залишків на цьому рахунку не повинно бути,
за винятком вартості оплачених матеріалів, що залишилися на кінець
місяця в дорозі або не були вивезені зі складів постачальників. За
такими операціями на рахунку 63 “Розрахунки з постачальниками і
підрядниками” може утворитися дебетове сальдо, яке наприкінці місяця
перераховується з цього рахунка в дебет рахунка 209 “Інші матеріали” без
оприбуткування їх на склади. На початок наступного місяця ці суми
сторнуються і числяться в поточному обліку як дебіторська заборгованість
за рахунком 63, поки матеріали не будуть прийняті й оприбутковані
матеріально відповідальними особами.

Такі суми аудитор перевіряє кожну окремо. За документами, прикладеними
до виписок банку, встановлюють дату оплати розрахункових документів
постачальників і назву цінностей. За матеріальними звітами наступного
місяця перевіряють повноту їх оприбуткування. Якщо матеріальні цінності
не оприбутковані, з’ясовують нормативний термін перебування їх у дорозі
та яку роботу проведено підприємством щодо їх розшуку.

За авансами, виданими під поставку матеріальних цінностей, виставлених
акредитивами, векселями встановлюють повноту оприбуткування цінностей і
з’ясовують, чи не минули строки поставки матеріалів, виясняють причини
затримки надходження їх.

Основними документами для оприбуткування матеріальних цінностей є
супровідні документи постачальників, прикладені до звітів матеріально
відповідальних осіб: товарно-транспортні накладні, ра-хунки-фактури,
специфікації, пакувальні ярлики, посвідчення якості, приймальні
квитанції тощо. Під час перевірки повноти оприбуткування матеріальних
цінностей внутрішні документи (приймальні акти, прихідні накладні)
звіряються із супровідними документами постачальників.

Аудитору слід перевірити правильність складання актів розбіжності
кількості та якості матеріальних цінностей, що надійшли, і своєчасність
пред’явлення претензій до постачальників або транспортної організації
(залізниці). Практика показує, що такі розбіжності зумовлені
привласненням матеріальних цінностей і оформленням фіктивних
(підроблених) актів із метою приховування нестач або пересортиць
матеріальних цінностей.

Для виявлення фактів зміни назв або споживчих якостей цінностей
(ґатунку, марки, розміру, вологості тощо), штучного завищення ваги
брутто, тари застосовують експертну оцінку документів.

Одночасно з перевіркою повноти оприбуткування матеріальних цінностей
вивчають правильність їх оцінки, керуючись Положенням (стандартом)
бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, затвердженим наказом Міністерства
фінансів України від 20 жовтня 1999 р. № 246. Придбані (отримані) або
вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною
вартістю.

Правильна оцінка матеріальних цінностей залежить від організації і
постановки їх аналітичного і синтетичного обліку. Тому під час
аудиторської перевірки з’ясовують, чи ведеться облік на рахунку 20
“Виробничі запаси” у розрізі субрахунків і за кожним найменуванням,
номенклатурним номером.

Під час дослідження документів застосовують логічну, нормативно-правову,
зустрічну перевірку. Перевіривши правильність оприбуткування, аудитор
приступає до аналізу списання матеріальних цінностей.

Насамперед слід встановити відповідність даних складського обліку даним
синтетичного обліку за рахунком 20 “Виробничі запаси”, для чого
загальний підсумок залишків сальдової відомості на кінець місяця
звіряють із залишками на кінець місяця, показаними у відомості обліку
матеріальних цінностей, товарів і тари. Таке зіставлення здійснюють за
кожним складом, зокрема, на перше число відповідного періоду. Загальні
обороти вибуття матеріалів за місяць за всіма складами і залишки
матеріалів на кінець місяця, показані у відомості, звіряють із
кредитовим оборотом і залишками на рахунку 20 “Виробничі запаси” в
Головній книзі. Якщо всі розбіжності були наслідком занедбаності обліку
матеріальних цінностей, то перевірка зупиняється до відновлення
бухгалтерського обліку матеріальних цінностей.

Для перевірки здійснених операцій щодо списання і відпуску матеріалів у
виробництво використовують нагромаджувальні відомості щодо витрачання
матеріалів зі складів, що виписуються на підставі видаткових документів.
Відділи матеріально-технічного постачання на підставі встановлених норм
витрачання матеріалів на випуск відповідного виду виробів розробляють
ліміти відпуску матеріалів у виробництво і відпускання їх здійснюється в
межах лімітів.

