HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!
РЕФЕРАТ
з дисципліни “Соціологія”
на тему:
“Анкетне опитування. Структура анкети”
ПЛАН
Вступ
1. Опитування як метод збору соціологічної інформації
2. Заочні (анкетні) опитування
3. Структуру анкети, види запитань
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Серед методів збору первинної соціальної інформації найпопулярнішим є
метод опитування, який у багатьох людей асоціюється саме із соціологією.
Опитування — метод збору соціальної інформації про досліджуваний об’єкт
під час безпосереднього (інтерв’ю) чи опосередкованого (анкетування)
соціально-психологічного спілкування соціолога і респондента шляхом
реєстрації відповідей респондентів на сформульовані запитання.
За допомогою опитування можна одержати інформацію, яка не завжди
відображена в документальних джерелах чи доступна прямому спостереженню.
До опитування вдаються, коли необхідним, а часто і єдиним, джерелом
інформації є людина — безпосередній учасник, представник, носій
досліджуваних явища чи процесу. Вербальна (словесна) інформація,
одержана завдяки цьому методу, значно багатша, ніж невербальна. Вона
легше піддається кількісному опрацюванню та аналізу, що дає змогу широко
використовувати для цього обчислювальну техніку. На користь цьому методу
служить і його універсальність, оскільки під час опитування реєструють
мотиви діяльності індивідів, результати цієї діяльності. Усе це
забезпечує опитуванню переваги щодо методу спостереження або методу
аналізу документів.
1. Опитування як метод збору соціологічної інформації
При опитуванні надто важливою є взаємодія соціолога та опитуваного.
Дослідник втручається у поведінку респондента, що, звичайно, не може не
позначитися на результатах дослідження. Інформація, одержана від
респондентів за допомогою опитування, відображає реальність тільки в
тому аспекті, в якому вона існує в свідомості опитуваних. Тому завжди
слід враховувати можливе спотворення інформації при застосуванні
опитування, що пов’язано з особливостями процесу відображення різних
аспектів соціальної практики у свідомості людей.
Плануючи збір інформації методом опитування, слід брати до уваги й
умови, які можуть впливати на її якість. Однак зважити на всі обставини
практично неможливо. Тому умови, не взяті до уваги, належать до
випадкових чинників. Ними, наприклад, можуть бути місце і обставини
проведення опитування. Ступінь незалежності інформації від впливу
випадкових чинників, тобто її стійкість, називається надійністю
інформації. Вона залежить від здатності суб’єкта давати одні й ті ж
відповіді на одні й ті самі запитання, визначається незмінністю цих
запитань і варіантів відповідей на них для всієї обраної сукупності
респондентів або кожної з її груп.
Для підвищення надійності інформації слід дбати про незмінність якомога
більшої кількості умов збору інформації: місцевих обставин опитування,
порядку формулювання запитань і відповідей на них, впливів дослідників
на респондентів у процесі спілкування.
Для одержання достовірної інформації необхідно, щоб опитуваний:
а) сприйняв потрібну інформацію;
б) правильно зрозумів її;
в) зміг згадати, за необхідності, події минулого;
г) обрав достеменну відповідь на поставлене запитання;
ґ) зміг адекватно висловитися.
Важливо також, щоб опитуваний не тільки міг, а й хотів щиро відповісти
на запитання.
Якість первинної соціологічної інформації значною мірою залежить від
вимірювального інструменту — соціологічного питальника (бланк інтерв’ю,
анкета). Критеріями їх оцінки є стійкість і обґрунтованість.
Стійкість інструменту вимірювання — ступінь відтворення результатів
вимірювання за повторного використання цього інструменту на одній і тій
самій групі і за тих самих умов.
Обгрунтованість інструменту вимірювання — ступінь відповідності
зареєстрованих у процесі вимірювання характеристик і характеристик, які
планувалося виміряти.
Обґрунтований інструмент вимірювання повинен бути стабільним.
Перевірка якості вимірювального інструменту є складною, трудомісткою,
але необхідною процедурою. Без неї не можливо визначити наукову
значущість одержаних результатів.
Щодо достовірності зібраної інформації опитування передбачає такі
основні фази:
а) адаптацію;
б) досягнення поставленої мети;
в) завершення опитування.
Кожне опитування починається з фази адаптації, під час якої у
респондента створюють мотивацію до відповіді на запитання і готують його
до дослідження. Фаза адаптації складається із звернення і декількох
перших запитань. Звернення є зав’язкою, початком опитування. Щоб
респондент зміг надати потрібну інформацію, необхідно підготувати його
до цього: пояснити зміст питальника, мету опитування, при роботі з
анкетою — правила її заповнення, і, поступово ставлячи запитання,
підвести його до теми дослідження. Основне завдання — встановити контакт
з респондентом, «зав’язати розмову». Тому нерідко соціолог формулює
спершу запитання, відповіді на які не дають пов’язаної з темою
дослідження інформації, але залучають опитуваного до розмови.