У таких випадках аудитор повинен особливо ретельно аналізувати документи
на списання матеріалів і їх нормування. Найбільшого поширення набули
лімітно-забірні (лімітні) карти з відривними місячними талонами,
акти-вимоги на заміну матеріалів або на допоміжний їх випуск,
комплектуючі відомості, розкрійні карти, забірні листи тощо. Якщо ліміти
не встановлені, то відпуск матеріалів у виробництво здійснюється
відповідно до затверджених рецептур, калькуляцій.

Аудиторська процедура перевірки видаткових документів не може
обмежуватися тільки зіставленням відпущених цінностей з установленими
лімітами і зустрічною перевіркою документів, що знаходяться на складах і
в цехах. Одночасно доцільно здійснити аналіз даних складського обліку
після відпуску матеріальних цінностей, за допомогою чого можна виявити
розмір завищених списань матеріалів у виробництво за рахунок
обрахування, обважування, заниження ґатунку при відпуску матеріалів у
цехи, що сприяє утворенню необліко-ваних залишків матеріалів на складах
із наступним їх вилученням.

Перевірка обґрунтованості встановлених норм витрачання матеріалів може
бути проведена за допомогою контрольного запуску сировини і допоміжних
матеріалів у виробництво (експерименту), процедуру якого комісія
оформляє спеціальним актом.

Під час перевірки операцій з матеріальними цінностями аудитор може
натрапити на такі аномальні явища (відхилення від норм), як:

• завищення або заниження норм витрачання матеріалів;

• недоліки в обліку;

• неправильний залік пересортиці матеріальних цінностей;

• неповне оприбуткування матеріалів, що надійшли;

• безпідставні претензії до постачальників;

• відсутність оперативного контролю за виконанням договорів на
постачання і відпуск матеріальних цінностей;

• відсутність договорів про повну матеріальну відповідальність
матеріально відповідальних осіб;

• недотримання правил зберігання товарно-матеріальних цінностей і
охорони;

• дописки товарно-матеріальних цінностей в описи;

• заниження залишку товарів у описах;

• завищення цін на товари;

• крадіжки, підробка документів, привласнення.

Для виявлення вищевказаних аномалій застосовують такі прийоми і способи
аудиторських процедур:

• інвентаризацію;

• контрольне порівняння фактичних залишків товарів із даними останньої
інвентаризації;

• контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво;

• контрольний обмір;

• зіставлення (порівняння) документальних даних;

• зустрічну перевірку квитанцій, накладних на закупівлю матеріальних
цінностей;

• переоцінку й уцінку товарів;

• контроль за використанням доручень на одержання товарів;

• вибіркові перевірки;

• перевірки правильності розрахунків природного убутку
товарно-матеріальних цінностей тощо.

Послідовність аудиту матеріальних цінностей така:

• Інвентаризація матеріальних цінностей.

• Аудит прибуткових і видаткових документів.

• Звіти матеріально відповідальних осіб.

• Регістри аналітичного обліку.

• Головна книга.

• Фінансова звітність.

У табл. 2. показано приклад результатів руху матеріальних цінностей,
звірених за даними аудиту і бухгалтерськими даними.

Таблиця 2. Результати руху матеріальних цінностей

ВАТ ВТШП „Галичина” за 2008 р.

№ з/п Показники За бухгалтерськими даними За даними аудиту Результат

більше (+) менше (-)

1 Залишок матеріалів на 01.01.2008 р. 10 000 10 000 _ _

2 Надійшло матеріалів за 2008 р. 5 000 5 500 + 500 _

3 Вибуло матеріалів

за 2008 р. 4 000 3 800 — -200

4 Залишок матеріалів на 01.01.2008 р. 8 000 8 100 + 100 _

5 За даними інвентаризації на 01.01.2008 р. 7 500 8 200 + 700

6 Попередній результат: нестача надлишок 500 100 — —

7 Природні втрати 150 120 — – 30

8 Остаточний результат: нестача надлишок 350 20 — —

2.3. Аудит операцій з малоцінними і швидкозношуваними предметами (МШП)

Рахунок 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети” (МШП) призначено для
обліку і узагальнення інформації про наявність та рух МШП, що належать
підприємству та складають запаси. До МШП належать предмети, що
використовуються протягом не більше одного року або нормального
операційного циклу, якщо він більший одного року, зокрема: інструменти,
господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг тощо.

За дебетом рахунка 22 “МШП” відображаються за первісною вартістю
придбані (отримані) або виготовлені МШП, за кредитом — за обліковою
вартістю відпуск МШП в експлуатацію зі списанням на рахунки обліку
витрат, а також списання нестач і втрат від псування таких предметів
[8].

При поверненні на склад з експлуатації МШП, придатних для подальшого
використання, вони оприбутковуються за дебетом рахунка 22 “МШП” та
кредитом рахунка 71 “Інший операційний дохід”. Аналітичний облік МШП
ведеться за видами предметів за однорідними групами.

Аудитор особливу увагу звертає на закріплення МШП за конкретними особами
в місцях їх зберігання і використання, на наявність на всіх
підприємствах відповідного маркування (фарбами, прикріпленням жетонів,
проставленням штампів тощо), правильне оформлення первинними документами
руху МШП. Потім переходять до перевірки суті здійснених операцій щодо
руху окремих предметів. Слід встановити, чи нема серед МШП основних
засобів. Виявляють понаднормативні запаси МШП, що довгий час не мали
руху.

Встановлюють випадки передчасної заміни спецодягу і спецвзут-тя, їх
причини внаслідок використання МШП не за призначенням або підміни нових
предметів тими, що вже були в експлуатації.

Ретельній перевірці підлягають акти на списання МШП. У комісії зі
списання МШП повинні брати участь фахівці, акт затверджується
керівником. На предмет списання МШП має бути документ, що підтверджує
здавання їх у металобрухт або в утильсировину, інакше сума збитку
відноситься на рахунок винних.

2.4. Аудит розрахунків з постачальниками і підрядниками

На рахунку 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками” ведеться
облік розрахунків із постачальниками та підрядниками за одержані
товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги. За
кредитом цього рахунку відображається заборгованість за одержані від
постачальників товарно-матеріальні цінності, за дебетом — її погашення.

Аудит здійснюється окремо за кожним постачальником за кожним документом
(рахунком) на сплату. Під час одержання матеріалів, товарів необхідно
зробити запис: дебет рахунка 20 “Виробничі запаси”, 28 “Товари”, кредит
рахунка 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”.

Однак, коли на підставі виписки банку відбувається списання грошей для
розрахунку з постачальником, то робиться запис: дебет 63, кредит 31
“Рахунки в банках”. Аудитор перевіряє правильність і своєчасність
виконання договірних зобов’язань постачальниками і підрядниками за
виконані роботи чи надані послуги. Аудит починають з аналізу результатів
інвентаризації кредиторської заборгованості за відповідними звітними
періодами на найближчу дату до початку аудиту. Дані інвентаризації слід
звірити із сумами, відображеними у Головній книзі та балансі за рахунком
63 “Розрахунки з постачальниками і підрядниками”. Звірянню підлягають
залишки кредиторської заборгованості на початок звітного періоду,
відображені в регістрах бухгалтерського обліку, із залишками в
попередньому звітному періоді, й уточнюється реальність кредиторської
заборгованості.

Аналіз матеріалів інвентаризації розрахунків дає аудитору змогу
зосередити увагу на сумнівних розрахунках, перевірити обґрунтованість
створення резерву за сумнівними боргами і законність їх списання з
балансу. Для перевірки достовірності первинних документів, за якими
здійснені розрахункові операції, доцільно провести зустрічні звірки
різних документів на даному підприємстві й зробити письмовий запит у
відповідні підприємства про стан розрахунків. Доцільно відбирати
рахунки, за якими проводилися сторнувальні записи, записи щодо
перерахування сум з одного рахунка на інший, а також ті, де складались
бухгалтерські проводки на підставі довідок.

Кожна сума дебіторської і кредиторської заборгованості на окремих
рахунках розглядається з погляду виникнення боргу, причини і давності
створення заборгованості, реальності її одержання. Заборгованість, не
сплачена в установлений строк, — це заборгованість зі строком сплати, що
минув, яка має бути погашена. Тому необхідно з’ясувати причини її
непогашення у визначені терміни [7].