Складніше сформувати в опитуваних мотивацію до участі у дослідженні. Для
цього необхідно їх зацікавити, зачепивши актуальні життєві проблеми.
Формулювання мети дослідження, пояснення можливості використання його
результатів для задоволення потреб респондентів — все це актуалізує
участь в опитуванні, стимулює прагнення респондента надати достовірну
інформацію.
Однак дослідження не завжди пов’язані з потребами опитуваних. Так, при
опитуванні експертів звернення повинно відповідати таким мотивам, як
престижні міркування, прагнення принести користь іншим. До опитуваного
звертаються як до компетентного спеціаліста, експерта з досліджуваної
проблеми.
На вірогідність одержаної в процесі опитування інформації впливає
побоювання респондента, що його відверті відповіді стануть відомими
іншим людям, керівництву і будуть використані йому на шкоду. Анонімне
опитування зменшує вплив цього чинника і підвищує достовірність
соціологічних даних.
Основний зміст другої фази опитування — досягнення поставленої мети —
полягає у зборі основної інформації, необхідної для вирішення
сформульованих завдань. У процесі відповіді на основну, а відповідно і
найбільшу за обсягом? частину питальника зацікавленість респондента може
поступово згасати. Для стимулювання її використовують
функціонально-психологічні питання, які несуть смислові навантаження,
становлять певний інтерес, знімають втому і підвищують мотивацію
опитуваних.
Остання фаза — завершення опитування. Наприкінці питальника вміщують
функціонально-психологічні «легкі» запитання, які знімають напруження у
респондента і дають змогу йому виявити свої почуття.
Опитування класифікують за різними критеріями. За характером
взаємозв’язків соціолога і респондента їх поділяють на заочні (анкетні)
та очні (інтерв’ю), кожен з яких має свої різновиди; за ступенем
формалізації — стандартизовані і нестандартизовані (вільні); за частотою
проведення — одноразові й багаторазові; за охопленням об’єкта — суцільні
й вибіркові. Специфічними видами є опитування експертів, соціометрія.
2. Заочні (анкетні) опитування
Одним з найпоширеніших видів опитування є анкетування, яке передбачає
самостійне заповнення анкети респондентом. Використовуючи роздаткову,
поштову чи надруковану у пресі анкету, дослідник з мінімальною технічною
допомогою за короткий час може зібрати первинну інформацію від сотень
респондентів. Забезпечуючи повну анонімність, метод анкетування дає
змогу ефективніше досліджувати морально-етичні проблеми.
Анкета — тиражований документ, який містить певну сукупність запитань,
сформульованих і пов’язаних між собою за встановленими правилами.
Оскільки анкету респондент заповнює самостійно, особливо важливе
значення мають структура запитань, мова і стиль їх формулювання,
рекомендації щодо заповнення анкети, а також її графічне оформлення.
Починається вона вступною частиною, в якій зазначають, хто, з якою метою
проводить опитування, вміщують інструкцію щодо заповнення анкети,
зосереджують увагу на способі її повернення після заповнення, її текст
повинен створити у респондента настрій співробітництва. Вступну частину
найчастіше розміщують на титульному аркуші.
Наступним структурним елементом анкети є контактні запитання. їх мета —
зацікавити респондента, полегшити йому входження у проблему. Тому вони
повинні бути простими за формулюванням, передбачати достатньо легкі
відповіді на них.
Сутнісну інформацію містять основні запитання, зміст яких повністю
визначається цілями і завданнями дослідження. Найкраще, якщо кожному
окремому завданню відповідає певний блок запитань, а перехід до нового
супроводжується поясненнями. Наприклад: «На цьому закінчуємо розмову про
Вашу роботу. Тепер декілька запитань про Ваші можливості щодо проведення
вільного часу».
Після основних вміщують запитання для з’ясування соціально-демографічних
характеристик респондентів. Наприкінці дають декілька запитань, які
повинні зняти психологічне напруження в опитуваних, допомогти їм
усвідомити необхідність і значущість здійсненої ними роботи.
Запитання анкети є висловлюваннями, розрахованими на одержання
інформації, що дає змогу опера-ціоналізувати ознаки певного соціального
явища.
3. Структуру анкети, види запитань
???????¤?¤?$??????чергу, поділяють на альтернативні й неальтерна-тивні).