Позовна давність вираховується з моменту виникнення права на
пред’явлення (подання) позову. З цього приводу слід перевірити, чи
подавалися листи — нагадування про необхідність погашення боргу, чи
виставлялися претензії, чи передані матеріали юридичній службі
підприємства для подання позову.

Під час аудиту розрахунків із постачальниками необхідно встановити
наявність договорів поставки товарів, перевірити доцільність придбання,
дотримання встановлених договором розрахунків. Щоб встановити повноту
оприбуткування матеріальних цінностей, слід зіставити дані про їх
кількість і вартість за платіжними документами (платіжним дорученням і
вимогами-дорученнями) з даними документів на їх оприбуткування
(рахунків, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних) і
показниками аналітичного обліку розрахунків з постачальниками (реєстрів
операцій за рахунками з постачальниками), книгами, картками складського
обліку, звітами руху товарів. Звертається увага на правильність
застосування постачальниками цін, тарифів за послуги. Подібні факти
виявляють зіставленням цін, вказаних у рахунках постачальників, з
цінами, вказаними в договорах.

Під час перевірки розрахунків з підрядниками встановлюють:

• чи включено об’єкти, що будуються, до титульного списку;

• чи забезпечені вони відповідними джерелами фінансування;

• чи є проектно-кошторисна документація на будівельні об’єкти; » чи
укладені договори з підрядниками і які умови розрахунків

(за об’єкт у цілому чи за етапи робіт);

• правильність застосування цін, розцінок, чи немає дописок обсягів
виконаних робіт;

• достовірність поданих до оплати рахунків із доданими до них актами про
виконані роботи.

Якщо буде виявлено факти завищення обсягів виконаних робіт,
неправильного застосування цін, включення в рахунки витрат,
непередбачених кошторисом, необхідно провести контрольний обмір
виконаних обсягів будівельно-монтажних робіт.

ВИСНОВКИ

З вищенаведеного можна зробити наступні висновки:

Виробничі запаси створюються на підприємстві ВАТ ВТШП „Галичина” для
забезпечення безперервного процесу виробництва і реалізації продукції. У
складі виробничих запасів найбільшу питому вагу мають сировина,
матеріали й покупні напівфабрикати.

Основою господарської діяльності ВАТ ВТШП „Галичина” є матеріальні
цінності: виробничі запаси, готова продукція, товари, тара, малоцінні та
швидкозношувані предмети (МШП) (рахунки класу 2 “Запаси”). Аудитор
керується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”.
Об’єктами аудиту є: приймання цінностей за кількістю і якістю, норми
витрачання; МШП, товари і тара; первинні документи, регістри обліку,
звітність.

Аудит матеріальних цінностей доцільно починати з інвентаризації, яку
проводять силами і коштами підприємства-замовника під наглядом
аудиторів. Перед початком інвентаризації матеріально відповідальна особа
складає звіт (виробничий, матеріальний, товарний, товарно-грошовий) і
дає відповідну розписку (текст розписки наведено на титульній стороні
інвентаризаційного опису). Один примірник звіту матеріально
відповідальна особа здає в бухгалтерію підприємства, другий — аудитору.

Інвентаризаційна комісія приступає до перевірки наявності матеріальних
цінностей. Аудитор стежить за правильністю проведення інвентаризації та
сам записує результати. Оформлені інвентаризаційні описи він передає в
бухгалтерію для складання порівнювальної відомості. Якщо на об’єкті, де
проводять інвентаризацію, облік ведеться у кількісно-сумовому вираженні,
то у порівнювальну відомість записують тільки ті матеріальні цінності,
за якими виявлені відхилення від облікових даних, решту записують одним
рядком на загальну суму.

Аудитор перевіряє правильність складання порівнювальної відомості й
відповідність записів, внесених у неї бухгалтерією, даним
бухгалтерського обліку.

Інвентаризація матеріальних цінностей проводиться відповідно до
Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів,
товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та
розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11
серпня 1994 р. № 69.

Після інвентаризації аудитори переходять до перевірки повноти
оприбуткування матеріальних цінностей. Джерелами перевірки є регістри
синтетичного й аналітичного обліку щодо наявності та руху матеріальних
цінностей, звіти матеріально відповідальних осіб з прикладеними до них
документами, регістри синтетичного і аналітичного обліку розрахунків із
постачальниками тощо.

Перевіркою повноти оприбуткування і правильності оцінки куплених
матеріальних цінностей аудитори з’ясовують, чи відповідають підсумкові
суми, відображені у відомостях обліку матеріальних цінностей, даним
інших облікових регістрів (журналів-ордерів). Поряд із тим доцільно
перевірити погодженість записів між синтетичним і аналітичним обліком за
балансовими рахунками і субрахунками, на яких обліковуються матеріальні
цінності. Виявлені розходження є результатом неповного оприбуткування
цінностей. Особливу увагу приділяють перевірці операцій за рахунком 63
“Розрахунки з постачальниками і підрядниками”, за дебетом якого
відображається оплата боргу постачальнику за доставлені матеріальні
цінності, за кредитом — їх надходження (оприбуткування). Протягом
місяця, як правило, дебетових залишків на цьому рахунку не повинно бути,
за винятком вартості оплачених матеріалів, що залишилися на кінець
місяця в дорозі або не були вивезені зі складів постачальників. За
такими операціями на рахунку 63 “Розрахунки з постачальниками і
підрядниками” може утворитися дебетове сальдо, яке наприкінці місяця
перераховується з цього рахунка в дебет рахунка 209 “Інші матеріали” без
оприбуткування їх на склади. На початок наступного місяця ці суми
сторнуються і числяться в поточному обліку як дебіторська заборгованість
за рахунком 63, поки матеріали не будуть прийняті й оприбутковані
матеріально відповідальними особами.

Такі суми аудитор перевіряє кожну окремо. За документами, прикладеними
до виписок банку, встановлюють дату оплати розрахункових документів
постачальників і назву цінностей. За матеріальними звітами наступного
місяця перевіряють повноту їх оприбуткування. Якщо матеріальні цінності
не оприбутковані, з’ясовують нормативний термін перебування їх у дорозі
та яку роботу проведено підприємством щодо їх розшуку.

За авансами, виданими під поставку матеріальних цінностей, виставлених
акредитивами, векселями встановлюють повноту оприбуткування цінностей і
з’ясовують, чи не минули строки поставки матеріалів, виясняють причини
затримки надходження їх.

Основними документами для оприбуткування матеріальних цінностей є
супровідні документи постачальників, прикладені до звітів матеріально
відповідальних осіб: товарно-транспортні накладні, ра-хунки-фактури,
специфікації, пакувальні ярлики, посвідчення якості, приймальні
квитанції тощо. Під час перевірки повноти оприбуткування матеріальних
цінностей внутрішні документи (приймальні акти, прихідні накладні)
звіряються із супровідними документами постачальників.

Рахунок 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети” (МШП) призначено для
обліку і узагальнення інформації про наявність та рух МШП, що належать
підприємству та складають запаси. До МШП належать предмети, що
використовуються протягом не більше одного року або нормального
операційного циклу, якщо він більший одного року, зокрема: інструменти,
господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг тощо.

За дебетом рахунка 22 “МШП” відображаються за первісною вартістю
придбані (отримані) або виготовлені МШП, за кредитом — за обліковою
вартістю відпуск МШП в експлуатацію зі списанням на рахунки обліку
витрат, а також списання нестач і втрат від псування таких предметів.

При поверненні на склад з експлуатації МШП, придатних для подальшого
використання, вони оприбутковуються за дебетом рахунка 22 “МШП” та
кредитом рахунка 71 “Інший операційний дохід”. Аналітичний облік МШП
ведеться за видами предметів за однорідними групами.

Аудитор особливу увагу звертає на закріплення МШП за конкретними особами
в місцях їх зберігання і використання, на наявність на всіх
підприємствах відповідного маркування (фарбами, прикріпленням жетонів,
проставленням штампів тощо), правильне оформлення первинними документами
руху МШП. Потім переходять до перевірки суті здійснених операцій щодо
руху окремих предметів. Слід встановити, чи нема серед МШП основних
засобів. Виявляють понаднормативні запаси МШП, що довгий час не мали
руху.

При проведенні аудиту виробничих запасів було перевірено такі ділянки
обліку:

правильність визначення вартості їх заготівлі (правильність включення
витрат до собівартості запасів);

документообіг із руху матеріальних цінностей;

своєчасність і повнота оприбуткування запасів на складах і прчини
ненадходження запасів у разі їх оплати;

ведення бухгалтерського обліку виробничих запасів;

правильність списання виявлених нестач та надлишків.