У закритих запитаннях респонденту дають повний перелік варіантів
відповідей, пропонуючи обрати один або декілька з них. їх поділяють на
альтернативні (коли необхідно вибрати тільки один варіант відповіді) і
неальтернативні («питання-меню», які допускають вибір кількох варіантів
відповідей). Відкриті запитання не пропонують жодних варіантів
відповідей, і респондент може висловлюватися на власний розсуд.
Напівзакриті запитання в переліку запропонованих відповідей мають
позиції «інше» або «що ще?».
За формою виділяють прямі та непрямі запитання. Прямі запитання дають
змогу одержати інформацію безпосередньо від респондента («Чи задоволені
Ви своєю роботою?»). Коли ж від респондента необхідно одержати критичну
думку про нього, інших людей, негативні явища життя, використовують
непрямі запитання, пропонучи на його розгляд уявну ситуацію, яка не
вимагає самооцінки конкретно його якостей та обставин його діяльності.
Схема 1. Різновиди запитань анкет
Основні запитання спрямовані на збір інформації про зміст досліджуваного
явища; неосновні — на з’ясування основного запитання
(запитання-фільтри), перевірку щирості, правдивості відповідей
респондента (контрольні запитання), встановлення контакту з респондентом
(контактні). За змістом їх поділяють на: запитання про факти поведінки,
спрямовані на виявлення вчинків, дій та результатів діяльності людей;
запитання про факти свідомості (виявляють думки, мотиви, оцінки,
очікування, плани респондентів на майбутнє); запитання про особистість
респондента (соціально-демографічний блок запитань, що виявляють вік,
стать, національність, освіту, професію, сімейний стан та інші статусні
характеристики респондентів).
Підвищенню достовірності служить і забезпечення можливості для
респондента ухилитися від відповіді або дати невизначену відповідь. З
цією метою в анкеті передбачають такі варіанти відповідей, як «мені
важко відповісти», «як коли», «буває по-різному» тощо. Важливо також,
щоб запитання не мали у своїх формулюваннях явних або неявних підказок.
При формулюванні оціночних запитань і варіантів відповідей обов’язково
стежать за збалансованістю позитивних і негативних суджень.
Суттєве значення має і зовнішній вигляд анкети: якість паперу, чіткість
шрифту. Текст запитання і варіанти відповідей доцільно друкувати різними
шрифтами. Це стосується також нумерації запитань і відповідей,
різноманітних пояснень. Значну роль у графічному оформленні відіграють
ілюстративні матеріали, вказівні стрілки. Вони знімають втому, дають
змогу адекватно сприйняти зміст запитання, вказують на перехід до нової
теми тощо.
Визначаючи обсяг анкети, слід враховувати, що час на її заповнення не
повинен перевищувати 40— 50 хвилин.
Загалом запитання повинні відповідати завданням дослідження, тобто
забезпечувати одержання інформації саме про досліджувані ознаки, а також
можливостям респондентів як джерел інформації.
У сучасних соціологічних дослідженнях використовують кілька видів
анкетування: роздаткове, поштове, надруковане у пресі. Найпоширенішим є
роздаткове анкетування, за якого респондент одержує анкету безпосередньо
з рук соціолога. Цей вид анкетування найнадійніший, гарантує
добросовісне заповнення анкет, майже стовідсоткове їх повернення, але
багато в чому залежить і від уміння соціолога встановити психологічний
контакт з респондентами, створити сприятливу атмосферу при опитуванні.
Поштове анкетування полягає в розсиланні анкет та одержанні на них
відповідей поштою. Суттєва його перевага полягає у відносно низькій
вартості, простоті організації (з підготовкою дослідження, в якому
розсилається 2—3 тисячі анкет, легко справляються 2—3 особи). Воно дає
змогу одночасно провести опитування на великій території, в тому числі у
важкодо-ступних районах. Незалежність відповідей респондентів від впливу
інтерв’юера також сприяє підвищенню надійності результатів
соціологічного дослідження. І Ще одна перевага — можливість респондента
самостійно обирати зручний для нього час заповнення анкети.
Водночас поштове анкетування має чимало недоліків. Основний з них —
неповне повернення анкет (не всі респонденти заповнюють анкети і
надсилають їх дослідникам), хоч це великою мірою залежить і від
кваліфікованості соціолога (процес повернення анкет за поштового
опитування теж керований). Ще один недолік — відмінність тих, хто
заповнив і надіслав поштову анкету, від тих, хто ухилився від участі в
опитуванні, тобто зміщення вибірки. Нерідко надходять відповіді не від
тих, кому надсилались анкети. Респондент іноді не сам заповнює анкету, а
«перекладає» це на когось із членів сім’ї. Не можна повністю виключити і
групове заповнення, використання порад інших осіб.
Останнім часом набуває поширення друковане у пресі анкетування.
Кількість повернутих анкет при цьому незначна, як правило, не більше
кількох відсотків читачів конкретного видання. Але за значного тиражу
можна одержати велику кількість заповнених анкет. Однак і тоді слід
обережно аналізувати емпіричні дані, не поспішати з поширенням висновків
на всіх читачів. Суть не в тому, що соціально-демографічний склад тих,
хто відповів на анкету, відрізняється від «паспортних» характеристик
аудиторії. Важливіше, що ті, хто відповів на анкету, відрізняються від
«мовчазної більшості» або своїм ставленням до конкретного видання, або
своїм баченням і розумінням досліджуваної проблеми, або тим й іншим
одночасно. Сумарні статистичні розподіли відповідей важко
інтерпретувати. Водночас із загального масиву заповнених анкет майже
завжди можна виділити однорідні підмасиви, які належать респондентам
конкретних соціально-демографічних груп. А це відкриває сприятливі
можливості для дослідження диференціації думок, пропозицій, властивих
різним групам респондентів. Часто учасники опитування супроводжують
заповнені анкети листами, в яких дають розгорнуту аргументацію свого
ставлення до порушуваної проблеми. Подібні самоінтерв’ю значно
збагачують первинну інформацію і поглиблюють науковий аналіз.
Висновки
Отже, анкетне опитування — один з важливих методів з’ясування суті тих
чи інших явищ, подій, суспільної думки тощо. Що таке анкета? Анкета —
опитувальний лист, що самостійно заповнюється опитуваним за певними
правилами і відповідаючи на поставлені питання. Анкетні питання широко
використовуються для одержання інформації про фактичне становище сфери,
що вивчається, її оцінку, інтереси, думки людини, діяльності
респондентів та ін. Питання в анкеті формулюється максимально чітко,
однозначно доступно. Серія анкетних питань забезпечує інформацію для
реалізації дослідження. В залежності від змісту питання використовують
різні методи, способи для підвищення достовірності, істинності
інформації. Анкета має декілька порівняно простих запитань (подальші
опити суспільної думки) або декілька змістовних блоків з серії запитань
(аналітичний глибокий опит), де кожний блок звичайно виділяється. З
комбінації відповідей на серію запитань, що стосується одного ж предмету
(проблеми), формуються індекси.
Анкетний опит передбачає реєстрацію відповідей самим опитуваним. Є різні
види анкетного опитування: поштовий (анкети розсилаються поштою);
пресовий (анкети публікуються в пресі); телефонний (опитування ведеться
по телефону); роздаточний (анкети вручаються респондентам особисто).
Опитування анкетне — один з видів соціологічного опитування, суттєва
особливість якого — використання анкети, що заповняється респондентом
(на відміну від інтерв’ю він сам читає анкети і сам фіксує відповіді).
Відрізняють звичайний і заочний (поштовий і пресовий). Звичайне
опитування дає можливість інтерв’юеру, досліднику роздавати анкети
респондентам, а потім їх збирати, не будучи присутнім при запевненні
анкет та ін. Формулювання запитань в анкеті здійснюється з потреб
реалізації програм дослідження. Формулювання програмних запитань, що
виражають наукову мету дослідження, і їх перетворення в індикатори —
основна проблема всієї техніки опитування.
Основні етапи анкетного опитування:
а) підготовчий етап — пов’язаний з розробкою програми опитування,
складанням анкети, її тиражуванням, вироблен¬ням інструкцій для
анкетерів і респондентів тощо;
б) оперативний етап – пов’язаний із безпосереднім анкету¬ванням
респондентів;
в) підсумковий етап – пов’язаний з обробкою та аналізом анкетування.
Список використаної літератури
Аревченко В.С. Метод анкет в соціологічних дослідженнях. – К., 2002.
Волович В.И. Надежность информации в социологическом исследовании:
проблемы методологии и методики. – Киев, 1994.
Как провести социологическое исследование / Под ред. М.К.Черткова. – й.,
І990.
Методы сбора информации в социологическом исследовании: В 2-х кн. / Отв.
ред. В.Г.Андреенков, О.М.Маслова. – М., 1980.
Ноэль Э. Массовые опросы. Введение в методику демоскопии. – М., 1998.
Паниотто В.И. Качество социологической информации /методы оценки и
процедура обеспечения. – К., 1998.
Рабочая книга социолога / Отв. ред. Г.В.Осипов. – М., 1983.
Рукавишников В.0., Паниотто В.И., Чурилов Н.Н. Опросы населения:
методический опыт. – Я., 2003.
Ядов В.А. Социологическое исследование: методология, программа, методы.
– Л., 1997.
HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