Під час аудиту виробничих запасів на підприємстві ВАТ ВТШП “Галичина” не
було виявлено ніяких порушень щодо обліку надходження (оприбуткування) і
вибуття (методу оцінки виробничих запасів, правильності списання)
запасів.

Отже, однією з важливих умов правильної організації і проведення обліку
запасів є попередня розробка норми запасу матеріалів по кожному
номенклатурному номеру і норм витрат кожного виду матеріалів на кожний
вид вироблюваної продукції, що необхідно для контролю за станом залишків
матеріалів на складах підприємства в межах потреб, а також за правильним
їх використанням у виробництві

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Закон України. “Про аудиторську діяльність”//Галицькі
контракти.-1995.-№23.

Андреев В.Д. Практический аудит: Справочное пособие.-М.:Экономика,
2003.-366с.

Аудит і аудиторська діяльність / За редакцією Маяковської М.С. – К. :
Урожай, 2001.

Аудит. Учебник для вузов/ В.И.Подольский, Г.Б.Поляк, А.А.Савин,
Л.В.Сотников; Под ред. проф. В.И.Подольского.-М.:Аудит, ЮНИТИ,1997.-432
с.

Білуха М.Т. Курс аудиту: Підручник. – К.: Вища школа. – Знання. 1998.

Давидов Г.М. Аудит. Підручник.- К.: Знання, 2004.- 420 с.

Документування процесу аудиту. Робочі документи аудитора .- Запоріжжя,
2002.

Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація.-К.:Т-во “Знання”, НОО,
2001.- 402 с.

Зубілевич С.Л., Голов С.Ф. Основи аудиту. – Київ: Ділова України, 2001.-
с.276.

Кузьминский А.І. Аудит. Практичний посібник.-К., 2002.

Кулаковська Л.П., Піча Ю. В.. Організація і методика аудиту: Навчальний
посібник.- К.: Каравела, 2004.- 365-401с.

Національні нормативи аудиту. – К.: Основа, 2000.-274 с.

Петрик О.А. Аудит: методологія і організація:- Монографія.- К., 2003.-
123с.

Стандарти аудиту та етики.- К.: ТОВ « Пріорітет- інформ», 2003.- 45-48с.

Установчі та інші документи Коломийського Держлісгоспу.

Шадилова С.Н. Бухгалтеру о внутреннем аудите. – М.: АО ДИС, 1995.- 144
с.

Шеремет А.Д. та ін. Аудит. М.:Інфра, 2001.- 240 с.

ДОДАТКИ

Додаток 1

Таблиця 1. Завдання аудиту виробничих запасів на підприємстві

ВАТ ВТШП „Галичина”

№ Аудиторські процедури Якісні аспекти

1. Перевірити фактичне існування запасів, що відображені у статті
„Виобничі запаси”.

наявність чи існування

2. Провести кількісну перевірку запасів за місцями зберігання, списаних
на виробництво чи інші потреби.

повнота

3. Провести кількісну перевірку виробничих запасів, що знаходяться за
межами підприємства.

повнота

4. Підтвердити право власності підприємства на виробничі запаси права і

зобов’язання

5. Перевірити чи запаси не включають най-менування, які не належать
підприємству. права і

зобов’язання

6. Перевітири чи запаси оцінені за фактичною собівартістю.

Оцінка

7. Перевірити своєчасність і правильність проведення переоцінки запасів

Оцінка

8. Перевірити правильність оцінки запасів при вибутті

Оцінка

9. Підтвердити правильність оцінки нестач (збитків від псування запасів)

Оцінка

10. Перевірити чи запаси, що належать підприємству правильно
представлені як поточні активи

Наведення і розкриття

11. Перевірити чи запаси, що не належать підприємству обліковуються поза
балансом Наведення і розкриття

Додаток 2

Таблиця 2. Тести підтвердження виробничих запасів

на підприємстві ВАТ ВТШП „Галичина”

Завдання аудиту

Аналітичні процедури

1. 1. Спостереження за здійсненням інвентаризації запасів.

2. Отримання підтверджень щодо запасів, розташованих за межами
підприємства (матеріалів у дорозі, на відповідальному зберіганні у
заставі тощо).

3. Перевірка поточних господарських операцій протягом року з метою
підтвердження залишків на кінець року як результату.

4. Порівняння залишку запасів із записами у матеріальнизх звітах,
оборотних відомостях чи відомостях обліку залишків виробничих запасів,
реєстрах синтетичного обліку.

2. 1. Спостереження за здійсненням інвентаризації запасів за місцями
зберігання.

2. Кількісний аналіз рівняння:

Запаси на кінець року = Запаси на початок року + Надходження – Витрати
(1)

3. Перевірка віднесення операцій з запасами до даного звітного періоду
(перевірка документів на прихід ТМЦ)

3. 1. Отримання підтвердження щодо кількості запасів, розташованих за
межами підприємства.

2. Аналіз рівняння (1) щодо запасів розташованих за межами підприємства.

3. Перевірка віднесення операцій із запасами, що знаходяться за межами
підприємства, до даного звітного періоду.

4. 1. Спостереження за інвентаризацією запасів, розташованих за межами
підприємства тощо.

2. Підтвердження щодо запасів, розташованих за межами підприємства.

3. Перевірка договорів постачання, платіжних документів, документів на
оприбуткування.

5. 1. Перевірка договорів постачання, платіжних документів, документів
на оприбуткування.

2. Перевірка правильності врахування переходу права власності на запаси
протягом звітного періоду.

6. 1. Перевірка правильності визначення фактичної собівартості запасів
отриманих від постачальника як давальницька сировина, від ліквідації
основних засобів, МШП, з переробки, власного виготовлення тощо.

7. Перевірка правильності проведення переоцінки.

8. Перевірка правильності оцінки виробничих запасів.

9. Перевірка правильності списання нестач: за рахунок підприємства, за
рахунок винної особи, постачальників, підрядників.

10. Перевірка правильності класифікації запасів за рахунками –
ознайомлення з переліком запасів.

11. Правильність віднесення запасів до позабалансових рахунків.

Додаток 3

Аудиторський висновок по аудиту виробничих запасів

на ВАТ ВТШП «Галичина»

За результатами проведення аудиту виробничих запасів.

Згідно з договором № 24 від 8 листопада 2008 р.

Аудитором Бережанською Іриною Миколаївною.

Сертифікат аудитора № А 0025552 виданий рішенням Аудиторської палати
України № 80 від 20.07.2002 р.

Фірми “Аудит-сервіс”

На підставі ліцензії № 0046 виданої АПУ 20 січня 2002 р.

Проведено аудиторську перевірку Відкритого акціонерного товариства
виробничо-торгівельного швейного підприємства «Галичина».

За даними фінансового обліку і звітного періоду з 9 березня 2008 р. до
14 березня 2009 р.

Аудитором перевірено таку документацію: товарно-транспортні накладні,
вимоги, накладні, лімітно-забірні картки, акти приймання матеріалів,
супроводжувальні та розрахунково-платіжні документи постачальників,
доручення, журнали реєстрації доручень, митні декларації, документи, що
обґрунтовують купівельну ціну та первісну вартість запасів; матеріали
інвентаризації, картки складського обліку, матеріальні звіти,
журнал-ордер № 5, Головну книгу, баланс підприємства та форми звітності,
розрахунки природних втрат, акти псування.

Аудитор керувався законодавством України у галузі господарської
діяльності та фінансової звітності, оподаткування, встановленим порядком
ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності,
національними нормативами аудиту з врахуванням міжнародних норм та
стандартів.

У результаті проведення аудиту встановлено таке. Надана інформація дає
дійсне і повне уявлення про реальний склад активів (виробничих запасів)
і пасивів підприємства, що перевіряється.

Господарсько-фінансова діяльність здійснюється згідно з чинним
законодавством, прийнята система бухгалтерського обліку відповідає
законодавчим і нормативним вимогам.

Фінансова звітність складається на основі дійсних даних бухгалтерського
обліку і достовірно відображає фактичний фінансовий стан на 31 грудня
2008 року за результатами операцій на період з 31 грудня 2007 року до 31
грудня 2008 року.

Керівник аудиторської фірми: Аудитор:

М.С. Ткачук______________ Бережанська І.М.________

(підпис)
(підпис)

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

PAGE

PAGE 40

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020